Ухвала

від 18.04.2024 по справі 556/581/24

ВОЛОДИМИРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа 556/581/24

Номер провадження 1-кс/556/192/2024

У Х В А Л А

Іменем України

про арешт майна

18.04.2024 року.

Слідчий суддя Володимирецького районного суду Рівненської області - ОСОБА_1

при секретарі ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в селищі Володимирець клопотання заступника начальника слідчого відділення ВП №1 Вараського районного відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_3 , яке погоджено начальником Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за №12024181230000026від 19.01.2024,за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.307ККУкраїни, про арешт майна, -

В С Т А Н О В И В:

Заступник начальника слідчого СВ відділення поліції №1 Вараського ВП ГУНП України в Рівненській області капітан поліції ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді із клопотанням, яке погоджене начальником Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури Рівненської області про арешт майна.

В обґрунтування клопотання слідчий зазначив, що відділенням поліції №1 Вараського ВП ГУНП України в Рівненській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12024181230000026від 19.01.2024,за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.307ККУкраїни.

В ході досудового розслідування виникла необхідність арешту майна, а саме на нерухоме майно (квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належне на праві власності ОСОБА_5 ..

Слідчий вказує, що правовою підставою для накладення арешту на майно ОСОБА_5 є забезпечення можливої конфіскації як виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст.307 КК України.

Належним чином повідомлений ОСОБА_5 в судове засідання не з`явився, клопотань не заявляв.

В судове засідання прокурор та слідчий не з`явилися, надали заяви про розгляд клопотання у їх відсутності, клопотання підтримують повністю.

Згідно з ч. 4 ст. 107 КПК України у зв`язку із неприбуттям у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, відсутність заяв про здійснення відеофіксації, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження під час розгляду клопотання не здійснювалось.

Дослідивши надані матеріали клопотання про арешт майна, слідчий суддя дійшов висновку, що воно підлягає до задоволення.

Так, слідчим суддею встановлено, що у проваджені відділення поліції №1 Вараського районного відділу поліції Головного управління Національної поліції в Рівненській області перебувають матеріали досудового розслідування, внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024181230000026від 19.01.2024,за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.307ККУкраїни.

Згідно Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта №372559628 від 03.04.2024, нерухоме майно (квартира), що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Під час розгляду клопотання встановлено, що ОСОБА_5 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.307 КК України та відповідно слідчим внесено відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань під №12024181230000026 від 19.01.2024.

Зміст та форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких, зокрема, віднесено і засади недоторканості права власності. Згідно з вимогамист. 16 КПК Українипозбавлення або обмеження права власності під час кримінального провадження здійснюється лише на підставі вмотивованого судового рішення ухваленого в порядку, передбаченомуКПК України.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимогКПК Українита судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення.

Відповідно до п.3 ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання.

Згідно ч. 5 ст. 170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбаченихКримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

Окрім того, статтею 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод зазначено, що обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише на умовах, передбачених законом, а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію законів . Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Статтею 173 КПК Українипередбачено, що при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати правову підставу для арешту майна; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другоїстатті 170 КПК України); наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна, накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другоїстатті 170 КПК України); можливість спеціальної конфіскації (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другоїстатті 170 КПК України); розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 4 частини другоїстатті 170 КПК України); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

А тому, в разі відчуження власниками вищевказаного спірного нерухомого майна , вказане зумовить труднощі виконання вироку в частині забезпечення конфіскації як виду покарання, передбаченого санкцією ч. 2 ст.307 КК України.

При цьому накладення арешту у даній справі не перешкоджає власникам та членам їх сімей користуватися вказаним майном, яке залишається перебувати у їх володінні.

На підставі наведеного, а також на виконаннявимог ст.173КПК України, слідчимдоведено необхідністьарешту вищезазначеного майна,а такожз огляду на положення п. 3 ч. 2 ст. 170 КПК України, змісту та суті конфіскації майна як покарання, визначених ст. 59 КК України, оскільки правовою підставою для накладення арешту на майно у цьому кримінальному провадженні є забезпечення можливої конфіскації майна у майбутньому у випадку призначення такого виду покарання, а також з метою недопущення його відчуження та принципу індивідуалізації покарання, закріпленого у ст. 65 КК України, слідчий суддя прийшов до висновку, що клопотання слідого є обгрунтованим та таким, що підлягає до задоволення, а тому арешт може бути накладений на майно, власником якого є підозрюваний, у даному провадженні ОСОБА_5 .

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.131,167,170-173,309 КПК України, слідчий суддя,-

постановив:

Клопотання заступника начальника слідчого відділення ВП №1 Вараського районного відділу поліції ГУ Національної поліції в Рівненській області капітана поліції ОСОБА_3 , яке погоджено начальником Володимирецького відділу Вараської окружної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні за №12024181230000026від 19.01.2024,за ознакамикримінальних правопорушень,передбачених ч.2ст.307ККУкраїни, про арешт майна, задовольнити.

Накласти арешт на нерухоме майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належна на праві приватної спільної сумісної власності ОСОБА_5 , РНОКПП: НОМЕР_1 .

Арешт накласти у формі заборони права на відчуження та розпорядження,

Ухвала про арешт майна виконується негайно слідчим, прокурором.

На ухвалу може бути подана апеляційна скарга протягом п`яти днів до Рівненського апеляційного суду.

Слідчий суддя: ОСОБА_1