Постанова

від 19.04.2024 по справі 560/18049/23

СЬОМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 560/18049/23

Головуючий суддя 1-ої інстанції - Слободонюк М.В.

Суддя-доповідач - Курко О. П.

19 квітня 2024 року

м. Вінниця

Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді: Курка О. П.

суддів: Боровицького О. А. Шидловського В.Б. ,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Хмельницького окружного адміністративного суду на рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державної судової адміністрації України, Хмельницького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії,

В С Т А Н О В И В :

в жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Державної судової адміністрації України, Хмельницького окружного адміністративного суду про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії.

Рішенням Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року позов задоволено частково.

Визнано протиправною бездіяльність Державної судової адміністрації України щодо не забезпечення Хмельницького окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями для проведення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 08.10.2022 виходячи зі встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн. та встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн.

Зобов`язано Державну судову адміністрацію України забезпечити Хмельницький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями для здійснення виплати суддівської винагороди ОСОБА_1 за період з 01.01.2021 по 08.10.2022 виходячи зі встановленого на 01.01.2021 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 грн. та встановленого на 01.01.2022 прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2481,00 грн.

Визнано протиправними дії Хмельницького окружного адміністративного суду щодо нарахування та виплати ОСОБА_1 у період з 01.01.2021 по 08.10.2022 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді у розмірі 2102 грн.

Зобов`язано Хмельницький окружний адміністративний суд здійснити перерахунок та виплату ОСОБА_1 суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 08.10.2022, обчисленої у відповідності до вимог статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 №1402-VIII, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 01.01.2021 2270,00 грн., на 01.01.2022 2481,00 грн., з врахуванням виплачених сум та утриманням передбачених законом податків та обов`язкових платежів при їх виплаті.

В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із прийнятим судовим рішенням, відповідачі подали апеляційні скарги, у яких просили скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

В обґрунтування апеляційних скарг апелянти послалися на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права, порушення норм процесуального права, що, на їх думку, призвело до неправильного вирішення спору.

Апеляційний розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження, у відповідності до вимог п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційних скарг, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Судом першої інстанції встановлено та підтверджується матеріалами справи, що Указом Президента України від 13.05.2009 № 317/2009 ОСОБА_1 призначений на посаду судді Хмельницького окружного адміністративного суду строком на п`ять років.

Постановою Верховної Ради України від 21.05.2015 № 479-VIII ОСОБА_1 обрано на посаду судді Хмельницького окружного адміністративного суду безстроково.

Також встановлено, що повноваження судді Хмельницького окружного адміністративного суду Майстера П.М. припиненні у зв`язку із досягненням ним шістдесяти п`яти років (наказ Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 жовтня 2022 року № 236-П «Про припинення трудових відносин із суддею Полікарпом Майстером»). Вказані обставини сторонами не заперечується.

Позивач вважає, що розмір суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення, отриманий ним з 01.01.2021 по 08.10.2022 не відповідає розміру установленому законом, у зв`язку з чим звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів враховує наступне.

В силу положень статті 130 Конституції України держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя.

Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Організацію судової влади та здійснення правосуддя в Україні, що функціонує на засадах верховенства права відповідно до європейських стандартів і забезпечує право кожного на справедливий суд визначає Закон України Про судоустрій і статус суддів від 02.06.2016 № 1402-VIII (далі - Закон № 1402-VIII).

Відповідно до ст. 4 Закону № 1402-VIII, судоустрій і статус суддів в Україні визначаються Конституцією України та Законом. Зміни до цього Закону можуть вноситися виключно законами про внесення змін до Закону України Про судоустрій і статус суддів.

Частиною першою статті 135 Закону № 1402-VIII передбачено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частини третьої статті 135 Закону № 1402-VIII, базовий розмір посадового окладу судді місцевого суду становить 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2021 рік, статтею 7 Закону України Про державний бюджет України на 2022 рік в Україні установлено прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2021 року - 2270 гривень, на 01 січня 2022 року - 2481 гривень; розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 2021-2022 роки, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, становить 2102 грн.

Таким чином, вказаною нормою Закону, разом із встановленням на 01 січня відповідного року прожиткових мінімумів, у тому числі, для працездатних осіб в розмірах 2270,00 грн. (2021 рік), 2481,00 грн. (2022 рік), був введений такий новий вид прожиткового мінімуму, як для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, розмір якого становить 2102,00 грн.

З матеріалів справи, зокрема довідок Хмельницького окружного адміністративного суду від 06.10.2023 № 117/23/04-12 та від 06.10.2023 № 118/23/04-12 вбачається, що суддівську винагороду позивачу за період з 01.01.2021 по 08.10.2023 обчислено виходячи з приписів статті 7 законів про державний бюджет на 2021 рік та 2022 рік з розміру прожиткового мінімуму на одну особу в розрахунку на місяць для працездатних осіб, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - 2102,00 грн.

У свою чергу, позивач наполягає, що суддівську винагороду у 2021-2022 роках має бути обчислено відповідачем із урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, тобто 2270,00 грн. в 2021 році та 2481,00 грн. в 2022 році.

Суд вважає обґрунтованими такі доводи позивача, оскільки виплата суддівської винагороди регулюється статтею 130 Конституції України та статтею 135 Закону № 1402-VIII. Норми інших законодавчих актів до цих правовідносин (щодо виплати суддівської винагороди) застосовуватися не можуть.

Цей висновок узгоджується із змінами до Конституції України, внесеними Законом України від 02.06.2016 № 1401-VIII Про внесення змін до Конституції України (щодо правосуддя) (далі - Закон № 1401-VIII), що набрали чинності 30.09.2016.

Цим Законом, серед іншого, статтю 130 Конституції України викладено в новій редакції, а саме: Держава забезпечує фінансування та належні умови для функціонування судів і діяльності суддів. У Державному бюджеті України окремо визначаються видатки на утримання судів з урахуванням пропозицій Вищої ради правосуддя. Розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Таким чином, Конституція України, у редакції Закону № 1401-VIII, вперше містить положення, які закріплюють спосіб визначення розміру суддівської винагороди, а саме, що розмір винагороди встановлюється законом про судоустрій. З цією конституційною нормою співвідносяться норми частини першої статті 135 Закону № 1402-VIII, які дають чітке розуміння, що єдиним нормативно-правовим актом, яким повинен і може визначатися розмір суддівської винагороди, є закон про судоустрій.

Крім того суд зазначає, що такого виду прожиткового мінімуму, як для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів не передбачено у Законі України Про прожитковий мінімум від 15.07.1999 № 966-XIV. Вказаним Законом судді не віднесені до соціальної демографічної групи населення, стосовно яких прожитковий мінімум повинен встановлюватися окремо.

Закріплення статтею 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, який застосовується для визначення посадових окладів працівників інших державних органів, оплата праці яких регулюється спеціальними законами, а також працівників податкових та митних органів, законодавцем не внесено змін до Закону № 1402-VIII в частині, яка регламентує розмір суддівської винагороди у спірний період, а також в Закон № 966-XIV щодо визначення прожиткового мінімуму.

Закони України Про Державний бюджет України на 2021 рік, Про Державний бюджет України на 2022 рік не повинні містити інакшого чи додаткового правового регулювання правовідносин, що охоплюються предметом регулювання інших законів України, особливо тієї сфери суспільних відносин, для яких діють спеціальні (виняткові) норми.

Суд звертає увагу, що для спірних правовідносин спеціальними є норми статті 135 Закону № 1402-VIII, які у часі прийняті раніше, мають пріоритет стосовно прийнятих пізніше положень Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, Закону України Про Державний бюджет України на 2022 рік.

При цьому, як зазначено у Рішенні Конституційного Суду України від 18.06.2020 № 5-рп(II)/2020, до судів різних видів юрисдикції ставиться вимога застосовувати класичні для юридичної практики формули (принципи): закон пізніший має перевагу над давнішим (lex posterior derogat priori) - закон спеціальний має перевагу над загальним (lex specialis derogat generali) - закон загальний пізніший не має переваги над спеціальним давнішим (lex posterior generalis non derogat priori speciali). Якщо суд не застосовує цих формул (принципів) за обставин, що вимагають від нього їх застосування, то принцип верховенства права (правовладдя) втрачає свою дієвість.

Таким чином, суд доходить висновку про відсутність законних підстав для зменшення розміру прожиткового мінімуму, який встановлено для працездатних осіб на 1 січня календарного року, з метою визначення суддівської винагороди.

Визначені Конституцією України та спеціальним законодавчим актом, яким є Закон № 1402-VIII, гарантії незалежності суддів є невід`ємним елементом їх статусу, поширюються на всіх суддів України та є необхідною умовою здійснення правосуддя неупередженим, безстороннім і справедливим судом. Конституційний принцип незалежності суддів означає також конституційно обумовлений імператив охорони матеріального забезпечення суддів від його скасування чи зниження досягнутого рівня без відповідної компенсації як гарантію недопущення впливу або втручання у здійснення правосуддя. Окреслену правову позицію стосовно гарантій незалежності суддів було висловлено у низці рішень Конституційного Суду України, зокрема в рішеннях від 20.03.2002 № 5-рп/2002, від 01.12.2004 № 19-рп/2004, від 11.10.2005 № 8-рп/2005, від 22.05.2008 № 10-рп/2008, від 03.06.2013 № 3-рп/2013, а також від 04.12.2018 № 11-р/2018.

Водночас, Закон України Про Державний бюджет України на 2021 рік, Закон України Про Державний бюджет України на 2022 рік фактично змінили складову для визначення базового розміру посадового окладу судді, що порушує гарантії незалежності суддів, одна з яких передбачена частиною другою статті 130 Конституції України та частиною третьою статті 135 Закону № 1402-VIII.

Відтак, оскільки спеціальним Законом №1402-VІІІ закріплено, що для визначення розміру суддівської винагороди до уваги може братися лише прожитковий мінімум для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року, та вказана конституційна гарантія незалежності суддів не може порушуватися і змінюватися без внесення відповідних змін до закону про судоустрій, то відповідач Хмельницький окружний адміністративний суд неправильно визначився із розрахунковою величиною посадового окладу, застосувавши в розрахунку іншу величину, відмінну від тієї, що визначена спеціальним законом.

Аналогічна правова позиція щодо застосування статті 7 Закону № 1082-IX та статті 135 Закону № 1402-VIII у подібних правовідносинах викладена у постановах Верховного Суду від 10 листопада 2021 року у справі № 400/2031/21, від 30 листопада 2021 року у справі № 360/503/21, від 22 червня 2023 року у справі № 400/4904/21 та від 12 липня 2023 року у справі № 140/5481/22.

Відтак, судом першої інстанції правильно зазначено, що позивач відповідно до статті 135 Закону № 1402-VIII має право на отримання суддівської винагороди як і допомоги на оздоровлення за період з 01 січня 2021 року до 08.10.2022, виходячи з базового розміру посадового окладу судді місцевого суду, визначеного із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого абз. 4 ч. 1 ст. 7 Закону України Про Державний бюджет України на 2021 рік, Про Державний бюджет України на 2022 рік , розмір якого станом на 01 січня 2021 року складає 2 270,00 грн., а на 01 січня 2022 року - 2481,00 грн. А відтак, позовні вимоги в цій частині є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню. Відповідно, наявні підстави для покладення та Хмельницький окружний адміністративний суд обов`язку здійснити перерахунок та виплатити позивачу суддівської винагороди та допомоги на оздоровлення за період з 01.01.2021 по 08.10.2023, обчисливши її розмір у відповідності до вимог статті 135 Закону України Про судоустрій і статус суддів, виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб у розмірі 2270,00 гривень у 2021 році та у розмірі 2481,00 гривень у 2022 році, врахувавши при цьому виплачені суми та із проведенням відрахування податків та загальнообов`язкових платежів.

Щодо позовних вимог до ДСА України.

Так, суд зазначає, що згідно норм частин третьої, четвертої статті 148 Закону № 1402-VIII, ДСА України здійснює функції головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення усіх інших судів, окрім Верховного Суду та вищих спеціалізованих судів; функції розпорядника бюджетних коштів щодо місцевих судів здійснюють територіальні управління ДСА України.

Видатки на утримання судів у Державному бюджеті України визначаються окремим рядком, зокрема у цілому щодо апеляційних, окружних адміністративних, господарських та місцевих судів. Видатки судів всіх видів та спеціалізації визначаються у Державному бюджеті України в окремому додатку (додаток 7 Закону України Про державний бюджет на 2020 рік (частини п`ята, шоста статті 148 Закону № 1402-VIII.

Частиною сьомою статі 148 цього ж Закону установлено, що видатки на утримання судів у Державному бюджеті України не можуть бути скорочені в поточному фінансовому році.

Суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України (стаття 149 Закону № 1402-VIII).

Положеннями частини першої та пункту 2 статті 22 Бюджетного кодексу України визначено, що за обсягом наданих повноважень розпорядники бюджетних коштів поділяються: на головних розпорядників бюджетних коштів; розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня. Головними розпорядниками бюджетних коштів можуть бути виключно: за бюджетними призначеннями, визначеними законом про Державний бюджет України, зокрема ДСА України.

За змістом частини п`ятої статті 22 Бюджетного кодексу України, головний розпорядник бюджетних коштів:

отримує бюджетні призначення шляхом їх затвердження у законі про Державний бюджет України (рішенні про місцевий бюджет); приймає рішення щодо делегування повноважень на виконання бюджетної програми розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня та/або одержувачами бюджетних коштів, розподіляє та доводить до них у встановленому порядку обсяги бюджетних асигнувань;

затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів нижчого рівня (плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів), якщо інше не передбачено законодавством;

розробляє проекти порядків використання коштів державного бюджету за бюджетними програмами, передбаченими частиною сьомою статті 20 цього Кодексу;

розробляє та затверджує паспорти бюджетних програм і складає звіти про їх виконання.

Отже, з урахуванням наведеного, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України. Апеляційні, окружні адміністративні, господарські суди чи ТУ ДСА України, як розпорядники бюджетних коштів нижчого рівня, здійснюють свої повноваження в межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі, зокрема на 2021-2022 роки (в межах спірного у цій справі періоду).

Для забезпечення цієї норми (частини п`ятої статті 22) відповідно до абзацу другого пункту 4-1 розділу VI "Прикінцеві та перехідні положення" Бюджетного кодексу України Державна судова адміністрація України наділена повноваженнями здійснювати перерозподіл видатків між розпорядниками бюджетних коштів нижчого рівня в межах загального обсягу бюджетних призначень за відповідною бюджетною програмою окремо за загальним та спеціальним фондами державного бюджету, за погодженням з Вищою радою правосуддя.

Відповідно до пункту 2.1. розділу ІІ Порядку казначейського обслуговування державного бюджету за витратами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.12.2012 № 1407 головні розпорядники до початку бюджетного періоду визначають мережу за територіями (обласний рівень) із зазначенням статусу кожної установи (розпорядник бюджетних коштів або одержувач бюджетних коштів), яка обслуговується у відповідному органі Казначейства. Відповідальні виконавці бюджетних програм визначають мережу і подають головному розпоряднику для зведення мережі по головному розпоряднику.

До мережі включаються головний розпорядник, розпорядники нижчого рівня, які у своїй діяльності підпорядковані відповідному головному розпоряднику та/або діяльність яких координується через нього, та одержувачі бюджетних коштів, які уповноважені головним розпорядником на здійснення заходів, передбачених бюджетною програмою, та отримують на їх виконання кошти з державного бюджету.

До мережі включаються розпорядники бюджетних коштів та одержувачі бюджетних коштів, внесені до Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів та одержувачів бюджетних коштів (далі - Єдиний реєстр), у встановленому законодавством порядку.

Згідно із відомостями з Єдиного реєстру розпорядників бюджетних коштів Хмельницький окружний адміністративний суд є розпорядником бюджетних коштів, вищестоящою установою якого зазначено ДСА України.

Таким чином, ДСА України є головним розпорядником коштів державного бюджету України щодо Хмельницького окружного адміністративного суду. Відповідно Хмельницький окружний адміністративний суд є розпорядником бюджетних коштів нижчого рівня.

Аналізуючи наведене, виплата суддівської винагороди здійснюється в межах бюджетних призначень, головним розпорядником яких є ДСА України.

При цьому Хмельницький окружний адміністративний суд, як розпорядник бюджетних коштів нижчого рівня, здійснює свої повноваження у межах асигнувань, які ДСА України затвердила у його кошторисі на 2021 та 2022 роки.

Зокрема, із витребуваних судом в Хмельницького окружного адміністративного суду доказів, зокрема копій кошторисів на 2021-2022 роки, довідок про зміну кошторису встановлено, що Державною судовою адміністрацією України у 2021 та 2022 роках виділялися кошти на обчислення та виплату суддівської винагороди усім суддям Хмельницького окружного адміністративного суду, у тому числі судді ОСОБА_1 із розрахунку та у відповідності до ст.7 Закону України «Про Державний бюджет на 2021 рік» та ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2022 рік» виходячи з прожиткового мінімуму, який застосовується для визначення базового розміру посадового окладу судді - у розмірі 2102 грн.

Надлишок коштів на виплату суддівської винагороди за КЕКВ 2113 "Суддівська винагорода" станом на 31.12.2021 року складав 1271,75 грн., надлишок коштів на виплату суддівської винагороди станом на 31.12.2022 року складав 2742,62 грн. Вказане підтверджується виписками з системи дистанційного обслуговування «Клієнт казначейства Казначейство» від 31.12.2021 та 31.12.2022.

Таким чином, як слідує з вищевказаних документів, суддівська винагорода позивачу, у тому числі допомога на оздоровлення, у період з 01.01.2021 по 31.12.2021 із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2021 рік у розмірі 2270 гривень, з 01.01.2022 по 08.10.2022 із урахуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого станом на 2022 рік у розмірі 2481 гривень за рахунок затверджених для Хмельницького окружного адміністративного суду бюджетних асигнувань на виплату суддівської винагороди на 2021 та 2022 роки не могла бути виплачена.

Відтак, невиплата ОСОБА_1 суддівської винагороди в повному обсязі пов`язана із діяльністю ДСА України (відповідача 2) як головного розпорядника бюджетних коштів щодо фінансового забезпечення діяльності усіх судів (крім Верховного Суду; стаття 148 Закону № 1402-VIII), відповідно як суб`єкта владних повноважень, діями якого порушено право позивача.

Отже, ДСА України допущено протиправну бездіяльність щодо не забезпечення Хмельницького окружного адміністративного суду в повному обсязі бюджетними асигнуваннями на проведення видатків з виплати суддівської винагороди, допомоги на оздоровлення позивачу за період з 01.01.2021 по 08.10.2023 виходячи з прожиткового мінімуму для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня відповідного календарного року (станом на 01.01.2021 - 2270 грн., на 01.01.2022 - 2481 грн.)

За таких обставин з метою належного захисту прав позивача необхідно зобов`язати Державну судову адміністрацію України забезпечити Хмельницький окружний адміністративний суд бюджетними асигнуваннями, необхідними для проведення видатків з виплати суддівської винагороди позивачу за період з 01.01.2021 по 08.10.2022, виходячи з встановленого на 01 січня 2021 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2270,00 грн. (за період виплати з 01.01.2021 по 31.12.2021), та виходячи з встановленого на 01 січня 2022 року прожиткового мінімуму для працездатних осіб розміром 2481,00 грн. (за період виплати з 01.01.2022 по 08.10.2022).

Правомірність обрання такого способу захисту підтверджено Верховним Судом у постановах від 13.07.2023 у справі №280/1233/22, від 27.07.2023 у справі №240/3795/22 та від 15.08.2023 у справі №120/19262/21-а, висновки по яким враховуються судом при вирішення даної справи.

Таким чином у цій частині заявлені позовні вимоги підлягають задоволенню у спосіб, визначений судом, незалежно від того формулювання позовних вимог, що наведене у позовній заяві.

Судове рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог сторонами не оскаржується, тому його правомірність в цій частині судовою колегією не переглядається.

Доводи апеляційних скарг зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд

П О С Т А Н О В И В :

апеляційні скарги Державної судової адміністрації України, Хмельницького окружного адміністративного суду залишити без задоволення, а рішення Вінницького окружного адміністративного суду від 28 лютого 2024 року - без змін.

Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуючий Курко О. П. Судді Боровицький О. А. Шидловський В.Б.