Ухвала

від 22.04.2024 по справі 910/18918/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 910/18918/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г. О. - головуюча, Губенко Н. М., Кондратова І. Д.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Держави в особі Кабінету Міністрів України

на ухвалу Господарського суду міста Києва

суддя Васильченко Т. В.

від 15.12.2023

та на постанову Північного апеляційного господарського суду

колегія суддів: Сулім В. В., Майданевич А. Г., Коротун О. М.

від 06.03.2024

у справі за позовом Держави в особі Кабінету Міністрів України

до: 1) Акціонерного товариства "Банк Авангард",

2) ОСОБА_1 ,

3) ОСОБА_2 ,

4) Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний капітал Україна"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

Держава в особі Кабінету Міністрів України (далі - Позивач, Скаржник) звернулася до Господарського суду міста Києва з позовом до Акціонерного товариства "Банк Авангард" (далі - Відповідач-1), ОСОБА_1 (далі - Відповідач-2), ОСОБА_2 (далі - Відповідач-3) та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвестиційний капітал Україна" (далі - Відповідач-4) про стягнення коштів.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у зв`язку з набранням чинності 19 травня 2022 року Законом України № 2249-IX, яким затверджено Указ Президента України від 11.05.2022 року № 326 "Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 "Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів", фінансові активи Акціонерного товариства "МРБ" перейшли у власність держави, а відтак і грошові кошти, отримані від фінансових активів, підлягали перерахуванню (примусовому вилученню) на користь держави. Втім, відповідачі у справі № 910/18918/23 несвоєчасно перерахували грошові кошти за цінними паперами, у зв`язку з чим Позивач просив солідарно стягнути з Відповідача-1 та Відповідача-4 інфляційні втрати у розмірі 1 340 449 233,67 грн та 3 % річних у розмірі 208 570 081,02 грн за порушення строків повернення коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 15.12.2023, залишеною без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/18918/23, повернуто Позивачу позовну заяву до Відповідча-1, Відповідача-2, Відповідача-3 та Відповідача-4 про стягнення коштів на підставі пункту 2 частини п`ятої статті 174 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України). Заяву про забезпечення позову залишено без розгляду.

29 березня 2024 року Позивач із використанням засобів поштового зв`язку надіслав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/18918/23.

У прохальній частині касаційної скарги Скаржник просить:

- прийняти касаційну скаргу та відкрити касаційне провадження у справі;

- скасувати постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 та ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 про повернення позовної заяви Скаржнику;

- справу № 910/18918/23 направити для продовження розгляду (вирішення питання про відкриття провадження та розгляд заяви про забезпечення позову) до Господарського суду міста Києва;

- розгляд справи здійснювати за обов`язкової участі особи, яка забезпечує самопредставництво Скаржника в судах.

Відповідно до пункту 5 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав).

Пунктом 2 частини першої статті 287 ГПК України встановлено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на ухвали суду першої інстанції, зазначені в пунктах 3, 6, 7, 13, 14, 21, 25, 26, 28, 30 частини першої статті 255 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.

Згідно з абзацом 2 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

У касаційній скарзі Скаржник зазначає, що судами попередніх інстанцій було порушено положення статті 4, пунктів 3, 5 частини першої статті 20, статей 45, 177, 182, 183, 185, 226 ГПК України, статті 167 Господарського кодексу України, статті 7 Закону України "Про банки і банківську діяльність", Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 11.05.2022 "Про примусове вилучення в Україні об`єктів права власності Російської Федерації та її резидентів".

09 квітня 2024 року Відповідач-1 зі використанням підсистеми "Електронний суд" подав до Верховного Суду заперечення проти відкриття касаційного провадження, в якому просить Суд залишити касаційну скаргу Скаржника на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/18918/23 без руху та встановити Скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги.

Відповідач-1 у тексті заперечення проти відкриття касаційного провадження посилається на те, що повноваження підписанта касаційної скарги належним чином не підтверджені.

Згідно з частиною четвертою статті 56 ГПК України держава, Автономна Республіка Крим, територіальна громада беруть участь у справі через відповідний орган державної влади, орган влади Автономної Республіки Крим, орган місцевого самоврядування відповідно до його компетенції, від імені якого діє його керівник, інша уповноважена особа відповідно до закону, статуту, положення, трудового договору (контракту) (самопредставництво органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування), або через представника.

Відповідно до частини другої статті 37 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" інтереси Кабінету Міністрів України у судах представляє Міністерство юстиції України, якщо інше не передбачено законами України або актами Кабінету Міністрів України.

За змістом пункту 7 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02.07.2014, Міністерство юстиції України здійснює свої повноваження безпосередньо та через утворені в установленому порядку територіальні органи.

Підпунктом 13 пункту 12 Положення про Міністерство юстиції України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 228 від 02.07.2014 встановлено, що міністр юстиції затверджує положення про самостійні структурні підрозділи апарату Міністерства юстиції України.

Положенням про Департамент з питань судової роботи, затвердженим наказом Міністра юстиції Украни № 5/5 від 01.01.2024, одним з основних завдань Департаменту є забезпечення самопредставництва інтересів Кабінету Міністрів України, Міністерства юстиції України та їх посадових осіб в судах України.

Наказом Міністерства юстиції України № 173/к від 26.01.2024 "Про призначення" ОСОБА_3 призначений на посаду заступника директора департаменту - начальника Управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України.

Отже, відповідно до приписів частини третьої та четвертої статті 56 ГПК України надані Скаржником документи на підтвердження повноважень підписанта касаційної скарги в особі заступника директора департаменту - начальника Управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України Польця Дмитра Михайловича є належними та достатніми.

Також, на думку Відповідача-1, касаційна скарга не містить відомостей про номери засобів зв`язку та адреси електронної пошти органу, через який діє Держава.

Згідно з пунктом 2 частини другої статті 290 ГПК України у касаційній скарзі повинно бути зазначено повне найменування (для юридичних осіб) або ім`я (прізвище, ім`я та по батькові) (для фізичних осіб) особи, яка подає касаційну скаргу, її місцезнаходження (для юридичних осіб) або місце проживання чи перебування (для фізичних осіб), поштовий індекс, ідентифікаційний код юридичної особи в Єдиному державному реєстрі підприємств і організацій України, реєстраційний номер облікової картки платника податків (для фізичних осіб) за його наявності або номер і серію паспорта (для фізичних осіб - громадян України), номери засобів зв`язку, адресу електронної пошти (за наявності), відомості про наявність або відсутність електронного кабінету.

Відповідно до статті 113 Конституції України Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Суд зауважує, що відповідно до положень Конституції України та Закону України "Про Кабінет Міністрів України" не закріплено жодної норми, що Кабінет Міністрів України утворюється та функціонує як юридична особа. Відомості щодо Кабінету міністрів України у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України відсутні, у тому числі щодо номерів засобів зв`язку та адреси електронної пошти.

Крім того, статтею 6 ГПК України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, арбітражні керуючі, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку.

Втім, оскільки Скаржник не є юридичною особою, він позбавлений обов`язку реєструвати електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами.

Водночас Суд звертає увагу, що касаційну скаргу на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/18918/23 до Верховного Суду подав заступник директора департаменту - начальник Управління судового забезпечення держави Департаменту з питань судової роботи Міністерства юстиції України Полець Дмитро Михайлович, який діє від імені Скаржника, зазначивши адресу своєї електронної пошти ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ).

Отже, Скаржник подавши касаційну скаргу, дотримався приписів пункту 2 частини другої статті 290 ГПК України.

У постанові Верховного суду від 29.09.2022 у справі № 500/1912/22 колегія суддів зазначила, що при застосуванні процесуальних норм слід уникати як надмірного формалізму, так і надмірної гнучкості, які можуть призвести до нівелювання процесуальних вимог, встановлених законом. Надмірний формалізм у трактуванні процесуального законодавства визнається неправомірним обмеженням права на доступ до суду як елемента права на справедливий суд згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

З метою уникнення надмірного формалізму та забезпечуючи баланс між чітким дотриманням процесуального законодавства та реалізацією процесуальних прав учасника справи, керуючись принципом верховенства права та позицією Європейського суду з прав людини щодо доступу до правосуддя, Суд дійшов висновку щодо безпідставності заперечення Відповідача-1 про відмову у відкритті касаційного провадження.

З урахуванням зазначеного, Суд вважає, що касаційна скарга відповідає вимогам статті 290 ГПК України, а отже відповідно до правил статті 294 ГПК України необхідно відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Скаржника на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/18918/23 на підставі абзацу 2 частини другої статті 287 ГПК України.

Згідно з частиною п`ятою статті 301 ГПК України перегляд ухвал суду першої та апеляційної інстанцій (крім ухвал, якими закінчено розгляд справи) здійснюється судом касаційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Відповідно до частини тринадцятої статті 8 ГПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Керуючись статтями 8, 234, 287, 290, 294, 301 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відкрити касаційне провадження за касаційною скаргою Держави в особі Кабінету Міністрів України на ухвалу Господарського суду міста Києва від 15.12.2023 та на постанову Північного апеляційного господарського суду від 06.03.2024 у справі № 910/18918/23.

2. Призначити касаційну скаргу до розгляду у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

3. Встановити учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу з доказами надсилання копій відзиву та доданих до нього документів іншим учасникам справи до 10 травня 2024 року. У разі закінчення п`ятнадцятиденного строку з дня вручення цієї ухвали вже після встановленої судом дати, останнім днем строку для подання відзиву на касаційну скаргу є день, в який спливає п`ятнадцятиденний строк. У разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

4. Витребувати з Господарського суду міста Києва та/або Північного апеляційного господарського суду справу № 910/18918/23.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

І. Кондратова