Постанова

від 15.04.2024 по справі 335/2582/22

КАСАЦІЙНИЙ КРИМІНАЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

15 квітня 2023 року

м. Київ

справа № 335/2582/22

провадження № 51-6431 км 23

Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:

головуючого ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю:

секретаря судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні ОСОБА_6 на ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 липня 2023 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019080000000133, за обвинуваченням

ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя АДРЕСА_1 ),

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України.

Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини

Вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 31 березня 2023 року ОСОБА_7 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдано за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 27 ч. 3 ст. 369 КК України.

Вирішено питання щодо арешту та речових доказів.

ОСОБА_7 обвинувачувався у підбурюванні до надання службовій особі неправомірної вигоди за вчинення в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, дії з використанням службового становища, вчинене за попередньою змовою групою осіб за таких обставин.

У січні 2019 року ОСОБА_8 , яка діяла в інтересах фізичної особи - підприємця ОСОБА_9 на підставі довіреності, з метою отримання витягу з технічної документації щодо нормативної грошової оцінки земельної ділянки по АДРЕСА_2 (далі - Витяг) звернулась до ОСОБА_7 , який здійснював підприємницьку діяльність у сфері інжинірингу, геології та геодезії та надання послуг технічного консультування в цих сферах. У ході розмови ОСОБА_7 повідомив їй, що службові особи ГУ Держгеокадастру у Запорізькій області (далі - Геокадастр) вибірково надають такі витяги, однак він може посприяти позитивному вирішенню цього питання шляхом особистої домовленості з ними. У подальшому в ОСОБА_7 та ОСОБА_10 (стосовно якого кримінальне провадження закрито у зв`язку зі смертю) виник умисел на підбурювання ОСОБА_9 до надання неправомірної вигоди службовим особам Геокадастру за видачу Витягу.

На виконання цього спільного злочинного плану на початку лютого 2019 року ОСОБА_7 повідомив ОСОБА_9 про можливість отримання Витягу у разі надання йому грошових коштів у сумі 35000 грн для передачі службовим особам Геокадастру, а приблизно 18-19 лютого 2019 року повідомив того, що обговорювана сума збільшилася до 120 000 грн.

25 лютого 2019 року ОСОБА_7 та ОСОБА_10 під час зустрічі повідомили ОСОБА_9 , що ОСОБА_10 вирішить питання отримання в Геокадастрі Витягу у разі надання для подальшої передачі службовим особам Геокадастру неправомірної вигоди у сумі 120 000 грн.

27 лютого 2019 року ОСОБА_10 за допомогою програми «Viber» направив ОСОБА_9 фотографію проекту Витягу із датою формування 18 лютого 2019 року.

23 квітня 2019 року ОСОБА_7 під час зустрічі з ОСОБА_9 та ОСОБА_8 у черговий раз повідомив їм, що для отримання Витягу необхідно надати 120 000 грн однією сумою для передачі в якості неправомірної вигоди службовим особам Геокадастру.

14 травня 2019 року ОСОБА_7 в салоні автомобіля «Renault Logan» одержав від ОСОБА_8 120 000 грн, після чого передав їй оригінал Витягу від 14 травня 2019 року за № 2074/207-19.

Ухвалою Запорізького апеляційного суду від 19 липня 2023 року вирок суду першої інстанції залишено без змін.

Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала.

Прокурор, посилаючись на істотне порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати оскаржену ухвалу і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.

Він вважає, що стороною обвинувачення надано достатньо доказів винуватості ОСОБА_7 у інкримінованому йому злочині, проте місцевий суд не дав їм належної оцінки і необґрунтовано ухвалив виправдувальний вирок. Також він вказує, що прокурор в апеляційній скарзі звертав увагу на те, що потерпілий ОСОБА_9 у своїх показання зазначав, що саме ОСОБА_7 після невдалих спроб отримати Витяг повідомив йому, що це можливо лише за умови надання неправомірної вигоди і назвав суму неправомірної вигоди. Крім того, прокурор зазначав, що в досліджених місцевим судом відеозаписах НСРД саме ОСОБА_7 говорить, що необхідно заплатити суму, оголошену ним раніше, і у розмовах з ОСОБА_11 та ОСОБА_9 знову називає суму.

Проте, на думку прокурора, суд апеляційної інстанції не перевірив ці доводи та не надав відповіді на них, а також залишив поза увагою, що саме ОСОБА_7 познайомив ОСОБА_9 зі своїм співучасником ОСОБА_10 . У подальшому усі зустрічі та спілкування ОСОБА_9 з вказаного питання відбувалися з ОСОБА_7 . Більш того, саме ОСОБА_7 наголосив на необхідності передачі коштів однією сумою. Вказане свідчить про те, що дії ОСОБА_7 мали характер підбурення ОСОБА_9 до вчинення дій, пов`язаних з наданням неправомірної вигоди службовим особам Геокадастру за вирішення необхідного йому питання.

Також прокурор вважає помилковим твердження судів попередніх інстанцій, що для кваліфікації дій особи інкримінованим ОСОБА_7 злочином необхідно обов`язково встановити службову особу, якій поступила пропозиція, обіцянка або неправомірна вигода. На його думку, в даному випадку вчинення ОСОБА_7 вказаного кримінального правопорушення полягає у тому, що він своїми діями, словами сформував у потерпілого ОСОБА_9 намір надати неправомірну вигоди службовим особам Геокадастру.

Прокурор також вказує, що з метою обґрунтування доводів апеляційної скарги та спростування висновків суду першої інстанції було заявлено клопотання про повторний допит потерпілого ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_8 , а також про безпосереднє дослідження апеляційним судом матеріалів за результатами НСРД, оскільки суд першої інстанції упереджено підійшов до оцінки вказаних доказів. Однак, в порушення принципу змагальності сторін, викладеному у ст. 22 КПК України, апеляційним судом у задоволенні клопотання прокурора у порядку ч. 3 ст. 404 КПК України відмовлено.

Прокурор стверджує, що суд апеляційної інстанції не провів належного апеляційного розгляду, внаслідок чого ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам статей 370, 419 КПК України.

У письмових запереченнях на касаційну скаргу захисник ОСОБА_12 вказує про безпідставність доводів сторони обвинувачення, у зв`язку з чим просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу апеляційного суду щодо ОСОБА_7 - без зміни.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор ОСОБА_5 підтримала подану касаційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позицію прокурора, перевіривши наведені у касаційній скарзі доводи та дослідивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню.

Мотиви Суду

Згідно з вимогами ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє законність та обґрунтованість судових рішень у межах касаційної скарги.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.

За приписами ст. 370 цього Кодексу судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Згідно з положеннями ст. 438 КПК України підставою для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є, зокрема, істотне порушення вимог кримінального процесуального закону.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 374 КПК України передбачено, що мотивувальна частина виправдувального вироку повинна містити формулювання обвинувачення, пред`явленого особі й визнаного судом недоведеним, а також підстави для виправдання обвинуваченого із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає докази обвинувачення. За змістом цієї норми закону в мотивувальній частині виправдувального вироку має бути викладено результати дослідження, аналізу й оцінки доказів у справі, зібраних сторонами обвинувачення та захисту, в тому числі і поданих у судовому засіданні.

Згідно з п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

За ст. 62 Конституції України, положеннями ст. 17 КПК України особа вважається невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду. Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.

Суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом. Тобто, дотримуючись засади змагальності й виконуючи свій професійний обов`язок, передбачений ст. 92 КПК України, сторона обвинувачення має довести перед судом за допомогою належних, допустимих та достовірних доказів, що існує єдина версія, якою розумна та безстороння людина може пояснити факти, встановлені в суді, а саме винуватість особи у вчиненні кримінального правопорушення, щодо якого їй пред`явлено обвинувачення.

Згідно зі ст. 419 КПК України в ухвалі апеляційного суду, крім іншого, має бути зазначено: короткий зміст вимог, викладених в апеляційних скаргах, та зміст судового рішення суду першої інстанції; узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу, й узагальнений виклад позиції інших учасників судового провадження; обставини, встановлені судами першої та апеляційної інстанцій з посиланням на докази; мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними, мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і також положення закону, яким він керувався. При скасуванні чи зміні судового рішення в ухвалі має бути зазначено, які статті закону порушено та в чому саме полягають ці порушення або необґрунтованість вироку чи ухвали.

На переконання колегії суддів, апеляційний суд, постановляючи оскаржену ухвалу дотримався зазначених вимог закону.

Суд не погоджується з доводом прокурора про те, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводи апеляційної скарги сторони обвинувачення та не надав на них відповіді. Ухвала апеляційної інстанції містить детальні мотиви, з яких апеляційна скарга прокурора залишена без задоволення. Касаційна скарга прокурора фактично зводиться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій, що саме по собі не свідчить про порушення ними обов`язку надати мотивовані відповіді на доводи сторін.

Як видно з матеріалів справи, суд першої інстанції забезпечив сторонам усі можливості для реалізації їхніх прав у судовому засіданні в межах кримінального процесуального закону, дослідив докази, надані стороною обвинувачення на підтвердження винуватості ОСОБА_7 , у тому числі розмови між фігурантами, зафіксовані під час проведення НСРД, і не знайшов підтвердження, тому, що його поведінка свідчила про підбурювання з його боку ОСОБА_9 до надання тим неправомірної вигоди службовим особам Геокадастру. Суд детально проаналізував надані докази і надав їм свою оцінку у вироку.

Апеляційний суд за апеляційною скаргою прокурора перевірив, чи відповідає оцінка суду першої інстанції обставинам, встановленим в ході судового розгляду, і підтвердив правильність висновків суду. Апеляційний суд в ухвалі послався на конкретні докази, надані стороною обвинувачення, які свідчили про те, що саме ОСОБА_9 був ініціатором корупційного способу отримання Витягу. Зокрема, суд послався на матеріали НСРД, які свідчили про те, що після повідомлення ОСОБА_7 , що в нього не виходить отримати Витяг, саме ОСОБА_9 наполягає, щоб той «йшов і домовлявся». Також апеляційний суд послався на інші обставини, які свідчили про те, що намір ОСОБА_9 отримати Витяг у корупційний спосіб сформувався у того незалежно від будь-якого впливу з боку ОСОБА_7 , і останній виконував лише функцію передачі інформації між ОСОБА_9 та ОСОБА_10 .

Суд не вбачає підстав ставити під сумнів висновки судів, які ґрунтуються на детальному і всебічному розгляді всіх обставин справи, встановлених на підставі наданих сторонами доказів.

Виходячи з висновку про відсутність доказів підбурювання з боку ОСОБА_7 , колегія суддів не вважає за необхідне розглядати доводи сторони обвинувачення, що обов`язкових елементів злочину, передбаченого ст. 369 КК України.

Твердження прокурора про те, що апеляційний суд, порушуючи вимоги ч. 3 ст. 404 КПК України, повторно не дослідив усіх доказів за його клопотанням, є необґрунтованими.

Відповідно до ч. 3 ст. 404 КПК України за клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції не повністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується.

Як видно з оскарженої ухвали, апеляційний суд не ставив під сумнів достовірність доказів, досліджених у суді першої інстанції. У касаційній скарзі не зазначається, які саме обставини, що мають істотне значення для кримінального провадження, залишилися не дослідженими, та які дії та рішення суду першої інстанції завадили стороні обвинувачення всебічно і повно їх дослідити в суді першої інстанції.

Апеляційний суд провів розгляд відповідно до вимог кримінального процесуального закону і погодився з висновками суду першої інстанції, надавши умотивовані відповіді на всі аргументи, наведені в апеляційних скаргах сторони захисту, які переважно повторюються в касаційній скарзі. Зміст ухвали відповідає вимогам статті 419 КПК.

Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону та неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність які би були підставами для скасування судового рішення, у результаті перевірки кримінального провадження не встановлено.

За таких обставин касаційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд

ухвалив:

Ухвалу Запорізького апеляційного суду від 19 липня 2023 року щодо ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу старшого групи прокурорів у кримінальному провадженні - прокурора відділу Запорізької обласної прокуратури ОСОБА_6 - без задоволення.

Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3