Ухвала

від 09.04.2024 по справі 676/180/20

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

09 квітня 2024 року

місто Київ

справа № 676/180/20

Провадження № 14-16цс24

Велика Палата Верховного Суду у складі:

судді-доповідача Мартєва С. Ю.,

суддів Банаська О. О., Булейко О. Л., Власова Ю. Л., Воробйової І. А., Гриціва М. І., Желєзного І. В., Кишакевича Л. Ю., Короля В. В., Кравченка С. І., Кривенди О. В., Пількова К. М., Погрібного С. О., Ступак О. В., Ткача І. В., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Усенко Є. А., Шевцової Н. В.

перевірила дотримання порядку передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду

цивільної справи за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру

у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест», Товариства з обмеженою

відповідальністю «Агро-Еко-Граунд», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форк», ОСОБА_2 , про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки

за касаційною скаргою першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 травня 2022 року, ухвалену колегією суддів у складі Грох Л. М., Гринчука Р. С., Костенка А. М.,

УСТАНОВИЛА:

І. ФАБУЛА СПРАВИ

Стислий виклад позиції позивача

1. Заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави у січні 2020 року звернувся до суду з позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру

у Хмельницькій області), ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою

відповідальністю «Зарус-Інвест» (далі - ТОВ «Зарус-Інвест»), Товариства

з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд» (далі - ТОВ «Агро-Еко-Граунд»), треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форк» (далі - ТОВ «Форк»), ОСОБА_2 , у якому з урахуванням заяви про зміну предмету позову просив:

- визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадаструу Хмельницькій областівід 17 жовтня 2017 року № 22-20870-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0383, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області;

- витребувати у ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку,

площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0383, розташовану за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що передана ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру

у Хмельницькій областівід 17 жовтня 2017 року № 22-20879-СГ.

2. Позивач обґрунтовував пред`явлений позов тим, що наказом від 17 жовтня 2017 року № 22-20870-СГ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області затвердило документацію землеустрою та надало у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0383, для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого 22 жовтня 2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

3. На підставі договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2017 року № 5558 припинено право власності ОСОБА_1 на спірну земельну ділянку, а 29 жовтня 2017 року таке право зареєстровано за ТОВ «Форк», яке в подальшому об`єднало земельну ділянку, площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0383,

з іншими земельними ділянками та зареєструвало земельну ділянку, кадастровий номер 6822484100:02:003:0531.

4. ТОВ «Форк» 14 грудня 2017 року на підставі договору купівлі-продажу відчужило земельну ділянку, кадастровий номер 6822484100:02:003:0531, ОСОБА_2 . Надалі за його заявою ця земельна ділянка поділена на дві земельні ділянки площею по 44,00 га кожна, кадастрові номери: 6822484100:02:003:0532 та 6822484100:02:003:0533, право власності на які зареєстроване за ОСОБА_2 05 січня 2018 року.

5. ОСОБА_2 13 березня 2018 року передав земельні ділянки з кадастровими номерами: 6822484100:02:003:0532 та 6822484100:02:003:0533, до статутного капіталу ТОВ «Зарус-Інвест».

6. На момент звернення до суду із цим позовом зазначені земельні ділянки на підставі договору оренди від 20 березня 2018 року перебувають в оренді

ТОВ «Агро-Еко-Граунд».

7. Позивач вважав, що ОСОБА_1 незаконно отримав у власність земельну ділянку площею 2, 00 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0383, оскільки наказом від 10 серпня 2017 року № 10-14552/15-17-СГ Головне управління Держгеокадастру у Київській області раніше вже надавало йому у власність земельну ділянку, площею 2, 00 га, кадастровий номер 3224980800:01:004:0361, для ведення особистого селянського господарства, розташовану за межами населених пунктів Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області (право власності зареєстровано 21 серпня 2017 року).

8. Тож ОСОБА_1 використав право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки та не мав права на повторне отримання у власність спірної земельної ділянки, що надалі ним відчужена поза волею її власника, держави, яка відповідно до статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) має право витребувати це майно у її кінцевого набувача - ТОВ «Зарус-Інвест».

9. Ураховуючи наявність орендних правовідносин між ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд», без припинення права оренди ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на спірну земельну ділянку неможливо повернути її у державну власність.

Стислий виклад змісту рішення суду першої інстанції

10. Рішенням від 13 травня 2021 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області частково задовольнив позов заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави.

11. Суд визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року № 22-20870-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 2, 00 га,

кадастровий номер 6822484100:02:003:0383, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, розташовану за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

12. Витребував у ТОВ «Зарус-Інвест» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку загальною, площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0383, розташовану за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що передана ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року № 22-20870-СГ.

13. Суд відмовив у позові у частині вимог до ТОВ «Агро-Еко-Граунд». Здійснив розподіл судових витрат.

14. Суд першої інстанціїобґрунтовував рішення тим, що реалізація повноважень ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області має здійснюватися з дотриманням вимог законодавства, яке забороняє повторне надання безоплатно у приватну власність земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства. Наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року

№ 22-20870-СГ прийнятий із порушенням вимог частини четвертої статті 116, частини першої статті 121 Земельного кодексу України та є незаконним, а на підставі частини першої статті 387, частини першої статті 388 ЦК України держава вправі витребувати спірну земельну ділянку, яка була набута у порядку безоплатної приватизації, від ТОВ «Зарус-Інвест» як добросовісного набувача.

15. Відмовляючи у задоволенні позову до ТОВ «Агро-Еко-Граунд», суд першої інстанції керувався тим, що договір оренди є чинним, тому витребування земельної ділянки в орендаря не є ефективним способом захисту порушеного права позивача.

Стислий виклад змісту рішення суду апеляційної інстанції

16. Постановою від 24 травня 2022 року Хмельницький апеляційний суд частково задовольнив апеляційні скарги першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури та ТОВ «Зарус-Інвест», скасував рішення

Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2021 року в частині вимог позову про витребування у ТОВ «Зарус-Інвест»,

ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру

у Хмельницькій області земельної ділянки, загальною площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0383, розташованої за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що передана ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року № 22-20870-СГ, та в цій частині закрив провадження у справі.

17. Суд повідомив першого заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури, що розгляд цієї справи в частині вимог позову про витребування

у ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Ако-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки, загальною

площею 2, 00 га, кадастровий номер 6822484100:02:003:0383, розташованої за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, належить до юрисдикції господарського суду.

18. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишив без змін. Здійснив розподіл судових витрат.

19. Суд апеляційної інстанції мотивував своє рішення тим, що з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині позову про витребування спірної земельної ділянки у ТОВ «Зарус-Інвест» та ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави належить до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд

у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

20. Оскільки рішення суду першої інстанції в частині вимоги позову про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області в апеляційному порядку не оскаржувалося, тому судом апеляційної інстанції не переглядалося.

Обставини, встановлені в рішеннях судів першої та апеляційної інстанцій

21. Наказом від 17 жовтня 2017 року № 22-20870-СГ ГУ Держгеокадастру

у Хмельницькій області затвердило документацію землеустрою та надало

у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, площею 2, 00 га, кадастровий

номер 6822484100:02:003:0383, для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого зареєстровано право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

22. На підставі договору купівлі-продажу від 27 жовтня 2017 року № 5558

за ТОВ «Форк» 29 жовтня 2017 року зареєстровано право власності на спірну ділянку.

23. Відповідно до інформації Відділу Держгеокадастру в Кам`янець-Подільському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок від 01 листопада 2017 року ТОВ «Форк» об`єднало земельні ділянки, зокрема й земельну ділянку, кадастровий номер 6822484100:02:003:0383, в результаті чого утворено земельну ділянку з кадастровим номером 5825287800:04:002:0531.

24. На підставі договору купівлі-продажу від 14 грудня 2017 року ТОВ «Форк» відчужило ОСОБА_2 земельну ділянку, кадастровий номер 5825287800:04:002:0531.

25. Надалі земельна ділянка, кадастровий номер 5825287800:04:002:0531, за заявою ОСОБА_2 поділена на дві земельні ділянки площею по 44,00 га кожна із кадастровими номерами: 6822484100:02:003:0532 та 6822484100:02:003:0533.

26. Державний реєстратор Комунального підприємства «Подільський реєстраційний центр» Сахновецької сільської ради Старокостянтинівського району Хмельницької області (далі - державний реєстратор) Панасюк Н. К. 05 січня 2018 року прийняв рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень

(з відкриттям розділу) щодо земельних ділянок, кадастрові

номери: 6822484100:02:003:0532 та 6822484100:02:003:0533.

27. ОСОБА_2 13 березня 2018 року на підставі акта приймання-передачі майна вніс до статутного капіталу ТОВ «Зарус-Інвест» земельні ділянки

з кадастровими номерами: 6822484100:02:003:0532 та 6822484100:02:003:0533 (рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень від 17 березня 2018 року, індексні номери 40166456 та 40166498, номери записів про право власності 25292801 та 25293149 відповідно).

28. Земельні ділянки, кадастрові номери: 6822484100:02:003:0532

та 6822484100:02:003:0533, на підставі договору оренди землі від 20 березня 2018 року передані в оренду ТОВ «Агро-Еко-Граунд» (рішення державного реєстратора від 22 березня 2018 року, індексні номери 40246478 та 40246352, номери записів про інше речове право 25374148, 25374024 відповідно).

ІІ. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Короткий зміст вимог касаційної скарги

29. Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури 24 червня 2022 року з використанням засобів поштового зв`язку направив до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просив скасувати постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 травня 2022 року в частині закриття провадження та направити справу в цій частині на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу

30. Підставами касаційного оскарження рішення суду апеляційної інстанції заявник зазначив:

- порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права;

- суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване рішення без урахування правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 522/3777/17 (провадження № 14-651цс19), за змістом яких ефективний судовий захист інтересів держави буде можливим за умови розгляду спору в межах однієї справи за правилами цивільного судочинства. Такий принцип відповідатиме юридичній визначеності, оскільки не допускає роз`єднання позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки з вимогою про визнання недійсним наказу, який став підставою для незаконного вибуття майна з державної власності, а також вплине на ефективність виконання судового рішення;

- суд апеляційної інстанції ухвалив оскаржуване рішення без урахування правових висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19), відповідно до яких застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без потреби повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність потреби звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту.

31. Додатково заявник зазначив, що суд апеляційної інстанції не врахував правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року

у справі № 676/196/20 (провадження № 61-18836св21), яка є справою з подібними правовідносинами, за правилами цивільного судочинства.

ІІІ. ВІДОМОСТІ ПРО РУХ СПРАВИ В СУДІ КАСАЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА МЕЖІ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ СУДОМ

32. Ухвалою від 02 серпня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував матеріали справи із суду першої інстанції,

а ухвалою від 25 жовтня 2022 року призначив справу до судового розгляду.

33. Ухвалою від 07 лютого 2024 року колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини п`ятої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) передала справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду для вирішення виключної правової проблеми щодо застосування статті 20 ЦПК України та можливості розгляду в одному провадженні справи, в якій позивачем є юридична особа, а відповідачами у справі є як фізичні, так і юридичні особи, щодо прав яких суд має ухвалити правовий висновок.

Мотиви передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду

34. Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду навела такі міркування.

35. У цій справі позов пред`явлено щодо однієї земельної ділянки, яка, на думку прокурора, незаконно вибула із власності держави на користь фізичної особи,

а згодом відчужена декілька разів на користь фізичної та юридичних осіб.

36. Основним питанням, яке мав вирішити суд, є оцінка правомірності вибуття земельної ділянки з власності держави у власність фізичної особи. Від задоволення позову в цій частині залежить і вирішення вимоги про витребування на користь держави земельної ділянки від останнього її набувача, яким є юридична особа.

37. З приводу можливості об`єднання позивачем - юридичною особою - пов`язаних між собою позовних вимог до відповідачів - фізичних та юридичних осіб - з метою ефективного захисту прав та інтересів існують протилежні висновки судів.

38. Колегія суддів зауважила, що під час визначення юрисдикції суду потрібно запобігати ситуаціям штучного створення преюдиції чи ситуаціям, коли для вирішення одного спору варто ініціювати два і більше процесів у судах різних юрисдикцій. Рішення суду має остаточно вирішувати спір по суті та захищати порушене право чи правомірний інтерес. Якщо для реалізації рішення суду потрібно ще раз звертатися до іншого суду й отримувати ще одне рішення, це означає, що вибраний спосіб захисту (який часто зумовлений обмеженнями, що діють у певній юрисдикції) є неефективним. «Один спір - один процес» - це правило, якого Верховний Суд намагається дотримуватися і забезпечувати його через сформульовані правові висновки щодо визначення юрисдикційності спорів.

39. Прокурор у цій справі об`єднав позов з вимогами до фізичної та юридичних осіб як такі, що пов`язані між собою, з метою ефективного захисту інтересів держави, що відповідає принципу правової визначеності.

40. Про ефективність розгляду в одному провадженні таких спорів неодноразово зробила висновок Велика Палата Верховного Суду. Зокрема, у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц (провадження № 14-123цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 755/13532/15-ц

(провадження № 14-319цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 303/2408/16-ц (провадження № 14-361цс19) та інших Велика Палата Верховного Суду сформулювала правовий висновок, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги є однорідними, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Розгляд справи в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності.

41. Подібні висновки Велика Палата Верховного Суду виклала у постановах від 13 березня 2018 року (провадження № 14-40цс18), від 21 березня 2018 року (провадження № 14-41цс18), від 25 квітня 2018 року (провадження № 14-74цс18), від 14 листопада 2018 року (провадження № 14-258цс18), від 24 квітня 2019 року (провадження № 14-159цс19), від 26 червня 2019 року

(провадження № 14-275цс19), від 11 грудня 2019 року (провадження № 14-503цс19) і від них надалі не відступала.

42. Велика Палата Верховного Суду в постановах від 15 травня 2018 року

у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18) та від 01 жовтня 2019 року

у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18) виснувала, що справи

у спорах, що виникають із земельних відносин, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності, проте предмет спору в яких безпосередньо стосується прав і обов`язків фізичних осіб, підлягають розгляду за правилами цивільного судочинства. Також у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18) Велика Палата Верховного Суду наголосила на тому, що незазначення відповідачем у позовній заяві власника спірної земельної ділянки - фізичної особи, оскільки спірна земельна ділянка не була виділена в натурі на місцевості й перебувала у володінні та користуванні товариства, не може бути підставою для розгляду спору господарськими судами, адже предмет спору безпосередньо стосується прав

і обов`язків такої фізичної особи.

43. У постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 522/3777/17

(провадження № 14-651цс19) за позовом заступника керівника Одеської місцевої прокуратури № 3 в інтересах держави в особі Фонду державного майна України до фізичних та юридичних осіб про витребування майна Велика Палата Верховного Суду виснувала, що ефективний судовий захист інтересів держави буде можливим за умови розгляду цього спору в межах однієї справи за правилами цивільного судочинства. Такий розгляд відповідає принципу юридичної визначеності, оскільки не допускає роз`єднання позовних вимог про витребування спірних приміщень, що є складовими майна санаторію, залежно від суб`єктного складу учасників спору,

а також вплине, зокрема, на ефективність виконання відповідного рішення суду із забезпеченням прав усіх учасників відповідних правовідносин. Важливим є те, що вирішення такого спору за правилами господарського судочинства в частині позовних вимог до юридичних осіб, а за правилами цивільного судочинства -

в частині позовних вимог до фізичних осіб, порушуватиме принцип повноти, всебічності й об`єктивності з`ясування обставин справи, оскільки дослідження одного і того ж предмета та тих самих підстав позову здійснюватиметься судами різних юрисдикцій.

44. Велика Палата Верховного Суду у постановах від 04 липня 2023 року

у справі № 686/20282/21 (провадження № 14-102цс22) та від 03 жовтня 2023 року

у справі № 366/203/21 (провадження № 14-101цс22) констатувала, що якщо спір щодо того самого об`єкта буде вирішуватися в різних юрисдикціях, це уможливить вирішення спору в судах двох юрисдикцій і порушить принципи правової визначеності.

45. Водночас, на думку колегії суддів, протилежний усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду висновок зробила Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, розглянувши 12 червня 2023 року

справу № 676/7428/19 за позовом прокурора в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ТОВ «Зарус-Інвест», ТОВ «Агро-Еко-Граунд», треті особи: ОСОБА_4 , ТОВ «Форк», про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію права власності та витребування земельної ділянки.

46. У цій постанові Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виснувала, що за своїм суб`єктним складом сформульовані прокурором вимоги позову про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельну ділянку, витребування у ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки повинні розглядатися у порядку господарського судочинства, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

47. Об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20 (провадження № 61-18836св21), про розгляд аналогічних вимог в одному провадженні в порядку цивільного судочинства.

48. Також колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду здійснила аналіз судової практики, який підтверджує те, що у провадженні Верховного Суду перебували справи за позовами юридичної особи до відповідачів - як фізичних, так і юридичних осіб, і ці справи були розглянуті в одній юрисдикції, про що свідчать постанови Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 278/1776/21 (провадження № 61-2695св23), від 20 грудня 2023 року у справі № 619/77/15-ц (провадження № 61-9722св23), від 20 грудня 2023 року у справі № 686/14727/21 (провадження № 61-7698св23), від 13 грудня 2023 року у справі № 185/11063/21 (провадження № 61-9290св23), від 06 грудня 2023 року у справі № 362/122/15-ц (провадження № 61-9009св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 359/6355/16-ц (провадження № 61-12142св23), від 23 листопада 2023 року у справі № 676/4101/15-ц

(провадження № 61-2088св23), від 15 листопада 2023 року у справі № 686/14733/21 (провадження № 61-10895св23) та багато інших.

49. У наведених постановах зроблено висновок про те, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатись в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні і нерозривно пов`язані між собою.

50. Ефективний судовий захист інтересів держави є можливим за умови розгляду такого спору в межах однієї справи за правилами цивільного судочинства у земельних правовідносинах, у яких беруть участь суб`єкти господарської діяльності та які безпосередньо стосуються прав і обов`язків фізичних осіб.

51. Передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, колегія суддів зазначила, що практика розгляду справ за позовом юридичної особи до відповідачів - фізичних і юридичних осіб - має відмінності усередині найвищого судового органу, та навела справи, де сторонами є юридичні особи позивачі та фізичні і юридичні особи - відповідачі, які перебувають на розгляді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду (провадження № 61-16353ск23,

№ 61-16845ск23, № 61-16858ск23, № 61-4869ск23, № 61-12465ск23, № 61-18245ск23, № 61-17708ск23, № 61-16091ск23, № 61-17717ск23, № 61-15615ск23,

№ 61-16220ск23, № 61-17205ск23 та інші).

52. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду висловила переконання, що неможливо розглянути цю справу без вирішення виключної правової проблеми щодо застосування статті 20 ЦПК України та можливості розгляду в одному провадженні справи, у якій позивачем є юридична особа, а відповідачами у справі є як фізичні, так і юридичні особи, щодо прав яких суд має ухвалити правовий висновок.

53. З наведених підстав колегія суддів вважала, що з метою забезпечення однакового застосування судами норм права існує потреба у формуванні єдиної правозастосовчої практики, що належить до виключної компетенції Великої Палати Верховного Суду.

ІV. ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

54. Велика Палата Верховного Суду вважає, що справу потрібно повернути на розгляд Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду з таких підстав.

55. Відповідно до частини п`ятої статті 403 ЦПК України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

56. Лише за наявності умов, визначених наведеним правилом, справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

57. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюється з урахуванням кількісного та якісного критеріїв.

58. Кількісний відображає той факт, що правова проблема наявна не в одній якійсь конкретній справі, а у невизначеній кількості справ, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням правового питання, щодо якого постає проблема невизначеності.

59. З погляду якісного критерію про виключність правової проблеми свідчать такі обставини, як відсутність сталої судової практики в питаннях, що визначаються як виключна правова проблема; невизначеність на нормативному рівні правових питань, які можуть кваліфікуватися як виключна правова проблема; необхідність застосування аналогії закону чи права; вирішення правової проблеми є нагальним для забезпечення принципу пропорційності, тобто належного балансу між інтересами сторін у справі.

60. Європейський суд з прав людини дотримання принципу правової визначеності пов`язує із забезпеченням єдності судової практики, не наполягаючи на її незмінності, оскільки неспроможність забезпечити динамічний та еволюційний підхід у тлумаченні може призвести до ризику створення перепон при проведенні реформ або запровадженні покращень. Водночас наявність глибоких та довгострокових розходжень у судовій практиці, неспроможність правової системи держави подолати їх все ж таки призводить до порушення права на справедливий судовий розгляд.

61. При визначенні того, чи наявність конфліктуючих судових рішень у подібних справах суперечить принципу правової визначеності відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховується: 1) наявність «глибоких та довгострокових розходжень» у відповідній судовій практиці національних судів; 2) чи передбачає національне законодавство механізми подолання таких розбіжностей; 3) чи були такі механізми запроваджені

і, якщо так, то чи були вони ефективними.

62. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 07 лютого 2024 року про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду посилалася на те, що передача цієї справи до Великої Палати Верховного Суду потрібна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовчої практики.

63. Колегія суддів зазначила, що існує суперечлива практика застосування норм процесуального права у справах з подібними правовідносинами, тому з метою забезпечення ефективного розгляду цієї категорії справ є потреба в її однозначному формулюванні. Як приклад неоднакового застосування судами норм права колегія суддів покликалася на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у справах, у яких правовідносини, за твердженням колегії суддів, подібні до правовідносин, що виникли у цій справі.

64. Відповідно до пунктів 25-27, 39 постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 жовтня 2021 року у справі № 233/2021/19 (провадження № 14-166цс20) для цілей застосування приписів процесуальних законів подібність правовідносин потрібно оцінювати за змістовим, суб`єктним та об`єктним критеріями.

65. З-поміж цих критеріїв змістовий (оцінювання спірних правовідносин за характером урегульованих нормами права та договорами прав і обов`язків учасників) є основним, а два інші - додатковими.

66. Суб`єктний і об`єктний критерії матимуть значення у випадках, якщо для застосування норми права, яка поширюється на спірні правовідносини, потрібним є специфічний суб`єктний склад саме цих правовідносин та/чи їх специфічний об`єкт.

67. На предмет подібності потрібно оцінювати саме ті правовідносини, які є спірними у порівнюваних ситуаціях. Установивши учасників спірних правовідносин, об`єкт спору (які можуть не відповідати складу сторін справи та предмету позову)

і зміст цих відносин (права й обов`язки сторін спору), суд має визначити, чи є певні спільні риси між спірними правовідносинами насамперед за їхнім змістом. А якщо правове регулювання цих відносин залежить від складу їх учасників або об`єкта,

з приводу якого вони вступають у правовідносини, то у такому разі подібність потрібно також визначати за суб`єктним і об`єктним критеріями відповідно. Для встановлення подібності спірних правовідносин у порівнюваних ситуаціях суб`єктний склад цих відносин, предмети, підстави позовів і відповідне правове регулювання не обов`язково мають бути тотожними, тобто однаковими.

68. Зокрема, в ухвалі про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів посилається на висновки, викладені у постановах Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 415/2542/15-ц (провадження № 14-40цс18), від 21 березня 2018 року у справі № 2-1390/11 (провадження № 14-41цс18), від 25 квітня 2018 року у справі № 1522/18417/12-ц (провадження № 14-74цс18), від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц (провадження № 14-123цс18), від 07 листопада 2018 року

у справі № 755/13532/15-ц (провадження № 14-319цс18), від 14 листопада 2018 року у справі № 752/17300/14-ц (провадження № 14-258цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 24 квітня 2019 року у справі № 523/10225/15-ц (провадження № 14-159цс19), від 26 червня 2019 року у справі № 755/18438/16-ц (провадження № 14-275цс19), від 16 жовтня 2019 року у справі № 303/2408/16-ц (провадження № 14-361цс19), від 11 грудня 2019 року у справі № 643/8992/15 (провадження № 14-503цс19).

69. У наведених справах спори стосувалися стягнення заборгованості за кредитними договорами.

70. Натомість у справі, що переглядається, позов пред`явлено з вимогою про скасування наказу, відповідачами за якою є ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області та фізична особа, а також з вимогою про витребування земельної ділянки, відповідачами за якою є юридичні особи (ТОВ «Зарус-Інвест»,

ТОВ «Агро-Еко-Граунд»), що підтверджує те, що правовідносини, які виникли

у наведених колегією суддів справах та у цій справі, не є подібними, фактичні обставини цих справ є відмінними.

71. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у своїй ухвалі про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду також просила врахувати правові висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2018 року

у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18), у якій позивачем і відповідачем є лише юридичні особи. У той час як у цій справі позивачем є юридична особа, відповідачами є як юридичні особи, так і фізична особа.

72. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що правовідносини

у справі № 911/4144/16 та у справі, що переглядається, не є подібними та відрізняються за своїм суб`єктним складом, що доводить нерелевантність правових висновків, викладених у постанові Великої Палати Верхового Суду від 15 травня 2018 року у справі № 911/4144/16 (провадження № 12-71гс18).

73. Також колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду зазначила, що подібні висновки щодо ефективності розгляду такої категорії справ у одному провадженні сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 лютого 2020 року у справі № 522/3777/17 (провадження № 14-651цс19).

74. Проте, у справі № 522/3777/17 позов пред`явлено з вимогами про витребування різних частин однієї будівлі у декількох фізичних та юридичних осіб,

у той час як у цій справі вимога позову про витребування земельної ділянки пред`явлена лише до юридичних осіб. Тобто колегія суддів послалася на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у справах, правовідносини у яких не є подібними до правовідносин, що виникли у цій справі.

75. Також колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду зазначила, що подібні висновки щодо ефективності розгляду такої категорії справ у одному провадженні сформовані Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 04 липня 2023 року у справі № 686/20282/21

(провадження № 14-102цс22) та від 03 жовтня 2023 року у справі № 366/203/21 (провадження № 14-101цс22).

76. Проте, у справі № 686/20282/21 позов подано з вимогами про визнання недійсним свідоцтва про право власності, скасування реєстраційної дії та визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування, а

у справі № 366/203/21 - з вимогами про стягнення інфляційних втрат та 3 % річних від простроченої суми за договором позики. Тобто колегія суддів посилалася на висновки Великої Палати Верховного Суду, сформульовані у справах, правовідносини у яких не є подібними до правовідносин, що виникли у цій справі.

77. У постанові від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18) за позовом Броварської місцевої прокуратури Київської області в інтересах держави в особі Броварської міської ради до Головного управління Держгеокадастру в Київській області, Товариства

з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-профіт», Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія «Інтер-кастомс», Публічного акціонерного товариства «Банк «Михайлівський» про визнання недійсними наказів та договорів іпотеки, витребування земельних ділянок, на яку посилається колегія суддів в ухвалі про передачу справи, Велика Палата Верховного Суду зазначила таке:

«42. У цій справі прокурор заявив вимогу про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок

у власність 48 фізичним особам, розташованих на вул. Кутузова у м. Бровари Київської області.

43. Велика Палата Верховного Суду, розглядаючи касаційну скаргу в межах її доводів і вимог, вважає, що вимога про скасування рішення суб`єкта владних повноважень у сфері земельних відносин, ухваленого на користь фізичної особи, в якої з цього рішення виникли відповідні права та обов`язки, безпосередньо стосується прав та обов`язків цієї особи, тому відповідний спір має розглядатися судом за правилами ЦПК України.[ … ]

48. Оскільки вимога про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства

у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність 48 фізичним особам не є нерозривно пов`язаною з іншими вимогами у цій справі, в тому числі

з вимогою про витребування земельної ділянки із чужого незаконного володіння, такі вимоги можуть розглядатися в межах різних проваджень.

49. Зазначене спростовує доводи скаржника про те, що позовні вимоги

у справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна, а тому їх необхідно розглядати в межах одного провадження в порядку господарського судочинства.

50. Отже, з огляду на характер правовідносин у цій справі, предмет спору та з`ясовані судами обставини справи Велика Палата Верховного Суду вважає, що суд апеляційної інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок у власність, ухвалених на користь 48 фізичних осіб.

51. Водночас в іншій частині висновки суду апеляційної інстанції є помилковими, оскільки, ухвалюючи постанову про закриття провадження

у справі, суд апеляційної інстанції необґрунтовано послався на похідний характер інших позовних вимог (визнання недійсним наказу ГУ Держземагентства у Київській області від 25 червня 2013 року про припинення права користування земельною ділянкою; визнання недійсними договорів іпотеки, укладених юридичними особами; витребування земельних ділянок на користь територіальної громади в особі Міськради з незаконного володіння юридичних осіб). Фактичною метою пред`явлення прокурором позову є витребування на користь Міськради земельних ділянок вільними від обтяжень, а тому вимоги щодо оскарження договорів іпотеки та витребування землі є саме основними вимогами, а не похідними.

52. Велика Палата Верховного Суду вважає, що ці позовні вимоги не є нерозривно пов`язаними з вимогою про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства у Київській області від 24 липня 2013 року про затвердження документації із землеустрою та надання земельних ділянок

у власність 48 фізичним особам, не є похідними вимогами, а тому з огляду на суб`єктний склад та характер спірних правовідносин, їх необхідно розглядати в порядку господарського судочинства».

78. Відтак висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18), правовідносини у якій є подібними до правовідносин, які виникли у справі, що переглядається, підтверджують те, що вимоги позову про скасування наказів, договорів та витребування земельної ділянки не є нерозривно пов`язаними між собою, тому можуть розглядатися за правилами різних видів судових проваджень.

79. Додатково Велика Палата Верховного Суду наголошує, що висновки щодо ефективності розгляду такої категорії справ у одному провадженні були викладені Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 12 лютого 2019 року

у справі № 911/414/18 (провадження № 12-231гс18), правовідносини у якій є схожими до правовідносин, які виникли у справі, що переглядається. Втім, постановою від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17

(провадження № 12-97гс19) Велика Палата Верховного Суду відступила від висновків, сформованих у постанові від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18 (провадження № 12-231гс18).

80. Отже, у справах з подібними правовідносинами Велика Палата Верховного Суду однаково застосовує норми процесуального права та формулює висновки, що вимоги позову про скасування наказів, договорів, витребування земельної ділянки не є нерозривно пов`язаними між собою, тому можуть розглядатися за правилами різних видів судових проваджень у залежності від суб`єктного складу відповідачів за належною вимогою, що не впливатиме на ефективність розгляду справи.

81. Велика Палата Верховного Суду дійшла переконання, що колегія суддів не обґрунтувала існування якісного критерію, оскільки не навела суперечливої практики Великої Палати щодо порушеного питання у подібних правовідносинах.

82. Аналіз судової практики, здійснений на підставі інформації, що міститься

у Єдиному державному реєстрі судових рішень, не виявив виключної правової проблеми із зазначеного питання.

83. Велика Палата Верховного Суду наголошує, що обґрунтування лише кількісного критерію без належного підтвердження якісного критерію не є достатнім та не свідчить про те, що порушене колегією суддів питання має характер виключної правової проблеми, та про те, що єдиним способом вирішення такої проблеми є передача справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду. Натомість вважає, що існують інші механізми вирішення такого правового питання, зокрема вирішення його в межах суду касаційної інстанції відповідної юрисдикції, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у подібних правовідносинах.

84. З огляду на викладене, Велика Палата Верховного Суду констатує, що колегія суддів не обґрунтовувала існування якісних показників щодо вирішення порушеного нею питання у подібних правовідносинах, відповідно й не довела існування виключної правової проблеми, тож підстав для прийняття та розгляду Великою Палатою Верховного Суду цієї справи згідно із частиною п`ятою статті 403 ЦПК України не існує.

85. Згідно із частиною шостою статті 404 ЦПК України якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про відсутність підстав для передачі справи на її розгляд, а також якщо дійде висновку про недоцільність розгляду справи Великою Палатою Верховного Суду, зокрема, через відсутність виключної правової проблеми, наявність висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Великої Палати Верховного Суду, або якщо Великою Палатою Верховного Суду вже висловлена правова позиція щодо юрисдикції спору в подібних правовідносинах, справа повертається (передається) відповідній колегії (палаті, об`єднаній палаті) для розгляду, про що постановляється ухвала. Справа, повернута на розгляд колегії (палати, об`єднаної палати), не може бути передана повторно на розгляд Великої Палати.

86. Ураховуючи наведене, Велика Палата Верховного Суду вважає, що справа підлягає поверненню на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду на підставі частини шостої статті 404 ЦПК України.

Керуючись статтями 402-404 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду

УХВАЛИЛА:

Справу № 676/180/20 за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест», Товариства з обмеженою

відповідальністю «Агро-Еко-Граунд», треті особи: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форк», ОСОБА_2 , про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки за касаційною скаргою першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури на постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 травня 2022 року повернути на розгляд колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

Надіслати учасникам справи копію цієї ухвали до відома.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання й оскарженню не підлягає.

Суддя-доповідач С. Ю. Мартєв

Судді О. О. Банасько О. В. Кривенда

О. Л. Булейко К. М. Пільков

Ю. Л. Власов С. О. Погрібний

І. А. Воробйова О. В. Ступак

М. І. Гриців І. В. Ткач

І. В. Желєзний О. С. Ткачук

Л. Ю. Кишакевич В. Ю. Уркевич

В. В. Король Є. А. Усенко

С. І. Кравченко Н. В. Шевцова

Ухвалу оформив суддя Погрібний С. О. в порядку частини третьої статті 415 ЦПК України