Постанова

від 19.03.2024 по справі 910/12395/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" березня 2024 р. Справа№ 910/12395/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Гаврилюка О.М.

суддів: Ткаченка Б.О.

Майданевича А.Г.

за участю секретаря судового засідання: Ніконенко Є.С.

за участю представників сторін:.

від позивача: Перепелиця О.В. (в залі суду);

від відповідача: Верхотуров О.О. (в залі суду);

розглянувши матеріали апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток"

на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023, повний текст рішення складено 10.10.2023

у справі № 910/12395/23 (суддя Полякова К.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемсервіс"

до Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток"

про стягнення 13000 грн

За результатами розгляду апеляційної скарги Північний апеляційний господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду

Товариство з обмеженою відповідальністю "Цемсервіс" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" про стягнення 13000 грн. заборгованості за договором на технічне обслуговування пожежної сигналізації від 01.05.2019 № 01\02-19ПТО. Також позивач просив здійснювати розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/12395/23 позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемсервіс" задоволено частково. Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Цемсервіс" 2000,00 грн заборгованості, 1200 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, а також 412 грн 92 коп витрат зі сплати судового збору; у задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Рішення мотивоване тим, що сторони за відповідною пропозицією відповідача від 30.12.2022 не дійшли згоди щодо розірвання договору, у зв`язку з чим відповідний договір не був розірваним, лист відповідача від 30.12.2022 № 04-06 не може вважатися повідомленням сторони відповідно до пункту 7.2 договору про відмову продовжити термін договору, оскільки в згаданому листі йдеться про розірвання договору з 31.12.2022, та направлення такого листа здійснено майже за півроку до закінчення строку дії договору. За наведених обставин, правовідносини сторін за таким договором після 30.04.2023 не є припиненими, у зв`язку з чим мали виконуватися належним чином. Таким чином, звернувшись із даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача 13000 грн. заборгованості за договором на технічне обслуговування пожежної сигналізації від 01.05.2019 № 01\02-19ПТО за надані послуги за період березень-квітень 2022 року, серпень-червень 2023 року. Разом із цим, судом під час розгляд справи встановлено, що відповідач здійснив оплату частини заборгованості в сумі 11000 грн. згідно з платіжною інструкцією від 22.05.2023 № 7565 із призначенням платежу: "оплата за технічний нагляд за утриманням АПС зг.договору ПС 01/02-19 ПТО від 01.05.2019". Ураховуючи те, що залишок заборгованості відповідача за договором на технічне обслуговування пожежної сигналізації від 01.05.2019 № 01\02-19ПТО становить 2000 грн за надані в травні-червні 2023 роки послуги, суд дійшов висновку задовольнити позов у відповідній частині та стягнути з відповідача дану суму боргу. Оскільки позовні вимоги підлягають задоволенню частково, на відповідача покладаються 1200 грн витрат позивача на професійну правничу допомогу адвоката, а також 412,92 грн витрат позивача зі сплати судового збору.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги Державного бюро розслідувань та узагальнення її доводів

Не погоджуючись із рішенням Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/12395/23 Приватне акціонерне товариство "Компанія Росток" звернулось до Північного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою в якій просить прийняти апеляційну скаргу, відкрити за наслідками її відкрити апеляційне провадження та розглядати справу у судовому засіданні з повідомленням сторін; скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/12395/23, в задоволенні заяви відмовити повністю; судові витрати покласти на позивача.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

На думку скаржника, вимога про стягнення заборгованості в сумі 2 000,00 грн за 2 місяці (з травня 2023р. по червень 2023р.) згідно із договором не підлягає задоволенню, оскільки договір припинив свою дію від 01.05.2023, а саме: відповідач повідомив листом № 04-06 від 30.12.2022 позивача про своє небажання продовжувати договірні відносини, оскільки в умовах сьогодення немає можливості підтримувати договірні відносини, також відповідач повідомив у вказаному листі про припинення договірних відносин з 31.12.2022 та, в свою чергу, запропонував достроково розірвати договір з 31.12.2022 уклавши для цього відповідну додаткову угоду, однак позивач не повернув відповідачу примірник підписаної додаткової угоди про розірвання договору, що свідчить про його неукладеність.

Скаржник вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що лист відповідача від 30.12.2022 № 04-06 не може вважатись повідомленням сторони відповідно до п. 7.2 договору про відмову продовжити термін договору, натомість не звернув увагу на те, що позивачем не надано належних та допустимих доказів надання послуг та/чи виконаних робіт за договором за травень 2023р. та червень 2023р.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу

Заперечуючи проти доводів апеляційної скарги, відповідач у відзиві на апеляційну скаргу вказав на те, що відповідач після отримання претензії, сплатив одним платежем згідно із платіжної інструкції № 7565 від 22.05.2023 на суму 11 000,00 грн за договором та не заперечено проти претензії та того, що договір є нечинним.

Позивач пропозицію підписати додаткову угоду від 30.12.2022 про припинення договору з 31.12.2023 не прийняв, додаткову угоду не підписав, у зв`язку з чим дана пропозиція (оферта) припинити дію договору з 31.12.2022 втратила юридичну силу.

Також позивач у відзиві на апеляційну скаргу наведено попередній розрахунок судових витрат позивача - орієнтовний час роботи адвоката у даній справі складатиме від 3,0 робочих годин на орієнтовну загальну суму від 3 600,00 грн та надано копію акту від 11.12.2023 приймання-передачі надання правової допомоги до договору про надання правової допомоги № 01гс/0112 від 01.12.2022.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями справу № 910/12395/23 передано на розгляд колегії суддів у складі: головуючий суддя - Гаврилюк О.М., судді: Ткаченко Б.О., Майданевич А.Г.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 09.11.2023 апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" на Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/12395/23 залишено без руху. Роз`яснено скаржнику, що протягом десяти днів з дня вручення даної ухвали особа має право усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання доказів про наявність або відсутність електронних кабінетів в ЄСІТС або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами у Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" та адвоката Верхотурова О.О.

13.11.2023 до Північного апеляційного господарського суду надійшла заява про усунення недоліків до якої додано копії відповідей № 260467 та № 260469, що свідчать про наявність електронних кабінетів в ЄСІТС у Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" та адвоката Верхотурова О.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.11.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" на Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/12395/23. Призначено справу № 910/12395/23 до розгляду у судовому засіданні 16.01.2024.

У судовому засіданні 16.01.2024 оголошено перерву до 13.02.2023.

У зв`язку з перебуванням судді Гаврилюка О.М. який є суддею-доповідачем, на лікарняному, розгляд справи призначений на 13.02.2024 не відбувся.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 20.02.2024 призначено розгляд апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/12395/23 на 19.03.2024.

Враховуючи викладене, воєнний стан в Україні та обмеження, спричинені цим станом, тимчасову непрацездатність судді Гаврилюка О.М., з метою повного, всебічного та об`єктивного розгляду справи, з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, справа № 910/12895/23 розглядалась протягом розумного строку.

Позиції учасників справи

Представник позивача у судовому засіданні 19.03.2024 заперечив проти доводів апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/12395/23 залишити без змін, вимоги апеляційної скарги без задоволення.

Представник відповідача у судовому засіданні 19.03.2024 підтримав доводи апеляційної скарги, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/12395/23, в задоволенні заяви відмовити повністю; судові витрати покласти на позивача.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається із матеріалів справи, 01.05.2019 між позивачем, як виконавцем та відповідачем, як замовником укладено договір на технічне обслуговування пожежної сигналізації № 01\02-19ПТО, за умовами якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, позивач бере на себе зобов`язання своїми силами і засобами, за рахунок відповідача виконати послуги з технічного обслуговування системи пожежної сигналізації та системи евакуації людей на випадок пожежі в приміщеннях 3-го та 4-го поверхів адмінкорпусу ПрАТ "Компанія Росток" м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 4, Солом`янського р-ну.

Відповідно до пункту 4.1 договору плата за технічне обслуговування установок АПЗ приміщеннях 3-го та 4-го поверхів ПрАТ "Компанія Росток" м. Київ, бул. Вацлава Гавела, 4, становить 1000 грн. ПДВ 20 % - 133,33 грн. Всього 1000 грн за кожен місяць.

Згідно з пунктом 4.3 договору оплата за технічне обслуговування установок АПЗ здійснюється відповідачем протягом 3-х робочих днів після підписання акту здачі-прийому виконаних робіт.

До матеріалів справи позивачем долучено акти здачі-прийняття робіт, на суму 1000 грн кожний, від 28.02.2022 № 2, від 31.05.2022 № 5, від 30.06.2022 № 6, від 31.07.2022 № 7, що підписані обома сторонами. Також, у матеріалах справи містяться акти здачі-прийняття робіт на суму по 1000 грн. від 31.03.2022 № 3, від 30.04.2022 № 4, від 31.08.2022 № 8, від 30.09.2022 № 9, від 31.10.2022 № 10, від 30.11.2022 № 11, від 31.12.2022 № 12, від 31.01.2022 № 1, від 31.01.2023 № 1, від 28.02.2023 № 2, від 31.03.2023 № 3, від 30.04.2023 № 4, від 31.05.2023 № 5, від 30.06.2023 № 6, що залишилися відповідачем не підписані.

З огляду на наявність заборгованості за договором, позивач звертався до відповідача з претензіями від 15.12.2022 № 15/12, від 29.12.2022 № 29/12 щодо сплати боргу за актами № 3, 4, 8-12 за 2022 рік, а також із претензією від 01.05.2023 № 01пр/0106 на суму 11 000 грн. Крім того, позивач направляв відповідачу акти № 3, 4, 8-12, 1 за 2022 рік, № 1-6 за 2023 рік.

У свою чергу, відповідач звернувся до позивача з листом від 30.12.2022 № 04-06 про розірвання договору на підставі ст. 651 ЦК України з 31.12.2022 року. До даного листа відповідачем долучено додаткові угоди про розірвання договору, що залишилися позивачем не підписаними.

Таким чином, звернувшись із даним позовом до суду, позивач просив стягнути з відповідача 13 000 грн заборгованості за договором на технічне обслуговування пожежної сигналізації від 01.05.2019 № 01\02-19ПТО за надані послуги, а саме: березень 2022р., квітень 2022р., серпень 2022р., вересень 2022р., жовтень 2022р., листопад 2022р., грудень 2022р., січень 2023р., лютий 2023р., березень 2023р., квітень 2023р., травень 2023р., червень 2023р.

Разом із цим, судом під час розгляд справи встановлено, що відповідач здійснив оплату частини заборгованості на суму у розмірі 11 000 грн згідно із платіжною інструкцією від 22.05.2023 № 7565 із призначенням платежу: "оплата за технічний нагляд за утриманням АПС зг.договору ПС 01/02-19 ПТО від 01.05.2019".

Дослідивши матеріали справи, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про наявність підстав для часткового задоволення позову, з огляду на наступне.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Відповідно до вимог ч.ч. 1, 2, 4, 5 ст. 269 Господарського процесуального кодексу України (надалі - ГПК України) суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Суд, беручи до уваги межі перегляду справи в апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного судового рішення, дійшов висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні чи скасуванню, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 ГК України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Також в ч. 1 ст. 193 ГК України передбачено, що до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч. 1 ст. 628 ЦК України).

Договір є підставою виникнення цивільних прав і обов`язків (ст. ст. 11, 626 ЦК України), які мають виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до договору (ст. 526 ЦК України), а одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається (ст. 525 ЦК України).

Згідно із ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

У відповідності до положень ст. 6, 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором (частина 1 статті 903 ЦК України).

Відповідно до статті 188 ГК України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. 1 ст. 651 ЦК України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до пункту 7.1 договору останній укладається на термін з 01.06.2019 по 30.04.2020.

Договір вважається подовженим на наступний рік, якщо одна із сторін не заявить про його розірвання за 30 днів до закінчення терміну дії договору (пункт 7.2 договору).

Таким чином, договором не передбачено право сторони на розірвання договору в односторонньому порядку, а лише погоджено умови щодо автоматичної пролонгації його дії.

Як вже було зазначено, відповідачем направлено позивачу лист від 30.12.2022 № 04-06 про розірвання договору на підставі ст. 651 ЦК України з 31.12.2022 із додатковою угодою про розірвання договору, однак позивач відповідну додаткову угоду не підписав, у зв`язку із чим, колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що сторони за відповідною пропозицією відповідача від 30.12.2022 не дійшли згоди щодо розірвання договору, у зв`язку з чим відповідний договір не був розірваним.

Також колегія суддів апеляційної інстанції погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що лист відповідача від 30.12.2022 № 04-06 не може вважатися повідомленням сторони відповідно до пункту 7.2 договору про відмову продовжити термін договору, оскільки в згаданому листі йдеться про розірвання договору з 31.12.2022, та направлення такого листа здійснено майже за півроку до закінчення строку дії договору, тому, правовідносини сторін за вказаним договором після 31.12.2022 продовжили тривати й надалі в межах установленого строку дії договору до 30.04.2023.

Крім того, відповідачем після 31.12.2022 не вчинялися дії на повідомлення позивача за 30 днів до дати закінчення договору 30.04.2023 про відсутність у відповідача наміру продовжувати строк його дії.

Отже, позивач розумно покладався на продовження дії договору після 30.04.2023 за відсутності відповідної заяви відповідача згідно з пунктом 7.2 договору, у зв`язку з чим договір вважається подовженим на наступний рік, тому правовідносини сторін за таким договором після 30.04.2023 не є припиненими, у зв`язку з чим мали виконуватися належним чином.

Як слідує з пункту 2 частини 1 статті 231 ГПК України закриття провадження у справі на підставі зазначеної норми ГПК України можливе також у разі, коли предмет спору існував на момент виникнення останнього та припинив існування в процесі розгляду справи. Якщо ж він був відсутній і до порушення провадження у справі, то зазначена обставина зумовлює відмову в позові, а не закриття провадження у справі.

Дана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 13/51-04.

З огляду на те, що сплата відповідачем частини спірної заборгованості в сумі 11000 грн здійснена до звернення позивача з даним позовом до суду, суд ухвалою від 05.10.2023 господарський суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні клопотання позивача про закриття провадження у справі у відповідній частині.

Ураховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити в задоволенні позову в частині стягнення 11 000 грн основної заборгованості, оскільки відповідач сплатив відповідну суму боргу до звернення позивача з даним позовом до суду.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу адвоката в розмірі 7 800,00 грн.

Відповідно до ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, зокрема, належать витрати на професійну правничу допомогу.

У частинах першій, другій статті 126 Господарського процесуального кодексу України визначено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно з ч. 3-5 ст. 126 зазначеного Кодексу, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

За змістом п. 1 ч. 2 ст. 126, ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх вартість уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Аналогічну правову позицію викладено у постановах об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Проте, у частині п`ятій наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до ч. 5 ст. 129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев`ятої статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені ч.ч. 5-7, 9 ст. 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

На обґрунтування заявлених до розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу адвоката позивачем долучено до матеріалів справи в копіях договір про надання правової допомоги від 01.12.2022 № 01гс/0112, додаткову угоду від 02.12.2022, акт від 27.07.2023 приймання-передачі надання правової допомоги до договору на суму 7800 грн.

У свою чергу, відповідач заперечував проти заявленого позивачем розміру судових витрат, зважаючи на необґрунтованість позовних вимог, водночас, жодних належних та допустимих доказів на обґрунтування неспівмірності заявлених позивачем витрат відповідачем до матеріалів справи не долучено, саме лише посилання відповідача на необхідність відмовити в стягненні витрат на професійну правничу допомогу адвоката не є в розумінні статті 126 ГПК України клопотанням про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката.

Відповідно до пункту 3 частини 4 статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду враховуючи підтвердження позивачем доказами, наявними у матеріалах справи, заявлений розмір судових витрат, виходячи з вищенаведених критеріїв та обставин справи, з урахуванням середнього розміру заробітної плати та ціни позову та часткового задоволення позовних вимог, погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача 1 200,00 грн судових витрат.

Такий розмір відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру і ці витрати є співрозмірні з виконаною роботою у суді першої інстанції.

Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ст.ст. 76-79 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи викладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, враховуючи предмет та визначені позивачем підстави позову, з огляду на принципи диспозитивності, змагальності та рівності сторін перед законом і судом, те, що відповідачем після 31.12.2022 не вчинялися дії на повідомлення позивача за 30 днів до дати закінчення договору 30.04.2023 про відсутність у відповідача наміру продовжувати строк його дії, у зв`язку із чим договір вважається подовженим на наступний рік, сплату відповідачем суми боргу у розмірі 11 000,00 грн до звернення позивача з даним позовом до суду, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується із висновком господарського суду першої інстанції про те, що заявлені позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, а стягненню з відповідача на користь позивача підлягає 2 000,00 грн заборгованості та 1 200,00 грн витрат на професійну правничу допомогу адвоката, у зв`язку із чим, підстави для зміни чи скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/12395/23 відсутні.

Враховуючи обставини справи, аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін, що були покладені в основу оскаржуваного судового рішення, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає про те, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" від 09.12.1994; п. 29-30), однак, це право не може сприйматись, як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Проніна проти України" від 18.07.2006; п. 23; рішення у справі "Hirvisaari v. Finland" ("Хірвісаарі проти Фінляндії; п. 32).

Так, враховуючи встановлені обставини справи, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що наведене місцевим судом мотивування є достатнім для обґрунтування свого рішення за аргументами та доказами, які наявні у матеріалах справи. При цьому, рівень деталізації судом своїх доводів в будь-якому разі не призвів до неправильного вирішення справи, тому підстави для скасування рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/12395/23, відсутні.

Колегія суддів апеляційної інстанції, з огляду на викладене, зазначає, що учасникам справи надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

З приводу решти доводів скаржника, викладених в його скарзі, колегія суддів звертає увагу, що такі аргументи враховані апеляційним судом, при цьому оскаржуване рішення є вмотивованим, місцевим судом зазначено з достатньою ясністю підстави, на яких ґрунтуються його висновки, що відповідає практиці Європейського суду з прав людини (рішення у справах "Хаджинастасиу проти Греції").

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

Колегія суддів зазначає, що враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів № 2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України від 23.02.2006 № 3477-IV (3477-15) "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод (Рим, 4 листопада 1950 року) та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України та частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України).

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (статті 76 Господарського процесуального кодексу України).

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, що їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї (частини 8 статті 80 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, скаржником не надано до суду належних і допустимих доказів на підтвердження тих обставин, на які він посилається в апеляційній скарзі. Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на припущеннях та зводяться до намагань здійснити переоцінку обставин справи, вірно встановлених судом першої інстанції.

Отже, підсумовуючи наведене, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення прийняте відповідно до вимог процесуального та матеріального права, підстав для його скасування або зміни не вбачається.

Таким чином, апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/12395/23 задоволенню не підлягають. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/12395/23 слід залишити без змін.

З урахуванням відмови в задоволенні апеляційних скарг, судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції покладається на скаржника.

Керуючись ст.ст. 124, 129-1 Конституції України, ст.ст. 8, 11, 74, 129, 267-270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Компанія Росток" на рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/12395/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 05.10.2023 у справі № 910/12395/23 залишити без змін.

3. Судовий збір за розгляд апеляційної скарги покласти на скаржника.

4. Справу № 910/12395/23 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст. 287-291 Господарського процесуального кодексу України, з урахуванням приписів п. 2 ч. 3 ст. 287 Господарського процесуального кодексу України.

Текст постанови складено та підписано 19.04.2024.

Головуючий суддя О.М. Гаврилюк

Судді Б.О. Ткаченко

А.Г. Майданевич