Рішення

від 22.04.2024 по справі 910/1390/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

22.04.2024Справа № 910/1390/24

Господарський суд міста Києва у складі судді Пукшин Л.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження матеріали господарської справи

за позовом Приватного підприємства "ОЛАН ТРЕЙД" (33022, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Романа, буд. 9, нежиле приміщення 2-ий поверх, ідентифікаційний код 40487828)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕП" (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 8, ідентифікаційний код 21496904)

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО" (01054, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, буд. 33; ідентифікаційний код 16285602)

про стягнення 173 756, 88 грн,

Представники сторін: не викликались

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне підприємство "ОЛАН ТРЕЙД" (далі - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовними вимогами до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕП" (далі - відповідач) про стягнення 173 756, 88 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач, виконуючи свої зобов`язання за укладеним з позивачем разовим договором-заявкою №62 від 19.04.2023 на перевезення вантажів автомобільним транспортом, допустив псування вантажу внаслідок недотримання температурного режиму під час транспортування, відтак оскільки саме перевізник (відповідач) несе повну матеріальну відповідальність за збереження вантажу, позивач просить стягнути з відповідача 173 756, 88 грн збитків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2024 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі, вирішено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

28.02.2024 через підсистему "Електронний суд" від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕП" надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, оскільки позивачем не зазначено обставини того, що для спростування недотримання температурного режиму водію відповідача було запропоновано роздрукувати інформацію з термописця рефрижераторної установки, що було виконано останнім, після чого в телефонному режимі відповідача було попереджено, що 26.04.2023 за результатами контролю якості товару при прийнятті товару було виявлено брак поставленого товару, який склав 10%, при цьому вантаж був доставлений на день раніше - 25.04.2023; 26.05.2023 відповідач отримав від позивача претензію, з якої вбачається, що жодних вимірювальних приладів при огляді полуниці представники відповідача не використовували, при цьому, вказана претензія до позовної заяви не додана; у водночас у претензії зазначено, що 25.04.2023 водій відмовився підписати акт про пошкодження вантажу, однак водію взагалі не повідомляли про складання акту про пошкодження вантажу, при цьому такий акт взагалі не містить інформації про кількість і якість зіпсованого вантажу; окрім того, 15.10.2023 позивач відправив відповідачу повторно претензію (яка була подана до суду), де повністю змінено інформацію про порядок фіксації нібито завданих збитків. Крім того, безпідставною та невизначеною є і сума завданих збитків: у позові позивач зазначає про 173 756,88 грн, а в акті списання товарів №41 від 25.04.2023 зазначена сума складає 161 639, 68 грн.

Цією ж датою, через підсистему "Електронний суд" від відповідача надійшло клопотання про залучення третьої особи, яка не заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.03.2024 залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Акціонерне товариство "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО".

14.03.2024 через підсистему "Електронний суд" позивачем подано клопотання про долучення доказів направлення копії позовної заяви та доданих до неї документів третій особі.

14.03.2024 через підсистему "Електронний суд" відповідачем також подано клопотання про долучення доказів направлення копії відзиву з доданими документами третій особі.

26.03.2024 через підсистему "Електронний суд" Акціонерним товариством "СТРАХОВА КОМПАНІЯ "ІНГО" подано пояснення, у яких третя особа зазначає, що станом на момент подачі пояснень вимогу про відшкодування збитків від позивача не отримувала, разом з цим позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту пошкодження вантажу з вини перевізника, зокрема не є таким доказом підписаний позивачем в односторонньому порядку акт про пошкодження (втрати) вантажу з урахуванням спростувань водія, водночас Звіт про збитки "Траст Контрол Інтернешнл" наданий позивачем без перекладу на українську мову.

01.04.2024 через підсистему "Електронинний суд" позивачем подано заяву про долучення додаткового доказу.

Згідно з приписами статті 80 Господарського процесуального кодексу України позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

В обґрунтування неможливості подання додаткового доказу разом з позовною заявою позивач зазначає, що Звіт про збитки був складений ТОВ "Траст Контрол Інтернешнл" англійською мовою 26.04.2023, оскільки може бути використаний замовником, в тому числі, перед іноземним продавцем товару, та лише 01.04.2024 на прохання ПП "ОЛАН ТРЕЙД" вказаний звіт був наданий ТОВ "Траст Контрол Інтернешнл", перекладений на українську мову.

Враховуючи наведене обґрунтування, суд приймає до розгляду доказ, поданий позивачем разом із заявою від 01.04.2024.

Позивач своїм правом на подання відповіді на відзив, передбаченим приписами статті 166 Господарського процесуального кодексу України, не скористався.

У частині 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.01.2022 між Компанією DIMITRIADIS K.TH SIA O.E. «DIANGEL FRUIT» IMPORT-EXPORT (Греція) (далі - постачальник) та Приватним підприємством "ОЛАН ТРЕЙД" (далі - покупець) укладено контракт №707 (далі - контракт), за умовами п. 1.1. якого продавець зобов`язується продати, а покупець купити товар (далі - товар) на умовах поставки відповідно до ІНКОТЕРМС 2010 року.

Асортимент товару, кількість товару в кожній поставці, характеристики товару, ціна, термін поставки узгоджується сторонами в замовленні та / або рахунку-фактурі. При виконанні умов цього пункту договору обмін електронними повідомленнями розглядається як обмін документами (п.1.2. контракту).

У відповідності до пунктів 3.1. - 3.3. контракту товар за цим договором відвантажується на умовах INCOTERMS 2010 у терміни, узгоджені сторонами в замовленні та/або рахунку-фактурі.

Кожна партія товару повинна супроводжуватися наступними оригіналами документів: рахунок-фактура; товарно-транспортна накладна (CMR); інші обов`язкові документи для імпорту даного виду товару на територію України; точну інформацію щодо документів і перелік документів необхідних для імпорту постачальник отримує від покупця.

Покупець відправляє продавцю заявку, в якій вказується найменування і кількість товару, бажана дата поставки партії товару. Така заявка направляється продавцю по електронній пошті.

За умовами пунктів 4.1. - 4.2. контракту упаковка товару повинна забезпечувати його збереження від пошкоджень під час перевезення, навантаження та розвантаження.

Продавець зобов`язаний вказувати в пакувальному аркуші відомості про масу тари:

- пластикової, в тому числі пластикової упаковки товару;

- паперової та картонної, в тому числі паперової та картонної.

Приймання товару виконується на складі покупця. Товар приймається за кількістю і за якістю протягом 24 годин з моменту прибуття товару на склад покупця (п. 6.1. контракту).

На виконання умов контракту сторонами погоджено поставку товару на суму 33 238 40 ЄВРО, про що свідчить рахунок фактура: INVOICE №032 від 20.04.2023.

З матеріалів справи вбачається, що сторонами були погоджені умови поставки, а саме на умовах FCA GR SKYDRA, що підтверджується митною декларацією №23UA408020027413U8.

З метою виконання умов вказаного перевезення між Приватним підприємством "ОЛАН ТРЕЙД" (далі - замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕП" (далі - перевізник) укладено разовий договір-заявку №62 на перевезення вантажів автомобільним транспортом (далі - договір перевезення).

За умовами даного договору перевезення перевізник взяв на себе зобов`язання виконати для замовника перевезення: маршрут - Патри-Глеваха; дата завантаження - 19.04.2023; адреса завантаження - Патри; дата вивантаження - 24.04.2023; адреса вивантаження - Глеваха; найменування вантажу - ягоди на палетах 48 год на завантаження і вивантаження; вимоги до транспортного засобу - дотримання температурного режиму під час перевезення, температура повітря в кузові авторефрижератора при перевезенні °С: від 3 до 5, чистий сухий реф; вартість перевезення - 160 тис. грн б/н; порядок і строки оплати - 7 днів по б/н після отримання оригіналів; контрактна особа - Валентина, Микола; ПІБ водія, марка авто, держ. № АА8755ТМ DAF (тягач), XLRTEH4300G226146(VIN), АА4764XM SCHMITZ.

Перевізник без зауважень прийняв за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) від компанії PHU DIMITRIADIS K.TH SLA O.E. «DIANGEL FRUIT» IMPORT-EXPORT (Греція) до перевезення партію товару (BOXES/коробки 3536, STRAWBERRY полуниця, палет 26, вагою брутто 21 216 кг) з приміткою вантажовідправника - товар THERMOGRAPHY TZ2110008675, CHERNIVSI - UKRAINE TEMPERATURA + 3 Co (пункт 13), особливі відмітки «Attention Highly perishable goods/Увага Високо швидкопсувні товари» (пункт 19).

Згідно з вказаною CMR перевізник доставив товар на місце вивантаження товару: Київська область, Фастівський район, смт. Глеваха, вул. Вокзальна, буд. 4-Б.

Однак, замовником товар прийнято з поміткою "порушено температурний режим".

25.04.2023 представником Приватного підприємства "ОЛАН ТРЕЙД" був складений акт пошкодження (втрати) вантажу від 25.04.2023, у якому зазначено, що доставлений товар пошкоджений, зіпсовано 10% від загальної маси, 3,90 % дефектів (ІІ клас); 0,35 % критичних дефектів (не допускається). Термін транспортування - 4 доби 19 годин. Відхилення температури під час транспортування. В акті зазначено, що водій, як представник Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕП" від підписання акту відмовився.

Цією ж датою на підставі акта пошкодження (втрати) вантажу від 25.04.2023, представниками позивача складено акт списання товарів №41 від 25.04.2023, за яким списано товар - полуниця свіжа у кількості 1 768, 000 кг.

З метою встановлення причин пошкодження вантажу між Приватним підприємством "ОЛАН ТРЕЙД" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Траст Контрол Інтернешнл" був укладений договір, за умовами якого останній надав інспекційні та/або лабораторні послуги, результатом яких є випуск звітів, протоколів та/або сертифікатів, які відображають фактичний стан інспектованих об`єктів і мають статус офіційного висновку, зробленого з належним професіоналізмом і увагою, в рамках отриманих інструкцій.

26.04.2023 Товариством з обмеженою відповідальністю "Траст Контрол Інтернешнл" складений Звіт про збитки. За результатами огляду 25.04.2023 вантажу був зроблений наступний висновок: «На підставі результатів нашої візуальної перевірки ми підсумовуємо наступне: 3, 90% дефектів (ІІ клас); 0,35% критичних дефектів (не допускається); 2, 89% запліснявілих ягід (не допускається); 4,58% гнилі ягід (не допускається); Термін транспортування - 4 доби 19 годин; Відхилення температури під час транспортування; Враховуючи результати нашої перевірки, приходимо до висновку, що причиною утворення плісняви та подальшого розвитку гнилі полуниці, доставленої у причепі-рефрижераторі з табличками № АА8755ТМ / АА4764ХМ , став невідповідний температурний режим під час транспортування. Таким чином, Приватне підприємство "ОЛАН ТРЕЙД" - стягувачі залишили за собою право подати претензію перевізникам, як тільки вона буде встановлена".

Таким чином, як зазначає позивач, неналежне виконання відповідачем договірних зобов`язань щодо забезпечення схоронності вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення (недотримання температурного режиму), що спричинило позивачу збитки в сумі 173 756, 88 грн, складаються у вигляді вартості/собівартості втраченого (зіпсованого) товару, з урахуванням митних платежів та податку.

Позивач звертався до відповідача з претензією (доповнена), у якій просив відшкодувати збитки, завдані внаслідок порушення умов разового договору-замовлення №62 від 19.04.2023, яка залишена останнім без задоволення, що і стало підставою для звернення до суду з даним позовом.

Відповідач, в свою чергу, заперечує проти задоволення позовних вимог у повному обсязі, з тих підстав, що позивачем належними та допустимими доказами не доведено повного складу цивільного правопорушення, та не було зазначено у позові про ті обставин, що спершу позивачем була надіслана претензія від 26.05.2023, з якої вбачається, що жодних вимірювальних приладів при огляді полуниці представники відповідача не використовували, водночас акт про пошкодження вантажу водію для підпису взагалі не надавався, при цьому такий акт взагалі не містить інформації про кількість і якість зіпсованого вантажу, крім цього, у повторній (уточненій) претензії позивачем змінено інформацію про порядок фіксації завданих збитків. Також позивач зазначає про безпідставність та невизначеність суми завданих збитків: у позові їх сума склала 173 756,88 грн, а в акті списання товарів №41 від 25.04.2023 зазначена сума складає 161 639, 68 грн.

Третя особа у своїх поясненнях також заперечує проти задоволення позовних вимог, оскільки позивачем не надано суду належних та допустимих доказів на підтвердження факту пошкодження вантажу з вини перевізника.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

В силу приписів статей 15, 16 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу у разі їх порушення, невизнання чи оспорювання. Одним з способів захисту цивільних прав та інтересів є відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди.

Статтею 22 Цивільного кодексу України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до частини 1 статті 216 та частини 2 статті 217 Господарського кодексу України (далі - ГК України) учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції.

Частиною другою статті 224 Господарського кодексу України встановлено, що під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Згідно зі статтею 225 Господарського кодексу України до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

Для застосування такої міри відповідальності, як стягнення збитків, потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення: протиправної поведінки; збитків; причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та збитками; вини.

Тобто, слід довести, що протиправні дії чи бездіяльність заподіювача є причиною, а збитки, які виникли у потерпілої особи - безумовним наслідком такої протиправної поведінки.

Як встановлено судом, між сторонами склались відносини з перевезення вантажів автомобільним транспортом у міжнародному сполученні, що врегульовані главою 32 Господарського кодексу України, главою 64 Цивільного кодексу України, Конвенцією про договір міжнародного автомобільного перевезення вантажів від 19.05.1956, до положень якої Україна приєдналась 01.08.2006 (далі - Конвенція).

Статтею 1 Конвенції передбачено, що її положення застосовуються до будь-якого договору автомобільного перевезення вантажів транспортними засобами за винагороду, коли зазначені в договорі місце прийняття вантажу для перевезення і місце, передбачено для доставки, знаходяться в двох різних країнах, з яких принаймні одна є договірною країною, незважаючи на місце проживання і громадянство сторін.

Відповідно до частин 1-3 статті 909 Цивільного кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами).

Аналогічні за змістом положення наведено у статті 307 Господарського кодексу України.

Відповідно до статті 920 ЦК України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Приписами частини 1 та 2 статті 924 Цивільного кодексу України унормовано, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.

Згідно зі статтею 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. У транспортних кодексах чи статутах можуть бути передбачені випадки, коли доведення вини перевізника у втраті, нестачі або пошкодженні вантажу покладається на одержувача або відправника. За шкоду, заподіяну при перевезенні вантажу, перевізник відповідає: у разі втрати або нестачі вантажу - в розмірі вартості вантажу, який втрачено або якого не вистачає; у разі пошкодження вантажу - в розмірі суми, на яку зменшилася його вартість; у разі втрати вантажу, зданого до перевезення з оголошенням його цінності, - у розмірі оголошеної цінності, якщо не буде доведено, що вона є нижчою від дійсної вартості вантажу.

За змістом статті 23 Конвенції якщо, відповідно до положень цієї Конвенції, перевізник зобов`язаний компенсувати повну або часткову втрату вантажу, така компенсація розраховується на підставі вартості вантажу в місці і під час прийняття його для перевезення. Крім того, підлягають відшкодуванню: плата за перевезення, мито, а також інші платежі, пов`язані з перевезенням вантажу, цілком у випадку втрати всього вантажу й у пропорції, що відповідає розміру збитку, при частковій втраті; інший збиток відшкодуванню не підлягає.

Отже, за втрату вантажу перевізник несе відповідальність у розмірі вартості вантажу у разі, якщо не доведе, що це сталося не з його вини, або внаслідок обставин, яким останній не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало.

Важливим елементом доказування наявності збитків є встановлення причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками потерпілої сторони. Слід довести, що порушення боржником договірного зобов`язання є причиною, а збитки, які завдано особі, - наслідком такого порушення. Так, відшкодуванню підлягають збитки, які стали безпосереднім, і що особливо важливо, невідворотнім наслідком порушення відповідачем взятих на себе зобов`язань, тобто, мають бути прямими.

Відповідно до частини 2 статті 308 Господарського кодексу України відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.

Статтею 8 Конвенції передбачено, що приймаючи вантаж, перевізник перевіряє: вірність записів, зроблених у вантажній накладній щодо числа вантажних місць, а також їх маркування та нумерації місць (а); зовнішній стан вантажу і його упаковки (b).

Якщо перевізник не має достатньої можливості перевірити вірність записів, зазначених у підпункті a) пункту 1 цієї статті, він повинен зробити обґрунтовані застереження в вантажній накладній. Він повинен також мотивувати всі зроблені ним застереження щодо зовнішнього стану вантажу і його упаковки.

У відповідності до статті 9 Конвенції якщо вантажна накладна не містить спеціальних застережень перевізника, то, якщо не доведено протилежне, припускається, що вантаж і його упаковка були зовні в належному стані в момент прийняття вантажу перевізником, і що кількість вантажних місць, а також їх маркування та нумерація відповідали заявам, які містилися в вантажній накладній.

Відповідач за міжнародною товарно-транспортною накладною (CMR) прийняв від компанії PHU DIMITRIADIS K.TH SLA O.E. «DIANGEL FRUIT» IMPORT-EXPORT (Греція) до перевезення партію товару (BOXES/коробки 3536, STRAWBERRY полуниця, палет 26, вагою брутто 21 216 кг).

При цьому перевізником при прийнятті товару до перевезення не зроблено будь-яких зауважень щодо прийнятого до перевезення вантажу (пункт 18 CMR).

Як зазначено вище, за доводами позивача, причиною псування частини прийнятого відповідачем до перевезення вантажу стало недотримання температурного режиму під час перевезення, в зв`язку з чим на вимогу замовника водієм відповідача було надано роздруківку з термописця рефрижераторної установки, останнє також підтверджується відповідачем.

Умовами разового договору-заявки №62 на перевезення вантажів автомобільним транспортом визначені вимоги до транспортного засобу щодо дотримання температурного режиму під час перевезення - температура повітря в кузові авторефрижератора при перевезенні - С: від 3 до 5, чистий сухий реф.

В пункті 13 CMR міститься вказівка відправника - THERMOGRAPHY TZ2110008675, CHERNIVSI - UKRAINE TEMPERATURA + 3 C.

До наданого позивачем інспекційного звіту пошкодження додано графік температурного реєстратора THERMOGRAPHY TZ2110008675, з якого вбачається недотримання температурного режиму, встановленого умовами договору перевезення та CMR, зокрема максимальний показник досягав 15 С.

Також, в самому звіті Товариством з обмеженою відповідальністю "Траст Контрол Інтернешнл" вказані результати вибіркової перевірки простим портативним пристроєм, а саме: під час інспекції була відмічена висока температура плодів, яка сягала 7,8 С, на підтвердження чого долучено відповідний фотозвіт.

У той же час, відповідачем до відзиву на спростування цих обставин долучено графік іншого температурного реєстратора (ідентифікатор 5133958, S/N 31429003 від 25.04.2023) рефрижераторної установки Carrier, Vector 1350 R/S AR3P, R404A, AC436092/2014), показники за яким відрізняються від наданих позивачем, втім такий доказ не може не підтвердити належне виконання відповідачем своїх зобов`язань, більше того - максимальне значення температури за даним графіком сягає 21,9 С.

При цьому, у ст. 2, 13 Господарського процесуального кодексу України закріплений принцип змагальності господарського судочинства, відповідно до якого кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом; кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") наголошено, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". …Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 01.12.2020 у справі №904/1103/20 та від 25.06.2020 у справі №924/266/18.

Стандарт доказування "вірогідність доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати саме ту їх кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Приймаючи до уваги вищевикладене в сукупності, враховуючи факт порушення відповідачем умов договору перевезення, який несе відповідальність за пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, суд дійшов висновку про наявність причинно-наслідкового зв`язку в діях Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕП", яке не забезпечило належного збереження вантажу, що є підставою для стягнення збитків у розмірі вартості вантажу з урахуванням, інших платежів, пов`язаних з перевезенням вантажу.

Розраховуючи суму збитків, позивач включив до неї, зокрема, вартість зіпсованого вантажу - полуниця свіжа 1768, 00 кг (вага пошкодженого вантажу за актом від 25.04.2023) * 1, 88 ЄВРО (вартість 1 кг свіжої полуниці за INVOICE №032 від 20.04.2023) = 3323, 84 ЄВРО; 3323, 84 ЄВРО * 40, 1505 грн/1 ЄВРО (курс згідно митної декларації №23UA408020027413U8) = 133 453, 83 грн.

При цьому, згідно митної декларації №23UA408020027413U8 під час розмитнення вартості товару були сплачені додаткові платежі (20% ПДВ та 8,5% мита на товари, що ввозяться на територію України суб`єктами господарювання), тому остаточна сума прямих збитків склала: 173 756, 88 грн (133 453, 83 грн + 20% ПДВ + 8,5% мита).

Відповідач не довів наявність підстав для звільнення його від відповідальності, зокрема, відсутність його вини за фактом втрати (пошкодження) частини вантажу, перевезення якого мало бути вчинено ним з дотриманням відповідного температурного режиму, згідно з погодженими сторонами умовами.

Суд, також, не враховує посилання відповідача на факт звернення позивача з претензією від 26.05.2023 без урахування показників вимірювальних приладів при огляді полуниці, оскільки наведені обставини не входять до предмету доказування, та жодним чином не спростовують висновків суду про наявність підстав для відшкодування збитків.

Не є обґрунтованими доводи відповідача що відмінності вартості зіпсованого вантажу, наведеної у розрахунках до позову, та вказаної в акті списання товарів №41 від 25.04.2023, оскільки при зверненні з даним позовом позивачем цілком вірно визначено вартість зіпсованого вантажу на підставі ціни товару, зазначеної в рахунку фактурі (INVOICE №032 від 20.04.2023), яка, при цьому, є меншою, ніж згідно акту списання товарів.

Статтею 13 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статей 76-79 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

За приписами частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Відповідач під час розгляду справи не надав суду належних та більш вірогідних доказів, які б свідчили, що псування вантажу - полуниця свіжа 1768, 00 кг, сталося з причин, які не залежали від дій перевізника, який несе відповідальність за пошкодження прийнятого до перевезення вантажу.

З огляду на вищевикладене, оцінивши подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, всебічному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, враховуючи положення ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги Приватного підприємства "ОЛАН ТРЕЙД" задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРОТЕП" (02105, м. Київ, вул. Павла Усенка, буд. 8, ідентифікаційний код 21496904) на користь Приватного підприємства "ОЛАН ТРЕЙД" (33022, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Князя Романа, буд. 9, нежиле приміщення 2-ий поверх, ідентифікаційний код 40487828) збитки у розмірі 173 756 грн 88 коп. та витрати зі сплати судового збору у сумі 3028 грн 00 коп.

3. Після набрання рішенням суду законної сили видати позивачу наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене у строки та порядку, встановленому розділом ІV ГПК України.

Повний текст складено 22.04.2024

Суддя Л.Г. Пукшин