Постанова

від 21.11.2007 по справі 8/379-06

ЖИТОМИРСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЖИТОМИРСЬКИЙ

АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

10002, м.Житомир, майдан Путятинський,

3/65  тел.(8-0412) 48-16-02

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

 "21" листопада 2007 р.                                                         

Справа №  8/379-06

Житомирський

апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого   судді                                                  

суддів:                                                                       

при

секретарі                                                              ,

за

участю представників сторін:

від

позивача: ОСОБА_1 підприємець,

ОСОБА_2

довіреність від 05.10.2007р.,

від

відповідача: Мельник В.М., довіреність від 17.07.07р.

розглянувши

апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємцяОСОБА_1, смт. Стрижавка Вінницької

області 

на

рішення господарського суду Вінницької області

від

"31" жовтня 2006 р.  у справі №

8/379-06 (суддя Мельник І.Ю)

за  позовом Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1, смт.Стрижавка Вінницької області

до

Приватного  підприємства

"Сервісбуд", м. Вінниця

про

стягнення 18000грн.,

 ВСТАНОВИВ:

  Рішенням господарського

суду Вінницької області від 31.10.2006р. у справі              № 8/379-06 у задоволені позову

фізичної особи - підприємця ОСОБА_1. до ПП "Сервісбуд" про стягнення

18000 грн. відмовлено.

Стягнуто з позивачки на користь відповідача 2500 грн. витрат на

оплату послуг адвоката.

В клопотанні позивача про стягнення з відповідача витрат на оплату

послуг адвоката в сумі 4900 грн. відмовлено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням,  підприємець ОСОБА_1. звернулась до суду з

апеляційною скаргою, в якій просить скасувати оскаржений судовий акт та

прийняти новий - про  задоволення заявлених

позовних вимог.

Мотивуючи апеляційну скаргу позивачка зазначає, що приймаючи

рішення  суд безпідставно послався на

недотримання позивачкою  вимог ст.530

Цивільного кодексу України стосовно настання строку виникнення у відповідача

зобов'язання через непред'явлення кредитором вимоги про повернення

товарно-матеріальних цінностей або повернення коштів сплачених за них,

оскільки  у відзиві на позовну заяву

відповідач вказує про виконання ним зобов'язання перед позивачкою  щодо 

передачі останній  обумовлених

матеріалів, про що свідчить видаткова накладна №РН-0000534 від 07.10.2005р.  

Крім того, суд залишив поза увагою твердження  позивачки про те, що вищевказана накладна нею

не підписувалась і її копія отримана лише при вивченні матеріалів справи №

8/379-06. Позивачка не надавала згоди іншим особам на отримання матеріальних

цінностей, а тому видаткова накладна не може вважатися належним доказом в

розумінні ст. 34 ГПК України.

Представник відповідача в судовому засіданні заперечив проти

доводів  апеляційної скарги, хоча не

заперечує того, що по накладній №РН-0000534 від 07.10.2005р.  цемент на суму 18000 грн. підприємець  ОСОБА_1. не отримувала, а отримував її

колишній чоловік ОСОБА_3  без доручення.

Вважає рішення законним та обгрунтованим. Просить апеляційну скаргу залишити

без задоволення, а рішення без змін.

Заслухавши пояснення сторін, адвоката ОСОБА_2 обговоривши доводи

апеляційної скарги, вивчивши матеріали справи, перевіривши правильність

застосуванням місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального

права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких

підстав.

В вересні 2006р. до господарського суду Вінницької області

звернулась підприємець ОСОБА_1. з позовом до ПП " Сервісбуд" про

стягнення 18000 грн. Вказувала, що 08.09.2005р. платіжним дорученням №2 вона

перерахувала на рахунок приватного 

підприємства вказану суму в якості оплати за матеріали , згідно рахунку

б/н від 23.08.2005р. Однак, після проведення позивачкою оплати, відповідач

матеріалів підприємцю ОСОБА_1. не поставив, що змусило останню  звернутися до суду за захистом своїх прав та

інтересів.

Відповідач у відзиві на позовну заяву визнав, що позивачкою на

його рахунок було перераховано 18000 грн., однак, вважає позов безпідставним,

оскільки підприємець ОСОБА_1. отримала згідно видаткової накладної 70 т цементу

ІІ-БШ/400.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції посилався

на відсутність доказів заявлення позивачкою відповідачу вимоги про

стягнення  18000 грн., перерахованих

платіжним дорученням №2 від 08.09.2005р., а відтак у відповідача не виникло

зобов'язання на їх повернення.

Колегія суддів з таким висновком місцевого господарського суду не

погоджується, виходячи з наступного.

Відповідно до роз'яснень Пленуму Верховного Суду України,

викладених у ч.2,3 п. 1 постанови від 29 грудня 1976 року № 11 (з наступними

змінами) "Про судове рішення" рішення є законним тоді,  коли суд, виконавши всі вимоги  цивільного 

процесуального  законодавства  і всебічно 

перевіривши обставини,  вирішив

справу у відповідності з нормами матеріального права,  що підлягають застосуванню до  даних правовідносин,  а 

при  їх  відсутності 

- на підставі закону,  що регулює

подібні відносини,  або  виходячи 

із  загальних  засад 

і змісту законодавства України,  а

обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини,  які мають значення для даної справи, висновки

суду про встановлені обставини і правові наслідки є   вичерпними,  

відповідають   дійсності    і   

підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому

засіданні.

Судом першої інстанції встановлено, що 08.09.05р. платіжним

дорученням № 2 фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1. було перераховано ТОВ

"Сервісбуд"     18000 грн.,

згідно рахунку б/н від 23.08.05р., без зазначення коли і які матеріали повинен

був поставити відповідач.

Як належний доказ, в розумінні ст.36 Господарського процесуального

кодексу  України, судом взято до уваги

накладну №РН- 0000534 від 07.10.2005р. на відпуск цементу підприємцю  ОСОБА_1.

В судовому засіданні апеляційного господарського суду представник

ПП „Сервісбуд” підтвердив, що цемент по вищевказаній накладній підприємець               ОСОБА_1. не отримувала, а  одержав будівельний матеріал її колишній

чоловік ОСОБА_3, без  доручення від

підприємця  ОСОБА_1.

Інструкцією "Про порядок реєстрації виданих, повернутих і

використаних довіреностей на одержання цінностей", затвердженої наказом

Міністерства фінансів України від 16.05.1996р. №99, передбачено, що сировина,

матеріали, паливо, запчастини, інвентар, худоба, насіння, добрива,  інструмент, 

товари,  основні  засоби 

та  інші товарно-матеріальні

цінності,   а   також  

нематеріальні  активи, грошові

документи і цінні папери (надалі - цінності) відпускаються покупцям або   передаються  

безплатно   тільки   за  

довіреністю одержувачів. 

Довіреність   на   одержання 

цінностей  видається  тільки особам, що працюють на даному

підприємстві. Довіреність особам, що не 

працюють  на  даному 

підприємстві, може бути видана з дозволу керівника  підприємства, 

якщо підприємство, де працює дана особа, видало  їй 

довіреність на одержання тих самих цінностей і такої ж кількості  з 

цього  підприємства. Довіреність

на одержання цінностей  від  постачальника 

за нарядом, рахунком,  

договором,   замовленням,  угодою 

або  іншим документом, що їх

замінює,  видається довіреній особі під

розписку і реєструється в журналі реєстрації довіреностей.  Строк 

дії  довіреності  встановлюється  в 

залежності від можливості одержання та вивозу відповідних цінностей  за 

нарядом, рахунком, накладною 

або  іншим  документом, 

що  їх  замінює, 

на підставі якого видана довіреність, однак, не більше як на 10

днів.  Довіреність,  незалежно від строку її дії,  залишається у постачальника при першому  відпуску 

цінностей.  У  разі 

відпуску цінностей частинами  

на   кожний  частковий 

відпуск  складається накладна (акт

приймання-здачі або інший 

аналогічний  документ)  з поміткою на 

ній  номера  довіреності 

та  дати  її видачі. 

У цих випадках один примірник накладної (або документа,  що її 

заміняє) передається одержувачу  

цінностей,   а   другий 

-  додається  до залишеної у  постачальника 

довіреності  і  використовується   для спостереження і    контролю   

за   відпуском   цінностей  

згідно з довіреністю, а також для проведення розрахунків з одержувачем.

Відповідно до п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки

виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також

із дій осіб, що не  передбачені цими

актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Як свідчать матеріали справи, між сторонами протягом 2005р.

існували господарські відносини в галузі купівлі-продажу будівельних

матеріалів.

Оскільки в платіжному дорученні №2 від 08.09.2005р. відсутні

посилання на будь-який договір, слід вважати, що між сторонами було укладено

усну угоду на поставку  будівельних

матеріалів.

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник)

зобов'язана вчинити  на користь другої

сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу,

сплатити гроші) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати

від боржника виконання його обов'язку (п.1 ст. 509 ЦК України).

Відповідно до приписів ст.ст. 525, 526 ЦК України та ст.193 ГК

України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов

не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов

договору та вимог ЦК України, інших актів цивільного законодавства, а за

відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або

інших вимог, що звичайно ставляться.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач належним чином свої

зобов'язання не виконав. В матеріалах справи відсутні докази, що свідчать про

протилежне.

В порушення приписів ст.33 Господарського процесуального кодексу

України відповідачем не доведено ті обставини, на які він посилався як на

підставу своїх вимог і заперечень.

Підсумовуючи вищевикладене судова колегія дійшла висновку про

обґрунтованість заявлених  позовних

вимог.

Положеннями ст.44 Господарського процесуального кодексу України  до судових витрат віднесено державне мито,

суми, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної

господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових

доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката, витрат на

інформаційно-технічне забезпечення судового процесу та інших витрат, пов'язаних

з розглядом справи.

У спорах, що виникають при виконанні договорів державне мито

покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (ст.49

ГПК України).

Судові витрати за участь адвоката у розгляді справи підлягають

оплаті лише в тому випадку, якщо вони сплачені адвокату стороною, котрій такі

послуги надавались, а їх сплата підтверджується відповідними фінансовими

документами.

До матеріалів справи долучено квитанцію №1 від 27.10.2006р., за

якою адвокату ОСОБА_4(свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю

№471 від 24.11.2005р.) було сплачено позивачем кошти в сумі 4900 грн. за надані

юридичні послуги згідно договору від 26.10.2006р.

Враховуючи, що спір виник з вини відповідача, в зв'язку з чим

позивачці  довелося звернутися за

правовою допомогою до адвоката, вимога про стягнення витрат на оплату таких

послуг підлягає  задоволенню.

Згідно ст. 104 Господарського процесуального кодексу України

підставою для скасування або зміни рішення місцевого господарського суду є

недоведеність обставин, що мають значення для справи, які місцевий

господарський суд визнав встановленими та невідповідність висновків, викладених

у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що рішення

господарського суду Вінницької  області у

даній справі не можна вважати законним і обгрунтованим,  а тому воно підлягає скасуванню з винесенням

нового -про задоволення позовних вимог підприємця ОСОБА_1.

  Керуючись ст.ст.

101,103-105 Господарського процесуального кодексу України, Житомирський

апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Фізичної особи - підприємця ОСОБА_1,

смт.Стрижавка Вінницької області задовольнити.

2. Рішення господарського суду Вінницької області від 31 жовтня

2006 року у справі №8/379-06 скасувати.

Прийняти нове рішення.

"Стягнути з Приватного 

підприємства "Сервісбуд", 

вул. Пархоменко, 2-а, м.Вінниця, 21000 (р/р 2600093014155 в ВФ АКБ

"Укрсоцбанку", МФО НОМЕР_2, код ЄДРПОУ 018582362) на користь  Фізичної особи - підприємця  ОСОБА_1, АДРЕСА_1 (р/р НОМЕР_1 в УСБ м.

Вінниця, МФО НОМЕР_2, код ЄДРПОУ НОМЕР_3) 18000 грн. боргу, 180 грн. по сплаті

державного мита, 118 грн. за інформаційно-технічне забезпечення судового

процесу,   90 грн.  за подачу апеляційної скарги, 4900 грн.

витрат на оплату послуг адвоката."

3. Видачу наказу доручити господарському суду Вінницької області.

4. Справу №8/379-06 повернути до господарського суду Вінницької

області.

 Головуючий - суддя:                                                              

 судді::

Віддрук.

4 прим.

1

- до справи

2

- позивачу

3

- відповідачу

4

-в наряд