Ухвала

від 17.04.2024 по справі 592/19723/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 592/19723/23 Головуючий в І інстанції - ОСОБА_1

Провадження № 11-кп/824/3119/2024 Доповідач в суді ІІ інстанції - ОСОБА_2

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

17 квітня 2024 року м. Київ

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Київського апеляційного суду в складі суддів:

ОСОБА_2 (головуюча), ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

секретар - ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року ОСОБА_6 , який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч. 1 ст. 111-2 КК України, продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою на 60 днів, а саме до 22 квітня 2024 року включно.

В обґрунтування мотивів ухваленого рішення суд вказав про те, що зважаючи на наявні ризики, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України та враховуючи підвищену суспільну небезпеку інкримінованого обвинуваченому діяння, загальносуспільний інтерес переважає інтереси конкретної особи, а тому підстави для застосування більш м`якого запобіжного заходу відсутні.

В апеляційній скарзі захисника обвинуваченого указано на необґрунтованість ухвали суду першої інстанції. В обґрунтування доводів апеляційної скарги захисник указав про те, що клопотання прокурора підлягало поверненню через невідповідність вимогам КПК України, оскільки не містить обґрунтування його доводів та підтвердження вручення вказаного клопотання обвинуваченому, однак суд проігнорував вказані доводи сторони захисту. Також захисник вказав про те, що суд не спростував доводи та надані докази сторони захисту про відсутність (зменшення) ризиків та не зазначив чому інший запобіжний захід не зможе забезпечити належної процесуальної поведінки обвинуваченого, поклавши тягар доказування відсутності ризиків на захист, що суперечить законодавству. Щодо ризику переховування від суду зазначив, що він не може обґрунтовуватися лише тяжкістю покарання, а відповідно до практики ЄСПЛ вказаний ризик зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою, до того ж суд не врахував, що обвинувачений має міцні соціальні зв`язки, а саме дружину, сина, постійне місце проживання, є військовозобов`язаним, а також раніше не судимий, від досудового слідства не переховувався, що спростовує вказаний ризик. Крім того, захисник вказав про відсутність ризику впливу на свідків та перешкоджанню кримінальному провадженню іншим чином, оскільки контактних даних свідків не знає, жодних даних про незаконний вплив на учасників кримінального провадження або створення перешкод у кримінальному провадженні не надано. Вказав, що обвинувачений перебуває під вартою приблизно 8 місяців, що свідчить про те, що ризики, які існували з початку затримання суттєво зменшилися і для продовження тримання особи під вартою, стороні обвинувачення необхідно навести інші вагомі підстави, чого ними зроблено не було. Додатково захисник зазначив, що обвинувачення необґрунтоване, жодних вагових аргументів на обґрунтування неможливості застосування запобіжного заходу, не пов`язаного з триманням під вартою, стороною обвинувачення не наведено. Відтак, просив змінити застосований відносно ОСОБА_6 запобіжний захід із тримання під вартою на більш м`який запобіжний захід, а саме визначити розумний розмір застави або застосувати домашній арешт за адресою: АДРЕСА_1 .

Захисник ОСОБА_7 та прокурор до суду апеляційної інстанції не з`явились, були належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, заяв про розгляд провадження за участі сторін до суду не надходило, що, відповідно до вимог ч. 4 ст. 422-1 КПК України не перешкоджає розгляду провадження.

Вивчивши матеріали провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

За змістом ч. 2 ст. 177, ст. 197 КПК України підставою як застосування запобіжного заходу, у тому числі і у виді тримання під вартою, так і продовження строків тримання під вартою є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч. 1 ст. 177 КПК України. Частиною першою ст. 194 КПК України визначений обов`язок суду встановити чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про:

наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення;

наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор;

недостатність застосування більш м`яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.

Як вбачається із матеріалів провадження питання про продовження запобіжного заходу у виді тримання обвинуваченого під вартою було вирішено на стадії судового розгляду. Тобто, це питання вирішувалось на стадії, яка унеможливлює перевірку обґрунтованості підозри, оскільки остання перестала існувати і на заміну якої висунуте обвинувачення. Обґрунтованість же обвинувачення перевіряється судом, який здійснює судовий розгляд на підставі обвинувального акта шляхом дослідження наданих сторонами кримінального провадження доказів і може бути вирішене шляхом ухвалення остаточного рішення у вказаному кримінальному провадженні. Таким чином, при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою у суді першої інстанції на стадії судового розгляду та при перевірці відповідного рішення судом апеляційної інстанції вирішальним є вирішення питання про наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України.

У ході судового розгляду, суд першої інстанції визнав, що прокурором доведено наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. Оцінивши зазначені ризики, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про необхідність продовження строку тримання обвинуваченого ОСОБА_6 під вартою, належним чином мотивувавши своє рішення.

Так, колегією суддів визнається доведеним ризик переховування обвинуваченого ОСОБА_6 від суду. При цьому, вказаний ризик, на думку колегії суддів, є значним. Колегія суддів зважає на те, що ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні особливо тяжкого злочину проти основ національної безпеки України, за який передбачене покарання у виді позбавлення волі на строк від 10 до 12 років з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від 10 до 15 років та з конфіскацією майна або без такої. Наявність вказаного ризику стверджується суворістю покарання, яке загрожує обвинуваченому у випадку доведеності його вини у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, що суд зобов`язаний враховувати відповідно до вимог п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України. При оцінці цього ризику, колегією суддів враховуються конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення, поставленого у вину обвинуваченому, а також існування реальної можливості переховування, враховуючи ситуацію, яка існує в державі, яка викликана внаслідок військової агресії з боку Російської Федерації. Наведене указує на існування ризику переховування обвинуваченого від суду, що указує на наявність підстав для продовження щодо обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Обставини вчинення поставленого у вину обвинуваченому ОСОБА_6 кримінального правопорушення дають підстави стверджувати про існування ризику незаконного впливу на свідків у цьому кримінальному провадженні.

Наведене у своїй сукупності вказує на обґрунтованість висновків суду першої інстанції про існування ризиків, передбачених п.п. 1, 3 ч. 1 ст. 177 КПК України, що вказує на наявність підстав для продовження застосованого до обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Таким чином, на думку колегії суддів, суд першої інстанції дійшов правильних висновків про те, що вказані обставини кримінального провадження свідчать про неможливість застосування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 іншого запобіжного заходу, передбаченого ст. 176 КПК України, оскільки він не забезпечить належної поведінки останнього під час розгляду кримінального провадження.

Посилання в апеляційній скарзі захисника на дані, які характеризують особу обвинуваченого, а саме те, що ОСОБА_6 має міцні соціальні зв`язки, а саме дружину, сина, має постійне місце проживання, є військовозобов`язаним, а також раніше не судимий, є не у повній мірі обґрунтованим, оскільки наявність вказаних даних не може саме по собі свідчити про наявність таких обставин, які зможуть усунути існуючі ризики.

Щодо можливості застосування до обвинуваченого інших альтернативних заходів, то на думку колегії суддів у цьому питанні, запобіжний захід у виді домашнього арешту не в змозі забезпечити належну процесуальну поведінку обвинуваченого ОСОБА_6 та попередити наявні ризики, у зв`язку із його недостатнім стримуючим впливом за наявності зазначених вище обставин, а враховуючи, що обвинувачений ОСОБА_6 вчинив умисний особливо тяжкий злочин, передбачений ст. 111-2 КК України, рішення суду першої інстанції про не визначення обвинуваченому альтернативного запобіжного заходу у виді застави є обґрунтованим в силу положень ч. 4 ст. 183 КПК України.

Крім того, колегія суддів звертає увагу на позицію Європейського суду з прав людини у справах «Ілійков проти Болгарії», «Летельє проти Франції», «Москаленко проти України» де зазначено, що «суворість передбаченого покарання» є суттєвим елементом при оцінюванні «ризиків переховування або повторного вчинення злочинів», а особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Таким чином, рішення суду першої інстанції прийнято на основі всебічно з`ясованих обставин, з якими закон пов`язує можливість продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, досліджено належним чином всі матеріали провадження та наведено в ухвалі мотиви, з яких прийнято відповідне рішення.

На переконання колегії суддів, таке судове рішення не суперечить вимогам ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, оскільки в справі існують реальні ознаки справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи, а також цілком відповідають практиці Європейського Суду з прав людини, яка свідчить про те, що рішення суду повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів, що вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, про те, що саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою може забезпечити виконання обвинуваченим процесуальних обов`язків у цьому кримінальному провадженні.

Посилання захисника на те, що питання про подовження строку тримання обвинуваченого під вартою було вирішене судом до вирішення питання про повернення обвинувального акта щодо ОСОБА_6 прокурору для усунення недоліків , не указує на порушення закону, оскільки такий порядок вирішення даного питання відповідає вимогам ст. 199, ч.3 ст.331 КПК України.

Також колегія суддів вважає безпідставними доводи захисника про те, що клопотання прокурора не відповідає вимогам КПК України, а тому підлягало поверненню прокурору, оскільки зміст клопотання відповідав вимогам ч.1 ст. 184, ч.3 ст. 199 КПК України. Крім того, нормами КПК України не передбачено можливості повернення прокурору клопотання про продовження строку тримання обвинуваченого під вартою.

Наведене вказує на відсутність підстав для скасування ухвали Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 , у зв`язку із чим колегія суддів вважає за необхідне залишити ухвалу без змін, а апеляційну скаргу захисника - без задоволення.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419, 422-1КПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу захисника обвинуваченого ОСОБА_6 - адвоката ОСОБА_7 залишити без задоволення.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 23 лютого 2024 року щодо ОСОБА_6 залишити без змін.

Ухвала оскарженню не підлягає.

СУДДІ

---

---

---

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4