Ухвала

від 19.04.2024 по справі 364/597/23

ВОЛОДАРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 364/597/23

Провадження № 2/364/11/24

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2024 , суддя Володарського районного суду Київської області Моргун Г. Л., ознайомившись з матеріалами цивільної справи за позовною заявою

ОСОБА_1 ( РНОКПП НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 , № тел. НОМЕР_2 ),

представник позивача Кузьменко Євгеній Анатолійович ( адвокат, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії № 4705/10 від 24.11.2011, адреса: а/с № 349, м. Біла Церква, Київської області, 09117, засоби зв`язку: № тел. НОМЕР_3 , e-mail: ІНФОРМАЦІЯ_1 )

до

ОСОБА_3 ( РНОКПП не зазначено, адреса: АДРЕСА_2 , № тел. : НОМЕР_4

про виділ частки із складу земельної ділянки,

У С Т А Н О В И Л А:

30.10.2023 справу № 364/597/23 передано судді Моргун Г.Л. згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи.

Представник позивача звернувся до суду із вказаною позовною заявою, зазначаючи, що позивач успадкував за заповітом земельну ділянку кадастровий номер 3221685200:02:007:0036. Відповідно до свідоцтва про право власності від 12.02.2021 у порядку спадкування йому належить 2/3 частки земельної ділянки. 1/3 частки зазначеної земельної ділянки успадкував ОСОБА_4 , після його смерті з заявою про прийняття спадщини до нотаріуса звернулася ОСОБА_3 , але на час звернення до суду вона свідоцтва про право власності не отримала та не бажає робити цього. Своїми діями вона перешкоджає йому у користуванні та розпорядженні майном. Позивач бажає передати в оренду свою частку земельної ділянки, а в подальшому продати, однак не має такої можливості без виділу належної йому частки. Представник позивача заявляє судові витрати, орієнтовний розмір яких становить 15 000,00 грн витрат на правничу допомогу та 1073,60 грн сплачений судовий збір.

Посилаючись на викладене та ст.ст. 3, 15, 16, 183, 316, 319, 355-358, 364 ЦК України, ст. ст. 12, 83, 89, 141, 263-265, 268 ЦПК України представник позивача, просить суд виділити для ОСОБА_1 2/3 частки земельної ділянки кадастровий номер 3221685200:02:007:0036 в натурі площею 2,8840 га, як об`єкта права спільної частки власності. Стягнути судові витрати.

Ухвалою суду від 02.11.2023 провадження у справі було відкрито та призначено підготовче судове засідання на 30.11.2023. У зв`язку з відсутністю доказів належного повідомлення відповідачки про відкриття провадження та про час і місце проведення підготовчого судового засідання суд відклав підготовче судове засідання на 22.01.2024 . В подальшому підготовчі судові засідання не відбулися, оскільки суд витребував від нотаріусів спадкові справи за клопотанням представника позивача зокрема на : 22.02.2024, 14.03.2024.

14.03.2024 суд своєю ухвалою продовжив строк підготовчого провадження, що найменше на тридцять днів та відклав підготовче судове засідання на 02.04.2024.

У підготовче судове засідання 02.04.2024 позивач та його представник не з`явилися, про час та місце розгляду справи належним чином повідомленні. Причини своєї відсутності суду не повідомили, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надходило. Суд відклав підготовче судове засідання на 19.04.2024.

19.04.2024 у підготовче судове засідання представник позивача та позивач не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, про причини неявки суд не повідомили, заяви про розгляд справи без їх участі не надали.

Дослідивши матеріали справи, суд доходить наступних висновків.

Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Нормами процесуального закону визначено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у порядку, встановленому ЦПК України.

Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.

Проте слід враховувати, що будь-яке суб`єктивне право має межі, оскільки суб`єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.

Згідно зі статтею 128 ЦПК України суд викликає учасників справи у судове засідання або для участі у вчиненні процесуальної дії, якщо визнає їх явку обов`язковою Суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою.

Відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК Україна учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Частинами першою, другою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Суд відкладає розгляд справив судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п`ята статті 223 ЦПК України).

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Отже, повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 22 вересня 2021 року у справі N 465/205/17 (провадження N 61-9536св21).

За змістом вимог ч. 5 ст. 223, п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України правом на залишення заяви без розгляду суд наділений лише в разі повторної неявки позивача, яка в такому разі визнається як друга поспіль неявка без поважних причин.

Із матеріалів справи вбачається, що представник позивача та позивач неодноразово повідомлялися належним чином про час та місце розгляду справи, про що свідчать наявні в матеріалах справи поштові відправлення та розписки , однак в підготовчі судові засідання, призначені на 02.04.2024 та 19.04.2024 представник позивача та позивач не з`явилися, без поважних причин, не повідомили суд про причини своєї неявки. Заяву про розгляд справи без участі представника позивача та позивача до суду не надано.

Таким чином, позивачу та його представнику було відомо про два останні підготовчі судові засідання, однак до суду вони не з`явилися і заяви про розгляд справи у їх відсутності не подавали.

Повторна неявка позивача та його представника є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки.

Згідно зі статтями 43, 44 ЦПК України учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.

На осіб, які беруть участь у справі, покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. Під добросовісністю необхідно розуміти користування правами за призначенням, здійснення обов`язків у межах визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборона зловживання процесуальними правами.

Системний аналіз зазначених норм процесуального права дає підстави для висновку, що законодавець диференціює необхідність урахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, якою є неявка: першою чи повторною. Така диференціація обумовлена як необхідністю забезпечити дотримання прав позивача на участь у судовому засіданні у разі першої неявки за належного його повідомлення про час та місце судового засідання та поважності причин неявки, так і необхідністю введення певних обмежень з метою дотримання процесуальних строків розгляду справи, прав та інтересів іншої сторони - відповідача, який притягнутий до участі у справі позивачем, а тому саме останній має продемонструвати свій інтерес у як найскорішому розгляді справи, а отже зобов`язаний у розумні інтервали цікавитися провадженням у справі. Саме тому, повторна неявка позивача в судове засідання, незалежно від поважності її причин, дає суду підстави залишити позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його неявка не перешкоджає вирішенню спору по суті.

Таким чином, зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами щоб не допустити затягування розгляду справи.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 11 березня 2021 року у справі N 558/9/18 (провадження N 61-13892св20).

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1статті 6Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, має тлумачитися з урахуванням верховенства права, яке вимагає, щоб сторони у справі мали ефективний судовий засіб, що давав би їм можливість заявляти про свої громадянські права. Таким чином, це положення втілює "право на суд", право на доступ до якого, тобто право на звернення до суду у цивільних справах, є лише одним аспектом; однак, це аспект, який фактично дає можливість скористатися додатковими гарантіями, викладеними в пункті 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Європейський суд з прав людини вказав, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Каракуця проти України", заява N 18986/06, від 16 лютого 2017 року).

Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи, або виконанням рішення, ухваленого на користь особи. Недотримання строків розгляду цивільних справ порушує конституційне право на судовий захист, гарантований статтею 55 Конституції України, і негативно впливає на ефективність правосуддя та на авторитет судової влади.

Відтак, суд зобов`язаний присікати недобросовісні дії позивача та залишати позов без розгляду у разі повторної неявки належно повідомленого позивача, від якого не надійшло заяви про розгляд справи без його участі. Зазначене забезпечує дотримання судом строків розгляду справи та балансу інтересів сторін спору.

Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 24 квітня 2019 року у справі N 757/23967/13-ц (провадження N 61-17220св18).

Таким чином, враховуючи, що позивач та його представник, будучи обізнаними про можливість розгляду справи без їх участі, заяву про розгляд справи за їх відсутності не подали до суду, чим умисно затягують розгляд справи та позбавляють суд можливості ухвалити рішення по суті заявлених вимог.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що позовна заява підлягає залишенню без розгляду.

Разом з тим, суд вважає за необхідне роз`яснити позивачу положення ч. 2 ст. 257 ЦПК України, згідно якої особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Керуючись ст. ст. 223, 257, 258, 260 ЦПК України, суддя,

УХВАЛИЛА:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про виділ частки із складу земельної ділянки, - залишити без розгляду.

Роз`яснити позивачу, що особа, позов якої залишено без розгляду, після усунення умов, що були підставою для залишення заяви без розгляду, має право звернутися до суду повторно.

Копію ухвали надіслати учасникам судового розгляду.

Можливість отримати інформацію щодо справи, що розглядається, учасники справи мають на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за посиланням http://vl.ko.court.gov.ua/sud1010/ з зазначенням індивідуального номеру провадження.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Суддя Г. Л. Моргун