Постанова

від 07.08.2024 по справі 914/309/24

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" серпня 2024 р. Справа №914/309/24

Західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді:Плотніцького Б.Д.

Суддів:Кравчук Н.М.,

Матущак О.І.

за участю секретаря судового засідання Процевич Р.Б.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Турист, м. Львів

на рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2024 (повний текст рішення підписано 22.04.2024) та на додаткове рішення Господарського суду Львівської області від 30.04.2024 (повний текст рішення підписано 01.05.2024, суддя Рим Т.Я.)

у справі №914/309/24

за позовом: Приватного підприємства Ілона-Транс, м. Львів

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Турист, м.Львів

про стягнення 379 616,23 грн заборгованості

за участю представників сторін:

від позивача: Венглевський Б.Б.

від відповідача: Дяків В.Б.

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст позовних вимог.

Акціонерне товариство Українська залізниця звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовом до Приватного підприємства ЛЄГО про стягнення заборгованості в сумі 7207361,64 грн за договором про надання послуг з організації перевезень вантажів залізничним транспортом від 05.08.2022 року.

Рух справи в судах.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 16.04.2023 позовні вимоги задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ Підприємство Турист на користь ПП Ілона-Транс 318 387,52 грн втрат від інфляції та 61 228,71 грн 3% річних, 5 694,24 грн судового збору.

Додатковим рішенням Господарського суду Львівської області від 30.04.2024 заяву представника ПП Ілона-Транс про стягнення витрат на правову допомогу задоволено. Стягнуто з ТОВ Підприємство Турист на користь ПП Ілона-Транс 22 710,00 грн. витрат на професійну правничу допомогу.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та аргументи учасників справи.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням та додатковим рішенням, ТОВ Підприємство Турист звернулось до Західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, яка надійшла до суду 12.06.2024.

Апелянт зазначає, що позивач не надсилав їм вимогу про сплату суми боргу, яка б складалась з інфляційних втрат та трьох відсотків річних від простроченої суми На думку апелянта, перед тим як звертатись до суду про стягнення боргу, позивач повинен був надіслати вимогу позивачу. Відтак, вважає що позивач передчасно звернувся з позовом до суду. Також, апелянт вважає, що суд міг зменшити загальний розмір відсотків річних.

Щодо додаткового рішення, апелянт вважає суму в 22 710 грн необґрунтованою та неспівмірною за всіма критеріями.

Відтак, апелянт просить скасувати рішення першої інстанції та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечив проти її задоволення, просив рішення суду першої інстанції залишити без зміна, а апеляційну скаргу без задоволення.

Позивач вказав, що жодна норма закону не трактує , як обов`язок позивача перед стягненням у судовому порядку сум, які передбачені ст. 625 ЦК України, пред`явити письмову вимогу для можливості такого стягнення.

В судовому засіданні представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просив таку задоволити та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Також просив скасувати додаткове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні заяви позивача про стягнення витрат на правничу допомогу.

Представник позивача заперечив проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити рішення суду першої інстанції та додаткове рішення без змін.

Обставини справи, встановлені судами першої та апеляційної інстанції.

04 червня 2018 року Приватним підприємством Ілона-Транс (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю Підприємство Турист (покупець) укладено договір постачання №04/06-2018 (надалі - договір), відповідно до умов якого протягом терміну дії даного договору постачальник зобов`язувався поставляти будматеріали в кількості та номенклатурі і по цінах згідно погоджених сторонами накладних, а покупець зобов`язувався приймати та оплачувати їх згідно умов даного договору.

Умови поставки погоджені сторонами у розділі 2 договору.

Відповідно до п. 4.3 договору порядок розрахунків 100% передоплата за кожну партію товару на розрахунковий рахунок постачальника згідно виставленого постачальником рахунку.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 17.12.2021 у справі №914/2599/21 позовні вимоги ПП Ілона-Транс про стягнення з ТОВ Підприємство Турист заборгованості за договором задоволено повністю; присуджено до стягнення з стягнення з ТОВ Підприємство Турист на користь ПП Ілона-Транс 939'406,48 грн основного боргу, 135'189,76 грн інфляційних втрат, 66'476,32 грн 3% річних, 22'132,50 грн витрат на професійну правничу допомогу та 17'116,09 грн судового збору. Судом встановлено, що відповідач порушив свої зобов`язання, оплату за поставлений йому товар по договору постачання від 04.06.2018 в повному обсязі не провів. Відтак, станом на дату прийняття судом рішення у відповідача існує борг за поставлений товар на загальну суму 939'406,48 грн. При цьому, строк виконання відповідного грошового зобов`язання визначається за правилами, встановленими ч. 1 ст.692 ЦК України.

19.01.2022 Господарським судом Львівської області на примусове виконання ухваленого рішення видано відповідний наказ.

14.12.2023 у межах виконавчого провадження (ВП №71318672) з примусового виконання судового рішення стягнуто на користь ПП Ілона-Транс існуючу заборгованість.

Позивач зазначає, що за неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань ним нараховано 318'387,52 грн втрат від інфляції та 61'228,71 грн 3% річних за період 12.10.2021-13.12.2023 (наступного за днем такого нарахування згідно позовної заяви та заяви про зменшення позовних вимог у справі №914/2599/21 до дати погашення заборгованості), які просить стягнути з відповідача.

Норми права та висновки, якими суд апеляційної інстанції керувався при прийнятті постанови.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини (ч.1 ст.11 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ч. 1 статті 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ст.174 ГК України однією з підстав виникнення господарського зобов`язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Статтею 627 ЦК України передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст.628 ЦК України).

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (ст. 626 ЦК України).

Договір, відповідно до ст. 638 Цивільного кодексу України, є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.

Згідно з статтею 55 Конституції України, кожному гарантується право на судовий захист.

Між сторонами виникли взаємні права та обов`язки на підставі укладеного договору постачання №04/06-2018 від 04.06.2018.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 ЦК України).

Факт здійснення господарських операцій і встановлення договірних відносин, є підставою виникнення обов`язку щодо здійснення розрахунків за отриманий товар.

Згідно ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Матеріалами справи підтверджується, що позивач на виконання досягнутих домовленостей поставив товар, який відповідач оплатив частково, тому у ТОВ Підприємство Турист перед позивачем існувала основна заборгованість, яка разом із судовими витратами присуджена до стягнення за рішенням суду у справі №914/2599/21 від 17.12.2021.

Частина 2 статті 13 Закону України Про судоустрій і статус суддів визначає, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом.

На підставі ч. 4 ст. 75 ГПК України наведені обставини, встановлені судовими рішеннями у справі № 914/2599/21, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді справи №914/309/24, у якій беруть участь особи, стосовно яких встановлено ці обставини.

Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобовязання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст.525 Цивільного кодексу України).

Згідно ст. 526 ЦК України та ст.193 ГК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно умов договору та актів цивільного законодавства, а при відсутності таких вказівок - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки (п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України). Частиною 1 ст. 612 ЦК України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачені вказаними нормами законодавства наслідки прострочення виконання боржником грошового зобов`язання у вигляді відшкодування інфляційних втрат та 3% річних, що нараховуються на суму основного боргу, не є штрафними санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті та отриманні від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові.

Наведена норма встановлює право кредитора вимагати сплати суму боргу з урахуванням індексу інфляції та 3% річних протягом усього періоду прострочення до моменту повного виконання боржником своїх грошових зобов`язань перед кредитором.

Прийняття господарським судом рішення про задоволення вимог кредитора, якщо таке рішення не виконано в установленому законом порядку, не припиняє зобов`язальних відносин сторін і не звільняє боржника від відповідальності за невиконання грошового зобов`язання та не позбавляє кредитора права на отримання передбачених частиною другою статті 625 ЦК України сум.

У даній справі предметом позову є стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на підставі статті 625 ЦК України за період 12.10.2021-13.12.2023, з підстав невиконання відповідачем грошового зобов`язання за договором постачання від 04.06.2018.

Судом встановлено, що відповідач не виконав своїх зобов`язань за договором у повному обсязі, оплату поставленого товару здійснив у примусовому порядку.

Здійснивши перевірку розрахунку 3% річних та інфляційних втрат, у відповідності наведених вимог законодавства та з огляду на приписи ст.14 ГПК України, суд встановив, що до стягнення з відповідача підлягають заявлені позивачем 318'387,52 грн втрат від інфляції та 61'228,71 грн 3% річних.

Доводи апелянта про необхідність попереднього звернення з вимогою до позивача про сплату боргу нічим не підтверджуються, та є лише суб`єктивною думкою позивача.

Щодо оскарження додаткового рішення, колегія суддів зазначає наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано копію договору про надання правової допомоги №21/24 від 15.06.2021, укладений адвокатським об`єднанням ЛЮРЦ та Приватним підприємством Ілона-Транс (клієнт), відповідно до умов якого адвокатське об`єднання зобов`язується надавати на підставі звернення клієнта правову допомогу, визначену договором.

Пунктом 3.1 зазначеного договору передбачено, що клієнт оплачує послуги адвокатського об`єднання, передбачені в розділі 1 цього договору в розмірі, визначеному окремою угодою, або актах приймання-передачі наданих послуг чи іншому аналогічному документі.

Строк договору починає свій перебіг у момент, визначений у п.6.1 договору та закінчується у момент повного виконання сторонами своїх зобов`язань (п.6.2 договору).

22 січня 2024 року сторонами укладено додаткову угоду № 1 до договору. Сторони у пункті 1 та 2 угоди узгодили, що дана додаткова угода визначає порядок оплати юридичних послуг (гонорару) адвокатського об`єднання за надання правової допомоги у спорі про стягнення 3 % річних та інфляційні втрати з прострочення в оплаті за поставлений товар ТОВ Підприємство ТУРИСТ (код ЄДРПОУ 23959053) згідно договору поставки №04/06-2018 від 04.06.2018 за період з жовтня 2021 року по грудень 2023 року. Гонорар (вартість послуг) за підготовку документів та ведення справи про стягнення з ТОВ Підприємство ТУРИСТ 3 % річних та інфляційних втрат, що визначені у п. 1 цієї угоди, становить 30 000 грн, якщо інша вартість послуг не буде визначена сторонами в акті прийманні-передачі наданих послуг за договором та цією додатковою угодою, чи іншому аналогічному документі. Остаточний розмір гонорару (вартість послуг) за ведення справи визначається сторонами у акті виконаних робіт чи іншому аналогічному документі. Надана правова допомога фіксується в акті приймання-передачі наданої правової допомоги, чи іншому аналогічному документі, який підписується сторонами та скріплюється печатками (за наявності) (п. 6.1 угоди).

Відповідно до положень статті 901 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

З огляду на предмет договору про надання юридичної допомоги об`єктом оплати за договором є надані адвокатом юридичні послуги.

Згідно ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту.

Адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 07.09.2020 у справі №910/4201/19). Підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст.30 Закону України Про адвокатуру та адвокатську діяльність (така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду 09.12.2021 у справі №922/3812/19).

Крім того, Великою Палатою Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 викладено правову позицію про те, що визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

На підставі зазначеного, під час вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі суд враховує, що згідно акту приймання-передачі наданих послуг від 22.04.2024 адвокатом надано наступну правничу допомогу: аналіз та консультування (3028,00*0,5*3/4542,00 грн); підготовка позовної заяви та розрахунку (3028,00*05,*5/9084,00 грн); участь у судових засіданнях (04.03.2024, 01.04.2024, 16.04.2024) вартість 9084,00 грн. Загальна вартість наданих послуг 22'710,00 грн. Претензії щодо обсягу наданих послуг відсутні.

Суд відзначає, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (додаткова постанова ВП ВС від 07.07.2021 у справі №910/12876/19).

Ті самі критерії застосовує ЄСПЛ, присуджуючи судові витрати на підставі ст. 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі Двойних проти України (п. 80), від 10.12.2009 у справі Гімайдуліна і інших проти України (п. 34-36), від 23.01.2014 у справі East/West Alliance Limited проти України, від 26.02.2015 у справі Баришевський проти України (п. 95) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим. У рішенні ЄСПЛ від 28.11.2002 року у справі Лавентс проти Латвії зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір. При цьому, відповідно до висновку Об`єднаної Палати Касаційного господарського суду Верховного Суду, викладеного у постанові від 03.10.2019 у справі №922/445/19, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено.

Обов`язок доведення не співмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката.

При цьому, апеляційний господарський суд враховує, що клопотання відповідача в порядку ч. 5 ст. 126 ГПК України щодо зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу адвоката не надходило. Натомість витрати позивача на правову допомогу підтверджуються наявними матеріалами.

За змістом статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами як письмові, речові та електронні докази.

Судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Дана норма кореспондується зі ст. 46 ГПК України, в якій закріплено, що сторони користуються рівними процесуальними правами.

Згідно зі ст. ст. 73,74,77 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Частиною 1 ст. 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безсторонньому дослідженні наявних у справі доказів.

Однак, скаржником всупереч вищенаведеним нормам права, не подано доказів, які б підтвердили доводи, викладені в апеляційній скарзі, та спростували правомірність висновків, викладених в оскаржуваному рішенні суду першої інстанції.

Відповідно до статті 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Відповідно до ст. 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Якщо одна із сторін визнала пред`явлену до неї позовну вимогу під час судового розгляду повністю або частково, рішення щодо цієї сторони ухвалюється судом згідно з таким визнанням, якщо це не суперечить вимогам статті 191 цього Кодексу.

Судові витрати.

У зв`язку з залишенням апеляційної скарги без задоволення, апеляційний господарський суд на підставі ст. 129 ГПК України дійшов до висновку про покладення на апелянта витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 86, 129, 236, 254, 269, 270, 275, 276, 281, 282 ГПК України, Західний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Підприємство Турист- залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Львівської області від 16.04.2024 у справі №914/309/24 залишити без змін

3. Судовий збір за розгляд справи в апеляційному порядку покласти на апелянта.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття.

5. Порядок та строки оскарження постанов апеляційного господарського суду до суду касаційної інстанції визначені ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 12.08.2024

Головуючий суддяПлотніцький Б.Д.

СуддіКравчук Н.М.

Матущак О.І.