Ухвала

від 03.04.2024 по справі 927/791/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 927/791/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: Краснова Є. В. - головуючого, Мачульського Г. М., Рогач Л. І.,

секретар судового засідання - Денисевич А. Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Приватного підприємства "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 (колегія суддів: Агрикова О. В., Мальченко А. О., Козир Т. П.) та рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2023 (суддя Белов С. В.) у справі

за позовом заступника керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області до відповідачів: 1) Приватного підприємства "Новгород-сіверська рибоводно-меліоративна станція"; 2) Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідачів - державний реєстратор Малодівицької селищної ради Прилуцького району Михайленко Світлана Миколаївна про скасування записів у реєстрах та усунення перешкод у користуванні землею,

за участю представників:

Офісу Генерального прокурора - Кравчук О. А.,

відповідача-1 - Озерська І. В.,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог

1. Заступник керівника Чернігівської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Новгород-Сіверської міської ради Чернігівської області (далі - Міськрада) звернувся до суду з позовом до Приватного підприємства "Новгород-сіверська рибоводно-меліоративна станція" (далі - ПП "Новгород-сіверська рибоводно-меліоративна станція") та Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області (далі - Держгеокадастр), в якому просив:

- визнати незаконним та скасувати запис у Поземельній книзі Державного земельного кадастру щодо внесення відомостей про право ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" постійного користування земельною ділянкою площею 141,8 га з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, яка знаходиться в с. Мамекине Новгород-Сіверського району Чернігівської області, на підставі рішення Новгород-Сіверської районної ради від 15.08.1995 та державного акта від 30.08.1995 серії ІІ-ЧН № 001279;

- усунути перешкоди у здійсненні Міськрадою права користування та розпорядження цією земельною ділянкою шляхом скасування у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно запису про державну реєстрацію прав та обтяжень, індексний номер 67543270 від 10.05.2023, щодо реєстрації за відповідачем-1 права постійного користування на вказану вище земельну ділянку;

- усунути перешкоди у здійсненні Міськрадою права користування та розпорядження цією земельною шляхом зобов`язання відповідача-1 її повернути.

2. Позовні вимоги обґрунтовував тим, що внесення відомостей до Державного земельного кадастру про земельну ділянку та Державного реєстру речових прав на нерухоме майно здійснено незаконно з огляду на порушення приписів частини шостої статті 26 Закону України "Про державний земельний кадастр" відповідно до яких відмова у внесенні до Поземельної книги змін до відомостей про земельну ділянку надається у разі, якщо: із заявою звернулася неналежна особа (1); подані документи не відповідають вимогам законодавства (2).

Фактичні обставини справи, встановлені судами

3. Чернігівською обласною прокуратурою при вивченні стану дотримання вимог законодавства при використанні об`єктів водного фонду установлено, що 23.03.2023 відділом № 4 Управління надання адміністративних послуг Головного управління Держгеокадастру у Тернопільській області до Державного земельного кадастру внесено відомості про земельну ділянку водного фонду для рибогосподарських потреб (код 10.07) комунальної власності з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909 площею 141,8 га, місце розташування: Чернігівська область, Новгород-Сіверський район, Новгород-Сіверська міська рада (за межами с. Мамекине).

4. Відомості про земельну ділянку до Державного земельного кадастру внесено на підставі технічної документації із землеустрою щодо встановлення (відновлення) меж земельної ділянки в натурі (на місцевості) від 20.02.2023, виготовленої ФОП Школоберда Я.Ю. на замовлення відповідача-1.

5. 23.03.2023 до розділу 3 Поземельної книги "Земельна ділянка. Право власності, право постійного користування запис про його виникнення" внесено запис № 003 стосовно власників (користувачів): найменування власників (користувачів) земельної ділянки - ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція"; форма власності - комунальна власність; відомості про документ, що посвідчує право - Державний акт серія II-ЧН 001279 від 30.08.1995, реєстраційний номер 14.

6. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№ НВ-6100177092023, дата формування - 23.03.2023) земельна ділянка з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, площею 141,8 га зареєстрована 23.03.2023 за ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" на праві власності; документ, який є підставою для виникнення права - рішення органу місцевого самоврядування від 15.08.1995; документ, що посвідчує право - Державний акт серія II-ЧН 001279 від 30.08.1995.

7. Згідно витягу з Державного земельного кадастру про земельну ділянку (№ НВ-4600351592023, дата формування - 18.04.2023) стосовно виду права власності земельної ділянки з кадастровим номером 7423686600:05:000:0909, площею 141,8 га зареєстрованої 23.03.2023 за ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" зазначено право постійного користування земельною ділянкою; документ, який є підставою для виникнення права - рішення органу місцевого самоврядування від 15.08.1995; документ, що посвідчує право - Державний акт серія II-ЧН 001279 від 30.08.1995.

8. Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 18.11.2010, залишеним без змін Постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.02.2011 у справі № 10/134, зобов`язано ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" повернути власнику у належному стані самовільно зайняту земельну ділянку водного фонду загальною площею 106,0 га, що знаходиться в Новгород-Сіверському районі Чернігівської області.

9. Також рішенням Господарського суду Чернігівської області від 14.05.2019, залишеним без змін Постановою Північного апеляційного господарського суду від 26.09.2019 у справі №927/22/19, визнано недійсним договір про передачу права експлуатації гідротехнічних споруд, що перебувають на балансі ДП "Укрриба" № 23/11 від 01.08.2011, укладеного між ДП "Укрриба" та ПП "Гринько".

Короткий зміст судових рішень

10. 05.10.2023 Господарський суд Чернігівської області ухвалив рішення, залишене без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024, про часткове задоволення позову; визнав незаконним та скасував запис у Поземельній книзі Державного земельного кадастру щодо внесення відомостей про право постійного користування відповідача-1 спірною земельною ділянкою та усунув перешкоди у здійсненні Міськрадою права користування та розпорядження цією земельною шляхом зобов`язання відповідача-1 її повернути.

11. Суди дійшли висновку, що ПП "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" на час виготовлення документації із землеустрою щодо спірної земельної ділянки не було її належним землекористувачем.

Короткий зміст касаційної скарги та позицій інших учасників справи

12. У касаційній скарзі ПП "Новгород-сіверська рибоводно-меліоративна станція" просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення - про відмову у позові.

13. Підставою касаційного оскарження скаржник визначив пункт 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, зазначаючи про неврахування судами правових позицій Верховного Суду, викладених ним у касаційній скарзі.

14. У відзиві на касаційну скаргу прокурор заперечує проти її задоволення. Скаргу вважає необґрунтованою та стверджує, зокрема, про нерелевантність постанов Верховного Суду, на які посилається скаржник у касаційній скарзі. З оскаржуваними рішеннями судів попередніх інстанцій погоджується і просить залишити їх без змін.

15. Держгеокадастр у своєму відзиві на касаційну скаргу підтримав її вимоги та стверджує, що скаржник є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника.

Позиція Верховного Суду

16. Згідно з пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.

17. Тобто відповідно до положень згаданої норми касаційний перегляд з указаних підстав може відбутися за наявності таких складових: неоднакове застосування одних і тих самих норм матеріального права апеляційним судом у справі, в якій подано касаційну скаргу, та у постанові Верховного Суду, яка містить висновок щодо застосування цієї ж норми права у подібних правовідносинах; спірні питання виникли у подібних правовідносинах.

18. Згідно з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, який було сформульовано у постанові від 12.10.2021 у справі № 233/2021/19, для цілей застосування приписів процесуального закону, в яких вжитий термін "подібні правовідносини", зокрема і пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, таку подібність слід оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

19. При цьому з-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

20. Подібність правовідносин суд касаційної інстанції визначає з урахуванням обставин кожної конкретної справи. Це врахування слід розуміти як оцінку подібності насамперед змісту спірних правовідносин (обставин, пов`язаних із правами й обов`язками сторін спору, регламентованими нормами права чи умовами договорів), а за необхідності, зумовленої специфікою правового регулювання цих відносин, - також їх суб`єктів (видової належності сторін спору) й об`єктів (матеріальних або нематеріальних благ, щодо яких сторони вступили у відповідні відносини).

21. Не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення (див. зокрема, підхід в частині оцінювання спірних правовідносин на предмет подібності, який застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 13.07.2022 у справі № 199/8324/19).

22. Водночас суд касаційної інстанції зазначає, що слід виходити також з того, що підставою для касаційного оскарження є неврахування висновку Верховного Суду саме щодо застосування норми права, а не будь-якого висновку, зробленого судом касаційної інстанції на обґрунтування мотивувальної частини постанови. Саме лише зазначення у постанові Верховного Суду норми права також не є його правовим висновком про те, як саме повинна застосовуватися норма права у подібних правовідносинах.

23. Проаналізувавши наведені скаржником підстави касаційного оскарження відповідно до пункту 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, судова колегія виходить з такого.

24. У справах № 921/710/17-г/6, № 906/620/19, № 902/930/21, № 914/839/18, № 906/706/19, №907/916/17, № 906/708/19, № 920/1448/21 на які посилається скаржник в своїй касаційній скарзі, суди у вказаних справах, на відміну від справи, яка переглядається, надали власну оцінку наявним в матеріалах справи доказам та на їх підставі самостійно встановили обставини, зокрема, щодо правонаступництва відповідача, а також переходу до останнього права постійного користування спірними земельними ділянками від його правопопередника.

25. Аналіз висновків, зроблених в оскаржуваних судових рішеннях, не свідчить про їх невідповідність висновкам, викладеним у вищезазначених постановах суду касаційної інстанції, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, оскільки такі висновки не є різними за своїм змістом, а зроблені судами з урахуванням інших фактичних обставин, встановлених судами попередніх інстанцій у кожній справі, які формують зміст правовідносин і зумовили прийняття відповідного рішення, що не дає підстави вважати правовідносини у цих справах подібними.

26. Стосовно посилання скаржника на викладений у постанові Верховного Суду від 02.08.2018 у справі № 911/2726/17 висновок, що у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника, колегія суддів зазначає таке.

27. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 30.01.2019 у справі № 755/10947/17 зазначила, що суди під час вирішення тотожних спорів мають враховувати саме останню правову позицію Великої Палати Верховного Суду.

28. Зі змісту постанови Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 вбачається, що у зазначеній постанові сформульовано уточнюючий висновок щодо питання застосування положень статті 31 Закону України "Про колективне сільськогосподарське підприємство", статті 10 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань" і пунктів 6, 15 Положення про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22.01.1996 № 118, саме з метою врегулювання розбіжностей у питанні реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства та переходу прав такого підприємства на землю до його правонаступника.

29. Так, зокрема у пунктах 7.21-7.23 зазначеної постанови Великої Палати Верховного Суду викладено такі висновки:

"7.21. Функція органів статистики щодо ведення ЄДР визначена Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 22 січня 1996 року № 118 (у новій редакції постановою Кабінету Міністрів України від 22 червня 2005 року № 499, далі - Положення про ЄДР).

7.22. Відповідно до пункту 6 Положення про ЄДР (в чинній редакції) ідентифікаційний код зберігається за суб`єктом, якому він присвоєний, протягом усього періоду його існування і є єдиним; у разі перетворення юридичної особи, крім центральних органів виконавчої влади, за правонаступником зберігається її ідентифікаційний код; у разі припинення юридичної особи шляхом приєднання до іншої юридичної особи та створення на базі юридичної особи, що припинилася, відокремленого підрозділу ідентифікаційний код такої юридичної особи залишається за відокремленим підрозділом; в інших випадках припинення юридичної особи присвоєння її ідентифікаційного коду новоствореним суб`єктам забороняється. Відповідно до пункту 15 Положення про ЄДР (в редакції станом на день створення ФГ «Колос») ідентифікаційний код є єдиним для всього інформаційного простору України і зберігається за суб`єктом протягом усього періоду його існування; у разі перереєстрації (створення) суб`єкта господарської діяльності, що є правонаступником прав і майнових зобов`язань свого попередника, за ним зберігається ідентифікаційний код попередника.

7.23. Отже, відповідно до наведених норм ідентифікаційний код юридичної особи має бути унікальним, а присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником новоствореної юридичної особи, не допускається. Водночас помилкове присвоєння новоствореній юридичній особі ідентифікаційного коду іншої юридичної особи, яка не є правопопередником цієї новоствореної юридичної особи, свідчить про порушення законодавства, але така помилка не є підставою правонаступництва".

30. Отже, у питанні реорганізації колективного сільськогосподарського підприємства та переходу прав такого підприємства на землю до його правонаступника врахуванню підлягає правова позиція, яка викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.09.2020 у справі № 907/29/19, при цьому висновки суду апеляційної інстанції у відповідній частині узгоджуються із зазначеною правовою позицією, що, у свою чергу, спростовує посилання скаржника на обґрунтування своїх заперечень на попередню правову позицію, викладену у постанові Верховного Суду від 02.08.2018 у справі № 911/2726/17.

31. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17, від 19.02.2019 у справі № 916/1041/17, від 01.09.2020 у справі № 907/29/19 відхиляються судовою колегією, оскільки висновки, викладені у цих постановах містять загальне визначення застосування преюдиції у конкретних обставинах кожної справи та не впливають на висновки, викладені у оскаржуваних судових рішеннях судів попередніх інстанцій у справі, що розглядається.

32. При цьому не можна посилатися на неврахування висновку Верховного Суду як на підставу для касаційного оскарження, якщо відмінність у судових рішеннях зумовлена не неправильним (різним) застосуванням норми, а неоднаковими фактичними обставинами справ, які мають юридичне значення.

33. Суд касаційної інстанції констатує, що постанови Верховного Суду у зазначених справах, на які посилається скаржник, та викладені в них висновки, були прийняті за інших фактичних обставин, що формують зміст правовідносин у зазначених справах, за іншими доказами, поданими сторонами на їх підтвердження та оціненими судами.

34. Доводи касаційної скарги здебільшого зводяться до незгоди скаржника з наданою судами оцінкою наявних у справі доказів як таких, що не підтверджують переходу прав на спірну земельну ділянку до відповідача в порядку правонаступництва, що виходить за межі повноважень суду касаційної інстанції визначених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України.

35. Отже, посилання скаржника на неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, викладених у вищезазначених постановах суду касаційної інстанції, не знайшли свого підтвердження під час касаційного перегляду справи.

36. За таких обставин доводи заявника про наявність передбачених пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України підстав для подання касаційної скарги є необґрунтованими.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

37. Згідно з пунктом 5 частини першої статті 296 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції закриває касаційне провадження, якщо після відкриття касаційного провадження на підставі пункту 1 частини другої статті 287 цього Кодексу судом встановлено, що висновок щодо застосування норми права, який викладений у постанові Верховного Суду та на який посилався скаржник у касаційній скарзі, стосується правовідносин, які не є подібними.

38. З огляду на те, що доводи касаційної скарги, які стали підставами для відкриття касаційного провадження, не підтвердилися, касаційне провадження у цій справі необхідно закрити.

Судові витрати

39. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається на скаржника та не підлягає поверненню відповідно до пункту 5 частини першої статті 7 Закону України "Про судовий збір".

Керуючись статтями 234, 235, 296, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Касаційне провадження за касаційною скаргою Приватного підприємства "Новгород-Сіверська рибоводно-меліоративна станція" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 07.02.2024 та рішення Господарського суду Чернігівської області від 05.10.2023 у справі № 927/791/23 з підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, закрити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її оголошення та оскарженню не підлягає.

Суддя Є. В. Краснов

Суддя Г. М. Мачульський

Суддя Л. І. Рогач