Рішення

від 27.03.2024 по справі 286/80/21

ОВРУЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 286/80/21

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2024 року м. Овруч

Овруцький районний суд Житомирської області в складі:

головуючого судді Гришковець А. Л.

з секретарем Павленко Л. В.,

з участю позивача ОСОБА_1 ,

представника ОСОБА_2 ,

відповідача ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Овручі цивільну справу за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_3 про вселення та за зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок , -

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду та по уточнюючій позовній заяві просить вселити її - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в житловий будинок АДРЕСА_1 , мотивуючи тим, що вказаний будинок вона успадкувала за заповітом. Згідно виписки із погосподарської книги, виданої старостинським округом №8 Словечанської сільської ради за №25 від 03.12.2020, приватний житловий будинок АДРЕСА_1 значиться за нею - ОСОБА_6 . Відповідач не пускає її в житловий будинок для проживання. Вона не може оформити на вказаний житловий будинок технічний паспорт, так як відповідач не пускає в житлове приміщення технічних працівників, а без технічного паспорта не має можливості занести вказаний житловий будинок, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. ОСОБА_3 посилається на те, що в неї є всі правовстановлюючі документи на вказаний житловий будинок і вона являється його власником. В 2002-2003 роках вона впустила свого кума, а чоловіка відповідачки - ОСОБА_7 із неповнолітніми дітьми проживати у вказаному будинку. В подальшому він хотів викупити цей будинок і дав задаток в сумі 4000 гривень. Потім ОСОБА_8 трагічно загинув. Вона пожаліла відповідача із неповнолітніми дітьми і не стала виселяти їх із житлового будинку. Із ОСОБА_9 будь-яких юридичних угод не укладала та не завіряла нотаріально.

11 липня 2000 року її разом із дітьми було виписано із вказаного житлового будинку та приписано в АДРЕСА_1 . Їй стало відомо про зміну реєстрації та прописку за іншою адресою, коли вона міняла свій внутрішній паспорт. Після таких неправомірних дій вона звернулася 22.09.2020 у Нововелідницьку сільську раду Овруцького району Житомирської області, а також до Овруцької національної поліції Коростенського ВП в Житомирській області із заявою про відкриття кримінального провадження. Однак, з поліції отримала відповідь, що це є цивільно-правові відносини і потрібно звернутися до суду.

Відзиву на позов відповідачем до суду подано не було. Однак, вона звернулася до суду із зустрічним позовом та просить по уточнюючій зустрічній позовній заяві визнати договір купівлі-продажу між нею та відповідачкою по справі - ОСОБА_1 житлового будинку АДРЕСА_1 , дійсним; визнати за нею право власності на житловий будинок АДРЕСА_1 та скасувати рішення про державну реєстрацію права власності, індексний номер 60001916 від 26.08.2021, на житловий будинок АДРЕСА_1 , зареєстрований державним реєстратором виконкому Овруцької міської ради за ОСОБА_1 , посилаючись на те, що 07.04.2003 вона придбала у ОСОБА_6 житловий будинок в АДРЕСА_1 , що підтверджується копією розписки. Розписку було складено у присутності її чоловіка - ОСОБА_10 і свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 . Вартість будинку становила 4000 грн., з яких 2000 грн. вона сплатила 07.04.2003, решту зобов`язувалась сплатити до 31.12.2003. Будинок належав відповідачці на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 19.05.1998. Решту коштів нею було сплачено в 2003 році в присутності свідків: ОСОБА_13 , ОСОБА_14 та ОСОБА_15 , які можуть підтвердити даний факт в судовому засіданні.

Після придбання будинку вона зі своєю сім`єю прописалися у вказаному будинку, стала там проживати з 07.04.2003 та відкрито користуватися ним на власний розсуд, оскільки вважала себе власником даного господарства, що підтверджується довідкою про склад сім`ї Нововелідницької сільської ради. Однак, відповідачка в даний час стала ухилятися від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу будинку, стала вимагати від неї ще грошей.

Весь цей час вона несла тягар, як власник, утримувати дане майно, оплачувала комунальні платежі, робила ремонт будинку. На сьогоднішній день вона продовжує проживати у вказаному будинку. Добросовісно та безперервно володіє та відкрито користується даним нерухомим майном, доглядає за будинком та утримує його, постійно робить поточний та капітальний ремонт.

Відповідно до ч.2 ст.47 ЦК України 1963 року, якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду усною. В цьому разі наступне нотаріальне посвідчення договору не вимагається.

При укладанні угоди були дві фізичні особи, але одна із них, тобто продавець, ухиляється від нотаріального посвідчення угоди, і вона не змогла довести свої наміри до кінця, в зв`язку із чим необхідно встановлювати право власності лише в судовому порядку.

Позивач надала відзив на зустрічну позовну заяву, в якому просить у задоволенні уточнюючого зустрічного позову ОСОБА_3 про визнання договору купівлі - продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок відмовити, так як позов є необгрунтованим та недоведений письмовими доказами. При цьому зазначила, що в 2002-2003 роках вона впустила свого кума, а чоловіка відповідачки - ОСОБА_7 із неповнолітніми дітьми проживати у вказаному будинку. В подальшому він хотів викупити цей будинок і дав 07.04.2003 завдаток в сумі 2000 гривень. Потім ОСОБА_8 трагічно загинув. Вона пожаліла відповідача із неповнолітніми дітьми і не стала виселяти їх із житлового будинку. Із ОСОБА_9 та ОСОБА_3 будь-яких юридичних угод не укладала та не завіряла нотаріально. Більше від ОСОБА_3 ніяких грошей не отримувала.

Відповіді на відзив по зустрічному позову відповідачем не надано.

В судовому засіданні позивач та його представник підтримали свої позовні вимоги з підстав, викладених в уточнюючій позовній заяві. Зустрічний позов не визнають та просять відмовити в його задоволенні.

Відповідач та його представник в судовому засіданні щодо задоволення первісного позову заперечують. Вимоги уточненого зустрічного позову підтримали, з підстав зазначених в ньому.

Представник третьої особи Словечанської сільської ради в судове засідання не з`явився, не повідомивши про причини неявки, хоча своєчасно та належним чином були повідомлені про час та місце розгляду справи, що підтверджується поштовим повідомленням. Однак, у попередні судові засідання надавали клопотання, в яких просили справу слухати у їх відсутність. Щодо задоволення позову не заперечували.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, показання свідків, а також дослідивши письмові докази, вважає, що позови не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В ст. 15 ЦК України закріплено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 цього Кодексу кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. У частині другій цієї статті визначається перелік основних способів захисту цивільних прав та інтересів. Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення.

За ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визнається право людини на доступ до правосуддя, а за ст. 13 Конвенції - на ефективний спосіб захисту прав, і це означає, що особа має право пред`явити в суді таку вимогу на захист цивільного права, яка відповідає змісту порушеного права та характеру правопорушення. Пряма чи опосередкована заборона законом на захист певного цивільного права чи інтересу не може бути виправданою.

При цьому під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що спричиняє потрібні результати, наслідки, матиме найбільший ефект. Таким чином, метою ефективного способу захисту є забезпечення поновлення порушеного права, адекватність наявним обставинам.

Частиною 4 ст. 41 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Згідно з ч.ч.1,3 ст. 47 Конституції України кожен має право на житло. Держава створює умови, за яких кожний громадянин матиме змогу побудувати житло, придбати його у власність або взяти в оренду. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

У ч. 1 ст. 383 ЦК України та ст. 150 ЖК України закріплені положення, відповідно до яких громадяни, які мають у приватній власності будинок (частину будинку), квартиру, користуються ним (нею) для особистого проживання і проживання членів їх сімей та інших осіб, а також мають право розпоряджатися цією власністю на свій розсуд: продавати, дарувати, заповідати, здавати в оренду, обмінювати, закладати, укладати інші не заборонені законом угоди.

Відповідно до ч.1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном. Власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд (ч. 1 ст.319 ЦК України).

Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (ч. 1 ст. 321 ЦК України).

Згідно з положеннями ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду, що передбачено ч.4 ст. 263 ЦПК України.

Дійсна сутність відповідних позовних вимог має оцінюватись судом, виходячи з правових та фактичних підстав позову, наведених у позовній заяві, а не лише тільки з формулювань її прохальної частини, які можуть бути недосконалими.

У всякому разі неможливість для власника здійснювати фактичне користування житлом (як і будь-яким нерухомим майном) через його зайняття іншими особами не означає втрату власником володіння такою нерухомістю.

Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 353/1096/16-ц (провадження № 14-181цс18).

Крім того, необхідно дослідити питання дотримання балансу між захистом права власності позивача та захистом права відповідача на користування будинком.

Так, під необхідністю втручання мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (рішення ЄСПЛ від 26 лютого 2002 року у справі «Кутцнер проти Німеччини»).

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21.08.2019 у справі № 569/4373/16-ц (провадження № 14-298цс19), від 13.10.2020 у справі № 447/455/17 (провадження № 14-64цс20), підсумовуючи висновки про принципи застосування статті 8 Конвенції та статті 1 Першого протоколу до Конвенції, викладені у рішеннях ЄСПЛ, дійшла висновку, що позбавлення особи права користування житлом можливе за умов, що таке втручання у право особи на повагу до приватного життя та права на житло, передбачене законом, переслідує легітимну мету, визначену пунктом 2 статті 8 Конвенції, та є необхідним у демократичному суспільстві. Тобто, при розгляді справи по суті необхідно звертати увагу на баланс інтересів сторін спору.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.ч.1-3 ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, визначених законом. Кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з ч.ч. 5-6 ст.81 ЦПК України докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

В ст.89 ЦПК України законодавець закріпив, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідно до положень ч.ч.1, 2 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі.

Судом встановлено, що ОСОБА_6 , що проживає в с. Нові Велідники Овруцького району, є спадкоємцем за заповітом майна ОСОБА_16 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 . Спадкове майно складається з житлового будинку, який знаходиться в с. Нові Велідники Овруцького району, та який належав померлій на підставі довідки виконкому Нововелідницької сільської ради Овруцького району від 10.03.1998 за №143, що підтверджується копією дублікату свідоцтва про право на спадщину за заповітом, посвідченого 19.05.1998 державним нотаріусом Овруцької державної нотаріальної контори Шевчуком В.Ю., серії НМІ №322760 (а.с.8).

Згідно копії повторного свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 ОСОБА_6 10 вересня 2018 року зареєструвала шлюб з ОСОБА_17 та змінила прізвище на « ОСОБА_18 » (а.с.10).

Виписка із погосподарської книги, видана старостинським округом №8 Словечанської сільської ради №25 від 03.12.2020, та довідка виконкому Нововелідницької сільської ради №518 від 11.02.2020 свідчать, що на підставі свідоцтва про право на спадщину за заповітом, зареєстрованого в реєстрі за №2704, НМІ 322760, значиться приватний житловий будинок АДРЕСА_1 за гр. ОСОБА_6 . Рік побудови-1973 (1976) (а.с.7, 37).

Згідно копії паспорта серії НОМЕР_2 , виданого 22.05.2014, ОСОБА_6 зареєстрована в АДРЕСА_1 з 11.07.2000 (а.с.6 + зворот). Зазначена обставина підтверджується і довідкою про реєстрацію місця проживання особи (а.с.15).

Копія паспорту серії НОМЕР_3 , виданого 01.03.1996, містить прописку позивача в с. Нові Велідники з 11.07.2000 (а.с.5 + зворот), однак без зазначення адреси. Факту наявності двох паспортів позивач суду не пояснила, адже при обміні паспорт здається.

Згідно копії розписки від 7 квітня 2003 року (а.с. 35), оригінал якої знаходиться у відповідача, ОСОБА_3 , сьогодні ІНФОРМАЦІЯ_3 в присутності свого чоловіка ОСОБА_10 , свідків: ОСОБА_11 та ОСОБА_12 віддала ОСОБА_6 кошти в сумі 2000 (дві тисячі/ гривень за жилий будинок, який вона хоче купити у неї. Остальну суму (так в документі) в розмірі 2000 (дві тисячі) гривень зобов`язується віддати до 31.12.2003. Підпис ОСОБА_3

Друга частина розписки містить наступний текст: «Я ОСОБА_6 сьогодні одержала від гр. ОСОБА_3 кошти в сумі 2000 /дві тисячі/ гривень за будинок, що я їй продаю, що знаходиться в с. Нові Велідники і належить мені. Остальну суму я згодна почекати до 31.12.2003. Підпис.»

Довідка про склад сім`ї або зареєстрованих у житловому приміщенні /будинку/ осіб, видана Нововелідницькою сільською радою від 15.01.2020 за №123, уповноваженому власнику ОСОБА_3 , за адресою: АДРЕСА_1 , про те, що до складу сім`ї входять: ОСОБА_3 голова двору; ОСОБА_19 дочка; ОСОБА_20 син; ОСОБА_21 син; ОСОБА_22 онука, а всього зареєстровано п`ятеро осіб (а.с.36).

Копія витягу з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності №271842261 від 26.08.2021 свідчить, що ОСОБА_1 зареєструвала право власності на житловий будинку АДРЕСА_1 20.08.2021. Підстави для державної реєстрації: дублікат свідоцтва про право на спадщину за заповітом серії номер 232, виданого 30.08.2019 державним нотаріусом Овруцької державної нотаріальної контори (а.с.103).

В судовому засіданні свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_12 та ОСОБА_23 підтвердили пояснення відповідача ОСОБА_3 щодо купівлі нею будинку у позивача та факт проживання в ньому близько 20 років.

Так, ОСОБА_14 рідна сестра відповідача, показала, що її сестра відповідач проживає в будинку по АДРЕСА_1 близько 19 років. Вона купувала вказаний будинок у позивача з покійним чоловіком. За будинок їй віддавали 4 тис. грн.. Вони продавали свиней і віддали їй гроші, а потім їх мати продала корову і віддали решту коштів. Вона при передачі коштів не була, але був ОСОБА_12 та голова ОСОБА_23 .. Хто віддавав другу частину грошей вона не знає. Присутня при цьому не була. Здається, що віддавав покійний чоловік ОСОБА_24 .

Свідок ОСОБА_12 в судовому засіданні показав, що рік він не пам`тає, але вже давно ОСОБА_25 продала ОСОБА_26 будинок, а собі купила інший у ОСОБА_27 . Він був свідком передачі 2000 грн.. Знає від людей, що потім ОСОБА_28 доплатила ще 2000 грн.. Він працював на той час в сільській раді землевпорядником і був присутній при написанні розписки, яка писалася у секретаря. Позивач ОСОБА_29 добровільно купувала будинок по АДРЕСА_2 і перебралася туди.

Свідок ОСОБА_23 - сільський голова також підтвердив факт написання розписки та факт передачі коштів ОСОБА_30 в сумі 2000 грн. в приміщенні сільської ради. Пізніше при людях вона віддавала ще 2000 грн.. ОСОБА_29 купила інший будинок по АДРЕСА_2 за 2700 грн.. ОСОБА_31 зареєстрували в спірному будинку лише після того, як було віддано решту коштів, і з відома звичайно та згоди ОСОБА_29 . З 2006 року будинок значиться за ОСОБА_3 .. Крім того, повідомив, що ОСОБА_28 та ОСОБА_29 раніше дуже дружили. Вони куми між собою. Будинок ОСОБА_29 продавала добровільно. Потім щось трапилося.

Свідок ОСОБА_17 - чоловік позивача, в судовому засіданні показав, що йому відомо, що в 2020 році десь приходила відповідач і хотіла помиритися з подружкою його дружиною, бо десь раніше сказала в її адресу нецензурні слова, спір за будинок. Вони близько півгодини розмовляли. Що саме йому не відомо. Про гроші нічого він не чув. По будинку він інформацією не володіє.

Свідок ОСОБА_32 - слідчий ВП №1 Коростенського ВП ГУНП в Житомирській області показав, що він вже не дуже добре пам`ятає, але згідно матеріалів №4431 про результати розгляду повідомлення ОСОБА_1 , він відбирав в неї пояснення. Звичайно, що пояснення відбиралося зі слів особи, тобто ОСОБА_33 .. Було зрозуміло, що в неї з іншою особою він не пам`ятає прізвища, була домовленість щодо продажу будинку.

При дослідженні в судовому засіданні матеріалів №4431, які зареєстровані в ЖЄО №5600 від 22.09.2020, про результати розгляду повідомлення ОСОБА_1 судом встановлено, що позивач слідчому пояснювала, що дійсно вона переїхала з спадкового будинку в інший, а його вирішила продати куму ОСОБА_34 Оплата мала відбуватися частинами. Приблизно в 2002 році кум із сім`єю поселилися в будинку. Гроші мали віддавати частинами. Вони домовилися, що коли віддадуть всі кошти, то тоді заключать нотаріально угоду. Кум виплатив частину коштів 4000 грн., а решту не встиг, так як загинув. Після його смерті їй ніхто кошти не платив, але сім`я залишилася проживати в будинку. Вона неодноразово нагадувала ОСОБА_35 про необхідність доплатити кошти і тоді вони оформлять будинок. Однак, кошти їй так ніхто і не віддав. У травні 2020 року вона зустріла ОСОБА_31 і дізналася, що та оформила технічний паспорт на будинок, тоді у неї виникла підозра, що Віра хоче заволодіти її будинком поза її спиною.

Суд відмічає, що в позовній заяві позивач також зазначає про надання їй завдатку кумом в сумі 4000 грн. за будинок, який він мав намір в послідуючому викупити. Однак, в судовому засіданні позивач стверджує, що 2000 грн. за будинок їй не доплачено, а з реєстрації її знято без її відома. Чому вона слідчому та в позовній заяві зазначала 4000 грн. пояснити не змогла.

Суд не може покласти в основу рішення пояснення сторони позивача, так як вони суперечливі, не узгоджуються між собою та поясненнями сторони відповідача, показаннями свідків та письмовими доказами.

При цьому, суд відмічає, що зокрема і наявність оригіналу свідоцтва про право на спадщину (а.с.34), розписки у відповідача підтверджує її пояснення щодо добровільної передачі будинку її сім`ї та намір саме його продажу.

Будь-яких доказів, що позивача без її відома зняли з реєстрації в спірному будинку та зареєстрували по АДРЕСА_2 суду не надано. Про реєстрацію є відмітка в її паспорті (а.с.6 + зворот), що позивач не могла не бачити.

За встановлених обставин, оцінюючи правовідносини, що склалися між сторонами, питання дотримання балансу між захистом права власності позивача та захистом права відповідача на користування будинком, суд враховує, що належними та достатніми доказами доведено і не заперечується сторонами, що з 2003 року в спірному будинку по АДРЕСА_1 проживає відповідач із сім`єю; позивач же проживає по АДРЕСА_2 з 11.07.2000; доведено і намір продажу будинку. Тобто, позивач розпорядилася своїм майном на власний розсуд. Відповідно в суді не знайшли підтвердження факти будь-якого протиправного позбавлення позивача цього права чи обмеження у його здійсненні. Відтак, необхідність втручання, мається на увазі, що воно відповідає нагальній соціальній потребі, і, зокрема, є пропорційним до поставленої законної мети (рішення ЄСПЛ від 26 лютого 2002 року у справі «Кутцнер проти Німеччини»), недоведено. Крім того, слід звернути увагу, що ставлячи питання про вселення в будинок, позивач не ставить питання виселення відповідача з дітьми.

При вирішенні зустрічного позову суд враховує наступне.

Оскільки, розписка підписана сторонами 7 квітня 2003 року, то вказані правовідносини регулюються положеннями чинного на той час ЦК УРСР (1963 року).

Згідно зі ст.4 ЦК (1963 року) цивільні права та обов`язки виникають, зокрема, з угод, передбачених законом, а також з угод, хоч і не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За вимогами ст. 42 ЦК УРСР угоди могли укладатись усно або в письмовій формі (простій чи нотаріальній).

За змістом ст. 44 ЦК УРСР у письмовій формі повинні укладатися угоди громадян між собою на суму понад сто карбованців та інші угоди, відносно яких закон вимагає додержання письмової форми. Письмові угоди повинні бути підписані особами, які їх укладають.

Договір вважається укладеним, коли між сторонами в потрібній у належних випадках формі досягнуто згоди по всіх істотних умовах. Істотними є ті умови договору, які визнанні такими за законом або необхідні для договорів даного виду, а також всі ті умови, щодо яких за заявою однієї із сторін повинно бути досягнуто згоди (ст. 153 ЦК УРСР ).

Коли сторони домовились укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому обумовленої форми, хоч би за законом для даного виду договорів ця форма і не потребувалась. Якщо згідно з законом або угодою сторін договір повинен бути укладений в письмовій формі, він може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного сторонами, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами та ін., підписаними стороною, яка їх надсилає. В передбачених законом випадках договір може бути укладений шляхом прийняття до виконання замовлення (ст.154 ЦК УРСР ).

Відповідно до ст. 224 ЦК УРСР за договором купівлі-продажу продавець зобов`язується передати майно у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 47 ЦК УРСР передбачалося, що нотаріальне посвідчення угод обов`язкове лише у випадках, зазначених у законі. Недодержання в цих випадках нотаріальної форми тягне за собою недійсність угоди з наслідками, передбаченими частиною другою статті 48 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 227 ЦК УРСР договір купівлі-продажу жилого будинку повинен бути нотаріально посвідчений, якщо хоча б однією з сторін є громадянин. Недодержання цієї вимоги тягне недійсність договору (стаття 47 цього Кодексу). Договір купівлі-продажу жилого будинку підлягає реєстрації у виконавчому комітеті місцевої Ради народних депутатів.

Якщо одна з сторін повністю або частково виконала угоду, що потребує нотаріального посвідчення, а друга сторона ухиляється від нотаріального оформлення угоди, суд вправі за вимогою сторони, яка виконала угоду, визнати угоду дійсною. В цьому разі наступне нотаріальне оформлення угоди не вимагається (ч.2 ст. 47 ЦК УРСР ).

Ця норма права звільняє сторону правочину від його нотаріального посвідчення лише у разі недобросовісного виконання іншою стороною його умов.

Визнання в судовому порядку правочину дійсним без його нотаріального посвідчення можливо у разі, якщо сторони домовилися щодо усіх істотних умов договору, така домовленість підтверджується письмовим доказом, відбулося повне або часткове виконання договору, одна із сторін ухиляється від його нотаріального посвідчення.

З підстав недодержання нотаріальної форми визнаються недійсними тільки угоди, які відповідно до чинного законодавства підлягають обов`язковому нотаріальному посвідченню, зокрема, договори довічного утримання; застави, купівлі-продажу, міни або дарування жилого будинку чи його частини; дарування іншого майна на суму понад 500 крб. і валютних цінностей на суму понад 50 крб.

Якщо така угода виконана повністю або частково однією зі сторін, а друга сторона ухиляється від її нотаріального оформлення, суд на підставі ч.2 ст. 47 ЦК України за вимогою сторони, яка виконала угоду, її правонаступників або прокурора вправі визнати угоду дійсною. Однак це правило не може бути застосовано, якщо сторонами не було досягнуто згоди з істотних умов угоди або для укладення її були в наявності передбачені законом обмеження (наприклад, статтями 105, 114). Щоб не допустити неправильного визнання дійсними угод на підставі ч.2 ст. 47 ЦК Української РСР, суд повинен перевірити, чи підлягала виконана угода нотаріальному посвідченню, чому вона не була нотаріально посвідчена і чи не містить вона протизаконних умов.

Для визнання судом угоди дійсною повинен мати місце не лише факт повного чи часткового виконання угоди, що потребує нотаріального посвідчення, а також факт ухилення іншою стороною від нотаріального оформлення угоди і відсутність встановлених законом перешкод для її нотаріального посвідчення.

Згідно з ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).

Оцінюючи спірні правовідносини в даній частині та наявні у справі докази, суд відмічає, що сторони договору купівлі-продажу від 07.04.2003 не досягли згоди щодо всіх істотних умов договору, зокрема у ньому не зазначено адресу будинку (номер будинку, вулицю), ціну договору також не конкретизовано, зокрема не зазначено, яку саме суму згодна почекати ОСОБА_6 .. Поряд з тим, сторона відповідача не довела, що вона втратила можливість його посвідчити, що є обов`язковими умовами для визнання правочину дійсним із підстав, зазначених у позові. Не доведено і факту передачі другої частини коштів в сумі 2000 грн., що заперечується позивачем в судовому засіданні. Відповідач посилалася на те, що не брала розписку, так як надіялася на порядність ОСОБА_29 . Будь-хто із свідків особисто не бачив факту передачі другої частини коштів. Крім того, показання свідків не можуть підтверджувати факт вчинення договору купівлі-продажу нерухомого майна, який мав бути укладений у письмовій формі та нотаріально посвідчений. Процесуальний закон вимагає, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Аргументи позову про те, що відповідач протягом багатьох років, постійно, добросовісно, відкрито та безперервно володіє спірним житловим будинком, несе тягар, як власник, утримувати дане майно, оплачувала комунальні платежі, робила ремонт будинку не можуть бути підставою для задоволення її позову, який пред`явлений не з підстав набуття права власності на спірну нерухомість за набувальною давністю.

Відтак, за встановлених обставин та визначеного правового врегулювання, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовів.

Керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 245, 263-265, 268 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_5 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , до ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , про вселення та зустрічного позову ОСОБА_3 (ідентифікаційний номер НОМЕР_5 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , до ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_4 ), яка проживає за адресою: АДРЕСА_2 , про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності на житловий будинок, відмовити.

На рішення суду до Житомирського апеляційного суду через Овруцький районний суд Житомирської області може бути подана апеляційна скарга протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, апеляційна скарга може бути подана протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Суддя: А. Л. Гришковець Повне рішення виготовлено 17.04.2024.