Постанова

від 17.04.2024 по справі 527/692/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 527/692/23

провадження № 61-3261св24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Синельникова Є. В. (суддя-доповідач),

суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,

учасники справи:

позивачка - ОСОБА_1 ,

відповідач - комунальне некомерційне підприємство «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради,

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - первинна профспілкова організація спілки працівників охорони здоров`я України комунального некомерційного підприємства «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Молодчин Володимир Петрович, на постанову Полтавського апеляційного суду у складі колегії суддів: Кузнєцової О. Ю., Гальонкіна С. А., Карпушина Г. Л., від 22 лютого 2024 рокуі виходив з наступного.

Зміст позовної заяви та її обґрунтування

1. У березні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - первинна профспілкова організація спілки працівників охорони здоров`я України КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради, про визнання протиправним та скасування наказу про звільнення, поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

2. На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначала, що вона з

02 квітня 1998 року по 28 лютого 2023 року перебувала у трудових відносинах з КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради, яке є правонаступником КНП «Глобинська центральна районна лікарня» Глобинської міської ради, зокрема з 02 квітня 1998 року вона працювала на посаді терапевтичної медсестри; з 01 квітня 2000 року - на посаді фельдшера долікарняного кабінету; з 17 липня 2017 року - на посаді фельдшера кабінету профілактичного огляду.

3. 21 лютого 2023 року наказом КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради №10 Кп11 «Про звільнення ОСОБА_1 » з

28 лютого 2023 року її було звільнено з посади у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 Кодексу законів про працю України.

4. Вважала своє звільнення незаконним.

5. Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд: визнати протиправним та скасувати наказ про її звільнення; поновити її на посаді; стягнути з відповідача на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу, допустити негайне виконання судового рішення у частині поновлення її на роботі.

Основний зміст та мотиви рішення суду першої інстанції

6. Рішенням Глобинського районного суду Полтавської області від 22 серпня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено.

7. Визнано протиправним та скасовано наказ КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради від 21 лютого 2023 року № 10-Кп11 «Про звільнення ОСОБА_1 ».

8. Поновлено ОСОБА_1 на посаді фельдшера (1ст) кабінету профілактичного огляду поліклінічного відділення КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради з 01 березня 2023 року.

9. Стягнуто з КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з

01 березня 2023 року по 22 серпня 2023 року в розмірі 80 357,50 грн.

10. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

11. Рішення у частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу допущено до негайного виконання, але не більше ніж за один місяць.

12. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач не надав доказів на підтвердження наявності підстав звільнення позивачки у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України та його погодження профспілковим комітетом, а тому оскаржуваний наказ про звільнення є незаконним та підлягає скасуванню, позивачка - поновленню на посаді з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу (125 днів*642,86 грн (середньоденна заробітна плата)). Також суд першої інстанції заначив, що роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, що відповідають відповідним вимогам, які існують на підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював.

Основний зміст та мотиви постанови суду апеляційної інстанції

13. Постановою Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року апеляційну скаргу КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради задоволено. Рішення Глобинського районного суду Полтавської області

від 22 травня 2023 року скасовано, ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат.

14. Постанова суду апеляційної інстанції мотивована помилковістю висновків суду першої інстанції про порушення відповідачем процедури звільнення позивачки з роботи. Зауважено, що матеріалами справи підтверджено факт зміни в організації виробництва і праці відповідача та виконання ним вимог, визначених статтею 49-2 КЗпП України, при звільненні позивачки. Попередня згода профспілкової організації на звільнення позивачки не була обов`язковою з огляду на відсутність доказів обрання позивачки до профспілкових органів, а також положення частини другої статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану». Крім того, зауважено, що справа була розглянута з порушенням принципу змагальності сторін та диспозитивності цивільного судочинства, оскільки позовна заява взагалі не містила викладення обставин, за яких позивачка вважала своє звільнення незаконним, а справа була розглянута без участі сторін, підставу для визнання звільнення ОСОБА_1 незаконним суд першої інстанції визначив на власний розсуд.

Узагальнені доводи касаційної скарги

15. 06 березня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат

Молодчин В. П., через систему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати постанову Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року, справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

16. Підставами касаційного оскарження вказаної постанови апеляційного суду заявниця зазначає неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального і порушення норм процесуального права, посилаючись на те, що апеляційний суд застосував норми права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 07 листопада 2018 рокуу справі № 331/8965/15-ц, від 25 лютого 2020 рокуу справі № 310/9675/18 (пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України), а апеляційний суд не дослідив зібрані у справі докази та не надав їм належної правової оцінки (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України).

17. Касаційна скарга обґрунтована посиланням на те, що судом апеляційної інстанції не було враховано процесуальну поведінку відповідача, невиконання неодноразових вимог суду першої інстанції щодо необхідності надання витребуваних доказів, у зв`язку із чим до відповідача було застосовано захід процесуального примусу, а також відсутність у матеріалах справи рішення профспілкового комітету про погодження звільнення та відомостей про наявні вакантні посади на час звільнення.

18. Заявниця зауважує, що у відповідача були вакантні посади на час її звільнення, які не були їй запропоновані, що підтверджується наявним у матеріалах справи наказом про тимчасове переведення ОСОБА_3 , а також наданими НКП «Глобинська міська лікарня» в іншій справі з аналогічним предметом спору (справа № 527/3307/23) відомостями про вакансії станом на 28 лютого 2023 року.

19. Крім того, вважає, що відповідач на стадії апеляційного перегляду справи фактично визнав факт її незаконного звільнення та поновив її на посаді (накази від 05 січня 2024 року № 2 Кп 1 «Про поновлення на роботі ОСОБА_1 » та № 2 Кп 2 «Про переведення ОСОБА_1»).

Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції

20. Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі № 527/692/23, витребувано матеріали цивільної справи з суду першої інстанції.

21. 25 березня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.

22. Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2024 року справу призначено до судового розгляду колегією з п`яти суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами.

Короткий зміст відзиву на касаційну скаргу та пояснень

23. 27 березня 2024 року КНП «Глобинська міська лікарня» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, у якому, посилаючись на необґрунтованість доводів скарги, просить суд відмовити у її задоволенні.

24. Відзив обґрунтований посиланням на те, що судом апеляційної інстанції правильно встановлено правомірність звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України. ОСОБА_1 було повідомлено про майбутнє звільнення за два місяці та про відсутність вакансій, які б могли бути запропоновані для подальшого працевлаштування.

25. Відповідач зазначає, що ОСОБА_1 мала відповідну медичну кваліфікацію для посади фельдшера кабінету профілактичного огляду поліклінічного відділення, однак пройдені позивачкою підвищення кваліфікації та присвоєна кваліфікаційна категорія є вузькоспеціальними, а тому позивачка не мала належної медичної кваліфікації для зайняття посад молодших спеціалістів з медичною освітою в КНП «Глобинська міська лікарня», отже не могла бути працевлаштована/переведена на іншу посаду на підприємстві.

26. Додатково зауважує, що ОСОБА_1 була членом Первинної профспілкової організації спілки працівників охорони здоров`я України КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради, але не обиралась та не була обрана до профспілкових органів, у зв`язку з чим вважає правильними висновки суду апеляційної інстанції про відсутність необхідності отримання згоди профспілкової організації на її звільнення відповідно до частини другої статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану».

27. 01 квітня 2024 року ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Молодчин В. П., через підсистему «Електронний суд» подала до Верховного суду пояснення, у яких наголошує на безпідставності доводів відповідача про відсутність у неї відповідної кваліфікації для переведення на вакантні посади, посилаючись на наявність у неї чинного посвідчення про кваліфікаційну категорію (свідоцтво

№ ПК № 05506661/1406-21 з терміном дії до 17 червня 2026 року). Крім того, зауважує, що відповідність її кваліфікації підтверджується наказом відповідача про її переведення на посаду сестри медичної з стоматології відповідно до наказу від 05 січня 2024 року № 2 Кп2.

Фактичні обставини справи, встановлені судами

28. Згідно з наказом № 36К Глобинської ЦРЛ від 02 квітня 1998 року

ОСОБА_1 було зараховано на посаду дільничної терапевтичної медсестри Глобинської ЦРЛ; наказом від 01 квітня 2000 року № 88-к переведено на посаду фельдшера долікарського кабінету Глобинської ЦРЛ; наказом № 104 Кп 1

від 16 липня 2014 року переведено на посаду фельдшера кабінету профілактичного огляду.

29. Відповідно до наказу КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради від 19 грудня 2022 року № 141 Кп 1 на підставі статуту

КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради, затвердженого рішення п`ятої (позачергової) сесії Глобинської міської ради восьмого скликання № 304 від 05 лютого 2021 року, наказу № 264 від 28 листопада 2022 року

«Про оптимізацію роботи відділень соматичного спрямування», наказу

№ 140 Кп 1 «Про внесення змін до штатного розпису», протоколу засідання комісії по трудовим спорам від 09 грудня 2022 року, наказано скоротити з

01 березня 2023 року 43 штатні посади, серед яких посада ОСОБА_1 , звільнення провести з 28 лютого 2023 року.

30. 21 грудня 2022 року відповідачем було попереджено ОСОБА_1 про наступне звільнення з посади на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, яке відбудеться 28 лютого 2023 року. Також повідомлено, що на підприємстві відсутні вакантні посади, які б могли бути запропоновані позивачці для подальшого працевлаштування. У разі виникнення відповідної за кваліфікацією вакансії до закінчення двомісячного терміну попередження, вона буде їй запропонована у відповідності до чинного законодавства.

31. Відповідно до наказу № 10 Кп11 від 21 лютого 2023 року ОСОБА_1 - фельдшера (1ст) кабінету профілактичного огляду поліклінічного відділення

КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради звільнено з займаної посади з 28 лютого 2023 року згідно з пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України, у зв`язку з скороченням чисельності та штату працівників.

Позиція Верховного Суду

32. Перевіривши доводи касаційної скарги та матеріали справи, колегія суддів дійшла наступних висновків.

33. Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

34. Згідно з частиною першою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.

35. Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

36. Кожен має право на працю, що включає можливість заробляти собі на життя працею, яку він вільно обирає або на яку вільно погоджується. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення (частини перша та шоста статті 43 Конституції України).

37. Відповідно до статті 5-1 КЗпП України держава гарантує працездатним громадянам, які постійно проживають на території України, зокрема, правовий захист від необґрунтованої відмови у прийнятті на роботу і незаконного звільнення, а також сприяння у збереженні роботи.

38. Пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України передбачено, що трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадках змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

39. Відповідно до частини третьої статті 64 Господарського кодексу України підприємство самостійно визначає свою організаційну структуру, встановлює чисельність працівників і штатний розпис.

40. За загальним правилом, суд не може вдаватися до обговорення та оцінки питання про доцільність скорочення штату та чисельності працівників, оскільки право визначати чисельність і штат працівників належить власнику або уповноваженому ним органу (висновки Верховного Суду у постановах

від 16 січня 2018 року у справі № 519/160/16-ц, від 06 лютого 2018 року у справі № 696/985/15-ц, від 12 червня 2019 року у справі № 297/868/18, від 28 квітня 2021 року у справі № 373/2133/17, від 27 травня 2021 року в справі

№ 201/6689/19).

41. Разом з тим, суд вирішуючи відповідні трудові спори, з дотриманням принципів диспозитивності цивільного судочинства і змагальності сторін, перевіряє наявність законних підстав для звільнення, дотримання порядку (процедури) звільнення, зокрема і відсутність дискримінації при звільненні.

42. Розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норми законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці.

43. Згідно з частиною другою статті 40 КЗпП України звільнення з підстав, зазначених у пунктах 1, 2 і 6 цієї статті, допускається, якщо неможливо перевести працівника, за його згодою, на іншу роботу.

44. Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації (частина третя статті 49-2 КЗпП України).

45. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18 вересня 2018 року у справі № 800/538/17 зазначено, що за приписами частини першої статті 40, частин першої та третьої статті 49-2 КЗпП України вбачається, що власник або уповноважений ним орган одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку зі змінами в організації виробництва і праці зобов`язаний запропонувати працівникові всі наявні вакантні посади, які він може обіймати відповідно до своєї кваліфікації. Тобто, роботодавець зобов`язаний запропонувати всі вакансії, які відповідають зазначеним вимогам, що існують на цьому підприємстві, незалежно від того, в якому структурному підрозділі працівник, який вивільнюється, працював. З огляду на викладене, оскільки обов`язок по працевлаштуванню працівника покладається на власника з дня попередження про вивільнення до дня розірвання трудового договору, за змістом частини третьої статті 49-2 КЗпП України роботодавець є таким, що виконав цей обов`язок, якщо працівникові були запропоновані всі інші вакантні посади (інша робота), які з`явилися на підприємстві протягом усього періоду і існували на день звільнення. Аналогічні правові висновки викладені у постанові Верховного Суду України від 01 квітня 2015 року у справі № 6-40цс15.

46. У постанові Верховного Суду України від 09 серпня 2017 року у справі

№ 6-1264цс17 вказано, що розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням відповідно до пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП, суди мають з`ясувати питання про те, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджався він за 2 місяці про наступне вивільнення. Відповідно до частини першої статті 42 КЗпП при скороченні чисельності чи штату працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці переважне право на залишення на роботі надається працівникам з більш високою кваліфікацією і продуктивністю праці. Водночас роботодавець зобов`язаний запропонувати працівнику, який вивільнюється, всі наявні вакансії та роботи, які може виконувати працівник, тобто ті посади, які відповідають кваліфікації працівника.

47. Схожі за своїм змістом правові висновки викладені у постановах Верховного Суду від07 листопада 2018 рокуу справі № 331/8965/15-ц,

від 25 лютого 2020 рокуу справі № 310/9675/18, на які містяться посилання у касаційній скарзі.

48. Розірвання трудового договору на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України може бути проведено лише за попередньою згодою виборного органу (профспілкового представника), первинної профспілкової організації, членом якої є працівник.

49. Звільнення працівника з підстав, не передбачених законом, або з порушенням установленого законом порядку свідчить про незаконність такого звільнення та тягне за собою поновлення порушених прав працівника. За змістом частини першої статті 235 КЗпП України працівник підлягає поновленню на попередній роботі у разі незаконного звільнення, під яким слід розуміти як звільнення без законної підстави, так і звільнення з порушенням порядку, установленого законом.

50. Відповідно до частини другої статті 235 ЦПК України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці у заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

51. Виплата середнього заробітку проводиться за весь час вимушеного прогулу. Законом не передбачено будь-яких підстав для зменшення його розміру за певних обставин (постанова Великої Палати Верховного Суду

від 20 червня 2018 року у справі № 826/808/16).

52. Оплата вимушеного прогулу у встановлених вказаними статтями

КЗпП України випадках є мірою матеріальної відповідальності роботодавця за порушення права працівника на працю та є похідною вимогою від вимог про визначення незаконним та скасування наказу про звільнення та поновлення на роботі.

53. Судами попередніх інстанцій встановлено, що у КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради на підставі наказу від 19 грудня 2022 року

№ 141Кп1 відбулося скорочення чисельності штату працівників, а саме скорочено з 01 березня 2023 року 43 штатні посади. Підставою винесення такого наказу зазначено: статут КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради, затверджений рішенням п`ятої (позачергової) сесії Глобинської міської ради восьмого скликання № 304 від 05 лютого 2021 року, наказ

від 28 листопада 2022 року № 264 «Про оптимізацію роботи відділень соматичного спрямування», наказ № 140 Кп1 «Про внесення змін до штатного розпису», протокол засідання комісії по трудовим спорам від 09 грудня

2022 року.

54. ОСОБА_1 , фельдшера кабінету профілактичного огляду, попереджено про наступне звільнення її з посади з 28 лютого 2023 року на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України та повідомлено про відсутність на підприємстві вакантних посад, які б могли бути їй запропоновані.

55. Згідно зі статтею 4 Конвенції Міжнародної організації праці № 158 про припинення трудових відносин з ініціативи підприємця 1982 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 04 лютого 1994 року

№ 3933-XII, трудові відносини з працівниками не припиняються, якщо тільки немає законних підстав для такого припинення, пов`язаного із здібностями чи поведінкою працівника або викликаного виробничою потребою підприємства, установи чи служби.

56. За змістом пункту 2 статті 9 Конвенції, щоб тягар доведення необґрунтованого звільнення не лягав лише на працівника, тягар доведення наявності законної підстави для звільнення, як це визначено в статті 4 Конвенції, лежить на роботодавцеві.

57. На підтвердження дотримання процедури звільнення позивачки з роботи на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, а також гарантій щодо працевлаштування вивільнюваних працівників, КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради надало лише наказ про скорочення чисельності та штату працівників, а також штатний розпис на 2023 рік, який передбачає наявність у штаті КНП «Глобинська міська лікарня» Глобинської міської ради посад фельдшерів й медичних сестер, у тому числі в оглядовому кабінеті і кабінеті профілактичного огляду (2 штатні одиниці). Доказів зайняття таких посад іншими працівниками, які мають переважне право на залишення на роботів, а також відсутності інших вакантних посад, які були на підприємстві з дати попередження позивачки та до винесення наказу про її звільнення, які могли б бути запропоновані ОСОБА_1 з урахуванням її освіти, кваліфікації та досвіду, роботодавцем не надано.

58. Більш того, судом першої інстанції неодноразово витребовувалися у відповідача зазначені відомості на підставі ухвал Глобинського районного суду Полтавської області від 20 квітня 2023 року та від 11 травня 2023 року, а також застосовувались заходи процесуального примусу у зв`язку з їх невиконанням на підставі ухвали Глобинського районного суду Полтавської області від 20 червня 2023 року.

59. Згідно з частинами першою-третьою статті 12, частинами першою п`ятою, шостою статті 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

60. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

61. Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

62. Встановивши, що позивачці не було запропоновано жодної вакантної посади ні під час її попередження про майбутнє звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, ні під час її звільнення з роботи, а наданий відповідачем штатний розпис на 2023 рік передбачає наявність кабінету профілактичного огляду з двома штатними одиницями (фельдшер та сестра медична), водночас відповідачем не доведено достовірними доказами відсутності вакантних посад, які могли б бути запропоновані позивачці, перевірки наявності у неї переважного права на залишення на роботі, суд першої інстанції дійшов загалом законного та обґрунтованого висновку про порушення відповідачем процедури звільнення ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України, що є підставою для скасування оскаржуваного наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

63. Заслуговує на увагу надана позивачкою до суду апеляційної інстанції копія відзиву КНП «Глобинська міська лікарня» у справі № 527/3307/23 з доданими до нього відомостями про наявність вакантних посад на підприємстві станом на 28 лютого 2023 року (зокрема сестер медичних), а також фактичне переведення її на посаду сестри медичної зі стоматології кабінету лікаря-стоматолога-хірурга, сестри медичної стоматологічного відділення КНП «Глобинська міська лікарня» з 08 січня 2024 року, після поновлення її на роботі на підставі рішення суду першої інстанції у цій справі.

64. Суд апеляційної інстанції на зазначене належної уваги не звернув та зосередивши увагу лише на відсутності необхідності отримання роботодавцем згоди профспілкової організації на звільнення позивачки, з урахуванням положень частини другої статті 5 Закону України «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», не перевіривши дотримання роботодавцем гарантій, наданих законом працівнику при звільненні у зв`язку із скороченням штату, дійшов помилкового висновку про дотримання відповідачем норм трудового законодавства при звільненні ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

65. Колегія суддів також не погоджується з висновками суду апеляційної інстанції щодо порушення судом першої інстанції принципу диспозитивності цивільного процесу, з огляду на відсутність належного обґрунтування у позовній заяві підстав визнання звільнення незаконним.

66. Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу на те, що згідно з принципом «суд знає закон» суд самостійно здійснює пошук і застосовує норми права для вирішення спору безвідносно до посилань сторін, але залежно від установлених обставин справи. Суд виявляє активну роль, самостійно надаючи юридичну кваліфікацію спірним правовідносинам, обираючи та застосовуючи до них належні норми права після повного та всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх позовних вимог і заперечень, підтверджених доказами, дослідженими у судовому засіданні. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходить відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній та резолютивній частинах. Отже, обов`язок надати юридичну кваліфікацію відносинам сторін спору, виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яку юридичну норму слід застосувати для вирішення спору, виконує саме суд (близькі за змістом висновки Велика Палата Верховного Суду сформулювала у постановах від 15 червня 2021 року у справі № 904/5726/19 (пункти 6.56-6.58), від 28 вересня 2022 року у справі

№ 483/448/20 (провадження № 14-206цс21, пункт 9.58)).

67. У кожній справі за змістом обґрунтувань позовних вимог, наданих позивачем пояснень тощо суд має встановити, якого саме результату позивач хоче досягнути унаслідок вирішення спору. Суд розглядає справи у межах заявлених вимог (частина перша статті 13 ЦПК України), але, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу у реалізації ними прав, передбачених цим кодексом (пункт 4 частини п`ятої статті 12 ЦПК України). Виконання такого обов`язку пов`язане, зокрема, з тим, що суд має надавати позовним вимогам належну інтерпретацію, а не тлумачити їх лише буквально (зазначений правовий висновок викладено у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2021 року у справі № 9901/172/20 (пункти 1, 80-81, 83), від 01 липня 2021 року у справі № 9901/381/20 (пункти 1, 43-47), від 26 жовтня 2021 року у справі № 766/20797/18 (пункти 6, 20-26, 101, 102),

від 01 лютого 2022 року у справі № 750/3192/14 (пункти 4, 26, 47), від 22 вересня 2022 року у справі № 462/5368/16-ц (пункти 4, 36), від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункт 31)).

68. Більш того, зазначення позивачем конкретної правової норми на обґрунтування позову не є визначальним при вирішенні судом питання про те, яким законом необхідно керуватися при вирішенні спору (схожий за змістом правовий висновок викладений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 487/10128/14-ц).

69. Звертаючись до суду з позовом про захист своїх трудових прав, захист від незаконного звільнення, ОСОБА_1 зазначала, що вважає своє звільнення на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України незаконним та просила витребувати у відповідача належним чином завірені документи щодо скорочення її посади, відомості про всі вакантні посади за період з 20 грудня 2022 року по 28 лютого 2023 року, штатний розпис КНП «Глобинська міська лікарня» станом на 28 березня 2023 року, довідку про заробітну плату за 2023 рік, подання до профспілкової організації та її рішення про погодження її звільнення, відомості про її заохочення та стягнення, а також документи, що підтверджують посадові обов`язки підписантів наказів КНП «Глобинська міська лікарня», що пов'язані з її звільненням.

70. Зазначене в сукупності дає підстави визначити суду прагнення позивачки, підстави позову про визнання звільнення ОСОБА_1 незаконним, її поновлення на роботі, що з огляду на специфіку категорії трудових спорів, у яких тягар доказування законності звільнення покладений саме на роботодавця, свідчить про наявність у суду правових підстав для перевірки підстав та процедури звільнення позивачки на підставі пункту 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

71. Верховний Суд у постанові від 25 жовтня 2023 року у справі

№ 209/2875/21 вказував, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами, зловживання процесуальними правами не допускається. Принцип добросовісності - це загальноправовий принцип, який передбачає необхідність сумлінної та чесної поведінки суб`єктів при виконанні своїх юридичних обов`язків і здійсненні своїх суб`єктивних прав. У суб`єктивному значенні добросовісність розглядається як усвідомлення суб`єктом власної сумлінності та чесності при здійсненні ним прав і виконанні обов`язків.

72. Реалізація принципу змагальності сторін у цивільному процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у статті 129 Конституції України.

73. Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи.

74. Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (частина перша статті 2 ЦПК України).

75. Враховуючи зібрані у справі докази, яким судом першої інстанції було надано належну правову оцінку, процесуальну поведінку відповідача, який не виконавши три ухвали суду першої інстанції про витребування доказів, не надав доказів на підтвердження дотримання гарантій працівника при звільненні і в суді апеляційної інстанції, колегія суддів, з урахуванням засад розумності і справедливості, та з метою реалізації принципу процесуальної економії і забезпечення права сторін спору на вирішення трудового спору у розумний строк вважає, що наявні правові підстави для часткового задоволення касаційної скарги ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Молодчин В. П., скасування постанови Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року із залишеннями в силі рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 22 серпня 2023 року.

76. Крім того, колегія суддів зауважує, що ні в апеляційній, ні в касаційній скарзі, відповідач не спростовував здійсненого судом першої інстанції розрахунку середнього заробітку за час вимушеного прогулу, а тому з огляду на положення частини першої статті 400 ЦПК України, Верховний Суд не перевіряє правильність нарахування таких законодавчо визначених сум.

77. Відповідно до статті 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Керуючись статтями 402, 403, 409, 413, 415, 416, 418, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Молодчин Володимир Петрович, задовольнити частково.

2. Постанову Полтавського апеляційного суду від 22 лютого 2024 року скасувати, залишити в силі рішення Глобинського районного суду Полтавської області від 22 серпня 2023 року.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий Є. В. Синельников

Судді: О. В. Білоконь

О. М. Осіян

Н. Ю. Сакара

В. В. Шипович