Постанова

від 18.04.2024 по справі 916/302/16

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/302/16

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Булгакової І.В. (головуючий), Бенедисюка І.М., Малашенкової Т.М.,

розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 (головуючий суддя Діброва Г.І., судді: Принцевська Н.М., Разюк Г.П.), ухвалену за наслідками перегляду ухвали господарського суду Одеської області від 25.12.2023

за скаргою публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт" на неправомірні дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. (далі - ДВС)

у справі № 916/302/16

за позовом Національного банку України (далі - НБУ)

до публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт" (далі - Товариство)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - публічне акціонерне товариство "Імексбанк" (далі - Банк),

про звернення стягнення на нерухоме майно.

За результатами розгляду касаційної скарги Верховний Суд

ВСТАНОВИВ:

НБУ звернулось до суду з позовною заявою до Товариства за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Банку (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), про звернення стягнення, у рахунок погашення заборгованості Банку перед НБУ за кредитним договором про рефінансування від 26.11.2009 № 29 (далі - Договір) у сумі 3 162 606 403,14 грн, яка складається із заборгованості з повернення кредитних коштів у розмірі 3 092 825 995,46 грн, заборгованості зі сплати процентів за користування кредитом у розмірі 68 754 093,14 грн, пені за простроченими процентами у розмірі 1 026 314,54 грн, на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 26.11.2009, за реєстровим № 4127, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. (далі - Іпотечний договір), та належить Товариству, а саме нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, за адресою: м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, будинок 34, реєстраційний № 323875851101, що складається з будівель і споруд, перелік яких міститься у відповідній заяві, та всі невіддільні від вищезазначеного майна: поліпшення, складові частини, внутрішні системи, реконструкції, зміни та доробки, тощо. Визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2019 позовні вимоги задоволено.

На виконання вказаного рішення 29.08.2019 судом видано відповідні накази.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2019 залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2022 рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2019 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 залишено без змін.

Товариство 01.11.2023 звернулось до суду із скаргою на неправомірні дії ДВС, в якій просило:

- визнати поважними причини пропуску строку подання вказаної скарги та ухвалою Господарського суду Одеської області поновити Товариству строки подання скарги на неправомірні дії ДВС;

- визнати неправомірними дії ДВС щодо визначення вартості майна - цілісного майнового комплексу Товариства;

- визнати недійсною оцінку цілісного майнового комплексу Товариства, оформлену звітом про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки";

- визнати неправомірними дії ДВС у виконавчому провадженні № 60107977 щодо здійснення 22.09.2023 перевірки майна на предмет його цілісності, описаного та арештованого постановою від 04.12.2019;

- зобов`язати ДВС усунути допущені порушення з неухильним дотримання норм та положень Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, шляхом:

1) проведення особисто державним виконавцем нового огляду нерухомого майна за участю представників Товариства на предмет його цілісності на поточну дату;

2) проведення повноважними представниками суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкта господарювання нового безпосереднього огляду нерухомого майна за участю представників Товариства;

3) складання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання нового звіту про оцінку нерухомого майна за результатом його безпосереднього огляду за участю представників Товариства;

4) належного письмового повідомлення Товариства про визначену ринкову вартість нерухомого майна за результатами нової оцінки нерухомого майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання за результатами його безпосереднього огляду за участю представників Товариства із спрямуванням йому нового звіту про оцінку нерухомого майна.

Скарга обґрунтована тим, що:

- ДВС вчинені неправомірні дії у виконавчому провадженні № 60107977 щодо визначення вартості майна - цілісного майнового комплексу Товариства;

- звіт про оцінку нерухомого майна складений неналежним (упередженим та некомпетентним) суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, що напряму впливає на дійсність визначеної таким суб`єктом ринкової вартості нерухомого майна;

- нерухоме майно перед здійсненням оцінки безпосередньо не оглядалося будь-яким суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання, що суперечить положенням Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", який є обов`язковим до виконання в силу Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні";

- оцінювач при проведенні оцінки нерухомого майна та складанні Звіту про оцінку нерухомого майна та визначенні дійсної ринкової вартості майна не врахував повне руйнування окремих будівель та споруд, що входять до складу нерухомого майна, та інші зміни у складі майна;

- суб`єкт оціночної діяльності залучений до оцінки нерухомого майна у виконавчому провадженні не у спосіб та не у порядку, передбачених чинним законодавством України;

- державний виконавець не оглядав нерухоме майно 22.09.2023 та не міг скласти за результатами такого огляду акт від 22.09.2023 після перевірки майна, описаного та арештованого постановою від 04.12.2019, на предмет його цілісності. Представники скаржника, зберігача нерухомого майна та інші особи, що мали бути залучені до перевірки нерухомого майна до такої процедури не залучалися та відповідно участі у складанні такого акта від 22.09.2023, після перевірки майна на предмет його цілісності, не приймали та своїми підписами дійсність обставин, зазначених у акті, не підтвердили. Зазначені в акті відомості не відповідають дійсності, а сам акт складений після складання звіту;

- встановлена у звіті вартість нерухомого майна у сумі 132 148 000 грн з урахуванням ПДВ є значно та безпідставно заниженою і не відповідає дійсній ринковій вартості нерухомого майна, яка згідно з даними з Єдиної бази даних звітів про оцінку станом на жовтень 2023 року складає 699 611 816,23 грн;

- допущені при оцінці майна порушення напряму впливають на визначення дійсної ринкової вартості нерухомого майна та можуть завдати істотних збитків у вигляді неотриманого доходу, що може залишитись у Товариства після задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні після продажу майна;

- звіт про оцінку цілісного майнового комплексу, лист державного виконавця від 15.09.2023 № 30107977/6-20.1, акт державного виконавця від 22.09.2023 скаржнику не направлялись. Про наявність звіту скаржнику стало відомо 19.10.2023 з листа ДВС, який надійшов на адвокатський запит. Звіт оприлюднений у Автоматизованій системі виконавчого провадження лише 25.10.2023.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 25.12.2023 поновив Товариству строк для подання скарги до суду та частково задовольнив скаргу Товариства. Визнав недійсною оцінку цілісного майнового комплексу Товариства, розташованого за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, будинок 34, оформлену звітом про оцінку майна, складеним 29.08.2023 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки". У задоволенні решти скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована:

- у частині задоволення клопотання скаржника про поновлення строку на звернення останнього до суду з відповідною скаргою наявністю правових підстав для його задоволення;

- у частині задоволення вимог скарги тим, що ознайомлення з об`єктом оцінки є важливою та обов`язковою стадією проведення оцінки об`єкта, проведення оцінки без натурного огляду, є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", що, у свою чергу, ставить під сумнів дійсний стан майна та відповідно достовірність звіту оцінки на предмет визначення вартості майна;

- у частині відмови у задоволенні інших вимог скарги тим, що такі вимоги не знайшли свого правового обґрунтування під час розгляду скарги.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 про часткове задоволення скарги на неправомірні дії ДВС скасовано. Відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про визнання поважними причини пропуску строку подання та поновлення Товариству строку на подання скарги на неправомірні дії ДВС у виконавчому провадженні № 60107977 від 19.09.2019 щодо визначення вартості майна - цілісного майнового комплексу Товариства, який розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, будинок 34. Залишено без розгляду скаргу Товариства на неправомірні дії ДВС.

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що є підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з мотивів недоведення скаржником наявності поважних причин для поновлення пропущеного ним процесуального строку на подання скарги на дії державного виконавця, наслідком чого є залишення такої скарги без розгляду.

Не погоджуючись з постановою суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на підставу касаційного оскарження судових рішень, визначену абзацом другим частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) зазначає про порушення апеляційним судом норм матеріального та процесуального права, зокрема, частини п`ятої статті 57 Закону України ?Про виконавче провадження?, пункту 20 Інструкції організації примусового виконання рішень, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 02.04.2012 № 512/5, статей 86, 236, 341 ГПК України, просить скасувати оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції, а справу повернути до апеляційного суду для продовження апеляційного розгляду.

Верховний Суд зазначає, що з касаційної скарги Товариства вбачається, що скаржник не погоджується з постановою суду апеляційної інстанції, якою: ухвалу суду першої інстанції про часткове задоволення скарги на неправомірні дії ДВС скасовано; відмовлено у задоволенні клопотання Товариства про визнання поважними причини пропуску строку подання та поновлення Товариству строку на подання скарги на неправомірні дії ДВС; залишено без розгляду скаргу Товариства на неправомірні дії ДВС.

Тобто апеляційним судом, що також підтверджується змістом оскаржуваної постанови апеляційного суду, надавалась оцінка клопотанню Товариства про поновлення Товариству строку на подання скарги на неправомірні дії ДВС та не надавалась правова оцінка доводам, викладеним в ухвалі суду першої інстанції щодо розгляду підстав часткового задоволення скарги Товариства на неправомірні дії ДВС, таким чином, предметом касаційного оскарження є правильність застосування апеляційним судом норм матеріального і процесуального права щодо наявність/відсутність підстав для задоволення клопотання Товариства про поновлення Товариству строку на подання вказаної скарги.

ДВС подала відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, просить залишити її без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

НБУ подав відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність і обґрунтованість оскаржуваної постанови апеляційного суду, просить залишити її без змін, касаційну скаргу - без задоволення.

Від Банку відзив на касаційну скаргу не надходив.

Перевіривши правильність застосування попередніми судовими інстанціями норм матеріального і процесуального права, відповідно до встановлених ними обставин справи, враховуючи підстави відкриття касаційного провадження, Верховний Суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення касаційної скарги з огляду на таке.

Ухвалюючи оскаржувану постанову суд апеляційної інстанції зазначив, що перед тим, як переглядати оскаржувану ухвалу суду першої інстанції про часткове задоволення скарги боржника на неправомірні дії ДВС по суті вимог Товариства, необхідним є вирішення питання стосовно встановлення обставин на підтвердження або спростування підстав для поновлення Товариству пропущеного процесуального строку для можливості звернення заявника до суду з такою скаргою.

Апеляційним судом встановлено, що, звертаючись до суду із скаргою на неправомірні дії ДВС Товариство, зокрема, просило суд визнати поважними причини пропуску строку подання скарги та ухвалою суду поновити йому строки подання скарги на неправомірні дії ДВС у виконавчому провадженні від 19.09.2019 № 60107977 щодо визначення вартості майна - цілісного майнового комплексу Товариства, який розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, будинок 34 та інші (у порядку статті 339 ГПК України). Поважність пропуску строку аргументуючи тим, що будь-яких повідомлень від ДВС щодо визначення вартості такого майна боржник не отримував, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень така інформація на час її відкриття боржником відсутня, відомості про надання державному виконавцю звіту про оцінку майна боржника адвокат Щукін О.С., як представника боржника дізнався вже з відповіді ДВС від 19.10.2023 на адвокатський запит.

Відтак, Товариство вважає, що підстави, за яких останнім пропущено визначений процесуальним законодавством строк для звернення до суду з відповідною скаргою на дії ДВС є поважними.

Апеляційним судом зазначено, що суд першої інстанції, задовольняючи вимоги заявника скарги в частині визнання причин пропуску процесуального строку для подання скарги на дії (бездіяльність) державного виконавця поважними, посилаючись на вимоги частини п`ятої статті 57 Закону України ?Про виконавче провадження?, яка визначає, що виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку, вказав, що направлення листів простою кореспонденцією виключає обов`язок поштової установи перевіряти зміст відправлення, а отже не може з достовірністю підтвердити направлення певного документу.

Крім того, за висновками суду, з відомостей про виконавче провадження, що розміщені в Автоматизованій системі виконавчого провадження, доступ до яких наявний в учасників виконавчого провадження, лист № 60107977/6-20.1 від 15.09.2023, який містить назву ознайомлення з оцінкою та звіт про оцінку майна внесені 25.10.2023, що фактично виключало можливість боржника ознайомлення з такими документами до моменту їх внесення, тобто до 25.10.2023.

На переконання суду першої інстанції, докази щодо повідомлення боржника про результати оцінки майна не підтверджують з достовірністю виконання державним виконавцем обов`язку щодо своєчасного повідомлення боржника про результати оцінки, а тому, клопотання скаржника про поновлення строку на звернення останнього до суду з відповідною скаргою є обґрунтованим.

Суд апеляційної інстанцій не погодився з таким висновком суду першої інстанції, зазначивши, що відповідно до пункту ?а? частини першої статті 341 ГПК України скаргу може бути подано до суду у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права.

Водночас, пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом (частина друга статті 341 ГПК України) і саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Суд апеляційної інстанцій посилався на те, що об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в постанові від 04.02.2022 у справі № 925/308/13-г зазначила, що за порівняльного аналізу змісту термінів ?дізнався? та ?повинен був дізнатися?, що містяться у положеннях статті 341 ГПК України, суд дійшов висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні; доведення факту, через який сторона не знала про порушення свого права і саме з цієї причини не звернулася за його захистом до суду, недостатньо. У цьому висновку суд врахував, що процесуальні норми створюються для забезпечення належного відправлення правосуддя і сторони повинні очікувати їх застосування задля забезпечення дотримання принципу юридичної визначеності.

Отже, під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника [чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо].

У висновку про презумпцію обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні, що є сталою та послідовною судовою практикою, апеляційний суд посилаючись на правові висновки Верховного Суду, викладені, зокрема, у постановах від 14.08.2019 у справі № 910/7221/17, від 12.01.2021 у справі № 910/8794/17, від 12.10.2021 у справі № 918/333/13-г, від 19.01.2024 у справі №911/1216/21), заначив, що враховуючи положення законодавства (статей 18, 19, 28 Закону "Про виконавче провадження"), учасник виконавчого провадження обґрунтовано покладається на отримання протягом розумного строку відповідних документів (відомостей) від виконавця, однак таке очікування не може бути надто тривалим. У випадку неотримання відповідних документів (відомостей) протягом тривалого часу та невжиття відповідних заходів учасником виконавчого провадження, спрямованих на таке отримання, застосуванню підлягає презумпція обов`язку особи знати про стан своїх прав у виконавчому провадженні (пункти 52, 53 постанови Верховного Суду від 24.10.2022 у справі № 910/18480/20).

Судом апеляційної інстанції встановлено, що представник Товариства звернувся до ДВС з адвокатським запитом 19.10.2023, на який ДВС листом від 19.10.2023 № 137557/162185-33-23/20.1 повідомило адвоката, зокрема, про те, що на виконанні у відділі перебуває виконавче провадження № 60107977 з примусового виконання наказу № 916/302/16, виданого 29.08.2019 Господарським судом Одеської області, у межах якого 19.09.2019 державним виконавцем винесено постанову про відкриття виконавчого провадження, копію якої надіслано сторонам такого провадження. В ході виконання державним виконавцем здійснено опис і арешт майна боржника, зазначеного у виконавчому документів, про що прийнято відповідну постанову. 20.12.2021 державним виконавцем винесено постанову про призначення суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання для участі у виконавчому провадженні, якою призначено Товариство з обмеженою відповідальністю "Європейський центр консалтингу та оцінки". Відповідно до звіту про оцінку цілісного майнового комплексу Товариства, його вартість становить 132 148 000,00 грн з урахуванням ПДВ, про що листом ДВС від 15.09.2023 № 60107977/6-20.1 повідомлено сторін виконавчого провадження. Відповідно до акта ДВС від 22.09.2023 здійснено перевірку майна на предмет його цілісності, описаного та арештованого постановою від 04.12.2019.

Також апеляційним судом встановлено, що 15.09.2023 головним державним виконавцем на адресу Національного банку України та Товариства направлено лист № 60107977/6-20.1, відповідно до якого стягувач і боржник повідомлені про наявність звіту про оцінку цілісного майнового комплексу Товариства, який розташований за адресою: м. Одеса, 19-км Старокиївської дороги, буд. 34, виконаного Товариством з обмеженою відповідальністю "Європейський центр консалтингу та оцінки".

З реєстру письмових поштових відправлень (відомості) апеляційним судом встановлено, що під № 14 на адресу Товариства 19.09.2023 Міністерством юстиції України направлялося поштове відправлення простою кореспонденцією № 60107977/6-20.1.

Сформовано таку відомість ДВС 21.09.2023, що також підтверджується наявним у матеріалах оскарження ухвали фіскальним чеком від 21.09.2023 на суму 4 053,60 грн.

Враховуючи положення статті 28 Закону України "Про виконавче провадження", яка визначає порядок та умови надсилання документів виконавчого провадження сторонам такого провадження, а саме те, що копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених пунктами 1-4 частини дев`ятої статті 71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі. Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження. Документи виконавчого провадження доводяться до відома або надсилаються адресатам не пізніше наступного робочого дня з дня їх винесення, - апеляційний суд дійшов висновку про те, що державним виконавцем виконано обов`язок щодо повідомлення сторін виконавчого провадження щодо наявності звіту про оцінку майна.

При цьому, апеляційний суд зазначив, що, враховуючи раніше визначене судом поняття презумпції обов`язку особи знати про стан своїх справ у виконавчому провадженні, а також те, що скаржник, як юридична особа, яка багато років здійснює професійну господарську діяльність на ринку України і має значний досвід участі у судових процесах (як свідчать дані з Єдиного державного реєстру судових рішень), знайомився з матеріалами виконавчого провадження та міг передбачити наслідки несвоєчасного звернення з відповідною скаргою, звернувся до Господарського суду Одеської області зі скаргою на дії ДВС з пропуском встановленого десятиденного процесуального строку на її подання фактично без зазначення на те поважних причин, що не підтверджені суду жодними належними письмовими доказами, такими як, наприклад, довідками АТ "Укрпошта", відповідними актами тощо.

Також апеляційний суд визнав висновок суду першої інстанції про те, що надані стягувачем документи не підтверджують достовірності поштового відправлення, направленого ДВС на адресу скаржника, помилковим, оскільки чинним законодавством, зокрема, Законом України ?Про виконавче провадження?, такого обов`язку державного виконавця не передбачено.

За приписами статті 118 ГПК України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Зважаючи на те, що реєстром письмових поштових відправлень (відомості) підтверджено те, що під № 14 на адресу Товариства 19.09.2023 Міністерством юстиції України направлялося поштове відправлення простою кореспонденцією № 60107977/6-20.1 (повідомлення боржника про наявність звіту про оцінку), що кореспондується з іншими письмовими доказами, наявними у матеріалах оскарження ухвали, Законом України ?Про виконавче провадження? не встановлено заборони законодавця на такий вид повідомлення державного виконавця про документи виконавчого провадження, а скаржником зворотнього не доведено та не підтверджено неотримання ним простої поштової кореспонденції належними, допустимим доказами, апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції неправильно застосував положення статей 118, 339, 341 ГПК України, без врахування висновків Верховного Суду у застосуванні відповідних норм права (на які посилався скаржники у своїх апеляційних скаргах) та дійшов до передчасних висновків про те, що Товариство з поважних причин допустило пропуск процесуального строку на подання скарги на дії ДВС, поновив їх і розглянув скаргу по суті.

При цьому, обставини того, що дата фіскального чеку, відомості та реєстру не збігаються і стягувачем надано реєстр не у повному обсязі, у даному випадку не спростовують те, що скаржником не доведено суду належним чином пропуск процесуального строку подання скарги на дії ДВС з поважних причин та наявність підстав для його поновлення судом.

Також апеляційний суд зазначив, що згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, у пункті 41 рішення від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (Diya 97 v. Ukraine, № 19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21.10. жовтня 2010 року).

У справі "Устименко проти України" ЄСПЛ зазначив, що сама концепція "поважних причин" не є чіткою, тому для національних судів ще важливішим було вказати причини свого рішення про поновлення пропущеного строку і відновлення провадження у справі заявника.

Така правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.02.2024 року у справі № 990/270/23.

З огляду на наведене, апеляційний суд дійшов висновку про те, що судом першої інстанції в порушення норм процесуального права залишено поза увагою та не надано належної оцінки всім доказам та доводам скарги заявника щодо поновлення строку на оскарження дій державного виконавця у їх сукупності із застосуванням стандарту доказування "вірогідності доказів".

Крім того, апеляційний суд наголосив на тому, що Законом України ?Про виконавче провадження?, зокрема, у розділі XIII ?Прикінцеві та перехідні положення? частиною 10.2 пунктом 4 передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану.

Отже, посилання суду першої інстанції в ухвалі на те, що згідно з частиною п`ятою статті 57 Закону України ?Про виконавче провадження? виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку, а також те, що боржник не міг та не мав можливості знати про наявність звіту про оцінку майна, оскільки такі відомості внесені державним виконавцем до Автоматизованої системи виконавчих проваджень 25.10.2023 визнані апеляційним судом таким, що суперечить вказаним вимогам Перехідних положень Закону України "Про виконавче провадження", оскільки з урахуванням таких вимог у державного виконавця відсутні процесуальні обмеження у строках здійснення ним відповідних дій, зокрема, щодо внесення відповідних відомостей до Системи або повідомлення сторін виконавчого провадження.

Таким чином, здійснивши перегляд ухвали суду першої інстанції в частині задоволення судом клопотання Товариства про поновлення йому процесуального строку для подання скарги на дії ДВС у межах виконання рішення Господарського суду Одеської області у справі № 916/302/16, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про те, що скаржником належними та допустимими доказами у справі ані суду першої інстанції, ані суду апеляційної інстанції не доведено наявності поважних причин для поновлення пропущеного ним процесуального строку, обставини справи свідчать про належне повідомлення боржника про вчинені дії ДВС, з огляду на що таке клопотання боржника задоволення не потребує.

Зважаючи на положення частини другої статті 118 ГПК України, яка визначає, що заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом, апеляційний суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення скарги Товариства на неправомірні дії ДВС без розгляду.

Однак з викладеного вбачається, що апеляційним судом здійснено односторонній підхід до розгляду справи, оскільки, визнаючи посилання суду першої інстанції на те, що згідно з частиною п`ятою статті 57 Закону України ?Про виконавче провадження? виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку, а також те, що боржник не міг та не мав можливості знати про наявність звіту про оцінку майна, оскільки такі відомості внесені державним виконавцем до Автоматизованої системи виконавчих проваджень 25.10.2023 таким, що суперечить вказаним вимогам Перехідних положень Закону України ?Про виконавче провадження?, зокрема підпункту 4 абзацу одинадцятого пункту 10.2, яким передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, оскільки з урахуванням таких вимог у державного виконавця відсутні процесуальні обмеження у строках здійснення ним відповідних дій, зокрема, щодо внесення відповідних відомостей до Системи або повідомлення сторін виконавчого провадження, апеляційним судом залишено поза увагою, що частиною п`ятою статті 57 Закону України ?Про виконавче провадження? передбачені строки вчинення дій як виконавцем так і сторонами виконавчого провадження, а саме те, що у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Тобто, враховуючи те, що частина п`ята статті 57 Закону України ?Про виконавче провадження? визначає строки вчинення дій як виконавцем (виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку) так і сторонами (у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення), суд апеляційної інстанції витлумачив їх, звільнивши виконавця від дотримання ним процесуальних строків, передбачених частиною п`ятою статті 57 Закону України ?Про виконавче провадження?, на підставі підпункту 4 абзацу одинадцятого пункту 10.2 Перехідних положень Закону України ?Про виконавче провадження?, не навів тлумачення чому така норма права (підпункт 4 абзацу одинадцятого пункту 10.2 Перехідних положень Закону України ?Про виконавче провадження?), якою передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, розповсюджується лише на виконавців і не повинна застосовуватись до сторін виконавчого провадження.

Також апеляційним судом не надано обґрунтувань, на підставі яких доказів ним були відхилені встановлені судом першої інстанції обставини щодо того, що: ?…на підтвердження обставини повідомлення державним виконавцем боржника про результати визначення вартості чи оцінки майна листом від 15.09.2023 №30107977/6-20.1 НБУ надано суду:

- реєстр передачі простої кореспонденції до відділу відправки документів Управління забезпечення та документообігу МЮУ, датований 19.09.2023, на 3-х аркушах, який містить інформацію щодо вихідних номеру та дати документу, адресатів та дати передачі, а також іншу інформацію. Перший аркуш містить інформацію щодо кількості отримувачів - 11, другий аркуш відображає отримувачів з 12 по 32, серед яких під номером 14 вказано ПАТ "Одесапродконтракт" (вихідний номер документа 60107977/6-20.1 від 15.09.2023, дата передачі документу на відправку 19.09.2023, вид відправки - проста), третій аркуш відображає отримувачів з 85 по 86, вказано особу, що передала Л.Семенюк;

- відомість письмової кореспонденції, яка містить інформацію щодо відправника - Міністерства юстиції України, загальної кількості поданих до пересилання відправлень - 277;

- фіскальний чек, датований 21.09.2023 (т.22 а.с.122-125).

Натомість вказані докази не можуть бути прийняті судом в якості таких, що достовірно підтверджують направлення такого листа у визначену дату, з урахуванням такого:

- реєстр надано не в повному обсязі;

- останній аркуш реєстру містить номер по порядку 86, натомість відомість містить інформацію щодо передачі 277 одиниць;

- відомість та реєстр датовані різними датами;

- відомість та фіскальний чек не підтверджують направлення листа скаржнику;

- отримання НБУ листа від ДВС жодним чином не може підтвердити направлення відповідного листа на адресу скаржника?.

Тобто суд першої інстанції відхилив вказані докази встановивши низку розбіжностей у них, а саме як у датах зазначених у відомості та реєстрі так і відсутність реєстру в повному обсязі (останній аркуш реєстру містить номер по-порядку 86, натомість відомість містить інформацію щодо передачі 277 одиниць).

Водночас суд апеляційної інстанції обмежився лише посиланням на те, що обставини того, що дата фіскального чеку, відомості та реєстру не збігаються і стягувачем надано реєстр не у повному обсязі, у даному випадку не спростовують те, що скаржником не доведено суду належним чином пропуск процесуального строку подання скарги на дії ДВС з поважних причин та наявність підстав для його поновлення судом.

Крім того, приймаючи до уваги та визнаючи належними доказами направлення боржнику звіту про оцінку його майна, а саме надані стороною відомість письмової кореспонденції від 21.09.2023 та реєстр передачі простої кореспонденції до відділу відправки та обліку документів Управління забезпечення роботи та документообігу Міністерства юстиції України (19.09.2023) суд апеляційної інстанцій не навів належного обґрунтування, на підставі яких доказів він відхилив встановлені судом першої інстанції розбіжності у вказаних доказах, та які б (докази) свідчили про усунення таких розбіжностей.

Також Суд вважає, що такі висновки апеляційного суду є заємносуперечливими, оскільки не встановлення дати, з якої починається перебіг процесуальних строків, унеможливлює визначення пропуску відповідного процесуального строку, що, у свою чергу, унеможливлює надання оцінки поважності причин пропуску такого строку.

Тобто апеляційним судом не вмотивовано підстав відхилення обставин встановлених судом першої інстанцій, а також не наведено обґрунтування щодо того, що обставини, на які він посилався та встановлені судом першої інстанції, свідчать про протилежність висновків ніж ті, до яких дійшов суд першої інстанції.

Крім того, суд апеляційної інстанції, посилаючись на те, що під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника [чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо], не встановив початку перебігу відповідного строку, оскільки як вже зазначалось доказами направлення боржнику звіту про оцінку його майна містять суперечливості щодо дати їх відправлення так і не надав належної правової оцінки поведінці скаржника чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо].

Так, за змістом положень статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності.

Названий принцип полягає у тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається на підтвердження чи заперечення вимог.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).

Проте, оскільки судом апеляційної інстанції при розгляді справи не враховано приписи частини третьої статті 86 ГПК України, а саме те, що суд повинен надати оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу, який міститься у матеріалах справи, то, судом не виконані вимоги норм процесуального права у вирішенні відповідного спору.

Згідно із статтею 236 ГПК України, зокрема судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим; законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права; обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Частиною першою статті 237 ГПК України передбачено, що при ухваленні рішення суд вирішує такі питання: 1) чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) яку правову норму належить застосувати до цих правовідносин; 4) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 5) як розподілити між сторонами судові витрати; 6) чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову.

Враховуючи викладене, постанова суду апеляційної інстанції зазначеним вимогам процесуального закону, а саме статтям 86, 236-238 ГПК України не відповідає.

Оскільки Судом встановлено порушення апеляційним судом норм процесуального права, що, у свою чергу, є підставою для скасування постанови суду апеляційної інстанції та передачі справи на новий розгляд, з міркувань наведених у цій постанові, тобто Суд встановив обставини, які є самодостатніми для скасування оскаржуваного рішення, з огляду на характер спірних правовідносини, доводів та обґрунтувань сторін, які впливають на правову кваліфікацію спору у спірних правовідносинах. Таким чином, зазначені доводи оцінюються Судом як такі, що не спростовують висновки Суду про порушення апеляційним судом норм права, які є підставою для скасування оскаржуваного судового рішення і передачі справи на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до частин першої та другої статті 300 ГПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з приписами пункту 2 частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій повністю або частково і передати справу повністю або частково на новий розгляд, зокрема за встановленою підсудністю або для продовження розгляду.

Пунктом 4 частини третьої статті 310 ГПК України передбачено, що підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

Відповідно до частини четвертої статті 310 ГПК України справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.

Зважаючи на викладене, постанова суду апеляційної інстанції у справі підлягає скасуванню, а справа - передачі на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Під час нового розгляду справи апеляційному господарському суду необхідно врахувати викладене, всебічно і повно з`ясувати і перевірити всі фактичні обставини справи та докази, в тому числі зазначені у даній постанові, об`єктивно оцінити відповідні докази, що мають юридичне значення для вирішення спору по суті і, в залежності від встановленого, прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.

Оскільки постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню з передачею справи на новий розгляд, то розподіл судових витрат щодо сплати судового збору у справі здійснює господарський суд, який ухвалює рішення за результатами нового розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

Керуючись статтями 300, 308, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд

П О С Т А Н О В И В :

1. Касаційну скаргу публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт" задовольнити.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі № 916/302/16 скасувати.

Справу передати на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Суддя І. Булгакова

Суддя І. Бенедисюк

Суддя Т. Малашенкова