Постанова

від 17.04.2024 по справі 462/5768/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 462/5768/22

провадження № 61-13481 св 23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Луспеника Д. Д. (суддя-доповідач),

суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А.,

учасники справи:

позивач - Львівська міська рада,

відповідачі: товариство з обмеженою відповідальністю «Вечірній вогник», ОСОБА_1 ,

третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу Гусак Роман Тадейович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Львівської міської ради на ухвалу Залізничного районного суду м. Львова

від 25 жовтня 2022 року у складі судді Палюх Н. М. та на постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2023 року у складі колегії суддів: Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А.,

ВСТАНОВИВ:

Описова частина

Короткий зміст позовних вимог

У жовтні 2022 року Львівська міська рада (далі - Львівська МР) звернулася

до суду з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Вечірній вогник» (далі - ТОВ «Вечірній вогник»), ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Львівського міського нотаріального округу (далі - приватний нотаріус) Гусак Р. Т., в якому просила:

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1

на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю, літ. «С-1», загальною

площею 65 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1644249746101), з припиненням права власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна;

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «Вечірній вогник» від 29 вересня 2018 року, підписаний

між ОСОБА_1 та ТОВ «Вечірній вогник»;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Вечірній вогник» на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю, літ. «С-1», загальною площею 65 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1644249746161),

із припиненням права власності ТОВ «Вечірній вогник» на вказаний об`єкт нерухомого майна;

- зобов`язати ТОВ «Вечірній вогник» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0242 га, шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі,

літ. «С-1», загальною площею 65 кв. м, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 .

В обґрунтування позовних вимог Львівська МР зазначала, що вона є власником земельної ділянки, яка розташована по АДРЕСА_1 . Міською радою не приймалися рішення про передачу вказаної земельної ділянки

у власність чи в користування іншим особам.

У червні 2022 року посадовими особами міської ради було виявлено факт самовільного використання ТОВ «Вечірній вогник» указаної земельної ділянки,

про що складено відповідний акт обстеження земельної ділянки. На земельній ділянці розташована нежитлова будівля (павільйон), а земельна ділянка огороджена металевим парканом.

Приватним нотаріусом Гусаком Р. Т. у вересні 2018 року здійснено реєстрацію права власності за ОСОБА_1 на зазначену нежитлову будівлю на підставі відповідної декларації про готовність об`єкта до експлуатації, в якій, при цьому, вказано, що останній користується земельною ділянкою на підставі договору оренди від 12 лютого 2013 року. Проте, Львівська МР не укладала договір оренди спірної земельної ділянки з ОСОБА_1 . Тому останній незаконно набув право власності на цей об`єкт нерухомого майна.

Крім того, у жовтні 2018 року приватним нотаріусом Гусаком Р. Т. здійснено реєстрацію права власності ТОВ «Вечірній вогник» на вищевказаний об`єкт нерухомості. Підставою для цього став акт приймання-передачі нерухомого майна від 28 вересня 2018 року, підписаний між товариством та ОСОБА_1 , за яким нежитлову будівлю передано до статутного капіталу товариства. Такі дії

є незаконними, так як первинна реєстрація права власності ОСОБА_1

на нежитлову будівлю здійснена на підставі неіснуючих документів, а отже, останній не мав права розпоряджатися цим майном. Вищенаведене порушує майнові права територіальної громади міста Львова.

З урахуванням наведеного, Львівська МР просила суд її позов задовольнити.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня 2022 року відкрито загальне позовне провадження у цивільній справі за позовом Львівської МР

до ОСОБА_1 , третя особа: приватний нотаріус Гусак Р. Т., про скасування державної реєстрації права приватної власності.

Ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у справі за позовною заявою Львівської МР

до ТОВ «Вечірній вогник», ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус

Гусак Р. Т., у частині вимог про:

- визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «Вечірній вогник» від 29 вересня 2018 року, підписаного

між ОСОБА_1 та ТОВ «Вечірній вогник»;

- скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ «Вечірній вогник» на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю, літ. «С-1», загальною площею 65 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1644249746161),

із припиненням права власності;

- зобов`язання ТОВ «Вечірній вогник» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0242 га, шляхом демонтажу (знесення) вказаної нежитлової будівлі.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що Львівська МР заявила відповідні позовні вимоги до ТОВ «Вечірній вогник», тобто до юридичної особи. Тому,

з урахуванням суб`єктного складу сторін, спір у частині вищевказаних позовних вимог належить до юрисдикції господарського суду, що виключає можливість їхнього розгляду в порядку цивільного судочинства.

При цьому позовна вимога Львівської МР про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «Вечірній вогник» стосується правочину, вчиненого учасником такого товариства, а тому у цій частині спір і за предметним критерієм належить до юрисдикції господарського суду, так як виник із корпоративних відносин.

Суд першої інстанції застосував відповідні норми ЦПК України, ГПК України, врахував судову практику Великої Палати Верховного Суду у справах щодо розмежування судової юрисдикції.

Львівська МР оскаржила вищевказану ухвалу районного суду в апеляційному порядку.

Постановою Львівського апеляційного суду від 18 липня 2023 рокуапеляційну скаргу Львівської МР залишено без задоволення.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня 2022 року залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що районний суд зробив вірні висновки про віднесення спору у відповідній частині до юрисдикції господарського суду, оскільки за змістом спірних правовідносин, суб`єктним складом сторін спору в наведеній частині та законодавством, що застосовується

до цих правовідносин, справа віднесена до юрисдикції господарського суду.

Указане виключає можливість розгляду справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства, а тому суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у відкритті провадження у справі в цій частині (пункт 1 частини першої статті 186 ЦПК України).

Апеляційний суд урахував відповідну судову практику Верховного Суду.

Короткий зміст вимог касаційної скарги та її надходження до Верховного Суду

У серпні 2023 року Львівська МР вперше звернулася до Верховного Суду

із касаційною скаргою на ухвалу районного суду від 25 жовтня 2023 року

та постанова суду апеляційної інстанції від 18 липня 2023 року.

Ухвалою Верховного Суду від 04 вересня 2023 року касаційну скаргу повернуто заявникові (провадження № 61-12879ск23).

У вересні 2023 року Львівська МР повторно звернулася до Верховного Суду

із касаційною скаргою на вищевказані судові рішення, в якій просить судові рішення скасувати, справу передати у відповідній частині до суду першої інстанції для продовження розгляду.

В обґрунтування підстав касаційного оскарження судових рішень заявник посилається на порушення судами норм процесуального права (абзац шостий частини другої статті 389 ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 19 вересня 2023 року клопотання Львівської МР

про поновлення строку на касаційне оскарження задоволено. Поновлено міській раді строк на касаційне оскарження судових рішень. Відкрито касаційне провадження у справі, витребувати із районного суду вищевказану цивільну справу. Надіслано іншим учасникам справи копію касаційної скарги та доданих

до неї документів, роз`яснено право подати відзив на касаційну скаргу, надано строк для його подання.

У жовтні 2023 року справа надійшла до Верховного Суду.

Ухвалою Верховного Суду від 29 січня 2024 року справу призначено до розгляду

в складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження

без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Аргументи учасників справи

Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

Касаційна скарга Львівської МР мотивована тим, що суди попередніх інстанцій зробили помилкові висновки про те, що спір у відповідній частині підсудний господарському суду, не врахували судову практику Верховного Суду з даного процесуального питання.

Вважає, що всі позовні вимоги міської ради до товариства та фізичної особи

є взаємопов`язаними, а тому спір підсудний цивільному суду загалом. Суди невірно застосували критерії розмежування судової юрисдикції, врахували нерелевантну судову практику Верховного Суду.

Крім того, помилковими є висновки судів про те, що позовна вимога Львівської МР про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «Вечірній вогник» стосується правочину, вчиненого учасником такого товариства, а тому у цій частині спір виник із корпоративних відносин. У спірних правовідносинах спір виник не між учасниками товариства, а між міською радою та товариством і стосується порушення цивільних прав міської ради, тому суди невірно застосували статтю 20 ГПК України.

Відзив на касаційну скаргу до Верховного Суду не надійшов.

Мотивувальна частина

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій

статті 389 ЦПК України.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2,

3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Касаційна скарга Львівської МР підлягає задоволенню.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до вимог статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним

і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права

із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.

Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Право на доступ до правосуддя є одним з основоположних прав людини. Воно передбачене у статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція).

Поняття «суд, встановлений законом» стосується не лише правової основи існування суду, але й дотримання ним норм, які регулюють його діяльність

(пункт 24 рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 20 липня 2006 року у справі «Сокуренко і Стригун проти України», заяви № 29458/04

та № 29465/04).

Доступом до правосуддя згідно зі стандартами ЄСПЛ розуміють здатність особи безперешкодно отримати судовий захист як доступ до незалежного

і безстороннього вирішення спорів за встановленою процедурою на засадах верховенства права.

У своїх рішеннях ЄСПЛ указав, що для того щоб право на доступ до суду було ефективним, особа повинна мати чітку фактичну можливість оскаржити діяння,

що становить втручання у її права (рішення від 04 грудня 1995 року у справі «Белле проти Франції» (Bellet v. France)).

Крім того, у розумінні пункту 1 статті 6 Конвенції право на судовий розгляд справи означає право кожної особи на звернення до суду та право на те, що її справа буде розглянута і вирішена судом.

Наведене дає підстави для висновку, що «суд, встановлений законом» охоплює поняття юрисдикції суду, визначеної процесуальним законом.

Відповідно до статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

Згідно зі статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується

за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом.

Відповідно до частини першої статті 18 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності.

Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Аналогічні правові висновки викладено у постанові Верховного Суду від 12 квітня 2023 року у справі № 757/60260/19-ц (провадження № 61-739св23).

Тобто при визначенні питання належності спору до юрисдикції суду, постає два питання: по-перше, чи підлягає спір вирішенню судами, тобто чи є він юридичним

в розумінні статті 124 Конституції України, якщо так, то до юрисдикції якого суду належить вирішення такого спору.

Судова юрисдикція - це інститут права, покликаний розмежовувати компетенцію як різних ланок судової системи, так і різних видів судочинства - цивільного, кримінального, господарського та адміністративного.

Предметна юрисдикція - це розмежування компетенції цивільних, кримінальних, господарських та адміністративних судів. Кожен суд має право розглядати

і вирішувати тільки ті справи (спори), які віднесені до його відання законодавчими актами, тобто діяти в межах встановленої компетенції.

Згідно із частиною першою статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Аналіз вказаних норм права свідчить про те, що право на звернення до суду гарантовано, доступ до суду має бути забезпечено.

Одне з найважливіших процесуальних питань, яке має вирішити суд при відкритті провадження у справі, - це питання про підсудність справи цьому суду і вказане має велике значення, оскільки означає дотримання судами положень статті 6 Конвенції, згідно з якою кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.

Крім того, частиною першою статті 8 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» передбачено, що ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до юрисдикції якого вона віднесена процесуальним законом.

Обов`язком суду є забезпечення особі права на звернення до суду.

У статті 19 ЦПК України визначено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється

в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна

або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді

і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже,

в порядку цивільного судочинства можуть розглядатися будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства, а предметом позову є цивільні права, які, на думку позивача,

є порушеними, оспореними чи невизнаними.

За приписами частини першої статті 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних

та юридичних осіб, держави.

Відповідно до частин першої, другої статті 4 ГПК України право на звернення

до господарського суду в установленому цим Кодексом порядку гарантується. Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи у господарському суді, до юрисдикції якого вона віднесена законом. Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду

за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду,

а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Ухвалою районного суду від 25 жовтня 2022 року відмовлено у відкритті провадження у цивільній справі за позовною заявою Львівської МР

до ТОВ «Вечірній вогник», ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус

Гусак Р. Т., про скасування державної реєстрації права приватної власності, визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна в статутний капітал, зобов`язання вчинити дії у частині вимог про:

- визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «Вечірній вогник» від 29 вересня 2018 року, укладеного

між ОСОБА_1 та ТОВ «Вечірній вогник»;

- скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ «Вечірній вогник» на об`єкт нерухомого майна: нежитлову будівлю, літ. «С-1», загальною площею 65 кв. м, розташовану по АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна - 1644249746161),

із припиненням права власності;

- зобов`язання ТОВ «Вечірній вогник» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0242 га, шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі,

«С-1», загальною площею 65 кв. м, що знаходиться за адресою:

АДРЕСА_1 .

Суд першої інстанції виходив із того, що спір у частині вищевказаних позовних вимог належить до юрисдикції господарського суду.

Суд апеляційної інстанції погодився з вищенаведеними висновками районного суду.

Верховний Суд не погоджується з висновками судів попередніх інстанцій

про належність справи в цій частині до господарського виду судочинства.

На розгляд Верховного Суду поставлено питання щодо визначення юрисдикції спору.

Разом із тим визначення юрисдикції зазначеного спору залежить від визначення змісту спірних правовідносин, а саме які спірні правовідносини існують

між сторонами.

Велика Палата Верховного Суду послідовно зазначала, що критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів позивача у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, у якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можна розглядати будь-які справи, у яких хоча б одна зі сторін зазвичай є фізичною особою, якщо

їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства (див. постанови:

від 12 жовтня 2022 року у справі № 183/4196/21 (провадження № 14-36цс22),

від 08 червня 2022 року у справі № 362/643/21 (провадження № 14-32цс22),

від 23 листопада 2021 року у справі № 641/5523/19 (провадження № 14-178цс20) та інші).

Статтею 1 та частиною першою статті 2 ГПК України визначено юрисдикцію

та повноваження господарських судів, установлено порядок здійснення судочинства у господарських судах, а також регламентовано, що завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних зі здійсненням господарської діяльності,

та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Юридичні особи та фізичні особи-підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення

до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних

або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом

до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням (частина друга статті 4 ГПК України).

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України, за змістом пунктів 3, 4, 15 частини першої якої господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності, та інші справи у визначених законом випадках, зокрема справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, у тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи

або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом),

у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах, що виникають з правочинів щодо акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав в юридичній особі, крім правочинів у сімейних та спадкових правовідносинах.

Отже, правильне визначення юрисдикційності цього спору залежить

від установлення того, чи виник між сторонами спір у корпоративних відносинах.

Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку суб`єктному складу спору та позовним вимогам міської ради, зробили висновок про те, що позовні вимоги останньої

про скасування державної реєстрації права приватної власності ТОВ «Вечірній вогник» на спірний об`єкт нерухомого майна з припиненням права власності

та зобов`язання ТОВ «Вечірній вогник» звільнити самовільно зайняту спірну земельну ділянку шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі заявлено

до юридичної особи, а тому спір у цій частині піддягає розгляду у порядку господарського судочинства.

Крім того, позовна вимога Львівської МР про визнання недійсним акта приймання-передачі нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «Вечірній вогник»

від 29 вересня 2018 року, укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ «Вечірній вогник», стосується правочину, вчиненого учасником ТОВ «Вечірній вогник» -

ОСОБА_1 , тобто такий спір виник з корпоративних відносин та відноситься

до юрисдикції господарських судів.

Разом із цим, ухвалою Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня

2022 року було відкрито провадження у цивільній справі за позовом Львівської МР

до іншого відповідача - ОСОБА_1 , третя особа - приватний нотаріус Гусак Р. Т., про скасування державної реєстрації права приватної власності на спірний об`єкт нерухомого майна.

Міська рада посилається у касаційній скарзі на те, що її позовні вимоги

є взаємопов`язаними і повинні вирішуватися цивільним судом, так як стосуються порушення саме цивільних прав територіальної громади.

У справі, яка переглядається, міська рада звернулася до суду з позовом

до ОСОБА_2 (фізичної особи) та ТОВ «Вечірній вогник» (юридичної особи),

в якому просила:

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ОСОБА_1

на об`єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю) з припиненням права власності ОСОБА_1 на вказаний об`єкт нерухомого майна;

- визнати недійсним акт приймання-передачі нерухомого майна в статутний капітал ТОВ «Вечірній вогник» від 29 вересня 2018 року, підписаний

між ОСОБА_1 та ТОВ «Вечірній вогник»;

- скасувати державну реєстрацію права приватної власності ТОВ «Вечірній вогник» на об`єкт нерухомого майна (нежитлову будівлю) із припиненням права власності товариства на вказаний об`єкт нерухомого майна;

- зобов`язати ТОВ «Вечірній вогник» звільнити самовільно зайняту земельну ділянку, площею 0,0242 га, шляхом демонтажу (знесення) нежитлової будівлі.

Виходячи з обґрунтувань позову, ОСОБА_1 зареєстрував за собою право власності на нежитлову будівлю, розташовану на земельній ділянці комунальної власності, яка не передавалася міською радою в оренду чи користування іншим особам, на підставі неіснуючих документів. У подальшому він передав вказану будівлю до статутного капіталу ТОВ «Вечірній вогник» на підставі відповідного акта приймання-передачі, а товариство, у свою чергу, зареєструвало за собою право власності на нерухоме майно.

Тобто вказаний позов заявлено до фізичної та юридичної особи з підстав незаконного розпорядження комунальним майном і він стосується порушення майнових цивільних прав територіальної громади.

Згідно з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові

від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18 (провадження № 12-23гс19), корпоративним є спір щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи - суб`єкта господарювання.

У постанові від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження

№ 12-59гс20) Велика Палата Верховного Суду вказала, що спори щодо правочинів незалежно від їх суб`єктного складу, що стосуються акцій, часток, паїв, інших корпоративних прав у юридичній особі, підлягають розгляду господарськими судами. Винятком є спори щодо таких дій, спрямованих на набуття, зміну

або припинення сімейних і спадкових прав та обов`язків, які мають вирішуватися

в порядку цивільного судочинства.

Верховний Суд погоджується з доводами касаційної скарги про те, що вказаний спір не стосується корпоративних відносин, оскільки він виник не між учасниками товариства, а між міською радою та іншими особами і стосується порушення цивільних прав міської ради.

При цьому неможливо правильно вирішити вказаний спір окремо в частині вимоги міської ради про скасування державної реєстрації права приватної власності ОСОБА_1 на спірний об`єкт нерухомого майна з припиненням права власності останнього на вказаний об`єкт нерухомого майна у порядку цивільного судочинства, і в частині аналогічної вимоги, заявленої уже до товариства,

яке фактично набуло право власності на спірну будівлю від ОСОБА_1 , проте вже в порядку господарського судочинства.

При цьому предметом спору у цій справі є, в першу чергу, скасування державної реєстрації права приватної власності.

Крім того, при визначенні предметної юрисдикції справ суди повинні виходити

із суб`єктного складу такого спору, суті права та/або інтересу, за захистом якого звернулася особа, заявлених вимог, характеру спірних правовідносин, змісту

та юридичної природи обставин у справі.

З урахуванням вищевказаного, взаємопов`язаності заявлених міською радою позовних вимог, спір підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Такі висновки узгоджуються з правовими позиціями Великої Палати Верховного Суду: від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21 (провадження

№ 14-102цс22), від 03 жовтня 2023 року у справі № 366/203/21 (провадження

№ 14-101цс22).

Висновки судів попередніх інстанцій про те, що спір є господарським й не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства є неправильними.

З урахуванням наведених норм права, взаємопов`язаного характеру позовних вимог міської ради, правовідносини, які виникли між сторонами у справі,

не є корпоративними, тому справа не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства, а належить до юрисдикції загальних судів.

При цьому Верховний Суд ураховує, що ухвалою Верховного Суду від 07 лютого 2024 року було передано на розгляд Великої Палати Верховного Суду справу

№ 185/9701/21 (провадження № 61-4687св23) для відступлення (або конкретизації) від правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (провадження

№ 14-2цс21), а також для вирішення виключної правої проблеми

щодо застосування статті 20 ЦПК України та можливості з урахуванням відповідних висновків Великої Палати Верховного Суду розгляду справи в одному провадженні за тих обставин, що позивачем є юридична особа, а відповідачем

у справі є як фізичні, так і юридичні особи, щодо прав яких суд має ухвалити правовий висновок при наявності одного і того самого предмета (об`єкта) спору.

Разом із цим, ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 27 березня 2024 року

у справі № 185/9701/21 (провадження № 14-17цс24) вказану справу повернуто

на розгляд колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду, вказавши, разом із іншим, про відсутність виключної правової проблеми із зазначеного питання.

Відповідно до частини третьої та четвертої статті 406 ЦПК України касаційні скарги на ухвали судів першої чи апеляційної інстанцій розглядаються у порядку, передбаченому для розгляду касаційних скарг на рішення суду першої інстанції, постанови суду апеляційної інстанції.

У випадках скасування судом касаційної інстанції ухвал суду першої

або апеляційної інстанцій, які перешкоджають провадженню у справі, справа передається на розгляд відповідного суду першої або апеляційної інстанції.

Частиною шостою статті 411 ЦПК України передбачено, що підставою

для скасування судових рішень суду першої та апеляційної інстанцій і направлення справи для продовження розгляду є порушення норм матеріального

чи процесуального права, що призвели до постановлення незаконної ухвали суду першої інстанції та (або) постанови суду апеляційної інстанції, що перешкоджають подальшому провадженню у справі.

З урахуванням наведеного, оскаржувані судові рішення підлягають скасуванню

з направленням справи до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Щодо розподілу судових витрат

Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції має вирішити питання щодо нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; щодо розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Розподіл судових витрат не здійснюється, оскільки Верховний Суд направляє справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, не ухвалюючи судового рішення по суті спору.

Керуючись статтями 400, 402, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд

у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу Львівської міської ради задовольнити.

Ухвалу Залізничного районного суду м. Львова від 25 жовтня 2022 року

та постанову Львівського апеляційного суду від 18 липня 2023 року скасувати, справу передати до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Д. Д. Луспеник

Судді: І. Ю. Гулейков

Б. І. Гулько

Г. В. Коломієць

Р. А. Лідовець