Ухвала

від 16.04.2024 по справі 695/1500/23

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ЗОЛОТОНІСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 695/1500/23

номер провадження 2/695/210/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 рокум. Золотоноша

Золотоніський міськрайонний суд Черкаської області у складі:

головуючого судді Середи Л.В.,

за участю:

секретаря Оніщенко Н.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Золотоноші заяву про зміну предмета позову у справі за позовною заявою Приватного підприємства «Юляна» до Фермерського господарства «Велес 8», ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області перебуває цивільна справа за позовом Приватного підприємства «Юляна» до Фермерського господарства «Велес 8», ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора.

Через систему «Електронний суд» 16.02.2024 до суду надійшла заява представника позивача, яка була сформована в системі 15.02.2024 про зміну предмету позову, відповідно до якої представник позивача, посилаючись на зміну правової позиції Великої Палати Верховного Суду у спорах про реєстрацію відповідних прав на майно, яка висвітлена у постанові від 29.11.2023р. у справі №513/879/19, просив змінити предмет позову, а саме: визнати відсутнім право оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7121585800:05:006:0117 зареєстрованим за ФГ «Велес 8» код ЄДРПОУ 43023618, номер запису про інше речове право 40220514 замість скасувати рішення державного реєстратора приватного нотаріуса Шипович Я.І., Золотоніський районний нотаріальний округ, про державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7121585800:05:006:0117, індексний номер 56262068 від 22.01.2021, підстава для державної реєстрації договір оренди землі б/н від 15.01.2021, укладеного між ОСОБА_1 та Фермерським господарством «Велес 8».

Через систему «Електронний суд» 22.02.2024 до суду надійшло заперечення представника відповідача на поновлення строку для подання заяви про зміну предмету позову, яке мотивовано тим, що провадження по даній справі ухвалою судді відкрито 08.05.2023 та призначено розгляд справи на 24.07.2023 за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Представником позивача лише у лютому 2024р. подано заяву про зміну предмета позову. Нормами ч. 3 ст. 49 та ст. 279 ЦПК України визначено, що позивач має право змінити предмет або підставу позову не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі. Таким чином чинне законодавство обмежує право позивача встановлене ч. 3 ст. 49 ЦПК України строком звернення до суду із відповідною заявою. Окрім того постанова Великої Палати Верховного Суду по справі №513/879/19 у відкритому доступі наявна з 12.12.2023р., що спростовує доводи представника позивача.

У судове засідання представник позивача не прибула, через систему «Електронний суд» направила до суду письмову заяву, в якій просила поновити строк на подання заяви про зміну предмета позову, посилаючись на те, що підставою для подання вказаної заяви стала зміна правової позиції Великої Палати Верховного суду, про що раніше відомо не було та просила прийняти заяву про зміну предмета позову з підстав, які зазначені у письмовому варіанті, розгляд справи проводити за її відсутності.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, надавши суду заяв, в якій просив розглядати клопотання сторони позивача за його відсутності, заперечення на клопотання подано ним через систему «Електронний суд», де проти поновлення строку на подання заяви про зміну предмету позову, посилаючись на норми ч. 3 ст. 49 ЦПК України та наполягаючи, що причини пропуску строку є неповажними, а тому у прийнятті заяви про зміну предмета позову слід відмовити.

Вирішуючи питання поновлення строку для подання заяви представником позивача про зміну предмету позову, суд виходить із наступного:

За змістом принципу диспозитивності цивільного судочинства, закріпленого у статті 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно із ч. 3 ст. 49 ЦПК України до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше, ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Таким чином, законодавцем визначено право позивача змінювати предмет позовних вимог, як складову матеріально-правової вимоги позивача до відповідача до закінчення підготовчого засідання, або не пізніше, ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження.

У пунктах 6, 7 частини другої статті 43 ЦПК України встановлено, що учасники справи зобов`язані: виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Позовом у процесуальному сенсі є звернення до суду з вимогою про захист своїх прав та інтересів, яке складається з двох елементів: предмета і підстави позову.

Підстава позову це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача. Зміна підстав позову це зміна обставин, на яких ґрунтується вимога позивача.

Предмет позову це частина позову, яка становить матеріально-правову вимогу позивача до відповідача, щодо якої суд повинен ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права, а також підпадати під цивільну юрисдикцію. Зміна предмета позову означає зміну вимоги, з якою позивач звернувся до відповідача.

Одночасна зміна підстав і предмету позову не допускається.

Особа, яка звертається до суду з позовом, самостійно визначає у позовній заяві, яке її право чи охоронюваний законом інтерес порушено особою, до якої пред`явлено позов, та зазначає, які саме дії необхідно вчинити суду для відновлення порушеного права. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Предмет позову кореспондується із способами захисту права, які визначені, зокрема у статті 16 Цивільного кодексу України, а відтак зміна предмета позову означає зміну вимоги, що може полягати в обранні позивачем іншого/інших, на відміну від первісно обраного/них способу/способів захисту порушеного права, в межах спірних правовідносин.

Як вбачається з матеріалів справи, первинними позовними вимогами позивача є вимоги проскасування рішення державного реєстратора (приватного нотаріуса) про державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки з кадастровим номером 7121585800:05:006:0117.

Позов поданий 27.04.2023р., а провадження по справі відкрито ухвалою судді 08.05.2023р., за правилами спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін.

Сторонам був наданий час для подання заперечень проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, жодною із сторін відповідних заперечень судом подано не було.

Приписами ч. 3ст. 49 ЦПК Українипередбачено, що до закінчення підготовчого засідання позивач має право змінити предмет або підстави позову шляхом подання письмової заяви. У справі, що розглядається за правилами спрощеного позовного провадження, зміна предмета або підстав позову допускається не пізніше ніж за п`ять днів до початку першого судового засідання у справі.

Заява про зміну предмету позову від представника позивача надійшла до суду 16.02.2024 року.

Таким чином, заява про зміну предмета позову подана до суду із суттєвим пропуском строків, установлених ч. 3 ст. 49 ЦПК України.

Водночас, звертаючись до суду із заявою про зміну предмету позову, представник позивача у судовому засіданні просить поновити пропущений процесуальний строк для подачі заяви про зміну предмета позову, посилаючись на те, що при заявлені первісних вимог представник позивача не могла знати про іншу правову позицію, яка була сформована Великою Палатою Верховного Суду від 29.11.2023р. по справі №513/879/19, тобто вже після пред`явлення нею позову, та яка фактично зводиться до того, що належним способом захисту прав орендодавця, який у цих спірних правовідносинах вважає, що зареєстрована право оренди відсутнє, є його вимога до особи, за якою зареєстроване право оренди, про визнання відсутнім права оренди, а не проскасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію іншого речового права оренди земельної ділянки, як заявлено у позові.

Відповідно до ч. 1 ст. 127 ЦПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Відповідно до ч. 1 ст. 44 ЦПК України, учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватись своїми процесуальними правами, а п. 6 ч. 2 ст. 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки.

Звертаючись до суду із заявою про поновлення строку на подання заяви про зміну предмету позову через майже один рік після відкриття провадження, та через три місяці після ухвалення Великою Палатою Верховного Суду постанови у справі №513/879/19, на яку посилається представник позивача обґрунтовуючи свою заяву, як на таку, коли була змінена правова позиція у справі з подібних правовідносин, представник позивача не наводить обставин та доводів, які б вказували на існування в нього дійсно об`єктивних та поважних причин, незалежних від нього, що перешкоджали йому своєчасно подати заяву про зміну предмету позову.

Наведені причини пропуску встановленого законом строку на подання заяви про зміну предмету позову суд розцінює як суб`єктивні причини, залежні виключно від позивача та не пов`язані з об`єктивними, непереборними труднощами (незалежними від позивача), які б перешкоджали стороні позивача своєчасно подати заяву про зміну предмету позову.

Крім того, суд зауважує, що правова позиція про спосіб захисту прав у спорах щодо реєстрації прав на майно, зокрема шляхом скасування рішення державного реєстратора вказувалася не лише у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.11.2023р. за №513/879/19, а й у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16.

Так, у пунктах 152 та 153 вказаної постанови від 23.11.2021р. у справі №359/3373/16 Велика Палата Верховного Суду вказувала, що відповідно до статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у редакції, чинній на час звернення прокурора з позовом, записи до Державного реєстру прав вносяться на підставі прийнятого рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень. Відповідно до цієї статті в чинній редакції за результатом розгляду документів, поданих для державної реєстрації прав, державний реєстратор на підставі прийнятого ним рішення про державну реєстрацію прав вносить відомості про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав. Таким чином, рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень є підставою для внесення відомостей про речові права, обтяження речових прав до Державного реєстру прав (записів до Державного реєстру прав). З відображенням таких відомостей (записів) у Державному реєстрі прав рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень вичерпує свою дію. Отже, вимога про скасування такого рішення після внесення на його підставі відповідних відомостей (записів) до Державного реєстру прав не відповідає належному способу захисту.

При цьому Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу, що пред`явлення власником нерухомого майна вимоги про скасування рішень, записів про державну реєстрацію права власності на це майно за незаконним володільцем не є необхідним для ефективного відновлення його права (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256цс18, пункт 100), від 30 червня 2020 року у справі № 19/028-10/13 (провадження № 12-158гс19, пункт 10.29)). У зв`язку з цим Велика Палата Верховного Суду відступає від висновку у своїй постанові від 22 серпня 2018 року у справі № 925/1265/16 (провадження № 12-158 гс18, пункт 5.17), де зазначалося про можливість скасування запису про проведену державну реєстрацію права власності як належного способу захисту права або інтересу.

Таким чином правова позиція Верховного Суду, щодо такого способу захисту як пред`явлення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію речового права була сформована ще задовго до пред`явлення позову, а відтак суд дійшов висновку про наявність фактичних та правових підстав для відмови в задоволенні клопотання про поновлення строку для подання заяви про зміну предмету позову, оскільки останнє не містить жодних належних підстав для поновлення пропущеного позивачем строку.

Враховуючи вищевказане, оскільки заява представника позивача про зміну предмету позову подана з порушенням строків, встановлених ч. 3 ст. 49 ЦПК України, то в її прийнятті слід відмовити.

Суд роз`яснює позивачу право на звернення в суд з позовною заявою з такими вимогами в загальному порядку.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 49, 260, 353 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Відмовити представнику позивача у поновленні строку на подання заяви про зміну предмета позову у цивільній справі за позовною заявою ПП «Юляна» до ФГ «Велес 8», ОСОБА_1 про скасування рішення державного реєстратора.

У прийнятті заяви про зміну предмета позову представнику позивача відмовити та повернути її заявнику.

Ухвала може бути оскаржена до Черкаського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15 денний строк з моменту її проголошення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку на її оскарження, а в разі її оскарження - після розгляду справи апеляційним судом, якщо вона не буде скасована.

Суддя : Середа Л.В.