Постанова

від 27.03.2024 по справі 910/9297/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" березня 2024 р. Справа№ 910/9297/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Корсака В.А.

суддів: Алданової С.О.

Євсікова О.О.

за участю секретаря судового засідання: Заборовської А.О.,

за участю представників учасників справи:

від позивача: Сидорчук О.Є.

від відповідача: Балабан Д.О.

від третьої особи-1: не з`явився

від третьої особи-2: не з`явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисків Енерджі"

на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023, повний текст якого складено та підписано 12.10.2023

у справі № 910/9297/23 (суддя Князьков В.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисків Енерджі"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача - 1. Державного підприємства "Гарантований покупець"

2. Державної казначейської служби України

про стягнення шкоди в розмірі 660 823,49 грн

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисків Енерджі" звернулось до Господарського суду міста Києва із позовною заявою до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі: Комісія, НКРЕКП) про стягнення шкоди в розмірі 660 823,49 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що внаслідок прийняття НКРЕКП протиправної постанови № 46 від 15.01.2021 «Про затвердження Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641», яка була скасована у судовому порядку (справа № 640/4069/21), позивачу було завдано шкоди у зазначеному розмірі, оскільки на підставі п.9.3 постанови 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтеративних джерел енергії, в редакції постанови НКРЕКП №46 від 15.01.2021, Державним підприємством «Гарантований покупець» було нараховано вартість врегулювання небалансу електричної енергії за період з січня 2021 по січень 2022 на суму 1 413 024,27 грн. Позивач посилається на те, що оскільки формулу, на підставі якої фактично здійснено розрахунок, скасовано у судовому порядку, відповідний розрахунок повинно було б бути здійснено на підставі норм п.9.3 глави 9 Порядку, що діяв станом на 15.01.2021 до прийняття відповідачем неправомірної постанови. Отже позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягає різниця між фактично сплаченими коштами та сумою, яку позивач мав сплатити в розмірі 660 823,49 грн.

Правовою підставою позовних вимог визначено приписи ст.ст. 11, 1173, 1174 Цивільного кодексу України.

Доводи та заперечення відповідача та з-х осіб

Відповідач проти задоволення позовних вимог заперечив посилаючись на те, що підпункт 8 пункту 1 змін до постанови №641, затверджених НКРЕКП від 15.01.2021 №46, втратив чинність з моменту набрання рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 16.07.2021 у справі №640/4069/21 законної сили, а саме з 08.09.2021, а отже, у період з 16.01.2021 по 08.09.2022 вказаний підпункт був чинним, діяв та застосовувався для розрахунків вартості врегулювання небалансів електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за "зеленим тарифом". Відповідачем послався на відсутності всіх складових предмету доказування у спорі про відшкодування шкоди на підставі ст.1173 Цивільного кодексу України, зокрема, обставин неправомірної поведінки відповідача та розміру завданої шкоди.

Державне підприємство "Гарантований покупець" (третя особа-1) проти позову заперечило посилаючись на те, що згідно ч. 2 ст. 265 Кодексу адміністративного судочинства України, нормативно-правовий акт втрачає чинність повністю або в окремій його частині з моменту набрання законної сили відповідним рішенням суду, а тому відсутні підстави для висновку про завдання шкоди позивачу у вказаний ним період.

Державної казначейської служби України (третя особа-2) у своїх запереченнях зазначила, що ним не порушувались жодним чином права та законні інтереси позивача. Крім того, казначейство послалось на необґрунтованість позовних вимог, а саме недоведеність факту неправомірної поведінки відповідача, внаслідок якої могло б бути завдано шкоду позивачу.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття

Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у справі №910/9297/23 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення мотивоване тим, що:

- скасування у судовому порядку пункту постанови НКРЕКП, ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останнього, як обов`язкову складову предмету доказування у спорі про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 Цивільного кодексу України, отже для відшкодування шкоди позивачу останнім не доведено які саме неправомірні (на момент їх вчинення) дії відповідача 1 призвели до завдання певних збитків;

- за період з січня 2021 по січень 2022 Державним підприємством "Гарантований покупець", а не відповідачем було нараховано, а позивачем частково сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії саме у відповідності до норм чинного законодавства, як то Закону України "Про ринок електричної енергії" та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, а отже, відповідні платежі (навіть частково) ніяким чином не можуть вважатись збитками, які були завдані позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача;

- позивачем належним чином доказово не було обґрунтовано наявності всіх складових предмету доказування у спорі про стягнення шкоди, завданої юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів

Не погоджуючись з цим рішенням суду, позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити повністю у зв`язку з порушенням судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права.

А саме, апелянт посилається на те, що:

- ним доведені усі елементи складу цивільного правопорушення (передбачені ст.ст. 1173, 1175 ЦК України) для притягнення відповідача до цивільно-правової відповідальності, а саме протиправність дій відповідача, наявність шкоди позивача та причинний зв`язок між неправомірними діями відповідача і заподіяною позивачу шкодою;

- суд не врахував, що протиправність дій відповідача в частині прийняття ним протиправного нормативно-правового акту встановлена рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 у справі № 640/4069/21, яке залишене в силі постановою Верховного Суду від 08.09.2022;

- визнання протиправним і нечинним у судовому порядку нормативно-правового акта унеможливлює його застосування саме з моменту його прийняття, отже суд не врахував, що Верховний Суд (в тому числі, у складі Великої Палати) в своїх постановах, зокрема у постановах № 903/357/21 від 25.08.2022, № 909/433/21 від 31.05.2023, №1540/3828/18 від 08.02.2022, № 520/2098/19 від 09.06.2022, № 913/204/18 від 12.03.2019 та № 160/1088/19 від 10.03.2020, визначив, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які суперечать Конституції та законам України, незалежно від чинності таких актів та наявності судового оскарження. Це відображає принцип верховенства права та важливість забезпечення правової держави.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 31.10.2023, апеляційну скаргу передано на розгляд колегії суддів у складі: Корсак В.А. - головуючий суддя, судді - Євсіков О.О., Алданова С.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 витребувано у Господарського суду міста Києва матеріали справи № 910/9297/23. Відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги до надходження матеріалів справи з суду першої інстанції.

09.11.2023 матеріали справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Північний апеляційний господарський суд визнав подані матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження. Заперечень проти відкриття апеляційного провадження на час постановлення ухвали до суду не надійшло.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисків Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у справі №910/9297/23. Закінчено проведення підготовчих дій. Повідомлено учасників справи про призначення апеляційної скарги до розгляду на 13.12.2023. Роз`яснено учасникам справи право подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу в письмовій формі до 06.12.2023. Встановлено учасникам справи строк для подачі всіх заяв та клопотань в письмовій формі до 06.12.2023. Явка учасників справи не визнана обов`язковою.

Розгляд справи неодноразово відкладався, зокрема на 27.03.2024.

Явка представників учасників справи

Представник позивача в судовому засіданні 27.03.2024 підтримав вимоги апеляційної скарги та просив її задовольнити, оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове про задоволення позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 27.03.2024 просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги позивача.

В судове засідання 27.03.2024 представники третіх осіб не з`явились, про час та місце судового розгляду повідомлені належним чином в їх електронних кабінетах, про що в матеріалах справи містяться відповідні докази.

За змістом ч. 12 ст. 270 ГПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Суд апеляційної інстанції з метою дотримання прав сторін на судовий розгляд справи упродовж розумного строку, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, враховуючи те, що явка представників сторін та третьої особи обов`язковою не визнавалась, а участь в засіданні суду є правом, а не обов`язком учасника справи, зважаючи на відсутність обґрунтованих клопотань про відкладення розгляду справи, дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності представників третіх осіб, які належним чином повідомлені про судовий розгляд справи в апеляційному порядку.

Межі перегляду справи судом апеляційної інстанції

Згідно зі ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Статтею 129 Конституції України та ч. 1 ст. 74 ГПК України визначено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, заслухавши пояснення присутніх учасників справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку апеляційну скаргу слід залишити без задоволення з огляду на наступне.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Позивач у справі - Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисків Енерджі" є суб`єктом правовідносин з виробництва електричної енергії за "зеленим" тарифом, правове регулювання яких здійснюється Законом України "Про ринок електричної енергії" та Порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджені постановою №641 від 26.04.2016 НКРЕКП.

26.07.2019 між Державним підприємством «Гарантований покупець» та Товариством з обмеженою відповідальністю "Плисків Енерджі" (виробник за "зеленим" тарифом) було укладено договір №466/01, за умовами п.1.1 якого виробник за "зеленим" тарифом зобов`язується продавати, а гарантований покупець зобов`язується купувати всю відпущену електричну енергію, вироблену виробником за "зеленим" тарифом, та здійснювати її оплату відповідно до умов цього договору та законодавства України, у тому числі, Порядку купівлі електричної енергії за "зеленим" тарифом, затвердженого постановою НКРЕКП від 26.04.2019 №641.

За період з січня 2021 по січень 2022 Гарантованим покупцем було нараховано, а позивачем частково (на суму 1 377 964,06 грн) сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії на підставі пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії (у редакції станом на 16.01.2021) на суму 1 413 024,27 грн.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 16.07.2021 по справі №640/4069/21, залишеним без змін Постановою Верховного Суду від 08.09.2022, визнано протиправним та нечинним підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії.

Розмір завданої відповідачем шкоди - 660 823,49 грн позивач нарахував як різницю між платою по актам приймання-передачі частки відшкодування вартості небалансу електричної енергії гарантованого покупця, сума яких розраховувалась за формулою згідно підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, та між платою за відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергійної енергії, яка мала бути розрахована за формулою пункту 9.3 глави 9 Порядку, в редакції, що діяла станом на 15.01.2021. На підтвердження свого розрахунку позивачем було надано до матеріалів справи висновок експерта №33 від 14.08.2022 за результатами проведення судової економічної експертизи.

Мотиви і джерела права, з яких виходить апеляційний суд при ухваленні судового рішення

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів дійшла висновку, що позов задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Статтею 22 Цивільного кодексу України передбачено право особи, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, на їх відшкодування. До збитків віднесено: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Згідно з частиною 1 статті 1166 Цивільного кодексу України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до частини 1 статті 1173 Цивільного кодексу України шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

Отже, положення статтею 1173, 1174 ЦК України є спеціальними і передбачають певні особливості, характерні для розгляду справ про деліктну відповідальність органів державної влади та посадових осіб, які відмінні від загальних правил деліктної відповідальності. Цими правовими нормами передбачено, що для застосування відповідальності посадових осіб та органів державної влади наявність їх вини не є обов`язковою.

Відтак, необхідною підставою для притягнення органу державної влади до відповідальності у вигляді стягнення шкоди є наявність трьох умов: неправомірні дії цього органу, наявність шкоди та причинний зв`язок між неправомірними діями і заподіяною шкодою. Обов`язок щодо доведення наявності зазначених умов покладено на позивача, який звернувся з позовом про стягнення шкоди на підставі ст. 1173 ЦК України. У разі відсутності хоча б одного із цих елементів відповідальність у вигляді відшкодування збитків не наступає.

Колегія суддів враховує правову позицію, викладену у постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.03.2019 у справі № 920/715/17, від 14.04.2020 у справі №925/1196/18, від 25.05.2021 у справі №910/11027/18, постановах Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/22630/17, від 04.12.2020 у справі № 910/8124/19.

В апеляційній скарзі позивач додатково послався на ст. 1175 ЦК України якою передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі в результаті прийняття органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування нормативно-правового акта, що був визнаний незаконним і скасований, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини посадових і службових осіб цих органів.

Щодо неправомірної поведінки НКРЕКП

Позивач свій позов обґрунтовує тим, за наслідками прийняття Комісією протиправного рішення, при розрахунках за договором з Державним підприємством "Гарантований покупець" позивач сплатив за більшу суму, ніж повинен був сплатити. Отже ця різниця є сумою заподіяної шкоди та пов`язується з неправомірними діями Комісії.

Дослідивши обставини справи, колегія суддів дійшла висновку про наявність протиправної поведінки НКРЕКП у спірних правовідносинах, що підтверджується рішенням суду яке набуло законної сили та полягає в наступному.

Верховний Суд, у справі № 640/4069/21 констатував, що з системного аналізу змісту підпункту 8 пункту 1 Змін у главі 9 Порядку в оскаржуваній частині вбачається, що НКРЕКП фактично установлено інші умови для отримання ДП «Гарантований покупець» від виробників яким встановлено «зелений» тариф та виробників, які за результатами аукціону набули право на підтримку, та входять до балансуючої групи гарантованого покупця, відшкодування частки вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця ніж ті, що визначені в Законі №2019-VIII.

З огляду на це Верховний Суд в контексті перевірки правильності висновку суду апеляційної інстанції щодо правомірності спірної постанови відповідача в оскаржуваній частині зазначив таке.

Згідно з частинами 1, 2 статті 3 Закону №1540-VIII Регулятор здійснює державне регулювання з метою досягнення балансу інтересів споживачів, суб`єктів господарювання, що провадять діяльність у сферах енергетики та комунальних послуг, і держави, забезпечення енергетичної безпеки, європейської інтеграції ринків електричної енергії та природного газу України.

Регулятор здійснює державне регулювання, зокрема, шляхом: нормативно-правового регулювання у випадках, коли відповідні повноваження надані Регулятору законом.

Відповідно до статті 6 Закону №2019-VIII Регулятор здійснює державне регулювання ринку електричної енергії у межах повноважень, визначених цим Законом та іншими актами законодавства.

Беручи до уваги наведені положення Закону №2019-VIII, Верховний Суд виснував, що станом на 15.01.2021 року відповідач не мав правових підстав для встановлення обсягів частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця продавцем та споживачами за «зеленим» тарифом p, що входять до балансуючої групи гарантованого покупця GB (далі - відшкодування), у розрахунковому періоді t торгової зони z та впровадження нових формул розрахунків за пунктом 9.3 Порядку.

Згідно з пунктом 6 частини 3 статті 6 Закону №2019-VIIIдо повноважень Регулятора належить затвердження правил, порядків та умов, визначених цим Законом.

Відповідно до частини 6 статті 65 Закону №2019-VIII порядок купівлі гарантованим покупцем електричної енергії за «зеленим» тарифом та за аукціонною ціною, правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця визначаються порядком купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, що затверджується Регулятором.

Згідно з положеннями частини 6статті 71 Закону №2019-VIII частка вартості врегулювання небалансу електричної енергії відшкодовується відповідно до цього Закону та правил функціонування балансуючої групи гарантованого покупця.

Отже, наведеними нормами врегульовано повноваження НКРЕКП визначати правила функціонування балансуючої групи гарантованого покупця в порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії та умови відшкодування частка вартості врегулювання небалансу електричної енергії.

Проте, наведені норми не передбачають повноважень НКРЕКП визначати порядок розрахунків обсягів, небалансів електричної енергії гарантованого покупця поза правилами ринку, як і не передбачають повноважень НКРЕКП визначати обсяг частки відшкодування вартості врегулювання небалансу електричної енергії гарантованого покупця.

З урахуванням правил частини 2 статті 2 КАС України Верховний Суд дійшов висновку, що НКРЕКП у спірних правовідносинах діяла поза межами повноважень та не у спосіб, що визначені Конституцією та законами України, необґрунтовано, недобросовісно, не розсудливо, без дотримання принципу рівності перед законом, без запобігання всім формам дискримінації, а тому підпункт 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затверджених постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку є протиправним.

Отже, факт протиправної поведінки НКРЕКП підтверджено рішенням суду, яке набуло законної сили.

Незаконними діями органів державної влади вважаються діяння, які суперечать приписам законів та інших нормативних актів або здійснені поза межами компетенції вищезазначених органів.

Враховуючи зазначене, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції про те, що скасування у судовому порядку пункту постанови НКРЕКП «ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останньої, як обов`язкову складову предмету доказування».

В зазначеній частині колегія суддів погоджується з доводами апелянта.

Водночас сам по собі доведений факт неправомірної поведінки ще не є достатньою підставою для відшкодування шкоди. Для застосування такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування шкоди, необхідною є наявність усіх інших елементів складу цивільного правопорушення, наразі суду слід встановити, чи призвела ця неправомірна поведінка до заподіяння шкоди позивачу.

Щодо шкоди

Колегія суддів наголошує, що неможливість застосування положень нормативно-правових актів, що не відповідають Конституції України та законам України, незалежно від того, чи оскаржувались такі акти в судовому порядку та чи є вони чинними на момент розгляду справи, ґрунтуються на аналізі загальних положень законодавства та засад (принципів) судочинства як основоположних правових ідей реалізації судочинства та, з огляду на вказане, встановлено, що в разі визнання нормативно-правового акта протиправним та нечинним у судовому порядку, його застосування заборонено з моменту прийняття.

Отже, колегія суддів погоджується з доводами апелянта в цій частині та зазначає, що суди не повинні застосовувати положення нормативно-правових актів, які суперечать Конституції та законам України, незалежно від чинності таких актів та наявності судового оскарження. Це відображає принцип верховенства права та важливість забезпечення правової держави.

Водночас, з огляду регламентований характер обов`язків учасників спірних правовідносин, визначену законодавцем роль кожного з них, слід врахувати, що за період з січня 2021 по січень 2022 Державним підприємством "Гарантований покупець", а не Комісією, було нараховано, а позивачем частково сплачено Державному підприємству "Гарантований покупець" відшкодування вартості небалансів електричної енергії. Отже отримувачем коштів, які надмірно перераховані позивачем, є Державне підприємство "Гарантований покупець", а не Комісія.

В контексті викладеного колегія суддів зазначає, що позивач, під час розгляду справи в суді першої інстанції, а також за результатами апеляційного перегляду не довів належними та допустимими доказами те, що після скасуванням протиправного нормативного-правового акту він звертався до Державного підприємства "Гарантований покупець" з вимогою про повернення надмірно та безпідставно сплачених ним коштів. Також позивачем не доведено, що можливість повернення цих коштів від особи, яка безпідставно їх утримує, безповоротно втрачена.

У розгляді цієї справи слід враховувати, що збитки - це об`єктивне зменшення будь-яких майнових благ сторони, що обмежує її інтереси як учасника певних господарських відносин і проявляється у витратах, зроблених кредитором, втраті або пошкодженні майна, а також у неодержаних кредитором доходах, які б він одержав, якби зобов`язання було виконане боржником. Водночас колегія суддів наголошує, що відшкодуванню підлягають збитки, що стали безпосереднім і невідворотним наслідком порушення завдання шкоди.

Обставини справи що розглядається свідчать про те, що спір стосується надмірної та безпідставної сплати позивачем третій особі коштів у відповідний період та відповідному розмірі та, як наслідок, їх збереження третьою особою без достатньої правової підстави.

У цьому випадку, під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Водночас, у випадку, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, ст. 1212 ЦК України може бути застосована тільки після того, як така правова підстава у встановленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.

Відповідно до ст. 1212 ЦК України безпідставно набутим є майно, набуте особою або збережене нею в себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави. Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна; б) набуття або збереження за рахунок іншої особи; в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочину або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Загальна умова ч. 1 ст. 1212 ЦК України звужує застосування інституту безпідставного збагачення у зобов`язальних (договірних) відносинах, оскільки отримане однією зі сторін у зобов`язанні підлягає поверненню іншій стороні на підставі цієї статті тільки за наявності ознаки безпідставності такого виконання.

Положення глави 83 ЦК України «Набуття, збереження майна без достатньої правової підстави» застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: 1) повернення виконаного за недійсним правочином; 2) витребування майна власником із чужого незаконного володіння; 3) повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; 4) відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Для виникнення зобов`язання з безпідставного збагачення необхідна наявність наступних умов:

1) збільшення майна в однієї особи (вона набуває нові цінності, збільшує кількість та вартість належного їй майна або зберігає майно, яке неминуче мало б вибути із її володіння);

2) втрата майна іншою особою, тобто збільшення або збереження майна в особи є наслідком втрати або недоотримання цього майна іншою особою;

3) причинний зв`язок між збільшенням майна в однієї особи і відповідною втратою майна іншою особою;

4) відсутність достатньої правової підстави для збільшення майна в однієї особи за рахунок іншої особи, тобто обов`язковою умовою є збільшення майна однієї сторони (набувача), з одночасним зменшенням його в іншої сторони (потерпілого), а також відсутність правової підстави (юридичного факту) для збагачення. Відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином, тобто мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження майна, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених нормами статті 11 ЦК України.

Отже, у разі, якщо наявна сплата коштів на підставі договору, який для визначення розміру сплати відсилає до підзаконного нормативного-правового акту, що, в свою чергу, визнаний протиправним та не підлягає застосуванню з моменту прийняття, то така сплата у певному розмірі не може вважатись здійсненою відповідно до умов договору. Наразі матиме місце випадок коли майно безпідставно набуте у зв`язку з зобов`язанням (правочином), але не відповідно до його умов.

Колегія суддів дійшла висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача збитків не відповідають суті порушеного права, яке захищає позивач у даній справі.

Порушене право позивача може бути захищене шляхом звернення до Державного підприємства «Гарантований покупець» з вимогами про стягнення безпідставно збережених коштів за ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Отже за результатами апеляційного перегляду справи колегія не знайшла підстав для застосування до відповідача такої міри цивільно-правової відповідальності як відшкодування збитків, оскільки ним не доведено наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а сам по собі доведений факт неправомірної поведінки ще не є достатньою підставою для стягнення шкоди.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Згідно до статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Нормою ст. 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За результатами апеляційного перегляду справи колегія суддів не знайшла підстав для задоволення апеляційної скарги та прийняття нового рішення по справі про задоволення позову. Водночас, колегія дійшла висновку, що позов задоволенню не підлягає з урахуванням мотивів та підстав, зазначених в мотивувальній частині цієї постанови.

Судові витрати

Згідно вимог статті 129 ГПК України, у зв`язку із відмовою у задоволенні апеляційної скарги судові витрати покладаються на апелянта.

Керуючись Главою 1 Розділу IV Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 у справі №910/9297/23 залишити без змін.

Матеріали справи повернути до господарського суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст.ст. 287-289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено та підписано, - 18.04.2024.

Головуючий суддя В.А. Корсак

Судді С.О. Алданова

О.О. Євсіков