Рішення

від 16.04.2024 по справі 914/309/24

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, місто Львів, вулиця Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16.04.2024 Справа № 914/309/24

За позовом: Приватного підприємства «Ілона-Транс», м. Львів,

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Турист», м. Львів,

про стягнення 379'616,23 грн заборгованості.

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: Б. Венглевський,

від відповідача: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Приватного підприємства «Ілона-Транс» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Турист» про стягнення 379'616,23грн заборгованості за договором поставки № 04/06-2018 від 04.06.2018, з яких: 318'387,52 грн втрат від інфляції та 61'228,71 грн 3% річних.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 01 лютого 2024 року справу № 914/309/24 передано на розгляд судді Б. Яворському.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 06.02.2024 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження; встановлено строк для реалізації сторонами своїх процесуальних прав. Подальший хід розгляду справи у підготовчому засіданні викладено у відповідних ухвалах суду та протоколах судових засідань. Ухвала про відкриття провадження у справі та прийняття справи до розгляду, а також інші ухвали були надіслані за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, та повернуті відправнику без вручення адресату. Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі №910/719/19). Відтак, в розумінні ст. 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. Крім того, Верховний Суд у постанові від 21.01.2021 у справі №910/16249/19 звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Ухвалою від 01.04.2024 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 16.04.2024.

Представник позивача у судове засідання з`явився, позовні вимоги підтримав, просив задоволити позовні вимоги.

Відповідач участь повноважного представника у підготовчі засідання та судове засідання 16.04.2024 не забезпечив, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався.

Аргументи позивача.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач порушив умови договору у частині оплати поставленого позивачем товару. Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2021 у справі №914/2599/21, яке набрало законної сили, позовні вимоги з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог задоволено повністю; присуджено до стягнення з ТОВ «Підприємство «Турист» на користь ПП «Ілона-Транс» 939'406,48 грн основного боргу, 135'189,76 грн інфляційних втрат, 66'476,32 грн 3% річних, 22'132,50 грн витрат на професійну правничу допомогу та 17'116,09 грн судового збору. У задоволенні решти витрат на професійну правничу допомогу відмовлено. Зазначив, що примусове виконання рішення відбулось 14.12.2023. У даному провадженні позивач додатково звернувся до суду про стягнення з відповідача 3% річних та інфляційних втрат за період 12.10.2021-13.12.2023 (наступного за днем такого нарахування згідно позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог у справі №914/2599/21 до дати погашення заборгованості).

Аргументи відповідача.

Відповідач участь повноважного представника у судові засідання не забезпечував, із заявами та клопотаннями на адресу суду не звертався, правом на подання відзиву не скористався.

Згідно пункту 1 ч.3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, явка сторін у судовому засіданні обов`язковою не визнавалась, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними матеріалами до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України та відсутністю відповідача.

У судовому засіданні 16.04.2024 судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

04 червня 2018 року Приватним підприємством «Ілона-Транс» (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Турист» (покупець) укладено договір постачання №04/06-2018 (надалі - договір), відповідно до умов якого протягом терміну дії даного договору постачальник зобов`язувався поставляти будматеріали в кількості та номенклатурі і по цінах згідно погоджених сторонами накладних, а покупець зобов`язувався приймати та оплачувати їх згідно умов даного договору.

Умови поставки погоджені сторонами у розділі 2 договору.

Відповідно до п. 4.3 договору порядок розрахунків 100% передоплата за кожну партію товару на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого постачальником рахунку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2021 у справі №914/2599/21 позовні вимоги ПП «Ілона-Транс» про стягнення з ТОВ «Підприємство «Турист» заборгованості за договором задоволено повністю; присуджено до стягнення з стягнення з ТОВ «Підприємство «Турист» на користь ПП «Ілона-Транс» 939'406,48 грн основного боргу, 135'189,76 грн інфляційних втрат, 66'476,32 грн 3% річних, 22'132,50 грн витрат на професійну правничу допомогу та 17'116,09 грн судового збору. Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений йому товар по договору постачання від 04.06.2018 в повному обсязі не провів. Відтак, станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг за поставлений товар на загальну суму 939'406,48 грн. При цьому, строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст.692 ЦК України.

19.01.2022 Господарським судом Львівської області на примусове виконання ухваленого рішення видано відповідний наказ.

14.12.2023 у межах виконавчого провадження (ВП №71318672) з примусового виконання судового рішення стягнуто на користь ПП «Ілона-Транс» існуючу заборгованість.

Позивач зазначає, що за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань ним нараховано 318'387,52 грн втрат від інфляції та 61'228,71 грн 3% річних за період 12.10.2021-13.12.2023 (наступного за днем такого нарахування згідно позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог у справі №914/2599/21 до дати погашення заборгованості), які просить стягнути з відповідача.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять у предмет доказування.

Згідно з ст.74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору постачання №04/06-2018 від 04.06.2018.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання досягнутих домовленостей поставив товар, який відповідач оплатив частково, тому у ТОВ «Підприємство «Турист» перед позивачем існувала основна заборгованість, яка разом із судовими витратами присуджена до стягнення за рішенням суду у справі №914/2599/21 від 17.12.2021.

Частина 2 статті 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

На підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України наведені обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 914/2599/21, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи №914/309/24, у якій беруть участь особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

У даній справі предметом позову є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України за період 12.10.2021-13.12.2023, з підстав невиконання відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання від 04.06.2018.

Судом встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором у повному обсязі, оплату поставленого товару здійснив у примусовому порядку.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, у відповідності наведених вимог законодавства та з огляду на приписи ст.14 ГПК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 318'387,52 грн втрат від інфляції та 61'228,71 грн 3% річних.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією №429 від 31.01.2024 на суму 5'694,24 грн.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Оскільки суд задовольняє позовні вимоги у повному обсязі, судовий збір покладається на відповідача.

Керуючись статтями 2, 3, 12, 13, 42, 73-80, 123, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Підприємство «Турист» (7907, м. Львів, вул. Зелена, 269в; ідентифікаційний код 23959053) на користь Приватного підприємства «Ілона-Транс» (79057, м.Львів, ву. Генерала Чупринки, 123/6; ідентифікаційний код 22347253) 318'387,52 грн втрат від інфляції та 61'228,71 грн 3% річних, 5'694,24 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 22.04.2024.

Суддя Б. Яворський.