Ухвала

від 22.04.2024 по справі 911/2794/21

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

УХВАЛА

про залишення апеляційної скарги без руху

"22" квітня 2024 р. Справа№ 911/2794/21

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Остапенка О.М.

суддів: Сотнікова С.В.

Копитової О.С.

розглядаючи матеріали апеляційної скарги Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.11.2023 року

у справі №911/2794/21 (суддя Наріжний С.Ю.)

за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Фінансова компанія

"Вінстар"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бориспільський комбікормовий завод"

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.11.2023 року у справі №911/2794/21 задоволено частково заяву ГУ ДПС у Київській області від 27.06.2023 № 5205/10-36-13-04 (вх. № 12580/23) (з урахуванням уточнення від 04.09.2023 № 7361/10-36-13-04) та визнано грошові вимоги ГУ ДПС у Київській області до боржника у сумах: 5 368,00 грн. - 1 черга задоволення вимог кредиторів; 870 718,80 грн. - 2 черга задоволення вимог кредиторів; 258 747,32 грн. - 3 черга задоволення вимог кредиторів; 6 324,23 грн. - 6 черга задоволення вимог кредиторів; в іншій частині заявлені вимоги відхилено.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою місцевого господарського суду, ГУ ДПС у Київській області звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалу Господарського суду Київської області від 21.11.2023 року у справі №911/2794/21 та прийняти нове рішення, яким визнати грошові вимоги до боржника в розмірі 74 899 555,40 грн.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 05.02.2024 року колегією суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Отрюха Б.В., Копитової О.С. апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.11.2023 року у справі №911/2794/21 з доданими до неї документами не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику на підставі ч.2 ст.260 ГПК України у зв`язку з неподанням доказів направлення копії апеляційної скарги ТОВ "Інтер Вей Капітал" (члену комітету кредиторів боржника) та уповноваженій особі засновників (учасників, акціонерів) боржника Зазулі І.М. та роз`яснено, що повернення апеляційної скарги не перешкоджає повторному зверненню з нею до апеляційного господарського суду у загальному порядку після усунення вказаних недоліків.

12.02.2024, через систему "Електронний суд", ГУ ДПС у Київській області повторно звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Також, в апеляційній скарзі скаржник просив суд поновити йому строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 27.02.2024 року колегією суддів у складі головуючого судді Остапенка О.М., суддів: Отрюха Б.В., Сотнікова С.В. апеляційну скаргу ГУ ДПС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.11.2023 року у справі №911/2794/21 з доданими до неї документами не прийнято до розгляду та повернуто скаржнику на підставі ч.2 ст.260 ГПК України у зв`язку з неподанням доказів направлення копії апеляційної скарги ТОВ "Інтер Вей Капітал" (члену комітету кредиторів боржника) після повернення з аналогічних підстав первісно поданої апеляційної скарги, відтак судова колегія наголосила на неприпустимості зловживання представниками податкового органу своїми процесуальними правами.

29.03.2024, через систему "Електронний суд", ГУ ДПС у Київській області втретє звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою. Також, в апеляційній скарзі скаржник просить суд поновити йому строк на апеляційне оскарження.

Ухвалою суду від 03.04.2024 вищевказаною колегією суддів відкладено вирішення питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ГУ ДПС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.11.2023 у справі №911/2794/21, повернення даної апеляційної скарги або залишення її без руху до надходження матеріалів справи до Північного апеляційного господарського суду та витребувано у Господарського суду Київської області матеріали справи №911/2794/21 за заявою ТОВ "ФК "Вінстар" до ТОВ "Бориспільський комбікормовий завод" про банкрутство.

10.04.2024 супровідним листом Господарського суду Київської області №02-04/911/2794/21 від 092.04.2024 витребувані матеріали даної справи надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

Розглянувши апеляційну скаргу та додані до неї документи, апеляційний суд дійшов висновку, що вона має бути залишена без руху з огляду на наступне.

Згідно ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Якщо закінчення строку припадає на вихідний, святковий чи інший неробочий день, останнім днем строку є перший після нього робочий день (ч. 4 ст. 116 ГПК України).

Повний текст оскаржуваної ухвали підписаний 12.12.2023, відтак останнім днем подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.11.2023 року є 22.12.2023 року.

При цьому, згідно ч. 2 ст. 256 ГПК України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, зокрема, ухвали суду - якщо апеляційна скарга подана протягом десяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Отже, у разі звернення до суду з апеляційною скаргою в межах строку, встановленого ч. 2 ст. 256 ГПК України, апелянт зобов`язаний також подати заяву про поновлення пропущеного строку на подання апеляційної скарги, передбаченого ч. 1 ст. 256 ГПК України, який, відповідно, обраховується або з дня проголошення судового рішення, або з дня повного його складення.

Так, з довідки Господарського суду Київської області про доставку електронного документа, сформованої у КП "Діловодство спеціалізованого суду", вбачається, що оскаржувану ухвалу від 21.11.2023 надіслано одержувачу ГУ ДПС у Київській області через систему "Електронний суд" 13.12.2023 року та в цей же день о 23:15 отримана ним в електронному кабінеті.

Отже, надсилання судом першої інстанції копії ухвали від 21.11.2023 року в системі ЄСІТС відповідає приписам ч.ч. 5,7 ст.6 ГПК України та зазначене судове рішення вважається врученим скаржнику відповідно до ч. 6 ст. 242 ГПК України з наступного робочого дня після отримання його до електронного кабінету через систему "Електронний суд", тобто 14.12.2023 року.

Вказані обставини отримання ухвали 14.12.2023 року не заперечуються також скаржником в апеляційній скарзі.

Таким чином, судом встановлено, що оскаржувану ухвалу вручено ГУ ДПС у Київській області 14.12.2023, як наслідок останнім днем для подання апеляційної скарги на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.11.2023 року, з огляду на приписи ч.2 ст.256 ГПК України, з урахуванням вихідних днів, є 25.12.2023 року, що також не заперечується скаржником в апеляційній скарзі.

Проте, скаржник звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою на вищевказану ухвалу місцевого господарського суду засобами поштового зв`язку 29.03.2024 року, тобто з пропуском десятиденного процесуального строку на його апеляційне оскарження.

Одночасно апелянт просив поновити строк для подання апеляційної скарги.

Розглянувши заяву скаржника про відновлення пропущеного строку для подання апеляційної скарги, апеляційний господарський суд дійшов висновку, що викладені в ній причини та доводи є неповажними з огляду на наступне.

Згідно ч. 1 ст. 119 ГПК України, суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини цього пропуску поважними.

Відповідну заяву (клопотання) про поновлення строку на апеляційне оскарження може бути викладено в апеляційній скарзі чи в окремому документі, і в останньому випадку її має бути подано одночасно з апеляційною скаргою.

Відновлення пропущеного строку здійснюється господарським судом за наявності поважної причини його пропуску. Виходячи зі змісту положень ст.ст. 119 та 256 ГПК України, поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Клопотання про відновлення строку подання апеляційної скарги повинно містити обґрунтування поважності причин пропуску такого строку (за необхідності - з посиланням на відповідні докази, які подаються апеляційному господарському суду на загальних підставах).

Питання про поважність причин пропуску процесуального строку в розумінні ст. 86 ГПК України вирішується судом з своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Отже, наведені норми пов`язують можливість відновлення процесуального строку з обов`язковою наявністю поважної причини (чи причин) пропуску відповідного строку. Заявник повинен обґрунтувати поважність причини (причин) пропуску строку, в разі необхідності - з поданням доказів цього за загальними правилами ГПК України.

Крім того, суд апеляційної інстанції враховує позицію Верховного Суду України, викладену у постанові від 13.07.2016 року у справі №Б29/162-10, відповідно до якої одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу res judicata, тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Рябих проти Росії").

Вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків. (рішення Європейського суду з прав людини у справі "Пономарьов проти України").

У рішенні Європейського суду з прав людини від 18.11.2010 у справі "Мушта проти України" зазначено: "право на суд, одним з аспектів якого є право на доступ до суду, не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Однак, такі обмеження не можуть обмежувати реалізацію цього права у такий спосіб або до такої міри, щоб саму суть права було порушено. Ці обмеження повинні переслідувати легітимну мету та має бути розумний ступінь пропорційності між використаними засобами та поставленими цілями. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності, а їх застосування має відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби; зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані".

В силу положень ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 79 ГПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

В порядку, передбаченому ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідні докази, повинні подаватись до суду в оригіналі або в належним чином засвідченій копії і у випадку подання копії такого доказу, така копія має бути засвідчена належним чином, зокрема, відповідати вимогам п. 5.26 національного стандарту ДСТУ 4163:2020 "Державна уніфікована система документації. Уніфікована система організаційно-розпорядчої документації. Вимоги до оформлення документів".

Так, звертаючись до суду із заявою про поновлення строку для подання апеляційної скарги, скаржник зазначає, що останнім днем вказаного процесуального строку, з урахуванням вихідних днів, є 25.12.2023 року, однак ГУ ДПС у Київській області у визначений строк не вклався у зв`язку з тим, що у відділі супроводження судових спорів щодо банкрутства та стягнення заборгованості недостатня кількість штатних працівників (два працівника з шести), а на супроводжені даного відділу перебуває близько 3000 справ, що потребує затрати певного часу.

Крім того, за твердженням апелянта, працівник, на якого покладено обов`язок щодо ведення даної справи, з жовтня 2023 року та станом на 26.12.2023 року перебуває на лікарняному.

З цього приводу судова колегія зазначає, що згідно пункту 74 рішення Європейського Суду з прав людини "Лелас проти Хорватії" держава, чиї органи влади не дотримувалися своїх власних внутрішніх правил та процедур, не повинна отримувати вигоду від своїх правопорушень та уникати виконання своїх обов`язків. Ризик будь-якої помилки, зробленої органами державної влади, повинна нести держава, а помилки не повинні виправлятися за рахунок зацікавленої особи, особливо якщо при цьому немає жодного іншого приватного інтересу.

У справі "Рисовський проти України" Європейський Суд з прав людини підкреслює особливу важливість принципу "належного урядування". Він передбачає, що "…у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб…".

Тобто, виходячи з принципу "належного урядування", державні органи загалом, і орган доходів і зборів зокрема, зобов`язані діяти в належний спосіб, а держава не повинна отримувати вигоду у вигляді поновлення судами строку на оскарження судових рішень та виправляти допущені органами державної влади помилки за рахунок приватної особи, яка діяла добросовісно.

А отже, обставини, пов`язані з неналежною організацією роботи структурних підрозділів суб`єктів владних повноважень, які виступають стороною у справі, неналежне виконання службовими особами власних функцій та обов`язків не можуть виправлятись за рахунок приватної особи та бути визнані поважними причинами пропуску строку апеляційного оскарження та, як наслідок, не є підставою для порушення принципу правової визначеності щодо остаточного рішення.

Аналогічний висновок щодо застосування норм права викладено, в тому числі, у постановах Верховного Суду від 18.12.2018 у справі №810/3131/17, від 05.02.2019 у справі №826/11314/17, від 23.07.2020 у справі №560/3519/18, від 16.03.2021 у справі №640/7145/19.

Держава має дотримуватись принципу "належного урядування" та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов`язків, встановлених нею.

Обмеження строку звернення до суду шляхом встановлення відповідних процесуальних строків не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя, про що вказував Конституційний Суд України у рішенні від 13 грудня 2011 року №17-рп/2011.

Звернення до апеляційного суду з апеляційною скаргою це право сторони, а не обов`язок, а тому, якщо особа вважає за необхідне скористатися своїм правом на апеляційне оскарження, реалізація зазначеного права повинна відбуватися із дотриманням порядку і строків, встановлених положеннями ГПК України. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Недоліки в роботі суб`єкта владних повноважень, а також організації супроводження судових справ окремими підрозділами є суто суб`єктивними причинами, а негативні наслідки, які настали у зв`язку з такими причинами, є певною мірою відповідальністю за неналежне виконання своїх процесуальних обов`язків, які для усіх учасників справи мають бути рівними.

Обґрунтовуючи висновки про обов`язок сторони належним чином використовувати процесуальні права, у рішенні від 07.07.1989 року у справі "Union Alimentaria Sanders S.A. v. Spain" Європейський Суд з прав людини зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, пов`язаних зі зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Наведене вище узгоджується із правовими висновками, викладеними, зокрема, Верховним Судом у постановах від 02.11.2018 по справі №810/3539/17, від 13.11.2018 по справі №804/958/17 та від 19.02.2019 по справі №820/2921/17.

Таким чином, неналежна та несвоєчасна робота як керівництва юридичної особи скаржника, так і її структурних підрозділів, а також велике навантаження на працівників таких підрозділів не є тією поважною причиною, з якою закон пов`язує можливість відновлення пропущеного строку подання апеляційної скарги після спливу значного періоду часу.

Щодо твердження скаржника про перебування його працівника, на якого покладено обов`язок щодо ведення даної справи, на лікарняному, то по-перше, таке твердження не доведено жодними належними та допустимими доказами, а по-друге, апеляційну скаргу подано 29.03.2024 року, тому перебування такого працівника на лікарняному з жовтня 2023 року та станом на 26.12.2023 року, не має значення в даному випадку для вирішення питання щодо поновлення строку поданої у березні апеляційної скарги, оскільки не підтверджує поважність причин пропуску відповідного процесуального строку.

Крім того, судова колегія враховує усталену практику Верховного Суду, що сам по собі факт повернення вчасно поданої вперше апеляційної скарги не є поважною причиною пропуску строку, тому при вирішенні питання про поважність наведених скаржником причин, суд має враховувати також і ті обставини, які стали підставою для повернення попередньо поданої апеляційної скарги, а також період часу, який сплинув з моменту, коли особа дізналась про відповідне рішення суду, яким чином діяла ця особа протягом зазначеного часу. Суди мають враховувати, чи вчинялись особою, яка має намір подати апеляційну скаргу, усі можливі та залежні від неї дії у розумні строки, без невиправданих зволікань з метою виконання процесуального обов`язку щодо дотримання строку на апеляційне оскарження судових рішень.

Суд звертає увагу на те, що первісно подану апеляційну скаргу ухвалою суду від 05.02.2024 року повернуто скаржнику, оскільки останнім не надано доказів на підтвердження відправлення копії цієї скарги і доданих до неї документів ТОВ "Інтер Вей Капітал" та уповноваженій особі засновників (учасників, акціонерів) боржника Зазулі І.М. 12.02.2024 року скаржник повторно подав апеляційну скаргу на оскаржувану ухвалу суду у цій справі. Однак після не усунення недоліку повторно поданої апеляційної скарги, таку скаргу ухвалою суду від 27.02.2024 повернуто скаржнику з підстав відсутності доказів направлення копії апеляційної скарги ТОВ "Інтер Вей Капітал", як члену комітету кредиторів боржника, після повернення з аналогічних підстав первісно поданої апеляційної скарги. Вказану ухвалу суду доставлено до електронного кабінету скаржника 28.02.2023 року. ГУ ДПС у Київській області втретє подано апеляційну по спливу більше місяця 29.03.2024 року, що не може свідчити про вчинення скаржником активних дій по виконанню процесуальних вимог закону.

При цьому, жодних обґрунтувань та доказів поважності причин пропуску строку в період з 05.02.2024 року (дата першого повернення апеляційної скарги) до 12.02.2024 року (дата звернення повторно з апеляційною скаргою), а також у період з 27.02.2024 року (дата повторного повернення апеляційної скарги) до 29.03.2024 року (дата подання апеляційної скарги втретє) скаржником у клопотанні про поновлення строку не зазначено.

Колегія суддів звертає увагу апелянта, що вчасна первинна подача апеляційної скарги не означає, що після її повернення повторне звернення до суду можливе у будь-який довільний строк, без дотримання часових рамок, встановлених процесуальним законом, оскільки в такому разі буде порушено принцип юридичної визначеності.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 26.01.2023 у справі №320/631/21, від 16.02.2022 у справі №160/13869/20.

Невиконання вимог ухвали про залишення апеляційної скарги без руху не є поважною причиною пропуску строку апеляційного оскарження, оскільки не є такою, що не залежить від волі особи, яка подає апеляційну скаргу, і не надає такій особі права у будь-який необмежений час після сплину строку апеляційного оскарження реалізовувати право на апеляційне оскарження судового рішення.

Крім того, колегія суддів зазначає, що у скаржника було достатньо часу для направлення апеляційної скарги всім учасникам провадження у справі, про що двічі було постановлено ухвали про залишення апеляційної скарги без руху, і такі дії щодо виконання вимог ухвал суду не потребували затрати значного часу та великого обсягу юридичної і технічної роботи для усунення вказаних в ухвалах недоліків.

В свою чергу, зазначення в апеляційній скарзі про те, що скаржник в даному випадку в рамках справи №911/2794/21 може підтвердити своїми фактичними діями власний намір оскаржити судове рішення, колегією суддів відхиляються, оскільки скаржником не зазначено жодних таких фактичних дій, окрім самого факту подання апеляційної скарги зі значним пропуском строку на апеляційне оскарження.

Колегія зауважує, що відповідно до ч. 1 ст. 119 ГПК України суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Можливість поновлення пропущеного строку судом апеляційної інстанції не є необмеженою, а вирішення цього питання пов`язується із наявністю поважних причин пропуску строку, обов`язок доведення яких відповідними доказами покладено на скаржника.

В свою чергу, скаржником не наведено достатніх обґрунтувань поважності причин пропуску встановленого законом строку на подання апеляційної скарги, а також неможливості підготувати та подати апеляційну скаргу у визначений законом строк, а несвоєчасне оскарження ухвали місцевого господарського суду з огляду на наведені скаржником доводи, зумовлено не об`єктивними обставинами, а обставинами суб`єктивного характеру.

Таким чином, апеляційний господарський суд приходить до висновку про те, що скаржником у заяві не наведено жодних об`єктивно непереборних обставин, що не залежали від його волевиявлення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення такої процесуальної дії, як звернення до суду з апеляційною скаргою, оскільки не надано та не зазначено жодної поважної причини неможливості подання апеляційної скарги в передбачені законодавством строки.

Пропуск процесуального строку - це юридичний факт, який настає внаслідок бездіяльності уповноваженої особи в момент настання (або закінчення) цього строку з поважних причин чи з причини, що не можуть бути визнані такими, і такий, що породжує відповідні правові наслідки.

ГПК України не пов`язує право суду відновити пропущений процесуальний строк лише з певним колом обставин, що спричинили пропуск строку. Отже, у кожному випадку суд повинен з урахуванням конкретних обставин пропуску строку оцінити доводи, що наведені на обґрунтування клопотання про його відновлення, та зробити мотивований висновок щодо поважності чи неповажності причин пропуску строку.

Доступ до правосуддя в контексті п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та прецедентної практики Європейського суду з прав людини не може бути абсолютним і підлягає державному регулюванню й обмеженню. Кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Доступ до правосуддя здійснюється шляхом точного, послідовного і неухильного дотримання процесуального алгоритму, що передбачений Господарським процесуальним кодексу України.

Отже, дослідивши подану заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження ухвали Господарського суду Київської області від 21.11.2023 року у справі №911/2794/21, суд апеляційної інстанції визнав наведені в ній доводи та причини в її обґрунтування неповажними.

Згідно ч. 3 ст. 260 ГПК України апеляційна скарга залишається без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 256 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції із заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку.

За викладених вище обставин, апеляційна скарга ГУ ДПС у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.11.2023 року у справі №911/2794/21 підлягає залишенню без руху у зв`язку з поданням апеляційної скарги після закінчення строків, установлених статтею 256 ГПК України, та неповажності причин пропуску такого строку з визначенням строку для усунення недоліків апеляційної скарги.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 234, 255, 256, 258, 260 ГПК України, Північний апеляційний господарський суд -

УХВАЛИВ:

1.Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у Київській області на ухвалу Господарського суду Київської області від 21.11.2023 року у справі №911/2794/21 залишити без руху.

2.Надати Головному управлінню Державної податкової служби у Київській області строк не більше десяти днів з дня отримання копії даної ухвали для усунення недоліків апеляційної скарги, зазначених у мотивувальній частині ухвали.

3. Попередити скаржника про передбачені ч. 4 ст. 260 ГПК України наслідки невиконання вимог зазначеної ухвали суду у встановлений пунктом 2 її резолютивної частини строк.

4.Копію ухвали надіслати учасникам провадження у справі.

Головуючий суддя О.М. Остапенко

Судді С.В. Сотніков

О.С. Копитова