Постанова

від 11.06.2024 по справі 916/302/16

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/302/16

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Ярош А.І.,

суддів: Аленіна О.Ю., Колоколова С.І.

секретар судового засідання: Кияшко Р.О.

за участю представників учасників справи:

від Національного банку України: Цвєтков В.М.

від Публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт": Щукін О.С.

від Публічного акціонерного товариства "Імексбанк": не з`явився

від Міністерства юстиції України: Марієнко А.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеконференції в м. Одесі

апеляційну скаргу Національного банку України та Міністерства юстиції України

на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 року про часткове задоволення скарги на неправомірні дії державного виконавця, суддя в І інстанції Щавинська Ю.М., повний текст ухвали складено 26.12.2023 року, в м. Одесі

у справі №916/302/16

за позовом: Національного банку України

до відповідача: Публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача: Публічного акціонерного товариства "Імексбанк"

за участі:Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А.

про звернення стягнення на нерухоме майно

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2016 року Національний банк України звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог), про звернення стягнення, у рахунок погашення заборгованості Банку перед НБУ за кредитним договором про рефінансування від 26.11.2009 року № 29 у сумі 3 162 606 403 грн. 14 коп., яка складається із заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 3 092 825 995 грн. 46 коп., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 68 754 093 грн. 14 коп., пені за простроченими процентами у розмірі 1 026 314 грн. 54 коп., на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 26.11.2009 року, за реєстровим номером 4127, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. (далі - Іпотечний договір), та належить Товариству, а саме нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, за адресою: м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, будинок 34, реєстраційний номер 323875851101, що складається з будівель і споруд, перелік міститься у відповідній заяві, та всі невіддільні від вищезазначеного майна: поліпшення, складові частини, внутрішні системи, реконструкції, зміни та доробки, тощо. Визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 29.07.2019 року у справі №916/302/16 позов Національного банку України до Публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт" за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача Публічного акціонерного товариства "Імексбанк" про звернення стягнення, у рахунок погашення заборгованості Банку перед НБУ за кредитним договором про рефінансування від 26.11.2009 року № 29 у сумі 3 162 606 403 грн. 14 коп., яка складається із заборгованості по поверненню кредитних коштів у розмірі 3 092 825 995 грн. 46 коп., заборгованості по сплаті процентів за користування кредитом у розмірі 68 754 093 грн. 14 коп., пені за простроченими процентами у розмірі 1 026 314 грн. 54 коп., на нерухоме майно, що є предметом іпотеки за іпотечним договором від 26.11.2009 року, за реєстровим номером 4127, посвідченим приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу Чужовською Н.Ю. (далі - Іпотечний договір), та належить Товариству, а саме нерухоме майно: цілісний майновий комплекс, за адресою: м. Одеса, 19 км Старокиївської дороги, будинок 34, реєстраційний номер 323875851101, що складається з будівель і споруд, перелік міститься у відповідній заяві, та всі невіддільні від вищезазначеного майна: поліпшення, складові частини, внутрішні системи, реконструкції, зміни та доробки, тощо. Визначення способу реалізації предмета іпотеки шляхом продажу на прилюдних торгах у межах процедури виконавчого провадження за початковою ціною, встановленою на рівні, не нижчому за звичайні ціни на цей вид майна на підставі оцінки, проведеної суб`єктом оціночної діяльності/незалежним експертом на стадії оцінки майна під час проведення виконавчих дій задоволено.

На виконання вказаного рішення 29.08.2019 року Господарським судом Одеської області було видано відповідні накази.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року та Постановою Верховного Суду від 07.06.2022 року рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2019 року у справі №916/302/16 та постанову залишено без змін.

Постановою Верховного Суду від 07.06.2022 року рішення Господарського суду Одеської області від 29.07.2019 року та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 19.10.2021 року у справі № 916/302/16 залишено без змін.

01.11.2023 року до Господарського суду Одеської області від Публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт" надійшла скарга на неправомірні дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України щодо визначення вартості майна цілісного майнового комплексу Публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт", в якій товариство просило:

- визнати поважними причини пропуску строку подання вказаної скарги та ухвалою Господарського суду Одеської області поновити Товариству строки подання скарги на неправомірні дії ДВС;

- визнати неправомірними дії ДВС щодо визначення вартості майна - цілісного майнового комплексу Товариства;

- визнати недійсною оцінку цілісного майнового комплексу Товариства, оформлену звітом про оцінку майна суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки";

- визнати неправомірними дії ДВС у виконавчому провадженні № 60107977 щодо здійснення 22.09.2023 перевірки майна на предмет його цілісності, описаного та арештованого постановою від 04.12.2019;

- зобов`язати ДВС усунути допущені порушення з неухильним дотримання норм та положень Закону України "Про виконавче провадження", зокрема, шляхом:

1) проведення особисто державним виконавцем нового огляду нерухомого майна за участю представників Товариства на предмет його цілісності на поточну дату;

2) проведення повноважними представниками суб`єкту оціночної діяльності - суб`єкта господарювання нового безпосереднього огляду нерухомого майна за участю представників Товариства;

3) складання суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання нового звіту про оцінку нерухомого майна за результатом його безпосереднього огляду за участю представників Товариства;

4) належного письмового повідомлення Товариства про визначену ринкову вартість нерухомого майна за результатами нової оцінки нерухомого майна, здійсненої суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання за результатами його безпосереднього огляду за участю представників Товариства із спрямуванням йому нового звіту про оцінку нерухомого майна.

Скарга обґрунтована тим, що:

- ДВС вчинені неправомірні дії у виконавчому провадженні № 60107977 щодо визначення вартості майна цілісного майнового комплексу Товариства;

- звіт про оцінку нерухомого майна складений неналежним (упередженим та некомпетентним) суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання, що напряму впливає на дійсність визначеної таким суб`єктом ринкової вартості нерухомого майна;

- нерухоме майно перед здійсненням оцінки безпосередньо не оглядалося будь-яким суб`єктом оціночної діяльності-суб`єктом господарювання, що суперечить положенням Національного стандарту № 1 "Загальні засади оцінки майна та майнових прав", який є обов`язковим до виконання в силу Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні";

- оцінювач при проведенні оцінки нерухомого майна та складанні Звіту про оцінку нерухомого майна та визначенні дійсної ринкової вартості майна не врахував повне руйнування окремих будівель та споруд, що входять до складу нерухомого майна, та інші зміни у складі майна;

- суб`єкт оціночної діяльності залучений до оцінки нерухомого майна у виконавчому провадженні не у спосіб та не у порядку, передбачених чинним законодавством України;

- державний виконавець не оглядав нерухоме майно 22.09.2023 та не міг скласти за результатами такого огляду акт від 22.09.2023 після перевірки майна, описаного та арештованого постановою від 04.12.2019, на предмет його цілісності. Представники скаржника, зберігача нерухомого майна та інші особи, що мали бути залучені до перевірки нерухомого майна до такої процедури не залучалися та відповідно участі у складанні такого акту від 22.09.2023, після перевірки майна на предмет його цілісності, не приймали та своїми підписами дійсність обставин, зазначених у акті, не підтвердили. Зазначені в акті відомості не відповідають дійсності, а сам акт складений після складання звіту;

- встановлена у звіті вартість нерухомого майна у сумі 132 148 000 грн з урахуванням ПДВ є значно та безпідставно заниженою і не відповідає дійсній ринковій вартості нерухомого майна, яка згідно з даними з Єдиної бази даних звітів про оцінку станом на жовтень 2023 року складає 699 611 816,23 грн;

- допущені при оцінці майна порушення напряму впливають на визначення дійсної ринкової вартості нерухомого майна та можуть завдати істотних збитків у вигляді неотриманого доходу, що може залишитись у Товариства після задоволення вимог стягувача у виконавчому провадженні після продажу майна;

- звіт про оцінку цілісного майнового комплексу, лист державного виконавця від 15.09.2023 № 30107977/6-20.1, акт державного виконавця від 22.09.2023 скаржнику не направлялись. Про наявність звіту скаржнику стало відомо 19.10.2023 з листа ДВС, який надійшов на адвокатський запит. Звіт оприлюднений у Автоматизованій системі виконавчого провадження лише 25.10.2023.

Господарський суд Одеської області ухвалою від 25.12.2023 поновив Товариству строк для подання скарги до суду та частково задовольнив скаргу Товариства. Визнав недійсною оцінку цілісного майнового комплексу Товариства, розташованого за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, будинок 34, оформлену звітом про оцінку майна, складеним 29.08.2023 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки". У задоволенні решти скарги відмовлено.

Ухвала суду першої інстанції мотивована:

- у частині задоволення клопотання скаржника про поновлення строку на звернення останнього до суду з відповідною скаргою наявністю правових підстав для його задоволення;

- у частині задоволення вимог скарги тим, що ознайомлення з об`єктом оцінки є важливою та обов`язковою стадією проведення оцінки об`єкта, проведення оцінки без натурного огляду, є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", що, у свою чергу, ставить під сумнів дійсний стан майна та відповідно достовірність звіту оцінки на предмет визначення вартості майна;

- у частині відмови у задоволенні інших вимог скарги тим, що такі вимоги не знайшли свого правового обґрунтування під час розгляду скарги.

Національний банк України з ухвалою суду першої інстанції не погодився, тому звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 року у справі №916/302/16 скасувати в частині задоволення скарги i ухвалити нове рiшення у вiдповiднiй частинi про вiдмову у задоволеннi скарги у повному обсязі.

Зокрема, Національний Банк зазначив, що боржник зі скаргою звернувся до місцевого господарського суду з порушенням строку звернення до суду, встановленого положеннями ст. 74 Закону України Про виконавче провадження та ст. 341 Господарського процесуального кодексу України.

Також, на переконання Національного банку, під час розгляду судом першої інстанції скарги боржника було порушено строки розгляду скарги та допущені порушення норм процесуального права.

Окрім наведеного, на думку Банку, висновки суду першої інстанції щодо невідповідності Звіту про оцінку майна на підставі обставини його складання без натурного обстеження нерухомого майна є необґрунтованими, оскільки Нацiональним стандарт № 1 передбачає роздiл, яким визначено загальнi вимоги до проведення незалежної оцiнки майна, зокрема, передбачено необхiднiсть ознайомлення оцiнювачем з об`єктом оцiнки, збирання та оброблення вихiдних даних та іншої інформацiї, необхідної для проведення оцiнки.

Крім того, як зазначено Банком, п. 52 Нацiонального стандарту №1 визначено, що оцiнювач самостiйно здiйснює пошук iнформацiйних джерел за винятком документiв, надання яких повинен забезпечити замовник оцінки, згідно із договором. Відтак, на переконання Банку, оцінювачем не було порушено вимог чинного законодавства під час здійснення оцінки також і з огляду на те, що по-перше, Банком було надано оцінювачу всі необхідні документи для оцінки, а по друге, особистий огляд об`єкту оцінки оцінювачем не було здійснено через його недопуск до об`єкту, що не заперечується самим боржником.

Разом з тим, Банк звертає увагу суду апеляційної інстанції в апеляційній скарзі на ту обставину, що під час постановлення оскаржуваної ухвали суд першої інстанції не врахував, що рецензування звiту з оцiнки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатiв такої оцiнки.

Так, за доводами Банку, п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України Про оцiнку майна, майнових прав та професiйну оцiночну дiяльнiсть в Україні передбачено, що однією iз форм оцiнки майна є рецензування звiту про оцiнку майна (акта оцiнки майна), яке полягає у їх критичному розглядi та наданнi висновкiв щодо їх повноти, правильностi виконання та вiдповiдностi застосованих процедур оцiнки майна вимогам нормативно-правових актів з оцiнки майна, у порядку, визначеному цим Законом та нормативно-правовими актами з оцiнки майна.

Проте, як зазначив Національний Банк, боржник, у разі його незгоди з проведеною оцінкою, не був позбавлений можливостi ознайомитися iз матеріалами виконавчого провадження у порядку ст. 19 Закону та замовити рецензування звіту, однак таким правом скаржник не скористався.

Отже, на думку Банку, який скористався правом на рецензію оцінки об`єктів оцінки, рецензування звiту з оцiнки є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатiв оцінки.

Міністерство юстиції України з ухвалою суду першої інстанції також не погодилося, тому звернулося до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить суд ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 року у справі №916/302/16 скасувати в частині задоволення скарги i ухвалити нове рiшення яким у задоволенні скарги Публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт" у справі №916/302/16 відмовити в повному обсязі.

Зокрема, обґрунтовуючи свою апеляційну скаргу Міністерство юстиції України вказало, що державним виконавцем виконано вимоги ст. 28 Закону, оскільки надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження на адресу Національного банку та боржника, а тому Товариство вважається повідомленим про початок примусового виконання рішення. При цьому боржник належним чином не обґрунтовує підстави для поновлення судом строку на подання скарги, що свідчить про їх пропущення та не вказує, що йому заважало ознайомлюватися з матеріалами виконавчого провадження, тому твердження боржника про те, що ним не отримувалось повідомлення про результати визначення вартості майна у виконавчому провадженні № 60107977 не відповідають дійсності, оскільки дане повідомлення йому направлялось в установленому порядку.

За доводами Міністерства, звертаючись зі скаргою, скаржник стверджує про відсутність безпосереднього огляду нерухомого майна та заниження оцінювачем вартості майна. Проте, зауваження боржника щодо проведення оцінки без виїзду оцінювача за адресою знаходження об`єкта оцінки по перше, не підтверджено жодним доказом, а по-друге, скаржник не скористався своїм правом на ознайомлення із матеріалами виконавчого провадження у порядку ст. 19 Закону та замовлення рецензування звіту у випадку наявності незгоди з ним, що є єдиним законодавчо встановленим способом спростування результатів оцінки.

В той же час, як зауважило Міністерство, боржником не надано ані рецензії на звіт про оцінку майна, ані інших доказів, які б підтверджували невідповідність ціни майна, визначеній у висновку, припущення та твердження боржника, що визначена вартість майна занижена, є необґрунтованими та не можуть бути підставою для висновку про порушення права Публічного акціонерного товариства Одесапродконтрат, тоді як на замовлення Національного банку здійснено рецензію на оцінку, в якій зазначено, що звіт в цілому відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна, але має незначні недоліки, що не вплинули на достовірність такої оцінки.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 апеляційні скарги Національного банку України та Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 року про часткове задоволення скарги на неправомірні дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. у справі №916/302/16 задоволено частково.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 року про часткове задоволення скарги на неправомірні дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка В.А. у справі №916/302/16 скасовано. Відмовлено у задоволенні клопотання Публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт" про визнання поважними причини пропуску строку подання та поновлення Публічному акціонерному товариству "Одесапродконтракт" строку подання скарги на неправомірні дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича у виконавчому провадженні №60107977 від 19.09.2019 року щодо визначення вартості майна цілісного майнового комплексу Публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт", що розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, будинок 34 та інші (у порядку ст. 339 Господарського процесуального кодексу України). Залишено без розгляду скаргу Публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт" на неправомірні дії державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 01.11.2023 року (вх. №2-1659/23).

Постанова суду апеляційної інстанції обґрунтована тим, що є підстави для скасування оскаржуваної ухвали суду першої інстанції з мотивів недоведення скаржником наявності поважних причин для поновлення пропущеного ним процесуального строку на подання скарги на дії державного виконавця, наслідком чого є залишення такої скарги без розгляду.

Постановою Верховного Суду у складі Касаційного господарського суду від 18.04.2024 касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Одесапродконтракт" задоволено; постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 у справі №916/302/16 скасовано; справу передано на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Підставами скасування постанови Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 було наступне.

-апеляційним судом здійснено односторонній підхід до розгляду справи, оскільки, застосовуючи підпункт 4 абзацу 11 пункту 10-2 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження» (далі Закон) (переривання визначених цим Законом строків) до частини 5 статті 57 Закону, суд звільнивши виконавця від дотримання ним процесуальних строків не навів тлумачення чому така норма права розповсюджується лише на виконавців і не повинна застосовуватись до сторін виконавчого провадження;

-суд апеляційної інстанцій не навів належного обґрунтування, на підставі яких доказів він відхилив встановлені судом першої інстанції розбіжності у доказах направлення боржнику звіту про оцінку його майна, та які б (докази) свідчили про усунення таких розбіжностей»;

-висновки апеляційного суду є заємносуперечливими, оскільки не встановлення з дати, з якої починається перебіг процесуальних строків, унеможливлює визначення пропуску відповідного процесуального строку, що, у свою чергу, унеможливлює надання оцінки поважності причин пропуску такого строку».

03.05.2024 року справа №916/302/16 надійшла до Південно-західного апеляційного господарського суду.

Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/302/16 було визначено колегію суддів у складі: головуючий суддя Ярош А.І., судді Аленін О.Ю., Колоколов С.І., що підтверджується витягом з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 03.05.2024.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 08.05.2024 призначено справу №916/302/16 до розгляду на 11.06.2024 о 12:30.

17.05.2024 до суду апеляційної інстанції від Міністерства юстиції України надійшли письмові пояснення, в якій останнє зазначає, що направлення листа на дійсну адресу, у відповідності до статті 28 Закону, є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку державного виконавця, а тому не може свідчити про неправомірність його дій. 21.09.2023 є днем подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку, що підтверджується копією відомості на просту письмову кореспонденцію. Враховуючи день подання поштового відправлення та три дні його пересилання (Д +3), ПАТ «Одесапродконтракт» повинно було отримати повідомлення про оцінку 25.09.23.

Оскільки зі скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця ПАТ «Одесапродконтракт» звернулось до суду лише у листопаді 2023, майже через півтора місяця з моменту направлення та через місяць з моменту отримання повідомлення про оцінку арештованого майна, тобто з порушенням строку звернення до суду, встановленого положеннями статті 74 Закону та статті 341 ГПК України, вважає, що наявні всі правові підстави для відмови у поновленні процесуального строку на подачу скарги на дії державного виконавця щодо визначення вартості майна та повернення без розгляду даної скарги.

Міністерством додано до письмових пояснень копію Реєстру від 19.09.2023 у повному обсязі з 1-го по 86-го адресата.

Від Національного банку України надійшли письмові пояснення, в яких банк наголошує, що при вирішенні судом питання щодо розповсюдження на сторін виконавчого провадження, в тому числі Скаржника, положень Закону щодо переривання строків, визначених у підпункті 4 абзацу 11 пункту 10-2 Прикінцевих та перехідних положень Закону, при подачі скарги, в першу чергу слід зважати на пряму норму статті 341 ГПК України, де чітко встановлено десятиденний строк, переривання якого не передбачено жодним нормативно правовим документом.

Твердження Боржника щодо неотримання повідомлення про результати визначення вартості майна у виконавчому провадженні № 60107977, не підтверджуються жодними належними письмовими доказами, а отримання поштової кореспонденції залежало виключно від волевиявлення самого адресата.

Національний банк вважає, що ПАТ «Одесапродконтракт» не обґрунтовано належним чином підстави для поновлення судом строку на подання скарги, не доведено наявність непереборних обставин, які унеможливлювали подачу скарги до 05.10.2023, та не вказано що заважало представнику Боржника ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження.

Додатково банк зауважив, що не зважаючи на норми закону та висновки Верховного Суду у постанові від 07.02.2024 у справі № 607/12426/18 щодо рецензування звіту з оцінки, Боржником, із порушенням процесуальних строків, надано суду висновок судового експерта Рапач К.В. від 18.12.2023 № 50/23, щодо невідповідності звіту про оцінку вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна.

Банк вважає, що Боржником обрано неналежний спосіб захисту, оскільки не можливо в судовому порядку визнати «недійсною оцінку», встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів.

Національний банк вважає, що суд першої інстанції зробив передчасний висновок про задоволення вимог скарги в частині визнання недійсною оцінки цілісного майнового комплексу, що є додатковою підставою для скасування оскаржуваної ухвали.

Національний банк просить суд долучити до матеріалів справи копію рецензії Фонду державного майна України від 01.05.2024, оскільки об`єктивна неможливість подання зазначеної рецензії в суд першої інстанції полягає у її відсутності у стягувача на час розгляду скарги Боржника. Рецензія Фонду державного майна України від 01.05.2024 не містить нових обставин та фактів, а лише підтверджує висновки викладені в рецензії, яка вже наявна в матеріалах справи та не була взята судом першої інстанції до уваги.

В письмових поясненнях ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ» зазначає ,що лише 25 жовтня 2023 року отримало відповідне повідомлення про оцінку ЦМК після їх оприлюднення у Автоматизованій системі виконавчого провадження. Матеріали справи № 916/302/16 не містять іншого належного доказу про отримання ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ» у інші дати повідомлення про оцінку ЦМК ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ». Відповідно термін оскарження результатів оцінки ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ» має обраховуватися з 25 жовтня 2023 року та є дотриманим з боку ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ».

Законом України «Про виконавче провадження» у Розділі XIII «Прикінцеві та перехідні положення» підпунктом 4 пункту 10.2 передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, визначені Законом України «Про виконавче провадження» строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану. Отже з урахуванням таких приписів Закону України «Про виконавче провадження» у ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ» відсутні процесуальні обмеження у строках оскарження результатів оцінки ЦМК ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ» та відповідні строки взагалі не є пропущеними.

До письмових пояснень представником відповідача було долучено новий доказ, а саме відповідь ПП «Фаворит» на адвокатський запит від 06.06.2024 року.

В судовому засіданні 11.06.2024 прийняли участь представники позивача, відповідача та Міністерства юстиції України, інший учасник справи в судове засідання не з`явився, про дату, час та місце судового засідання повідомлявся належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що в ході апеляційного розгляду справи судом апеляційної інстанції було створено сторонам необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства, надано достатньо часу та створено відповідні можливості для реалізації кожним учасником своїх процесуальних прав, передбачених ст. 42 ГПК України, оскільки неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи, суд вважає за можливе розглянути вказані апеляційні скарги за відсутності представника третьої особи за наявними матеріалами справи, яких достатньо для розгляду заяви по суті.

Колегія суддів зазначає, що під час нового розгляду даної справи в суді апеляційної інстанції, представниками учасників справи до письмових пояснень були долучені нові докази, а саме: до письмових пояснень представником відповідача було долучено новий доказ, а саме представником відповідача долучено відповідь ПП «Фаворит» на адвокатський запит від 06.06.2024 року; представником Національного банку долучено копію рецензії Фонду державного майна України від 01.05.2024; представником Міністерства додано до письмових пояснень копію Реєстру від 19.09.2023 у повному обсязі з 1-го по 86-го адресата.

Розглянувши в судовому засіданні питання щодо долучення нових доказів до матеріалів справи, колегія суддів зазначила наступне.

Відповідно до частин 1, 2 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та (одночасно) перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно із ч. 3 ст. 269 ГПК України докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази про неможливість їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Таким чином, надання судом апеляційної інстанції оцінки доказам, які були подані стороною у справі лише до суду апеляційної інстанції, без дослідження причин неподання цих доказів до суду першої інстанції, буде вважатися порушенням положень статей 80, 269 ГПК України.

Наведені положення ГПК України пов`язують вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням критеріїв: винятковість випадку та причини, що об`єктивно не залежать від особи. При цьому, тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів.

Така правова позиція Верховного Суду викладена у постановах від 08.09.2022 у справі № 910/5011/18, від 13.04.2021 у справі № 909/722/14 та від 01.07.2021 у справі № 46/603.

Водночас, така обставина, як відсутність існування доказів на момент прийняття рішення суду першої інстанції взагалі виключає можливість прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів у порядку, передбаченому статтею 269 ГПК України, незалежно від причин неподання стороною таких доказів.

Саме допущення такої можливості судом апеляційної інстанції матиме наслідком порушення зазначеної норми процесуального права, а також принципу правової визначеності, ключовим елементом якої є однозначність та передбачуваність правозастосування, а, отже, системність і послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів.

Наведений висновок також послідовно викладалася Верховним Судом, зокрема, у постановах від 25.04.2018 у справі № 911/3250/16, від 06.02.2019 у справі № 916/3130/17, від 26.02.2019 у справі № 913/632/17, від 06.03.2019 у справі № 916/4692/15, від 16.12.2020 у справі № 908/1908/19, від 21.01.2021 у справі № 908/3359/19, від 03.11.2021 у справі № 915/951/20, від 10.08.2022 у справі № 922/739/21.

Колегія суддів зауважує, що відповідь ПП «Фаворит» на адвокатський запит від 06.06.2024 та копія рецензії Фонду державного майна України від 01.05.2024 датовані після ухвалення рішення суду першої інстанції, яке оскаржується.

Таким чином, відсутність існування вищевказаних доказів станом на момент прийняття оскаржуваної ухвали судом першої інстанції взагалі виключає прийняття їх апеляційним судом.

З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції не приймає відповідь ПП «Фаворит» на адвокатський запит від 06.06.2024 та копію рецензії Фонду державного майна України від 01.05.2024.

Щодо копії Реєстру від 19.09.2023 у повному обсязі з 1-го по 86-го адресата, колегія суддів ухвалила долучити вказаний документ до матеріалів справи, оскільки витяг з цього реєстру було долучено в суді першої інстанції, в апеляційній інстанції долучено реєстр в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, апеляційні скарги, обговоривши доводи апеляційних скарг, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування судом норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню, виходячи з наступного.

Щодо наявності підстав для поновлення Публічному акціонерному товариству "Одесапродконтракт" пропущеного процесуального строку для можливості звернення заявника до суду з такою скаргою.

Відповідно до ст. 339 ГПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню (ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження").

Положеннями ст. 341 ГПК України встановлено, що скаргу може бути подано до суду: а) у десятиденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права; б) у триденний строк з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її права, у разі оскарження постанови про відкладення провадження виконавчих дій. Пропущений з поважних причин строк для подання скарги може бути поновлено судом.

Згідно з ч. ч. 1, 5, ст. 74 Закону України "Про виконавче провадження" рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом. Рішення та дії виконавця, посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені протягом 10 робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів. Рішення виконавця про відкладення проведення виконавчих дій може бути оскаржене протягом трьох робочих днів з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення її прав, свобод чи законних інтересів.

Частиною 5 ст. 57 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Стаття 118 ГПК передбачає, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1, ч. 4 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення. Одночасно із поданням заяви про поновлення процесуального строку має бути вчинена процесуальна дія (подані заява, скарга, документи тощо), стосовно якої пропущено строк.

Згідно з п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Устименко проти України" (заява №32053/13) Суд дійшов висновку, що національні суди, вирішивши поновити пропущений строк оскарження рішення без наведення відповідних причин, порушують принцип правової визначеності та право заявника на справедливий судовий розгляд за пунктом 1 ст. 6 Конвенції.

ГПК України не пов`язує право суду поновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Поважними причинами пропуску процесуального строку визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, незалежними від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальної дії.

Таким чином, суд повинен встановити, чи був пропущений строк на звернення з відповідною скаргою, а у разі його пропуску оцінити також доводи скаржника щодо поважності причин такого пропуску (за наявності відповідного клопотання) та вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні пропущеного строку.

Вирішення питання щодо поновлення строку перебуває в межах дискреційних повноважень суду, який за заявою сторони може визнати причину пропуску встановленого законом процесуального строку поважною і відновити пропущений строк, крім випадків, передбачених ГПК.

Поновлення пропущеного строку для подання скарги відбувається виходячи із поважності причин його пропуску. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

Вирішуючи це питання, суд, з урахуванням конкретних обставин справи, має оцінити на предмет поважності причини пропуску встановленого законом процесуального строку, і в залежності від встановленого - вирішити питання про поновлення або відмову у поновленні цього строку.

Положеннями ч. 3 ст. 13 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічні положення закріплені і в ст. 74 ГПК України.

При цьому, положенням ч. 4 ст. 13 ГПК України передбачено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За ст. 74 ГПК України обов`язок доказування поважності причин пропуску процесуальних строків та подача заяви про їх поновлення покладається на зацікавлену сторону.

Звертаючись до суду зі скаргою на дії державного виконавця, саме на скаржника покладається обов`язок доведення наявності непереборних обставин, які унеможливили його звернення з такою скаргою у строк, встановлений законом.

Частиною 1 ст. 316 Господарського процесуального кодексу України визначено, що вказівки, що містяться у постанові суду касаційної інстанції, є обов`язковими для суду першої та апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи.

Повертаючи дану справу на новий розгляд до Південно-західного апеляційного господарського суду, Верховний Суд у своїй постанові від 18.04.2024 дійшов висновку, що частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» передбачені строки вчинення дій як виконавцем так і сторонами виконавчого провадження, а саме те, що у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Тобто, враховуючи те, що частина п`ята статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» визначає строки вчинення дій як виконавцем (виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку) так і сторонами (у разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення), суд апеляційної інстанції витлумачив їх, звільнивши виконавця від дотримання ним процесуальних строків, передбачених частиною п`ятою статті 57 Закону України «Про виконавче провадження», на підставі підпункту 4 абзацу одинадцятого пункту 10.2 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження», не навів тлумачення чому така норма права (підпункт 4 абзацу одинадцятого пункту 10.2 Перехідних положень Закону України «Про виконавче провадження»), якою передбачено, що у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022, затвердженим Законом України "Про затвердження Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 2102-IX, визначені цим Законом строки перериваються та встановлюються з дня припинення або скасування воєнного стану, розповсюджується лише на виконавців і не повинна застосовуватись до сторін виконавчого провадження. .

Крім того, посилаючись на те, що під час визначення початку перебігу строку звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) суб`єкта, закріпленого у частині першій статті 341 ГПК України, необхідно враховувати поведінку скаржника [чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо], суд не встановив початку перебігу відповідного строку, оскільки як вже зазначалось доказами направлення боржнику звіту про оцінку його майна містять суперечливості щодо дати їх відправлення так і не надав належної правової оцінки поведінці скаржника чи мав він реальну можливість (повинен був) дізнатися про стверджуване ним порушення його прав, вчинені ним дії, направлені на з`ясування стану виконавчого провадження тощо].

Так, на підставі повного та всебічного з`ясування всіх обставин у справі з урахуванням вказівок Верховного Суду, судова колегія апеляційної інстанції дійшла наступних висновків.

Звертаючись до суду із скаргою на неправомірні дії ДВС Товариство, зокрема, просило суд визнати поважними причини пропуску строку подання скарги та ухвалою суду поновити йому строки подання скарги на неправомірні дії ДВС у виконавчому провадженні від 19.09.2019 № 60107977 щодо визначення вартості майна цілісного майнового комплексу Товариства, який розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, будинок 34 та інші (у порядку статті 339 ГПК України).

Поважність пропуску строку аргументує тим, що будь-яких повідомлень від ДВС щодо визначення вартості такого майна боржник не отримував, в Автоматизованій системі виконавчих проваджень така інформація на час її відкриття боржником відсутня, відомості про надання державному виконавцю звіту про оцінку майна боржника адвокат Щукін О.С., як представника боржника дізнався вже з відповіді ДВС від 19.10.2023 на адвокатський запит.

Відповідно до ч. 1 ст. 28 Закону України "Про виконавче провадження" копії постанов виконавця та інші документи виконавчого провадження (далі - документи виконавчого провадження) доводяться виконавцем до відома сторін та інших учасників виконавчого провадження, надсилаються адресатам простим поштовим відправленням або доставляються кур`єром, крім постанов про відкриття виконавчого провадження, про повернення виконавчого документа стягувачу, повідомлення стягувачу про повернення виконавчого документа без прийняття до виконання, постанов, передбачених п.п.1-4 ч.9 ст.71 цього Закону, які надсилаються рекомендованим поштовим відправленням. Боржник вважається повідомленим про початок примусового виконання рішень, якщо йому надіслано постанову про відкриття виконавчого провадження за адресою, зазначеною у виконавчому документі.

Документи виконавчого провадження надсилаються стягувачу та боржнику за їхніми адресами, зазначеними у виконавчому документі. У разі зміни стороною місця проживання чи перебування або місцезнаходження документи виконавчого провадження надсилаються за адресою, зазначеною у відповідній заяві сторони виконавчого провадження.

Відповідно до частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку.

У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення.

Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем.

Так, на підтвердження обставини повідомлення державним виконавцем боржника про результати визначення вартості чи оцінки майна листом від 15.09.2023 №30107977/6-20.1 було надано суду:

-реєстр передачі простої кореспонденції до відділу відправки документів Управління забезпечення та документообігу МЮУ, датований 19.09.2023, який містить інформацію щодо вихідних номеру та дати документу, адресатів та дати передачі, а також іншу інформацію. серед яких під номером 14 вказано ПАТ "Одесапродконтракт" (вихідний номер документа 60107977/6-20.1 від 15.09.2023, дата передачі документу на відправку 19.09.2023, вид відправки проста;

-відомість письмової кореспонденції, яка містить інформацію щодо відправника Міністерства юстиції України, загальної кількості поданих до пересилання відправлень 277;

-фіскальний чек, датований 21.09.2023 (т.22 а.с.122-125).

Відповідно до частини 1 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України визначено, що кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Суд першої інстанції дійшов висновку, з яким погоджується судова колегія апеляційної інстанції, що вказані докази не можуть бути прийняті судом в якості таких, що достовірно підтверджують направлення саме такого листа у визначену дату через низку розбіжностей у них, а саме у датах зазначених у відомості та реєстрі (останній аркуш реєстру містить номер по-порядку 86, натомість відомість містить інформацію щодо передачі 277 одиниць). Крім того, відомість та реєстр датовані різними датами.

Лист з описом вкладення в матеріалах справи відсутній.

Суд також звертає увагу, що відомість та фіскальний чек жодним чином не підтверджують факт направлення листа саме скаржнику та не є належним доказом надіслання документу сторонам, адже зі змісту відомості та фіскального чеку неможливо встановити, який саме документ та за якою адресою був направлений.

При цьому зазначений фіскальний чек є лише доказом отримання (оплати) послуг поштового зв`язку та не надає можливості суду перевірити вміст поштового відправлення

Так само не є доказом підтвердження направлення такого листа отримання іншою юридичною особою - НБУ листа від ДВС, оскільки вказана обставина жодним чином не може підтвердити направлення відповідного листа на адресу скаржника.

Таким чином, колегія суддів вважає, що матеріали справи не містять, а сторонами не додано належних, достатніх та достовірних доказів на підтвердження реального спрямування ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ» повідомлення про результати оцінки ЦМК ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ» (Лист Державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича від 15 вересня 2023 року № 60107977/6- 20.1 про результати оцінки ЦМК ПАТ «ОДЕСАПРОДКОНТРАКТ»).

Як вбачається із відомостей про виконавче провадження, що розміщені в Автоматизованій системі виконавчого провадження, доступ до яких наявний у учасників виконавчого провадження, лист №60107977/6-20.1 від 15.09.2023 (який містить назву ознайомлення з оцінкою) та Звіт про оцінку майна внесені 25.10.2023, що фактично виключало можливість боржника ознайомлення з такими документами до моменту їх внесення, тобто до 25.10.2023.

Крім того, судова колегія звертає увагу, що відповідно до частини 5 статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку, натомість відомості відправлень простої письмової кореспонденції від 21 вересня 2023 року, фіскальний чек АТ «УКРПОШТА» від 21 вересня 2023 року складені поза межами нормативних строків, встановлених для відправки документа, зазначеного у Реєстрі як документ від 15 вересня 2023 року № 60107977/6-20.1.

Вказане свідчить про невиконання державним виконавцем обов`язку щодо своєчасного повідомлення боржника про результати оцінки.

Таким чином, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції щодо обґрунтованості клопотання скаржника про поновлення строку на звернення останнього до суду з відповідною скаргою з огляду на відсутність в матеріалах справи належних доказів щодо повідомлення боржника про результати оцінки майна, а також не виконання державним виконавцем обов`язку щодо своєчасного повідомлення боржника про результати оцінки.

Щодо суті скарги

Колегія суддів звертає увагу, що скаржники не погоджуються із оскаржуваною ухвалою виключно в частині визнання недійсною оцінки цілісного майнового комплексу Товариства, розташованого за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, будинок 34, оформлену звітом про оцінку майна, складеним 29.08.2023 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки", а тому колегія суддів переглядає зазначене судове рішення лише в межах цих вимог апеляційної скарги.

Отже, предметом апеляційного перегляду є наявність або відсутність підстав для визнання недійсною оцінки цілісного майнового комплексу Товариства, розташованого за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, будинок 34, оформлену звітом про оцінку майна, складеним 29.08.2023 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки".

Місцевий господарський суд, задовольняючи скаргу в цій частині, виходив із встановлення факту нездійснення оцінювачем натурного огляду об`єкта оцінки, в той же час, ознайомлення з об`єктом оцінки є важливою та обов`язковою стадією проведення оцінки об`єкта, а тому, проведення оцінки без натурного огляду, є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", що ставить під сумнів дійсний стан майна та відповідно достовірність звіту оцінки на предмет визначення вартості майна.

Судова колегія апеляційної інстанції погоджується із наведеним висновком суду першої інстанції, з огляду на таке.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до положень статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким нормативно-правовим актом з оцінки майна, зокрема є Національний стандарт №1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав», затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 10.09.2003 №1440, з наступними змінами (далі - Національний стандарт №1).

Відповідно до пункту 1 Національний стандарт №1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Пункт 50 Національного стандарту № 1 передбачає, що проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється:

- ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка;

- визначення бази оцінки;

- подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору

на проведення оцінки.

Згідно з приписами пункту 51 Національного стандарту №1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:

- укладення договору на проведення оцінки;

- ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;

- ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;

- вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;

- узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;

- складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки;

- доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Відповідно до пункту 56 Національного стандарту №1 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Крім того, статтею 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» визначено, що замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує, в будь-якому випадку, ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Так, в матеріалах справи наявний Звіт про оцінку цілісного майнового комплексу ПАТ "Одесапродконтракт", що розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км Старокиївської дороги, буд.34, складений ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки" (т.24 а.с.42-97). Згідно звіту вартість майнового комплексу на дату оцінки - 27.06.2023 становить 132 148 000 грн з урахуванням ПДВ.

У розділі 1.3 (Опис та обгрунтованість всіх допусків, які мають вплив на вартість об`єкту, що оцінюється, та процес незалежної оцінки зазначено, що вихідні дані для проведення незалежної оцінки, надані замовником:

- заявка №20 від 27.06.2023;

-фотографії об?єкта оцінки;

-лист Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції, постанова про опис та арешт майна від 04.12.2019;

-постанова про відкриття виконавчого провадження від 19.09.2019, ВП №60107977;

-лист від 23.03.2020 №30107977/6-20.1;

-іпотечний договір з майновим поручителем від 26.11.2009;

-інформація з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об?єктів нерухомого майна щодо об?єкта нерухомого майна від 04.07.2023, номер інформаційної довідки 337971502;

-свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 06.06.2008;

-технічний паспорт на об?єкт нерухомого майна - цілісний майновий комплекс;

-державний Акт на право постійного користування землею, серія ОД 13-21.

Наступні допуски та обмежуючі умови є невід`ємною частиною даного звіту:

- даний звіт достовірний лише в повному обсязі та лише у вказаних в ньому цілях на вказану дату оцінки. Оцінювач не несе відповідальності за збитки та наслідки, які можуть наступити в результаті використання звіту з ціллю, відмінною від вказаної в л. 1.1.;

- на дату складання Звіту в Україні введено воєнний стан згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україну", затвердженого Законом України від 24.02.2022 року №2102-ІX, в південних областях України окупована частина територій, ведуться бойові дії та області знаходяться періодично під ракетними обстрілами, внаслідок чого пересування в межах південних територій є небезпечним. Внаслідок неможливості гарантування безпечного доступу до майна, оцінка технічного стану майна була здійснена з урахуванням інформації та матеріалів фотофіксації, що були надані Замовником;

- інформація, надана Замовником, вважалась достовірною без перевірки для підтвердження її достовірності. Оцінювач не може гарантувати абсолютну точність.

Судова колегія зазначає, що жодних відомостей щодо огляду відповідного майна такий звіт не містить.

Отже, зміст звіту свідчить про те, що оцінювач - ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЦЕНТР КОНСАЛТИНГУ ТА ОЦІНКИ» Уманська Г.А. здійснила оцінку ЦМК виключно на підставі технічних документів та фотографій, наданих з боку НБУ без попереднього безпосереднього його огляду.

Вказана обставина не заперечується сторонами по справі.

При цьому, у пункті 1.5. Звіту (Процедура оцінки) визначено, що процедура оцінки об`єкту нерухомості включає, зокрема, наступні етапи:

-збір та вивчення технічної та фінансової документації по об`єкту оцінки;

-натурне обстеження об`єкта оцінки, збір відомостей про технічний стан і знос елементів конструкцій, проведення необхідних замірів та розрахунків.

Разом з тим судова колегія враховує, що описане та арештоване майно знаходиться територіально у м. Одеса, де жодного дня не відбувались активні бойові дії. Відтак запровадження воєнного стану не мотивує та не обґрунтовує як саме вказані обставини вплинули на виконання/невиконання обов`язку оцінювача зі здійснення особистого огляду об`єкта оцінки у відповідності до вимог чинного законодавства.

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що у звіті не зазначено, яким чином введення воєнного стану перешкодило оцінювачу безпосередньо здійснити особистий огляд об`єкта оцінки у відповідності до вимог статтей 9, 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», пунктів 1, 50, 51, 56 Національного стандарту №1.

Зі змісту відповіді директора ПП «ФАВОРИТ» Ніколаєва Дмитра Вікторовича (особа, визначеною згідно Постанови про опис та арешт майна від 04 грудня 2019 року у виконавчому провадженні № ВП 60107977 від 19 вересня 2019 року відповідальною за збереження ЦМК) від 20 листопада 2023 року № 2011/23 на адвокатський запит від 17 листопада 2023 року № 17/11/23-1 вбачається, що з 27 червня 2023 року та по поточну дату оцінювачі та представники ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЦЕНТР КОНСАЛТИНГУ ТА ОЦІНКИ» на територію та у середину будівель та споруд ЦМК за пред`явлення ними документів на підтвердження статусу представників суб`єкта оціночної діяльності суб`єкта господарювання у виконавчому провадженні № ВП 60107977 від 19 вересня 2019 року на територію та у середину будівель та споруд ЦМК для здійснення огляду та оцінки зазначеного вище майна не допускалися.

Отже, матеріали даної справи не містять будь-яких повідомлень від державного виконавця Відділу примусового виконання рішень Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України Яковенка Владислава Андрійовича або ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЦЕНТР КОНСАЛТИНГУ ТА ОЦІНКИ» про перебування оцінювачів ТОВ «ЄВРОПЕЙСЬКИЙ ЦЕНТР КОНСАЛТИНГУ ТА ОЦІНКИ» за місцем знаходження ЦМК та необхідність їхнього допуску до огляду ЦМК.

Судова колегія наголошує, що обов`язок оцінювача щодо здійснення особистого огляду об`єкта оцінки прямо передбачений чинним законодавством, при цьому обґрунтованих, вмотивованих та аргументованих міркувань щодо неможливості особистого огляду об`єкта оцінки судом першої та апеляційної інстанції не встановлено.

Суд акцентує, що ознайомлення з об`єктом оцінки полягає в дослідженні оцінювачем вихідних даних (кількісних, якісних показників) та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об`єкта оцінки, що в кінцевому результаті безпосередньо може вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого майна за заниженою/завищеною ціною, а відтак і на достовірність та об`єктивність оцінки майна. У свою чергу замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Колегія суддів звертається до правової позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеної у постанові від 12 червня 2019 року у справі №308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), де Велика Палата Верховного Суду вказала, що реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю.

Від встановлення конкретних обставини справи, з урахуванням доводів скаржника, а саме, дотримання суб`єктом оціночної діяльності при проведенні оцінки майна боржника, зокрема пунктів 51, 56 Національного стандарту № 1 залежить правильність вирішення спору.

Зважаючи на викладене, судова колегія погоджується із висновком суду першої інстанції, що проведення оцінки без натурного огляду, є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та пунктів 1, 6 статті 9 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", що ставить під сумнів дійсний стан майна та відповідно достовірність звіту оцінки на предмет визначення вартості майна.

Доводи скаржника що Боржником обрано неналежний спосіб захисту, оскільки не можливо в судовому порядку визнати «недійсною оцінку», встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів, спростовуються наступним.

Колегія суддів зазначає, що державний виконавець після прийняття рішення про визначення результатів оцінки майна має повідомити про таке рішення сторін виконавчого провадження. Разом з тим зі змісту Закону України "Про виконавче провадження" вбачається, що виконавець не наділений повноваженням ставити під сумнів об`єктивність проведеної оцінки, або проводити оцінку нерухомого майна на власний розсуд, а зобов`язаний лише залучити експерта до участі у виконавчому провадженні та повідомити сторонам результати визначення вартості майна.

Водночас визначення вартості майна боржника є процесуальною дією виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду.

Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Зазначене узгоджується з висновками Верховного Суду у постановах від 22.09.2022 у справі №910/13550/20, від 01.12.2021 у справі № 921/38/16-г/3.

В свою чергу, сторони у разі незгоди з оцінкою майна, визначеною державним виконавцем, можуть подати заперечення щодо такої оцінки чи оскаржити вказане рішення суб`єктам владних повноважень до суду. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Можливість оскарження оцінки майна шляхом скасування звіту про оцінку майна, визнання оцінки майна недійсною в порядку оскарження рішень та дій виконавців відповідає сталій практиці Верховного Суду (постанови від 28.07.2021 у справі № 921/317/18, від 11.11.2020 у справі № 922/585/20, від 24.07.2020 у справі № 906/696/18, від 15.10.2020 у справі № 917/628/17).

Таким чином, судова колегія зазначає про те, що скаржником обрано належний спосіб захисту - оскарження оцінки майна шляхом скасування звіту про оцінку майна, що передбачено умова чинного законодавства та підтримана правовою позицію Верховного Суду у вищезазначених постановах.

Також за доводами Банку, боржник, у разі його незгоди з проведеною оцінкою, не був позбавлений можливостi ознайомитися iз матеріалами виконавчого провадження у порядку ст. 19 Закону та замовити рецензування звіту, однак таким правом скаржник не скористався.

Колегія суддів відхиляє такі доводи та звертає увагу, що Законом України «Про виконавче провадження» передбачене право боржника на оскарження результатів незалежної оцінки майна безпосередньо до суду, а відтак подання позову до суду є проявом принципу диспозитивності.

Водночас, у разі незгоди з незалежною оцінкою майна, вказаний Закон не покладає імперативно безваріантну дію як то рецензування Звіту про незалежну оцінку майна.

Близька за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 19.06.2023 у справі № 909/121/22.

Враховуючи вищевикладене у сукупності, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність правових підстав для визнання недійсною оцінку цілісного майнового комплексу ПАТ "Одесапродконтракт", що розташований за адресою: м. Одеса, 19-й км. Старокиївської дороги, будинок 34, оформлену Звітом про оцінку майна, складеним 29.08.2023 суб`єктом оціночної діяльності ТОВ "Європейський центр консалтингу та оцінки".

На переконання колегії суддів апеляційного господарського суду, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін.

Згідно з статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні у справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Названий Суд зазначив, що, хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Трофимчук проти України").

Тому інші доводи скаржників, що викладені в апеляційних скаргах, колегія суддів не бере до уваги, оскільки вони висновків суду не спростовують та з урахуванням всіх обставин даної справи, встановлених судом, не впливають на правильність вирішення спору по суті та остаточний висновок.

Статтею 276 ГПК України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням того, що наведені в апеляційних скаргах порушення не знайшли свого підтвердження, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 у справі №916/302/16.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за апеляційний перегляд судового рішення покладаються на скаржників.

Керуючись статтями 129, 253, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційні скарги Національного банку України та Міністерства юстиції України на ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 у справі №916/302/16 - залишити без задоволення.

Ухвалу Господарського суду Одеської області від 25.12.2023 у справі №916/302/16 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів з дня її проголошення згідно зі статтями 286-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 17.06.2024.

Головуючий суддяА.І. Ярош

Судді:С.І. Колоколов

О.Ю. Аленін