Постанова

від 09.04.2024 по справі 158/2028/21

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 158/2028/21 Головуючий у 1 інстанції: Костюкевич О. К. Провадження № 22-ц/802/218/24 Доповідач: Федонюк С. Ю.

ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2024 року місто Луцьк

Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - судді Федонюк С. Ю.,

суддів - Матвійчук Л. В., Осіпука В. В.,

за участю:

секретаря судового засідання Савчук О. В.,

представника позивача ОСОБА_1 ,

особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_2 ,

представника особи, яка не брала участі у справі, - ОСОБА_3 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Луцьку цивільну справу за позовом ОСОБА_4 , спадкоємцями якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , до Луцької міської ради Волинської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування за апеляційною скаргою особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 , на рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 січня 2022 року,

В С Т А Н О В И В:

У липні 2021 року ОСОБА_4 звернувся до суду із даним позовом, мотивуючи вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_9 . Після його смерті відкрилась спадщина, що складається із житлового будинку по АДРЕСА_1 , земельну ділянку за цією ж адресою; земельну ділянку загально площею 2,57 га, що в с. Прилуцьке Луцького району Волинської області, що включає в себе: земельну ділянку площею 2,49 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:0191, та земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:0475.

Покликався на те, що його батько ОСОБА_9 успадкував це майно після смерті своєї матері ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом спільного проживання з нею, однак не оформив своїх спадкових прав на майно. Вказував, що його батько був єдиним спадкоємцем після смерті бабусі.

Як зазначав позивач, після смерті батька ОСОБА_9 спадкоємцем першої черги за законом є він, оскільки спадщину прийняв фактично шляхом спільного проживання з ним на момент смерті спадкодавця. Крім того, позивач вказував, що звернувся із заявою про прийняття спадщини після смерті батька, але нотаріусом було йому роз`яснено, що оскільки у спадкодавця відсутні правовстановлюючі документи на нерухоме майно, то нотаріус позбавлений можливості видати свідоцтво на спадщину за законом.

Враховуючи уточнені позовні вимоги, позивач просив суд визнати за ним право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку за цією ж адресою; земельну ділянку загально площею 2,57 га, що в с. Прилуцьке Луцького району Волинської області, що включає в себе: земельну ділянку площею 2,49 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:0191 (№266 згідно з додатком до розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації від 09.09.2005 № 264); земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:0475 (№ 38 згідно з додатком до розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації від 09.09.2005 № 264), що належали ОСОБА_10 згідно з Державним актом серії ЯА № 648442 від 22.12.2005 № 200, в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 січня 2022 року позов задоволено.

Визнано за ОСОБА_4 у порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_9 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , право власності на житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами, який розташований по АДРЕСА_1 ; земельну ділянку, що за адресою : АДРЕСА_1 ; земельну ділянку загальною площею 2,57 га, що в с Прилуцьке Луцького району Волинської області, що включає в себе: земельну ділянку площею 2,49 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:0191 (№266 згідно з додатком до розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації від 09.09.2005 № 264); земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:0475 (№ 38 згідно з додатком до розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації від 09.09.2005 № 264).

Не погодившись із даним рішенням суду, особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій вважає дане рішення суду незаконним, протиправним, винесеним з порушенням норм матеріального та процесуального права, просить його скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позову.

На обґрунтування доводів апеляційної скарги вказував, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла його мати ОСОБА_10 , внаслідок чого відкрилась спадщина на належне покійній майно житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами та дві земельні ділянки-паї у с. Прилуцьке Луцького району. Зазначає, що спадкоємцями на дату смерті ОСОБА_10 були сини - ОСОБА_9 та він ( ОСОБА_2 ). Апелянт зазначає, що він був єдиним спадкоємцем, що належним чином прийняв спадщину після смерті матері, подавши відповідну заяву до нотаріуса, однак не оформив до кінця свої спадкові права. Зазначив також, що брат, який був зареєстрований в одному помешканні з матір`ю, фактично не жив з нею, оскільки вона перед своєю смертю проживала в стаціонарному відділенні КУ «Центр надання соціальних послуг» Ківерцівської міської ради в с.Тростянець. Однак, йому після звернення до нотаріуса із заявою про отримання свідоцтва про право на спадщину, 11 грудня 2023 року було відмовлено у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів на спадкове майно та наявною інформацією щодо зареєстрованого права власності на спадкове нерухоме майно на іншу особу. Після цього апелянту стало відомо про наявність оскаржуваного рішення суду, чим було порушено його права, як спадкоємця після смерті матері. Зазначає, що судом першої інстанції не було витребувано матеріали спадкової справи після смерті ОСОБА_10 з метою встановлення кола спадкоємців, які прийняли спадщину, та не було з`ясовано вказану обставину. В іншому випадку суд мав би дійти висновку, що позивачем у справі пред`явлено позов до неналежного відповідача.

Також апелянтом було надано суду апеляційної інстанції інформацію про те, що позивач у цій справі ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою апеляційного суду від 17 січня 2024 року було відкрито апеляційне провадження та зупинено провадження у цій справі до залучення правонаступників померлого позивача.

Апеляційним судом здійснено запити та витребувано матеріали спадкової справи та інформацію про осіб, які проживали з ОСОБА_4 на дату його смерті для об`єктивного встановлення всіх учасників справи, а саме правонаступників позивача ОСОБА_4 .

Також на вимогу Волинського апеляційного суду приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Волинської області Пастуховою Н. В. надано копію спадкової справи, заведеної після смерті ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.143-184 т. 1).

Із заявою про прийняття спадщини за законом після смерті позивача ОСОБА_4 звернулась його дружина ОСОБА_6 , яка зазначила, що крім неї, спадкоємцем є його малолітній син ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Разом з тим, за даними Спадкового реєстру (Інформаційна довідка зі Спадкового реєстру №72317649 від 02 травня 2023 року) виявлено наявність заповіту, посвідченого приватним нотаріусом Луцького міського нотаріального округу Себастіянською І. К. 10 червня 2022 року за р.№515 від імені ОСОБА_4 .

Відповідно до змісту даного заповіту від 10 червня 2022 року ОСОБА_4 зробив розпорядження, в якому заповів усе належне йому майно ОСОБА_5 (а.с.170 т.1).

11 липня 2023 року ОСОБА_5 звернувся до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини за заповітом (а.с.17., т. 1)

Ухвалою Волинського апеляційного суду від 16 лютого 2024 року залучено правонаступників ОСОБА_4 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 , - ОСОБА_6 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_7 , ОСОБА_5 та ОСОБА_8 , до участі у даній справі.

Інші учасники судового процесу не скористались правом подати відзив на апеляційну скаргу, заперечень щодо її вимог і змісту до суду не направили.

Особа, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_3 просили апеляційну скаргу задовольнити з підстав, наведених в ній.

ОСОБА_1 - представник позивача ОСОБА_5 апеляційну скаргу заперечила та просила залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Інші учасники справи в судове засіданні не з`явились з невідомих суду причин, хоча були належним чином повідомлені про дату та час судового розгляду справи, тому, враховуючи вимоги ст. 128, 372 ЦПК України, суд ухвалив проводити розгляд справи за їх відсутності.

Заслухавши пояснення особи, яка не брала участі у справі, та його представника, представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість рішення суду, апеляційний суд доходить висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити, а рішення суду скасувати з таких підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач довів належними та допустимими доказами, що він є сином спадкодавця ОСОБА_9 , тобто відноситься до першої черги спадкоємців за законом, проживав за однією адресою зі спадкодавцем на час його смерті, однак після звернення до нотаріуса із заявою про оформлення спадщини після смерті батька йому було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину на земельні ділянки та будинок у зв`язку із відсутністю правовстановлюючих документів на це майно на ім`я спадкодавця, бо він не оформив їх після успадкування після смерті своєї матері ОСОБА_10 , яка померла в 2006 році. Отже, суд дійшов висновку, що дані обставини дають позивачу право на спадкування майна як спадкоємцю першої черги, тому позовні вимоги задовольнив повністю.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення не відповідає з огляду на таке.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Згідно зі статтею 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права.

Статтею 129 Конституції України визначено, що суддя, здійснюючи правосуддя, є незалежним та керується верховенством права. Основними засадами судочинства є, зокрема забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках на касаційне оскарження судового рішення.

Ці засади є конституційними гарантіями права на судовий захист.

Згідно зістаттею 15,16Цивільного кодексуУкраїни кожнаособа маєправо назахист свогоцивільного правау разійого порушення,невизнання абооспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Частиною першою статті 4 ЦПК України передбачено, щокожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до частини першої статті 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках (частина перша статті 13 ЦПК України).

Судом першої інстанції встановлено, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ОСОБА_9 , що стверджується відповідним свідоцтвом про смерть (повторне) серії НОМЕР_1 від 26.08.2021 (а.с. 45).

Згідно з витягом із погосподарської книги № 5 за 2006-2010 рр. (а.с. 24), Державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯА № 648442 від 22.12.2005 (а.с. 89-90) ОСОБА_10 належали житловий будинок з надвірними будівлями і спорудами по АДРЕСА_1 , земельна ділянка, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 ; земельна ділянка загальною площею 2,57 га, в с. Прилуцьке Луцького району Волинської області, що включає в себе: земельну ділянку площею 2,49 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:0191 (№266 згідно з додатком до розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації від 09.09.2005 № 264); земельну ділянку площею 0,08 га, кадастровий номер 0721885800:06:000:0475 (№ 38 згідно з додатком до розпорядження Ківерцівської районної державної адміністрації від 09.09.2005 № 264).

ОСОБА_10 померла ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с. 44), спадкоємцем після смерті якої був ОСОБА_9 , який прийняв спадщину фактично, проживаючи та будучи зареєстрованим за однією з нею адресою, однак документально не оформив належним чином своїх спадкових прав, та помер ІНФОРМАЦІЯ_1 .

На підставі поданих та встановлених обставин суд першої інстанції, вирішуючи спір, виходив із того, що ОСОБА_4 як син та єдиний спадкодавець у справі має право на визнання за ним у судовому порядку права власності на спадкове майно після смерті батька ОСОБА_9 .

Проте, апеляційний суд не погоджується з такими висновками суду першої інстанції, вважає їх передчасними.

Колегія суддів, перевіряючи в апеляційному порядку правильність зроблених районним судом висновків, враховує та фактично виходить із оцінки наданих на вимогу апеляційного суду письмових документів, пояснень особи, яка не брала участі у справі, його представника та представника спадкоємця позивача та зазначає наступне.

Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Спадкування здійснюється за заповітом або за законом (стаття 1217 ЦК України).

Згідно зі статтею 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою. Часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою (частина третя статті 46 цього Кодексу) (частини перша, друга статті 1220 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1221 ЦК України місцем відкриття спадщини є місце подання першої заяви, що свідчить про волевиявлення щодо спадкового майна, спадкоємців, виконавців заповіту, осіб, заінтересованих в охороні такого майна, або вимоги кредиторів.

Спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини. Спадкоємцями за заповітом можуть бути юридичні особи та інші учасники цивільних відносин (стаття 2 цього Кодексу) (стаття 1222 ЦК України).

Статтею 1223 ЦК України передбачено, що спадкування здійснюється за заповітом або за законом. Право на спадкування мають особи, визначені у заповіті. У разі відсутності заповіту, визнання його недійсним, неприйняття спадщини або відмови від її прийняття спадкоємцями за заповітом, а також у разі неохоплення заповітом усієї спадщини право на спадкування за законом одержують особи, визначені у статтях 1261-1265 цього Кодексу (спадкоємці за законом першої-п`ятої черг). Право на спадкування виникає у день відкриття спадщини.

Заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті (стаття 1233 ЦК України).

Згідно зі статтями 1234-1235 ЦК України право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто. Вчинення заповіту через представника не допускається. Заповідач може призначити своїми спадкоємцями одну або кілька фізичних осіб, незалежно від наявності у нього з цими особами сімейних, родинних відносин, а також інших учасників цивільних відносин.

Відповідно до частин першої-третьої статті 1268 ЦК України спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням. Спадкоємець, який постійно проживав разом із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого статтею 1270 цього Кодексу, він не заявив про відмову від неї.

Для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини (частина перша статті 1270 ЦК України).

У справі, яка переглядається апеляційним судом, встановлено, що зі змісту спадкової справи №289/06 р, заведеної державним нотаріусом Ківерцівської державної нотаріальної контори Волинської області Єрмолай Р. В. після смерті ОСОБА_10 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , вбачається, що 20 вересня 2006 року із заявою про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_10 звернувся ОСОБА_2 особа, яка не брала участі у справі, який є спадкоємцем першої черги, оскільки є ще одним сином спадкодавиці (а.с.4 т.2). Дана обставина встановлена і рішенням Ківерцівського районного суду Волинської області від 06 листопада 2023 року (а.с.17-18 т.2).

Отже, як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції не витребовував від нотаріуса інформації про наявність відкритих спадкових справ як після смерті ОСОБА_10 , так і після смерті ОСОБА_9 , не з`ясовував коло інших спадкоємців, а розглянув справу з вимогами до органу місцевого самоврядування Луцької міської ради, вважаючи, що батько позивача ОСОБА_9 був єдиним спадкоємцем після смерті своєї матері ОСОБА_10 , а позивач ОСОБА_4 єдиний спадкоємець після смерті свого батька ОСОБА_9 .

В матеріалах даної справи містяться копії заповітів, складених ОСОБА_10 на ім`я ОСОБА_9 , які в подальшому були нею ж скасовані, що підтверджується листом Прилуцької сільської ради Ківерцівського району Волинської області №4.4/449 від 15 листопада 2012 року (а.с.9,10,14).

Проте, як з`ясувалось судом апеляційної інстанції, після смерті ОСОБА_10 її син ОСОБА_2 в шестимісячний строк прийняв спадщину, подавши заяву до нотаріуса.

Разом з тим, із наданої на вимогу апеляційного суду довідки Виконавчого комітету Луцької міської ради №158/2028/21/634/2024 від 18 січня 2024 року слідує, що станом на 16 березня 2023 року згідно записів погосподарської книги №13 по особовому рахунку № НОМЕР_2 в будинку АДРЕСА_1 рахувалися проживаючими такі особи: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_5 ; ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 ; ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_7 ; ОСОБА_12 , ІНФОРМАЦІЯ_8 ; ОСОБА_13 , ІНФОРМАЦІЯ_9 ; ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_10 (а.с.137 т.1).

Згідно з ч.ч.1, 2 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Таким чином, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок наданих апелянтом ОСОБА_2 доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про доведеність ним тих обставин, на які він покликається в апеляційній скарзі.

При цьому, висновок суду про відсутність інших спадкоємців після смерті ОСОБА_10 та ОСОБА_9 , та фактичне прийняття позивачем усієї спадщини, є передчасним.

Аналізуючи встановлені в суді апеляційної інстанції обставини, колегія суддів дійшла наступного висновку.

Для правильного вирішення спору та захисту порушеного права позивача суд повинен визначитися з учасниками справи.

Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач (частина перша статті 48 ЦПК України).

Згідно зі статтею 51 ЦПК України суд першої інстанції має право за клопотанням позивача до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до закінчення підготовчого провадження, а у разі розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження до початку першого судового засідання за клопотанням позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі. Після спливу строків, зазначених у частинах першій та другій цієї статті, суд може залучити до участі у справі співвідповідача або замінює первісного відповідача належним відповідачем виключно у разі, якщо позивач доведе, що не знав та не міг знати до подання позову у справі про підставу залучення такого співвідповідача чи заміну неналежного відповідача. Про залучення співвідповідача чи заміну неналежного відповідача постановляється ухвала.

Відповідач це особа, яка, на думку позивача, або відповідного правоуповноваженого суб`єкта, порушила, не визнала чи оспорила суб`єктивні права, свободи чи інтереси позивача. Відповідач притягається до справи у зв`язку з позовною вимогою, яка пред`являється до нього.

Найчастіше під неналежними відповідачами розуміють таких відповідачів, щодо яких судом під час розгляду справи встановлено, що вони не є зобов`язаними за вимогою особами.

Для правильного вирішення питання щодо визнання відповідача неналежним недостатньо встановити відсутність у нього обов`язку відповідати за даним позовом. Установлення цієї обставини є підставою для ухвалення судового рішення про відмову в позові. Для визнання відповідача неналежним, крім названої обставини, суд повинен мати дані про те, що обов`язок відповідати за позовом покладено на іншу особу. Визнати відповідача неналежним суд може тільки в тому випадку, коли можливо вказати на особу, що повинна виконати вимогу позивача, належного відповідача.

Визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Водночас, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи.

Пред`явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в позові.

Вказаний правовий висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 17 квітня 2018 року у справі № 523/9076/16-ц (провадження № 14-61цс18) та неодноразово підтримано Верховним Судом.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

У справах про визнання права власності у порядку спадкування належним відповідачем є спадкоємець (спадкоємці), який (які) прийняв (прийняли) спадщину, а у випадку їх відсутності, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини, а також відмови від її прийняття, належним відповідачем є відповідний орган місцевого самоврядування (постанови Верховного Суду: від 18 грудня 2019 року у справі № 265/6868/16-ц, провадження № 61-34234св18; від 19 травня 2020 року у справі № 175/1941/16-ц, провадження № 61-19798св18; від 31 березня 2021 року у справі № 463/4616/18, провадження № 61-20505св19; від 06 жовтня 2021 року у справі № 234/17030/18 провадження № 61-12859св21; від 10 листопада 2021 року у справі № 759/19779/18, провадження № 61-4523св21).

Предметом спору у цій справі є визнання права власності на спадкове майно. Тому відповідачем/відповідачами у справі мають бути спадкоємці, які прийняли спадщину.

Отже, для вирішення питання щодо необхідності участі у справі спадкоємця як відповідача необхідною умовою є прийняття ним спадщини.

Звернувшись з цим позовом до суду, позивач ОСОБА_4 просив суд визнати за ним право власності в порядку спадкування після смерті його батька ОСОБА_9 , зазначивши при цьому, що він є єдиним спадкоємцем за законом.

При цьому, відповідачем у своєму позові позивач визначив Луцьку міську раду.

Під час розгляду справи апеляційним судом встановлено, що ОСОБА_2 , який є апелянтом у даній справі та як спадкоємець за законом, вчинив дії, які свідчать про прийняття ним спадщини після смерті матері ОСОБА_10 шляхом подання заяви про прийняття спадщини у встановлений законом строк, відтак саме він мав бути належним відповідачем за вимогами ОСОБА_4 .

Крім того, в матеріалах справи міститься відзив Луцької міської ради, в якому відповідач звертає увагу суду першої інстанції на те, що він є неналежним відповідачем у даному випадку (а.с. 59-60 т.1).

Отже, суд першої інстанції, ухвалюючи рішення по суті позовних вимог ОСОБА_4 , обставини справи з`ясував неповно, не звернувши належної уваги на те, що позивач свої вимоги пред`явив до неналежного відповідача Луцької міської ради, внаслідок чого дійшов передчасного висновку про задоволення позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неправильне застосування судом норм матеріального або порушення норм процесуального права.

Враховуючи межі заявлених позовних вимог і визначений позивачем склад учасників справи, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості вирішити спір по суті, оскільки нормами процесуального права не передбачено здійснення заміни відповідача і можливості зміни позовних вимог на стадії апеляційного розгляду справи, у зв`язку із чим апеляційний суд доходить висновку про наявність підстав для відмови у задоволенні заявлених позовних вимог, як таких, що пред`явлені до неналежного відповідача. З урахуванням наведеного, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням у справі нового судового рішення про відмову у задоволенні позову.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 376, 382, 383 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу особи, яка не брала участі у справі, ОСОБА_2 , задовольнити.

Рішення Ківерцівського районного суду Волинської області від 24 січня 2022 року в цій справі скасувати й ухвалити нове судове рішення.

В позові ОСОБА_4 , спадкоємцями якого є ОСОБА_5 , ОСОБА_6 в інтересах малолітнього сина ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , до Луцької міської ради Волинської області про визнання права власності на майно в порядку спадкування відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду впродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Головуючий

Судді