Рішення від 18.04.2024 по справі 640/14811/21

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 квітня 2024 року №640/14811/21

Київський окружний адміністративний суд у складі:

головуючої судді Діски А.Б.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу

за позовомОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 )доНаціональної поліції України (01601, м. Київ, вул. Богомольця, 10, код ЄДРПОУ 40108578) Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 24/2, код ЄДРПОУ 43673764)провизнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,встановив:

ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Національної поліції України та Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, у якому просив суд:

- визнати протиправною бездіяльність відповідачів щодо відмови ОСОБА_1 у ненарахуванні та невиплаті компенсації за невикористані відпустки у 2015-2021 роках;

- зобов`язати Національну поліцію України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки за 2015-2017 роки;

- зобов`язати Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію за невикористані дні відпустки за 2018-2021 роки.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 17 березня 2021 року позивача було звільнено зі служби в поліції. На день звільнення позивач мав невикористані дні відпустки за час проходження служби у поліції. Однак, при звільненні відповідачем було компенсовано позивачу невикористану відпустку лише за 2021 рік, а за невикористані дні відпустки за попередні роки відповідач компенсацію не виплатив.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 03 червня 2021 року відкрито провадження в адміністративній справі та вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.

Відповідач - Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України надав суду відзив на позовну заяву, відповідно до якого просить відмовити у задоволенні позову, в зв`язку з тим, що поліцейські мають право на компенсацію за невикористану відпустку лише у році звільнення та відповідно до повних відпрацьованих місяців.

Відповідачем - Національною поліцією України подано відзив на позовну заяву, в якому заперечив проти задоволення позовних вимог, виходячи з тих самих підстав. Крім того, зауважив на тому, що позивача звільнено з Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, а тому, саме останній є належним відповідачем у даній справі.

Законом України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 року №2825-ІХ було постановлено ліквідувати Окружний адміністративний суд міста Києва. Крім того установлено, що з дня набрання чинності цим Законом Окружний адміністративний суд міста Києва припиняє здійснення правосуддя. До початку роботи Київського міського окружного адміністративного суду справи, підсудні окружному адміністративному суду, територіальна юрисдикція якого поширюється на місто Київ, розглядаються та вирішуються Київським окружним адміністративним судом. Окружний адміністративний суд міста Києва невідкладно, протягом десяти робочих днів, передає судові справи, які перебувають у його володінні, до Київського окружного адміністративного суду.

Ухвалою Київського окружного адміністративного суду справу прийнято до свого провадження суддею Діскою А.Б. та ухвалено розгляд справи проводити у порядку спрощеного провадження без проведення судового засідання.

Суд, перевіривши матеріали справи, повно та об`єктивно оцінивши докази в їх сукупності, зазначає наступне.

Як вбачається з витягу з послужного списку особової справи позивача, з листопада 2015 року по червень 2018 року ОСОБА_1 проходив службу на посаді заступника начальника Департаменту кримінальної розвідки-начальника управління Національної поліції України.

В подальшому з червня 2018 року по 01.08.2020, позивач працював на різних посадах у Департаменті протидії наркозлочинності Національної поліції України (а.с. 47-48).

З 01.08.2020 позивача в порядку переведення призначено начальником 5-го відділу (координації діяльності територіальних підрозділів) 1-го управління Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України. На вказаній посаді позивач працював до звільнення зі служби в поліції 25.03.2021 (а.с. 48-49).

При звільненні з посади, позивачу виплачено компенсацію за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік, що підтверджується наказом від 17 березня 2023 року №51 о/с. (а.с. 8)

Позивач зазначає, що відповідачами при звільненні не виплачено останньому компенсацію за невикористанні дні щорічної та додаткової відпустки за періоди з 2015-2021 роки.

Вважаючи такі дії відповідачів протиправними, позивач звернувся з даною позовною заявою до суду за захистом своїх прав.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, суд зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їхні посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 43 Конституції України визначено, що кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Цією ж статтею передбачено, що право на своєчасне одержання винагороди за працю захищається законом.

Статтею 45 Конституції України передбачено, що кожен, хто працює, має право на відпочинок. Це право забезпечується наданням днів щотижневого відпочинку, а також оплачуваної щорічної відпустки, встановленням скороченого робочого дня щодо окремих професій і виробництв, скороченої тривалості роботи у нічний час. Максимальна тривалість робочого часу, мінімальна тривалість відпочинку та оплачуваної щорічної відпустки, вихідні та святкові дні, а також інші умови здійснення цього права визначаються законом.

Положеннями Закону України «Про відпустки» №504/96-ВР від 15 листопада 1996 року (далі - Закон №504/96-ВР) передбачені державні гарантії права на відпустки, умови, тривалість і порядок надання їх працівникам для відновлення працездатності, зміцнення здоров`я, а також для виховання дітей, задоволення власних життєво важливих потреб та інтересів, всебічного розвитку особи.

Відповідно до приписів статті 4 Закону №504/96-ВР установлюються такі види відпусток: 1) щорічні відпустки: основна відпустка (стаття 6 цього Закону); додаткова відпустка за роботу із шкідливими та важкими умовами праці (стаття 7 цього Закону); додаткова відпустка за особливий характер праці (стаття 8 цього Закону); інші додаткові відпустки, передбачені законодавством; 2) додаткові відпустки у зв`язку з навчанням (статті 13, 14 і 15 цього Закону); 3) творча відпустка (стаття 16 цього Закону); 3-1) відпустка для підготовки та участі в змаганнях (стаття 16-1 цього Закону); 4) соціальні відпустки: відпустка у зв`язку з вагітністю та пологами (стаття 17 цього Закону); відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку (стаття 18 цього Закону); відпустка у зв`язку з усиновленням дитини (стаття 18-1 цього Закону); додаткова відпустка працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи (стаття 19 цього Закону); 5) відпустки без збереження заробітної плати (статті 25, 26 цього Закону).

Законодавством, колективним договором, угодою та трудовим договором можуть встановлюватись інші види відпусток.

Згідно з частиною 1 статті 24 Закону №504/96-ВР у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину-особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Аналогічні положення містяться в частині першій статті 83 КЗпП України.

Водночас, правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено положеннями Закону України «Про Національну поліцію» від 02 липня 2015 року №580-VIII.

Відповідно до частин першої та третьої статті 59 Закону України «Про Національну поліцію» служба в поліції є державною службою особливого характеру, яка є професійною діяльністю поліцейських з виконання покладених на поліцію повноважень. Рішення з питань проходження служби оформлюються письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік і форма яких установлюються Міністерством внутрішніх справ України.

Положеннями статті 60 Закону України «Про Національну поліцію» визначено, що проходження служби в поліції регулюється цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до положень частин 1 та 2 статті 92 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським надаються щорічні чергові оплачувані відпустки в порядку та тривалістю, визначених цим Законом. Поліцейському надаються також додаткові відпустки у зв`язку з навчанням, творчі відпустки, соціальні відпустки, відпустки без збереження заробітної плати (грошового забезпечення) та інші види відпусток відповідно до законодавства про відпустки.

Згідно з положеннями частин 1- 4 статті 93 Закону №580-VIII тривалість відпусток поліцейського обчислюється подобово. Святкові та неробочі дні до тривалості відпусток не включаються. Тривалість щорічної основної оплачуваної відпустки поліцейського становить тридцять календарних днів, якщо законом не визначено більшої тривалості відпустки. За кожний повний календарний рік служби в поліції після досягнення п`ятирічного стажу служби поліцейському надається один календарний день додаткової оплачуваної відпустки, але не більш як п`ятнадцять календарних днів. Тривалість чергової відпустки у році вступу на службу в поліції обчислюється пропорційно з дня вступу до кінця року з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожен повний місяць служби.

Відповідно до приписів частин 8-11 статті 93 Закону України «Про Національну поліцію» поліцейським, які захворіли під час чергової відпустки, після одужання відпустка продовжується на кількість невикористаних днів. Продовження відпустки здійснюється керівником, який надав її, на підставі відповідного документа, засвідченого у визначеному законом чи іншим нормативно-правовим актом порядку. Поліцейським у рік звільнення за власним бажанням, за віком, через хворобу чи скорочення штату в році звільнення, за їх бажанням, надається чергова відпустка, тривалість якої обчислюється пропорційно з розрахунку однієї дванадцятої частини відпустки за кожний повний місяць служби в році звільнення. При звільненні поліцейського проводиться відрахування з грошового забезпечення надмірно нарахованої частини чергової відпустки за час невідпрацьованої частини календарного року. За невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до закону. Відкликання поліцейського із чергової відпустки, як правило, забороняється. У разі крайньої необхідності відкликання з чергової відпустки може бути дозволено керівнику територіального органу поліції. За бажанням поліцейського невикористана частина відпустки може бути приєднана до чергової відпустки на наступний рік.

Положеннями частин 1 та 2 статті 94 Закону України «Про Національну поліцію» обумовлено, що поліцейські отримують грошове забезпечення, розмір якого визначається залежно від посади, спеціального звання, строку служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наявності наукового ступеня або вченого звання. Порядок виплати грошового забезпечення визначає Міністр внутрішніх справ України.

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 06 квітня 2016 року №260 затверджено Порядок та умови виплати грошового забезпечення поліцейським Національної поліції та здобувачам вищої освіти закладів вищої освіти із специфічними умовами навчання, що здійснюють підготовку поліцейських (далі - Порядок №260).

За приписами пункту 3 розділу І Порядку №260 передбачено, що грошове забезпечення поліцейських визначається залежно від посади, спеціального звання, стажу служби в поліції, інтенсивності та умов служби, кваліфікації, наукового ступеня або вченого звання. До складу грошового забезпечення входять: 1) посадовий оклад; 2) оклад за спеціальним званням; 3) щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, які мають постійний характер); 4) премії; 5) одноразові додаткові види грошового забезпечення.

Згідно з абзацом 7 і 8 пункту 8 розділу ІІІ Порядку №260 за невикористану в році звільнення відпустку поліцейським, які звільняються з поліції, виплачується грошова компенсація відповідно до чинного законодавства. Виплата грошової компенсації за невикористану в році звільнення відпустку проводиться, виходячи з розміру місячного грошового забезпечення, право на отримання якого поліцейський має відповідно до чинного законодавства на день звільнення із служби. При цьому одноденний розмір грошового забезпечення визначається шляхом ділення розміру грошового забезпечення на 30 календарних днів. Кількість днів для виплати грошової компенсації за невикористану відпустку вказується в наказі про звільнення.

Аналізуючи наведені норми права, суд зазначає, що право працюючої особи на відпочинок у формі відпустки визначено приписами Конституції України.

З урахуванням наведеного, суд дійшов висновку, що законом не виключаються випадки (станом на момент спірних правовідносин), коли поліцейським відпустка не буде використана протягом календарного року. Не передбачено позбавлення поліцейського права на відпустку, яке він уже отримав в попередньому календарному році. Водночас, надано право працівнику використати право на відпустку за попередній рік одночасно з черговою відпусткою наступного року.

Таким чином, у наступному календарному році, в тому числі і за умови, що він є роком звільнення, поліцейський має гарантоване право на чергову відпустку за поточний календарний рік та на відпустки (основні і додаткові), що не були використані в попередніх роках, що виражається в праві на отримання грошової компенсації за весь час невикористаної оплачуваної відпустки, незалежно від часу набуття права на таку відпустку, оскільки відпустки за попередні роки також є невикористаними в році звільнення та не можуть бути залишені без розрахунку з поліцейським, адже це суперечить суті та гарантіям як трудового, так і спеціального законодавства в частині реалізації права на відпочинок.

Конституційним Судом України у рішенні від 07 травня 2002 року №8-рп/2002 у справі за конституційним поданням Президента України щодо офіційного тлумачення положень частин другої, третьої статті 124 Конституції України (справа щодо підвідомчості актів про призначення або звільнення посадових осіб) викладено висновок стосовно того, що при розгляді та вирішенні конкретних справ, пов`язаних із спорами щодо проходження публічної служби, адміністративний суд, установивши відсутність у спеціальних нормативно-правових актах положень, якими врегульовано спірні правовідносини, може застосувати норми, у яких визначені основні трудові права працівників - Кодекс законів про працю України.

Отже, з огляду на викладене, а також враховуючи відсутність правового врегулювання положеннями Закону України «Про Національну поліцію» і Порядку №260 (станом на час виникнення спірних правовідносин) питання компенсації невикористаної частини відпустки поліцейському за минулі роки, суд доходить висновку про наявність підстав для застосування у даному випадку приписів Кодексу законів про працю України і Закону України «Про відпустки».

Так, відповідно до частини 1 статті 24 Закону України «Про відпустки» і частини 1 статті 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, у випадку звільнення поліцейських з органів Національної поліції України їм виплачується компенсація за всі невикористані ними дні, як основної, так і додаткової відпустки.

Аналогічних висновків дійшов Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 19.01.2021 по справі №160/10875/19 (адміністративне провадження №К/9901/13369/20).

Відповідно до частини 5 статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Позивач зазначає, що останнім не використовувались у повній мірі відпустки за періоди з 2015 по 2017 роки та з 2018 по 2021 роки.

Як підтверджується матеріалами справи, за період проходження служби позивачем в органах Національної поліції України, останньому надано:

- 30 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2016 рік (наказ НПУ від 28.09.2016 №728 о/с) (а.с. 67);

- 10 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік (наказ НПУ від 23.01.2017 №50 о/с)(а.с. 68) ;

- 30 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2017 рік (накази НПУ від 31.08.2017 №673 о/с дск та від 31.07.2018 №699 о/с) (а.с. 69-70);

- 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2017 рік (наказ НПУ від 31.07.2018 №699 о/с) (а.с. 70);

- 30 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2018 рік (наказ НПУ від 09.08.2019 №864 о/с) (а.с. 71);

- 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2018 рік (наказ НПУ від 28.02.2019 №234 о/с) (а.с. 72);

- 10 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2019 рік (наказ НПУ від 16.01.2020 №61 о/с) (а.с. 73);

- 5 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2019 рік (наказ ДБН НПУ від 27.08.2020 №43 о/с) (а.с. 32);

- 15 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за 2020 рік (наказ ДБН НПУ від 28.12.2020 №120 о/с) (а.с. 33);

Крім цього, наказом Департаменту боротьби з наркозлочинністю від 17.03.2021 №51 о/с (а.с. 52) ОСОБА_1 звільнений зі служби в поліції згідно з пунктом 7 (за власним бажанням) частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» з 25.03.2021 з виплатою компенсації за 05 діб щорічної чергової основної оплачуваної відпустки за фактично відпрацьований час у 2021 році та 15 діб додаткової оплачуваної відпустки за 2021 рік.

А тому позовні вимоги щодо зобов`язання відповідачів нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за невикористані дні відпустки в цій частині є необгрунтованими та не підлягають задоволенню.

При цьому позивач при звільненні зі служби в поліції мав право на отримання грошової компенсації за невикористані ним дні відпустки: 3 дні щорічної основної оплачуваної відпустки у 2015 році, 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік, 5 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 15 днів основної оплачуваної відпустки за 2019 рік, 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 15 днів щорічної основної відпустки за 2020 рік та 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік.

Доказів нарахування і виплати позивачу компенсації за вищевказані дні невикористаної відпустки відповідачами не надано.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, позивач з 07.11.2015 проходив службу в апараті центрального органу управління поліції в Департаменті кримінальної розвідки Національної поліції України, наказом Національної поліції України від 01.06.2018 № 496 о/с в порядку переведення призначений начальником відділу викриття злочинів, учинених з використанням технологій, управління організації оперативних розробок та негласної роботи Департаменту протидії наркозлочинності Національної поліції України, а з 01.08.2020 відповідно до наказу Національної поліції України від 29.07.2020 № 844 о/с у порядку переведення призначений начальником відділу Департаменту боротьби з наркозлочинністю (міжрегіонального територіального органу) Національної поліції України (а.с.49, 123).

Наказом т.в.о. начальника Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України №51 о/с від 17 березня 2021 року позивача звільнено зі служби в Національній поліції України за пунктом 7 частини 1 статті 77 Закону України «Про Національну поліцію» (а.с. 8).

Відповідно до ч. 1 ст. 83 КЗпП України у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи.

Отже, оскільки позивача було звільнено зі служби в поліції з Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України, то саме вказаним органом мало бути при звільненні позивача виплачено компенсацію за всі не використані ним дні щорічної відпустки.

Варто зазначити, що Постановою Кабінету Міністрів України від 13.01.2023 № 131 "Про ліквідацію територіального органу Національної поліції" Уряд постановив ліквідувати як юридичну особу публічного права Департамент боротьби з наркозлочинністю як міжрегіональний територіальний орган Національної поліції, Національній поліції забезпечити здійснення функцій і повноважень Департаменту боротьби з наркозлочинністю, що ліквідується.

Згідно відомостей Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України (код ЄДРПОУ 43673764) з 07.06.2023 перебуває в стані припинення.

Наказом Національної поліції України від 05.06.2023 Nє 468 «Про утворення ліквідаційної комісії Департаменту боротьби з наркозлочинністю» утворено ліквідаційну комісію юридичної особи публічного права - Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України.

Згідно листа ліквідаційної комісії Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України від 28.02.2024 (а.с. 138-140) повідомлено, що Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України є бюджетною установою, до повноважень якої належить виконання обов?язку щодо здійснення управління бюджетними коштами в межах встановлених бюджетних призначень із забезпеченням ефективного, результативного і цільового використання бюджетних коштів. Згідно зі статтею 51 Бюджетного кодексу України, ліквідаційна комісія Департаменту боротьби з наркозлочинністю здійснює фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах бюджетних асигнувань у кошторисах, фінансування діяльності ліквідаційної комісії Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України здійснюються за рахунок коштів державного бюджету за КПКВК 1007020.

З огляду на викладене, з урахуванням вимог ч. 2 ст. 5, ч. 2 ст. 9 КАС України, суд доходить висновку про наявність підстав для визнання протиправною бездіяльності Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України в частині нарахування та виплати ОСОБА_1 компенсації за невикористані 3 дні щорічної основної оплачуваної відпустки, за фактично відпрацьований час у 2015 році та 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік, 5 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 15 днів основної оплачуваної відпустки за 2019 рік та 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 15 днів щорічної основної відпустки за 2020 рік та 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік та зобов`язання Департамента боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України нарахувати та виплатити компенсацію за вказані дні відпусток.

А тому позовні вимоги до Національної поліції України задоволенню не підлягають.

Як вбачається з матерівалів справи, предметом позову є стягнення з відповіача компенсації за невикористані дні відпустки за 2015-2021 роки, які є складовою заробітної плати. Відповідно до вимог п. 1 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, тому підстави для стягнення сплаченої суми судового збору з відповідача відсутні.

При цьому суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу, що відповідно до вимог пункту першого частини першоїстатті 7 Закону України "Про судовий збір", сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі зменшення розміру позовних вимог або внесення судового збору в більшому розмірі, ніж встановлено законом.

У випадках, установлених пунктом 1 частини першої цієї статті, судовий збір повертається в розмірі переплаченої суми (частина другастатті 7 Закону України "Про судовий збір").

Враховуючи викладене, керуючись статтями 2, 72-77, 139, 241-246, 251 Кодексу адміністративного судочинства України суд -

в и р і ш и в:

Задовольнити частково адміністративний позов ОСОБА_1 до Національної поліції України та Департаменту боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії.

Визнати протиправною бездіяльність Департамента боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України щодо невиплати ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 3 дні щорічної основної оплачуваної відпустки у 2015 році, 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік, 5 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 15 днів основної оплачуваної відпустки за 2019 рік, 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 15 днів щорічної основної відпустки за 2020 рік та 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік.

Зобов`язати Департамент боротьби з наркозлочинністю Національної поліції України (03049, м. Київ, пр. Повітрофлотський, 24/2, код ЄДРПОУ 43673764) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , рнокпп НОМЕР_1 ) грошову компенсацію за невикористані 3 дні щорічної основної оплачуваної відпустки у 2015 році, 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2015 рік, 5 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2016 рік, 15 днів основної оплачуваної відпустки за 2019 рік, 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2019 рік, 15 днів щорічної основної відпустки за 2020 рік та 15 днів додаткової оплачуваної відпустки за 2020 рік.

У задоволенні інших позовних вимог - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Діска А.Б.