Постанова

від 17.04.2024 по справі 910/11424/15

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/11424/15

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Картере В.І. - головуючий, Огороднік К.М., Погребняк В.Я.,

розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 (колегія суддів у складі: Отрюх Б.В. - головуючий, Доманська М.Л., Остапенко О.М.)

та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 (суддя Чебикіна С.О.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг"

про заміну сторони виконавчого провадження на правонаступника

у справі №910/11424/15

за позовом Приватного акціонерного товариства "Індбуд"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко"

про стягнення 4192382,02 грн,

ВСТАНОВИВ:

Стислий зміст обставин справи

1. У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа №910/11424/15 за позовом Приватного акціонерного товариства "Індбуд" (далі - ПрАТ "Індбуд") до Товариства з обмеженою відповідальністю "Амадеус Ко" (далі - ТОВ "Амадеус Ко") про стягнення заборгованості та штрафних санкцій за договором підряду №26 від 26.04.2013 (далі - Договір підряду) у загальному розмірі 4192382,02 грн.

2. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.02.2016), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016, позов задоволено, стягнуто з ТОВ "Амадеус Ко" на користь ПрАТ "Індбуд" 2651267,64 грн основного боргу, 281963,74 грн пені, 1175996,56 грн інфляційних, 83154,08 грн - 3% річних та 73080,00 грн судового збору.

3. 03.02.2016 на виконання рішення суду видано відповідний наказ.

4. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 02.08.2018 задоволено заяву ПрАТ "Індбуд" в особі арбітражного керуючого Корольова В.В.; поновлено строк пред`явлення наказу Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 у справі №910/11424/15 до виконання з 02.08.2018; видано дублікат наказу Господарського суду міста Києва від 03.02.2016 у справі №910/11424/15.

5. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.02.2019 замінено стягувача - ПрАТ "Індбуд" як сторону у виконавчому провадженні щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 у справі №910/11424/15 його правонаступником - Адвокатським об`єднанням "Капітал Правіс" (далі - АО "Капітал Правіс").

6. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 відмовлено ПрАТ "Індбуд" у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

7. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.09.2021 ухвалу Господарського суду міста Києва від 01.06.2021 скасовано; ухвалено нове судове рішення, яким заяву ПрАТ "Індбуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Корольова В.В. про заміну стягувача задоволено; замінено стягувача - АО "Капітал Правіс" у дублікаті наказу щодо виконання рішення Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 у справі №910/11424/15 його правонаступником - ПрАТ "Індбуд".

8. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03.08.2022) відмовлено ТОВ "Амадеус Ко" у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження.

9. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 23.11.2022) ухвалу Господарського суду міста Києва від 03.08.2022 скасовано; ухвалено нове рішення, яким замінено позивача (стягувача) ПрАТ "Індбуд" у справі №910/11424/15 його процесуальним правонаступником - ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг".

10. Постановою Верховного Суду від 26.01.2023 постанову Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описок від 23.11.2022) скасовано, справу передано на новий розгляд до Північного апеляційного господарського суду.

11. Постановою Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 залишено без змін.

12. Постановою Верховного Суду від 07.07.2023 залишено без змін постанову Північного апеляційного господарського суду від 29.03.2023 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 22.07.2022 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 03.08.2022).

Стислий виклад заявлених вимог

13. 25.08.2023 ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг" (далі - Заявник) подало заяву про заміну сторони виконавчого провадження (далі - Заява), у якій просило замінити ПрАТ "Індбуд" правонаступником - ТОВ "Стройкомплекс Інжинірінг" за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 у цій справі про стягнення з ТОВ "Амадеус Ко" на користь ПрАТ "Індбуд" за Договором підряду заборгованості в розмірі 2651267,64 грн основного боргу, 281963,74 грн пені, 1175996,56 грн інфляційних, 83154,08 грн - 3% річних та 73080,00 грн судового збору.

14. Заяву мотивовано тим, що додатковою угодою №3 від 29.03.2016 до Договору підряду сторони припинили зобов`язання ТОВ "Амадеус Ко" перед ПрАТ "Індбуд" зі сплати пені в розмірі 281963,74 грн, інфляційних у розмірі 1175996,56 грн та 3% річних у розмірі 83154,08 грн, а згідно з договором відступлення прав вимоги №31/03/2016 від 31.03.2016 (далі - Договір відступлення) вимоги щодо сплати основної суми боргу в розмірі 2651267,64 грн перейшли від ПрАТ "Індбуд" до Заявника, що є підставою для заміни ПрАТ "Індбуд" правонаступником - Заявником. У подальшому ТОВ "Амадеус Ко" сплатило на користь Заявника 2651267,64 грн.

15. 02.10.2023 ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" подало заяву про вступ у справу як третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні ПрАТ "Індбуд", посилаючись на наявність у нього правового інтересу у розгляді цієї справи, оскільки він є кредитором боржника ПрАТ "Індбуд" у справі №910/18250/16 про банкрутство.

Стислий зміст ухвали суду першої інстанції та постанови суду апеляційної інстанції

16. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 09.10.2023, яку залишено без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024, відмовлено у задоволенні Заяви.

17. Судові рішення мотивовано тим, що додані до Заяви докази (зокрема банківські виписки на підтвердження виконання в 2016 році відступленого на користь Заявника зобов`язання) з урахуванням обставин суперечливої поведінки ТОВ "Амадеус Ко" та Заявника, не надають підстав для висновку про факт вибуття ПрАТ "Індбуд" з матеріального правовідношення та перехід його прав та обов`язків до Заявника, у зв`язку з чим підстави для задоволення Заяви відсутні.

18. Крім того, суди відхилили клопотання ПрАТ "Індбуд" про призначення експертизи та клопотання ТОВ "Аудиторська компанія "Гапоненко Роман і партнери" про залучення третьої особи, оскільки вчинення таких процесуальних дій після розгляду спору по суті не передбачено чинним Господарським процесуальним кодексом України.

Стислий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення доводів скаржника

19. Заявник подав касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024, ухвалити нове рішення, яким замінити ПрАТ "Індбуд" його правонаступником - Заявником, за рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 у цій справі про стягнення з ТОВ "Амадеус Ко" на користь ПрАТ "Індбуд" за Договором підряду заборгованості в розмірі 2651267,64 грн основного боргу, 281963,74 грн пені, 1175996,56 грн інфляційних, 83154,08 грн - 3% річних та 73080,00 грн судового збору.

20. Заявник вважає оскаржувані судові рішення незаконними та необґрунтованими, ухваленими з порушенням норм матеріального та процесуального права, із встановленням обставин, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

21. На думку Заявника, оскаржувані судові рішення суперечать правовим висновкам, викладеним у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 та у постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.01.2020 у справі №916/2286/16.

22. Заявник також зазначає, що господарські суди необґрунтовано відхилили клопотання про зупинення провадження у справі до розгляду іншої господарської справи №910/18250/16(9110/129/39/22) про визнання недійсним Договору відступлення, яка має значення для правильного вирішення цієї справи.

23. Заявник наголошує, що з огляду на встановлену статтею 204 Цивільного кодексу України і не спростовану в порядку статті 215 Цивільного кодексу України презумпцію правомірності укладених між сторонами договорів (правочинів), зокрема Договору відступлення, у розумінні статей 11, 509 Цивільного кодексу України та статей 173, 174 Господарського кодексу України зазначений договір є належною підставою для виникнення та існування обумовлених ним прав і обов`язків сторін.

24. При цьому Заявник зауважує, що у цій справі не було предметом судового дослідження визнання недійсним Договору відступлення, сторони не надавали відповідні докази та документи, а розглядалися процесуальні питання заміни сторони правонаступником у порядку статті 334 Господарського процесуального кодексу України.

25. У зв`язку з наведеним Заявник заперечує проти висновків господарських судів про нікчемність правочинів, оскільки вони зроблені по суті, виходячи з факту їх недійсності, тоді як розгляд заяви про заміну сторони правонаступником не передбачає право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам.

26. Заявник вказує, що він не брав участь у розгляді цієї справи, а в матеріалах справи відсутні докази отримання ним до 25.08.2023 судових документів у цій справі.

27. Також Заявник вважає безпідставними висновки судів про те, що додані до Заяви банківські виписки на підтвердження перерахування грошових коштів у загальному розмірі 2481267,64 грн та здійснення таких платежів без урахування ПДВ не спростовують висновку щодо можливої дати виготовлення відповідних договорів.

Узагальнений виклад позицій інших учасників справи

28. Інші учасники справи у встановлений судом термін відзиви на касаційну скаргу не подали.

Позиція Верховного Суду

29. Керуючись вимогами статей 14, 300 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права в межах доводів і вимог касаційної скарги та виходить з такого.

30. Предметом касаційного перегляду у цій справі є питання дотримання судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права під час розгляду заяви про заміну сторони правонаступником.

31. Згідно із частинами 1, 2 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" сторонами у виконавчому провадженні є стягувач і боржник. Боржником є визначена виконавчим документом фізична або юридична особа, держава, на яких покладається обов`язок щодо виконання рішення.

32. Відповідно до абзацу 1 частини 5 статті 15 Закону України "Про виконавче провадження" у разі вибуття однієї зі сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив.

33. Частинами 1, 2 статті 334 Господарського процесуального кодексу України також передбачено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником; заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець.

34. Така заміна є прийнятною, зокрема, у правовідносинах, що допускають правонаступництво.

35. Заміна сторони виконавчого провадження правонаступником полягає в поширенні на правонаступника законної сили судового рішення з усіма її наслідками - незмінністю, неспростовністю, виключністю, преюдиційністю, виконуваністю.

36. Отже, у випадку неможливості виконання судового рішення за відсутності підстав для поновлення строків для виконання наказу суду (виконавчого листа) або у випадку, якщо судове рішення не підлягає виконанню у примусовому порядку через органи виконавчої служби, правонаступник не може бути замінений у виконавчому провадженні, яке не здійснюється.

37. Разом з тим, особа може бути замінена судом у порядку процесуального правонаступництва за статтею 52 Господарського процесуального кодексу України на будь-якій стадії процесу, якщо здійснюється провадження у справі за участі її правопопередника щодо майна чи активів (немайнових прав), набутих цією особою в порядку матеріального правонаступництва.

38. Питання процесуального правонаступництва врегульовано частиною 1 статті 52 Господарського процесуального кодексу України, згідно з якою у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, припинення юридичної особи шляхом реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення), заміни кредитора чи боржника в зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідного учасника справи на будь-якій стадії судового процесу.

39. Водночас відповідно до статті 52 Господарського процесуального кодексу України, яка визначає загальні положення процесуального правонаступництва, заміна учасника справи його правонаступником допускається не будь-коли (не впродовж невизначеного терміну), а лише на стадіях судового процесу. Тобто таке право не є абсолютним та обмежено часовими рамками певних стадій судового процесу.

40. Стадія виконавчого провадження як завершальна стадія судового процесу починається після видачі виконавчого документа стягувачу та закінчується фактичним виконанням судового рішення або зі спливом строку пред`явлення документа до виконання, оскільки у разі пропуску такого строку виконавчий документ повертається стягувачу органом державної виконавчої служби, приватним виконавцем без прийняття до виконання.

41. Отже, за межами цього процесуального строку виконавчі дії не вчиняються, а строк виконавчого провадження спливає одночасно зі строком пред`явлення виконавчого документа до виконання. Така правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 25.06.2019 у справі №910/10031/13 та від 11.03.2021 у справі №910/2954/17.

42. Процесуальне правонаступництво - це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане з переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника.

43. Процесуальне правонаступництво є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони у матеріальному правовідношенні її правонаступником). У зв`язку з цим для вирішення судом питання про процесуальну заміну сторони у справі необхідна наявність відповідних первинних документів, які підтверджують факт вибуття особи з матеріального правовідношення та перехід її прав та обов`язків до іншої особи - правонаступника.

44. Відповідно до статті 512 Цивільного кодексу України підставами для заміни кредитора у зобов`язанні є: передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.

45. Згідно зі статтею 514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

46. Для процесуального правонаступництва юридичної особи, яка є стороною у судовому процесі, необхідне встановлення або правонаступника такої юридичної особи внаслідок її припинення шляхом реорганізації, або правонаступника окремих її прав чи обов`язків внаслідок заміни сторони у відповідному зобов`язанні. В обох випадках для встановлення процесуального правонаступництва юридичної особи суд має визначити підстави такого правонаступництва, а також обсяг прав та обов`язків, який перейшов до правонаступника у спірних правовідносинах. Суд будь-якої інстанції зобов`язаний залучити до участі у справі правонаступника сторони або третьої особи, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво прав та обов`язків відповідної особи, а правонаступник існує. Питання процесуальної правосуб`єктності сторони, третьої особи, їхніх правонаступників належать до тих, які суд має вирішити під час розгляду справи незалежно від стадії судового процесу. Не є перешкодами для з`ясування підстав процесуального правонаступництва межі розгляду справи у суді відповідної інстанції, а також предмет доказування за відповідними позовними вимогами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 30.06.2020 у справі №264/5957/17 (пункти 29, 31)).

47. Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 17.01.2020 у справі №916/2286/16 (на яку посилається Заявник у касаційній скарзі) зробила висновок, що вирішення питання про заміну сторони виконавчого провадження здійснюється судом з урахуванням положень статей 74-79, 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за перевірки та надання оцінки доказам, наданим в обґрунтування відповідної заяви, зокрема, їх достовірності та достатності для висновків про фактичний перехід прав та обов`язків сторони виконавчого провадження до іншої особи на підставі правочину, якому має бути надана оцінка на предмет нікчемності, тобто недійсності в силу положень закону. При цьому встановлення обставин, за яких цей правочин може бути визнаний недійсним (оспорюваний) за відсутності оспорення або визнання його недійсним у встановленому законом порядку, не входить у межі дослідження під час розгляду такої заяви, а тому відповідні обставини не можуть бути підставою для відмови у здійсненні заміни сторони процесу правонаступником, оскільки це суперечитиме презумпції правомірності правочину, визначеному статтею 204 Цивільного кодексу України.

48. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 14.11.2018 у справі №2-1383/2010 виснувала, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

49. Тобто задоволення заяви про заміну сторони правонаступником здійснюється судом відповідно до норм матеріального і процесуального права, які не передбачають право суду надавати на цій стадії оцінку оспорюваним правочинам, що буде порушувати презумпцію їх правомірності (ст. 204 ЦК України).

50. Як вбачається зі змісту оскаржуваних судових рішень, господарські суди першої та апеляційної інстанцій під час розгляду Заяви не надавали правову оцінку додатковій угоді №3 від 29.03.2016 до Договору підряду та Договору відступлення (посиланням на які обґрунтована Заява) з точку зору наявності чи відсутності передбачених законом підстав для визнання їх недійсними. Також оскаржувані судові рішення не містять висновків про нікчемність зазначених правочинів, про які зазначає Заявник у касаційній скарзі.

51. З огляду на таке доводи Заявника про неврахування господарськими судами попередніх інстанцій правової позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 17.01.2020 у справі №916/2286/16, не знайшли свого підтвердження, адже висновки про нікчемність певних правочинів, зокрема Договору відступлення, проти яких заперечує Заявник, в оскаржуваних судових рішеннях відсутні.

52. Водночас підлягають відхиленню як нерелевантні посилання заявника на постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №917/1345/17 про стягнення на користь господарського товариства з учасників товариства грошових коштів, отриманих ними без достатньої правової підстави у вигляді дивідендів через відсутність рішення загальних зборів учасників товариства, спірні правовідносини в якій не є подібними до цієї справи. Зазначена постанова не містить висновків щодо застосування відповідних норм права під час вирішення питання щодо заміни сторони (стягувача) його правонаступником, зокрема, у зв`язку з відступленням ним права вимоги за правочином.

53. Верховний Суд приймає до уваги, що Заявник посилається на вказану постанову у справі №917/1345/17 у контексті застосування положень статті 75 Господарського процесуального кодексу України щодо надання преюдиційного значення саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Однак зі змісту оскаржуваних судових рішень не вбачається, що при їх ухваленні господарські суди виходили з певних преюдиційних обставин, зокрема, визнаних такими помилково. Натомість Заявник у касаційній скарзі не наводить конкретних підстав для висновку, що господарські суди залишили поза увагою певні судові рішення, які містять преюдиційні для цієї справи обставини.

54. Верховний Суд вважає слушними посилання Заявника на положення Цивільного кодексу України щодо презумпції правомірності правочину, яка не була спростована щодо Договору відступлення, адже матеріали справи не містять відомостей про наявність судових рішень про визнання недійсними додаткової угоди №3 від 29.03.2016 до Договору підряду та Договору відступлення.

55. Водночас з огляду на вказану презумпцію, закріплену в статті 204 Цивільного кодексу України, Верховний Суд вважає безпідставними аргументи Заявника про необґрунтоване відхилення клопотання ПрАТ "Індбуд" про зупинення провадження у справі до розгляду іншої господарської справи №910/18250/16(9110/129/39/22) про визнання недійсним Договору відступлення. Ані ПрАТ "Індбуд", ані Заявник не довели об`єктивної неможливості розгляду цієї справи до вирішення справи №910/18250/16(9110/129/39/22) та набрання законної сили ухваленим у ній судовим рішенням, зокрема, наявність конкретних обставин (фактів), які є предметом цього судового розгляду, але не можуть бути встановлені на підставі зібраних доказів.

56. При цьому Верховний Суд зауважує, що господарські суди відмовили в задоволенні Заяви, виходячи з оцінки та дослідження наданих учасниками справи та Заявником доказів відповідно до вимог глави 5 Господарського процесуального кодексу України з точки зору їх належності, допустимості, достовірності та вірогідності.

57. Згідно зі статтею 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

58. Допустимість доказів за статтею 77 Господарського процесуального кодексу України полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

59. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

60. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи (ст. 78 Господарського процесуального кодексу України).

61. Відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

62. Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

63. Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

64. У частині 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу.

65. Згідно з положеннями статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

66. Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (відповідні висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі №910/18036/17, від 23.10.2019 у справі №917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі №917/2101/17, на які посилається скаржник).

67. За змістом статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

68. Враховуючи наведену вище сутність принципу змагальності сторін та стандарту доказування вірогідності доказів, господарські суди попередніх інстанцій встановили, що поведінка боржника свідчить про те, що у період після набуття у 2016 році законної сили судовим рішення у цій справі стягувач ПрАТ "Індбуд" вчиняв значну кількість дій з метою домогтися виконання вказаного судового рішення та одержання присуджених коштів. Натомість ТОВ "Амадеус Ко" (до звернення його із заявою про заміну стягувача від 22.06.2023) і Заявник, які були нібито обізнані з частковим припиненням боргу прощенням, існуванням нового кредитора та сплатою коштів ТОВ "Амадеус Ко" новому кредитору, попри активну позицію ПрАТ "Індбуд", спрямовану на виконання судового рішення на його користь, численні судові провадження щодо одержання дублікату наказу та заміни стягувача (який є відмінним від того, якому ТОВ "Амадеус Ко" уже сплатив грошові кошти), відкриття у 2018 році виконавчого провадження та арешту майна на суму 4192382,02 грн, не повідомили господарський суд та ПрАТ "Індбуд" в особі ліквідатора арбітражного керуючого Корольова В.В. про наведене з метою припинити такі процесуальні дії та одержати правову певність у частині існування примусу до виконання судового рішення.

69. Крім того, господарські суди встановили, що додані до Заяви банківські виписки на підтвердження виконання в 2016 році відступленого на користь Заявника зобов`язання, які вказують на перерахування Боржником на користь Заявника у період 13.04.2016 - 18.11.2016 грошових коштів у загальному розмірі 2481267,64 грн з призначенням платежу "погашення заборгованості згідно дог. про відступлення прав вимоги №31/03/2016 від 31.03.2016 без ПДВ", не спростовують висновку щодо можливої дати виготовлення зазначених договорів, адже з огляду на суперечливість поведінки ТОВ "Амадеус Ко" та Заявника, невідповідність загальної суми перерахованих коштів (навіть при врахуванні наявних в таких виписках платежів на користь Заявника з іншим призначенням) сумі відступленого зобов`язання, здійснення таких платежів без врахування ПДВ при встановлені в Договорі відступлення суми з ПДВ, надають підстави для висновку про можливе підлаштування реквізитів такого правочину під наявні платежі між такими особами.

70. Верховний Суд зауважує про безпідставність посилання Заявника на те, що підпунктом 196.1.5 Податкового кодексу України не визначено об`єктом оподаткування податком на додану вартість операції з відступлення права вимоги, переведення боргу. Такі аргументи суперечать іншим доводам Заявника щодо сплати ТОВ "Амадеус Ко" йому грошових коштів за відповідними платіжними документами саме як новому кредитору щодо сплати заборгованості за Договором підряду, позов про стягнення якої задоволено судовим рішенням у цій справі та набуття права вимоги щодо якої на підставі Договору відступлення визначено Заявником підставою для заміни стягувача в цій справі.

71. Водночас господарськи суди врахували, що рішенням Господарського суду міста Києва від 06.07.2015 (з урахуванням ухвали про виправлення описки від 25.02.2016), залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 20.01.2016, стягнуто з Боржника на користь ПрАТ "Індбуд" грошових коштів у загальному розмірі 4192382,02 грн, тоді як за умовами Договору відступлення Заявник набув права вимоги в сумі 2651267,64 грн.

72. Отже, господарські суди виснували, що додані до заяви банківські виписки, які вказують на перерахування Боржником на користь Заявника у 2016 році грошових коштів у загальному розмірі 2481267,64 грн, не надають підстави для висновку про факт вибуття ПрАТ "Індбуд" з матеріального правовідношення та перехід його прав та обов`язків до Заявника.

73. З огляду на встановлені обставини господарські суди попередніх інстанцій, оцінивши поведінку Заявника протягом 5 років перебігу відносин із виконання судового рішення у цій справі в сукупності з принципами неухильного дотримання добросовісності при реалізації своїх прав, обґрунтовано констатували, що долучені ним до поданої заяви документи не містять ознак доказів викладених в обґрунтування поданої ним у Заяви.

74. Звертаючись із касаційною скаргою, Заявник заперечує проти наведених висновків судів, однак доводи в цій частині по суті зводяться до переоцінки наявних у матеріалах справи доказів та до встановлення інших обставин у справі, ніж встановлені господарськими судами попередніх інстанцій, що відповідно до встановлених статтею 300 Господарського процесуального кодексу України меж розгляду справи не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

75. Звертаючись з касаційною скаргою, Заявник не довів неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права до встановлених під час розгляду справи обставин як необхідної передумови для скасування оскаржуваних судових рішень.

76. Зважаючи на викладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову в задоволенні касаційної скарги та залишення без змін ухвали та постанови судів попередніх інстанцій.

Розподіл судових витрат

77. Понесені скаржником у зв`язку з переглядом справи в суді касаційної інстанції судові витрати покладаються на скаржника, оскільки касаційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Стройкомплекс Інжинірінг" залишити без задоволення.

2. Постанову Північного апеляційного господарського суду від 31.01.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 09.10.2023 у справі №910/11424/15 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Картере

Судді К. Огородік

В. Погребняк