Постанова

від 03.04.2024 по справі 916/781/19

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2024 року

м. Київ

cправа № 916/781/19

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В. А. - головуючого, Берднік І. С., Міщенка І.С.,

секретар судового засідання - Дерлі І. І.

за участю представників учасників:

Офісу ГП - Гудков Д.В.,

позивача 1- Асташенкова О.І.,

позивача 2- не з`явився,

відповідача - не з`явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ"

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 (у складі колегії суддів: Принцевська Н.М. (головуючий), Діброва Г.І., Ярош А.І.)

та рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 (у складі колегії суддів: Невінгловська Ю.М. (головуючий), Волков Р.В., Лічман Л.В.)

за позовом заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси в інтересах держави в особі:

1. Одеської міської ради,

2. Міністерства юстиції України

до Відкритого акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ"

про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію на об`єкт нерухомого майна,

ВСТАНОВИВ:

1. Короткий зміст та підстави позовних вимог

1.1. Заступник керівника Одеської місцевої прокуратури №2 (далі - Прокурор) в інтересах держави в особі Одеської міської ради (далі - Позивач 1, Рада) та в особі Міністерства юстиції України (далі - Позивач 2) звернувся до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Відкритого акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ" (далі - Відповідач) та КП "РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ", в якій просив суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36597387 від 14.08.2017), прийняте державним реєстратором КП"РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ" Махортовим І.О. на підставі якого за ВАТ"УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 31,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12;

- визнати незаконним та скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36597944 від 14.08.2017), прийняте державним реєстратором КП"РЕЄСТРАЦІЙНА СЛУЖБА ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ" Махортовим І.О. на підставі якого за ВАТ"УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ" зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 19 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 13.

В обґрунтування пред`явлених вимог Прокурор посилався, зокрема, на те, що Одеська міська рада не приймала рішень щодо надання ВАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ" у власність, оренду чи користування та оформлення правовстановлюючих документів на земельні ділянки, розташовані за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 13 та вул. Авіаційна, 12, тоді як рішення Виконавчого комітету Одеської міської ради народних депутатів трудящих від 12.08.1968 року №605 та №803 від 31.10.1968 року не можуть бути підставою для державної реєстрації права власності на відповідні земельні ділянки. При цьому, ВАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ" зареєструвало право власності на приміщення, розташовані за відповідними адресами, як зазначав Прокурор з метою заволодіння даними земельними ділянками.

2. Короткий зміст рішень господарських судів попередніх інстанцій

2.1. Рішенням Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у справі №916/781/19, з яким погодився Південно-західний апеляційний господарський суд, позовні вимоги задоволено повністю.

2.2. Господарськими судами попередніх інстанцій було встановлено, що державна реєстрація права власності проведена державним реєстратором КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортовим І.О. на підставі технічних паспортів, виданих 07.08.2017 ТОВ "НОВЕ БТІ", довідки б/н від 01.05.2017, виданої ВАТ "Український інститут кранобудування", рішень виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №605 від 12.08.1968 та №803 від 31.10.1968.

При цьому, суди зазначили, що технічний паспорт не є правовстановлюючим документом, а відтак не може слугувати самостійною підставою для здійснення державної реєстрації. Довідка, в свою чергу, складена на підставі проведеної технічної інвентаризації, також не є правовстановлюючим документом чи будь-яким іншим документом, який надає підстави для проведення реєстраційних дій щодо об`єкта нерухомості. Рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №605 від 12.08.1968 та №803 від 31.10.1968 не можуть бути підставою для реєстрації права власності за Відповідачем на об`єкти нерухомого майна за адресою Авіаційна, 12, 13, оскільки Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню земельні ділянки, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна 12 та 13 для будівництва інженерного комплексу ніколи не відводилась та будівлі за вказаною адресою не передавались.

Враховуючи зазначене реєстрація за Відповідачем права власності на спірне майно відбулася на підставі документів, які не відповідають вимогам законодавства, що не може свідчити про правомірне набуття Відповідачем нерухомого майна у власність, а відтак є підставою для скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію права на це майно.

За відсутності законних підстав для здійснення державної реєстрації за Відповідачем права власності на нежитлові приміщення по вул. вул. Авіаційна, 12, 13 у м. Одесі, сама по собі державна реєстрація не свідчить про виникнення прав власника на вказане нерухоме майно.

Враховуючи вищевикладені обставини, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог про скасування рішень державного реєстратора.

2.3. Щодо наявності в заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси повноважень представляти інтереси держави в особі Одеської міської ради та Міністерства юстиції України в межах даного спору суди виснували, що прокурором обґрунтовано та доведено як наявність підстав для представництва та захисту інтересів держави в суді, так і дотримано порядок такого звернення.

3. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи

3.1. У касаційній скарзі ВАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ" просить скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у справі №916/781/19, а справу передати на новий розгляд.

3.2. Касатор посилається на те, що суд апеляційної інстанції застосував приписи статті 23 Закону України "Про прокуратуру" без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, від 06.07.2021 у справі №911/2169/20, постановах Верховного Суду від 26.01.2022 у справі №902/684/18, від 26.05.2021 у справі №926/14/19, від 07.04.2021 у справі №913/124/20, від 08.04.2021 у справі №925/11/19, від 19.05.2021 у справі №916/643/19, від 30.07.2020 у справі №904/5598/18 та від 20.07.2021 у справі №904/5598/21.

3.3. Щодо підстав представництва інтересів держави в особі Міністерства юстиції України Скаржник вказує на те, що в даному випадку у Мін`юста була відсутня компетенція на звернення до суду із позовом із яким в подальшому звернувся Прокурор.

3.4. Окрім того, Касатор вважає, що суди попередніх інстанцій не надали оцінку доказам по справі, на яких наголошував Відповідач, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Також Скаржник посилався на те, що протокол огляду земельної ділянки є недопустимим доказом.

3.5. Від Малиновської окружної прокуратури та Міністерства юстиції України надійшли відзиви на касаційну скаргу, у якому останні просять касаційну скаргу ВАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ" залишити без задоволення, а постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 по справі №916/781/19 - залишити без змін.

4. Обставини встановлені судами

4.1. Як встановлено господарськими судами попередніх інстанцій, 14.08.2017 державним реєстратором КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортовим І.О. були прийняті рішення індексні номери: 36597387 та 36597944 про державну реєстрацію права приватної власності ВАТ "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ" на нежитлові будівлі, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна, буд. 12 та буд.13, загальною площею 31.6 кв.м та 19 кв.м, що підтверджується відповідними інформаційними довідками № 111486655 та №111486908 від 23.01.2018 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна.

4.2. Підставою для виникнення права власності державним реєстратором зазначено:

- технічні паспорти, видані 07.08.2017 ТОВ "НОВЕ БТІ";

- довідка б/н від 01.05.2017, видана ВАТ "Український інститут кранобудування";

- рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №605 від 12.08.1968;

- рішення виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №803 від 31.10.1968.

4.3. Рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих „Про відведення Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню земельної ділянки для будівництва інженерного комплексу ГСКБ ТК від 12.08.1968 за №605, відведено Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню Міністерства будівництва, дорожнього та комунального машинобудівництва СРСР земельну ділянку площею до 1,9 га, обмеженого вулицями Скворцова, Ш. Руставелі, Авіаційна з відчуженням розташованих на ділянці житлових будинків та споруд, що підлягають зносу, а також плодоягідні насадження для будівництва інженерного комплексу ГСКБ по тяжкому кранобудуванню.

4.4. Згідно з п. 3 вказаного рішення передано з балансу домоуправління №79 Іллічівської райради на баланс ГСКБ тяжкого кранобудуванню одноповерхові житлові будівлі та інші споруди по вул. Авіаційній, буд. 18, що підлягають зносу при будівництві першої черги.

4.5. Пунктом 5 вказаного рішення зобов`язано Управління головного Архітектора міста оформити в установленому порядку відвід земельної ділянки після дозволу Облвиконкому знесення жилих будинків, зазначених у п. 2 рішення.

4.6. При цьому, рішенням виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих від 31.10.1968 за №803 "Про уточнення п. 2 рішення Одеської міської ради депутатів трудящих № 605 від 12.08.1968 „Про відведення Головному спеціальному конструкторському бюро по тяжкому кранобудуванню земельної ділянки для будівництва інженерного комплексу ГСКБ ТК" викладено п. 2 рішення Одеської міської ради депутатів трудящих № 605 від 12.08.1968 в наступній редакції: для будівництва інженерного комплексу першої черги вилучити у нижчеперелічених осіб земельні ділянки з відчуженням розміщених на них будівель та споруд, що підлягають зносу, а також плодоягідні насадження, у відповідності до схем-плану інвентаризації та списком домоволодільців, складеним МБТІ від 23.10-68: а) ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - АДРЕСА_1 , земельна ділянка площею 920 кв.м; б) ОСОБА_3 - АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 710 кв.м; в) ОСОБА_4 - АДРЕСА_2 , земельна ділянка площею 707 кв.м; г) ОСОБА_5 , ОСОБА_6 - АДРЕСА_3 , частина земельної ділянки площею 575 кв.м (без зносу житла); д) ОСОБА_7 , ОСОБА_8 - АДРЕСА_3 , частина земельної ділянки площею 160 кв.м (без зносу житла); є) ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 та ОСОБА_13 - АДРЕСА_4 , частина земельної ділянки площею 640 кв.м (без зносу житла); ж) ОСОБА_14 - АДРЕСА_4 , частина земельної ділянки площею 315 кв.м (без зносу житла).

4.7. Згідно з довідкою б/н від 01.05.2017 про склад основних засобів ВАТ "Український інститут кранобудування" станом на 01.05.2017, підписаною головою правління ВАТ "Український інститут кранобудування", у складі основних засобів з грудня 1986 року знаходяться (господарські) нежилі будівлі за адресою: вул. Авіаційна. 12, 13, 14; Шота Руставелі, 3а, 3; АДРЕСА_5 . Також зазначено, що вказані споруди включені до уставного фонду та підприємства ВАТ "УКРІНКРАН".

4.8. Водночас в ході проведення досудового розслідування проведено огляд місця події та протоколом огляду від 12.02.2018 зафіксовано відсутність будь-яких будівель та техніки за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та 13.

5. Позиція Верховного Суду

5.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх у судовому засіданні представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, перевіривши правильність застосування господарськими судами норм матеріального і дотримання норм процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

5.2. Так, предметом даного позову є вимоги про скасування рішень державного реєстратора про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу) від 23.01.2018 індексні номери 111486655 та 111486908 та здійсненої на їх підставі в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно державної реєстрації права власності за Відповідачем на нежитлові будівлі, розташовані за адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна, буд. 12 та буд.13 загальною площею 31.6 кв.м та 19 кв.м.

Підставами позову є порушення вимог законодавства під час здійснення вказаної державної реєстрації права власності на нерухоме майно за Відповідачем.

5.3. До правовідносин у сфері здійснення вказаної державної реєстрації права власності на нерухоме майно застосовуються, зокрема, положення норм Цивільного кодексу України, Земельного кодексу України, Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (далі - Закон), постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2015 "Про затвердження Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень" ( в редакції чинній на час проведення реєстрації) (далі - Порядок).

5.4. Господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що реєстраційні справи спірних об`єктів нерухомого майна №1325894751101 та №1325927051101 містять інформацію про те, що державна реєстрація права власності проведена державним реєстратором КП "Реєстраційна служба Одеської області" Махортовим І.О. на підставі технічних паспортів, виданих 07.08.2017 ТОВ "НОВЕ БТІ", довідки б/н від 01.05.2017, виданої ВАТ "Український інститут кранобудування", рішень виконавчого комітету Одеської міської ради депутатів трудящих №605 від 12.08.1968 та №803 від 31.10.1968.

За обставин ненадання ВАТ "Український інститут кранобудування" документів, що посвідчують право власності або інше законне право на об`єкти нерухомого майна, розташовані за адресами Авіаційна, 12 та 13, документів, що відповідно до вимог законодавства засвідчує прийняття в експлуатацію закінченого будівництвом об`єкта, а також документа, що підтверджує виникнення, перехід та припинення речових прав на земельну ділянку, на якій розташоване нерухоме майно господарські суди дійшли висновку, що у державного реєстратора були відсутні законні підстави для вчинення оспорюваних реєстраційних дій.

5.5. Оскільки за змістом Закону, державна реєстрація прав не є підставою набуття права власності, а є лише засвідченням державою вже набутого особою права власності, то зазначене унеможливлює ототожнення факту набуття права власності із фактом його державної реєстрації.

При цьому при дослідженні обставин існування в особи права власності, першочерговим є встановлення підстави, на якій особа набула це право, оскільки сама по собі державна реєстрація прав не є підставою виникнення права власності, такої підстави закон не передбачає.

Вказаної правової позиції дотримується Верховний Суд у постановах від 24.01.2020 у справі № 910/10987/18 та від 07.10.2020 у справі № 920/728/18.

5.6. В такий спосіб суди, приймаючи оскаржувані рішення, виходили з того, що за відсутності законних підстав для здійснення державної реєстрації за Відповідачем права власності на нежитлові приміщення по вул. вул. Авіаційна, 12, 13 у м. Одесі, сама по собі державна реєстрація не свідчить про виникнення прав власника на вказане нерухоме майно.

5.7. При цьому, Скаржником зазначені висновки суддів, зроблені ними у цій справі, з урахуванням обставин встановлених на підставі оцінених доказів, не оскаржувались, а тому, Судом в цій частині не переглядаються в силу приписів статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

5.8. Водночас, щодо доводів касаційної скарги про відсутність в заступника керівника Малиновської окружної прокуратури м. Одеси повноважень представляти інтереси держави в особі Одеської міської ради та Міністерства юстиції України в межах даного спору, а також порушення процесуального законодавства, зокрема, щодо ненадання оцінки окремим доказам наявним у справі, а також, надання судами попередніх інстанцій оцінки протоколу огляду земельної ділянки (недопустимому доказу), колегія суддів зазначає таке.

5.9. Згідно частиною третьою статті 23 Закону України "Про прокуратуру" прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

5.10. За положеннями частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру" наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді.

Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Наявність підстав для представництва може бути оскаржена суб`єктом владних повноважень.

5.11. Відповідно до статті 53 Господарського процесуального кодексу України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах. Невиконання цих вимог має наслідком застосування положень, передбачених статтею 174 цього кодексу.

Аналіз положень частин статті 53 Господарського процесуального кодексу України у взаємозв`язку зі змістом частини 3 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" дає підстави вважати, що прокурор може представляти інтереси держави в суді у випадках, зокрема, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесено відповідні повноваження.

5.12. Як було встановлено судами попередніх інстанцій, Прокурор в позові зазначив про те, що ВАТ "Український інститут кранобудування" зареєструвало право власності на приміщення, розташовані а адресами: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та 13, з метою отримання у власність земельних ділянок за вказаною адресою, що порушує права Одеської міської ради щодо ефективного розпорядження земельними ділянками комунальної власності та належного благоустрою міста.

5.13. Так, господарськими судами попередніх інстанцій встановлено, що між Прокурором мало місце попереднє листування з уповноваженими органами Одеської міської ради та Міністерства юстиції України.

Зокрема, на запит прокурора від 04.07.2018 №(16-89)7378вих18 Департаментом комунальної власності Одеської міської ради повідомлено, що ним оглянуто земельні ділянки за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна 12, 13 та повідомлено, що за наведеними адресами договори оренди земельних ділянок не укладались.

В подальшому Прокурор повідомив Позивача про намір звернутися до суду з позовом в інтересах держави в особі Одеської міської ради про скасування рішень державного реєстратора, що підтверджується листом №(16-89)3131-19вих від 19.03.2019.

Також на адресу Міністерства юстиції України Одеською обласною прокуратурою 19.12.2018 за №05/1-3885вих18, а Одеською місцевою прокуратурою 19.03.2019 за вих. №(16-89) 3075-19вих спрямовано інформацію про виявлені порушення під час здійснення державної реєстрації права власності на спірне нерухоме майно та необхідність скасування рішення державного реєстратора.

5.14. З огляду на вищевикладене, господарські суди дійшли висновку, що Одеській міській раді та Міністерству юстиції України стало відомо про порушення інтересів держави 04.07.2018 та 19.12.2018 відповідно. У свою чергу, як наслідок неналежного здійснення Радою та Міністерством своїх обов`язків та повноважень обумовили необхідність звернення Прокурора із вказаним позовом до суду в її інтересах.

В такий спосіб суди встановили, що Прокурором дотримано вимоги частини четвертої статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а отже обґрунтовано відхилили відповідні доводи Скаржника.

5.15. Крім того, Суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, питання щодо повноважень Прокурора на пред`явлення позову у цій справі вже були предметом окремого розгляду, оскільки ухвалою Господарського суду Одеської області від 15.04.2019 позовну заяву заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2 подану в інтересах держави в особі Одеської міської ради в особі Міністерства юстиції України до відповідачів - Відкритого акціонерного товариства „Український інститут кранобудування та Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області про визнання незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36597387 від 14.08.2017), прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області Махортовим І.О., на підставі якого за Відкритим акціонерним товариством „Український інститут кранобудування зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 31,6 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 12 та визнати незаконним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу (індексний номер рішення про державну реєстрацію прав: 36597944 від 14.08.2017), прийняте державним реєстратором Комунального підприємства "Реєстраційна служба Одеської області Махортовим І.О., на підставі якого за Відкритим акціонерним товариством „Український інститут кранобудування зареєстровано право власності на нежитлове приміщення, загальною площею 19 кв.м, розташоване за адресою: м. Одеса, вул. Авіаційна, 13 вже було залишено без розгляду.

При цьому, приймаючи зазначене рішення суд виходив із того, що матеріали справи не містять доказів, на підставі яких можливо було дійти висновку, що уповноважений орган не здійснює або неналежним чином здійснює відповідні повноваження. У такому разі прокурор повинен надати належні та допустимі докази відповідно до вимог процесуального закону (наприклад, внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань про вчинене кримінальне правопорушення на підставі статті 367 Кримінального кодексу України (службова недбалість); вирок суду щодо службових осіб; докази накладення дисциплінарних стягнень на державних службовця, які займають посаду державної служби в органі державної влади та здійснює встановлені для цієї посади повноваження, за невиконання чи неналежне виконання службових обов`язків тощо).

5.16. Натомість постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.10.2020 скасував ухвалу Господарського суду Одеської області від 15.04.2019 про залишення без розгляду позову Заступника керівника Одеської місцевої прокуратури №2, поданого в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України та Одеської міської ради та передав справу №916/781/19 на розгляд до Господарського суду Одеської області.

Суд зокрема, встановив, що звертаючись до суду із цим позовом, прокурор відповідно до вимог статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу України обґрунтував наявність у нього підстав для представництва інтересів держави у суді, визначив у чому саме полягає порушення інтересів держави та правильно визначив органи, уповноважені державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах. При цьому прокурором зазначено, що позивачами самостійно заходи щодо усунення порушень інтересів держави у судовому порядку не вживалися.

За встановлених обставин, які передували зверненню Прокурора з позовом, враховуючи нездійснення Позивачами захисту інтересів держави у спірних правовідносинах, незвернення їх до суду із відповідним позовом після звернень до них прокурора, колегія суддів погодилася з тим, що у даному випадку прокурором обґрунтовано наявність підстав для звернення до суду з цим позовом в інтересах держави в особі Міністерства юстиції України та Одеської міської ради, а тому висновки суду першої інстанції про залишення позову без розгляду є помилковими.

Зазначена постанова Відповідачем оскаржена не була та повинна враховуватися судами з урахуванням принципу "res judicata", а кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (частина четверта статті 13 Господарського процесуального кодексу України).

5.17. Щодо посилання Скаржника на незначний строк, який мав місце між інформуванням позивача про звернення із позовом прокурора в інтересах держави Суд враховує сталу судову практику, яка міститься, зокрема, але не виключно, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18, у постановах Верховного Суду від 23.03.2021 у справі №917/665/20, 07.04.2021 у справі №913/124/20, 09.06.2021 у справі №916/1674/18, 18.06.2021 року у справі №927/491/19 в яких суди дійшли висновку, що має значення не тільки проміжок часу між повідомленням органу, здійсненого прокурором в порядку статті 23 Закону України "Про прокуратуру", а й обставини попереднього листування між ними щодо повідомлення про наявні порушення та їх обізнаність про такі порушення в поєднанні з нездійсненням ними жодних дій щодо захисту порушеного права.

5.18. Суди попередніх інстанцій, надавши оцінку листуванню Прокурора з компетентними органами (Одеська міська рада, Міністерство юстиції України), дійшли висновку, що останні були обізнані про виявлені порушення, проте протягом розумного строку після того, як стало відомо про можливе порушення інтересів територіальної громади, не здійснили будь-якого активного реагування щодо вжиття заходів судового захисту порушених інтересів держави, що має кваліфікуватися як бездіяльність відповідних органів.

5.19. Колегія суддів погоджується із такими висновками господарських судів попередніх інстанцій, що прокурором був врахований розумний строк для надання реагування відповідними органами, вони були обізнані про порушення, не вчиняли жодних дій для їх усунення, в тому числі шляхом звернення до суду, а отже Прокурором було дотримано порядок звернення до суду, що спростовує відповідні доводи Відповідача про застосування судами в оскаржуваних судових рішень статті 23 Закону України "Про прокуратуру" та статті 53 Господарського процесуального кодексу без урахування висновків щодо їх застосування у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду.

5.20. Щодо посилання Скаржника на те, що суд апеляційної інстанції безпідставно надав оцінку доказам, а саме, ухвалі слідчого судді Малиновського районного суду м.Одеси від 12.03.2018 та протоколу огляду земельної ділянки фактично посилаючись на їх недопустимість.

5.21. Згідно з приписами частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, що входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

5.22. Відповідно до статті 77 Господарського процесуального кодексу України допустимість доказів полягає у тому, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

5.23. Допустимість доказів має загальний і спеціальний характер. Загальний характер полягає в тому, що незалежно від категорії справ слід дотримуватися вимоги щодо отримання інформації з визначених законом засобів доказування з додержанням порядку збирання, подання і дослідження доказів. Спеціальний характер полягає в обов`язковості певних засобів доказування для окремих категорій справ чи забороні використання деяких із них для підтвердження конкретних обставин справи.

5.24. Отже, недопустимі докази - це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ.

5.25. Водночас доводи касаційної скарги у зазначеній частині щодо встановлення судами попередніх інстанцій обставин справи на підставі недопустимих доказів не містять аргументованих, обґрунтованих мотивувань та зводяться до заперечень встановлених обставин справи, а законодавство не передбачає заборон щодо використання матеріалів кримінальних проваджень в якості доказів при розгляді справ в порядку господарського судочинства.

При цьому Скаржник фактично змішує поняття "належний" та "допустимий" доказ. Водночас відповідно до пункту 4 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

5.26. Таким чином, аргументи касаційної скарги в частині посилання на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права (пункту 4 частини третьої статті 310 ГПК України) не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваних судових рішень, оскільки такі аргументи фактично зводяться до незгоди скаржника з висновками судів першої та апеляційної інстанцій стосовно встановлених ними обставин справи. При цьому суд касаційної інстанції не має права додатково встановлювати обставини справи та перевіряти докази.

5.27. Щодо оскарження судових рішень з підстав, передбачених пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів зазначає таке.

5.28. Суд зазначає, що відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

5.29. Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається Скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

5.30. Таким чином, за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 Господарського процесуального кодексу України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права щодо недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення у сукупності з визнанням касаційним судом обґрунтованості доводів Скаржника щодо наявності підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України.

5.31. При цьому у справі, що розглядається Судом не встановлено порушень господарськими судами попередніх інстанцій застосування норм матеріального та/або процесуального права з підстав визначених скаржником, що виключає задоволення вимог касаційної скарги про скасування судових рішень та направлення справи на новий розгляд до місцевого господарського суду виключно через посилання Скаржника на те, що суди не в повному обсязі дослідили докази та не з`ясували дійсні обставини справи.

Додатково Суд зазначає, що фактично доводи Скаржника у цій частині зводяться до незгоди з 1) обставинами, що були встановлені судами при вирішенні спору, 2) з оцінкою доказів у справі, 3) з висновками суду, які покладені в основу оскаржуваних судових рішень про задоволення позовних вимог у цій справі.

5.32. Отже, наведена Скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, не підтвердилася під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних судових рішень господарських судів попередніх інстанцій з цієї підстави.

5.33. При цьому оцінені судами попередніх інстанцій докази стосуються предмета доказування, одержані судами з дотриманням вимог закону, за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення, і судами надана їм оцінка відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до частини другої статті 309 Господарського процесуального кодексу України не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

5.34. В такий спосіб доводи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди з висновками місцевого та апеляційного судів стосовно оцінки фактичних обставин у цій справі і спрямовані на доведення необхідності їх переоцінки у тому контексті, який, на думку Скаржника, свідчить про відсутність підстав для задоволення позову Прокурора та, відповідно не доводять неправильне застосування чи порушення місцевим і апеляційним господарськими судами норм матеріального та процесуального права і не спростовують законних висновків судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову Прокурора, у зв`язку з чим оскаржувані судові рішення необхідно залишити без змін, а касаційну скаргу - без задоволення.

6. Висновки Верховного Суду

6.1. Відповідно до статті 300 Господарського процесуального кодексу України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

6.2. За змістом пункту 1 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

6.3. Згідно зі статтею 309 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.

6.4. З урахуванням меж перегляду справи в касаційній інстанції колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі про неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, не отримали підтвердження, не спростовують висновків судів, тому оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, а касаційна скарга - без задоволення.

7. Розподіл судових витрат

7.1. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 Господарського процесуального кодексу України необхідно покласти на заявника.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу Відкритого акціонерного товариства "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ КРАНОБУДУВАННЯ" залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 20.11.2023 та рішення Господарського суду Одеської області від 31.05.2023 у справі №916/781/19 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко