ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД
33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59
ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
17 квітня 2024 року Справа № 675/401/20
Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В. , суддя Петухов М.Г.
секретар судового засідання Ткач Ю.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Укрелітагро" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.01.2024 у справі № 675/401/20 (суддя Муха М.Є., повний текст рішення складено 24.01.2024)
за позовом Заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави
до Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Укрелітагро"
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Ізяславської міської ради
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1
про витребування земельної ділянки, скасування реєстрації права власності, скасування державної реєстрації земельної ділянки
за участю представників сторін:
прокурор - Гіліс І.В.;
відповідача - не з`явився;
третіх осіб - не з`явився;
ВСТАНОВИВ:
У лютому 2020 заступник керівника Шепетівської місцевої прокуратури в інтересах держави звернувся до Ізяславського районного суду Хмельницької області із позовом до Головного управління Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Укрелітагро", за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору: Ізяславська міська рада Шепетівського району Хмельницької області про визнання недійсним наказу, витребування земельної ділянки, скасування державної реєстрації земельної ділянки, скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор зазначає, що відповідно до розпорядження Ізяславської РДА № 151 від 25.05.2004 ОСОБА_1 набула право власності на земельну ділянку, загальною площею 0,6000 га, кадастровий номер 6822180700:03:010:0021, що розташована на території Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. Разом з тим, наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-17168-СГ від 22.08.2017 затверджено проект землеустрою та надано у власність ОСОБА_1 земельну ділянку, загальною площею 1,9887 га, кадастровий номер 6822184500:05:005:0222, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення державної власності, що знаходиться за межами населених пунктів Мислятинської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області (право власності зареєстровано 18.01.2018). В подальшому, 16.03.2018 ОСОБА_1 за договором купівлі - продажу відчужила земельну ділянку, кадастровий номер 6822184500:05:005:0222, ТОВ Компанія "Укрелітагро". Зазначена земельна ділянка увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки, кадастровий номер 6822184200:05:005:0253, площею 33,8086 га, право власності на яку зареєстровано за ТОВ Компанія "Укрелітагро".
Таким чином, як вказує прокурор, ОСОБА_1 при зверненні до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області не повідомила про те, що раніше вже використала право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого селянського господарства і незаконно набула у власність земельну ділянку, кадастровий номер 6822184500:05:005:0222. ТОВ Компанія "Укрелітагро" придбала вказану земельну ділянку в особи, яка з огляду на зазначені обставини не мала права її отримувати та відчужувати. Земельна ділянка, площею 1,9887 га, кадастровий номер 6822184500:05:005:0222 вибула із державної власності внаслідок незаконних дій ОСОБА_1 .
Рішенням Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01.09.2022 позов задоволено частково. Витребувано у ТОВ Компанія "Укрелітагро" на користь Ізяславської міської ради Хмельницької області земельну ділянку загальною площею 1,9887 га, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області, у координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-17168-СГ від 22.08.2017 і якій присвоювався кадастровий номер 6822184200:05:005:0222. Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності ТОВ Компанія "Укрелітагро" на земельну ділянку, кадастровий номер 6822184200:05:005:0253, припинивши право власності ТОВ Компанія "Укрелітагро" на земельну ділянку. Скасовано в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки, кадастровий номер 6822184200:05:005:0253. У задоволенні решти вимог позову відмовлено.
Постановою Хмельницького апеляційного суду від 31.07.2023 апеляційну скаргу ТОВ Компанія "Укрелітагро" задоволено частково. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01.09.2022 в частині задоволення позовних вимог про витребування у ТОВ Компанія "Укрелітагро" на користь Ізяславської міської ради Хмельницької області земельної ділянки, загальною площею 1,9887 га, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області, у координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-17168-СГ від 22.08.2017 і якій присвоювався кадастровий номер 6822184200:05:005:0222; в частині скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права власності ТОВ Компанія "Укрелітагро" на земельну ділянку, кадастровий номер 6822184200:05:005:0253, припинивши право власності ТОВ Компанія "Укрелітагро" на земельну ділянку скасовано, провадження в зазначеній частині позовних вимог закрито. Повідомлено заступника керівника Шепетівської місцевої прокуратури, що розгляд справи у вказаній частині позовних вимог віднесений до юрисдикції господарського суду. Рішення Ізяславського районного суду Хмельницької області від 01.09.2022 в частині вирішення питання про розподіл судових витрат скасовано та ухвалено в цій частині нове судове рішення. Стягнуто з ТОВ Компанія "Укрелітагро" на користь Хмельницької обласної прокуратури 2102 грн судового збору. В решті рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 23.08.2023 заяву Шепетівської окружної прокуратури про направлення справи за встановленою юрисдикцією задоволено частково. Передано справу № 675/401/20 в частині позовних вимог Шепетівської окружної прокуратури в інтересах держави до ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ОСОБА_1 , ТОВ Компанія "Укрелітагро", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору Ізяславська міська рада Шепетівського району Хмельницької області, про витребування у ТОВ Компанія "Укрелітагро" на користь Ізяславської міської ради Хмельницької області земельної ділянки, загальною площею 1,9887 га, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради Шепетівського району Хмельницької області, у координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-17168-СГ від 22.08.2017 і якій присвоювався кадастровий номер 6822184200:05:005:0222; про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державної реєстрації права власності ТОВ Компанія "Укрелітагро" на земельну ділянку, кадастровий номер 6822184200:05:005:0253, припинивши право власності ТОВ Компанія "Укрелітагро" на земельну ділянку - до Господарського суду Хмельницької області, до юрисдикції якого віднесено розгляд справи в цій частині вимог.
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2023 прийнято до провадження справу № 675/401/20 в частині вказаних позовних вимог. В ухвалі визначено учасників справи: Шепетівська місцева прокуратура в інтересах держави (позивач); ТОВ Компанія "Укрелітагро" (відповідач); Ізяславська міська рада (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача).
Ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 16.10.2023 за клопотанням ТОВ Компанія "Укрелітагро" залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - ОСОБА_1 .
Рішенням Господарського суду Хмельницької області від 15.01.2024 позов задоволено.
Витребувано у ТОВ Компанія "Укрелітагро" на користь Ізяславської міської ради Хмельницької області земельну ділянку, загальною площею 1,9887га, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради Шепетівського району, Хмельницької області, у координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-17168-СГ від 22.08.2017, кадастровий номер 6822184200:05:005:0222.
Скасовано в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності ТОВ Компанія "Укрелітагро" на земельну ділянку, кадастровий номер 6822184200:05:005:0253, припинивши право власності відповідача на земельну ділянку.
Суд першої інстанції зазначив, що позов подано прокурором в інтересах держави, а позовні вимоги ґрунтуються на прийнятті ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, що суперечить вимогам закону, порушує інтереси держави. При цьому, визначений у законодавстві орган, уповноважений державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель (органи Держгеокадастру), немає повноважень звертатись до суду із вимогами, які заявлено прокуратурою у даній справі. Відтак, прокурор звернувся до суду із вказаною позовною заявою самостійно в інтересах держави, що є правомірним.
Також, суд першої інстанції, встановивши обставини незаконного вибуття спірної земельної ділянки із власності держави, відсутність волі держави на її вибуття, дійшов висновку, що вимоги прокурора про витребування спірної земельної ділянки від кінцевого набувача, а також щодо скасування державної реєстрації права власності та державної реєстрації земельної ділянки є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі, позаяк призведуть до ефективного поновлення порушених прав позивача.
До Північно - західного апеляційного господарського суду надійшла апеляційна скарга ТОВ Компанія "Укрелітагро" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.01.2024 у справі № 675/401/20, в якій відповідач просить скасувати рішення суду першої інстанції, прийняти нове, яким відмовити в позові.
Доводи апеляційної скарги зводяться до наступних аргументів:
- суд першої інстанції помилково відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 227, п. 1 ч. 1 ст. 229 ГПК України. Відповідач звертає увагу, що подаючи позов до Ізяславського районного суду, керівник Шепетівської окружної прокуратури в позовній заяві визначив відповідачами: ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ТОВ Компанія "Укрелітагро" та ОСОБА_1 . Відповідач зауважує, що в матеріалах справи відсутнє будь - яке клопотання прокурора щодо зміни складу відповідачів, а тому ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі. Повідомляє, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , а тому провадження у справі підлягає зупиненню до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника ОСОБА_1 ;
- суд першої інстанції помилково відмовив в задоволенні клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202 ГПК України. Відповідач звертає увагу суду на наявні в матеріалах справи довідки Ізяславського районного суду про те, що 24.04.2020, 24.06.2020, 08.07.2020, 24.07.2020 та 14.09.2020 технічна фіксація судових засідань не здійснювалась у зв`язку із неявкою до суду, в тому числі прокурора, як позивача у справі. Тобто, прокурор п`ять разів не з`явився у судові засіданні, при цьому заяви про розгляд справи за його відсутності до суду не подавав;
- прокурор звернувся із позовом до суду ще 21.02.2020, а документи, які він просив долучити до справи в суді першої інстанції від 25.10.2023. Тобто майже через 4 роки після подання позову до суду прокурор просить долучити нові документи (письмові докази) при цьому не обґрунтувавши неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від нього. Відповідач просить суд не долучати і повернути вказані документи прокурору, як такі, що були подані із порушенням вимог ГПК України; посилання суду першої інстанції на вказані письмові докази в судовому рішенні є помилковим;
- суд першої інстанції помилково відмовив в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі № 675/401/20 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 925/1133/18 Великою Палатою Верховного Суду;
- прокурор не довів, що спірна земельна ділянка, станом на 22.08.2017 перебувала в державній або в комунальній власності; спірна земельна ділянка відноситься до колективної форми власності відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю, яка розташована за межами населених пунктів Мислятинської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, виданого КСП "Мир", серія ХМ № 26. Державний акт на землю не припиняв свою чинність, що стверджується рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 16.11.2020 у справі № 560/2663/20, яким підтверджено чинність державного акту;
- звертаючись до суду, прокурор повинен був обґрунтувати наявність підстав для здійснення представництва у порядку, передбаченому ч. 2 або ч. 3 ст. 23 ЗУ "Про прокуратуру". Однак, позовна заява прокурора, який визначив себе позивачем у справі, вказаним вимогам не відповідає;
- пред`явлення позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності є неналежним (некоректним) способом захисту прав;
- відповідач є добросовісним набувачем нерухомого майна, а витребування у добросовісного набувача майна призведе до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції з прав людини та основоположних свобод;
- нормами ч. 7 ст. 5 Закону України "Про особисте селянське господарство" передбачено, що громадяни України, які реалізували своє право на безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення особистого підсобного господарства в розмірі менше 2,0 га, мають право на збільшення земельної ділянки в межах норм, установлених ст. 121 ЗК України для ведення особистого селянського господарства;
- після подання відповідачем заяви про застосування строку позовної давності прокурор мав подати до Господарського суду Хмельницької області письмове клопотання про обґрунтування поважності їх пропуску. Однак, прокурор такого клопотання до суду не подав.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.02.2024 визначено колегію суддів для розгляду справи у складі головуючий суддя Олексюк Г.Є., суддя Мельник О.В., суддя Петухов М.Г.
Листом від 12.02.2024 витребувано матеріали справи з Господарського суду Хмельницької області.
16.02.2024 до суду надійшли матеріали справи.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 відкрито провадження за апеляційною скаргою ТОВ Компанія "Укрелітагро" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.01.2024 у справі № 675/401/20. Розгляд апеляційної скарги призначено на 27.03.2024 о 15:00 год.
Ухвалою Північно - західного апеляційного господарського суду від 27.03.2024 відкладено розгляд справи на 17.04.2024 о 15:30 год.
Ізяславська міська рада надіслала до суду свідоцтво про смерть ОСОБА_1 від 06.12.2023 Серія І-БВ № 453472.
Перший заступник керівника Хмельницької обласної прокуратури надіслав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Прокурор зазначає наступне:
- ухвалою Хмельницького апеляційного суду від 23.08.2023 до Господарського суду Хмельницької області передано дану справу в частині позовних вимог Шепетівської окружної прокуратури про витребування у ТОВ Компанія "Укрелітагро" на користь Ізяславської міської ради Хмельницької області земельної ділянки, загальною площею 1,9887 га, для ведення особистого селянського господарства. Із урахуванням того, що зазначені позовні вимоги спрямовано виключно до ТОВ Компанії "Укрелітагро", Господарським судом Хмельницької області 04.09.2023 прийнято справу у цій частині до свого провадження;
- за клопотанням відповідача ухвалою суду від 16.10.2023 ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача;
- оскільки ОСОБА_1 у зазначеній справі перебуває у статусі третьої особи без самостійних вимог, підстави для зупинення судом провадження у вказаній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 227 ГПК України, відсутні;
- підстави представництва прокурором інтересів держави в суді обґрунтовано прокурором при заявлені 21.02.2020 позову до Ізяславського районного суду. Додаткові обґрунтування надані у відповіді на відзив від 30.10.2020;
- провадження у справі здійснювалося відповідно до вимог ГПК України. Прокурор був присутній у кожному судовому засіданні, а відтак підстави для залишення позову без розгляду відсутні. Усі заперечення та допущені порушення, якщо вони дійсно мали місце, при розгляді справи Ізяславським районним судом ТОВ Компанія "Укрелітагро" викладено у апеляційній скарзі, яку розглянуто та вирішено Хмельницьким апеляційним судом із постановлянням рішення;
- у зв`язку із заявленням відповідачем клопотання про призначення земельно - технічної експертизи з метою обґрунтування відсутності підстав для його задоволення, що відповідає завданню підготовчого провадження та вимогам ГПК України, прокурором у листі від 27.10.2023 № 15/1-367вих-23 висловлено прохання про долучення до матеріалів справи копії запиту Шепетівської окружної прокуратури від 24.10.2023, листа - відповіді Відділу управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 25.10.2023, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_1 та витягу з ДЗК про земельну ділянку. Господарським судом Хмельницької області клопотання прокурора задоволено та зазначені документи долучено до матеріалів справи. Окрім цього, прокурор звертає увагу суду, що представник відповідача на стадії підготовчого провадження не заперечував проти долучення прокурором зазначених доказів;
- прокурор вказує, що ним обрано належний спосіб захисту шляхом скасування в Державному земельному кадастрі державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822184200:05:005:0253;
- з урахуванням стандарту переваги більш вагомих доказів прокурор вважає, що довідка Відділу в Ізяславському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01.09.2020 № 29-22-0.25-151/101-29 не є достатнім та переконливим доказом у справі, оскільки в ній не наведено обґрунтування відомостей з посиланням на певні письмові чи інші документи, не вказано, до якої категорії земель колективної власності належить спірна земельна ділянка (нерозпайовані паї, невитребувані паї тощо);
- прокурор звертає увагу щодо сумісності обраного способу захисту порушеного права із гарантіями, встановленими ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод;
- твердження відповідача про пропуск прокурором строку для звернення до суду не відповідають обставинам справи, оскільки позов подано в межах загального трирічного терміну, встановленого ст. 267 ЦК України для звернення до суду для захисту порушеного права держави на земельну ділянку загальною площею 1,9887 га кадастровий номер 6822184500:05:005:0222.
ТОВ Компанія "Укрелітагро" надіслала до суду клопотання про зупинення провадження у справі № 675/401/20 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі №925/1133/18 Великою Палатою Верховного Суду. Дане клопотання мотивоване тим, що справа № 925/1133/18, яка передана на розгляд Великої Палати Верховного Суду є подібною зі справою № 675/401/20. Зміст позовних вимог, фактичні обставини справи та предмет спору у справі, що розглядається, є аналогічними зі справою № 925/1133/18. Тому, з метою дотримання принципу єдності судової практики, відповідач вважає, що розгляд справи № 675/401/20 підлягає зупиненню на підставі п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України.
ТОВ Компанія "Укрелітагро" надіслала до суду клопотання про призначення у справі №675/401/20 судової земельно - технічної експертизи. Дане клопотання мотивоване тим, що оскільки неможливо точно визначити належність спірної земельної ділянки (до земель державної, комунальної чи колективної форми власності) є необхідність у спеціальних знаннях та залученні експерта. Тому, з метою встановлення об`єктивної істини у даній справі, повного та всебічного розгляду справи просить суд призначити у даній справі судову земельно - технічну експертизу, на вирішення якої поставити питання: чи знаходиться земельна ділянка за кадастровим номером 6822184200:05:005:0222, яка розташована за межами населених пунктів Мислятинської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області, у межах земель, які входять до Державного акта на право колективної власності на землю, виданого КСП "Мир", серія ХМ № 26, який зареєстровано в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 від 20.10.1995 ?
Ізяславська міська рада надіслала до суду клопотання про розгляд справи без її участі.
ТОВ Компанія "Укрелітагро" надіслала до суду відповідь на відзив, в якій зазначає, що визначений законом 10-ти денний строк для подання заяви про направлення справи до суду господарської юрисдикції, прокурором пропущено без поважних причин і будь - яких клопотань про його поновлення прокурором не заявлялося.
Представник ТОВ Компанія "Укрелітагро" надіслав до суду клопотання про розгляд справи без його участі.
В судовому засіданні 27.03.2024 представник відповідача підтримав клопотання про зупинення провадження у справи та про призначення у справі судової експертизи.
Прокурор в судових засіданнях заперечив щодо клопотань про зупинення провадження у справи та про призначення у справі судової експертизи.
Розглянувши в судовому засіданні 17.04.2024 клопотання ТОВ Компанія "Укрелітагро" про зупинення провадження у справі № 675/401/20 до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 925/1133/18 Великою Палатою Верховного Суду, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно п. 7 ч. 1 ст. 228 ГПК України суд може за заявою учасника справи, а також з власної ініціативи зупинити провадження у справі у випадках перегляду судового рішення у подібних правовідносинах (в іншій справі) у касаційному порядку палатою, об`єднаною палатою, Великою Палатою Верховного Суду.
Відповідно до п. 11 ч. 1 ст. 229 ГПК України провадження у справі зупиняється, зокрема, у випадку передбаченому п. 7 ч. 1 ст. 228 цього Кодексу - до закінчення перегляду в касаційному порядку.
Під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де тотожними є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Згідно з постановою Верховного Суду від 29.03.2017 у справі № 444/2909/15-ц визначено поняття судових рішень в подібних правовідносинах, під якими Верховний Суд вказав розуміти такі рішення, де тотожними є предмет спору, підстави позову зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.
Об`єднана Палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду в ухвалі від 27.03.20220 у справі № 910/4450/19 зазначила, що подібність правовідносин в іншій аналогічній справі визначається за такими критеріями: суб`єктний склад сторін спору, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору) та об`єкт (предмет).
Колегією суддів встановлено, що ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 прийнято до розгляду справу № 925/1133/18 за позовом заступника керівника Черкаської місцевої прокуратури до Черкаської міської ради, ПП "Інвестиційно-будівельна компанія "Будгарант" про визнання незаконним і скасування рішення Черкаської міської ради та визнання недійсними змін до договору оренди землі, скерованому до суду внаслідок встановлених порушень вимог чинного земельного законодавства, яке полягало у зміні цільового призначення земельних ділянок, внесенні відповідних змін до договору оренди землі на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування й без розробки землевпорядної документації.
Суб`єктом відповідного порушеного права у спірних правовідносинах є держава і територіальна громада м. Черкаси в особі Черкаської міської ради, а порушення її прав безпосередньо пов`язане з необхідністю оспорення законності рішення цього представницького органу місцевого самоврядування, який не має можливості ні самостійно, ні в судовому порядку оскаржити власні дії та ефективно захистити права територіальної громади, як суб`єкта порушеного права.
Враховуючи висновки Великої Палати Верховного Суду у справі від 20.07.2022 у справі №910/5201/19 про те, що в таких правовідносинах Держгеокадастр України не наділений, згідно з чинним законодавством повноваженнями на звернення в інтересах держави з позовом про визнання незаконним та скасування рішення органу місцевого самоврядування для того, щоб цивільні права територіальної громади не залишились незахищеними, прокурор у справі №925/1133/18 звернувся до суду на захист інтересів держави як самостійний позивач, відповідно до приписів статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 ГПК України. Позаяк Конституцією України передбачено окремий самостійний тип представництва - представництво прокурором інтересів держави в суді (sui generis).
Приймаючи справу до провадження, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про обґрунтованість мотивів, на підставі яких постановлено ухвалу Верховного Суду у складі палати для розгляду справ щодо земельних відносин та права власності Касаційного господарського суду від 07.09.2023 у даній справі № 925/1133/18, а саме: "питання про наявність/відсутність підстав для представництва інтересів держави прокурором як самостійним позивачем у разі, коли один орган, уповноважений здійснювати функції держави в спірних правовідносинах, прокурор визначив одним з відповідачів, а інший компетентний (контролюючий) орган прокурор не зазначив як позивача, має характер виключної правової проблеми, яка з огляду на істотні розбіжності у судовій практиці судів різних інстанцій є підставою для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду" (пп. 34, 38 ухвали Великої Палати Верховного Суду від 09.11.2023 у справі № 925/1133/18).
Тобто, касаційний перегляд справи № 925/1133/18 саме Великою Палатою Верховного Суду зумовлений необхідністю формування єдиної правозастосовчої практики щодо комплексного застосування норм матеріального та процесуального права (ч. 3, 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та ч. 4, 5 ст. 53 ГПК України) у разі звернення прокурора до суду на захист інтересів держави як самостійного позивача.
З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного суду зазначає, що за обставинами справи № 925/1133/18, що переглядається Великою Палатою Верховного Суду, прокурором встановлено порушення інтересів держави й територіальної громади у сфері розпорядження та раціонального використання землі, яке полягало у зміні цільового призначення земельних ділянок та внесення відповідних змін до договору оренди землі на підставі незаконного рішення органу місцевого самоврядування й без розробки землевпорядної документації. Тобто, безпосереднім предметом спірних правовідносин є визнання незаконним та скасування рішення Черкаської міської ради та визнання недійсними внесених на його підставі змін до договору оренди землі.
Натомість, предметом розгляду господарським судом у справі № 675/401/20 є вимоги прокурора в інтересах держави про витребування земельної ділянки та скасування державної реєстрації права власності на земельну ділянку. Прокурор у позовні заяві звертає увагу на те, що визначений у законодавстві орган, уповноважений державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель (органи Держгеокадастру), немає повноважень звертатись до суду із вимогами, які заявлено прокуратурою у даній справі, а тому прокурор звернувся до суду з вказаною позовною заявою самостійно.
В той же час, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2023 прийнято до провадження справу № 675/401/20 в частині позовних вимог та визначено учасників справи: позивач - Шепетівська місцева прокуратура (позивач); ТОВ "Укрелітагро" (відповідач); Ізяславська міська рада (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача).
Колегія суддів звертає увагу на різні предмети та безпосередні об`єкти спорів у справі №925/1133/18 та у справі № 675/401/20, та відповідно відмінне матеріально - правове регулювання спірних правовідносин. Також, відмінним є і суб`єктний склад спірних правовідносин.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку, що правовідносини у справі №925/1133/18 не є подібними до правовідносин у справі № 675/401/20, оскільки вони різняться за критеріями подібності, суд не позбавлений можливості розглянути позовні вимоги у даній справі по суті, без зупинення провадження у справі, самостійно надавши оцінку доказам, тому відмовляє в задоволенні клопотання відповідача про зупинення провадження у справі .
Також, колегія суддів зазначає, що необґрунтоване зупинення провадження у справі призводить до затягування строків її розгляду і перебування в стані невизначеності учасників процесу, що свідчить про порушення положень ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справ упродовж розумного строку.
Порушення права на розгляд справи упродовж розумного строку неодноразово було предметом розгляду Європейським судом з прав людини у справах проти України. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінку сторін, предмет спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 згаданої Конвенції (рішення ЄСПЛ від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України", рішення ЄСПЛ від 27.04.2000 у справі "Фрідлендер проти Франції"). Роль національних судів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення ЄСПЛ від 30.11.2006 у справі "Красношапка проти України").
Розглянувши в судовому засіданні 17.04.2024 клопотання ТОВ Компанія "Укрелітагро" про призначення у справі № 675/401/20 судової земельно - технічної експертизи, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до ст. 1 Закону України "Про судову експертизу" судова експертиза - це дослідження експертом на основі спеціальних знань матеріальних об`єктів, явищ і процесів, які містять інформацію про обставини справи, що перебуває у провадженні органів досудового розслідування чи суду.
Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування.
Спеціальні знання - це професійні знання, отримані в результаті навчання, а також навички, отримані обізнаною особою в процесі практичної діяльності в різноманітних галузях науки, техніки та інших суспільно корисних галузях людської діяльності, які використовуються разом з науково-технічними засобами під час проведення експертизи. Змістом спеціальних знань є теоретично обґрунтовані і перевірені практикою положення і правила, які можуть відноситися до будь-якої галузі науки, техніки, мистецтва тощо.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 98 ГПК України висновок експерта - це докладний опис проведених експертом досліджень, зроблені у результаті них висновки та обґрунтовані відповіді на питання, поставлені експертові, складений у порядку, визначеному законодавством. Предметом висновку експерта може бути дослідження обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань.
Згідно з ч. 1, 4, 5 ст. 99 ГПК України суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.
Обґрунтовуючи клопотання про призначення у справі № 675/401/20 судової експертизи, відповідач зазначає, що оскільки неможливо точно визначити належність спірної земельної ділянки (до земель державної, комунальної чи колективної форм власності) є необхідність у спеціальних знаннях та залученні експерта.
В той же час, апеляційний господарський суд зазначає, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ст. 73 ГПК України).
Стаття 86 ГПК України передбачає, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Беручи до уваги підстави, наведені заявником для призначення у справі судової експертизи, колегія суддів вважає, що у матеріалах справи наявні докази для оцінки обставин щодо належності спірної земельної ділянки (до земель державної, комунальної чи колективної форм власності), які суд апеляційної інстанції оцінюватиме в порядку ст. 86 ГПК України.
З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку відмовити в задоволенні клопотання відповідача про призначення у справі судової земельно - технічної експертизи.
В судовому засіданні 27.03.2024 представник відповідача підтримав доводи апеляційної скарги, просить її задоволити, рішення суду першої інстанції скасувати, прийняти нове рішення, яким відмовити в позові.
Прокурор в судових засіданнях заперечив доводи апеляційної скарги, просить відмовити в її задоволенні, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Треті особи не забезпечили явку повноважних представників в судові засідання, про день, час та місце судового розгляду повідомлялися належним чином.
Враховуючи те, що судом вчинено всі необхідні дії для повідомлення всіх учасників справи про день, час та місце розгляду справи, явка сторін в судове засідання обов`язковою не визнавалась, колегія суддів вважає за можливе розглянути апеляційну скаргу в даному судовому засіданні за наявними матеріалами.
Відповідно до ч. 1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Колегія суддів апеляційного господарського суду, беручи до уваги межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення суду, заслухавши в судовому засіданні представника відповідача та прокурора, зазначає наступне.
Як встановлено апеляційним судом, розпорядженням Ізяславської районної державної адміністрації від 25.05.2004 № 151/2004-р затверджено проект відведення земельних ділянок громадянам с. Білогородка для ведення особистих селянських господарств за рахунок земель резерву Білогородської сільської ради в т.ч. ОСОБА_1 в розмірі 0,60 га.
30.10.2010 ОСОБА_1 видано Державний акт серія ЯБ № 097190 на право власності на земельну ділянку площею 0,60 га для ведення особистого селянського господарства.
Наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22.08.2017 № 22-17168-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9887 га з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222, що знаходиться за межами населених пунктів Мислятинської сільської ради Ізяславського району, Хмельницької області, та передано їй у власність для ведення особистого селянського господарства.
На підставі вказаного наказу 18.01.2018 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222.
Відповідно до договору купівлі - продажу земельної ділянки від 16.03.2018,укладеного між ОСОБА_1 та ТОВ Компанія "Укрелітагро"право власності на зазначену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ Компанія "Укрелітагро".
Надалі земельна ділянка з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184200:05:005:0253 площею 33,8086 га, а 22.06.2018 право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ Компанія "Укрелітагро".
Про дані обставини свідчать Інформаційні довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно № № 201191903, 201192097, 201191490, 201191792 від 20.02.2020 року, витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку № НВ-6806508682018 від 21.05.2018, дані з поземельної книги щодо земельної ділянки з кадастровим номером 6822184200:05:005:0253, інформацією Державного кадастрового реєстратора відділу ГУ Держгеокадастру в Ізяславському районі щодо об`єднання земельних ділянок від 20.09.2019 № 10-22-0.25-613/101-19.
Згідно листа ГУ Держгеокадастру у Хмельницький області від 25.10.2023 № 4444/281-23 станом на 22.08.2017 земельна ділянка з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222 до земель колективної власності КСП "Мир", відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серія ХМ №26, не належала.
Станом на 22.08.2018 земельна ділянка за кадастровим номером 6822184200:05:005:0222 належала до земель державної форми власності та знаходилась за межами населених пунктів Мислятинської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області. До листа додано копії документації із землеустрою на дану земельну ділянку.
Предметом спору у справі, що переглядається є вимоги прокурора в інтересах держави про витребування у ТОВ Компанія "Укрелітагро" на користь Ізяславської міської ради земельної ділянки, загальною площею 1,9887 га, що розташована за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради у координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-17168-СГ від 22.08.2017, кадастровий номер 6822184200:05:005:0222, з посиланням на положення статей 387, 388 ЦК України у зв`язку із незаконним вибуттям земельної ділянки та порушення права на безоплатне отримання у власність земель для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі та скасування державної реєстрації права власності ТОВ Компанія "Укрелітагро" на земельну ділянку, кадастровий номер 6822184200:05:005:0253, припинивши право власності відповідача на земельну ділянку.
Надаючи в процесі апеляційного перегляду оцінку обставинам справи в межах доводів та вимог апеляційної скарги, перевіряючи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, на підставі встановлених фактичних обставин справи, колегія суддів зазначає наступне.
Щодо наявності підстав для представництва прокурором в суді інтересів держави.
Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що у випадку, коли держава вступає у цивільні правовідносини, вона має цивільну правоздатність нарівні з іншими їх учасниками (ч. 1 ст. 167 ЦК України). Держава набуває і здійснює цивільні права й обов`язки через відповідні органи, які діють у межах їхньої компетенції, встановленої законом (ст. 170 ЦК України). Отже, поведінка органів, через які діє держава, розглядається як поведінка держави у відповідних, зокрема у цивільних, правовідносинах. Тому у тих відносинах, в які вступає держава, органи, через які вона діє, не мають власних прав і обов`язків, а наділені повноваженнями (компетенцією) представляти державу у відповідних правовідносинах (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 5023/10655/11 (пункти 6.21, 6.22), від 26.02.2019 у справі №915/478/18 (пункти 4.19, 4.20), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 26), від 06.07.2021 у справі № 911/2169/20 (пункт 8.5), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 80) та інші).
Велика Палата Верховного Суду також звертала увагу на те, що і в судовому процесі (в тому числі у цивільному) держава бере участь у справі як сторона через відповідний її орган, наділений повноваженнями у спірних правовідносинах. Тобто під час розгляду справи у суді фактичною стороною у спорі є держава, навіть якщо позивач визначив стороною у справі певний орган (див. постанови від 27.02.2019 у справі № 761/3884/18 (пункт 35), від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 27)).
Згідно із ч. 2 та 3 ст. 4 ГПК України державні органи та органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду. До господарського суду у справах, віднесених законом до його юрисдикції, мають право звертатися також особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб.
Відповідно до ч. 1 ст. 53 ГПК України у випадках, встановлених законом, органи державної влади, органи місцевого самоврядування можуть звертатися до суду в інтересах інших осіб, державних чи суспільних інтересах та брати участь у цих справах.
Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.
Відповідно до абз. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.
Згідно ч. 4 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу.
З наведеного можна дійти висновку, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках:
1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах;
2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 37)).
Водночас тлумачення п. 3 ч. 1 ст. 131-1 Конституції України з урахуванням практики Європейського суду з прав людини свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом.
При цьому розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією із засад правосуддя (п. 3 ч. 2 ст. 129 Конституції України).
Перший "виключний випадок" передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий - відсутність такого органу. Однак підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.
У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.
"Нездійснення захисту" має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень - він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.
"Здійснення захисту неналежним чином" має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.
"Неналежність" захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.
Захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.
Разом з тим прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17 та від 20.09.2018 у справі № 924/1237/17).
Оскільки повноваження органів влади, зокрема і щодо здійснення захисту законних інтересів держави, є законодавчо визначеними, суд згідно з принципом jura novit curia ("суд знає закони") під час розгляду справи має самостійно перевірити доводи сторін щодо наявності чи відсутності повноважень органів влади здійснювати у спосіб, який обрав прокурор, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 26.06.2019 у справі № 587/430/16-ц (пункт 69)).
При цьому склад відповідачів визначається прокурором самостійно в кожному конкретному випадку залежно від характеру спірних правовідносин, змісту порушених прав та інтересів держави, суб`єктів, які мають здійснювати захист цих прав та інтересів у відповідній сфері, обраного прокурором способу захисту останніх, який повинен бути ефективним та спрямованим на повне поновлення порушеного або оспорюваного права (тобто не має потребувати додаткового звернення з іншими вимогами до учасників спірних правовідносин) тощо.
У рішенні від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України зазначив, що державні інтереси закріплюються як нормами Конституції України, так і нормами інших правових актів. Інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо. Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами органів державної влади, органів місцевого самоврядування.
Із позову прокурора вбачається, що він поданий в інтересах держави, а позовні вимоги ґрунтуються на прийнятті ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області рішення щодо розпорядження спірною земельною ділянкою, що суперечить вимогам закону та порушує інтереси держави.
При цьому визначений у законодавстві орган, уповноважений державою здійснювати функції державного нагляду (контролю) за використанням та охороною земель (органи Держгеокадастру), немає повноважень звертатись до суду з вимогами, які заявлено прокуратурою у даній справі, а тому прокурор звернувся до суду із вказаною позовною заявою самостійно в інтересах держави.
Прокурор звертає увагу на правовий висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 01.06.2022 у справі № 260/1815/21 щодо наявності у прокурора підстав для звернення до суду із позовом у процесуальному статусі позивача у справах у сфері земельних правовідносин.
Так, у справі № 260/1815/21 суд, проаналізувавши п. 6 Положення про Державну службу України з питань геодезії, картографії та кадастру, звернув увагу на те, що в переліку виключних випадків, за наявності яких посадові особи Держгеокадастру та його територіальні органи мають право звертатися до суду, не передбачено повноважень на звернення з позовом до органу місцевого самоврядування про скасування його рішення, яким розпочато процедуру надання особі земельної ділянки у власність. Зважаючи на вказані приписи закону, Верховний Суд дійшов висновку про те, що Держгеокадастр та його територіальні органи не можуть бути позивачами у справах відповідної категорії.
Натомість стосовно процесуального статусу прокурора суд вказав на те, що для захисту суспільного інтересу у сфері дотримання вимог земельного законодавства та встановленого порядку набуття і реалізації права на землю він, за відсутності державного органу, уповноваженого на звернення з відповідним позовом до суду, згідно з приписами процесуальних кодексів та ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" може бути у таких випадках самостійним відповідачем (п. п. 76-95 постанови).
Суд приймає до уваги доводи прокурора про те, що на момент звернення до суду із даним позовом, з урахуванням актуальної на той час судової практики, прокурором обрано спосіб захисту та відповідним чином сформульовано позовні вимоги, оскільки однією із позовних вимог прокурора при розгляді вказаного позову в порядку цивільного судочинства було скасування наказу ГУ Держгеокадастру, який мав статус відповідача у справі.
Водночас, 27.05.2021 набрав чинності Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин" № 1423-IX від 28.04.2021. Цим Законом Перехідні положення Земельного кодексу України доповнено п. 24, відповідно до якого з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташованої за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад. Тобто з дня набрання чинності цим пунктом до державної реєстрації права комунальної власності на земельні ділянки державної власності, що передаються у комунальну власність територіальних громад, органи виконавчої влади, що здійснювали розпорядження такими земельними ділянками, не мають права здійснювати розпорядження ними.
У зв`язку із викладеним, ухвалою Ізяславського районного суду Хмельницької області від 07.10.2021 залучено до участі у справі № 675/401/20 Ізяславську міську раду в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору.
В той же час, суд апеляційної інстанції приймає до уваги те, що ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2023 прийнято до провадження справу № 675/401/20 в частині позовних вимог та визначено учасників справи: позивач - Шепетівська місцева прокуратура (позивач); ТОВ Компанія "Укрелітагро" (відповідач); Ізяславська міська рада (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача).
Суд звертає увагу на те, що відповідно до статей 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Кожний громадянин має право користуватися природними об`єктами права власності народу відповідно до закону. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених Конституцією.
Належне (законне) розпорядження земельними ділянками державної власності, які відповідно до ст. 14 Конституції України є основним національним багатством, що перебувають під особливою охороною держави, а право власності на які набувається виключно відповідно до закону, безумовно є складовою питання державного (загального) інтересу.
Таким чином, враховуючи в сукупності вищевикладене, суд дійшов висновку, що прокурор у позовній заяві навів належні підстави для представництва інтересів держави, підтвердив право звернутися до суду як самостійний позивач в інтересах держави, обґрунтував, у чому полягає порушення цих інтересів.
В той же час, суд апеляційної інстанції приймає до уваги, що ухвалою Ізяславського районного суду від 20.10.2020 відмовлено у задоволенні клопотання представника ТОВ Компанія "Укрелітагро" про залишення позову без розгляду, яке мотивоване, у тому числі, відсутністю підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді.
Беручи до уваги викладене, колегія суддів вважає помилковими доводи відповідача про те, що прокурором необґрунтовано наявність підстав для представництва прокурором інтересів держави в суді в порядку ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".
Щодо суті позовних вимог суд зазначає наступне.
За змістом статей 15, 16 ЦК України кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання або оспорювання.
Захист порушеного права особи має бути ефективним, тобто повинен здійснюватися з використанням такого способу захисту, який може відновити, наскільки це можливо, відповідні права, свободи й інтереси позивача.
Статтею 16 ЦК України визначено способи захисту цивільних прав та інтересів, а також можливість їх захистити іншим способом, встановленим договором або законом чи судом у визначених законом випадках.
Статтею 14 Конституції України та статтею 1 ЗК України передбачено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.
Відповідно до ст. 84 ЗК України у державній власності перебувають усі землі України, крім земель комунальної та приватної власності. Право державної власності на землю набувається і реалізується державою через органи виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим Кодексом.
За приписами ч. 4 ст. 122 ЗК України центральний орган виконавчої влади з питань земельних ресурсів у галузі земельних відносин та його територіальні органи передають земельні ділянки сільськогосподарського призначення державної власності, крім випадків, визначених частиною восьмою цієї статті, у власність або у користування для всіх потреб.
Частинами 1 і 4 ст. 41 Конституції України зокрема встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності.
Відповідно до ч. 1 ст. 317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.
Згідно із ч. 1 ст. 319 зазначеного Кодексу власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд.
За змістом ст. 190 ЦК України майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки.
Відповідно до ст. 387 ЦК України власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
Зазначений спосіб захисту права власності застосовується у тому випадку, коли власник фактично позбавлений можливості володіти і користуватися належною йому річчю, тобто коли річ незаконно вибуває із його володіння. Згідно з наведеною нормою власник має право реалізувати своє право на захист шляхом звернення до суду з вимогою про витребування свого майна із чужого незаконного володіння із дотриманням вимог, передбачених Цивільним кодексом України.
Правовий аналіз положень статті 387 ЦК України дає підстави для висновку, що у наведеній нормі йдеться про право власника на віндикаційний позов, тобто позов власника, який не володіє, до невласника, який незаконно володіє майном, про вилучення цього майна в натурі.
Віндикаційний позов належить до речово-правових способів захисту; захищає право власності в цілому, оскільки він пред`являється у тих випадках, коли порушено права володіння, користування та розпорядження одночасно. Сторонами у віндикаційному позові є власник речі, який не лише позбавлений можливості користуватися і розпоряджатися річчю, але вже й фактично нею не володіє, та незаконний фактичний володілець речі (як добросовісний, так і недобросовісний). Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема, якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником договору.
Як встановлено апеляційним судом, наказом ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 22.08.2017 № 22-17168-СГ затверджено проект землеустрою щодо відведення ОСОБА_1 земельної ділянки площею 1,9887 га з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222 та передано їй у власність для ведення особистого селянського господарства. На підставі вказаного наказу 18.01.2018 зареєстровано право власності ОСОБА_1 на вказану земельну ділянку.
Разом з тим, на підставі договору купівлі - продажу земельної ділянки від 16.03.2018, право власності на земельну ділянку з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222 перейшло до ТОВ Компанія "Укрелітагро".
В подальшому, земельна ділянка з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184200:05:005:0253 площею 33,8086 га, а 22.06.2018 право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ Компанія "Укрелітагро".
В той же час, як встановлено апеляційним судом, відповідно до Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯБ № 097190 від 30.12.2010 ОСОБА_1 на підставі розпорядження Ізяславської РДА № 151/2004-р від 25.05.2004 на праві приватної власності належала земельна ділянка площею 0,6000 га з кадастровим номером 6822180700:03:010:0021 для ведення особистого селянського господарства, що розташована на території Білогородської сільської ради Ізяславського району Хмельницької області.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції, під час розгляду справи встановив, що ОСОБА_1 незаконно заволоділа земельною ділянкою з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222, оскільки, на час її отримання, вона вже скористалася своїм правом на безоплатне отримання у власність землі для ведення особистого селянського господарства в межах норм безоплатної передачі, що стверджується матеріалами справи.
Отже, земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222 вибула із власності держави шляхом незаконної приватизації ОСОБА_1 , яка в порушення вимог закону раніше реалізувала своє право безкоштовної приватизації.
Матеріалами справи підтверджується, що в подальшому земельна ділянка з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184200:05:005:0253 площею 33,8086 га, а 22.06.2018 право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ Компанія "Укрелітагро".
Тобто, з вищевикладених обставин справи чітко вбачається ряд дій щодо отримання у приватну власність спірної земельної ділянки, з одночасним вчиненням дій щодо унеможливлення подальшого повернення такої земельної ділянки (об`єднання земельних ділянок з метою присвоєння нового кадастрового номеру, зміни конфігурації).
Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту права власника (п. 147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, п. 34 постанови Великої Палати Верховного Суду від 22.01.2020 у справі № 910/1809/18).
При цьому у постанові Великої Палати Верховного Суду від 29.05.2019 у справі №367/2022/15-ц, суд вказав, що формування земельних ділянок їх володільцем, зокрема внаслідок поділу та/або об`єднання, з присвоєнням їм кадастрових номерів, зміною інших характеристик не впливає на можливість захисту права власності чи інших майнових прав у визначений цивільним законодавством спосіб.
Також Верховним Судом у постанові від 25.07.2018 у справі № 640/8456/16-ц зроблений висновок, що в результаті об`єднання земельних ділянок не відбулося виникнення чи створення іншого нового майна, відмінного від попереднього, не має місця перетворення або переробка тощо, фактично та юридично відбулася заміна двох правовстановлюючих документів на один новий, яким засвідчено право власності на те саме майно, що й у попередніх двох документах. Залишилися попередніми як правові, так і фізичні характеристики об`єднаних ділянок, зокрема не відбулося зміни їх цільового призначення, розташування тощо. Земельна ділянка, утворена з земельних ділянок, які вибули з володіння позивача поза його волею, а тому зазначену земельну ділянку не слід вважати іншим, новоствореним майном, яке неможливо витребувати від відповідача за правилами статті 388 ЦК України.
З огляду на викладене, суд апеляційної інстанції вказує, що у відповідача існує безпосередній зв`язок зі спірними матеріальними правовідносинами, а дії з утримання земельної ділянки призводять до порушення майнових прав держави.
Окрім того, відповідно до правового висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 14.11.2018 у справі № 183/1617/16, задоволення вимоги про витребування майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника.
Поряд із цим судом береться до уваги лист ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 25.10.2023 № 4444/281-23, в якому зазначено, що станом на 22.08.2017 земельна ділянка з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222 до земель колективної власності КСП "Мир" відповідно до Державного акту на право колективної власності на землю серія ХМ № 26, не належала. Станом на 22.08.2018 земельна ділянка за кадастровим номером 6822184200:05:005:0222 належала до земель державної форми власності та знаходилась за межами населених пунктів Мислятинської сільської ради Ізяславського району, Хмельницької області. До листа додано копії документації із землеустрою на дану земельну ділянку.
Вказаним спростовуються доводи ТОВ Компанія "Укрелітагро", що спірна земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, оскільки знаходиться в межах Державного акту на право колективної власності на землю по Мислятинській сільській раді Ізяславського району, Хмельницької області серія ХМ № 26, який зареєстрований в Книзі записів державних актів на право колективної власності на землю за № 1 від 20.10.1995.
Суд вважає, що довідка відділу в Ізяславському районі ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області від 01.09.2020 № 29-22-0.25-151/101-29, в якій вказано про те, що земельна ділянка відноситься до земель колективної власності, не є достатнім та переконливим доказом у справі, оскільки в ній не наведено обґрунтування цих відомостей з посиланням на відповідні певні письмові чи інші документи, не вказано до якої категорії земель колективної власності відноситься спірна земельна ділянка (землі запасу, резерву, нерозпайовані землі, невитребувані земельні паї тощо), а тому неможливо зробити однозначний та переконливий висновок щодо вказаного питання із вказаної довідки.
З огляду на викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість вимог прокурора в частині витребування у ТОВ Компанія "Укрелітагро" на користь Ізяславської міської ради земельної ділянки, загальною площею 1,9887 га, для ведення особистого селянського господарства із земель сільськогосподарського призначення, що розташована за межами населених пунктів на території Ізяславської міської ради, у координатах, межах та конфігурації, що була передана у власність ОСОБА_1 відповідно до наказу ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області № 22-17168-СГ від 22.08.2017, кадастровий номер 6822184200:05:005:0222.
Щодо вимоги прокурора про скасування в державному реєстрі права власності ТОВ Компанія "Укрелітагро" на земельну ділянку кадастровий номер 6822184200:05:005:0253, припинивши право власності відповідача на земельну ділянку, суд зазначає наступне.
Відповідно до ст. 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.
Основним критерієм об`єкта цивільних правовідносин є його оборотоздатність, тобто можливість вільно відчужуватися або переходити від однієї особи, якщо вони не вилучені з цивільного обороту або не обмежені в обороті, або не є невід`ємними від фізичної чи юридичної особи.
Згідно з ч. 1 ст. 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки.
Право власності та інші речові права на нерухомі речі, обмеження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації (ч. 1 ст. 182 ЦК України).
Положеннями ч. 1 ст. 79 ЗК України унормовано, що земельна ділянка це частина земної поверхні з установленими межами, певним місцем розташування, з визначеними щодо неї правами.
За змістом положень ч. ч. 1-4 ст. 79-1 ЗК України формування земельної ділянки полягає у визначенні земельної ділянки як об`єкта цивільних прав. Формування земельної ділянки передбачає визначення її площі, меж та внесення інформації про неї до Державного земельного кадастру. Формування земельних ділянок здійснюється, зокрема, шляхом поділу чи об`єднання раніше сформованих земельних ділянок. Сформовані земельні ділянки підлягають державній реєстрації у Державному земельному кадастрі. Земельна ділянка вважається сформованою з моменту присвоєння їй кадастрового номера.
Відповідно до ч. 10 ст. 79-1 ЗК України державна реєстрація речових прав на земельні ділянки здійснюється після державної реєстрації земельних ділянок у Державному земельному кадастрі.
Матеріалами справи підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222 увійшла до складу новоутвореної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184200:05:005:0253 площею 33,8086 га, а 22.06.2018 право власності на новоутворену земельну ділянку зареєстровано за ТОВ Компанія "Укрелітагро".
Внаслідок включення спірної земельної ділянки площею 1,9887 га, з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222 до об`єднаної земельної ділянки з кадастровим номером 6822184200:05:005:0253, скасовано державну реєстрацію земельної ділянки з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222 у Державному земельному кадастрі та внесено відповідні записи про державну реєстрацію об`єднаної земельної ділянки, з кадастровим номером 6822184200:05:005:0253 до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та до Державного земельного кадастру.
З наведеного вбачається, що повернення земельної ділянки у володіння власника (титульного володільця) шляхом задоволення позовної вимоги про витребування майна в повній мірі не відбувається з огляду на те, що спірна земельна ділянка з кадастровим номером 6822184200:05:005:0222 втратила статус об`єкта цивільних прав, тому рішення суду про витребування майна не є підставою для здійснення реєстратором відповідних дій щодо проставлення відмітки про скасування державної реєстрації прав і відкриття закритого розділу державного реєстру прав та відповідної реєстраційної справи, оскільки за відповідачем зареєстровано право не на витребувану спірну земельну ділянку, а на новоутворену земельну ділянку, що не відповідатиме меті віндикаційного позову, спрямованого на захист прав власника земельної ділянки.
Право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки відповідно до статей 125, 126 ЗК України виникають із моменту державної реєстрації цих прав. Право власності, користування земельною ділянкою оформлюється відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 2 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державна реєстрація речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень (далі - державна реєстрація прав) - офіційне визнання і підтвердження державою фактів набуття, зміни або припинення речових прав на нерухоме майно, обтяжень таких прав шляхом внесення відповідних відомостей до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Загальними засадами державної реєстрації прав є, зокрема, гарантування державою об`єктивності, достовірності та повноти відомостей про зареєстровані права на нерухоме майно та їх обтяження; обов`язковість державної реєстрації прав у Державному реєстрі прав; внесення відомостей до Державного реєстру прав виключно на підставах та в порядку, визначених цим Законом (частина перша статті 3 вказаного Закону).
Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 10 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" державний реєстратор, окрім іншого, під час проведення реєстраційних дій обов`язково використовує відомості Державного земельного кадастру та Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва, а також відомості інших реєстрів (кадастрів), автоматизованих інформаційних систем, держателем (розпорядником, володільцем, адміністратором) яких є державні органи, шляхом безпосереднього доступу до них чи у порядку інформаційної взаємодії з Державним реєстром прав, у тому числі відомості, що містять персональні дані особи. Отримані відомості долучаються до відповідної заяви, зареєстрованої у Державному реєстрі прав. Перелік державних електронних інформаційних ресурсів, які використовуються для проведення реєстраційних дій, визначається Кабінетом Міністрів України в Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень.
Відповідно до пункту 8 Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 № 1127 (далі Порядок), державний реєстратор за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав формує та реєструє заяву в базі даних заяв за умови оплати послуг за державну реєстрацію прав у повному обсязі та встановлення особи заявника, а також у разі, коли заява подається щодо земельної ділянки, - за умови наявності в Державному земельному кадастрі відомостей про таку земельну ділянку.
Спеціальний Закон, який установлює правові, економічні та організаційні основи діяльності у сфері Державного земельного кадастру, є Закон України "Про Державний земельний кадастр".
Відповідно до положень ст. 16 Закону України "Про Державний земельний кадастр" земельній ділянці, відомості про яку внесені до Державного земельного кадастру, присвоюється кадастровий номер. Кадастровий номер земельної ділянки є її ідентифікатором у Державному земельному кадастрі. Система кадастрової нумерації земельних ділянок є єдиною на всій території України.
Згідно з пунктом 40 Порядку державна реєстрація прав проводиться на підставі документів, необхідних для відповідної реєстрації, передбачених статтею 27 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" та цим Порядком.
Отже, для ідентифікації земельної ділянки як окремого об`єкта цивільного права необхідною умовою є наявність усіх характеристик такого об`єкта, у тому числі, її кадастровий номер, розмір, межі та координати, які містяться у Державному земельному кадастрі, і використовуються реєстратором за умови наявності таких відомостей у ньому.
З огляду на зазначене та враховуючи встановлені фактичні обставини у даній справі, суд апеляційної інстанції, з урахуванням положень ч. 3 ст. 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", якою унормовано, що у разі скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону, дійшов висновку, що задоволення позовних вимог про скасування в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно та Реєстрі прав власності на нерухоме майно, Державному реєстрі Іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об`єктів нерухомого майна державну реєстрацію права власності ТОВ Компанія "Укрелітагро" на земельну ділянку кадастровий номер 6822184200:05:005:0253, припинивши право власності відповідача на земельну ділянку призведе до ефективного способу захисту порушених прав та законних інтересів.
Такі висновки суду щодо ефективності обраного прокурором способу захисту, з урахуванням встановлених обставин, відповідають правовим висновкам, викладеним у постанові Верховного Суду від 24.03.2021 у справі № 672/1790/18.
За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що задовольняючи позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації права власності на нерухоме майно, з одночасним припиненням відповідного права, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
Посилання відповідача на те, що витребування земельної ділянки спричинить невиправдане та грубе втручання у мирне володіння майном, не беруться судом до уваги з таких підстав.
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (провадження № 14-256 цс 18) зазначено, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні (частина перша статті 321 Цивільного кодексу України).
Кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права. Проте попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів (стаття 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція)).
Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ) стаття 1 Першого протоколу до Конвенції містить три окремі норми: перша, що виражається в першому реченні першого абзацу та має загальний характер, закладає принцип мирного володіння майном. Друга норма, що міститься в другому реченні того ж абзацу, охоплює питання позбавлення права власності та обумовлює його певними критеріями. Третя норма, що міститься в другому абзаці, визнає право договірних держав, серед іншого, контролювати використання майна в загальних інтересах. Друга та третя норми, які стосуються конкретних випадків втручання у право мирного володіння майном, повинні тлумачитися у світлі загального принципу, закладеного першою нормою (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04), § 166-168).
Критеріями сумісності заходу втручання у право на мирне володіння майном із гарантіями статті 1 Першого протоколу до Конвенції є те, чи ґрунтувалося таке втручання на національному законі, чи переслідувало легітимну мету, що випливає зі змісту вказаної статті, а також, чи є відповідний захід пропорційним легітимній меті втручання у право:
Втручання держави у право власності повинно мати нормативну основу у національному законодавстві, яке є доступним для заінтересованих осіб, чітким, а наслідки його застосування - передбачуваними.
Якщо можливість втручання у право власності передбачена законом, Конвенція надає державам свободу розсуду щодо визначення легітимної мети такого втручання: або з метою контролю за користуванням майном відповідно до загальних інтересів, або для забезпечення сплати податків, інших зборів або штрафів.
Втручання у право власності, навіть якщо воно здійснюється згідно із законом і з легітимною метою, буде розглядатися як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не буде встановлений справедливий баланс між інтересами суспільства, пов`язаними з цим втручанням, й інтересами особи, яка зазнає втручання в її право власності. Отже, має існувати розумне співвідношення (пропорційність) між метою, досягнення якої передбачається, та засобами, які використовуються для її досягнення. Справедливий баланс не буде дотриманий, якщо особа-добросовісний набувач внаслідок втручання в її право власності понесе індивідуальний і надмірний тягар, зокрема, якщо їй не буде надана обґрунтована компенсація чи інший вид належного відшкодування у зв`язку з позбавленням права на майно (див. рішення ЄСПЛ у справах "Рисовський проти України" від 20 жовтня 2011 року (Rysovskyy v. Ukraine, заява № 29979/04), "Кривенький проти України" від 16 лютого 2017 року (Kryvenkyy v. Ukraine, заява № 43768/07)).
Втручання є виправданим, якщо воно здійснюється з метою задоволення "суспільного", "публічного" інтересу втручання держави у право на мирне володіння майном, може бути виправдано за наявності об`єктивної необхідності у формі суспільного, публічного, загального інтересу, який може включати інтерес держави, окремих регіонів, громад чи сфер людської діяльності. Саме національні органи влади мають здійснювати первісну оцінку наявності проблеми, що становить суспільний інтерес, вирішення якої б вимагало таких заходів. Поняття "суспільний інтерес" має широке значення (рішення ЄСПЛ від 23 листопада 2000 року у справі "The former king of Greece and others v. Greece" (Колишній король Греції та інші проти Греції). Крім того, ЄСПЛ також визнає, що й саме по собі правильне застосування законодавства, безперечно, становить "суспільний інтерес" (рішення ЄСПЛ від 02 листопада 2004 року у справі "Трегубенко проти України").
Критерій "пропорційності" передбачає, що втручання у право власності розглядатиметься як порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції, якщо не було дотримано справедливої рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства), пов`язаними з втручанням, та інтересами особи, яка так чи інакше страждає від втручання. "Справедлива рівновага" передбачає наявність розумного співвідношення (обґрунтованої пропорційності) між метою, визначеною для досягнення, та засобами, які використовуються. Необхідного балансу не буде дотримано, якщо особа несе "індивідуальний і надмірний тягар". При цьому з питань оцінки "пропорційності" ЄСПЛ, як і з питань наявності "суспільного", "публічного" інтересу, визнає за державою досить широку "сферу розсуду", за винятком випадків, коли такий "розсуд" не ґрунтується на розумних підставах.
Принцип "належного урядування" не встановлює абсолютної заборони на витребування із приватної власності майна на користь держави, якщо майно вибуло із власності держави у незаконний спосіб, а передбачає критерії, які необхідно з`ясовувати та враховувати при вирішенні цього питання для того, щоб оцінити правомірність і допустимість втручання держави у право на мирне володіння майном. Дотримання принципу "належного урядування" оцінюється одночасно з додержанням принципу "пропорційності", при тому, що немає точного, вичерпного переліку обставин і фактів, установлення яких беззаперечно свідчитиме про додержання чи порушення "справедливої рівноваги між інтересами суспільства та необхідністю додержання фундаментальних прав окремої людини". Цей критерій є оціночним і стосується суб`єктивної складової кожної конкретної справи, а тому має бути з`ясований у кожній конкретній справі на підставі безпосередньо встановлених обставин і фактів.
Порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції ЄСПЛ констатує, якщо хоча б один із зазначених критеріїв не буде дотриманий. І навпаки: встановлює відсутність такого порушення, якщо дотримані всі три критерії.
Будь-які приписи, зокрема і приписи Конвенції, слід застосовувати з урахуванням обставин кожної конкретної справи, оцінюючи поведінку обох сторін спору, а не лише органів державної влади та місцевого самоврядування.
Відповідно до статті 1 ЗК України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Використання власності на землю не може завдавати шкоди правам і свободам громадян, інтересам суспільства, погіршувати екологічну ситуацію і природні якості землі.
З огляду на викладене, колегія суддів зазначає, що право держави витребувати земельну ділянку, належну до земель сільськогосподарського призначення, з огляду на доведену незаконність і безпідставність вибуття цієї земельної ділянки з власності держави становить пропорційне втручання у право власності відповідача з дотриманням рівноваги (балансу) між інтересами держави (суспільства) та інтересами особи, яка зазнала такого втручання.
Щодо доводів відповідача про те, що судом першої інстанції протиправно відмовлено в задоволенні клопотання про залишення позовної заяви без розгляду на підставі ч. 4 ст. 202 ГПК України з посиланням на довідки Ізяславського районного суду про те, що 24.04.2020, 24.06.2020, 08.07.2020, 24.07.2020 та 14.09.2020 технічна фіксація судових засідань не здійснювалась у зв`язку із неявкою сторін, в.т.ч. прокурора, як позивача у справі до суду, то суд апеляційної інстанції зазначає, що розглянувши дане клопотання судом першої інстанції обґрунтовано взято до уваги те, що розгляд справи (в частині позовних вимог) здійснювався відповідно до положень ГПК України. Натомість, відповідач, обґрунтовуючи клопотання про залишення позову без розгляду, вказує на неявку прокурора в судові засідання під час розгляду справи № 675/401/20 Ізяславським районним судом в порядку цивільного судочинства, а тому суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що таке клопотання є безпідставним, необґрунтованим, тому в його задоволенні слід відмовити.
Також суд апеляційної інстанції не приймає до уваги доводи відповідача про те, що судом першої інстанції протиправно відмовлено в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 227, п. 1 ч. 1 ст. 229 ГПК України, яке обґрунтоване тим, що звернувшись із позовом до Ізяславського районного суду керівник Шепетівської окружної прокуратури в своїй позовній заяві визначив відповідачами у справі: ГУ Держгеокадастру у Хмельницькій області, ТОВ Компанія "Укрелітагро" та ОСОБА_1 . В матеріалах справи відсутнє будь - яке клопотання прокурора про зміну складу відповідачів, а тому ОСОБА_1 є належним відповідачем у справі; повідомляє, що ОСОБА_1 померла ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Так, відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 227 ГПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку смерті або оголошення померлою фізичної особи, яка була стороною у справі або третьою особою з самостійними вимогами щодо предмета спору, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво.
Відповідно до ст. 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені у статті 4 цього Кодексу. Позивачами є особи, які подали позов або в інтересах яких подано позов про захист порушеного, невизнаного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Відповідачами є особи, яким пред`явлено позовну вимогу.
Відповідно до ст. 50 ГПК України треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, можуть вступити у справу на стороні позивача або відповідача до закінчення підготовчого провадження у справі або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження, у разі коли рішення у справі може вплинути на їхні права або обов`язки щодо однієї із сторін. Їх може бути залучено до участі у справі також за заявою учасників справи.
Як встановлено апеляційним судом, ухвалою Господарського суду Хмельницької області від 04.09.2023 прийнято до провадження справу № 675/401/20 в частині вказаних позовних вимог. В ухвалі визначено учасників справи: Шепетівська місцева прокуратура (позивач); ТОВ Компанія "Укрелітагро" (відповідач); Ізяславська міська рада (третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача).
В той же час, за клопотанням відповідача ухвалою суду першої інстанції від 16.10.2023 ОСОБА_1 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача.
З огляду на вказані норми, судом першої інстанції правильно взято до уваги, що ОСОБА_1 (в частині позовних вимог переданих для розгляду до господарського суду) у даній справі є третьою особою, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача, відповідно не підпадає під дію п. 1 ч. 1 ст. 227 ГПК України, а тому клопотання відповідача про зупинення провадження у справі обґрунтовано відхилено судом першої інстанції.
Щодо доводів відповідача про долучення прокурором та прийняття судом першої інстанції доказів до заперечень проти клопотання відповідача про призначення земельно - технічної експертизи, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 177 ГПК України одним із завдань підготовчого провадження є зібрання доказів у справі.
Частиною 1 ст. 168 ГПК України встановлено, що при розгляді справи судом учасники справи викладають свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення, міркування щодо процесуальних питань у заявах та клопотаннях, а також запереченнях проти заяв і клопотань.
Згідно із п. 6 ч. 1 ст. 169 ГПК України будь-яка письмова заява, клопотання, заперечення повинні містити перелік документів та інших доказів (за наявності), що додаються до заяви (клопотання, заперечення).
Частинами 9, 10 ст. 80 ГПК України встановлено, що копії доказів (крім речових доказів), що подаються до суду, заздалегідь надсилаються або надаються особою, яка їх подає, іншим учасникам справи. Суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання (надання) їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи або обсяг доказів є надмірним, або вони подані до суду в електронній формі, або є публічно доступними.
Суд приймає до уваги те, що у зв`язку із заявленням відповідачем клопотання про призначення земельно - технічної експертизи з метою обґрунтування відсутності підстав для його задоволення, що відповідає завданню підготовчого провадження та вищезазначеним вимогам ГПК України, прокурором у листі від 27.10.2023 висловлено прохання про долучення до матеріалів справи копії запиту Шепетівської окружної прокуратури від 24.10.2023, листа - відповіді Відділу управління надання адміністративних послуг ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 25.10.2023, проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки зі зміною виду цільового призначення в межах категорії земель сільськогосподарського призначення гр. ОСОБА_1 та витягу з ДЗК про земельну ділянку.
Судом першої інстанції правомірно задоволено клопотання прокурора та долучено зазначені документи до матеріалів справи, оскільки такі докази були подані прокуратурою разом із поясненнями щодо відзиву відповідача та запереченнями проти клопотання про призначення судової земельно - технічної експертизи 30.10.2023. Окрім цього, представник відповідача на стадії підготовчого провадження не заперечував проти долучення прокурором зазначених доказів.
Щодо доводів відповідача про те, що суд першої інстанції неправомірно відмовив в задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі до перегляду судового рішення у подібних правовідносинах у справі № 925/1133/18 Великою Палатою Верховного Суду, то суд апеляційної інстанції, за результатами розгляду апеляційної скарги відповідача вважає, що, враховуючи встановлені апеляційним господарським судом фактичні обставини справи, доводи скаржника в цій частині є безпідставними; судом першої інстанції вірно було застосовано норми ГПК України. Суд апеляційної інстанції, за результатом розгляду клопотання відповідача про зупинення провадження у справі до перегляду судового рішення у справі № 925/1133/18, також відмовив в його задоволенні.
Щодо заяви відповідача про застосування строку позовної давності, то суд апеляційної інстанції зазначає, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу (стаття 256 ЦК України).
На віндикаційні позови держави в особі органів державної влади поширюється загальна позовна давність (постанови Великої Палати Верховного Суду від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (пункти 39, 60), від 07.11.2018 у справах № 488/5027/14-ц (пункт 103) і № 372/1036/15-ц, від 141.11.2018 у справі № 183/1617/16 (пункт 65)).
Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (ст. 257 ЦК України).
Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18.01.2023 у справі № 488/2807/167 зауважує, що якщо у передбачених законом випадках у разі порушення або загрози порушення інтересів держави з позовом до суду звертається прокурор від імені органу, уповноваженого державою здійснювати захист цих інтересів у спірних правовідносинах, то за загальним правилом позовну давність слід обчислювати з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався або міг довідатися орган, уповноважений державою здійснювати такий захист (близький за змістом висновок сформульований, зокрема, у постанові Верховного Суду України від 12.04.2017 у справі № 6-1852цс16, а також у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2018 у справах № 369/6892/15-ц і № 469/1203/15-ц, від 12.06.2019 у справі №487/10128/14-ц (пункт 95)).
У постанові від 20.06.2018 у справі № 697/2751/14-ц, зважаючи на її обставини, Велика Палата Верховного Суду виснувала, що для вирішення питання про дотримання строку звернення до суду за захистом прав, суд має встановити, коли прокурор довідався чи міг довідатися про порушення інтересів держави. Вказаний висновок Велика Палата Верховного Суду конкретизувала у постанові від 17.10.2018 у справі № 362/44/17 (пункт 48): позовна давність починає обчислюватися з дня, коли про порушення права або про особу, яка його порушила, довідався чи міг довідатися прокурор, у таких випадках: 1) прокурор, який звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, довідався чи мав об`єктивну можливість довідатися (під час кримінального провадження, прокурорської перевірки тощо) про порушення або загрозу порушення таких інтересів чи про особу, яка їх порушила або може порушити, раніше, ніж орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах; 2) прокурор звертається до суду у разі порушення або загрози порушення інтересів держави за відсутності відповідного органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження щодо захисту таких інтересів.
Враховуючи те, що право власності на спірну земельну ділянку ОСОБА_1 набуто на підставі наказу ГУ Держгеокадастру в Хмельницькій області від 22.08.2017 № 22-17168-СГ та зареєстровано 18.01.2018 у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Натомість, Шепетівською міською прокуратурою позовну заяву до Ізяславського районного суду подано 21.02.2020, тобто в межах трирічного строку позовної давності. Крім того, ухвалою Хмельницького апеляційного суду справу № 675/401/20 в частині позовних вимог передано саме для розгляду до Господарського суду Хмельницької області в порядку господарського судочинства, що не розцінюється як звернення із новим позовом. Зважаючи на викладене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що прокурором строк позовної давності для звернення із даним позовом до суду не пропущено, а доводи відповідача в цій частині є безпідставними.
Інші доводи відповідача висновків суду першої інстанції не спростовують, а його посилання, викладені в апеляційній скарзі є такими, що зводяться до переоцінки доказів та встановлених судом обставин. Суд першої інстанції дійшов правильного висновку про наявність підстав для задоволення позову.
Суд вказує, що ЄСПЛ у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" зазначав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. ЄСПЛ зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід (рішення ЄСПЛ у справі "Трофимчук проти України").
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.
Статтею 276 ГПК України унормовано, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
За таких обставин, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку, що рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.01.2024 у справі № 675/401/20 необхідно залишити без змін, а апеляційну скаргу ТОВ Компанія "Укрелітагро" - без задоволення.
На підставі ст. 129 ГПК України судовий збір за розгляд апеляційної скарги покладається на відповідача.
Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 ГПК України, суд
ПОСТАНОВИВ:
1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Компанія "Укрелітагро" на рішення Господарського суду Хмельницької області від 15.01.2024 у справі № 675/401/20 - залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.
2. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення до Верховного Суду, відповідно до ст. ст. 287-291 ГПК України.
3. Справу повернути до Господарського суду Хмельницької області.
Повний текст постанови складено 22 квітня 2024
Головуючий суддя Олексюк Г.Є.
Суддя Мельник О.В.
Суддя Петухов М.Г.
Суд | Північно-західний апеляційний господарський суд |
Дата ухвалення рішення | 17.04.2024 |
Оприлюднено | 24.04.2024 |
Номер документу | 118515466 |
Судочинство | Господарське |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із земельних відносин про усунення порушення прав власника |
Господарське
Північно-західний апеляційний господарський суд
Олексюк Г.Є.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні