Постанова

від 19.03.2024 по справі 910/11080/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. Справа№ 910/11080/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Майданевича А.Г.

Ткаченка Б.О.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін згідно із протоколом судового засідання

від позивача: Чернов Д.М. (в залі суду);

від відповідача: Левченко В.В. (в залі суду);

розглянувши матеріали апеляційних скарг Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія"

на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023

у справі № 910/11080/23 (суддя Котков О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя"

про стягнення грошових коштів,-

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

12 липня 2023 року до Господарського суду міста Києва від Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" (позивач) надійшла позовна заява № 5 від 29.06.2023 року до Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя" (відповідач) про стягнення заборгованості у розмірі 373 467,78 грн., з них: основного боргу - 239 833,74 грн, пені - 93 625,81 грн, 3% річних - 8 473,06 грн та інфляційного збільшення - 31 535,17 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем зобов`язань за договором про постачання електричної енергії споживачу № 08/02/22-Е від 08.02.2022.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23; позов задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" грошові кошти: основного боргу - 0,01 грн, 3% річних - 8 473,06 грн та судовий збір - 127,10 грн; в іншій частині позову відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що з огляду на встановлені судом обставини та враховуючи межі заявлених позовних вимог, суд дійшов висновку, що відповідачем за спірний період лютий 2022 року - квітень 2023 року порушено умови договору в частині здійснення оплати поставленої електричної енергії, що відповідно свідчить про наявність у відповідача заборгованості в розмірі 239 833,74 грн. В той же час, надані відповідачем до матеріалів справи платіжні інструкції № 839 від 09.06.2023 на суму 100 000,00 грн, № 828 від 06.06.2023 на суму 30 000,00 грн, № 840 від 12.06.2023 на суму 100 000,00 грн та № 15314 від 21.06.2023 на суму 9 833,73 грн свідчать, що відповідач до відкриття провадження у справі № 910/11080/23 добровільно сплатив на рахунок позивача заборгованість у розмірі 239 833,73 грн. Оскільки відповідачем до відкриття провадження у справі сплачено суму заборгованості у розмірі 239 833,73 грн, то суд дійшов висновку, що звернення позивача до суду про стягнення зазначеної суми є безпідставним, оскільки його права та інтереси у цій частині не є порушеними. Отже, заборгованість за договором становить 0,01 грн., з розрахунку: 239 833,74 грн (заявлена до стягнення сума боргу) - 239 833,73 грн. (сплачена сума боргу). Враховуючи, що додатком № 2 до договору не передбачено нарахування пені, тоді як пеня носить характер договірної санкції, суд дійшов висновку, що підстави для стягнення з відповідача пені відсутні, відтак позовні вимоги в частині стягнення пені у розмірі 93 625,81 грн задоволенню не підлягають. Судом встановлено, що обґрунтованого розрахунку інфляційного збільшення із зазначенням періодів нарахування "з" - "по" до позовної заяви не додано. За таких обставин, позовні вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача інфляційного збільшення у розмірі 31 535,17 грн задоволенню не підлягають. Здійснивши перевірку наданого позивачем розрахунку 3% річних, судом встановлено, що він виконаний арифметично вірно, відтак, сума 3% річних, яка підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, за розрахунком позивача, становить 8 473,06 грн. Враховуючи все вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню про стягнення 8 473,07 грн, з них: основного боргу - 0,01 грн та 3% річних - 8 473,06 грн.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державного бюро розслідувань та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23, Товариство з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просить прийняти апеляційну скаргу до розгляду; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23 в частині відмови вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" пені у розмірі 93 625,18 грн та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" пеню у розмірі 93 625,18 грн; судові витрати покласти на відповідача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, суд першої інстанції прийшов до хибного висновку, вказавши, що комерційна пропозиція, як додаток, важливіша за сам договір та про відсутність пені у такій комерційній пропозиції, у той час, як у комерційній пропозиції мова йде про розмір пені, а не про її наявність чи відсутність як такої. Факт її наявності та розмір, встановлений сторонами саме у договорі в п. 5.5

Скаржник зазначає, що додаток до договору уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов, але у разі, якщо першочергово вони відсутні в договорі.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що судом першої інстанції вірно встановлено, що пеня у додатку 2 комерційної пропозиції та договорі визначена у різному розмірі, проте така суперечність виникла виключно з вини позивача, адже відповідач жодним чином не може повпливати на текст договору, а може лише обрати конкретні умови, комерційну пропозицію, на яких приєднається до договору.

Так, враховуючи наявність суперечностей між договором та комерційною пропозицією щодо наявності та розміру пені, Господарський суд міста Києва, правомірно застосував до правовідносин висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 31.05.2021 у справі № 917/265/18, та визначено, що у зв`язку із тим, що індивідуальною комерційною пропозицією не передбачено стягнення пені, у стягненні пені слід відмовити. Виходячи з того, що текст договору готувався позивачем, до правовідносин та положень п. 5.5 договору та додатком № 2 до договору "Комерційна пропозиція" застосовано принцип - слова договору повинні тлумачитися проти того, хто їх написав. Особа, яка включила ту або іншу умову в договір, повинна нести ризик, пов`язаний з неясністю такої умови.

Щодо тверджень позивача, про застосування комерційної пропозиції тільки у випадку, якщо такі умови відсутні у договорі, відповідач вважає їх безпідставними, такими, що існують лише з суб`єктивної думки позивача, адже таке формулювання відсутнє у договорі та/або комерційній пропозиції на умовах якої відповідач, як споживач, приєднаний до договору.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/11080/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Майданевич А.Г., Ткаченко Б.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 01.11.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23 залишено без руху .

13.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшло клопотання про поновлення строку для подання апеляційної скарги, у зв`язку із тим, що повний текст рішення надійшов поштовою кореспонденцією 04.10.2023, що підтверджується трекінг-листом "Укрпошта" № 0600049552707.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23. Призначено справу № 910/11080/23 до розгляду у судовому засіданні 16.01.2024.

У судовому засіданні 16.01.2024 оголошено перерву до 13.02.2024.

12.02.2024 позивачем до Північного апеляційного господарського суду подані додаткові пояснення щодо розрахунку пені у вигляді подвійної облікової ставки НБУ за договором № 08/02/22-Е від 08.02.2022 до апеляційної скарги.

У зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. який є суддею-доповідачем, на лікарняному, розгляд справи призначений на 13.02.2024 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23 на 19.03.2024.

У судовому засіданні 19.03.2024 поновлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та долучено до матеріалів справи додаткові пояснення.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасову непрацездатність судді Гаврилюка О.М., з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/11080/23 розглядалась протягом розумного строку.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23 в частині відмови вимоги про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Комфортна оселя" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" пені у розмірі 93 625,18 грн та ухвалити нове рішення, яким стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" пеню у розмірі 93 625,18 грн; судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.03.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 08.02.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір про постачання електричної енергії споживачу № 08/02/22-Е (надалі - договір), відповідно до пункту 1.1. якого договір є публічним договором приєднання, який встановлює порядок та умови постачання електричної енергії як товарної продукції відповідачу, за договором споживачу, позивачем, за договором постачальником, та укладається з урахуванням статей 633, 634, 641, 642 ЦК України шляхом приєднання відповідача до цього договору, згідно із заявою - приєднання, яка є додатком 1 до цього договору.

Умови цього договору розроблені відповідно до Закону України "При ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених Постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 та є однаковими для всіх споживачів (п. 1.2. договору).

Згідно пункту 2.1. договору позивача продає електричну енергію відповідачу для забезпечення потреб електроустановок відповідача, а відповідач оплачує позивачу вартість використаної (купованої) електричної енергії та здійснює інші платежі згідно з умовами цього договору.

Відповідно до пункту 5.1. договору відповідач розраховується з позивачем за електричну енергію за цінами, що визначаються відповідно до механізму визначення ціни електричної енергії, згідно з обраною відповідачем комерційною пропозицією, яка є додатком 2 до цього договору.

Спосіб визначення ціни (тарифу) електричної енергії зазначається в комерційній пропозиції позивача. Для одного об`єкта споживання (площадки вимірювання) застосовується один спосіб визначення ціни електричної енергії (п. 5.2. договору).

В пункті 5.6. договору визначено, що комерційна пропозиція до договору містить інформацію про ціну на електричну енергію, спосіб оплати, терміни (строк), розмір пені за порушення строку оплати або штраф, строк дії договору та пролонгації та інші умови.

Заявою-приєднанням до договору про постачання електричної енергії споживачу (додаток №1) між сторонами засвідчено вільне волевиявлення щодо приєднання до умов договору в повному обсязі та визначено перелік точок комерційного обліку за об`єктами відповідача для початку постачання енергії з 08.02.2022.

Комерційною пропозицією (додаток № 2) до договору про постачання електричної енергії відповідача зазначено спосіб оплати та розрахунковий період - календарний місяць, який встановлюється з 01 числа місяця до останнього дня цього ж місяця.

Рахунок за спожиту електричну енергію надається позивачем відповідачу протягом двох робочих днів, після отримання від відповідного оператора системи розподілу даних щодо обсягу спожитої електричної енергії відповідачем в один із таких способів: через особистий кабінет на сайті позивача; електронною поштою; факсимільним зв`язком за телефоном; у відповідних структурних підрозділах позивача.

Оплата за спожиту електроенергію відповідачем здійснюється до 15-го числа місяця постачання - 50% від прогнозованого об`єму, та 50% - до 7 числа місяця наступним після місяця постачання.

Договір набирає чинності з дати вказаної в заяві-приєднанні та діє до 01.01.2023 року. Договір вважається автоматично пролонгованим на тих же умовах на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за 45 календарних днів до закінчення терміну дії договору не заяви про свій намір розірвати цей договір.

Факт виконання позивачем зобов`язань за договором та передання відповідачу за період з 28.02.2022 по 30.04.2023 електроенергії за договором на суму 15 293 389,37 грн, що підтверджується актами прийому-передачі електроенергії, а саме: від 28.02.2022 на суму 1 937 567,50 грн, від 31.03.2022 на суму 1 881 354,94 грн, від 30.04.2022 на суму 670 489,25 грн, від 31.05.2022 на суму 725 767,76 грн, від 31.07.2022 на суму 597 852,58 грн, від 31.08.2022 на суму 1 602,58 грн, від 30.09.2022 на суму 723 795,82 грн, від 31.10.2022 на суму 928 299,10 грн, від 30.11.2022 на суму 1 180 826,22 грн, від 31.12.2022 на суму 1 219 427,82 грн, від 31.01.2023 на суму 1 374 618,44 грн, від 28.02.2023 на суму 1 083 777,09 грн, від 31.03.2023 на суму 1 475 759,73 грн, від 30.04.2023 на суму 1 492 250,54 грн.

Позивач зазначає, що за спірний період відповідачем за поставлену електричну енергію за лютий 2022р. по квітень 2023р. сплачено 15 053 555,63 грн, а відтак заборгованість становить 239 833,74 грн.

Також позивачем до позову надано не підписаний акт звірки взаємних розрахунків за період з січня 2022р. по травень 2023р., в якому зазначено, що заборгованість відповідача за договором № 08/02/22-Е від 08.02.2022 становить 239 833,74 грн.

Вказані обставини стали підставою для звернення позивача до суду з даним позовом про стягнення заборгованості за електроенергію у розмірі 239 833,74 грн. Також за порушення строків оплати електроенергії позивачем нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 93 625,81 грн, 3% річних у розмірі 8 473,06 грн та інфляційне збільшення у розмірі 31 535,17 грн.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 5 ст. 2 Закону України "Про ринок електричної енергії" Правила роздрібного ринку передбачають, зокрема, загальні умови постачання електричної енергії споживачам, систему договірних відносин між учасниками роздрібного ринку, права та обов`язки учасників ринку, процедуру заміни споживачем постачальника електричної енергії, умови та порядок припинення та відновлення постачання електричної енергії споживачу, процедуру розгляду скарг споживачів, особливості постачання електричної енергії постачальником універсальної послуги, постачальником "останньої надії".

Відповідно до ч. 2 ст. 45 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на недискримінаційних засадах відповідно до цього Закону, кодексу систем розподілу та інших нормативно-правових актів, що регулюють функціонування ринку електричної енергії.

Згідно з ч. 4 ст. 46 Закону України "Про ринок електричної енергії" оператор системи розподілу надає послуги з розподілу електричної енергії на підставі договорів про надання послуг з розподілу. Договори про надання послуг з розподілу є публічними договорами приєднання та укладаються на основі типових договорів, форма яких затверджується Регулятором.

Постановою НКРЕКП від 14.03.2018 № 312 затверджено Правила роздрібного ринку електричної енергії (далі - ПРРЕЕ), відповідно до пункту 2.1.16 якого договір є публічним договором приєднання, розробляється оператором системи на основі додатка 4 до цих Правил, оприлюднюється на офіційному веб-сайті оператора системи та укладається шляхом надання електропостачальником заяви-приєднання. Датою початку дії зазначеного договору є наступний робочий день від дня отримання оператором системи заяви-приєднання електропостачальника щодо укладення такого договору.

Умови договору є однаковими для всіх електропостачальників та розроблені відповідно до Закону України "Про ринок електричної енергії" та Правил роздрібного ринку електричної енергії, затверджених постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 14.03.2018 № 312 (п. 1.2. договору).

Відповідно до ч. 2 ст. 714 ЦК України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно з ст. 275 ГК України особливості постачання електричної енергії споживачам та вимоги до договору постачання електричної енергії споживачу встановлюються Законом України "Про ринок електричної енергії".

Відповідно до ч. 1 ст. 66 Закону України "Про ринок електричної енергії" купівлю-продаж електричної енергії за двосторонніми договорами здійснюють виробники, електропостачальники, оператор системи передачі, оператори систем розподілу, трейдери, гарантований покупець та споживачі.

Відповідно до ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 ЦК України).

Частинами 1, 2 статті 692 Цивільного кодексу України встановлено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу.

Згідно зі ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватися у встановлений строк (термін), а якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час.

Дослідивши матеріали справи та враховуючи межі заявлених позовних вимог, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що відповідачем за спірний період лютий 2022р. - квітень 2023р. порушено умови договору в частині здійснення оплати поставленої електричної енергії, у зв`язку із чим у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем на суму у розмірі 239 833,74 грн.

Також колегія суддів апеляційної інстанція погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для прийняття акту звірки, як належного та допустимого доказу та зазначає про те, що первинним документом є документ, який фіксує факт здійснення господарських операцій (ст.ст. 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"); для контролю та впорядкованості оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи, отже, акт звірки взаєморозрахунків, як зведений обліковий документ, не належить до первинних документів бухгалтерської звітності, а тому даний акт не може слугувати належним та допустимим доказом наявності заборгованості відповідача перед позивачем. Крім того, такий акт не підписаний відповідачем.

Водночас, відповідно до наданих відповідачем до матеріалів справи платіжних інструкцій, а саме: № 839 від 09.06.2023 на суму 100 000,00 грн, № 828 від 06.06.2023 на суму 30 000,00 грн, № 840 від 12.06.2023 на суму 100 000,00 грн та № 15314 від 21.06.2023 на суму 9 833,73 грн свідчать, що відповідач до відкриття провадження у справі № 910/11080/23 добровільно сплатив на рахунок позивача заборгованість у розмірі 239 833,73 грн.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 231 Господарського процесуального кодексу України господарський суд закриває провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Натомість, враховуючи те, що станом на момент звернення позивача до суду з даним позовом предмет спору у розмірі 239 833,73 грн був відсутній, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі, при цьому, можливість закриття провадження у справі і відмови у задоволенні позову пов`язані саме з моментом відкриття провадження у даній справі, а не з моментом звернення до суду з вказаним позовом.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за договором становить 0,01 грн, оскільки 239 833,74 грн (заявлена до стягнення сума боргу) - 239 833,73 грн (сплачена сума боргу), у зв`язку із чим, колегія суддів вважає обгрунтованою позовну вимогу про стягнення з відповідача на користь позивача заборгованості за договором № 08/02/22-Е від 08.02.2022 саме у розмірі 0,01 грн.

Також позивачем заявлено позовні вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 93 625,81 грн, 3% річних у розмірі 8 473,06 грн та інфляційне збільшення у розмірі 31 535,17 грн.

Згідно із ч. 2 ст. 193, ч. 1. ст. 216 ГК України порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором; учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до положень ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Частиною 2 ст. 551 ЦК України визначено, що якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України та ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

В пункті 5.5. договору визначено, що у разі порушення споживачем строків оплати за договором, постачальник має право вимагати сплату пені.

Також слід зазначити, що у підп. 6 п. 5.6 договору від 08.02.2022 сторонами погоджено умову про те, що Комерційна пропозиція, яка є додатком 2 до цього договору, має містити наступну інформацію - розмір пені за порушення строку оплати або штраф.

Водночас, у додатку № 2 до договору - Комерційній пропозиції, сторонами визначено, що розмір пені за порушення строку оплати та/або штраф - не передбачено.

Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі № 917/265/18 зазначив, що додаток до договору - це документ, який містить доповнення, уточнення, додаткові роз`яснення, пояснення умов договору, перелік конкретних товарів, послуг тощо. Тобто додаток до договору - це документ, який уточнює або більш детально розкриває зміст договірних умов.

Таким чином, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду про застосування до спірних правовідносин умови додатку № 2 до договору "Комерційна пропозиція", який уточнює умови існуючого між сторонами договору, тобто, оскільки додатком № 2 до договору не передбачено нарахування пені та/або штрафу, підстави для стягнення з відповідача пені відсутні, у зв`язку із чим, позовна вимога про стягнення з відповідача на користь позивача пені у розмірі 93 625,81 грн задоволенню не підлягають.

Частиною 2 ст. 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Згідно з вимогами пункту 3 частини 3 статті 162 Господарського процесуального кодексу України позовна заява повинна містити обґрунтований розрахунок сум, що стягуються чи оспорюються.

Частиною 2 статті 237 Господарського процесуального кодексу України визначено, що при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

З аналізу змісту наведених статей вбачається, що нарахування інфляційних, зокрема, визначення суми заборгованості та періодів нарахування є обов`язком особи, яка звертається до суду з вимогою про стягнення таких сум.

Суд зобов`язаний перевірити наданий розрахунок на предмет дотримання у такому розрахунку вимог чинного законодавства та правильності арифметичних розрахунків. Однак, суд не має права самостійно замість позивача складати розрахунки інфляційних втрат та штрафних санкцій, зокрема, визначати період нарахування таких сум тощо.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 у справі № 910/18557/20 зазначено, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та трьох процентів річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю бо частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.

Відповідно до доданого до позовної заяви розрахунку інфляційного збільшення у розмірі позивачем заявлено до стягнення 31 535,17 грн інфляційних втрат за 196 днів прострочення, водночас, обґрунтованого розрахунку інфляційного збільшення із зазначенням періодів нарахування "з" - "по" до позовної заяви не додано, відсутній такий розрахунок і у матеріалах справи, у зв`язку із чим, за відсутності зазначення періодів нарахування, перевірити правильність нарахованих позивачем сум інфляційного збільшення є неможливим.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовної вимоги про стягнення з відповідача на користь позивача 31 535,17 грн інфляційних втрат.

Враховуючи те, що матеріалами справи підтверджується прострочення відповідачем виконання грошового зобов`язання, здійснивши перерахунок суми 3% річних, апеляційний господарський суд погоджується із висновками суду першої інстанції та вважає, що сума 3% річних у розмірі 8 473,06 грн, є правильною та такою, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 0,01 грн основного боргу та 8 473,06 грн 3% річних, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23 відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції не погоджується із доводами апеляційної скарги враховуючи викладене та те, що Комерційною пропозицією - додатком № 2, уточнено положення про пеню, а саме: зазначено, що розмір пені за порушення строку оплати - не передбачено.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Так, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Енергостратегія" на рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 28.09.2023 у справі № 910/11080/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/11080/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 17.04.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді А.Г. Майданевич

Б.О. Ткаченко