Ухвала

від 22.04.2024 по справі 467/214/24

АРБУЗИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 467/214/24

2/467/94/24

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2024 року Арбузинський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Кірімової О.М.,

за участю секретаря судового засідання Розмеріци О.В.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Арбузинка цивільну справу за позовом адвоката Ткаченко Олени Іванівни, яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: виконавчий комітет Арбузинської селищної ради, Арбузинська селищна рада, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини,

ВСТАНОВИВ:

В провадженні Арбузинського районного суду Миколаївської області перебуває цивільна справа за позовом адвоката Ткаченко О.І., яка діє в інтересах ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , третя особа: виконавчий комітет Арбузинської селищної ради, Арбузинська селищна рада, як орган опіки та піклування про визначення місця проживання дитини.

Представник позивача в судовому засіданні подала заяву про вжиття заходів забезпечення позову шляхом зобов`язання ОСОБА_3 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу із сином ОСОБА_4 один раз на місяць, в неділю з 10.00 години до 13.00 години та спілкування по телефону, в тому числі з використанням мессенджерів кожної суботи з 09.00 години до 19.00 години, тривалістю за вибором позивача та можливістю дитини.

Обґрунтовуючи свою заяву, представник позивача вказувала, що невжиття заходів забезпечення позову у даній справі шляхом зобов`язання відповідача забезпечити можливість батьку спілкуватися з сином, виховувати його, доглядати за ним, може негативно відобразитися на психологічному, емоційному здоров`ї дитини та призвести до унеможливлення виконання судового рішення у подальшому з причин розриву сімейних зв`язків, психологічного контакту дитини з батьком, що не відповідає інтересам дитини. Батько дитини, позивач по справі, ініціюватиме відпустку на роботі з метою спілкування з дитиною та виїзду за кордом задля побачення та спілкування із сином.

Позивач в судовому засіданні підтримав заявлене клопотання та просив його задовольнити.

Представник третьої особи, будучи належним чином повідомленим про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явився.

Відповідач, будучи повідомленою про час та місце слухання справи, в судове засідання не з`явилась.

Вивчивши матеріали справи, вислухавши думки учасників процесу, суд приходить до наступного.

З матеріалів справи вбачається, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання дитини.

На даний час син сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає з матір`ю за межами України.

Норми статей 149, 150 ЦПК України регламентують, що забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Забезпечення позову по сутіце обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя й задоволених вимог позивача (заявника).

Цивільний процесуальний закон не зобов`язує суд при розгляді питань про забезпечення позову перевіряти обставини, які мають значення для справи, а лише запобігає ситуації, при якій може бути утруднено чи стане неможливим виконання рішення суду у разі задоволення позову або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

При цьому забезпечення позову не порушує принцип змагальності і процесуальної рівноправності сторін. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті.

Статтею 150 ЦПК України визначено перелік видів забезпечення позову, серед яких у пункті 3 є встановлення обов`язку вчинити певні дії, у разі якщо спір виник із сімейних відносин.

Частиною десятою статті 150 ЦПК України встановлена заборона вжиття заходів забезпечення позову, які за змістом є тотожними задоволенню заявлених позовних вимог, якщо при цьому спір не вирішується по суті.

При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського Суду з прав людини як джерело права.

У статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питанням соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Частиною 3 статті 9 вказаної Конвенції визначено право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважує, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно врахувати дві умови: по-перше, у найкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (MAMCHUR v. UKRAINE, № 10383/09, § 100, ЄСПЛ, від 16 липня 2015 року).

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (HANT v. UKRAINЕ, № 31111/04, § 54, ЄСПЛ, від 07 грудня 2006 року).

У даній справі, вирішуючи питання про необхідність застосування заходів забезпечення позову, судом встановлено, що між сторонами справи склалися стосунки, які позбавляють можливості позивача регулярно спілкуватися з сином.

Згідно зі статтею 157 СК України питання про виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

Відповідно до частин першої і другої статті 15 Закону України "Про охорону дитинства" дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів.

Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини.

Відповідно до статті 4 Конвенції про контакт з дітьми, дитина та її батьки мають право встановлювати й підтримувати регулярний контакт один з одним. Такий контакт може бути обмежений або заборонений лише тоді, коли це необхідно в найвищих інтересах дитини. Якщо підтримання неконтрольованого контакту з одним з батьків не відповідає найвищим інтересам дитини, то розглядається можливість контрольованого особистого контакту чи іншої форми контакту з одним з таких батьків.

Системний аналіз наведених норм матеріального права дає підстави вважати, що батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини і таке спілкування відбувається саме в інтересах дитини.

Суд звертає увагу на те, що у таких чутливих правовідносинах, враховуючи можливий тривалий судовий розгляд справи про визначення місця проживання малолітніх дітей, сприяння забезпеченню відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини особисто з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей із батьком. А тому з метою запобігання втрати емоційного контакту батька з малолітньою дитиною, погіршення між ними психоемоційного характеру, відносин на період розгляду справи у суді, який може бути тривалим, та остаточного вирішення питання про визначення місця проживання малолітньої дитини, суд вважає за необхідне застосування заходу забезпечення позову у спірних правовідносинах із дотриманням вимог законодавства, яким врегульовано правовий механізм забезпечення позову.

Про необхідність та важливість контакту дитини з кожним із батьків під час тривання судового процесу та відсутності остаточного рішення щодо визначення місця проживання дітей неодноразово наголошував у своїх рішеннях ЄСПЛ.

Так, у рішенні від 04 вересня 2018 року "Крістіан Кетелін Унгуряну проти Румунії" (заява № 6221/14) ЄСПЛ вважав, що тривалий судовий процес, пов`язаний, у тому числі, зі встановленням графіку відвідування дитини, невиправдано позбавив батька можливості бачитися з сином протягом чотирьох років, а тому допустимим є встановлення такого графіку до закінчення розгляду справи по суті, що свідчить про порушення статті 8 Конвенції щодо права на повагу до його приватного i сімейного життя.

Здійснивши оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів, з урахуванням права батька на особисте спілкування з дитиною, відсутність випадків, які обмежують право на таке спілкування, а також враховуючи ту обставину, що між сторонами існує спір щодо визначення місця проживання малолітнього сина і саме під час вирішення даного спору підлягають доведенню твердження позивача про неправомірну зміну місця проживання дитини, що не може бути вирішено під час розгляду заяви про вжиття заходів забезпечення позову, суд приходить до висновку про доцільність забезпечення позову шляхом зобов`язання відповідача надавати позивачу ОСОБА_1 можливісь безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу із сином ОСОБА_4 один раз на місяць, в неділю з 10.00 години до 13.00 години та спілкування по телефону, в тому числі з використанням мессенджерів кожної суботи з 09.00 години до 19.00 години, тривалістю за вибором позивача та можливістю дитини.

Суд вважає, що зустрічі батька з дитиною один раз на місяць та спілкування по телефону, в тому числі з використанням мессенджерів раз на тиждень, будуть сприяти емоційному контакту між ними, відповідатимуть інтересам як батька так і дитини, та зможуть усунути загрозу невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про визначення місця проживання дитини.

Відновлення відносин та емоційного контакту малолітньої дитини з її батьком повинно переважати над бажанням інших осіб обмежити або взагалі відгородити дитину від зустрічей з батьком.

При цьому спільне проведення часу батька та дитини є співмірним заходом забезпечення позову, не порушуватиме прав відповідача та не призведе до негативних наслідків для останнього, з огляду на наявність спору про визначення місця проживання дитини.

Беручи до уваги вищенаведене, суд вважає, що заява представника позивача про вжиття заходів забезпечення позову підлягає до задоволення.

Суд вважає, що вирішення вказаних позивачем вимог повинно бути здійснено у вигляді зобов`язання відповідача надавати позивачу можливість безперешкодно спілкуватися з сином у точно визначений час та день, бо судове рішення повинно бути не декларативним, а таким, що може бути виконаним.

Така ж позиція викладена у Постанові Верховного Суду від 29.09.2021 року (справа № 490/1087/21, провадження № 61-12931св21)

Керуючись ст.ст. 149-153 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Заяву представника позивача ОСОБА_5 про вжиття заходів забезпечення позову задовольнити.

Зобов`язати ОСОБА_3 надавати ОСОБА_1 можливість безперешкодного спілкування, побачення та спільного проведення часу із сином ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , один раз на місяць, в неділю з 10.00 години до 13.00 години та спілкування по телефону, в тому числі з використанням мессенджерів кожної суботи з 09.00 години до 19.00 години, тривалістю за вибором позивача та можливістю дитини.

Ухвала може бути оскаржена до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 15 днів.

Суддя Арбузинського

районного суду О.М. Кірімова