Окрема думка

від 09.04.2024 по справі 676/180/20

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ОКРЕМА ДУМКА

(розбіжна)

суддів Великої Палати Верховного Суду Мартєва С. Ю., Кривенди О. В.,

09 квітня 2024 року

м. Київ

Справа № 676/180/20

Провадження № 14-16цс24

за позовом заступника керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури в інтересах держави до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест», Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд», треті особи без самостійних вимог на стороні відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю «Форк», ОСОБА_2 , про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки.

Відповідно до змісту частини третьої статті 35 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) суддя, не згодний з рішенням, може письмово викласти свою окрему думку; про наявність окремої думки повідомляються учасники справи без оголошення її змісту в судовому засіданні.

І. Обставини справи

1.У січні 2020 року заступник керівника Кам`янець-Подільської окружної прокуратури звернувся до суду з позовом в інтересах держави, у якому зазначив, що наказом Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області (далі - ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області) від 17 жовтня 2017 року № 22-20870-СГ затверджено документацію землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0383) для ведення особистого селянського господарства, на підставі якого 22 жовтня 2017 року зареєстровано право власності ОСОБА_1 на цю земельну ділянку.

2.Зазначив, що 27 жовтня 2017 року за договором купівлі-продажу № 5558 право власності на цю земельну ділянку за ОСОБА_1 припинено та 29 жовтня 2017 року зареєстровано за Товариством з обмеженою відповідальністю «Форк» (далі - ТОВ «Форк»).

3.ТОВ «Форк» об`єднало земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0383) з іншими земельними ділянками та зареєструвало земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0531.

4.Послався на те, що 14 грудня 2017 року за договором купівлі-продажу ТОВ «Форк» відчужило земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0531 ОСОБА_2 .

5.Зауважив, що ця земельна ділянка за заявою ОСОБА_2 поділена на дві земельні ділянки площею по 44 га кожна з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0532 та 6822484100:02:003:0533. Право власності зареєстроване за ОСОБА_2 05 січня 2018 року.

6.Виходив з того, що 13 березня 2018 року ОСОБА_2 передав земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0532 та 6822484100:02:003:0533 до статутного капіталу Товариства з обмеженою відповідальністю «Зарус-Інвест» (далі - ТОВ «Зарус-Інвест»).

7.Зазначив, що на час звернення до суду із позовом земельні ділянки з кадастровими номерами 6822484100:02:003:0532 та 6822484100:02:003:0533 за договором оренди від 20 березня 2018 року перебувають в оренді Товариства з обмеженою відповідальністю «Агро-Еко-Граунд» (далі - ТОВ «Агро-Еко-Граунд»).

8.Вважав, що ОСОБА_1 незаконно отримав у власність земельну ділянку площею 2 га (кадастровий номер 6822484100:02:003:0383), оскільки на підставі наказу ГУ Держгеокадастру у Київській області від 10 серпня 2017 року № 10-14552/15-17-СГ (право зареєстровано 21 серпня 2017 року) йому вже надавалась у власність земельна ділянка площею 2 га (кадастровий номер 3224980800:01:004:0361) для ведення особистого селянського господарства, що розташована за межами населених пунктів Великогуляківської сільської ради Фастівського району Київської області, тому ОСОБА_1 використав своє право на безоплатне отримання у власність земельної ділянки.

9.Зауважив, що ОСОБА_1 не мав права на отримання цієї земельної ділянки у власність, яку надалі відчужив поза волею її власника - держави, а отже, в силу положень статті 388 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) власник має право витребувати це майно у її набувача - ТОВ «Зарус-Інвест».

10.Ураховуючи наявність орендних правовідносин між ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд», без припинення права оренди ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на спірну земельну ділянку неможливо повернути у державну власність земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0383.

11. Просив:

- визнати недійсним наказ ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року № 22-20870-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0383 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області;

- витребувати у ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0383 площею 2 га, що розташована за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 17 жовтня 2017 року № 22-20870-СГ ОСОБА_1 .

12.Рішенням від 13 травня 2021 року Кам`янець-Подільський міськрайонний суд Хмельницької області позов задовольнив частково.

Визнав недійсним наказ ГУ Держгеокадастру Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року № 22-20870-СГ, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 ділянку загальною площею 2 га з кадастровим номером 6822484100:02:003:0383 для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Колодіївської (Китайгородської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області.

Витребував у ТОВ «Зарус-Інвест» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельну ділянку з кадастровим номером 6822484100:02:003:0383 загальною площею 2 га, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, в координатах, межах та конфігурації, що була передана відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру Хмельницької області від 17 жовтня 2017 року № 22-20870-СГ ОСОБА_1

У позові до ТОВ «Агро-Еко-Граунд» відмовив.

13.Відмовляючи у позові до ТОВ «Агро-Еко-Граунд», місцевий суд виходив із того, що витребування земельної ділянки в орендаря не є ефективним способом захисту порушеного права позивача.

14.Постановою від 24 травня 2022 року Хмельницький апеляційний суд апеляційні скарги першого заступника керівника Хмельницької обласної прокуратури і ТОВ «Зарус-Інвест» задовольнив частково.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2021 року в частині позовних вимог про витребування у ТОВ «Зарус-Інвест», ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки скасував, провадження у справі в частині цих позовних вимог закрив.

Повідомив першого заступника керівника Кам`янець-Подільської місцевої прокуратури, що розгляд цієї справи в частині позовних вимог про витребування у ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0383 загальною площею 2 га, що знаходиться за межами населених пунктів Китайгородської (Колодіївської) сільської ради Кам`янець-Подільського району Хмельницької області, віднесений до юрисдикції господарського суду.

Рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 13 травня 2021 року в частині розподілу судових витрат змінив.

Решту рішення місцевого суду залишив без змін.

15.Мотивував рішення тим, що з огляду на суб`єктний склад сторін справа в частині витребування земельної ділянки з кадастровим номером 6822484100:02:003:0383 у ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави віднесена до юрисдикції господарських судів, що виключає її розгляд у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства (правова позиція Великої Палати Верховного Суду у постанові від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц та Верховного Суду у постанові від 04 травня 2022 року у справі № 676/7424/19).

16.24 червня 2022 року Хмельницька обласна прокуратура засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Хмельницького апеляційного суду від 24 травня 2022 року, у якій, з урахуванням уточненої редакції, просила скасувати цю постанову в частині закриття провадження у справі та в цій частині направити справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

17.Касаційну скаргу мотивувала порушенням апеляційним судом норм процесуального права, оскільки суд застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду.

18.Стверджувала, що суд апеляційної інстанції не врахував, що ефективний судовий захист інтересів держави буде можливим за умови розгляду спору в межах однієї справи за правилами цивільного судочинства. Такий принцип відповідатиме юридичній визначеності, оскільки не допускає роз`єднання позовних вимог про витребування спірної земельної ділянки з вимогою про визнання недійсним наказу, який став підставою для незаконного вибуття майна з державної власності, а також вплине на ефективність виконання судового рішення. Аналогічний висновок міститься в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 522/3777/17 (провадження № 14-651цс19), що не врахував апеляційний суд при розгляді цієї справи.

19.Послалася на те, що застосування судом того чи іншого способу захисту має приводити до відновлення порушеного права позивача без необхідності повторного звернення до суду. Судовий захист повинен бути повним та відповідати принципу процесуальної економії, тобто забезпечити відсутність необхідності звернення до суду для вжиття додаткових засобів захисту (постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18 (провадження № 12-204гс19), від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (провадження № 12-80гс20), від 16 лютого 2021 року у справі № 910/2861/18 (провадження № 12-140гс19)).

20.Вважала, що апеляційний суд не врахував правові висновки, висловлені в постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20, у якій розглянуто спір у подібних правовідносинах за правилами цивільного судочинства та залишено без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову прокурора, у тому числі щодо витребування земельної ділянки у ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд».

21.Ухвалою від 02 серпня 2022 року Верховний Суд відкрив касаційне провадження та витребував матеріали справи.

22.Ухвалою від 25 жовтня 2022 року Верховний Суд справу призначив до судового розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи у складі колегії з п`яти суддів.

23. Ухвалою від 07 лютого 2024 року колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду передала справу № 676/180/20 на розгляд Великої Палати Верховного Суду.

24. Ухвалу мотивувала таким:

У справі, яка переглядається, спір виник щодо земельної ділянки, яка, на думку прокурора, незаконно вибула із власності держави на користь фізичної особи, а згодом була відчужена декілька разів на користь фізичної та юридичних осіб. Заявлені позовні вимоги стосуються як фізичної особи, так і юридичних осіб.

Стаття 48 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України (у редакції від 03 жовтня 2017 року) визначає, що сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Відповідно до частини першої статті 45 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК) України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу, відповідно до частини другої якої юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

Колегія суддів зазначила, що згідно із частиною першою статті 188 ЦПК України (аналогічні положення закріплені у частині першій 173 ГПК України) в одній позовній заяві може бути об`єднано декілька вимог, пов`язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги. Похідною позовною вимогою є вимога, задоволення якої залежить від задоволення іншої позовної вимоги (основної вимоги).

Зазначила, що позивач об`єднав позовні вимоги до фізичної та юридичних осіб як такі, що пов`язані між собою, з метою ефективного захисту інтересів держави, що відповідає принципу правової визначеності.

Послалася на те, що з приводу можливості об`єднання позивачем - юридичною особою пов`язаних між собою позовних вимог до відповідачів - фізичних та юридичних осіб з метою ефективного захисту прав та інтересів існують протилежні висновки судів.

Виходила з того, що про ефективність розгляду в одному провадженні таких справ неодноразово висновувала Велика Палата Верховного Суду.

Зауважила, що Велика Палата Верховного Суду у постановах від 30 травня 2018 року у справі № 569/2749/15-ц (провадження № 14-123цс18), від 07 листопада 2018 року у справі № 755/13532/15-ц (провадження № 14-319цс18), від 27 березня 2019 року у справі № 521/21255/13-ц (провадження № 14-600цс18), від 16 жовтня 2019 року у справі № 303/2408/16-ц (провадження № 14-361цс19) та інших дійшла правового висновку про те, що позовні вимоги до кількох відповідачів, серед яких є хоча б одна фізична особа, мають розглядатися в одному провадженні, якщо такі вимоги однорідні, нерозривно пов`язані між собою та від вирішення однієї з них залежить вирішення інших вимог. Розгляд справи в межах одного виду судочинства є більш прогнозованим і відповідає принципу правової визначеності.

На думку колегії суддів, протилежний усталеній практиці Великої Палати Верховного Суду висновок зробила об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, розглянувши 12 червня 2023 року справу № 676/7428/19 за позовом прокурора в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_3 , ТОВ «Зарус-Інвест», ТОВ «Агро-Еко-Граунд», треті особи: ОСОБА_4 , ТОВ «Форк», про визнання недійсним наказу, скасування запису про державну реєстрацію права власності та витребування земельної ділянки.

Зазначила, що у своїй постанові об`єднана палата Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду виснувала, що за своїм суб`єктним складом заявлені прокурором вимоги про скасування записів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно про державну реєстрацію права власності ТОВ «Зарус-Інвест» на земельну ділянку, витребування у ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд» на користь держави в особі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області земельної ділянки - повинні розглядатися в господарському судочинстві, що виключає розгляд справи у зазначеній частині в порядку цивільного судочинства.

Послалася на те, що об`єднана палата відступила від висновку, викладеного у постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20 (провадження № 61-18836св21), про розгляд аналогічних вимог в одному провадженні в порядку цивільного судочинства.

Проте колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду вдалася до аналізу судової практики, який свідчить, що у провадженні Верховного Суду перебували справи за позовами юридичної особи до відповідачів - як фізичних, так і юридичних осіб, і ці справи були розглянуті в одній юрисдикції, про що свідчать постанови Верховного Суду від 21 грудня 2023 року у справі № 278/1776/21 (провадження № 61-2695св23), від 20 грудня 2023 року у справі № 619/77/15-ц (провадження № 61-9722св23), від 20 грудня 2023 року у справі № 686/14727/21 (провадження № 61-7698св23), від 13 грудня 2023 року у справі № 185/11063/21 (провадження № 61-9290св23), від 06 грудня 2023 року у справі № 362/122/15-ц (провадження № 61-9009св22), від 30 листопада 2023 року у справі № 359/6355/16-ц (провадження № 61-12142св23), від 23 листопада 2023 року у справі № 676/4101/15-ц (провадження № 61-2088св23), від 15 листопада 2023 року у справі № 686/14733/21 (провадження № 61-10895св23) та багато інших.

25. Ухвалою від 09 квітня 2024 року Велика Палата Верховного Суду справу повернула на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.

26. Мотивувала ухвалу тим, що колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду не обґрунтувала існування якісного критерію, оскільки не навела суперечливої практики Великої Палати Верховного Суду стосовно порушеного питання у подібних правовідносинах.

Також в ухвалі про повернення справи на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обґрунтування лише кількісного критерію без належного якісного критерію не є достатнім та не свідчить про те, що порушене колегією Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду питання щодо виключної правової проблеми застосування статті 20 ЦПК України підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду, адже існують інші механізми вирішення цього питання, зокрема вирішення його в межах суду касаційної інстанції відповідної юрисдикції, з урахуванням висновків Великої Палати Верховного Суду.

ІІ. Зміст окремої думки

27. З висновками, викладеними в ухвалі Великої Палати Верховного Суду від 09 квітня 2024 року у цій справі, не погоджуємося.

28. У розрізі із ухвалою Великої Палати Верховного Суду про повернення цієї справи на розгляд Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду хочемо зазначити, що практика з розгляду справ за позовом юридичної особи до відповідачів - фізичних і юридичних осіб різниться всередині найвищого судового органу, де сторонами є юридичні особи позивачі та фізичні і юридичні особи відповідачі, які перебувають на розгляді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду: № 61-16353ск23, 61-16845ск23, 61-16858ск23, 61-4869ск23, 61-12465ск23, 61-18245ск23, 61-17708ск23, 61-16091ск23, 61-17717ск23, 61-15615ск23, 61-16220ск23, 61-17205ск23 та інші.

29. Зокрема, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, звернула увагу на справу № 676/192/20 (провадження № 61-1097св22), яка вже була предметом розгляду Великої Палати Верховного Суду, де однією з підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду колегія суддів зазначила наявність виключної правової проблеми щодо юрисдикції спорів, у яких одночасно заявлені прокурором вимоги в інтересах держави про витребування майна у юридичних осіб, одна з яких є власником земельної ділянки, на користь держави та які поєднані з позовними вимогами про визнання недійсним наказу ГУ Держгеокадастру, яким затверджено проєкт землеустрою та надано у власність фізичній особі земельну ділянку із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності.

Проте 13 вересня 2023 року Велика Палата Верховного Суду повернула справу № 676/192/20 Верховному Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду для продовження розгляду та не надала відповіді на правове питання, щодо якого постала проблема невизначеності, а саме питання визначення юрисдикції спорів і можливість розгляду в одному провадженні одночасно заявлених вимог юридичної особи і до фізичних, і до юридичних осіб. Відповіді на виключну правову проблему щодо тлумачення і застосування статті 20 ЦПК України Велика Палата Верховного Суду не надала.

30. Враховуючи викладене, колегія суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду звернулася до Великої Палати Верховного Суду з підстав вирішення виключної правової проблеми щодо застосування статті 20 ЦПК України та можливості, з урахуванням попередніх висновків Великої Палати Верховного Суду, розгляду справи в одному провадженні за тих обставин, що позивачем є юридична особа, а відповідачами у справі є як фізичні, так і юридичні особи, щодо прав яких суд має ухвалити правовий висновок.

31. Велика Палата Верховного Суду, повертаючи справу на розгляд до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду та зазначаючи про відсутність якісного критерію не звернула увагу, що практика розгляду таких спорів не є послідовною у питанні щодо «пов`язаності» позовних вимог у справах цієї категорії.

Так, Велика Палата Верховного Суду у постановах від 21 серпня 2019 року у справі № 911/3681/17 (провадження № 12-97гс19), від 01 жовтня 2019 року у справі № 911/2034/16 (провадження № 12-303гс18), від 26 червня 2019 року у справі № 911/2258/18, від 20 серпня 2019 року у справі № 911/2650/17, від 15 жовтня 2019 року у справі № 911/3749/17, від 22 січня 2020 року у справі № 910/1809/18 дійшла висновку про те, що позовні вимоги про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства про надання земельних ділянок у власність фізичним особам не є ефективним способом захисту позивача у цих справах, зокрема задоволення такої вимоги не привело б до відновлення володіння земельною ділянкою, і така вимога не є нерозривно пов`язаною з вимогою про витребування земельної ділянки з чужого незаконного володіння.

Та обставина, що одна із позовних вимог прокурора, хоча і стосується визнання недійсним рішення селищної ради, на підставі якого у фізичних осіб виникли цивільні права на зазначені в цьому рішенні земельні ділянки, але у подальшому були припинені через відчуження ними цих земельних ділянок, не відносить позов у цій частині до юрисдикції загальних судів, оскільки метою її пред`явлення у сукупності з іншими вимогами є витребування земельної ділянки у юридичної особи, яка є її власником і володільцем на час пред`явлення позову.

Тому такі вимоги не повинні розглядатися в межах одного провадження.

Відповідно вимоги про витребування слід розглядати в порядку господарського судочинства, а вимоги про визнання недійсними наказів ГУ Держземагентства - за правилами цивільного судочинства.

32. Натомість аналіз постанови Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2019 року у справі № 911/414/18 свідчить, що позовні вимоги у цій справі нерозривно пов`язані між собою підставою виникнення, стосуються одного й того ж майна - спірної земельної ділянки, що має наслідком повернення цього майна законному власнику у разі задоволення позову, і відповідно до статей 20, 24, 30 і 173 ГПК України ці позовні вимоги необхідно розглядати в межах однієї справи, одного провадження в порядку господарського судочинства.

33. Виходячи із наведеного та аналізуючи мотиви ухвали про передачу цієї справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, слід дійти висновку, що справи із таким предметом спору та складом сторін останні роки розглядаються як Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду, так і Касаційним цивільним судом у складі Верховного Суду.

34. Елементом верховенства права є принцип юридичної визначеності, який, зокрема, передбачає, що закон, як і будь-який інший акт держави, повинен характеризуватися якістю, щоб виключити ризик свавілля.

35. На думку Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), поняття «якість закону» означає, що національне законодавство повинне бути доступним і передбачуваним, тобто визначати достатньо чіткі положення, аби дати людям адекватну вказівку щодо обставин і умов, за яких державні органи мають право вживати заходів, що вплинуть на конвенційні права цих людей (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «C. G. та інші проти Болгарії» від 24 квітня 2008 року (C. G. and Others v. Bulgaria, заява № 1365/07, § 39), «Олександр Волков проти України» від 9 січня 2013 року (Oleksandr Volkov v. Ukraine, заява № 21722/11, § 170)).

36. ЄСПЛ неодноразово зазначав, що формулювання законів не завжди чіткі. Тому їх тлумачення та застосування залежить від практики. І роль розгляду справ у судах полягає саме у тому, щоби позбутися таких інтерпретаційних сумнівів з урахуванням змін у повсякденній практиці (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справах «Кантоні проти Франції» від 11 листопада 1996 року (Cantoni v. France, заява № 17862/91, § 31, 32), «Вєренцов проти України» від 11 квітня 2013 року (Vyerentsov v. Ukraine, заява № 20372/11, § 65)).

37. Суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії або палати, має право передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, якщо дійде висновку, що справа містить виключну правову проблему і така передача необхідна для забезпечення розвитку права та формування єдиної правозастосовної практики (частина п`ята статті 403 ЦПК України).

38. Згідно з усталеною практикою Великої Палати Верховного Суду виключна правова проблема має, як правило, оцінюватися з урахуванням кількісного та якісного критеріїв. Кількісний ілюструє те, що певна проблема постала не в одній конкретній справі, а в невизначеній кількості спорів, які або вже існують, або можуть виникнути з урахуванням питання, щодо якого постає проблема. А з погляду якісного критерію на виключність правової проблеми можуть вказувати:

- відсутність чи неефективність процесуальних механізмів її вирішення, що зумовлює необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (процесуальний аспект);

- відсутність чи неефективність матеріальних гарантій реалізації, охорони та захисту фундаментальних прав і свобод, внаслідок чого обґрунтованість обмежень останніх може зумовлювати необхідність використання повноважень Великої Палати Верховного Суду (матеріальний аспект).

39. Колегія суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, передаючи цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, звернула увагу, що ця справа передається саме для вирішення виключної правової проблеми щодо застосування статті 20 ЦПК України.

40. Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України однією з підстав для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду є оскарження судового рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.

41. Справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, крім випадків, якщо: 1) учасник справи, який оскаржує судове рішення, брав участь у розгляді справи в судах першої чи апеляційної інстанції і не заявляв про порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції; 2) учасник справи, який оскаржує судове рішення, не обґрунтував порушення судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах; 3) Велика Палата Верховного Суду вже викладала у своїй постанові висновок щодо питання предметної чи суб`єктної юрисдикції спору у подібних правовідносинах (частина шоста статті 403 ЦПК України).

42. За змістом цього припису, справу можна передати на розгляд Великої Палати Верховного Суду лише за відсутності всіх трьох визначених у цій частині випадків. У разі наявності хоча б одного з перелічених у тій частині випадків передавати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду не можна (див. ухвали Великої Палати Верховного Суду від 24 грудня 2020 року у справі № 488/2810/19 (пункт 9), від 2 березня 2021 року у справі № 361/3865/19 (пункт 20), від 31 серпня 2021 року у справі № 761/3726/19 (пункт 10), від 8 вересня 2021 року у справі № 922/3322/20, від 22 вересня 2021 року у справі № 335/6684/19 (пункт 9), від 29 вересня 2021 року у справі № 760/10469/20 (пункт 12), від 6 жовтня 2021 року у справі № 757/40434/20, від 30 листопада 2021 року у справі № 758/169/21 (пункт 13), від 23 грудня 2021 року у справі № 308/9209/20).

43. Позивач у касаційній скарзі вказав на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно не врахував висновок, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 лютого 2020 року у справі № 522/3777/17 (провадження № 14-651цс19), де зазначено, що ефективний судовий захист інтересів держави буде можливим за умови розгляду спору в межах однієї справи за правилами цивільного судочинства. Також звернув увагу на висновок, викладений у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 28 квітня 2022 року у справі № 676/196/20, де за подібних правовідносин справу розглянули за правилами цивільного судочинства та залишили без змін рішення судів першої та апеляційної інстанцій про задоволення позову прокурора, у тому числі щодо витребування земельної ділянки у ТОВ «Зарус-Інвест» і ТОВ «Агро-Еко-Граунд».

44. Отже, заявник, звертаючись із касаційною скаргою, обґрунтував порушення судом апеляційної інстанції правил предметної чи суб`єктної юрисдикції наявністю судових рішень Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду у справі з подібною підставою та предметом позову у подібних правовідносинах.

45. З огляду на те, що принцип верховенства права вимагає юридичної визначеності стосовно застосування статті 20 ЦПК України та можливості розгляду справи в одному провадженні за тих обставин, що позивачем є юридична особа, а відповідачем у справі є як фізичні, так і юридичні особи, щодо прав яких суд має ухвалити висновок - Велика Палата Верховного Суду, ураховуючи кількісний і якісний критерії виключної правової проблеми вважаємо, що потрібно було прийняти до розгляду Великою Палатою Верховного Суду з підстав, викладених в окремій думці.

Судді С. Ю. Мартєв О. В. Кривенда