Постанова

від 22.04.2024 по справі 916/4162/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

(додаткова)

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 рокум. ОдесаСправа № 916/4162/23

Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Колоколова С.І.

суддів: Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.

Без виклику представників сторін.

розглянувши заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика» про ухвалення додаткового рішення з метою розподілу судових витрат при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України»

на рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2023

у справі №916/4162/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України»

про стягнення 250 667, 24 грн,-

В С Т А Н О В И В :

Рішенням Господарського суду Одеської області від 12.12.2023 року по справі №916/4162/23 (суддя Погребна К.Ф.) позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» задоволено частково. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика» основний борг в сумі 178 440 грн., 3% річних в розмірі 10 384 грн., інфляційні витрати в сумі 59 663 грн. 87коп. та судовий збір 3 726 грн. 72коп. В решті позовних вимог відмовлено.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024р. року апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» залишено без задоволення. Рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2023 у справі №916/4162/23 - без змін.

29.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

Між тим, суддя зі складу колегії суддів, яка не є суддею-доповідачем, Разюк Г.П. не може продовжувати розгляд справи у зв`язку із звільненням з посади судді Південно-західного апеляційного господарського суду.

У зв`язку з вищевикладеним 01.04.2024 за розпорядженням керівника апарату суду №64 призначено повторний автоматизований розподіл судової справи №916/4162/23.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.04.2024 для розгляду заяви у справі №916/4162/23 сформовано колегію суддів у складі головуючого судді Колоколова С.І., суддів Діброви Г.І., Савицького Я.Ф.

Разом з тим, суддя зі складу колегії суддів, який не є суддею-доповідачем Савицький Я.Ф. 02.04.2024 відповідно до наказу голови Південно-західного апеляційного господарського суду від 01.054.2024 №63-в перебував у відпустці.

02.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 03.04.2024 прийнято справу №916/4162/23 до провадження у новому складі колегії суддів: головуючий суддя Колоколов С.І., судді Діброва Г.І., Савицький Я.Ф.; призначено розгляд заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика» про ухвалення додаткового рішення з метою розподілу судових витрат по справі №916/4162/23 у спрощеному позовному провадженні без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

Разом з тим, згідно наказу голови суду від 04.04.2024 №65-в суддя учасник колегії Діброва Г.І. з 10.04.2024 по 12.04.2024 перебувала у відрядженні, а з 15.04.2024 по 19.04.2024 перебувала у відпустці (наказ голови суду від 04.04.2024 №66-в)

Обговоривши доводи та вимоги заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика» про розподіл судових витрат, судова колегія зазначає наступне.

Приписами ст. 244 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд, який ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо: 1) стосовно якої-небудь позовної вимоги, з приводу якої сторони подавали докази і давали пояснення, не ухвалено рішення; 2) суд, вирішивши питання про право, не зазначив точної грошової суми, присудженої до стягнення, або майно, яке підлягає передачі, або дії, що потрібно виконати; 3) судом не вирішено питання про судові витрати.

Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.

Згідно зі ст. 15 Господарського процесуального кодексу України суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання господарського судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов`язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.

Відповідно до ст. 16 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати - це передбачені законом витрати (грошові кошти) сторін, інших осіб, які беруть участь у справі, понесені ними у зв`язку з її розглядом та вирішенням, а у випадках їх звільнення від сплати - це витрати держави, які вона несе у зв`язку з вирішенням конкретної справи (аналогічний висновок міститься у п. 49 постанови Великої Палати Верховного Суду від 27.11.2019 року у справі № 242/4741/16-ц).

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частинами 3, 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

За змістом ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» встановлено, що представництво - це вид адвокатської діяльності, що полягає в забезпеченні реалізації прав і обов`язків клієнта в цивільному, господарському, адміністративному та конституційному судочинстві, в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами, прав і обов`язків потерпілого під час розгляду справ про адміністративні правопорушення, а також прав і обов`язків потерпілого, цивільного відповідача у кримінальному провадженні.

Інші види правової допомоги - види адвокатської діяльності з надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правового супроводу діяльності клієнта, складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру, спрямованих на забезпечення реалізації прав, свобод і законних інтересів клієнта, недопущення їх порушень, а також на сприяння їх відновленню в разі порушення (п. 6 ч. 1 ст. 1 вказаного Закону).

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 Господарського процесуального кодексу України): - подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас за змістом ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з усталеною практикою Європейського суду з прав людини, у тому числі в рішенні від 28.11.2002 «Лавентс проти Латвії» (Lavents v. Latvia) за заявою № 58442/00 щодо судових витрат, зазначено що за ст. 41 Конвенції суд відшкодовує лише витрати, стосовно яких було встановлено, що вони справді були необхідними і становлять розумну суму (рішення ЄСПЛ у справах «Ніколова проти Болгарії» та «Єчюс проти Литви», п. п. 79 і 112).

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так, у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).

Тобто, нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

Не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).

У п. 169 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 року у справі № 922/1964/21 зазначено, що у випадку встановленого договором фіксованого розміру гонорару сторона може доводити неспівмірність витрат у тому числі, але не виключно, без зазначення в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги. Зокрема, посилаючись на неспівмірність суми фіксованого гонорару зі складністю справи, ціною позову, обсягом матеріалів у справі, кількістю підготовлених процесуальних документів, кількістю засідань, тривалістю розгляду справи судом тощо.

У постанові Верховного Суду від 11.06.2021 року у справі № 34-16/17-3683-2011 викладено висновок про те, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

1) має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, визначеними у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

2) з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення чи заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Таким чином, суд касаційної інстанції чітко зазначив, що критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу.

Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи.

При цьому, витрати на професійну правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат (аналогічний висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 року у справі № 826/1216/16).

Так, як вбачається з наявних у матеріалах справи документів, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика» в суді апеляційної інстанції був адвокат Вірьовкін Олександр Ігорович (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю №000981 від 17.10.2018) відповідно до ордеру серія АМ №1077698 від 01.02.2024.

При цьому, вказаним адвокатом у відзиві на апеляційну скаргу сформульовано заяву про стягнення з відповідача на користь позивача судових витрат на забезпечення професійної правничої допомогу у розмірі 12 000 грн. (докази понесених витрат будуть надані протягом 5-ти днів після ухвалення рішення.).

29.03.2023 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика» надійшла заява про ухвалення додаткового рішення, відповідно до якої заявник просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000 грн.

До вказаної заяви, представником Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика» було надано докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу, зокрема, ордер на надання правової допомоги, договір про надання правової допомоги №11/09 від 11.09.2023, Акт прийому-передачі наданих послуг від 28.03.2024.

Приймаючи до уваги те, що представник Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика» зробив у відзиві на апеляційну скаргу відповідну заяву щодо наміру подання доказів стосовно понесених ним витрат на професійну правничу допомогу та надав відповідні докази та акт приймання-передачі наданих послуг, колегія суддів зазначає про дотримання строків подання вказаної заяви, встановлених ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, 11.09.2023 між адвокатом Вірьовкіним Олександром Ігоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика» (Замовник) укладено Договір №11/09 про надання професійної правничої допомоги, за умовами якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати професійну правничу допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Замовник зобов`язаний оплатити роботу у порядку та строки обумовлені сторонами в даному договорі.

Відповідно до п.2.1 даний договір укладений на строк один рік і діє до 11.09.2025 року та набирає чинності з моменту його підписання.

За правову допомогу Замовник сплачує Адвокату винагороду у розмірі визначеною розділом 4 цього Договору (п.3.1 Договору).

Пунктом 4.1 договору передбачено, що розмір оплати праці Адвоката при наданні правової допомоги, а також умови та порядок розрахунків, визначаються в Актах прийому передачі наданих послуг, Замовник сплачує винагороду адвокату у готівковому або/чи у безготівковому вигляді на банківський рахунок Адвоката. Сума наданих послуг сплачується Замовником протягом 30 (тридцять) робочих днів з дня підписання акту прийомки передачі наданих послуг. У випадку оплати послуг у готівковому вигляді, факт оплати підтверджуватися написом адвоката про оплату у готівковому вигляді в акті прийому передачі наданих послуг.

Договір підписаний адвокатом Вірьовкіним Олександром Ігоровичем та уповноваженою особою позивача без будь-яких зауважень.

Відповідно до Акту 2 від 28.03.2024р. прийому передачі наданих послуг до договору про надання професійної правничої допомоги №11/09 від 11.09.2023р. укладеного між Адвокатом Вірьовкіним Олександром Ігоровичем та Товариством з обмеженою відповідальністю Компанія Еврика, Адвокатом були надані наступні послуги: підготовка та подання відзиву на апеляційну скаргу від 07.02.2024 по справі №916/4162/23. Вартість послуги становить 12 000грн.

Як було раніше зазначено колегією суддів за текстом постанови, за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

При цьому, розподіл судових витрат визначений ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, ч. 4 якої передбачено, що інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи (до яких відповідно до ч. 3 ст. 123 цього Кодексу належать витрати на професійну правничу допомогу), покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Правовий аналіз зазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, часткового задоволення позову, покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч. 5 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

При цьому, загальне правило розподілу судових витрат визначене ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, яка є загальною та повинна застосовуватись у системно-логічному зв`язку із ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, під час вирішення питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу, зважаючи на приписи ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, суд: має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони; з власної ініціативи, не розподіляти такі витрати повністю або частково та покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення, керуючись критеріями, що визначені ч. 5-7, 9 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або заявлення неспівмірно нижчої суми судових витрат, порівняно із попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Така позиція випливає з правових висновків, які послідовно викладені у низці постанов Верховного Суду, зокрема у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.01.2022 у справі № 922/1964/21, у додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц, у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі №922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі № 905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19, від 18.03.2021 №910/15621/19 тощо.

Отже, такі критерії як обґрунтованість, пропорційність, співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката суд має враховувати як відповідно до ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, так і відповідно до ч. 5 ст. 129 цього Кодексу.

Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас, критерії, визначені ч. 5 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, в тому числі і інших, передбачених ч. 4 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

02.04.2024 до Південно-західного апеляційного господарського суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» надійшли заперечення на заяву про стягнення витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до яких відповідач просить зменшити витрати на професійну правничу допомогу до 3 000 грн.

У вказаних запереченнях відповідач посилається, зокрема на те, що участь адвоката з боку ТОВ «Компанія Еврика» була обмежена лише відзивом на апеляційну скаргу

З огляду на вказане та наведені вище обставини, оцінивши подані заявником письмові докази на підтвердження витрат на надання правничої допомоги, беручи до уваги відсутність особливої складності справи, яка переглядалася судом апеляційної інстанції в письмовому провадженні без виклику сторін, а також недоведеність заявником обґрунтованості та пропорційності розміру витрат до предмета спору, значення справи для сторін, негативну поведінку сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справи, колегія суддів зазначає, що у даному випадку, з огляду на розумність, обґрунтованість та співмірність розміру відшкодування витрат на правничу допомогу, такий розмір у сумі 12 000 грн. є значно завищеним заявником, з огляду на що колегія суддів дійшла висновку про те, що достатнім, співмірним та обґрунтованим буде розмір призначення до відшкодування витрат на правничу допомогу у розмірі 6 000 грн.

Так, у постанові від 11.01.2023 року у справі № 922/4195/21 Верховний Суд дійшов висновку, що нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п. п. 33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

При цьому, не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 року у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 року у справі № 912/1025/20).

Разом з тим, Велика Палата Верховного Суду у додатковій постанові від 19.02.2020 року у справі № 755/9215/15-ц вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (пункт 21).

Враховуючи вищевказане, колегія суддів вважає частково обґрунтованою заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика» про розподіл судових витрат при розгляді апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» на рішення Господарського суду Одеської області від 12.12.2023 у справі №916/4162/23, та такою, що потребує часткового задоволення з відмовою в іншій частині.

Керуючись статтями 129, 233, 244 Господарського

процесуального кодексу України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика» про розподіл судових витрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Контейнери України» на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Компанія Еврика» 6 000 грн. - витрат на професійну правничу допомогу.

В іншій частині заяви відмовити.

3. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ із зазначенням всіх необхідних реквізитів сторін.

Додаткова постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до ст. 288 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст додаткової постанови складено та підписано 22.04.2024р. у зв`язку із перебуванням судді учасника колегії Діброви Г.І. з 10.04.2024 по 12.04.2024 у відрядженні (наказ голови суду від 04.04.2024 №65-в), а з 15.04.2024 по 19.04.2024 у відпустці (наказ голови суду від 04.04.2024 №66-в).

Головуючий суддя С.І. Колоколов

Суддя Г.П. Діброва

Суддя Я.Ф. Савицький