Ухвала

від 22.05.2024 по справі 910/9297/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 травня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/9297/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного господарського суду

Кондратової І.Д.,

розглянув касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисків Енерджі"

на рішення Господарського суду міста Києва

(суддя - Князьков В.В.)

від 11.10.2023

та постанову Північного апеляційного господарського суду

(головуючий - Корсак В.А., судді - Алданова С.О., Євсіков О.О.)

від 27.03.2024

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисків Енерджі"

до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору на стороні відповідача: 1) Державного підприємства "Гарантований покупець";

2) Державної казначейської служби України

про стягнення шкоди в розмірі 660 823,49 грн

ВСТАНОВИВ:

1. У червні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Плисків Енерджі" (далі - позивач, Товариство) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі - відповідач, НКРЕКП) про стягнення шкоди в розмірі 660 823,49 грн.

2. Позов обґрунтовано тим, що внаслідок прийняття НКРЕКП протиправної постанови № 46 від 15.01.2021 "Про затвердження змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641", яка була скасована у судовому порядку (справа № 640/4069/21), позивачу було завдано шкоди, оскільки на підставі пункту 9.3 постанови 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтеративних джерел енергії, в редакції постанови НКРЕКП № 46 від 15.01.2021, ДП "Гарантований покупець" було нараховано вартість врегулювання небалансу електричної енергії за період з січня 2021 по січень 2022 на суму 1 413 024,27 грн. Позивач посилається на те, що оскільки формулу, на підставі якої фактично здійснено розрахунок, скасовано у судовому порядку, відповідний розрахунок повинно було б бути здійснено на підставі норм пункту 9.3 глави 9 Порядку, що діяв станом на 15.01.2021 до прийняття відповідачем неправомірної постанови. Позивач вважає, що стягненню з відповідача підлягає різниця між фактично сплаченими коштами та сумою, яку позивач мав сплатити в розмірі 660 823,49 грн.

3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 11.10.2023, яке залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024, у задоволенні позову відмовлено повністю.

4. Судові рішення мотивовано таким:

- скасування у судовому порядку пункту постанови НКРЕКП, ніяким чином не може вказувати на неправомірну поведінку останнього, як обов`язкову складову предмету доказування у спорі про стягнення шкоди на підставі статті 1173 Цивільного кодексу України;

- позивач не довів які саме неправомірні (на момент їх вчинення) дії відповідача 1 призвели до завдання певних збитків;

- за період з січня 2021 по січень 2022 ДП "Гарантований покупець", а не відповідачем було нараховано, а позивачем частково сплачено відшкодування вартості небалансів електричної енергії саме у відповідності до норм чинного законодавства, як то Закону України "Про ринок електричної енергії" та Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, а отже, відповідні платежі (навіть частково) ніяким чином не можуть вважатись збитками, які були завдані позивачу внаслідок неправомірних дій відповідача;

- позивач належним чином доказово не обґрунтував наявності всіх складових предмету доказування у спорі про стягнення шкоди, завданої юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади.

5. 08.05.2024 позивач подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити повністю.

6. Верховний Суд вивчив касаційну скаргу та виходить з наступного.

7. Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

8. Відповідно до пункту 9 частини третьої статті 2 ГПК України, одним з основних засад (принципів) господарського судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження у визначених законом випадках.

9. Частина сьома статті 12 ГПК України визначає, що для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

10. Предметом позову у справі є вимога про стягнення 660 823,49 грн, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2023 (2 684,00 грн х 500 = 1 342 000,00 грн).

11. Так у пункті 2 частини третьої статті 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку справи з ціною позову, що не перевищує п?ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

12. Щодо можливості відкриття касаційного провадження у цій справі скаржник зазначає, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики (підпункт "а" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України) та справа має виняткове значення для нього (підпункт "в" пункту 2 частини третьої статті 287 ГПК України).

13. Обґрунтовуючи наявність фундаментального значення, скаржник зауважує, що у справі № 910/9297/23 вирішувалось питання можливості застосування протиправного нормативно-правового акту суб`єкта владних повноважень (відповідача) та відшкодування завданої таким актом шкоди за рахунок відповідача, який і прийняв зазначений акт; це питання неоднозначно трактується судами першої та апеляційної інстанцій, які виносять протилежні висновки за аналогічних обставин, частина судів вважають за можливе застосовувати протиправний нормативно-правовий акт до правовідносин, що виникли і існували до його скасування та визнання протиправним, зокрема справи № 910/9295/23, 910/8822/23, № 910/8821/23, № 910/8819/23, № 910/8823/23, № 910/9301/23, № 910/9921/23, № 910/9819/23, № 910/11154/23, № 910/12777/23, № 910/9017/23, № 910/9299/23. Водночас скаржник зауважує, що у справах № 910/9300/23 та № 910/9184/23 з аналогічним предметом позову суди першої та апеляційної інстанцій враховують висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 12.03.2019 у справі № 913/204/18, від 10.03.2020 у справі № 160/1088/19, від 28.04.2020 у справі № 904/164/19, щодо неможливості застосування протиправного нормативно-правового акту незалежно від моменту його скасування та визнання протиправним.

14. Таким чином, на думку скаржника, відкриття касаційного провадження у справі № 910/9297/23 дозволить не лише усунути цю невизначеність, але й сформувати єдиний правовий підхід до застосування спірних норм права, забезпечити їх однакове тлумачення та застосування.

15. У касаційній скарзі скаржник зазначає, що суди неправильно застосували норми статей 1173, 1175 Цивільного кодексу України у сукупності з підпунктом 8 пункту 1 Змін до постанови НКРЕКП від 26.04.2019 № 641, затвердженого постановою НКРЕКП від 15.01.2021 № 46, у частині викладення у новій редакції пункту 9.3 глави 9 Порядку купівлі гарантованим покупцем електричної енергії, виробленої з альтернативних джерел енергії, оскільки вважає, що визнаний протиправним зазначений підпункт, не може застосовуватися незалежно від дати визнання його нечинним, оскільки такий пункт є незаконним.

16. Водночас підставою для касаційного оскарження судових рішень скаржник визначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України щодо необхідності застосування норм статей 1173, 1175 Цивільного кодексу України та врахування висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 09.11.2021 у справі № 920/1236/23, що є взаємовиключним з урахуванням посилання скаржника на необхідність формування єдиної правозастосовчої практики, тому скаржнику слід уточнити підстави касаційного оскарження.

17. У касаційній скарзі скаржник також посилається на проведення судово-економічної експертизи, за результатом якої було складено висновок експерта № 33 від 14.08.2023, яким підтверджується сума завданої позивачу шкоди внаслідок прийняття відповідачем протиправного нормативно-правового акту, однак в цій частині підстави касаційного оскарження судових рішень, передбаченої частиною другою статті 287 ГПК України, не визначає.

18. Наведені недоліки щодо змісту касаційної скарги є підставою для залишення її без руху, із наданням скаржникові строку на приведення касаційної скарги у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції з урахуванням наведених вище вимог процесуального законодавства.

19. Згідно з частиною другою статті 292 ГПК України у разі, якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 290 цього Кодексу, застосовуються положення статті 174 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

20. Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Керуючись статтями 234, 288, пункту 5 частини другої статті 290, частини другої статті 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

У Х В А Л И В:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Плисків Енерджі" на рішення Господарського суду міста Києва від 11.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 у справі № 910/9297/23 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк десять днів з дня вручення ухвали для усунення недоліків касаційної скарги таким способом:

- привести касаційну скаргу у відповідність до вимог пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України шляхом викладення касаційної скарги у новій редакції, з урахуванням недоліків, визначених у цій ухвалі (пункти 15-16, 17);

- уточнену редакцію касаційної скарги, подану на виконання приписів цієї ухвали, надіслати іншим учасникам справи, надавши суду докази з урахуванням положень статті 42 ГПК України.

3. Роз`яснити скаржнику, що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали, касаційна скарга вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Суддя І. Кондратова