Рішення

від 08.04.2024 по справі 205/1758/23

ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ДНІПРОПЕТРОВСЬКА

08.04.2024 Єдиний унікальний номер 205/1758/23

Справа № 205/1758/23

Провадження № 2/205/268/24

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 квітня 2024 року м. Дніпро

Ленінський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого - судді Федотової В.М.,

при секретарі - Бондар В.А.,

за участю позивача ОСОБА_1 , представника позивача - адвоката Лабовкіна О.О., представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ульяненка А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фартушна Тетяна Миколаївна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна у добросовісного набувача та стягнення моральної шкоди,

В С Т А Н О В И В:

В лютому 2023р. позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом в якому просив визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17.06.2006р. укладений між його батьком ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко Ю.С. Просив скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Фартушної Т.М. про державну реєстрацію права власності на зазначену квартиру від 05.11.2021р., витребувати у ОСОБА_2 , як у добросовісного набувача, на користь позивача ОСОБА_1 - квартиру АДРЕСА_1 , а також стягнути з відповідачів на його користь судові витрати та моральну шкоду у розмірі 100 000грн.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначив наступне. Позивач є сином ОСОБА_4 , що підтверджено свідоцтвом про народження. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_4 помер. За життя ОСОБА_4 , на підставі договору купівлі- продажу від 03.06.2004р. ,належала квартира АДРЕСА_1 . Батько позивача був зареєстрований в вказаній квартирі в період з 23.07.2004р. по 28.08.2015р. Після смерті батька , ОСОБА_1 звернувся до Другої дніпровської нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. В подальшом,вказану квартиру позивач деякий час здавав у найм, потім на пртязі трьох років в квартирі ніхто не проживав. У 2019році позивач вирішив знову здати в оренду квартиру. 22.11.2021р., особа яка орендувала квартиру у позивача, звільнила приміщення та передала ключи господарю. ОСОБА_1 , 24.11.2021р. прибув до квартири , але виявив змінений замок на вхідній двері, після чого були викликані співробітники поліції. В присутності працівників поліції було з`ясовано,що квартира була відчуженна поза волею позивача як спадкоємця. Позивач звернувся з заявою до правоохороних органів про вчинення кримінального правопорушення та притягнення причетних осіб до кримінальної відповідальності. Під час досудового розслідування позивача було визнано потерпілим у кримінальному провадженні, також він дізнався ,що до відчужженя квартири шахрайським шляхом причетний ОСОБА_3 . Також ОСОБА_1 дізнався ,що підставою для перереєстрації квартири на ОСОБА_3 був договір купівлі-продажу між батьком позивача - ОСОБА_4 та ОСОБА_3 від 17.06.2006р. серія ВСХ №178916. В подальшому ОСОБА_3 перепродав квартириу АДРЕСА_1 - ОСОБА_2 ,який на даний час є добросовісним набувачем. ОСОБА_3 було предявлено підозру та потім обвинувачення за ст.ст.27ч.2,28ч.4,190ч.4 КК України у кримінальному провадженні ЄРДР №12021040000000460 від 15.06.2021 ,та епізод злочинного заволодіння квартири ОСОБА_3 та груплю осіб - є одним з епізодів в вказаному кримінальному провадженні. На данй час, кримінальна справа знаходиться на розгляді в суді, вирок суду не ухвалено, але оскільки під час досудового розслідування було проведено ряд експертиз, на підставі постанов слідчого,позивач вважає,що є підстави вважати ,що підпис батька був підроблений, волевиявлення на відчуження квартри з боку ОСОБА_4 не було, а тому є підстави для задоволення позову в частині визнання договору купівлі-продажу квартири від 17.06.2006р., посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Коваленко О.С. -недійсним на підстві ст.ст.203,215 ЦК України. Також, позивач просить витребувати у ОСОБА_2 ,як у добросовісного набувача, на його користь квартиру АДРЕСА_1 , та скасувати рішення приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Фартушної Т.М. про держану реєстрацію права власнсті на спірну квартиру від 05.11.2021р. Позивач ОСОБА_1 вважає,що своїми діями відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 порушили його право на власність , як спадкоємця та розпорядження майном,а тому просить стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду у розмірі 100 000 грн. та судові витрати у сумі 39 406грн.50коп.

Ухвалою судді Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 31.03.2023р. було відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче судове засідання.

26.04.2023 року на адресу суду від відповідача ОСОБА_2 надійшов відзив на позовну заяву. У відзиві відповідач зазначив, що позовні вимоги не визнає в повному обсязі, просив суд відмовити у його задоволенні, в обгрунтування своїх заперечень зазначив наступне . Відповідач зазначив, що позивач ОСОБА_1 ,22.10.2015р. при зверненні до Другої дніпровської державної нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини,яка відкрилась після смерті його батька ОСОБА_4 , не зазначив в переліку майна спірну квартиру АДРЕСА_1 . Позивач самостійно зазначив на що він притендує як спадкоємець, а саме на : частину домоволодіння АДРЕСА_2 і грошових коштів в АТ"Дельта банк" м.Дніпро. Оскільки позивач,як спадкоємець не вказав в переліку майна ,на яке він притендує , спірну квартиру -то він відмовився від зазначеної частини спадщини. Також, відповідач ОСОБА_2 вважає не обгрунтованими доводи позивача ,що перепоною для оформлення спадщини на квартири -є наявність правочину між ОСОБА_3 та відповідачем ОСОБА_2 . Відповідач зазначив,що зазначені ствердження є неогрунтованими,оскільки батько позивача помер ІНФОРМАЦІЯ_2 і саме після смерті батька позивач у 2015році звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а відповідач став власником спірної квартири лише у 2021році - через шість років після смерті ОСОБА_5 . Відповідач вважає,що ОСОБА_1 не є належним позивачем, оскільки не мав наміру приймати у спадщину спірну квартиру. Щодо доказів по справі, які були надані позивачем, а саме копії матеріалів кримінального провадження - відповідач вважає,що суд не має права посилатись на зазначені докази, як на належні та допустимі- оскільки на даний час розгляд справи у суді не завершений, у справі не ухвалено вирок. Щодо придбання ним квартири АДРЕСА_1 ,зазначив наступне- вважає, себе добросовісним набувачем. Під час оформлення договору купівлі-продажу між ним та ОСОБА_3 , 05.11.2021р. , приватний нотаріус Фартушна Т.М. перевіряла правомірність володіння ОСОБА_3 вказною квартирою та відсутності обтяжень на неї. Також, відповідач вважає не обгрунтованими вимоги,щодо стягнення з нього моральної шкоди, оскіли він не спричиняв своїми діями моральних страждань позивачу. Суму витрат на правничу допомогу вважає завищенною і необгрунтованою На підставі викладеного просив відмовити ОСОБА_1 у задоволенні позову.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 29.06.2023р. було задоволено клопотання представника позивача -адвоката Лабовкіна О.О. про виклик свідків.

Ухвалою Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 10.08.2023р. було закрито підготовче провадження по справі і призначено справу до судового розгляду.

Позивач ОСОБА_1 та його представник адвокат Лабовкін О.О. позов підтримали , надали пояснення у відповідності до заявлених вимог, просили позов задовольнити. Представник позивача - адвокат Лабовкін О.О. в судовому засіданні зазначив, що підставою звернення до суду з даним позовом є наявність кримінального провадження відносно ОСОБА_3 в якому останньому пред`явлено обвинувачення за ст.ст.27ч.2,28ч.4,190ч.4 КК України . ОСОБА_1 є потерпілим в зазначеному кримінальному провадженні ЄРДР №12021040000000460, оскільки відповідач ОСОБА_3 сумісно з групою осіб ,шахрайским способом заволодів майном яке належало ОСОБА_4 , і на яке позивач ОСОБА_1 притендував як спадкоємець, а саме квартирою АДРЕСА_1 . Таким чином, представник позивача та позивач вважають,що матеріалами кримінального провадження підтверджено відсутність волевиявлення з боку ОСОБА_4 на укладання спірного договору купівлі- продажу квартири від 17.06.2006р. з ОСОБА_3 . Підставою для зверненя до суду із позовом є оспорюваний та невизнаний з боку ОСОБА_1 правочин - договір купівлі-продажу спірної квартири укладений 17.06.2006р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , та невідповідність даного правочину ст.203 ЦК України - відсутність волевиявлення на укладення вказаного правочину з боку ОСОБА_4 . Стосовно заперечень відповідача ОСОБА_2 та його представника адвоката Ульяненко А.А., щодо наданих доказів у вигляді матеріалів кримінального провадження - вважає зазначені заперечення не обгрунтованими, оскільки незважаючи на те,що розгляд кримінального провадження не завершений ухваленням вироку суду, суд має право взяти до уваги висновки проведених на досудовому слідстві експертиз,оскільки вони були проведені експертом на підставі постанови слідчого, і експерт був попереджений про кримінальну відповідальність за ст.ст.384,385 КК України. Також, позивач та його представник заперечували проти тверджень представника відповідача ОСОБА_2 - адвоката Ульяненко А.А.,що ОСОБА_1 не є належним позивачем і ,що він не прийняв спадщину у вигляді спірної квартири оскільки не зазначив її в переліку майна при зверненні до нотаріуса з заявою про прийняття спадщини. ОСОБА_1 є єдиним спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_4 , і це заначено в листі нотаріуса. Позивач не зазначив спірну квартиру в переліку спадкового майна - оскільки забув вказати, а в подальшому не було грошей для того,щоби оформити спадкові права на квартиру АДРЕСА_1 . На роз`ясненя суду ст.251 ч.1 п.6 ЦПК України- зупинити провадження по зазначеній цивільній справі до розгляду кримінального провадження за обвинуваченням в тому числі і ОСОБА_3 -представник позивача та позивач пояснили ,що підстав для зупинення провадження по цивільній справі не має,оскільки по справі зібрано достатньо доказів для ухвалення рішення. Також, позивач та його представник вважали недоцільним проведення почеркознавчої експертизи -оскільки вважають,що надані матерали кримінальнго провадження, в тому числі і експертизи -довели обставини підробки документів. Наполягали на задоволенні позову.

Представник відповідача ОСОБА_2 - адвокат Ульяненко А.А. позов не визнав, надав свої пояснення у відповідності до наданого відзиву, в своїй промові до суду акцентував увагу,судом оцінку доказам в тому числі і експертизам. Вважає,що доводи позивача та його представника є неспроможними , не підтвердженими об`єктивними даними цивільної справи, просив відмовити у задоволенні позову.

Відповідач ОСОБА_3 належним чином повідомлений про час і дату судового засідання до суду не зявився , заяв про розгляд справи у його відсутність не надав, не скористався своїм правом на надання відзиву.

Третя особа приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фартушна Т.М. в письмовій заяві на адресу суду просила розглянути справу без її участі, також повідомила суд про зупинення її діяльності як нотаріуса.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_6 , яка є головою ОСББ "Галицького 43" суду пояснила,що вона є головою ОСББ з кінця 2016року,а в будинку проживає з 2012року,але батька позивача не знала. По квартирі АДРЕСА_1 -заборгованості по комунальним послугам та внескам ОСББ не має, всі платежі сплачувались через додаток "Приват24". Особистий рахунок до кінця 2021року був офрмлений на ім`я ОСОБА_4 . Випадково дізналась про те,що ОСОБА_4 помер та у нього є син ОСОБА_1 , номер телефона позивача надали сусіди. Квартира деякий час здавалась в оренду, потім ніхто не проживав. Наприкінці 2021року ,до неї зателефонував якийсь- то чоловік та повідомив,що він є новим власником квартири. Зазначену людину ніколи не бачила, оскільки запропонувала йому надати всі правовстанвлюючи документи бухгалтеру. Також, приблизно наприкінці 2021року до неї зателефонував ОСОБА_1 та повідомов,що не може зайти квартири оскільки змінені замки у вхідної двері , також повідомив їй,що він не продавав квартиру. Було викликано працівників поліції. Власника квартири на прізвище ОСОБА_3 вона ніколи не чула і не бачила, у нового власника інше прізвище яке вона чітко не пам`ятає.

Суд заслухавши пояснення сторін, свідка, перевіривши матеріали справи доказами, якими вони обґрунтовують свої вимоги та заперечення, вважає, що позов ОСОБА_1 не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 3 статті 12 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до вимог ч. ч. 1, 5-7 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 1 ЦК України цивільні відносини засновані на засадах юридичної рівності, вольного волевиявлення та майнової самостійності їх учасників.

Основні засади цивільного законодавства визначені у статті 3 ЦК України.

Відповідно до ст. 12 України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом.

Відповідно до ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами, висновками експертів, показаннями свідків.

Судом встановлені такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Відповідно до свідоцтва про народження НОМЕР_1 від 09.02.1961р. батьком ОСОБА_1 -є ОСОБА_4 (т.с.1 а.с.15)

Відповідно до свідоцтва про смерть серія НОМЕР_2 , виданого відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 30.03.2015 року - ОСОБА_4 , помер ІНФОРМАЦІЯ_2 , про що 30.03.2015 року складено актовий запис №2668 (т.с.1, а.с. 16).

Згідно довідки з Другої дніпровської державної нотаріальної контори від 11.01.2022р. - єдиним спалкоємцем після смерті ОСОБА_4 - є його син ОСОБА_1 , пслі смерті ОСОБА_4 заведена спадкова справа №757/2015(т.с.1,а.с.17)

03 вересня 2015року ОСОБА_1 звернувся з заявою до Другої дніпровської державної нотаріальної контори про прийняття спадщини після смерті свого батька ОСОБА_4 . В заяві зазначено,що ОСОБА_1 приймає все майно,яке належало померлому. (т.с.1, а.с.18)

В наступній заяві від 22.10.2015року ,на адресу нотаріальної контори, позивач зазначає перелік майна на яке він притендує і яке залишилось після смерті батька, а саме:частки домоволодіння АДРЕСА_2 разом з господарськими спорудами, грошових внесків у АТ "Дельта Банк" м.Дніпропетровська (т.с.1,а.с.19)

22 жовтня 2015 року ОСОБА_1 отримує два свідоцтва про право на спадщину за законом , а саме на : 46/100 частин домоволодіння АДРЕСА_2 та грошових внесків з відсотками у АТ "Дельта Банк" м.Дніпропетровська (т.с.1,20-21)

Також, позивач отримує витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме на 46/100 частки будинку АДРЕСА_2 (а.с.26,т.с.1)

Згідно ч.ч.1,2,5 ст.1268 ЦК України- спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Не допускається прийняття спадщини з умовою чи із застереженням.

Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Згідно ч.1 ст.1269 ЦК УКраїни -спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу або в сільських населених пунктах - уповноваженій на це посадовій особі відповідного органу місцевого самоврядування заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ч.1,3 ст.1296 ЦК України- спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.Відсутність свідоцтва про право на спадщину не позбавляє спадкоємця права на спадщину.

Таким чином, судом встановлено,що позивач ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті свого батька ОСОБА_4 , своєчастно, та в строки передбачені ст.1270 ЦК України звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини після смерті свого батька і в заяві зазначив,що приймає усе майно яке належало спадковдавцеві за життя.

В подальшому, в заяві від 22.10.2015року позивач зазначив не все майно, яке належало спадкодавцеві і отримав відповідні свідоцтва про право на спадщину за законом. В матералах справи відсутні відомості про відмову нотаріуса в проведені нотаріальних дій стосовно спадкового майна у вигляді квартири АДРЕСА_1 , як і відсутні відмості про відмову позивача від даної частки спадщини.

Зазначені відмості підтверджують,що ОСОБА_1 є спадкоємцем після смерті ОСОБА_4 ,та належним позивачем. В зв`язку з чим, суд не приймає до уваги доводи сторони відповідача ОСОБА_2 ,щодо відсутності права ОСОБА_1 за зверненням до суду з зазначеним позовом.

Згідно відмостей з Державного реєсру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно - квартира АДРЕСА_1 , на підставі договору купівлі-продажу від 05.11.2021р. , посвідченого приватним нотаріусом Фартушною Т.М. - належить ОСОБА_2 . До цього власником квартири на підставі договору купівлі-продажу , номер 1057 від 17.06.2006р. був ОСОБА_3 , а до цього з 01.07.2004р. квартира належала ОСОБА_4 (а.с.21-25,т.с.1)

Право власності ОСОБА_4 на спірну квартиру АДРЕСА_1 підтверджено договором купівлі-продажу від 03.06.2004р. між ОСОБА_7 та ОСОБА_4 та витягом про реєстрацію права власності на нерухоме майно КП "Дніпропетровське міжміське БТІ" від 01.07.2004р.(а.с.27-29, т.с.1)

Позивачем на підтвердження відсутності заборгованості по сплаті комунальних послуг та внесків ОСББ "Галицького 43" надано до суду довідку про відсутність заборгованості по кварттирі АДРЕСА_1 ,особистий рахунок станом на 01.01.2022р. значився на імя ОСОБА_4 . Також надано копії квітанцій про сплату комунальних послуг(т.с.1,а.с.179-185)

Позивачем, на підтвердження свої доводів надано до суду завірені копії матеріалів кримінального провадження , а саме: копію витяга з ЄРДР №12021040000000460; копія договора купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17.06.2006р. між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 ;копію ухвали слідчого судді Дзержинського районного суду м.Кривого Рогу Дніпропетровської області від 09.09.2022р. про арешт майна;копію висновку експерта №СЕ-19/104-22/33380-ДД від 01.11.2022р. стосовно виготовлення бланку договору купівлі-продажу квартири від 17.06.2006р. та способу нанесення відбитку круглої печатки та внесня змін до договору- проведеної під час досудового слідства на підставі постанови слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровської області в межах кримінального провадження ЄРДР №12021040000000460; копії повідомлення про підозру ОСОБА_8 у кримінальному провадженні ЄРДР №12021040000000460; копію протоколу допиту потерпілого ОСОБА_1 від 08.09.2022р.; копію висновка експерта №СЕ-19/112-22/9660-ОБ від 13.12.2022р. стосовно ринкової вартості об`єкта нерухомості квартири АДРЕСА_1 , яка була проведена під час досудвого слідства на підставі постанови слідчого СУ ГУНП в Дніпропетровської області в межах кримінального провадження ЄРДР №12021040000000460 (т.с.1, а.с.201-277)

Також, позивачем було надано лист за підписом державного нотаріуса Другої дніпровської нотаріальної контори Циганко Є. від 21.06.2023р. в якому вона зазначила,що єдиним спадкоємцнм після смерті ОСОБА_4 є ОСОБА_1 , і для належного оформлення спадщини на вкартиру АДРЕСА_1 йому необхідно надати до нотаріуса оригінали правовстановлюючих документів (т.с.1,а.с.281)

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Частиною першою статті 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно з частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках.

Так, за змістом статті 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частинами першою та другою статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори). Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Як передбачено ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним.

Стаття 203 ЦК України визначає, що зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства (ч.1 ст.203 ЦК України), особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності ( ч. 2 ст. 203 ЦК України), волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі (ч.3 ст.203 ЦК України), правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним (ч.5 ст. 203 ЦК України), правочин, що вчиняється батьками (усиновлювачами), не може суперечити правам та інтересам їхніх малолітніх, неповнолітніх чи непрацездатних дітей (ч. 6 ст. 203 ЦК України).

Правочин за своєю природою та законодавчим визначенням є вольовою дією суб`єктів цивільного права, що характеризує внутрішнє суб`єктивне бажання особи досягти певних цивільно-правових результатів - набути, змінити або припинити цивільні права та обов`язки.

Здійснення правочину законодавчо може пов`язуватися з проведенням певних підготовчих дій учасниками правочину (виготовленням документації, оцінкою майна, інвентаризацією), однак сутністю правочину є його спрямованість, наявність вольової дії, що полягає в згоді сторін взяти на себе певні обов`язки (на відміну, наприклад, від юридичних вчинків, правові наслідки яких наступають у силу закону незалежно від волі його суб`єктів).

У двосторонньому правочині волевиявлення повинно бути взаємним, двостороннім і спрямованим на досягнення певної мети.

Отже, будь-який правочин є вольовою дією, а тому перед тим, як здійснювати оцінку на предмет дійсності чи недійсності, необхідно встановити наявність та вираження волі особи (осіб), які його вчинили.

Те, яким чином та у який спосіб здійснюється (оформлюється) вияв учасників правочину на набуття, зміну, припинення цивільних прав та обов`язків, передбачено статтею 205 ЦК України.

Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами), або уповноваженими на те особами (частини друга та четверта статті 207 ЦК України.

Підпис є невід`ємним елементом, реквізитом письмової форми правочину, а наявність підписів має підтверджувати наміри та волевиявлення учасників правочину, а також забезпечувати їх ідентифікацію.

Стороною позивача на підтвердження своїх доводів відсутності волевиявлення на укладення правочину з боку спадкодавця ОСОБА_4 , було надано копії матеріалів кримінального провадження, а також копії проведених експертиз в межах зазначеного кримінального провадження. Позивач в обгрунтування своїх мотивів позову та доводів відсутності волевиявлення з боку ОСОБА_4 посилається на те,що підпис батька на договорі купівлі-продажу квартири від 17.06.2006р. є підробленим.

Суд вважає, що факт підробки підпису не доведений позивачем під час розгляду цивільної справи. В судовому засіданні а ні позивач , а ні його представник не заявляли клопотання про проведення судової почеркознавчої експертизи , посилались лище на копії експертиз які були надані ними з матеріалів кримінального провадження.

Згідно ч.2 ст.78 ЦПК України - обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно ст.79 УПК України - достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Згідно ч.6 ст.81 ЦПК України-доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Згідно ч.6 ст.82 ЦПК України - вирок суду в кримінальному провадженні, ухвала про закриття кримінального провадження і звільнення особи від кримінальної відповідальності або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок, ухвала або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Виходячи з наведеного,вбачається,що сторона позивача надала до суду копії експертиз з матеріалів кримінального провадження. Зазначені експертизи були проведені під час досудового слідства, на підставі постанов слідчого на підтвердження вини обвинувачених. На даний час розгляд кримінального провадження не завершений, суд не ухвалив вирок по справі і не надав оцінку доказам, в тому числі проведеним експертизам під час досудового слідства.

На даний час суд, під час розгляду цивільної справи не може надавати оцінку доказам зібраним у кримінальній справі , у якій ще не ухвалено судом вироку.Тому, суд не приймає до уваги , надані стороною позивача копії експертиз №СЕ-19/104-22/33380-ДД від 01.11.2022р. та №СЕ-19/112-22/9660-ОБ від 13.12.2022р.

До того ж , суд звертає увагу,що зазначені експертизи не відносяться до предмету спору і не підтверджують факту підробки підпису ОСОБА_4 на договорі купівлі-продажу. Зазначені експертизи встановили ринкову вартість спірної квартири та встановили яким чином було виготовлено нотаріальний бланк договору купівлі-продажу та яким чином було нанесено печатку на зазначений бланк. Зазначені експертизи не містять відомостей про підробку підпису ОСОБА_4 .

Отже, у судовому засіданні не знайшли своє підтвердження доводи позивача та його представника відносно того, що ОСОБА_4 не підписував договір купівлі-продажу квартири 17.06.2006р. ,і що відсутнє волевиявлення останнього на укладення правочину.

Відповідно до ст. 110 ЦПК України висновок експерта для суду не має заздалегідь встановленої сили і оцінюється судом разом із іншими доказами за правилами, встановленими статтею 89 цього Кодексу. Відхилення судом висновку експерта повинно бути мотивоване в судовому рішенні

Відповідно ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів)

Таким чином, кожен доказ у справі, у тому числі висновок експертизи, підлягає оцінці в порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до п. 27 Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі» під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

З точки зору закону, при вирішенні спору суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду.

Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством, встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові.

Позов - це вимога позивача до відповідача, спрямована через суд, про захист порушеного або оспорюваного суб`єктивного права та охоронюваного законом інтересу, яке здійснюється у визначеній законом процесуальній формі. Предмет позову - це певна матеріально - правова вимога позивача до відповідача, яка кореспондує зі способами захисту права, визначеними зокрема, ст. 16 Цивільного кодексу України. Підстава позову - це фактичні обставини, на яких ґрунтується вимога позивача

Реалізуючи передбачене ст. 64 Конституції України право на судовий захист, звертаючись до суду, особа вказує в позові власне суб`єктивне уявлення про порушене право чи охоронюваний інтерес та спосіб його захисту

Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача. Відсутність порушеного права чи невідповідність обраного позивачем способу його захисту способам, визначеним законодавством встановлюється при розгляді справи по суті та є підставою для прийняття судового рішення про відмову в позові. Захист цивільних прав - це передбачені законом способи охорони цивільних прав у разі їх порушення чи реальної небезпеки такого порушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Згідно з вимогами ст.ст.124, 129 Конституції України, задачами цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою захисту порушених, невизнаних, прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Основними засадами судочинства є законність, рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом, забезпечення доведеності вини, змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, гласність судового процесу та його повне фіксування технічними засобами, забезпечення апеляційного та касаційного оскарження та обов`язковість рішень суду до виконання.

Відмовляючи в позові ,щодо визнання договору купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 від 17.06.2006р, серія ВСХ №178916 зареєстрованого в реєстрі за №1057 - недійсним , суд відмовляє у задоволенні позову в частині вимог,щодо скасування рішення приватного нотаріуса Фартушної Т.М. про державну реєстрацію права власності на квартиру від 05.11.2021р. індексний номер 61404619 та витребування у ОСОБА_2 на користь позивача спірної квартири, оскільки зазначені вимоги є похідними від вимоги про визнання правочину недійсним.

Щодо вимог про стягнення з відповідачів на користь позивача суми моральної шкоди у розмірі 100 000грн. - суд відмовляє у задовоенні зазначених вимог, виходячи з наступного.

Згідно ч.ч.1,2 ст.23 ЦК України - особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

При з`ясуванні фактів, з якими закон пов`язує відшкодування моральної шкоди, слід виходити з вимог ст. 1167 ЦК України, яка визначає підстави покладення обов`язку по відшкодуванню такої шкоди, та обставини, які мають враховуватися при визначенні розміру відшкодування.

Відповідно до роз`яснень, даних в п.5 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», обов`язковому з`ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вина останнього в її заподіянні. Зокрема, суд повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань , або витрат немайнового характеру, за яких обставин та якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі позивач оцінює заподіяну шкоду та з чого він виходив при цьому.

У зв`язку з зазначеним, позивач не надав суду доказів щодо вини відповідачачів у спричиненні йому моральної шкоди.

Відмовляючи у задоволенні позову, суд на підставі ст. 141 ЦПК України відмовляє позивачу у задоволенні вимог,щодо відшкодування судових витрат.

Керуючись ст. ст.11,15,23, 202,203,215,1167,1268,1269,1296 ЦК України, ст.ст. 3, 12, 13, 76, 81,89, 110,141, 206, 263, 265, 268 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , ОСОБА_2 , третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фартушна Тетяна Миколаївна, про визнання договору купівлі-продажу недійсним, скасування рішення про державну реєстрацію права власності, витребування майна у добросовісного набувача та стягнення моральної шкоди - відмовити.

Судові витрати по справі покласти на позивача ОСОБА_1 .

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закритті апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного розгляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Дніпровського апеляційного суду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або в разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Сторони по справі:

позивач - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , РНОКПП: НОМЕР_3 , зареєстрований: АДРЕСА_3 ;

відповідач - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , РНОКПП: НОМЕР_4 , зареєстрований: АДРЕСА_4 ;

відповідач - ОСОБА_2 , РНОКПП: НОМЕР_5 , зареєстрований: АДРЕСА_5 ;

третя особа: - приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Фартушна Тетяна Миколаївна, м. Дніпро, вул. Дмитра Яворницького, буд. 32.

Суддя Федотова В. М.