Постанова

від 22.04.2024 по справі 904/3353/23

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЦЕНТРАЛЬНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22.04.2024 року м.Дніпро Справа № 904/3353/23

Центральний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Верхогляд Т.А.(доповідача),

суддів: Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 року (повне рішення складено 27.12.2023 року, суддя Татарчук В.О.) у справі № 904/3353/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Магістральний Дизель", м.Київ

до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт", м. Дніпро

про стягнення заборгованості за поставлений товар,-

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Магістральний Дизель" звернулось до господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" про стягнення заборгованості за поставлений товар в загальному розмірі 113 993,12 грн, з яких: 64 080,00 грн - основного боргу, 6 886,09 грн - пені, 43 027,03 грн 3% річних та інфляційного збільшення.

Відповідно до змісту уточненої позовної заяви, Товариство з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Магістральний Дизель" просило стягнути з відповідача заборгованість поставлений товар в загальному розмірі 113 993,12 грн, з яких: 64 080,00 грн - основного боргу, 6 886,09 грн - пені, 6 386,71 грн 3% річних, 36 640,32 грн - інфляційне збільшення.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору поставки №15 від 15.01.2019 року в частині повної та своєчасної оплати поставленого товару. У зв`язку з неналежним виконанням грошового зобов`язання, окрім основної заборгованості, позивачем нараховані та заявлені то стягнення з відповідача інфляційні втрати, 3% річних та пеня.

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 року у даній справі позовні вимоги задоволено частково.

Стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Магістральний Дизель" 54 080,00 грн - основного боргу, 6 884,69 грн - пені, 6 004,16 грн - 3% річних, 26 640,32 грн - інфляційних нарахувань, 2439,51 грн - витрат по сплаті судового збору та 5453,44 грн - витрат на правничу допомогу.

Відмовлено в задоволенні позовних вимог в частині стягнення з Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Магістральний Дизель" 10 000,00 грн - основного боргу, 1,40 грн - пені, 382,55 грн - 3% річних.

Рішення місцевого господарського суду мотивовано посиланням на порушення відповідачем зобов`язань з оплати товару, поставленого на виконання умов договору поставки №15 від 15.01.2019 року.

Суд зазначив, що на час відкриття провадження у справі предмет спору в частині вимог щодо стягнення заборгованості за поставлений товар у розмірі 10 000,00 грн був відсутній, що є підставою для відмови у задоволенні позовних вимог у цій частині.

Оцінюючи розмір судових витрат позивача на професійну правничу допомогу у контексті критеріїв, встановлених ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, керуючись передбаченим ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, суд вважав 6 000,00 грн.

Не погодившись із вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Металургтрансремонт" звернулось до Центрального апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду скасувати в частині стягнення 3% річних, 26 640,32 грн інфляційних нарахувань, 5 453,44 грн витрат на правничу допомогу.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги заявник посилається на наступні обставини:

- неможливість сплатити грошові кошти на користь позивача викликана недоотриманням грошових коштів Приватним акціонерним товариством "Металургтрансремонт" за своїми контрактами від інших контрагентів, які наразі окуповані та/або знищені внаслідок збройної агресії російської федерації;

- ПАТ "Запоріжсталь" та ПАТ "Енергоспецсталь" направили на адресу відповідача листи, в яких зазначили про існування форс-мажорних обставин (надзвичайних подій), що унеможливлюють виконання ними умов контракту;

- 02.08.2022 року о 01 год. 30 хв. збройними силами російської федерації здійснено артилерійський обстріл по території ПрАТ "Металургтрансремонт";

- розташування підприємства відповідача сприймається збройними силами російської федерації як пріоритетна ціль, що не дозволяє тримати людей на робочих місцях і також впливає на господарську діяльність підприємства; працівники ПрАТ "Металургтрансремонт" були відпущені у простій;

- ПрАТ "Металургтрансремонт" отримало сертифікат ТПП України "Про форс-мажорні обставини". Даний сертифікат описує період листопада-грудня 2022 року, але є доказовим відносно всього періоду діяльності підприємства, починаючи з 24.02.2022 року та є релевантним до правовідносин з відповідачем з огляду на їх тотожність по суті, адже стосується спроможності виконувати основні функції;

- правнича допомога була надана в обсязі меншому, ніж заплановано адвокатом та клієнтом, а саме - якість наданої допомоги виявилась нижчою через допущені арифметичні помилки, а також неврахування адвокатом низки положень законодавства, які прямо вплинули на зменшення стягнутої судом суми. Це в сукупності унеможливлює стягнення повного обсягу заявленої позивачем суми витрат на правову допомогу.

Відзив на апеляційну скаргу позивачем не надано.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції (ч.3 ст.263 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2024 року для розгляду апеляційної скарги визначена колегія суддів у складі: головуючого судді Верхогляд Т.А., суддів Паруснікова Ю.Б., Мороза В.Ф.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 11.01.2024 року витребувано у господарського суду Дніпропетровської області матеріали справи №904/3353/23. Відкладено розгляд питання щодо руху апеляційної скарги Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 року до надходження матеріалів справи до Центрального апеляційного господарського суду.

Ухвалою Центрального апеляційного господарського суду від 01.02.2024 року відкрито апеляційне провадження у справі за апеляційною скаргою Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" на рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 року у справі № 904/3353/23 в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, судова колегія дійшла до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 15.01.2019 року між Приватним акціонерним товариством "Металургтрансремонт" (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Торговий дім "Магістральний Дизель" (постачальник) укладено договір поставки №15, за умовами п.1.1 якого постачальник зобов`язується поставити, а покупець придбати запасні частини до тепловозів, надалі за текстом товар, перелічені у специфікаціях, які є невід`ємною частиною договору, на умовах, викладених в цьому договорі.

Поставка товару узгоджується в специфікаціях до цього договору у відповідності з міжнародними правилами "Інкотермс-2010" (п. 2.3 договору).

Відповідно до п.2.4 договору право власності на товар від постачальника до покупця переходить в момент передачі товару. Моментом передачі товару вважається дата отримання товару за видатковою накладною, якщо інше не передбачено в специфікації.

За умовами п.3.1 договору ціна товару, що постачається за цим договором, встановлюється на момент підписання договору і не підлягає зміні в односторонньому порядку. Зміна ціни товару може бути здійснена шляхом письмового узгодження сторонами.

Ціна на товар зазначається в специфікаціях (п.3.2 договору).

Загальна сума договору складає 960 000,00 гривень, в тому числі ПДВ 20% - 160 000,00 гривень (п.3.3 договору).

Оплата за цим договором здійснюється шляхом перерахування покупцем безготівкових грошових коштів на рахунок постачальника в національній валюті України (п.4.1 договору).

Умови оплати узгодженої партії товару зазначаються у специфікаціях (п.4.2 договору).

Відповідно до п.8.3 договору за порушення строків оплати товару покупець сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожен день прострочки.

Пунктом 11.1 договору передбачено, що строк дії договору з моменту підписання до 31.12.2021 року. Якщо жодна із сторін не заявила про розірвання цього договору, він продовжується на наступний рік. Розірвання договору можливо за взаємною згодою сторін або при невиконанні умов договору.

Договір підписаний сторонами та скріплений печатками без зауважень та заперечень до нього.

28.08.2019 року між сторонами підписано специфікацію №7 до договору, умовами якої визначено: товар колодка гальмівна тип "М", кількість 40 шт. Загальна ціна 23 664,00 грн з ПДВ; умови оплати: відстрочка платежу протягом п`яти календарних днів після поставки товару; умови поставки: FCA склад перевізника, ТОВ "Нова пошта", м. Дніпро, відділення №3, вул. Тверська, 1.

Специфікація №7 підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень та заперечень до неї.

22.01.2021 року між сторонами укладено специфікацію №9 до договору, умовами якої визначено: товар колодка гальмівна чавунна для локомотивів тип "М", кількість 16шт. Загальна ціна 11 520,00 грн з ПДВ; умови оплати: відстрочка платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів після поставки товару; умови поставки: FCA склад перевізника, ТОВ "Нова пошта", м. Дніпро, відділення №3, вул. Тверська, 1.

Специфікація №9 підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень та заперечень до неї.

23.03.2021 року між сторонами укладено специфікацію №10 до договору, умовами якої визначено: найменування товару насос паливопідкачуючий в зборі Д42.115-1сб у кількості 1 шт, прокладка 4Д49.36.05 у кількості 8 шт, втулка ВГШ 5Д49.17.6спч2 у кількості 6 шт, втулка 1-5Д49.69.19-1 у кількості 1 шт, вал 6Д49.128.60 у кількості 1 шт, вал для приводу 36Д49.128.14 у кількості 1 шт, кільце пружинне Д49.78.53 у кількості 16 шт, сухар 30Д84.05 у кількості 32 шт. Загальна ціна 50256,00грн з ПДВ; умови поставки: FCA склад перевізника, ТОВ "Нова пошта", м. Дніпро, відділення №3, вул. Тверська, 1; умови оплати: відстрочка платежу протягом 30 (тридцяти) календарних днів після поставки товару; гарантійні зобов`язання: Гарантійний строк продукції, що поставляється 12 місяців. У випадку якщо неякісний товар став причиною виходу із ладу суміжних вузлів об`єкту покупця, то постачальник зобов`язаний відшкодувати протягом 3-х робочих днів усі витрати понесені покупцем на ліквідацію поломок виниклих з вини постачальника.

Специфікація №10 підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень та заперечень до неї.

19.04.2021 року між сторонами укладено специфікацію №19 до договору, умовами якої визначено: товар колодка гальмівна гребнева "М", кількість 12 шт. Загальна ціна 8640,00 грн з ПДВ; умови поставки: FCA склад перевізника, ТОВ "Нова пошта", м. Дніпро, відділення №8, вул. Василя Сухомлинського, 61; умови оплати: відстрочка платежу протягом 14 (чотирнадцять) календарних днів після поставки товару.

Специфікація №19 підписана сторонами та скріплена печатками без зауважень та заперечень до неї.

На виконання умов договору та додатків до нього позивач здійснив поставку товару на загальну суму 94 080,00 грн, на підтвердження чого надав підписані сторонами та скріплені їх печатками видаткові накладні.

Факт отримання товару апелянт не заперечує.

Відповідач в період з 21.06.2019 року по 21.06.2023 року в рахунок погашення заборгованості за поставлений товар за зазначеними накладними сплатив 30 000,00 грн, що підтверджується наданою позивачем копією банківської виписки.

За приписами ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до вимог апеляційної скарги предметом апеляційного перегляду є рішення місцевого господарського суду від 19.12.2023 року в частині стягнення 3% річних, інфляційних нарахувань та витрат на правничу допомогу.

Відповідно до ст. 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності і та справедливості (ст. 627 Цивільного кодексу України).

За змістом ст. 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч.1 ст.509 Цивільного кодексу України).

Господарське зобов`язання виникає, зокрема із господарського договору (ст. 174 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.1 ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Спірні правовідносини сторін виникли за договором №15 від 15.01.2019 року, який за своєю правовою природою є договором поставки.

Частиною 1 статті 265 Господарського кодексу України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно зі ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Статтею 655 Цивільного кодексу України встановлено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Положеннями ст. 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це. Готовий до передання товар повинен бути відповідним чином ідентифікований для цілей цього договору, зокрема шляхом маркування.

Покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару (ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України).

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, яка кореспондується з частиною першою ст.193 Господарського кодексу України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Матеріалами справи підтверджено та не заперечується відповідачем, що на виконання умов договору позивач поставив, а відповідач прийняв товар на загальну суму 94 080,00 грн.

Статтею 610 Цивільного кодексу України встановлено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Враховуючи визначений контрагентами у пункті 4.2 договору та у специфікаціях до нього порядок розрахунків за поставлений товар, приймаючи до уваги його прийняття відповідачем за спірними видатковими накладними, колегія суддів погоджується із судом першої інстанції, що строк оплати є таким, що настав:

- 16.06.2020 року за видатковою накладною №69 від 11.06.2020 року на суму 23 664,00 грн з ПДВ, прострочка виконання зобовязання з 17.06.2020 року;

- 26.02.2021 року за видатковою накладною №16 від 27.01.2021 року на суму 11 520,00 грн з ПДВ, прострочка з 27.02.2021 року;

- 23.04.2021 року за видатковою накладною №57 від 24.03.2021 року на суму 40 116,00 грн з ПДВ, прострочка з 24.04.2021 року;

- 26.04.2021 року за видатковою накладною №60 від 25.03.2021 року на суму 3 984,00 грн з ПДВ, прострочка з 27.04.2021 року;

- 26.04.2021 року за видатковою накладною №58 від 26.03.2021 року на суму 6 156,00 грн з ПДВ, прострочка з 27.02.2021 року;

- 10.05.2021 року за видатковою накладною №83 від 25.04.2021 року на суму 8 640,00 грн з ПДВ, прострочка з 11.05.2021 року.

Судом першої інстанції встановлено та не заперечується сторонами, що на час відкриття провадження у справі (07.07.2023 року) заборгованість відповідача перед позивачем за поставлений товар складала 54 080,00 грн.

На час прийняття оскаржуваного рішення розмір заборгованості був зменшений на 10 000,00 грн., так як ця сума була сплачена відповідачем на користь позивача.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3 % річних відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми (зазначені правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року у справах №703/2718/16-ц та №646/14523/15-ц, від 13.11.2019 року у справі №922/3095/18, від 18.03.2020 року у справі № 902/417/18).

Позивач нарахував та просив суд стягнути з відповідача 3% річних за період прострочення з 17.06.2020 року по 20.06.2023 року в розмірі 6386,71 грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок 3% річних, з урахуванням дати виникнення у відповідача грошового зобов`язання перед позивачем та меж позовних вимог, колегія суддів вважає, що місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку, що правомірними є позовні вимоги про стягнення з відповідача 3% річних у розмірі 6 004,16 грн за загальний період з 17.06.2020 року по 20.06.2023 року, з яких:

- 2 136,49 грн за період з 17.06.2020 року по 20.06.2023 року, які розраховані із заборгованості в сумі 23 664,00 грн за видатковою накладною №69 від 11.06.2020 року;

- 799,14 грн за період з 27.02.2021 року по 20.06.2023 року, які розраховані із заборгованості в сумі 11 520,00 грн за видатковою накладною №16 від 27.01.2021 року;

- 2 129,99 грн за період з 24.04.2021 року по 29.01.2023 року, які розраховані із заборгованості в сумі 40 116,00 грн за видатковою накладною №57 від 24.03.2021 року;

- 210,55 грн за період з 27.04.2021 року по 29.01.2023 року, які розраховані із заборгованості в сумі 3 984,00 грн за видатковою накладною №60 від 25.03.2021року;

- 325,34 грн за період з 27.04.2021 року по 29.01.2023 року, які розраховані із заборгованості в сумі 6156,00 грн за видатковою накладною №58 від 26.03.2021 року;

- 402,65 грн за період з 11.05.2021 року по 28.11.2022 року, які розраховані із заборгованості в сумі 8 640,00 грн за видатковою накладною №83 від 25.04.2021 року.

Позивачем також заявлено до стягнення інфляційні втрати, які розраховані у загальній сумі 36 640,32грн за загальний період з липня 2020 року по травень 2023 року.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок інфляційних втрат, колегія суддів вважає, що цей розрахунок відповідає передбаченим законодавством порядку та способу нарахування, є обґрунтованим та арифметично вірним. Допущені позивачем невідповідності у визначені початку та закінчення перебігу строку не вплинули на загальний розмір нарахувань.

Враховуючи викладене, встановивши факт здійснення позивачем поставки товару та порушення відповідачем своїх зобов`язань в частині оплати поставленого товару, місцевий господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог частині стягнення 3% річних у розмірі 6 004,16 грн та 26 640,32 грн інфляційних нарахувань.

Апеляційний господарський суд відхиляє доводи скаржника про наявність підстав для звільнення його від відповідальності за порушення договірних зобов`язань через настання форс-мажорних обставин, пов`язаних із введенням воєнного стану в Україні.

Так, ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

Особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів (ст.617 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.9.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань за цим договором, якщо воно виникло внаслідок обставин непереборної сили, а саме: стихійного лиха, військових дій, страйку, заборону експорту та імпорту. Доказом виникнення наведених обставин та їх тривалість є висновок Торгівельно-промислової палати України. Строк виконання зобов`язань за договором продовжується на строк дії форс-мажорних обставин.

Згідно з п.9.2 сторона, у якої виникли форс-мажорні обставини, зобов`язана в триденний строк повідомити про це іншу сторону. Якщо вказані обставини продовжуються бульше шести місяців, кожна сторона має право на аналювання всього договору або його частини. У цьому випадку жодна із сторін не має права вимагати від іншої сторони відшкодування своїх збитків.

З урахуванням наведеного на особу, яка порушила зобов`язання, покладається обов`язок доведення того, що відповідне порушення є наслідком дії певної непереборної сили, тобто, що непереборна сила не просто існує, а безпосередньо призводить до порушення стороною свого зобов`язання (необхідність існування причинно-наслідкового зв`язку між виникненням форс-мажорних обставин та неможливістю виконання стороною своїх зобов`язань).

Відповідно до ч.2 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

Колегія суддів враховує, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного (заздалегідь встановлений) характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

За приписами ч.1 ст.14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності за собівартістю.

Відповідачем долучено до матеріалів справи копію Сертифікату Дніпропетровської торгово-промислової палати №1200-23-0085 про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), в якому ТПП засвідчила неможливість виконання відповідачем зобов`язань за договором ПР/Е-22200/НЮ від 30.06.2022 року щодо надання послуги з капітального ремонту автомотриси АДМ-807 у термін до 22.11.2022 року через настання форс мажорних обставин, які діяли з 15.11.2022 року по 20.12.2002 року.

Крім того, відповідачем надано лист від 28.02.2022 року №2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований "Всім кого це стосується", за яким Торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 року №671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Колегія суддів зауважує, що форс-мажорні обставини мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Тобто мають індивідуальний персоніфікований характер щодо конкретного договору та його сторін.

Форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність (схожий правовий висновок викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18, від 30.11.2021 року у справі № 913/785/17, від 25.01.2022 року у справі № 904/3886/21, від 30.05.2022 року у справі № 922/2475/21, від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21).

При цьому, в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 16.07.2019 року у справі № 917/1053/18 зазначено, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

У постанові від 31.08.2022 року у справі № 910/15264/21 Верховний Суд вказав, що між обставинами непереборної сили та неможливістю належного виконання зобов`язання має бути причинно-наслідковий зв`язок. Тобто, неможливість виконання зобов`язання має бути викликана саме обставиною непереборної сили, а не обставинами, ризик настання яких несе учасник правовідносин.

Посилання на наявність обставин форс-мажору використовується стороною, яка позбавлена можливості виконувати договірні зобов`язання належним чином, для того, щоб уникнути застосування до неї негативних наслідків такого невиконання. Інша ж сторона договору може доводити лише невиконання/неналежне договору контрагентом, а не наявність у нього форс-мажорних обставин (як обставин, які звільняють сторону від відповідальності за невиконання). Доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору (постанови Верховного Суду від 15.06.2018 року у справі №915/531/17, від 26.05.2020 року у справі №918/289/19, від 17.12.2020 року у справі №913/785/17, від 30.11.2021 року у справі №913/785/17 та від 07.06.2023 року у справі №906/540/22).

Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що строк виконання грошового зобов`язання у спірних правовідносинах закінчився ще до введення воєнного стану в Україні, у зв`язку з чим у суду відсутні підстави вважати, що саме обставини непереборної сили, які вказує скаржник, стали причиною порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань щодо своєчасної оплати поставленого за договором товару.

Враховуючи вищевикладене, посилання відповідача на наявність форс-мажорних обставин, за відсутності в матеріалах даної справи поданих у встановленому процесуальним законом порядку доказів на підтвердження неможливості виконати конкретне зобов`язання в строк та належним чином, не може вважатись безумовним підтвердженням форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Отже, доводи апеляційної скарги щодо неправомірного стягнення господарським судом 3% річних та інфляційних втрат необгрунтовані.

Щодо витрат на правничу допомогу, про які вказує апелянт, колегія суддів зазначає наступне:

Позивачем заявлено до стягнення в суді першої інстанції документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 6 000,00 грн..

На підтвердження понесених витрат на правову допомогу позивачем надані договір про надання правової допомоги №15/06-23 від 15.06.2023 року, рахунок №1 від 21.06.2023 року, платіжну інструкцію №5 від 21.06.2023 року на суму 6 000,00 грн, ордер серії АЕ №1125510 від 26.06.2023 року та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю ДП №4437 від 02.09.2019 року.

Відповідно до п.1.1 договору адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим договором, а замовник зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки обумовлені сторонами.

Адвокат надає позивачу правову допомогу відповідно до узгоджених сторонами доручень, з урахуванням п.1.2 договору.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання і діє до ролзгляду справи по суті у господарському суду Дніпропетровської області (п.2.1 договору).

За правову допомогу, передбачену в п.1.2 договору, замовник сплачує адвокату винагороду в розмірі фіксованої суми 6 000,00 грн (п.3.1 договору).

За домовленістю сторін, оплата правової допомоги може здійснюватися також у вигляді передоплати або авансу (п.4.2 договору).

Адвокатом виставлено позивачу рахунок на оплату послуг, наданих за договором №15/06-23 від 15.06.2023 року, у розмірі 6 000,00 грн.

Вказаний рахунок свідчить про те, що адвокатом була надана позивачу послуга зі складання позовної заяви, процесуальних та інших документів правового характеру для розгляду справи зі стягнення заборгованості з ПрАТ "Металургтрансремонт" у загальному розмірі 6 000,00 грн.

Позивачем було сплачено на користь адвоката 6 000,00 грн, що підтверджується платіжною інструкцією № 5 від 21.06.2023 року.

Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п.12 ч.3 ст. 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст.124 Господарського процесуального кодексу України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст.126 Господарського процесуального кодексу України): подання заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та доказами, що підтверджують здійснення робіт (надання послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно із ст.123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч.1,2 ст.126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (ч.8 ст.129 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (ч.3 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Витрати, які підлягають сплаті за послуги адвоката, визначаються у встановленому Законом України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" порядку.

За змістом ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст.30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Колегія суддів приймає до уваги, що надані заявником докази на підтвердження витрат на правничу допомогу не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі, адже їх розмір має бути доведений, документально обґрунтований та відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

Визначаючи суму відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, зважаючи на конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини (рішення у справі "East / West Alliance Limited" проти України"), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (постанова Верховного Суду від 03.10.2019 року у справі №922/445/19).

Тобто нормами процесуального законодавства передбачено такі основні критерії визначення та розподілу судових витрат, як їх дійсність, обґрунтованість, розумність і співмірність відповідно до ціни позову, з урахуванням складності та значення справи для сторін (п.п.33-34, 37 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 року у справі № 910/12876/19).

За змістом ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.5 ст.126 Господарського процесуального кодексу України).

Водночас, за нормами ч.6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень ч.ч. 5 та 6 ст.126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Отже, процесуальне законодавства надає можливість іншій стороні подати клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги у разі незгоди із розрахунком витрат, наведеним у відповідній заяві.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач не скористався своїм правом на подання заяви про зменшення заявлених позивачем до стягнення витрат на правничу допомогу в суді першої інстанції.

Колегія суддів відхиляє посилання скаржника на те, що правнича допомога була надана в обсязі меншому, ніж заплановано адвокатом та клієнтом, оскільки вказане не спростовує реальність, дійсність та необхідність витрат позивача на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн. та не доводить, з наведенням відповідного мотивування, що понесені позивачем витрати у вказаному розмірі не відповідають критерію розумності і співмірності їх розміру, зважаючи на конкретні обставини справи.

Вирішуючи питання обґрунтованості розміру заявлених до стягнення відповідачем витрат на професійну правничу допомогу, суд першої інстанції, оцінюючи розмір зазначених витрат у контексті критеріїв, встановлених ч.4 ст.126 Господарського процесуального кодексу України, керуючись передбаченим ст.2 Господарського процесуального кодексу України завданням щодо справедливого вирішення судом спорів та встановленими ст.3 Цивільного кодексу України загальними засадами цивільного законодавства, серед яких справедливість, добросовісність та розумність, дійшов обгрунтованого висновку, що розумним розміром витрат на професійну правничу допомогу в межах справи, що розглядається, є сума 6 000,00 грн.

Колегія суддів звертає увагу, що заявлена сума задоволена судом частково, в розмірі 5 453,44 грн., тобто, з дотриманням вимог п.3 ч.4 ст.129 Господарського процесуального кодексу України щодо пропорційного розміру стягнення судових витрат у разі часткового задоволення позовних вимог.

Щодо цього апелянт своїх міркувань в апеляційній скарзі не зазначає.

На думку колегії суддів доводи апеляційної скарги не спростовують законних та обґрунтованих висновків суду першої інстанції.

В решті рішення господарського суду не оскаржується, а тому відповідно до приписів ч.1 ст.269 Господарського процесуального кодексу України судом апеляційної інстанції не переглядається.

Враховуючи наведені положення законодавства та встановлені фактичні обставини, зважаючи на межі перегляду справи судом апеляційної інстанції, передбачені ст.269 Господарського процесуального кодексу України, апеляційний господарський суд вважає, що підстави для зміни чи скасування рішення господарського суду відсутні, тому у задоволенні апеляційної скарги слід відмовити.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст.ст. 269, 275, 276, 281-283 Господарського процесуального кодексу України суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Металургтрансремонт" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Дніпропетровської області від 19.12.2023 року у справі № 904/3353/23 залишити без змін.

Судові витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає оскарженню в касаційному порядку, крім випадків, передбачених п.2 ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Т.А.Верхогляд

Суддя Ю.Б.Парусніков

Суддя В.Ф.Мороз