Рішення

від 28.03.2024 по справі 607/6211/23

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28.03.2024 Справа №607/6211/23 Провадження №2-о/607/26/2024

Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області у складі: головуючого судді Дзюбича В.Л., присяжних: Веселович Т.Я., Чорної О.-М.Є., за участі секретаря судового засідання Кочмар С.М., представника заявника адвоката Магдич О.О., представника особи щодо якої вирішується питання про визнання її недієздатною ОСОБА_1 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за заявою ОСОБА_2 з участю заінтересованої особи Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна,

У С Т А Н О В И В:

Заявник ОСОБА_2 звернувся в суд із заявою, у якій просить визнати недієздатним його брата ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , встановити над ним опіку та призначити його опікуном.

В обґрунтування заяви, заявник зазначає, що він являється братом ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який з 1992року перебуваєна лікуванніта облікуу лікаря-психіатраКНП «Тернопільськаобласна клінічнапсихоневрологічна лікарня»ТОР зприводу діагнозу:параноїдальна шизофренія,безперервний перебіг,стабільний дефектпсихіки позмішаному типу.У зв`язкуіз данимзахворюванням вінповністю позбавленийможливості усвідомлюватисебе,розуміти значеннясвоїх дійта керуватиними.У ОСОБА_3 спостерігається стійкийпсихічний розлад,він недає звітсвоїм діям,схильний домаячних ідейі фобій,критичне сприйманнясебе танавколишньої дійсностіу ньогоспотворене. Дане захворювання розвивається поступово. На момент подання даної заяви ОСОБА_3 хворіє уже більше 13-ти років; його хворобливий стан постійно поглиблюється. Він здійснює догляд за братом. Інших членів сім`ї, які б за віком, станом здоров`я та сімейним становищем могли б взяти на себе цей обов`язок у нього немає. На підставі викладеного просить заяву задовольнити.

10.04.2023 ухвалою судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області відкрито провадження у вказаній цивільній справі та призначено справу до розгляду.

Ухвалою суду від 25.07.2023 у справі призначено судово-психіатричну експертизу, проведення якої доручено експертам Тернопільської філії судовопсихіатричної експертизи Державної установи «Інститут психіатрії, судовопсихіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я України». На час проведення експертизи провадження у справі було зупинено.

06.09.2023 матеріали цивільної справи повернуті до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області з Тернопільської філії судово-психіатричної експертизи Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я» з висновком експерта №542 від 31.08.2023 за результатами судової психіатричної експертизи.

Протокольною ухвалою судді без видалення суду до нарадчої кімнати у судовому засіданні, яке відбулося 27.09.2023, постановлено матеріали цивільної справи №607/6211/23 за заявою ОСОБА_2 з участю заінтересованої особи Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, надіслати в орган опіки та піклування - Управління соціальної політики Тернопільської міської ради для внесення подання про призначення опікуна ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

14.12.2023 цивільна справа за заявою ОСОБА_2 з участю заінтересованої особи Управління соціальної політики Тернопільської міської ради про визнання особи недієздатною, встановлення опіки та призначення опікуна, повернута до суду з поданням органу опіки та піклування від 13.12.2023 №27120/2023.

Представник заявника адвокат Магдич О.О., заявлені вимоги підтримала в повному обсязі та просила суд їх задоволити.

Представник ОСОБА_4 адвокат Ходюк К.М. не заперечила, щодо задоволення заяви.

Представник заінтересованої особи Управління соціальної політики Тернопільської міської ради у судове засідання не з`явилася, однак подала суду клопотання про розгляд справи за відсутності представника Управління.

Заслухавши пояснення учасників справи, дослідивши та оцінивши зібрані у справі докази, суд встановив такі обставини.

Як вбачається із довідки до Акта МСЕК серія 12ААВ №438781 від 15.03.2022 ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності загального захворювання строком до 01.04.2025. Згідно висновку про умови та характер праці, допускається робота в спеціально створених умовах.

Відповідно до довідки №2049 виданої 27.11.2017 Тернопільською обласною комунальною клінічною психоневрологічною лікарнею, ОСОБА_3 , 1981 року народження, житель АДРЕСА_1 з 1992 року перебуває на диспансерному обліку в лікаря-психіатра амбулаторно-поліклінічного відділення Тернопільської обласної комунальної клінічної психоневрологічної лікарні з діагнозом: Параноїдальна шизофренія, безперервний перебіг, стабільний дефект психіки по змішаному типу. При цьому, Суд зауважує, що дана довідка видана по заяві самого ж ОСОБА_3 .

Також, згідно довідки №416 виданої 08.02.2023 КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР, ОСОБА_3 , 1981 року народження, житель АДРЕСА_2 з 2005 року звертається за медичною допомогою до лікаря-психіатра КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР, діагноз: Параноїдальна шизофренія, безперервний перебіг, стабільний дефект психіки по змішаному типу. При цьому, дана довідка також видана по заяві самого ж ОСОБА_3 .

Статтею 30 Цивільного кодексу України (далі ЦК України) передбачено, що цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов`язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Згідно статті 39 ЦК України, фізична особа може бути судом визнана недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

Згідно з ст. 293 ЦПК Україниокреме провадженняце вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав. Суд розглядає в порядку окремого провадження справи про: обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи.

Відповідно до ч. 1 ст. 298 ЦПК Українисуд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу.

Згідно з висновком експерта Тернопільської філії судово-психіатричної експертизи Державної установи «Інститут психіатрії, судово-психіатричної експертизи та моніторингу наркотиків Міністерства охорони здоров`я» №542 від 31.08.2023, на теперішній час ОСОБА_3 виявляє ознаки хронічного, стійкого психічного розладу у вигляді параноїдальної шизофренії, безперервний перебіг, стабільний дефект за змішаним типом. Дане захворювання є хронічним, стійким психічним розладом. Враховуючи вищевказане ОСОБА_3 не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Питання стороннього догляду не входить в компетенцію судово-психіатричної експертизи.

Стаття 3 Закону України «Про психіатричнудопомогу»визначає презумпцію психічного здоров`я.

Кожна особа вважається такою, яка не має психічного розладу, доки наявність такого розладу не буде встановлено на підставах та в порядку, передбачених цим Законом та іншими законами України.

Згідно статті 39 ЦК України, фізична особа може бути судом визнана недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними.

У постанові Верховного Суду України від 19 жовтня 2016 року у справі №6-384цс16 зроблено висновок, що «за положеннями частини першоїстатті 39 ЦК Українифізична особа може бути визнана судом недієздатною, якщо вона внаслідок хронічного, стійкого психічного розладу не здатна усвідомлювати значення своїх дій та (або) керувати ними. При цьому зміст цієї норми слід тлумачити таким чином, що суд має право, але не зобов`язаний визнати фізичну особу недієздатною. Частиною другоюстатті 39 ЦК Українивстановлено, що порядок визнання фізичної особи недієздатною встановлюєтьсяЦПК України. Відповідно достатті 239 ЦПК Українисуд за наявності достатніх даних про психічний розлад здоров`я фізичної особи призначає для встановлення її психічного стану судово-психіатричну експертизу. Метою проведення судово-психіатричної експертизи є з`ясування наявності чи відсутності психічного розладу, здатного вплинути на усвідомлення особою своїх дій та керування ними. Висновок про недієздатність фізичної особи слід робити, перш за все, на основі доказів, які свідчать про внутрішній, психічний стан особи в сукупності за умови, що особа страждає саме хронічним, стійким психічним розладом, внаслідок чого у особи виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними, і в основу рішення суду про визнання особи недієздатною не може покладатися висновок експертизи, який ґрунтується на припущеннях. Отже, при проведенні експертизи щодо наявності в особи хронічного, стійкого психічного розладу експерт повинен дослідити стан психічного здоров`я особи протягом певного часу, пославшись на медичні документи, їх аналіз та особисте дослідження особи, зробити висновок щодо наявності в особи саме стійкого, хронічного психічного розладу, визначити час, з якого в особи виникло таке захворювання, встановити чи повністю особа не здатна внаслідок цього захворювання усвідомлювати свої дії та керувати ними. Відтак, з зазначених питань висновок експерта повинен бути повним та категоричним, та не має допускати іншого розуміння змісту, ніж зазначений».

Проте, дослідивши документи, які містяться в матеріалах справи, а саме медичну документацію ОСОБА_3 , суд не погоджується із висновком судово-психіатричного експерта №542 від 31.08.2023, з наступних підстав.

Як вбачається у самому ж висновку судово-психіатричного експерта №542 від 31.08.2023, в графі «Об`єктивні відомості», експерт вказує, що дані відомості зазначені зі слів підекспертного та його брата, в зв`язку із чим суд вважає, що ОСОБА_3 , орієнтований у просторі та може висловлювати свої думки та давати відповіді на запитання, що викликає сумнів у тому, що він не можу усвідомлювати значення своїх дій.

Водночас, про дані обставини додатково свідчить епікриз №2938/239 F20.0, згідно якого в графі «Психіка» зазначено, що ОСОБА_3 орієнтований в повному об`ємі.

Також, як вбачається із дослідженої в судовому засіданні довідки до Акта МСЕК серія 12ААВ №438781 від 15.03.2022 ОСОБА_3 встановлено другу групу інвалідності загального захворювання строком до 01.04.2025. Згідно висновку про умови та характер праці, йому допускається робота в спеціально створених умовах.

Тобто, та обставина, що ОСОБА_3 може працювати в спеціально створених умовах, виключає висновок про те, що його захворювання є хронічним та стійким психічним розладом, внаслідок якого він не може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними.

З вищенаведених підстав суд не погоджуються із висновками викладеними у висновку судово-психіатричного експерта №542 від 31.08.2023.

Крім того, не знайшли в судовому засіданні при розгляді заяви і твердження заявника про те, що його брат ОСОБА_3 з 1992 року перебуває на лікуванні та обліку у лікаря-психіатра з приводу психічного захворювання, оскільки із досліджених в судовому засіданні доказів, зокрема медичної документації, вбачається, що ОСОБА_3 хворіє психічним захворюванням з 2005 року.

Відповідно до положень частини 1статті 81 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Частиною 1статті 76 ЦПК Українипередбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина 1статті 80 ЦПК України).

Відповідно до частин 1, 2статті 89 ЦПК Українисуд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, Суд приходить до переконання, що подані до суду медичні документи не свідчать, що у ОСОБА_3 виникає абсолютна неспроможність розуміти значення своїх дій та (або) керувати ними.

Інші докази, які б підтверджували доводи заявника у матеріалах справи відсутні.

Виходячи з вищенаведеного, матеріали справи не дають підстав для встановлення тієї обставини, що ОСОБА_3 хворіє на психічну хворобу і внаслідок цього він не розуміє значення своїх дій та не може керувати ними, що є підставою для визнання особи недієздатною.

Тому суд, встановивши фактичні обставини справи, що мають істотне значення для її вирішення, з урахуванням наданих сторонами доказів, висновку судової-психіатричної експертизи дійшов висновку про відсутність достатніх підстав для визнання ОСОБА_3 недієздатним.

З приводу вимоги про встановлення опіки, Суд зазначає наступне.

Згідно до ст. 58ЦК Україниопіка встановлюється над, зокрема, фізичними особами, які визнані недієздатними.

Статтею 60ЦК Українивизначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.

Аналогічний порядок щодо встановлення опіки над недієздатною особою визначений ч. 1 ст. 300 ЦПК України.

Відповідно до приписів частини другої, третьої та п`ятої статті 63 Цивільного кодексу України опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.

Відповідно до частини першої статті 67 Цивільного кодексу України, опікун зобов`язаний дбати про підопічного, про створення йому необхідних побутових умов, забезпечення його доглядом та лікуванням.

Як зазначено Верховним Судом у постанові від 07 квітня 2022 року у справі №712/10043/20, при призначенні опікуна важливі і обов`язково повинні враховуватися особисті приязні взаємини між опікуном і підопічним, що забезпечить нормальне життєзабезпечення підопічного. Можливість особи здійснювати повноваження опікуна перевіряються органом опіки та піклування, який висловлює пропозиції про доцільність призначення опікуна.

Аналогічні положення зазначені у Правилах опіки та піклування, затверджених наказом Державного комітету України у справах сім`ї та молоді Міністерства освіти України, Міністерства охорони здоров`я України, Міністерства праці та соціальної політики України 26 травня 1999 року № 34/166/131/88.

Призначення опікуна недієздатної особи здійснюється за поданням органу опіки та піклування, яке повинне відповідати вимогам закону щодо його обґрунтованості та змісту, має бути подано в належній процесуальній формі згідно вимог Цивільного процесуального кодексу України. При внесенні подання орган опіки та піклування має якнайкраще врахувати інтереси особи, над якою встановлюється опіка (постанова Верховного Суду від 07 квітня 2022 року у справі № 712/10043/20).

Так, суд зазначає, що таке подання не є рішенням за процесуальним статусом та має для суду лише рекомендаційний характер, і при постановленні судом рішення по справі не має пріоритетного значення, та може бути врахований на розсуд суду.

Натомість суд зауважує, що подане органом опіки та піклування Опікунської ради при виконавчому комітеті Тернопільської міської ради подання про погодження кандидатури опікуна ОСОБА_2 стосовно брата ОСОБА_3 у разі визнання його недієздатним, не містить належної мотивації чому саме ОСОБА_2 необхідно призначити опікуном, а не іншу особу, зокрема матір ОСОБА_5 .

Переконливих доказів того факту, що ОСОБА_5 за станом здоров`я не може виконувати обов`язки опікуна щодо свого сина матеріали справи не містять.

Як вбачається із виписок з історії хвороби №№2157, 2417, 4681 ОСОБА_3 , 1981 року народження, поступав на лікування в психіатричне відділення КНП «Тернопільська обласна клінічна психоневрологічна лікарня» ТОР, у супроводі матері. Жодних відомостей про те, ОСОБА_3 поступав на лікування, або проходи будь-які інші медичні огляди у супроводі свого брата, в даному випадку заявника по справі, ОСОБА_2 , матеріали справи не містять.

Також, інших об`єктивних підстав призначення ОСОБА_3 опікуна ОСОБА_2 у зазначеному поданні не міститься.

Разом з тим, згідно з частиною шостою статті 81 Цивільного процесуального кодексу України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

За таких обставин, проаналізувавши матеріали справи, вимоги законодавства, суд не знаходить підстав для задоволення заяви в цілому.

На підставі наведеного, керуючись ст.ст.12, 13, 259, 264-265, 293-294, 295-300, 352, 354, 355 Цивільного процесуального кодексу України, суд,

У Х В А Л И В:

У задоволенні заяви ОСОБА_2 про визнання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення його опікуном ОСОБА_2 відмовити у повному обсязі.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Тернопільського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Відомості про учасників справи:

Заявник: ОСОБА_2 , адреса проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_1 .

Заінтересована особа: Управління соціальної політики Тернопільської міської ради, адреса: вул.. Лисенка, 8, м. Тернопіль.

Присяжні: Чорна О.-М.Є.

Веселович Т.Я.

Головуючий суддяВ. Л. Дзюбич