Постанова

від 18.04.2024 по справі 120/14574/21-а

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 120/14574/21-а

адміністративне провадження № К/990/3741/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Головуючої судді: Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛІКОХІМ" на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року (суддя: Свентух В.М.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року (судді: Кузьмишин В.М., Сушко О.О., Сапальова Т.В.) у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛІКОХІМ" до Вінницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

в с т а н о в и в :

Товариство з обмеженою відповідальністю «ГЛІКОХІМ» (далі - ТОВ «ГЛІКОХІМ», позивач) звернулося до суду з позовом до Вінницької митниці як відокремленого підрозділу Державної митної служби (далі - відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 12.03.2021 №00000261219.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року, у задоволенні адміністративного позову було відмовлено.

Не погоджуючись із такими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій позивач подав касаційну скаргу, в якій просить їх скасувати та прийняти нове, яким позов задовольнити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги посилається на те, що судами попередніх інстанцій помилково було розтлумачено положення частини 4 статті 78 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та, як наслідок, безпідставно відхилено преюдиційні обставини, встановлені у рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2021 року у справі №127/6507/21, які мають ключове значення для правильного вирішення даної справи.

Як підставу касаційного оскарження позивач вказав п.1ч.4 ст. 328 КАС України, - неврахування судами висновків Верховного Суду, викладених у постановах від 06 вересня 2022 року у справі №160/5671/21 та від 15 серпня 2019 року у справі №826/3356/13-а щодо поняття «преюдиційний факт».

У відзиві на касаційну скаргу відповідач просить залишити оскаржувані рішення судів першої та апеляційної інстанцій без змін як законні й обґрунтовані, а скаргу позивача - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходили суди при ухваленні рішень.

Судами попередніх інстанцій було встановлено, що позивач на підставі митної декларації від 17.07.2019 №UA401010/2019/037476 здійснив митне оформлення товару: «Гліцерин сирий технічний рослинного походження 3978610 кг. Склад: гліцерил 81,8%, вода 11,45%, зола 4,41%, метанол 0,1%. Вміст гліцерину у перерахунку на суху речовину 92,37%. Торговельна марка: немає даних. Країна виробництва: немає даних», країна походження: Іспанія, код УКТ ЗЕД 1520 00 00 00.

Вказаний товар був ввезений на підставі зовнішньоекономічного контракту від 22.04.2014 №20140422, укладеного між ТОВ «ГЛІКОХІМ» (Україна) та ООО «ГлиХим» (російська федерація). При доставці вантажу застосовувались умови поставки CFR (UA) Одеса. Фактурна вартість товару 586 685,83 EUR (за курсом 29,11737300 грн/1 EUR), митна вартість товару 17 082 750,15 грн.

Для підтвердження заявленої вартості подано інвойс від 12.07.2019 №12072019, виданий ООО «ГлиХим» (російська федерація), а також цінову калькуляцію від 27.03.2019 №1. Ціна товару (з урахуванням транспортування та націнки) - 147,46 Євро за тону.

У зв`язку із надходженням від уповноваженого органу іноземної держави документально підтвердженої інформації про недостовірність відомостей, що містяться в документах по товарах, митне оформлення яких завершено, та відповідно до наказу Подільської митниці Держмитслужби від 16.01.2021 року №20, посадовими особами Подільської митниці Держмитслужби проведено документальну невиїзну перевірку стану дотримання ТОВ «ГЛІКОХІМ» вимог законодавства України з питань митної справи в частині повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 17.07.2019 №UA401010/2019/037476.

За результатами проведеної перевірки Подільською митницею Держмитслужби складено Акт про результати документальної невиїзної перевірки №0005/21/7.12-19/37691047 від 11.02.2021, зі змісту якого вбачається, що Вінницькою митницею ДФС ініційовано направлення запиту на адресу митних органів Королівства Іспанії про надання адміністративної допомоги у проведенні перевірки дотримання вимог законодавства України при ввезені на митну територію товару «гліцерин сирий технічний», відправником якого було САМА IBERIA, S.A.U. (Іспанія).

У відповіді, отриманій на вищеозначений запит, митний орган Королівства Іспанія повідомив, що компанія CAMPA IBERIA, SAU (Іспанія) дійсно зареєстрована в компетентних органах Іспанії. Також підтверджено, що ТОВ «ГЛІКОХІМ» отримувало з Іспанії гліцерин, який було придбано німецькою компанією ICOF EUROPE GmbH (Німеччина) і надано експортну декларацію від 02.07.2018 року №18 ES000855 1 345263 6 та інвойс від 29.06.2018 №Proforma 15. Відповідно до наданого інвойсу покупцем товару був ICOF EUROPE GmbH (Німеччина), а продавцем - CAMPA IBERIA, S.A.U. (Іспанія). Отримувачем товару в експортній декларації та інвойсі зазначено ТОВ «ГЛІКОХІМ». Товар «гліцерин сирий» транспортувався морським судном МТ USICHEM з Іспанії. Постачання товару здійснювалось на умовах поставки - FOB CASTELLON. Загальна вартість товару, відповідно до експортної декларації та інвойсу, становить 1850000,00 Євро, тобто вартість товару «гліцерин сирий» - 370,00 Євро за тону (без урахування витрат на транспортування).

Враховуючи відповідь митних органів Королівства Іспанії, митний орган для з`ясування додаткової інформації стосовно укладання контрактів купівлі-продажу, продавця, покупця та вартості товару направила запит до митних органів Федеративної Республіки Німеччина та отримала відповідь, що за період з 01.01.2018 по 01.01.2020 фірма ICOF EUROPE GmbH (Німеччина) експорту сирого гліцерину до України не здійснювала, прямих контрактів з ТОВ «ГЛІКОХІМ» не укладала.

Із інформації, наведеної у відповідях від митних органів Королівства Іспанія та Федеративної Республіки Німеччина, митним органом встановлено, що ціна однієї тони товару «гліцерин сирий», задекларованого ТОВ «ГЛІКОХІМ» за митною декларацією від 17.07.2019 №UA401010/2019/037476, становить 370,00 Євро. Курс валюти на дату оформлення митної декларації - 29,117373 грн за 1 Євро. Таким чином, загальна вартість товару у кількості 3 978 610,00 кг, становить - 1 472 085,70 Євро (42 863 268,41 грн).

Таким чином, перевіркою повноти нарахування та сплати митних платежів за митною декларацією від 17.07.2019 №UA401010/2019/037476 відповідачем встановлено порушення ТОВ «ГЛІКОХІМ» пункту 2 частини 2 статті 52 Митного кодексу України та пункту 190.1 статті 190 Податкового кодексу України.

З урахуванням отриманої інформації від уповноважених органів Федеративної Республіки Німеччина та Королівства Іспанії керуючись частиною 14 статті 354 МК України відповідачем прийнято рішення про коригування митної вартості товару «Гліцерин сирий технічний, рослинного походження 3978610 кг...» та визначено митну вартість товару у сумі - 42 863 268,41 грн.

На підставі встановлених контролюючим органом порушень податкового та митного законодавства Подільською митницею Держмитслужби прийнято податкове повідомлення-рішення форми "Р" №00000261219 від 12.03.2021 про донарахування грошового зобов`язання у розмірі 5 159 518,63 грн та штрафних санкцій у сумі 1 289 879,66 грн.

Вважаючи вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, а свої права - порушеними, позивач звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суди попередніх інстанцій дійшли висновку про необґрунтованість та безпідставність доводів і аргументів, якими позивач мотивував свій позов, а висновки митного органу, які слугували підставою прийняття спірних рішень, суд визнав законними й такими, що відповідають обставинам справи.

Переглянувши судові рішення в межах доводів касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.

Відносини, пов`язані зі справлянням митних платежів, регулюються, зокрема, Митним кодексом України (МК України) та Податковим кодексом України(ПК України), у редакції, чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно пп. «в» п. 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування є операції платників податку з ввезення товарів на митну територію України.

Відповідно до п. 187.8 статті 187 ПК України датою виникнення податкових зобов`язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

У випадках, передбачених статтею 191 цього Кодексу, дата виникнення податкових зобов`язань визначається з урахуванням положень статті 191 цього Кодексу.

Датою виникнення податкових зобов`язань за операціями з постачання нерезидентами суб`єктам господарювання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Згідно з п. 190.1 статті 190 ПК України базою оподаткування для товарів, що ввозяться на митну територію України, є договірна (контрактна) вартість, але не нижче митної вартості цих товарів, визначеної відповідно до розділу ІІІ Митного кодексу України, з урахуванням мита та акцизного податку, що підлягають сплаті і включаються до ціни товарів.

Митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу (частини 1 та 2 статті 51 МК України).

За змістом частини 1 статті 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.

Частинами 1 та 3 статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Орган доходів і зборів з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право: 1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості; 2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості; 3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів; 4) проводити в порядку, визначеному статтями 345 - 354 цього Кодексу, перевірки правильності визначення митної вартості товарів після їх випуску; 5) звертатися до органів доходів і зборів інших країн із запитами щодо надання відомостей, необхідних для підтвердження достовірності заявленої митної вартості; 6) застосовувати інші передбачені цим Кодексом форми митного контролю (частина 5 статті 54 МК України).

Відповідно до частини 1 статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.

Згідно зі статтею 336 МК України митний контроль здійснюється безпосередньо посадовими особами органів доходів і зборів шляхом: 1) перевірки документів та відомостей, які відповідно до статті 335 цього Кодексу надаються органам доходів і зборів під час переміщення товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України; 2) митного огляду (огляду та переогляду товарів, транспортних засобів комерційного призначення, огляду та переогляду ручної поклажі та багажу, особистого огляду громадян); 3) обліку товарів, транспортних засобів комерційного призначення, що переміщуються через митний кордон України; 4) усного опитування громадян та посадових осіб підприємств; 5) огляду територій та приміщень складів тимчасового зберігання, митних складів, вільних митних зон, магазинів безмитної торгівлі та інших місць, де знаходяться товари, транспортні засоби комерційного призначення, що підлягають митному контролю, чи провадиться діяльність, контроль за якою відповідно до цього Кодексу та інших законів України покладено на органи доходів і зборів; 6) перевірки обліку товарів, що переміщуються через митний кордон України та/або перебувають під митним контролем; 7) проведення документальних перевірок дотримання вимог законодавства України з питань державної митної справи, у тому числі своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів; 8) направлення запитів до інших державних органів, установ та організацій, уповноважених органів іноземних держав для встановлення автентичності документів, поданих органу доходів і зборів.

За змістом частини 1 статті 345 МК України документальна перевірка - це сукупність заходів, за допомогою яких органи доходів і зборів переконуються у правильності заповнення митних декларацій, декларацій митної вартості та в достовірності зазначених у них даних, законності ввезення (пересилання) товарів на митну територію України або на територію вільної митної зони, вивезення (пересилання) товарів за межі митної території України або за межі території вільної митної зони, а також своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати митних платежів.

Предметом документальних невиїзних перевірок є дані про своєчасність, достовірність, повноту нарахування та сплати митних платежів при переміщенні товарів через митний кордон України підприємствами, а також при переміщенні товарів через митний кордон України громадянами з поданням митної декларації, передбаченої законодавством України для підприємств. Документальна невиїзна перевірка проводиться у разі: 1) виявлення ознак, що свідчать про можливе порушення законодавства України з питань державної митної справи, за результатами аналізу електронних копій митних декларацій, інформації, що стосується товарів, митне оформлення яких завершено, отриманої від суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності та виробників таких товарів, з висновків акредитованих відповідно до законодавства експертів; 2) надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, а також запитів стосовно надання інформації про зовнішньоекономічні операції, які здійснювалися за участю суб`єктів зовнішньоекономічної діяльності - резидентів України (частини 1 та 2 статті 351 МК України).

Статтею 352 МК України передбачено, що посадовими особами органів доходів і зборів під час проведення перевірок можуть бути використані: 1) документи, визначені цим Кодексом; 2) податкова інформація; 3) експертні висновки; 4) судові рішення; 5) отримані від уповноважених органів іноземних держав документально підтверджені відомості щодо вартісних, кількісних або якісних характеристик, країни походження, складу та інших характеристик, які мають значення для оподаткування товарів, їх ввезення (пересилання) на митну територію України або на територію вільної митної зони чи вивезення (пересилання) за межі митної території України або території вільної митної зони, які відрізняються від задекларованих під час митного оформлення; 6) інші матеріали, отримані в порядку та спосіб, передбачені цим Кодексом або іншими законами України.

Отже, надходження від уповноважених органів іноземних держав документально підтвердженої інформації про непідтвердження автентичності поданих органові доходів і зборів документів щодо товарів, митне оформлення яких завершено, недостовірність відомостей, що в них містяться, є підставою для проведення перевірки.

При цьому у разі, якщо митний орган, приймаючи митну декларацію, самостійно визначає митну вартість товару та пропускає товар на митну територію України (після сплати імпортером передбачених законом податків і зборів), то в подальшому він не має правових підстав для прийняття рішень про донарахування податкових зобов`язань, проте у разі якщо митний орган не визначав митну вартість товару, а така вартість була визначена платником податку самостійно, то митний орган вправі здійснювати митний контроль і після завершення митного оформлення за умови обґрунтованої підозри, що під час пропуску товарів через митний кордон України було допущено порушення законодавства України.

Аналогічна правова позиція вже неодноразово викладалась Верховним Судом, зокрема, у постанові від 12 лютого 2020 року у справі №808/1236/16 (адміністративне провадження №К/9901/18937/18).

Судами встановлено, що підставою для прийняття відповідачем спірного податкового повідомлення-рішення про донарахування позивачу грошових зобов`язань із ввізного мита слугували данні, отримані від митних органів Королівства Іспанії та Федеративної Республіки Німеччина, викладені в листах від 04.11.2019 та 02.04.2020, з яких митний орган встановив загальну суму вартості ввезеного позивачем на митну територію України товару, відмінну від вартості, заявленої декларантом.

Так, за результатами аналізу відомостей, зазначених у відповіді, надісланій митними органами Королівства Іспанія встановлено, що ТОВ «ГЛІКОХІМ» отримувало з Іспанії гліцерин, який було придбано німецькою компанією ICOF EUROPE GmbH (Німеччина) і надано експортну декларацію від 02.07.2018 №18 ES000855 1 345263 6 та інвойс від 29.06.2018 року №Proforma 15.

Із наданого інвойсу вбачається, що покупцем товару був ICOF EUROPE GmbH (Німеччина), а продавцем CAMPA IBERIA, S.A.U. (Іспанія). Отримувачем товару в експортній декларації та інвойсі зазначено ТОВ «ГЛІКОХІМ». Товар «гліцерин сирий» транспортувався морським судном МТ USICHEM з Іспанії. Постачання товару здійснювалось на умовах поставки - FOB CASTELLON. Загальна вартість товару відповідно до експортної декларації та інвойсу становить 1 850 000,00 Євро, тобто вартість товару «гліцерин сирий» становить 370,00 Євро за тону (без урахування витрат на транспортування).

Враховуючи відповідь митних органів Королівства Іспанії відповідачем для з`ясування додаткової інформації стосовно умов укладання контрактів купівлі-продажу, продавця, покупця та вартості товару, направлено запит до митних органів Федеративної Республіки Німеччина та отримано відповідь, що за період з 01.01.2018 по 01.01.2020 фірма ICOF EUROPE GmbH (Німеччина) експорту сирого гліцерину до України не здійснювала, прямих контрактів з ТОВ «ГЛІКОХІМ» не укладало.

Відтак, із інформації наведеної, у відповідях митних органів Королівства Іспанія та Федеративної Республіки Німеччина прослідковується, що ціна однієї тони товару «гліцерин сирий», задекларованого ТОВ «ГЛІКОХІМ» за митною декларацією від 17.07.2019 №UA401010/2019/037476 становить 370,00 Євро.

Сукупність наведених вище обставин, які, за висновками судів попередніх інстанцій, не були спростовані позивачем, підтверджують порушення позивачем митних правил та, відповідно, заниження податкового зобов`язання зі сплати ввізного мита та податку на додану вартість у періоді, що перевірявся.

Враховуючи викладене, суди попередніх інстанцій погодились із висновком митного органу щодо здійснення позивачем митного оформлення товару згідно митної декларації 17.07.2019 №UA401010/2019/037476 за вартістю, що є меншою від вартості, яку зазначив експортер товару, що призвело до заниження податкового зобов`язання по сплаті податку на додану вартість на суму 5 159 518,63 грн та, як наслідок, - про відсутність підстав до скасування оскаржуваного податкового повідомлення-рішення.

Аналізуючи доводи касаційної скарги щодо необхідності врахування під час вирішення цієї справи, обставин та фактів, встановлених у рішенні Вінницького міського суду Вінницької області від 15 липня 2021 року у справі №127/6507/21 як преюдиційних, колегія суддів виходить з наступного.

Так, звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені.

Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, у якому відповідні обставини зазначені як установлені.

Для спростування преюдиційних обставин учасник адміністративного процесу, який ці обставини заперечує, повинен подати суду належні та допустимі докази. Ці докази повинні бути оцінені судом, що розглядає справу, у загальному порядку за правилами статті 90 КАС України.

Якщо суд дійде висновку про те, що обставини у справі, що розглядається, є інакшими, ніж установлені під час розгляду іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи, то справу належить вирішити відповідно до тих обставин, які встановлені безпосередньо судом, який розглядає справу.

Аналогічна правова позиція висловлена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 28.04.2018 у справі №825/705/17, від 06.03.2019 у справі №813/4924/13-а, від 15.11.2019 у справі №826/198/16 та від 12.10.2020 у справі № 814/435/18.

Преюдиційні факти - це факти, встановлені рішенням суду, що набрало законної сили. Преюдиційність ґрунтується на правовій властивості законної сили судового рішення і визначається його суб`єктивними і об`єктивними межами, за якими сторони та інші особи, які брали участь у справі, а також їх правонаступники не можуть знову оспорювати в іншому процесі встановлені судовим рішенням у такій справі правовідносини.

Преюдиційні обставини не потребують доказування, якщо одночасно виконуються такі умови: обставина встановлена судовим рішенням; судове рішення набрало законної сили; у справі беруть участь ті ж особи, які брали участь у попередній справі. Отже, якщо у справі беруть участь нові особи, то преюдиційний характер рішення втрачається.

Водночас преюдиція під час встановлення та перевірки обставин справи не має абсолютного характеру, оскільки відповідно до статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України однією із засад адміністративного судочинства є офіційне з`ясування всіх обставин у справі.

Згідно з імперативними положеннями частини четвертої статті 9 КАС України, дотримуючись принципів змагальності та диспозитивності, суд вживає визначені законом заходи, необхідні для з`ясування всіх обставин у справі, у тому числі щодо виявлення та витребування доказів із власної ініціативи.

Згідно з позицією Верховного Суду, висловленою, зокрема, у постанові від 29.11.2019 у справі №818/154/16, принцип офіційного з`ясування всіх обставин у справі полягає насамперед в активній ролі суду при розгляді справи; в адміністративному процесі, на відміну від суто змагального процесу, де суд оперує виключно тим, на що посилаються сторони, мають бути повністю встановлені обставини справи, щоб суд ухвалив справедливе та об`єктивне рішення; принцип офіційності, зокрема, виявляється у тому, що суд визначає обставини, які необхідно встановити для вирішення спору; з`ясовує якими доказами сторони можуть обґрунтовувати свої доводи чи заперечення щодо цих обставин; а у разі необхідності суд повинен запропонувати особам, які беруть участь у справі, доповнити чи пояснити певні обставини, а також надати суду додаткові докази.

Крім того, колегія суддів враховує, що зі змісту статті 78 КАС України вбачається, що преюдиційними можуть бути за визначених у цьому Кодексі умов саме обставини, встановлені у судовому рішенні, яке набуло законної сили. Проте преюдиція не поширюється на правову оцінку таких обставин, оскільки відповідно до частини першої статті 90 Кодексу адміністративного судочинства України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Таке застосування норм процесуального права відповідає правовому висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеному у пункті 32 постанови від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 (провадження №12-144гс18), згідно з яким преюдиційне значення у справі надається обставинам, встановленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдицію утворюють виключно ті обставини, які безпосередньо досліджувались і встановлювались судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи.

Як обставини преюдиційного характеру скаржник просив урахувати те, що рішенням у справі №120/14574/21-а встановлено придбання ТОВ «Глікохім» гліцерину сирого технічного у кількості 3 978 610 кг за ціною 147,46 євро саме у ООО «Гліхім» (російська федерація), який, в свою чергу, придбав вказаний товар у британського підприємства Whichem Trade.

Поряд із цим, судами встановлено, що предметом розгляду у справі №127/6507/21 була правомірність притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ст. 485 МК України у справі про порушення митних правил №0476/40100/20.

Так, рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2021 у вказаній справі, зокрема, встановлено, що відповідачем виконано неналежно обов`язок щодо доказування обставини вчинення правопорушення, а саме: не направлено відповідні запити митним органам та компаніям, які фігурують відправниками товару у документах іспанської сторони та документах, поданих до митного оформлення декларантом.

При цьому, судами слушно зауважено, що невиїзна документальна перевірка, яка слугувала підставою до прийняття оскаржуваного у цій справі податкового повідомлення-рішення була проведена вже після ухвалення судом рішення у справі №127/6507/21, саме у зв`язку із надходженням від уповноваженого органу іноземної держави документально підтвердженої інформації про недостовірність відомостей, що містяться в документах по товарах, митне оформлення яких завершено, за результатами якої виявлено факт заниження податкових зобов`язань, тобто у спосіб, визначений МК України.

Відтак, колегія суддів погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про те, що рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 15.07.2021 року у справі №127/6507/21 не є преюдиційним в контексті розгляду даної справи.

Таким чином, переглянувши судові рішення в межах вимог касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи, правильність застосування ними норм матеріального права та дотримання норм процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому в задоволенні касаційної скарги слід відмовити.

Керуючись статтями 343, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в :

Рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 15 серпня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 13 грудня 2023 року залишити без змін, а касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ГЛІКОХІМ", - без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя: І.Л. Желтобрюх

Судді: О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська