Постанова

від 17.04.2024 по справі 440/12536/23

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 р.Справа № 440/12536/23Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді: Бегунца А.О.,

Суддів: Курило Л.В. , Мельнікової Л.В. ,

за участю секретаря судового засідання Реброва А.О.

представника позивача Іщенка С.Ю.,

представника Солопа І.Ю.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ТРАНС" на рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023, головуючий суддя І інстанції: А.О. Чеснокова, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 28.11.23 року по справі № 440/12536/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ТРАНС"

до Державної податкової служби України , Головного управління ДПС у Полтавській області

про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "АПК ТРАНС" звернулось до Полтавського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС в Полтавській області, в якій просив суд:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 24 березня 2023 року № 8495723/44036057 та № 8495722/44036057 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкових накладних № 86 від 23 листопада 2021 року та № 88 від 29 листопада 2021 року;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 86 від 23 листопада 2021 року та № 88 від 29 листопада 2021 року в ЄРПН датою їх подання.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилався на невідповідність спірних рішень вимогам чинного законодавства. Зазначив, що на вимогу контролюючого органа, після зупинення реєстрації податкових накладних, позивачем надано письмові пояснення разом із усіма належним чином оформленими документами, що стали підставою для її формування. Проте, відповідні документи не враховані відповідачем під час прийняття рішення про відмову в реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН.

Рішенням Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у задоволенні позовних вимог відмовлено.

Не погодившись з вказаним висновком суду першої інстанції обставинам справи, просить рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 скасувати та ухвалити постанову, якою позовні вимоги задовольнити.

В обгрунтування вимог апеляційної скарги зазначено, що суд першої інстанції не ідентифікував, які саме товаро-транспортні накладні не містять всіх обов`язкових реквизитів і що саме відсутність інформації у вказаних документах стала підставою для відмови у задоволенні позову. Також посилання суду, що акти наданих послуг № 75 від 23.11.2021 та № 81 від 29.11.2023 не містять всіх обов`язкових реквизитів, а саме ПІБ та посаду відповідальної особи зі сторони замовника є безпідставними. Також апелянт зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а також помилки в їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що відбувався фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов`язаннях платника податків у зв`язку з його господарською діяльністю.

Відповідно до відзиву на апеляційну скаргу зазначено, що відповідачем правомірно, на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України прийнято рішення про відмову в реєстрації спірної податкової накладної позивача в ЄРПН. Причиною прийняття комісією вказаних рішень стало ненадання платником контролюючому органу усіх необхідних первинних документів, а відтак не є достатніми для прийняття Комісією рішення про реєстрацію вищевказаної податкової накладної в ЄРПН. Відповідачем зазначено, що надана позивачем товаро-транспортна накладна оформлена з порушенням Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, акт наданих послуг № 75 від 23.11.2021 та № 81 від 29.11.2023 не містить реквізитів особи, яка отримала товар, а також відсутні реквізити довіреності, а за підписом неможливо ідентифікувати особу замовника.

Представник позивача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції скасувати, з підстав наведених в апеляційній скарзі та позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

Представник відповідача в судовому засіданні просив рішення суду першої інстанції залишити без змін, а у задоволенні вимог апеляційної скарги відмовити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, з наступних підстав.

ТОВ "АПК ТРАНС" є юридичною особою приватного права (код ЄДРПОУ 3241713319), яке здійснює свою господарську діяльність, зокрема, у сфері іншої допоміжної діяльності у сфері транспорту.

Між позивачем та СТОВ "Прикордонне" укладено договір № 22/09-ПР від 22 вересня 2021 року про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом по Україні.

Згідно пункту 2.1.1 зазначеного договору приймання вантажу до перевезення здійснюється на підставі оформленого Замовником Додатку до Договору № 22/09-ПР від 22 вересня 2021 року.

СТОВ "Прикордонне" надало оформлені Додатки на перевезення по Україні вантажу - сільськогосподарської продукції (кукурудзи).

ТОВ "АПК ТРАНС" згідно пункту 2.3.3 договору для виконання своїх договірних зобов`язань залучив до перевезення третіх осіб, з якими укладено відповідні договори перевезень.

У подальшому на підтвердження виконання взятих на себе зобов`язань за договором сформовано та підписано Акт надання послуг з СТОВ "Прикордонне" № 75 від 23 листопада 2021 року та № 81 від 29 листопада 2021 року на послуги транспортування.

Для підтвердження здійснення господарської операції оформлено ТТН.

На підтвердження факту оплати наданих ТОВ "Прикордонне" послуг надано платіжне доручення № 1701 від 07 грудня 2021 року, № 1738 від 16 грудня 2021 року, № 1747 від 21 грудня 2021 року, № 1751 від 23 грудня 2021 року.

Перевезення вантажу забезпечене перевізниками згідно укладених договорів про надання послуг перевезення вантажу автомобільним транспортом по Україні: ФОП ОСОБА_1 , договір № 151021-1 від 15 жовтня 2021 року, ФОП ОСОБА_2 , договір № 151121-1 від 15 листопада 2021 року, ФОП ОСОБА_3 , договір № 151021-2 від 15 жовтня 2021 року, ФОП ОСОБА_4 , договір № 011121-1 від 01 жовтня 2021 року, ТОВ "НВП КОЛОСС", договір № 27052021 від 27 травня 2021 року, ФОП ОСОБА_5 , договір № 14-06-21 від 14 червня 2021 року про що складені та узгоджені відповідні акти надання послуг перевезення: Акт № ШІ-00002 від 30 листопада 2021 року ФОП ОСОБА_3 , Акт № ШІ-00004 від 24 грудня 2021 року ФОП ОСОБА_3 , Акт № СД-00001 від 30 листопада 2021 ФОП ОСОБА_4 , Акт № СД-00002 від 22 грудня 2021 року, ФОП ОСОБА_4 , Акт № ОУ-0000288 від 23 листопада 2021 року ТОВ "НВП КОЛОСС", Акт № ОУ-0000351 від 29 листопада 2021 року ТОВ "НВП КОЛОСС", Акт № МС-00001 від 26 листопада 2021 року ФОП ОСОБА_2 , Акт № МС-00002 від 28 листопада 2021 року ФОП ОСОБА_2 , Акт №ДС-00001 від 05 листопада 2021 року ФОП ОСОБА_1 , Акт № ДС-00002 від 15 листопада 2021 року ФОП ОСОБА_1 , Акт № ДС-00003 від 30 листопада 2021 року ФОП ОСОБА_1 , Акт № ДС-00004 від 22 грудня 2021 року ФОП ОСОБА_1 , Акт № МО-00003 від 22 грудня 2021 року ФОП ОСОБА_5 . Позивач зазначив, що перевезення вантажу фактично виконувалось автотранспортом перевізників.

З метою документального оформлення виконання умов Договору № 22/09-ПР від 22 вересня 2021 року позивач виписав податкові накладні № 86 від 23 листопада 2021 року та № 88 від 29 листопада 2021 року та у подальшому подав їх на реєстрацію в ЄРПН.

Квитанціями № 1 від 15 грудня 2021 року підтверджено, що документ прийнято, але їх реєстрація зупинена. Підставою відмови контролюючий орган вказав: "Відповідно до п. 201.16 ст. 201 Податкового кодексу України, реєстрація ПН/РК від 23 листопада 2021 року № 86 та від 29 листопада 2021 року № 88 в Єдиному реєстрі податкових накладних зупинена. Платник податку, яким подано для реєстрації ПН/РК в Єдиному реєстрі податкових накладних, відповідає п. 8 Критеріїв ризиковості платника податку. Пропонуємо надати пояснення та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних".

З метою виконання вимог контролюючого органа позивач подав письмові пояснення та копії документів, за результатами розгляду яких відповідач прийняв спірні рішення від 24 березня 2023 року № 8495723/44036057 та № 8495722/44036057 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкових накладних № 86 від 23 листопада 2021 року та № 88 від 29 листопада 2021 року.

Наполягаючи на наданні контролюючим органам всіх необхідних та належним чином оформлених документів, достатніх для прийняття позитивних рішень для реєстрації спірних податкових накладних в ЄРПН, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з їх необгрунтованості.

Колегія суддів не погоджується з вказаним висновком суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків, а також відповідальність за порушення податкового законодавства. Цим Кодексом визначаються функції та правові основи діяльності контролюючих органів, визначених пунктом 41.1 статті 41 цього Кодексу, та центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику /пункт 1.1 статті 1 Податкового кодексу України/.

За змістом підпункту "а" пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об`єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу.

Пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України визначено, що датою виникнення податкових зобов`язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до абзацу першого пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України, при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Абзацом першим пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України визначено, що при здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку-продавець товарів/послуг зобов`язаний в установлені терміни скласти податкову накладну, зареєструвати її в ЄРПН та надати покупцю за його вимогою.

Отже, платник податку-постачальник з настанням першої з умов виникнення податкових зобов`язань, визначених у пункті 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, зобов`язаний скласти податкову накладну в електронній формі та зареєструвати її в ЄРПН.

Абзацами другим та третім пункту 201.10 статті 201 Податкового кодексу України передбачено, що податкова накладна, складена та зареєстрована в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту. Податкова накладна та/або розрахунок коригування до неї, складені та зареєстровані після 01 липня 2017 року в ЄРПН платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, є для покупця таких товарів/послуг достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, та не потребує будь-якого іншого додаткового підтвердження.

Тобто, достатньою підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту, є зареєстрована у ЄРПН податкова накладна.

Згідно з пунктом 201.16 статті 201 Податкового кодексу України реєстрація податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН може бути зупинена у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Порядок зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1165 від 11 грудня 2019 року /Порядок №1165/.

Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 1165, у разі коли за результатами перевірки податкової накладної/розрахунку коригування визначено, що податкова накладна/розрахунок коригування відповідають одній з ознак безумовної реєстрації, визначених у пункті 3 цього Порядку, реєстрація таких податкової накладної/розрахунку коригування не зупиняється в Реєстрі. Платник податку, яким складено та/або подано для реєстрації в Реєстрі податкову накладну/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряється щодо відповідності критеріям ризиковості платника податку (додаток 1), показникам, за якими визначається позитивна податкова історія платника податку (додаток 2). Податкова накладна/розрахунок коригування, що не відповідають жодній з ознак безумовної реєстрації, перевіряються щодо відповідності відображених у них операцій критеріям ризиковості здійснення операцій (додаток 3).

Пунктом 6 Порядку № 1165 обумовлено, що у разі коли за результатами автоматизованого моніторингу платник податку, яким складено та/або подано податкову накладну / розрахунок коригування для реєстрації в Реєстрі, відповідає хоча б одному критерію ризиковості платника податку, реєстрація такої податкової накладної / розрахунку коригування зупиняється..

За змістом пунктів 10-11 Порядку № 1165 у разі зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі контролюючий орган протягом операційного дня надсилає (в електронній формі у текстовому форматі) в автоматичному режимі платнику податку квитанцію про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування, яка є підтвердженням зупинення такої реєстрації. У квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування зазначаються: 1) номер та дата складення податкової накладної/розрахунку коригування; 2) критерій (критерії) ризиковості платника податку та/або ризиковості здійснення операцій, на підставі якого (яких) зупинено реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, з розрахованим показником за кожним критерієм, якому відповідає платник податку; 3) пропозиція щодо надання платником податку пояснень та копій документів, необхідних для розгляду питання прийняття контролюючим органом рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі або відмову в такій реєстрації.

Пунктом 8 Критеріїв ризиковості платника ПДВ визначених в додатку 1 до Порядку № 1165, передбачено: у контролюючих органах наявна податкова інформація, яка стала відома у процесі провадження поточної діяльності під час виконання покладених на контролюючі органи завдань і функцій, що визначає ризиковість здійснення господарської операції, зазначеної в поданих для реєстрації податковій накладній / розрахунку коригування.

Комісія регіонального рівня, яка діє в межах повноважень, визначених Порядком зупинення реєстрації ПН/РК № 1165 та Наказом № 520, приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі в разі:

- ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній / розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі;

- та/або ненадання платником податку копії документів відповідно до пункту 5 цього Порядку;

- та/або надання платником податку" копій документів, складених/ оформлених із порушенням законодавства.

Пунктом 5 Порядку № 520 визначено перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної / розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, може включати:

- договори, зокрема зовнішньоекономічні контракти, з додатками до них;

- договори, довіреності, акти керівного органу платника податку, якими оформлено повноваження осіб, які одержують продукцію в інтересах платника податку для здійснення операції;

- первинні документи щодо постачання/придбання товарів/послуг, зберігання і транспортування, навантаження, розвантаження продукції, складські документи (інвентаризаційні описи), у тому числі рахунки-фактури/інвойси, акти приймання-передачі товарів (робіт, послуг) з урахуванням наявності певних типових форм і галузевої специфіки, накладні;

- розрахункові документи та/або банківські виписки з особових рахунків;

- документи щодо підтвердження відповідності продукції (декларації про відповідність, паспорти якості, сертифікати відповідності), наявність яких передбачено договором та/або законодавством.

Згідно з пунктом 6 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, зазначених у пункті 5 цього Порядку, платник податку має право подати до контролюючого органу протягом 365 календарних днів, що настають за датою виникнення податкового зобов`язання, відображеного в податковій накладній/розрахунку коригування. Платник податку має право подати письмові пояснення та копії документів до декількох податкових накладних/розрахунків коригування, якщо такі податкові накладні/розрахунки коригування складено на одного отримувача - платника податку за одним і тим самим договором або якщо в таких податкових накладних/розрахунках коригування відображено однотипні операції (з однаковими кодами товарів згідно з Українською класифікацією товарів зовнішньоекономічної діяльності (УКТ ЗЕД) або кодами послуг згідно з Державним класифікатором продукції та послуг (ДКПП)).

У відповідності до п.п. 9 та 11 Порядку № 520 письмові пояснення та копії документів, подані платником податку до контролюючого органу відповідно до п. 4 цього Порядку, розглядає комісія регіонального рівня. Комісія регіонального рівня приймає рішення про відмову в реєстрації податкової накладної/ розрахунку коригування в Реєстрі в разі: - ненадання платником податку письмових пояснень стосовно підтвердження інформації, зазначеної у податковій накладній/розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі; - та/або ненадання платником податку копій документів відповідно до пункту 5 цього Порядку; - та/або надання платником податку копій документів, складених/оформлених із порушенням законодавства.

Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, що чинними нормативно-правовими актами визначено вичерпний перелік підстав, які можуть слугувати підставою для прийняття рішення про відмову у реєстрації податкових накладних.

При цьому, як підтверджується змістом п. 5 Порядку № 520, передбачений цим пунктом перелік документів, необхідних для розгляду питання прийняття комісією регіонального рівня рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Реєстрі, реєстрацію яких зупинено в Реєстрі, не є вичерпним.

Здійснення моніторингу відповідності податкових накладних/розрахунків коригування критеріям оцінки ступеня ризиків є превентивним заходом, спрямованим на убезпечення від безпідставного формування податкового кредиту за операціями, що не підтверджені первинними документами або підтверджені платником податку копіями документів, які складені з порушенням законодавства. Здійснення моніторингу не повинне підміняти за своїм змістом проведення податкових перевірок як способу реалізації владних управлінських функцій контролюючого органу.

У постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 Верховний Суд за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Таким чином, у разі зупинення реєстрації податкової накладної на підставі пункту 8 Критеріїв ризиковості здійснення операцій, контролюючий орган має витребувати від платника документи на спростування наявних у органу ДПС сумнівів, пов`язаних з легальністю діяльності юридичної особи, вказавши які саме аспекти належить висвітити платнику податків у своїх поясненнях.

Матеріалами справи підтверджено, що надіслана позивачу квитанція містить вимогу щодо надання пояснень та копії документів щодо підтвердження інформації, зазначеної в ПН/РК для розгляду питання прийняття рішення про реєстрацію/відмову в реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних, без зазначення конкретної пропозиції щодо переліку документів, необхідних та достатніх для прийняття рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН, що унеможливлює визначення платником порядку своїх дій, які він має вчинити з метою прийняття контролюючим органом позитивного рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування у ЄРПН.

Верховний Суд у справі № 640/11321/20 зазначив, що незважаючи на те, що затверджена Порядком № 1165 форма рішення, яка не передбачає конкретизації підстав у разі відповідності пунктам 1-8 Критеріїв ризиковості платника податку, не скасовує обов`язок податкового органу необхідності доказування, передбаченого ч. 2 ст. 77 КАС України.

У постановах від 29.06.2022 у справі № 380/5383/21, від 27.07.2022 у справі №520/15348/2020, від 25.11.2022 № 320/3484/21, від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22 Верховний Суд прийшов до висновку, що зупинення реєстрації податкових накладних без переліку документів, необхідних для прийняття рішення про реєстрацію податкової накладної не надало позивачу можливості надати достатній обсяг підтверджуючих документів. Можливість надання платником податків вичерпного переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкових накладних прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків.

За загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

У постанові від 20.04.2023 у справі № 380/4746/22 Верховний Суд дійшов висновку, що рішення суб`єкта владних повноважень повинно ґрунтуватися на оцінці усіх фактів та обставин, що мають значення. Мають значення, як правило, ті обставини, які передбачені нормою права, що застосовується. Суб`єкт владних повноважень повинен врахувати усі ці обставини, тобто надати їм правову оцінку: прийняти до уваги або відхилити. У разі відхилення певних обставин висновки повинні бути мотивованими, особливо, коли рішення породжує для особи несприятливі наслідки.

Згідно з висновком Верховного Суду принцип обґрунтованості рішення вимагає від суб`єкта владних повноважень враховувати як обставини, на обов`язковість урахування яких прямо вказує закон, так і інші обставини, що мають значення у конкретній ситуації. Для цього він має ретельно зібрати і дослідити матеріали, що мають доказове значення у справі, наприклад, документи, пояснення осіб, тощо. Суб`єкт владних повноважень повинен уникати прийняття невмотивованих висновків, обґрунтованих припущеннями та неперевіреними фактами, а не конкретними обставинами. Так само недопустимо надавати значення обставинам, які насправді не стосуються справи. Несприятливе для особи рішення повинно бути вмотивованим.

Прийняття рішення, вчинення (не вчинення) дії вимагає від суб`єкта владних повноважень діяти добросовісно, тобто з щирим наміром щодо реалізації владних повноважень та досягнення поставлених цілей і справедливих результатів, з відданістю визначеним законом меті та завданням діяльності, передбачувано, без корисливих прагнень досягти персональної вигоди, привілеїв або переваг через прийняття рішення та вчинення дії.

Верховний Суд у постанові від 20.04.2023 також зазначив, що висновки та рішення суб`єкта владних повноважень можуть ґрунтуватися виключно на належних, достатніх, а також тих доказах, які одержані з дотриманням закону. Так, якщо контролюючий орган і вважав, що є обставини, які унеможливлювали врахування таблиці даних платника податків, поданою платником податку, то відповідні обставини повинні бути чітко зазначені у рішенні.

Матеріалами справи підтверджено, що позивач надав контролюючому органу копії документів, а саме пояснення, виписки АТ "Перший Український Міжнародний банк" по операціям за період з 01.11.2021 по 31.12.2021, договір про надання послуг по перевезенню вантажів автомобільним транспортом з СТОВ "Прикордонне", акти надання послуг № 75 від 23.11.2021 та №81 від 29.11.2021, платіжні доручення щодо оплати наданих послуг СТОВ "Прикордонне" № 1701 від 07.12.2021, № 1738 від 16.12.2021, №1747 від 21.12.2021, №1751 від 23.12.2021, договори про надання послуг перевезення вантажу з перевізниками ФОП ОСОБА_1 , договір № 151021-1 від 15 жовтня 2021 року, ФОП ОСОБА_2 , договір № 151121-1 від 15 листопада 2021 року, ФОП ОСОБА_3 , договір № 151021-2 від 15 жовтня 2021 року, ФОП ОСОБА_4 , договір № 011121-1 від 01 листопада 2021 року, ТОВ "НВП КОЛОСС", договір № 27052021 від 27 травня 2021 року, ФОП ОСОБА_5 , договір № 14-06-21 від 14 червня 2021 року та акти надання послуг перевезення. Також позивачем надано до контролюючого органу товаро-транспорті накладні, договір оренди приміщення №111121-3 від 11.11.2021 з ФОП ОСОБА_6 , договір на бухгалтерські послуги, штатні розписи 2021-2022 та звітність за 2021-2022р.

У постанові від 03.10.2023 у справі № 380/4146/22 Верховний Суд зазначив, що у випадку загальної вказівки щодо необхідності подати документи у квитанції про зупинення реєстрації податкової накладної платник податків перебуває у стані правової невизначеності, що позбавляє його можливості надати контролюючому органу необхідний саме в розумінні суб`єкта владних повноважень пакет документів, а для контролюючого органу, відповідно, створюються передумови для можливого прояву негативної дискреції - прийняття необґрунтованого рішення про відмову у реєстрації податкової накладної.

Верховний Суд у постанові від 03.11.2021 у справі № 360/2460/20 за наслідками аналізу положень Порядку № 520 зазначив, що можливість надання платником податків переліку документів на підтвердження правомірності формування та подання податкової накладної прямо залежить від чіткого визначення податковим органом конкретного виду критерію оцінки ступеня ризиків з зазначенням необхідності надання документів за переліком, відповідно до критерію зупинення реєстрації податкової накладної, а не довільно, на власний розсуд.

Згідно із оскаржуваними рішеннями 24 березня 2023 року № 8495723/44036057 та №8495722/44036057 позивачу відмовлено у реєстрації податкових накладних у зв`язку з наданням платником податку копій документів, складених із порушенням законодавства, а саме: до повідомлення платником податків надано акт наданих послуг, який не містить інформації щодо маршруту руху та державних номерів транспортних засобів.

Колегія суддів також зауважує, що згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Частиною 2 зазначеної статті передбачено, що первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Колегія суддів зазначає, що законодавством не встановлено форми акту наданих послуг .

Дослідивши акти надання послуг № 75 від 23.11.2021 та № 81 від 29.11.2021, колегія суддів зазначає, що останні містять всі обов`язкові реквізити, передбачені ч. 2 ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 № 996-XIV, зокрема, щодо змісту та обсягу господарської операції (надання послуг з транспортування), відстань у км. та вартість послуг.

При цьому, судом апеляційної інстанції встановлено, що позивачем надавалися до податкового органу товарно-транспортні накладні, на підставі яких, зокрема, складені акти наданих послуг, та які містять інформацію щодо марок транспортних засобів та їх державних номерів, пунктів навантаження та розвантаження товару, водіїв, які здійснювали перевезення, вантажовідправника та вантажооджержувача, маршруту, по якому пересувався вантаж (т. 2 а.с 56-66).

Колегія суддів зазначає, що відсутність в актах наданих послуг інформації щодо маршруту руху та державних номерів транспортних засобів не є єдиною та беззаперечною підставою для відмови у реєстрації податкових накладних з огляду на наявність таких відомостей у товарно-транспортних накладних.

Колегія суддів зауважує, що контролюючим органом повинно бути зазначено об`єктивні обставини, які перешкоджають реєстрації податкової накладної з урахуванням відсутності таких документів, при цьому, обов`язково повинна бути надана оцінка тим документам, що фактично подано платником податку.

В даному випадку, відповідачами обґрунтованих недоліків щодо поданих позивачем документів не встановлено та не зазначено у рішенні про відмову у реєстрації податкових накладних.

В межах спірних правовідносин колегія суддів звертає увагу на те, що приймаючи рішення про реєстрацію податкових накладних, контролюючий орган не повинен здійснювати повний аналіз господарських операцій позивача на предмет їх реальності. Змістовна оцінка господарської операції може бути проведена лише за результатом здійснення податкової перевірки, підстави та порядок проведення якої визначено нормами Податкового кодексу України. У свою чергу, при реєстрації податкових накладних фактично проводиться моніторинг операції чи платника податків лише за зовнішніми (формальними) критеріями. Тому і суд за результатами розгляду цієї справи не робить висновків щодо "товарності (реальності)" операцій поставки за участю позивача, а лише оцінює наявність чи відсутність підстав для реєстрації податкової накладної.

Зазначене узгоджується із висновками Верховного Суду, сформованими у постанові від 10.04.2020 у справі № 819/330/18, від 16.02.2023 по справі №380/7648/22

За загальними вимогами, які висуваються до акту індивідуальної дії, як акту правозастосування, є його обґрунтованість та вмотивованість, тобто наведення податковим органом конкретних підстав його прийняття (фактичних і юридичних), а також переконливих і зрозумілих мотивів його прийняття.

Відтак, невиконання податковим органом законодавчо встановлених вимог щодо змісту, форми, обґрунтованості та вмотивованості акту індивідуальної дії призводить до його протиправності.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що позивач надав копії документів, необхідні для складення та реєстрації в ЄРПН податкових накладних № 86 від 23.11.2021 та № 88 від 29.11.2021.

Колегія суддів зазначає, що будь-які рішення чи дії суб`єкта владних повноважень мають бути законними та обґрунтованими, прийнятими чи вчиненими в межах наданих повноважень, містити конкретні об`єктивні факти, на підставі яких його ухвалено або вчинено, а суд, відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень, перевіряє чи прийнято такі рішення на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, з використанням повноважень з метою, з якою це повноваження надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, безсторонньо (неупереджено), добросовісно, розсудливо, з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації, пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення, з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення, своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Однак, спірні рішення про відмову в реєстрації в ЄРПН податкових накладних прийняті відповідачем без врахування усіх фактичних обставин та з допущенням формального підходу до розгляду поданих платником документів, що свідчить про його необґрунтованість.

З урахуванням наведеного, колегія суддів приходить до висновку, що у ГУ ДПС у Полтавській області були відсутні правові підстави для відмови у реєстрації в ЄРПН податкових накладних, тому рішення комісії Головного управління ДПС в Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 24 березня 2023 року № 8495723/44036057 та № 8495722/44036057 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкових накладних № 86 від 23 листопада 2021 року та № 88 від 29 листопада 2021 року прийнято Головним управлінням ДПС у Полтавській області без урахування всіх обставин, що мають значення для їхнього прийняття, тобто необґрунтовано, а отже є протиправними та підлягають скасуванню.

Слід зазначити, що спосіб відновлення порушеного права позивача має бути ефективним та таким, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень, а у випадку невиконання, або неналежного виконання рішення не виникала б необхідність повторного звернення до суду, а здійснювалося примусове виконання рішення.

Зазначена позиція кореспондується з висновками Європейського суду з прав людини, відповідно до яких, обираючи спосіб захисту порушеного права, слід зважати на його ефективність з точки зору статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка вимагає, щоб норми національного правового засобу стосувалися сутності "небезпідставної заяви" за Конвенцією та надавали відповідне відшкодування. Зміст зобов`язань за статтею 13 також залежить від характеру скарги заявника за Конвенцією. Тим не менше, засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути "ефективним" як у законі, так і на практиці, зокрема, в тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Афанасьєв проти України" від 5 квітня 2005 року (заява № 38722/02)).

Абзацами 5, 6, та 7 вступної частини Рекомендації Rec (2004) 6 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам "Щодо вдосконалення національних засобів правового захисту", ухваленої на 114-й сесії 12.05.2004, передбачено, що, відповідно до вимог статті 13 Конвенції, держави-члени зобов`язуються забезпечити будь-якій особі, що звертається з оскарженням порушення її прав і свобод, викладених в Конвенції, ефективний засіб правового захисту в національному органі; крім обов`язку впровадити такі ефективні засоби правового захисту у світлі прецедентної практики Європейського суду з прав людини, на держави покладається загальний обов`язок розв`язувати проблеми, що лежать в основі виявлених порушень; саме держави-члени повинні забезпечити ефективність таких національних засобів як з правової, так і практичної точок зору, і щоб їх застосування могло привести до вирішення скарги по суті та належного відшкодування за будь-яке виявлене порушення.

У пункті 145 рішення від 15.11.1996 у справі "Чахал проти Об`єднаного Королівства" (Chahal v. the United Kingdom, (22414/93) [1996] ECHR 54) Європейський суд з прав людини зазначив, що стаття 13 гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати заявникові такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов`язань.

Отже, "ефективний засіб правого захисту" в розумінні статті 13 Конвенції повинен забезпечити поновлення порушеного права й одержання особою бажаного результату.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Пунктами 19, 20 Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №1246 від 29.12.2010, передбачено, що податкова накладна та/або розрахунок коригування, реєстрацію яких зупинено, реєструється у день настання однієї з таких подій:

- прийняття в установленому порядку та набрання чинності рішенням про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування;

- набрання рішенням суду законної сили про реєстрацію податкової накладної та/або розрахунку коригування (у разі надходження до ДПС відповідного рішення);

- неприйняття та/або відсутність реєстрації в установленому порядку рішення про реєстрацію або відмову в реєстрації податкової накладної та/або розрахунку коригування.

Внесення відомостей до Реєстру на підставі рішення суду, яке набрало законної сили, здійснюється з дотриманням вимог цього Порядку. При цьому вимоги абзацу десятого пункту 12 цього Порядку не застосовуються до податкової накладної та/або розрахунку коригування, реєстрацію яких зупинено в установленому порядку.

Датою внесення відомостей до Реєстру вважається день, зазначений в рішенні суду, або день набрання законної сили таким рішенням.

Таким чином, обов`язок щодо реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних поданої платником податків податкової накладної покладено на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову і митну політику - ДПС України.

Отже, з метою належного та ефективного захисту прав позивача є необхідним зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 86 від 23 листопада 2021 року та № 88 від 29 листопада 2021 року в ЄРПН датою їх подання.

Не врахування судом першої інстанції зазначених обставин, призвело до неправильного вирішення справи, а відтак рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню відповідно до положень ст. 317 КАС України з прийняттям постанови про відмову у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 у справі № 440/12536/23 підлягає скасуванню з прийняттям постанови про задоволення позовних вимог.

Керуючись ст. ст. 242, 243, 250, 308, 310, 315, 317, 321, 322, 325, 328 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ТРАНС" залишити без задоволення.

Рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 28.11.2023 по справі № 440/12536/23 скасувати.

Прийняти постанову, якою адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "АПК ТРАНС" до Державної податкової служби України, Головного управління ДПС у Полтавській області про визнання дій протиправними та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії - задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС в Полтавській області з питань зупинення реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в ЄРПН від 24 березня 2023 року № 8495723/44036057 та № 8495722/44036057 про відмову в реєстрації в ЄРПН податкових накладних № 86 від 23 листопада 2021 року та № 88 від 29 листопада 2021 року.

Зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати податкові накладні № 86 від 23 листопада 2021 року та № 88 від 29 листопада 2021 року в ЄРПН датою їх подання.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України.

Головуючий суддя А.О. БегунцСудді Л.В. Курило Л.В. Мельнікова Повний текст постанови складено 18.04.2024 року