Постанова

від 16.04.2024 по справі 922/3883/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 922/3883/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Волковицька Н. О. - головуючий, Могил С. К., Случ О. В.,

секретар судового засідання - Мельникова Л. В.,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури

на рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі

за позовом керівника Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України

до: 1) Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області,

2) фізичної особи-підприємця Уса Євгенія Олександровича,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна,

про визнання недійсним договору оренди та зобов`язання повернути майно.

У судовому засіданні взяли участь представники: прокуратури - Зарудяна Н. О., Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області - Продоус А. О.

1. Короткий зміст позовних вимог і заперечень

1.1. У серпні 2023 року керівник Шевченківської окружної прокуратури міста Харкова (далі - Прокурор) звернувся до Господарського суду Харківської області з позовом в інтересах держави в особі Міністерства освіти і науки України до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (далі - РВ ФДМУ по Харківській області) та фізичної особи-підприємця Уса Євгенія Олександровича (далі - ФОП Ус Є. О.) в якому просив суд:

- визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.10.2022 № 0200, укладений між РВ ФДМУ по Харківській області та ФОП Усом Є. О. (далі - спірний договір оренди від 06.10.2022 № 0200);

- зобов`язати ФОП Уса Є. О. звільнити та повернути Харківському національному університету імені В. Н. Каразіна (код ЄДРПОУ 02071205) (далі - Університет та/або балансоутримувач) за актом приймання-передачі нежитлову будівлю під літ. «Х-1» загальною площею 435,3 кв. м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 188-А.

1.2. Позовні вимоги, із посиланнями на положення статті 131-1 Конституції України, статті 23 Закону України «Про прокуратуру», статей 203, 215, 220, 793, 795 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 4 Закону України від 10.04.1992 № 2269-XII «Про оренду державного та комунального майна», статті 4 Закону України «Про приватизацію державного та комунального майна», статей 69, 80 Закону України «Про освіту» обґрунтовані тим, що спірний договір оренди від 06.10.2022 № 0200 суперечить вимогам чинного законодавства з огляду на те, що об`єкт освіти у даному випадку використовується для здійснення підприємницької діяльності, пов`язаної з обслуговування наземного транспорту, тобто для діяльності не пов`язаної з освітнім процесом навчального закладу.

1.3. РВ ФДМУ по Харківській області, заперечуючи проти позову, зазначало, що Прокурором не доведено того, що передача спірного нерухомого майна в оренду ФОП Усу Є. О. не пов`язана з обслуговуванням Університету та учасників освітнього процесу, а згідно укладеного 01.11.2022 між Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна та ФОП Усом Є. О. договору про співробітництво (далі - договір про співробітництво від 01.11.2022), передбачені взаємні зобов`язання по спільній організації, удосконаленню і забезпеченню технічної допомоги Університету, які спрямовані на поліпшення технічного стану його автомобільного транспорту під час дії режиму воєнного стану в Україні.

Також, РВ ФДМУ по Харківській області посилалося на те, що практика Верховного Суду, на яку посилається позивач прийнята до набрання законної сили Порядком передачі в оренду державного та комунального майна, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.06.2020 № 483 (далі - Порядок № 483), положеннями якого керувалося РВ ФДМУ по Харківській області у спірних правовідносинах.

Посилаючись на умови договору про співробітництво від 01.11.2022 РВ ФДМУ по Харківській області зазначало, що при укладанні спірного договору оренди від 06.10.2022 № 0200 виходило з того, що Харківський національний університет імені В. Н. Каразина самостійно не мав можливості здійснювати відповідне обслуговування автомобілів, які знаходяться на його балансі, а послуга щодо обслуговування автомобілів, є побутовою, а відтак є такою, що не погіршує соціально-побутових умов.

1.4. Прокурор у відповіді на відзив посилався на пріоритет норм Закону України «Про освіту» над нормами Порядку № 483, який є підзаконним нормативно-правовим актом, а також на невизначеність прав та обов`язків сторін і оплати послуг за договором про співробітництво від 01.11.2022.

1.5. ФОП Ус Є. О. заперечуючи проти позову, звертав увагу на те, що Прокурор не має права здійснювати представництво Міністерства освіти і науки України, а спірне приміщення передано закладом освіти в оренду з метою обслуговування учасників освітнього процесу. В своєму відзиві ФОП Ус Є. О. також, посилався на необґрунтованість повноважень Прокурора щодо подання позову у цій справі через недодержання розумних строків щодо представництва в суді в особі позивача, а також на умови договору про співробітництво від 01.11.2022, які свідчать про те, що спірний договір оренди від 06.10.2022 № 0200 забезпечує можливість обслуговування учасників освітнього процесу, а саме майна у виді автомобільного транспорту Університету.

1.6. Міністерство освіти та науки України зазначало, що матеріали справи містять лист від 22.08.2022 № 1/9547-22, яким Міністерство надало дозвіл на передачу в оренду спірних нежитлових приміщень.

2. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2023 у справі № 922/3883/23 (суддя Прохоров С. А.), залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 (Склярук О. І. - головуючий, судді: Гетьман Р. А., Хачатрян В. С.) у задоволенні позову відмовлено повністю.

2.2. Судові рішення обґрунтовані відсутністю підстав з якими закон пов`язує можливість визнання у судовому порядку недійсним договору оренди від 06.10.2022 № 0200, адже зазначений договір укладено з дотриманням вимог частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту».

Так, суди зазначили, що підстава передачі спірного нерухомого майна, визначена у листі РВ ФДМУ по Харківській області від 04.07.2022 № 16-04-01567 відповідає ознакам мети оренди, визначеним у приписах частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», а саме щодо отримання послуг які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Суди при цьому звернули увагу, що метою спірного договору оренди від 06.10.2022 № 0200, згідно наявних у справі документів, є отримання послуг які не можуть бути забезпечені безпосередньо Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна, пов`язаних із обслуговуванням учасників освітнього процесу, а саме технічним обслуговуванням та ремонтом автомобільного транспорту Університету.

Крім цього суди зазначили, що договір про співробітництво від 01.11.2022 деталізує взаємовідносини між орендарем та Університетом щодо використання переданих в оренду приміщень, адже такий договір укладено у зв`язку з укладанням спірного договору оренди від 06.10.2022 № 0200.

3. Короткий зміст касаційної скарги і заперечення на неї

3.1. Не погоджуючись із рішенням Господарського суду Харківської області від 06.11.2023 та постановою Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 922/3883/23, Прокурор звернувся до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення та постанову, ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити у повному обсязі. Судові витрати, понесені Харківською обласною прокуратурою за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг стягнути з відповідачів на користь Харківської обласної прокуратури.

3.2. За змістом касаційної скарги її подано на підставі положень пункту 3 частини 2 статті 287 ГПК України.

3.3. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, скаржник наголошує на відсутності висновку Верховного Суду з питання застосування норми права у подібних правовідносинах, а саме щодо дотримання вимог частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту» у частині законності надання в оренду майна закладу освіти за умови не визначення в договорі мети оренди, пов`язаної із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, та подальшого укладення договору про співпрацю.

У контексті наведених доводів скаржник наголошує, що спірне нерухоме майно навчального закладу передано в оренду усупереч вимогам частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», а саме без мети надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, що підтверджується, зокрема, матеріалами проведеного РВ ФДМУ по Харківській області аукціону з передачі в оренду нежитлових приміщень Університету, а також умовами договору оренди від 06.10.2022 № 0200. Так, скаржник звертає увагу, що відповідно до оголошення про передачу в оренду через аукціон спірного нерухомого майна, останнє може бути використано орендарем за будь-яким цільовим призначенням. Аналогічні умови передбачені в укладеному за результатами проведеного аукціону договорі оренди від 06.10.2022 № 0200, у пункті 7 якого визначено, що майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря (може бути використане за будь-яким цільовим призначенням).

Вказане, на думку скаржника, свідчить про те, що Університет, на час укладення спірного договору оренди від 06.10.2022 № 0200 не потребував та не передбачав надання послуг, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Судами першої та апеляційної інстанцій не прийнято до уваги також те, що спірний договір оренди укладено 06.10.2022, у той час як договір про співробітництво 01.11.2022, що свідчить про пристосування діяльності суб`єкта господарювання - ФОП Уса Є. О. до можливих потреб навчального закладу.

З наведеного вбачається, що спірне нерухоме майно закладу освіти передано суб`єкту господарювання в порушення вимог частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту» для здійснення власної підприємницької діяльності, пов`язаної з обслуговуванням наземного транспорту, тобто для діяльності не пов`язаної з освітнім процесом навчального закладу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, у зв`язку з чим спірний договір оренди від 06.10.2022 № 0200 підлягає визнанню недійсним за приписами статей 203, 215 ЦК України, як такий, що суперечить актам цивільного законодавства, а приміщення поверненню його балансоутримувачу.

Крім цього, посилаючись на правові висновки Великої Палати Верховного Суду та Верховного Суду, викладені у постановах від 27.11.2018 у справі № 905/1227/17, від 15.06.2018 у справі № 906/164/17, від 05.08.2020 у справі № 913/152/18, скаржник звертає увагу на те, що невикористання навчальним закладом спірних приміщень для навчального (освітнього) процесу не надає права передачі цих приміщень в оренду з іншою метою, ніж пов`язаною з освітнім процесом.

3.4. Міністерство освіти і науки України у відзиві на касаційну скаргу просить прийняти об`єктивне та законне рішення, а справу розглянути без участі представника Міністерства. Водночас звертає увагу на те, що у матеріалах справи наявний лист Міністерства освіти і науки України від 22.08.2022 № 1/9547-22, яким надано дозвіл на передачу в оренду спірних нежитлових приміщень.

3.5. Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна надав клопотання про розгляд справи за відсутності представника Університету.

3.6. ФОП Ус Є. О. у відзиві на касаційну скаргу просить рішення та постанову залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

3.7. РВ ФДМУ по Харківській області у відзиві просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та постанову - без змін.

4. Фактичні обставини справи, встановлені судами

4.1. Як свідчать матеріали справи та установили суди попередніх інстанцій, РВ ФДМУ по Харківській області листом від 04.07.2022 № 16-04-01567 повідомило Харківський національний університет імені В. Н. Каразіна про надходження заяви потенційного орендаря ФОП Уса Є. О. щодо оренди державного нерухомого майна, а саме нежитлової будівлі під літ. «X-1» загальною площею 435,3 кв. м, розташованої за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 188-А, що обліковується на балансі Університету та включення цього майна до Переліку об`єктів, щодо яких прийнято рішення про передачу в оренду на аукціоні. Заявник - ФОП Ус Є. О., мета використання - станції технічного обслуговування автомобілів, строк оренди 1 рік.

У відповідь на вказаний лист Університет листом від 29.08.2022 № 0614/6 повідомив, що не заперечує проти включення до Переліку першого типу потенційного об`єкта оренди.

При цьому, як убачається з наведеного листа від 29.08.2022 № 0614/6, а саме у графі цільове призначення об`єкта вказано: «… Орендар, що уклав договір оренди майна за результатами аукціону, має право використовувати майно за будь-яким цільовим призначенням, крім випадків з урахуванням обмежень, передбачених Порядком передачі майна в оренду». Крім цього, у графі підстава для включення зазначено: «майно не використовується у діяльності відповідного закладу протягом 3 років (для об`єктів площею 500 кв. м.)».

Судами також установлено, що Міністерство освіти і науки України листом від 22.08.2022 № 1/9547-22 надало дозвіл на укладення договору оренди, з метою розміщення станції обслуговування автомобілів.

Судами попередніх інстанцій також установлено, що після отримання погодження органом управління - Міністерством освіти і науки України, необхідні документи були направлені до РВ ФДМУ по Харківській області, для прийняття рішення про включення об`єкта оренди до Переліку першого типу.

31.08.2022 рішенням № 00592 РВ ФДМУ по Харківській області як орендодавця, об`єкт оренди було включено до Переліку першого типу і електронною торговою системою оголошено дату проведення електронного аукціону. При цьому у наведеному рішенні зазначено додаткові умови оренди, зокрема, що майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря, якщо майно не використовується у діяльності закладу протягом більш як три роки та за винятком таких цільових призначень, як: 10 - Склади. Камери схову, архіви, 12 - Проведення виставок, 14 - Майстерні, ательє. Салони краси, перукарні. Надання інших побутових послуг населенню, 15 - Ритуальні послуги. Громадські вбиральні. Збір і сортування вторинної сировини, 17 - Розміщення суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють іншу виробничу діяльність.

30.09.2022 РВ ФДМУ по Харківській області проведено аукціон з передачі в оренду нежитлових приміщень Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна (нежитлова будівля під літ. «X-1» ) загальною площею 435,3 кв. м, розташованих за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 188-А, (посилання на сторінку торгів - https://prozorro.sale/auction/LLE001- UA-20220902-93599). Відповідно до протоколу проведення електронного аукціону № LLE001-UA-20220902-93599 електронною торговою системою переможцем торгів з найвищою орендною ставкою визначено ФОП Уса Є. О.

За результатами аукціону укладено спірний договір оренди від 06.10.2022 № 0200, за умовами якого орендодавець передає, а орендар приймає у строкове платне користування окреме індивідуально визначене майно - нежитлові приміщення (кім. №№ 1-:-21, 25, 26) загальною площею 435,3 кв. м, першого поверху будівлі гаражу під літ. «Х-1», інвентарний № 10130065, розташовані за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 188-А, що обліковується на балансі Університету. Вартість вказаного приміщення визначено у відповідності з абзацом 3 пункту 175 Порядку № 483, у сумі 700 100,00 грн без податку на додану вартість.

У пункті 7 спірного договору оренди від 06.10.2022 № 0200 визначено цільове призначення майна, а саме, що майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря, якщо майно не використовується у діяльності закладу протягом 3 років (для об`єктів площею менш 500 кв. м), за винятком таких цільових призначень, як: 7.1.1 - Склади. Камери схову, архіви, 7.1.2 - Проведення виставок, 7.1.3 - Майстерні, ательє. Салони краси, перукарні. Надання інших побутових послуг населенню, 7.1.4 - Ритуальні послуги. Громадські вбиральні. Збір і сортування вторинної сировини, 7.1.4 - Розміщення суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють іншу виробничу діяльність.

Крім цього судами попередніх інстанцій було встановлено, що спірні приміщення Університету передавались в оренду з обмеженням можливості їх використання. Орендар зобов`язується дотримуватись щодо використання об`єкта оренди згідно категорій за цільовим призначенням: 10 - склади, камери схову, архіви, 12 - проведення виставок, 14 - майстерні, ательє, салони краси, перукарні, надання інших побутових послуг населенню, 15 - ритуальні послуги, громадські вбиральні, збір і сортування вторинної сировини, 17 - розміщення суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють іншу виробничу діяльність.

Відповідно до пункту 12.1 договору оренди від 06.10.2022 № 0200, договір укладено строком на 1 рік з дня набрання чинності цим договором, та починає діяти з 06.10.2022.

На виконання зазначеного вище договору оренди від 06.10.2022 № 0200, підписано акт приймання-передавання орендованого нерухомого майна, що належить до державної власності.

До того ж, судами попередніх інстанцій встановлено та підтверджується матеріалами справи, що у договорі про співробітництво від 01.11.2022, укладеному між Харківським національним університетом імені В. Н. Каразіна та ФОП Усом Є. О, передбачено, що:

- ФОП Ус Є. О. («Станція») є діагностичною та ремонтною базою автотранспортного підрозділу Університету (надалі - Підрозділ) з технічного обслуговування автомобільних транспортних засобів чи їх складових частин, які обліковуються на балансі Університету, та розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 188-А (пункт 1.1 договору про співробітництво від 01.11.2022);

- Сторони приймають на себе взаємні зобов`язання по спільній організації, удосконаленню і забезпеченню технічної допомоги Університету, які спрямовані на поліпшення технічного стану автомобільного транспорту Університету під час дії режиму воєнного стану в Україні (пункт 1.2 договору про співробітництво від 01.11.2022);

- Роботи по наданню технічної допомоги проводяться в приміщеннях Станції (пункт 1.3 договору про співробітництво від 01.11.2022);

- Станція зобов`язується надавати Підрозділу право спільного користування приміщеннями, інструментом, обладнанням та апаратурою для діагностики технічного стану та ремонту автомобільного транспорту Університету (пункт 2.1.1 договору про співробітництво від 01.11.2022);

- Станція зобов`язується приймати участь в забезпеченні і організації проведення діагностики технічного стану та ремонту автомобільних транспортних засобів Університету (пункт 2.1.2 договору про співробітництво від 01.11.2022);

- Станція зобов`язується забезпечувати співробітників Підрозділу інструментом необхідним для проведення діагностики технічного стану та ремонту автомобільних транспортних засобів Університету (пункт 2.1.4 договору про співробітництво від 01.11.2022);

- Університет має право спільного користування приміщеннями, інструментом, обладнанням та апаратурою для діагностики технічного стану та ремонту автомобільних транспортних засобів Університету (пункт 2.4.1 договору про співробітництво від 01.11.2022).

У пункті 6.1 договору про співробітництво від 01.11.2022 сторони чітко зазначили, що договір укладено без взаємних фінансових зобов`язань, тобто на безоплатній основі.

5. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до частини 1 статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Ураховуючи викладене, касаційний господарський суд переглядає оскаржувані рішення та постанову в межах доводів та вимог касаційної скарги.

5.2. Відповідно до положень статті 16 ЦК України визнання правочину недійсним є одним із передбачених законом способів захисту цивільних прав та інтересів, а загальні вимоги щодо недійсності правочину передбачено статтею 215 зазначеного кодексу.

Так, відповідно до частини 1 статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього кодексу.

Зазначена норма кореспондується з положеннями частини 1 статті 207 Господарського кодексу України (далі - ГК України), згідно з якою господарське зобов`язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб`єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов`язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Загальні вимоги, додержання яких є необхідним для чинності правочину, наведено у статті 203 ЦК України, відповідно до частини першої якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Частиною 1 статті 216 ЦК України передбачено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов`язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов`язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Розглядаючи позовні вимоги Прокурора у цій справі, зокрема, щодо визнання недійсним договору оренди від 06.10.2022 № 0200, колегія суддів досліджує вид діяльності ФОП Уса Є. О. у спірних приміщеннях крізь призму положень частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», адже у цій справі підставою недійсності договору вказано невідповідність умов договору положенням наведеної норми.

Згідно з приписами частини 1 статті 80 Закону України «Про освіту» (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) до майна закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належать, зокрема, нерухоме та рухоме майно, включаючи будівлі, споруди, земельні ділянки, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло тощо. Майно закладів освіти та установ, організацій, підприємств системи освіти належить їм на правах, визначених законодавством.

Частиною 1 статті 79 та абзацом 3 частини 5 статті 80 Закону України «Про освіту» унормовано, що майно навчальних закладів може використовуватись як додаткове джерело фінансування цих закладів шляхом отримання доходів від надання в оренду приміщень, споруд, обладнання.

Частиною 4 статті 80 Закону України «Про освіту» (у редакції чинній на час укладання оспорюваного договору) передбачалось, що об`єкти та майно державних і комунальних закладів освіти не підлягають приватизації чи використанню не за освітнім призначенням, крім надання в оренду з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, з урахуванням визначення органом управління можливості користування державним нерухомими майном відповідно до законодавства.

Зазначене узгоджується з пунктом 29 Порядку № 483, відповідно до якого, не можуть бути використані за будь-яким цільовим призначенням такі об`єкти оренди як майно закладів освіти. Такі об`єкти оренди можуть використовуватися лише для розміщення відповідних закладів або лише із збереженням профілю діяльності за конкретним цільовим призначенням, встановленим рішенням відповідного представницького органу місцевого самоврядування, крім випадків, що передбачають використання частини такого майна з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо такими закладами, пов`язаних із забезпеченням чи обслуговуванням діяльності таких закладів, їх працівників та відвідувачів. Зазначені об`єкти можуть також використовуватися для проведення науково-практичних, культурних, мистецьких, громадських, суспільних та політичних заходів.

Тобто, наведені положення законодавства передбачають можливість надання в оренду майна державних і комунальних закладів освіти з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладом освіти, а саме:

або/та пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу;

або/та пов`язаних з обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Також судовою колегією враховується, що підпунктом 2 пункту 8 Постанови Кабінету Міністрів України від 27.08.2010 № 796 «Про затвердження переліку платних послуг, які можуть надаватися навчальними закладами, іншими установами та закладами системи освіти, що належать до державної і комунальної форми власності», передбачена можливість надання в оренду будівель, споруд, окремих тимчасово вільних приміщень і площ, іншого рухомого та нерухомого майна або обладнання, що тимчасово не використовується у освітній, навчально-виховній, навчально-виробничій, науковій діяльності, у разі, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у закладі (установі) освіти.

З викладеного слідує, що чинний на момент укладення спірного договору оренди від 06.10.2022 № 0200 Закон України «Про освіту» містив положення, якими було імперативно передбачено заборону використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

Дійсно, Закон України «Про освіту» не містить переліку послуг, які можуть надаватися в орендованих приміщеннях закладів освіти, проте враховуючи загальну спрямованість положень цього Закону, такі послуги повинні мати пов`язаність з навчально-виховним процесом чи його учасниками. Звідси, питання про те, чи пов`язані послуги, які надаються в орендованих приміщеннях з обслуговуванням учасників освітнього процесу суди мають вирішувати виходячи із конкретних обставин справи, однак з обов`язковим урахуванням того, що надання в оренду майна закладів освіти, в тому числі, і для обслуговування учасників освітнього процесу можливе виключно у випадку, коли це не погіршує соціально-побутових умов осіб, які навчаються або працюють у навчальному закладі.

Аналогічний висновок викладено у постановах Верховного Суду від 08.11.2022 у справі № 917/1090/21, від 20.01.2022 у справі № 906/1551/20, від 17.01.2023 у справі № 902/51/21.

Відповідно до пункту 1.5 Статуту Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 13.06.2018 № 644, Університет є юридичною особою державної форми власності, яка діє в статусі бюджетної установи, має самостійний баланс, власний герб, прапор, товарний знак, гербову печатку, печатку із своєю назвою, офіційний бланк із зображенням Державного герба України, бланки з гербом Університету. Університет від свого імені може набувати цивільних прав і мати цивільні обов`язки, бути позивачем і відповідачем у суді.

Головним завданням Університету є серед іншого, провадження на високому рівні освітньої діяльності, яка забезпечує здобуття особами вищої освіти відповідного ступеня за обраними ними спеціальностями (напрямами) (підпункт 1 пункту 1.4 Статуту).

Згідно з пунктами 9.1, 9.3 Статуту, матеріально-технічна база Університету включає будівлі, споруди, землю, комунікації, обладнання, транспортні засоби, службове житло та інші матеріальні цінності. Майно закріплюється за Університетом на праві господарського відання і не може бути предметом застави, а також не підлягає вилученню або передачі у власність юридичним і фізичним особам без згоди Міністерства освіти і науки України та конференції трудового колективу Університету крім випадків передбачених законодавством.

Верховний Суд зауважує, що приписами Закону України «Про освіту» чітко встановлена заборона на використання майна державних та комунальних закладів освіти не за освітнім призначенням. Надання в оренду майна закладів освіти, як виняток, передбачалося лише з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу.

У постанові Верховного Суд від 09.04.2024 у справі № 927/400/23, висновки в якій з огляду на положення частини 4 статті 300 ГПК України колегія суддів враховує під час розгляду цієї справи, зазначено, що договір оренди майна закладів освіти має обмеження щодо використання такого майна і такі обмеження (цільове призначення) повинні бути встановлені у самому договорі.

Підсумовуючи наведене, Верховний Суд звертає увагу на те, що системний аналіз наведених положень чинного законодавства та практики Верховного Суду дає підстави вважати, що саме у договорі оренди майна закладів освіти має бути визначено мету (цільове призначення) використання такого майна, з урахуванням обмежень, визначених у положеннях частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту».

Як зазначалося, суди попередніх інстанцій відмовляючи у задоволенні позовних вимог у цій справі виходили з того, що спірний договір оренди від 06.10.2022 № 0200 укладено з дотриманням вимог частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», оскільки його метою є отримання послуг які не можуть бути забезпечені безпосередньо Університетом, пов`язаних із обслуговуванням учасників освітнього процесу, а саме технічним обслуговуванням та ремонтом автомобільного транспорту Харківського національного університету імені В. Н. Каразіна, що підтверджується листом РВ ФДМУ по Харківській області від 04.07.2022 № 16-04-01567 та договором про співробітництво від 01.11.2022.

Втім, як убачається з матеріалів справи нежитлові приміщення, які орендує ФОП Ус Є. О. за спірним правочином належать до майна освіти, однак передані останньому у користування не з метою надання послуг, які не можуть бути забезпечені безпосередньо закладами освіти, пов`язаних із забезпеченням освітнього процесу або обслуговуванням учасників освітнього процесу, а з метою використання орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря, при цьому фактично використовуються у його підприємницькій діяльності, з метою розміщення станції обслуговування автомобілів, про що зазначено, зокрема, у листі Міністерства освіти і науки України від 22.08.2022 № 1/9547-22.

З матеріалів справи також убачається, що як у рішенні РВ ФДМУ по Харківській області від 31.08.2022 № 00592, відповідно до якого об`єкт оренди було включено до Переліку першого типу, так і в самому договорів оренди від 06.10.2022 № 0200 визначено мету використання цього майна (цільове призначення майна): «… майно може бути використане орендарем за будь-яким цільовим призначенням на розсуд орендаря (може бути використане за будь-яким цільовим призначенням), якщо: майно не використовується у діяльності закладу протягом 3 років (для об`єктів площею менш 500 кв. м), за винятком таких цільових призначень, як: 7.1.1 - Склади. Камери схову, архіви, 7.1.2 - Проведення виставок, 7.1.3 - Майстерні, ательє. Салони краси, перукарні. Надання інших побутових послуг населенню, 7.1.4 - Ритуальні послуги. Громадські вбиральні. Збір і сортування вторинної сировини, 7.1.4 - Розміщення суб`єктів підприємницької діяльності, які здійснюють іншу виробничу діяльність».

З наведеного слідує, що укладаючи спірний договір від 06.10.2022 № 0200 сторони не дотрималися вимог статті 80 Закону України «Про освіту», не визначили у спірному договорі конкретну мету використання об`єкта оренди, а надання орендарю права самостійно, на власний розсуд, використовувати орендоване нежитлове приміщення, порушує приписи частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», що в силу статей 203, 215 ЦК України та статті 207 ГК України є правовою підставою для визнання його недійсним.

Водночас Верховний Суд звертає увагу на те, що подальше укладення договору про співробітництво від 01.11.2022 не змінює змісту оскаржуваного договору оренди від 06.10.2022 № 0200 та не свідчить про дотримання положень частини 4 статті 80 Закону України «Про освіту», адже як зазначалося саме у договорі оренди майна закладів освіти має бути визначено мету (цільове призначення) використання такого майна.

Відповідно до пункту 2 статті 202 ГК України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, у разі його розірвання або визнання недійсним за рішенням суду.

Згідно частиною 1 статті 785 ЦК України у разі припинення договору найму наймач зобов`язаний негайно повернути наймодавцеві річ у стані, в якому вона була одержана.

Враховуючи те, що внаслідок визнання договору оренди від 06.10.2022 № 0200 недійсним, підстава для подальшого користування спірним майном у ФОП Уса Є. О. відсутня, вимога Прокурора про зобов`язання останнього звільнити та повернути балансоутримувачу (стороні спірного договору оренди від 06.10.2022 № 0200) - Харківському національному університету імені В. Н. Каразіна державне нерухоме майно, а саме нежитлову будівлю під літ. «Х-1» загальною площею 435,3 кв. м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 188-А шляхом підписання акта прийому-передачі, є обґрунтованою.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 14.01.2021 у справі № 917/782/20.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. За змістом пункту 3 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.

6.2. Частиною 1 статті 311 ГПК України передбачено, що суд скасовує судове рішення повністю або частково та ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених ст. 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону, або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню (частина 3 статті 311 ГПК України).

6.3. Ураховуючи викладене, зважаючи на зазначені положення законодавства, оскаржені у справі рішення і постанову необхідно скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову, оскільки судові рішення ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права.

7. Розподіл судових витрат

7.1. У зв`язку з прийняттям судом касаційної інстанції нового рішення про задоволення позову судовий збір за подання позовної заяви, апеляційної та касаційної скарг в порядку статті 129 ГПК України підлягає розподілу між відповідачами.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд.

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу заступника керівника Харківської обласної прокуратури задовольнити.

Рішення Господарського суду Харківської області від 06.11.2023 та постанову Східного апеляційного господарського суду від 17.01.2024 у справі № 922/3883/23 скасувати та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольни повністю.

Визнати недійсним договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності від 06.10.2022 № 0200, укладений між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Харківській області та фізичною особою-підприємцем Усом Євгенієм Олександровичем.

Зобов`язати фізичну особу-підприємця Уса Євгенія Олександровича (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) звільнити та повернути Харківському національному університету імені В. Н. Каразіна (код ЄДРПОУ 02071205, адреса: 61022, м. Харків, Майдан Свободи, 4)) нежитлову будівлю під літ. «Х-1» загальною площею 435,3 кв. м, яка розташована за адресою: м. Харків, вул. Полтавський шлях, 188-А, шляхом складання акта прийому-передачі майна.

Стягнути з Регіонального відділення Фонду державного майна України по Харківській області (код ЄДРПОУ 44223324, адреса: 61057, м. Харків, майдан Театральний, 1) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, адреса: 61001, Харківська область, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4) 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви, 4 026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень 00 копійок) судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги та 5 368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок) судового збору сплаченого за подання касаційної скарги у справі № 922/3883/23.

Стягнути з фізичної особи-підприємця Уса Євгенія Олександровича (код ЄДРПОУ НОМЕР_1 , адреса: АДРЕСА_1 ) на користь Харківської обласної прокуратури (код ЄДРПОУ 02910108, адреса: 61001, Харківська область, місто Харків, вулиця Богдана Хмельницького, будинок 4) 2 684,00 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні 00 копійок) грн судового збору сплаченого за подання позовної заяви, 4 026,00 грн (чотири тисячі двадцять шість гривень 00 копійок) судового збору сплаченого за подання апеляційної скарги та 5 368,00 грн (п`ять тисяч триста шістдесят вісім гривень 00 копійок) судового збору сплаченого за подання касаційної скарги у справі № 922/3883/23.

Доручити Господарському суду Харківської області видати накази на виконання цієї постанови.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Н. О. Волковицька

Судді С. К. Могил

О. В. Случ