Постанова

від 28.02.2008 по справі 8/379-06

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ВИЩИЙ 

ГОСПОДАРСЬКИЙ  СУД  УКРАЇНИ 

 ПОСТАНОВА         

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ         

 28 лютого 2008 р.                                                                                    

№

8/379-06 

Вищий

господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого

судді:

Кота

О.В.,

суддів:

Владимиренко

С.В.,

Шевчук

С.Р.,

розглянув

касаційну скаргу

 Приватного підприємства

"Сервісбуд"

на

постанову

Житомирського

апеляційного господарського суду від 21.11.2007р.

та

рішення

господарського

суду Вінницької області від 31.10.2006р.

у

справі

№8/379-06

за

позовом

Фізичної

особи -підприємця ОСОБА_1

до

Приватного

підприємства "Сервісбуд"

про

стягнення

18000грн.,

за участю представників:

-          позивача: ОСОБА_1 -особисто, ОСОБА_2,

дов. №592 від 05.10.2007р.;

-          відповідача: Синенко А.П., дов.

№17/н-08 від 14.01.2008р.

ВСТАНОВИВ:

У

вересні 2006р. Фізична особа -підприємець ОСОБА_1 звернулася до господарського

суду Вінницької області з позовом до Приватного підприємства "Сервісбуд"

про стягнення з відповідача на свою користь 18000грн. шкоди, яка виникла

внаслідок непоставки оплачених товарно-матеріальних цінностей, посилаючись на

ст.612 ЦК України.

Рішенням

господарського суду Вінницької області від 31.10.2006р. у справі №8/379-06

(суддя Мельник І.Ю.) в позові відмовлено. Стягнуто з Фізичної особи-підприємця

ОСОБА_1 на користь Приватного підприємства "Сервісбуд" 2500грн.

витрат на оплату послуг адвоката. У клопотанні позивача про стягнення з

відповідача витрат на оплату послуг адвоката в сумі 4900грн. відмовлено.

Рішення

суду мотивовано ненаданням позивачем доказів заявлення вимоги відповідачу про

стягнення 18000грн., перерахованих останньому платіжним дорученням №2 від

08.09.2005р., а у відповідача не виникло зобов'язання на їх оплату.

Постановою

Житомирського апеляційного господарського суду від 21.11.2007р. у справі

№8/379-06 (колегія суддів у складі головуючого судді Щепанської Г.А.,

суддів Майора Г.І., Пасічник С.С.) апеляційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1задоволено.

Рішення господарського суду Вінницької області від 31.10.2006р. у справі

№8/379-06 скасовано. Прийнято нове рішення. Стягнуто з Приватного підприємства

"Сервісбуд" на користь фізичної особи-підприємця ОСОБА_118000грн.

боргу, 180грн. по сплаті державного мита, 118грн. за інформаційно-технічне

забезпечення судового процесу, 90грн. за подачу апеляційної скарги,

4900грн. витрат на оплату послуг адвоката. Справу №8/379-06 повернуто до

господарського суду Вінницької області.

Постанова

суду апеляційної інстанції мотивована невиконанням відповідачем належним чином

своїх зобов'язань всупереч положень ст.ст.525, 526 ЦК України та ст.193 ГК

України.

Не

погоджуючись з прийнятими у справі постановою та рішенням, відповідач звернувся

до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій просить

зазначені судові акти скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду

першої інстанції. Свої вимоги скаржник обґрунтовує тим, що при винесенні

оскаржених судових актів порушено норми матеріального та процесуального права.

Усне

клопотання представника скаржника про залучення до матеріалів справи висновку

судової експертизи, судом касаційної інстанції відхилено, оскільки виходить за

межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені ст.ст.1115,

1117 ГПК України.

Усне

клопотання представника адвоката Момота В.Д. про долучення до матеріалів справи

листа ПП "Сервісбуд" від 14.01.2008р. судом касаційної  інстанції відхилено, оскільки виходить за

межі повноважень суду касаційної інстанції, визначені ст.ст.1115, 1117

ГПК України.

Клопотання

позивача про приєднання до матеріалів справи документів, колегія суддів

касаційної інстанції задовольнила в частині долучення відзиву на касаційну

скаргу, в решті задоволення -відхилила, оскільки виходить за межі повноважень

суду касаційної інстанції, визначені ст.ст.1115, 1117 ГПК

України.

Клопотання

позивача про повернення касаційної скарги подане суду касаційної інстанції

після прийняття судом касаційної інстанції касаційної скарги до касаційного

провадження з призначенням часу та місця її розгляду, судом касаційної

інстанції не задовольняється, внаслідок невідповідності вимогам ст.1113

ГПК України.

Клопотання

позивача від 26.02.2008р. про приєднання доказів до відзиву на касаційну скаргу

відповідача судом касаційної інстанції задоволено.

Розглянувши

матеріали справи, касаційну скаргу, відзив на неї, заслухавши суддю-доповідача

по справі, пояснення представників сторін, проаналізувавши на підставі

встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами норм

матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського

суду України дійшла до висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з

наступних підстав.

Відповідно до

п.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені

актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими

актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно

з приписами ст.509 ЦК  України,

зобов'язання є правовідношенням, у якому одна сторона (боржник) зобов'язана

вчинити на користь іншої сторони (кредитора) певну дію (передати майно,

виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші), чи утриматися від виконання

певних дій, а інша сторона має право вимагати виконання такого обов'язку.

Відповідно

до ст.193 ГК України та ст.526 ЦК України, яка містить аналогічні положення,

зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших

правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання

зобов'язання -відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

За

змістом ст.193 ГК України та ст.525 ЦК України одностороння відмова від

виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом не допускається.

Як

встановлено попередніми судовими інстанціями з матеріалів справи, 08.09.2005р.

платіжним дорученням №2 фізичною

особою-підприємцем ОСОБА_1 було перераховано TOB "Сервісбуд" 18000грн. згідно рахунку без номера

від 23.08.2005р., без зазначення

коли і які матеріали повинен був поставити відповідач.

Місцевий

господарський суд, відмовляючи у задоволенні позовних вимог, дійшов висновку,

що у відповідача не виникло зобов'язання на оплату заявлених до стягнення

збитків - вартості коштів, перерахованих відповідачу даним платіжним дорученням

у розмірі 18000грн. внаслідок ненадання позивачем суду доказів заявлення до

відповідача вимоги про стягнення коштів за цим платіжним документом згідно

ст.530 ЦК України, за якою якщо у зобов'язанні встановлено строк (термін) його

виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк, а якщо не встановлений

строк, кредитор має право вимагати його в будь-який час.

Разом тим, суд

апеляційної інстанції, переглядаючи в апеляційному порядку рішення місцевого

господарського суду, зазначив, що суд першої інстанції взяв до уваги як

належний доказ у розумінні ст.36 ГПК України накладну №РН-0000534 від

07.10.2005р. на відпуск цементу підприємцю Гончарук Ірині Ростиславівні, але

остання згідно пояснень представника ПП "Сервісбуд" в судовому

засіданні апеляційного господарського суду цемент по цій накладній не

отримувала, оскільки без доручення позивача зазначений будівельний матеріал

одержав її колишній чоловік ОСОБА_3.

З матеріалів

справи апеляційним господарським судом встановлено, що між сторонами протягом

2005р. існували господарські відносини в галузі купівлі-продажу будівельних

матеріалів, проте оскільки в платіжному дорученні №2 від 08.09.2005р. відсутні

посилання на будь-який договір, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що

між сторонами укладена усна угода на поставку будівельних матеріалів.

Виходячи

зі змісту ст.ст. 509, 525, 526, 530 ЦК України та ст.193 ГК України апеляційний

господарський суд, приймаючи нове рішення про задоволення позовних вимог у

даній справі вказав, що відповідач

належним чином свої зобов'язання не виконав, а протилежні докази в матеріалах

справи відсутні, а також поклав на відповідача судові витрати в сумі 4900грн.

за надані позивачу адвокатом ОСОБА_4 (свідоцтво про право на зайняття

адвокатською діяльністю НОМЕР_1 від 24.11.2005р.) юридичні послуги на підставі

договору від 26.10.2006р. згідно квитанції №1 від 27.10.2006р.

Проте,

вказані висновки судів попередніх інстанцій є передчасними з огляду на

наступне.

Суд

першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, а суд апеляційної

інстанції, задовольняючи позовні вимоги, посилаючись в судових актах на

платіжне доручення №2 від 08.09.2005р., в обґрунтування перерахування позивачем

відповідачеві 18000грн. в якості оплати за матеріали, вказали про зазначення у

цьому платіжному дорученні рахунку б/н від 23.08.2005р., як підставу для

перерахування грошових коштів відповідачу, однак не витребували у сторін

вказаного рахунку і не надали йому належної правової оцінки.

Крім

того, судами попередніх інстанцій не з'ясовано і не надано належної правової

оцінки твердженням, наданим представником позивача, що з платіжних доручень, на

підставі яких з рахунку позивача здійснювалося перерахування коштів, позивачем

підписане тільки одне, тоді як судами не з'ясовано, яке саме і чи підписано

позивачем зазначене в позовній заяві платіжне доручення №2 від 08.09.2005р., на

підставі якого позивач обґрунтував позовні вимоги.

Суд апеляційної

інстанції вказав, що вищезазначена накладна видана відповідачем на отримання

матеріальних цінностей не була підписана особисто позивачем, передчасно це

зазначивши, оскільки не залучив до матеріалів справи висновок почеркознавчої

експертизи №250-П від 11.05.2007р. з наданням йому належної правової оцінки.

Разом

з тим, для з'ясування підстав задоволення позовних вимог судами не витребувано:

у відповідача - книгу обліку продажу товарів (робіт, послуг), не з'ясовано

наявності податкової накладної на продаж товарів позивачу на суму 18000грн.,

оформлених у відповідності до порядку, затвердженого наказом Державної

податкової адміністрації України від 30.05.1997р. N165 (зареєстровано в

Міністерстві юстиції України 23.06.1997р. за N233/2037, із змінами та

доповненнями), а у позивача - книгу обліку доходів і витрат, порядок ведення

якої затверджено наказом Державної податкової адміністрації України від

16.10.2003р. N490 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 29.10.2003р. за

N988/8309), та не надано їм належної правової оцінки для правильного вирішення

спору.

Судом

апеляційної інстанції не надано належної правової оцінки й поданому йому акту

ревізії Контрольно-ревізійного відділу у м. Вінниці №28-11/49 від 17.04.2007р.

окремих питань фінансово-господарської діяльності відповідача за період з

01.01.2005р. по 01.04.2007р. для з'ясування наявності чи відсутності

кредиторської заборгованості відповідача перед позивачем.

На

підставі викладеного колегія суддів Вищого господарського суду України вважає,

що спір розглянуто судами попередніх інстанцій без дослідження в повному обсязі

обставин справи та норм чинного законодавства, що є порушенням принципу

всебічного, повного і об'єктивного розгляду всіх обставин справи в їх

сукупності та призвело до прийняття рішень з помилковим застосуванням норм

права.

Враховуючи

наведене, касаційна інстанція на підставі ч.2 ст.1115, ст.1117

ГПК України дійшла висновку про неповне встановлення обставин справи та

обумовлену цим неможливість надання належної юридичної оцінки всім обставинам

справи, у зв'язку з чим прийняті судові акти підлягають скасуванню, а справа -

передачі на новий розгляд до місцевого господарського суду для з'ясування усіх

зазначених обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення

спору.

Під

час нового розгляду справи місцевому господарському суду необхідно врахувати

викладене, всебічно і повно з'ясувати та перевірити всі фактичні обставини

справи, дати їм належну правову оцінку, правильно застосувати відповідні норми

матеріального та процесуального права та постановити законне й обґрунтоване

рішення.

Згідно

зі ст.11112 ГПК України вказівки, що містяться у постанові

касаційної інстанції, є обов'язковими для суду першої інстанції під час нового

розгляду справи.

Керуючись

ст.ст.1115, 1117, ст.ст.1119-11112

Господарського процесуального кодексу України, Вищий господарський суд України

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну

скаргу Приватного підприємства "Сервісбуд" задовольнити.

Постанову

Житомирського апеляційного господарського суду від 21.11.2007р. та рішення

господарського суду Вінницької області від 31.10.2006р. у справі №8/379-06

скасувати.

Справу

№8/379-06 передати на новий розгляд до господарського суду Вінницької області в

іншому складі суду.

Головуючий

суддя:

О. Кот

 Судді:

 С. Владимиренко

 С. Шевчук