Ухвала

від 18.04.2024 по справі 756/12044/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

18 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 756/12044/20

провадження № 61-4639 ск24

Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нетребенко Олександр Сергійович, на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2023 рокута постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дараган Юлії Віталіївни, заінтересована особа - ОСОБА_2 ,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаною скаргою, в якій просила визнати неправомірним рішення старшого державного виконавця Бобровицького відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми) (правонаступник - Ніжинський відділ державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції) Дараган Ю. В. (далі - державнийвиконавець) щодо відкриття виконавчого провадження № 70177664 за виконавчим листом № 756/12044/20 від 19 жовтня 2022 року; зобов`язати державного виконавця поновити її порушене право; встановити судовий контроль за виконанням ухвали суду шляхом зобов`язання державного виконавця повідомити суд і заявника про її виконання.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2023 року, залишеною без змін постановою Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року, у задоволенні скарги ОСОБА_1 відмовлено.

29 березня 2024 року до Верховного Суду через підсистему «Електронний суд» від імені ОСОБА_1 - адвокат Нетребенко О. С. подав касаційну скаргу на вказані судові рішення, у якій просив їх скасувати та ухвалити нове про задоволення скарги у повному обсязі.

Заявник порушує питання про поновлення строку на касаційне оскарження з посиланням на те, що строк пропущений з поважних причин, оскільки повний текст оскаржуваної постанови отриманий 28 лютого 2024 року. Клопотання підлягає задоволенню, оскільки обставини, на які посилається заявник, свідчать про поважність причин пропуску строку на касаційне оскарження.

Доводи касаційної скарги зводяться до того, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку щодо правомірності дій державного виконавця. Судами неправильно застосовано норми матеріального права та порушено норми процесуального права. Також суди не дослідили у повній мірі зібрані у справі докази, які мають значення для правильного вирішення справи та не врахували практику Верховного Суду у подібних правовідносинах.

Перевіривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про її необгрунтованість, з огляду на таке.

Відповідно до положень статті 124, пункту 9 частини третьої статті 129 Конституції України судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Вказане є складовою права на справедливий суд та однією із процесуальних гарантій доступу до суду, що передбачено статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

За змістом статті 1, частини першої статті 18Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження є завершальною стадією судового провадження, в межах якої виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

Виходячи із норм статті 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Відповідно до частини третьої статті 451 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги.

Судами встановлено, що в провадженні Оболонського районного суду міста Києва перебуває цивільна справа № 756/12044/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Бобровицької міської ради, про визначення місця проживання дитини та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: служба у справах дітей та сім`ї Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, служба у справах дітей Бобровицької міської ради, про визначення місця проживання дитини.

Ухвалою Оболонського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року в задоволенні заяви ОСОБА_2 про забезпечення позову відмовлено.

Постановою Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 рокуухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 10 листопада 2021 року скасовано та заяву ОСОБА_2 задоволено частково. В порядку забезпечення зустрічного позову надано можливість ОСОБА_2 спілкуватись з дочкою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , кожну другу суботу місяця з 11.00 до 15.00 години за місцем проживання дитини в присутності матері.

19 жовтня 2022 року на виконання зазначеної вище постанови Оболонський районний суд міста Києва видав виконавчий лист № 756/12044/20.

27 жовтня 2022 року державний виконавець відкрив виконавче провадження № 70177664 з примусового виконання виконавчого листа № 756/12044/20 від 19 жовтня 2022 року.

Згідно з вимогами частин першої та другої статті 64-1 Закону України «Про виконавче провадження» виконання рішення про встановлення побачення з дитиною полягає у забезпеченні боржником побачень стягувача з дитиною в порядку, визначеному рішенням. Державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником цього рішення у час та місці побачення, визначених рішенням, а у разі якщо вони рішенням не визначені, то перевірка здійснюється у час та місці побачення, визначених державним виконавцем.

Частиною восьмою розділу ІХ Інструкції з організації примусового виконання рішень передбачено, що державний виконавець здійснює перевірку виконання боржником рішення про встановлення побачення з дитиною у час та місці побачення стягувача з дитиною, визначені рішенням або державним виконавцем.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Верховний Суд у постанові від 09 листопада 2022 року (справа № 753/11909/21)вказав, що у разі якщо час та місце побачень з дитиною визначені рішенням суду, яке виконується, виконання такого судового рішення має здійснюватися в порядку, визначеному рішенням. Протилежне свідчитиме про несвоєчасне і неповне вчинення виконавчих дій виконавцем під час виконання рішення суду.

Виконанням виконавчого документа досягається єдина мета виконання відповідного рішення суду. Оскільки у рішенні суд визначив графік побачень стягувача з дитиною (час та місце), виконавець не вправі змінювати таке рішення суду, що виконується, оскільки таке судове рішення набрало законної сили, на його виконання суд видав виконавчий лист, а державний виконавець відкрив виконавче провадження. Таке рішення є обов`язковим для виконання сторонами та уповноваженим державним виконавцем.

Встановивши, що під час примусового виконання постанови Київського апеляційного суду від 06 вересня 2022 року у справі № 756/12044/20 про визначення ОСОБА_2 способу участі батька у вихованні малолітньої доньки державний виконавець діяв в межах повноважень та у спосіб, визначений Законом України «Про виконавче провадження», порядку виконання судових рішень, визначеного також Інструкцією з організації примусового виконання рішень, затвердженою наказом Міністерства юстиції України від 02 квітня 2012 року № 512/5, зокрема, здійснював заходи для встановлення місця проживання дитини та матері ОСОБА_1 з метою забезпечення останньою побачень ОСОБА_2 з дитиною, суди першої та апеляційної інстанцій обґрунтовано відмовили ОСОБА_1 у задоволенні її скарги.

Аргументи касаційної скарги не дають підстав для висновку, що оскаржені судові рішення ухвалені без додержанням норм процесуального права та зводяться до незгоди з висновками судів і тлумачення на свій розсуд норм процесуального права.

Інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги ОСОБА_1 , які аналогічні доводам її апеляційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судових рішень судів першої та апеляційної інстанцій, оскільки ґрунтуються на незгоді з фактичними обставинами, встановленими судами першої та апеляційної інстанцій, зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.

Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Відповідно до частини четвертої статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Вказане правило застосовується судом касаційної інстанції і при оскарженні постанови суду апеляційної інстанції, яка прийнята за результатами апеляційного перегляду ухвали суду першої інстанції.

Таким чином, зі змісту касаційної скарги, оскаржуваних судових рішень та доданих до касаційної скарги матеріалів убачається, що касаційна скарга є необґрунтованою, правильне застосовування частини третьої статті451 ЦПК України є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, наслідки розгляду такої скарги не мають значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення апеляційної інстанції, тому є підстави для відмови у відкритті касаційного провадження за цією касаційною скаргою.

Керуючисьстаттею 390, частинами четвертою та шостою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

Поновити ОСОБА_1 строк на касаційне оскарження ухвали Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2023 року та постанови Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року.

Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Нетребенко Олександр Сергійович, на ухвалу Оболонського районного суду міста Києва від 07 серпня 2023 рокута постанову Київського апеляційного суду від 21 лютого 2024 року у справі за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Ніжинського відділу державної виконавчої служби у Ніжинському районі Чернігівської області Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Дараган Юлії Віталіївни, заінтересована особа - ОСОБА_2 .

Додані до скарги матеріали повернути заявнику.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара