Рішення

від 10.04.2024 по справі 710/652/23

ШПОЛЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 710/652/23

Провадження № 2/710/23/24

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

10.04.2024 м. Шпола

ШполянськийрайоннийсудЧеркаської областівскладі:

головуючого суддіЩербак О.В.,

за участю:

секретаря судового засіданняКисличенко Л.А.,

позивача ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвокатаКваші І.В.,

відповідача ОСОБА_2 ,

представника відповідача - адвоката Токар О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду м. Шпола цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кваша Ігор Володимирович, до фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 про витребування майна з чужого незаконного володіння,

УСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 , від імені якої діє адвокат Кваша І.В., звернулась до суду з позовом до ФОП ОСОБА_3 , у якому просить, з урахуванням заяви від 21.11.2023, витребувати з чужого незаконного користування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 7125781200:02:001:0087, площею 1,7154 га, цільове призначення: для товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Черкаська область, Шполянський р-н, с/рада Васильківська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:660179871257; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки вчиненої на підставі Договору оренди №18 від 15.11.2012, яке зареєстроване Державним реєстратором Шполянського районного управління юстиції Чепур Т.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис №10069050 від 16.06.2015.

Позовна заява обгрунтована тим, що позивачка є власником земельної ділянки кадастровий номер 7125781200:02:001:0087, площею 1,7154 га, цільове призначення: для товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Черкаська область, Шполянський р-н, с/рада Васильківська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:660179871257, що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯК 245278 від 31.10.2011. Між нею та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_2 укладено Договір оренди землі №18 від 15.11.2012 строком на 10 років. Таким чином, строк дії договору закінчився 15.11.2022. Позивачка 24.01.2022 повідомила ОСОБА_2 про небажання продовжувати дію договору оренди та направила додаткову угоду про його розірвання. 21.10.2022 ФОП ОСОБА_2 було направлено вимогу про усунення порушених прав та повернення предмета оренди. 08.11.2022 ФОП ОСОБА_2 було направлено досудову вимогу про повернення майна у чужого незаконного володіння. ОСОБА_2 не повернув земельну ділянку, мотивуючи це тим, що перебіг строку оренди починається не з дати укладення договору, а з дати укладенням акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації. На акті приймання-передачі земельної ділянки міститься допис «від руки» про ніби то дату складення акту від 17.06.2015, в той час як фактично земельна ділянка була передана в оренду одночасно з укладенням Договору 15.11.2012. Також позивач зазначає, що на договору оренди та акті приймання-передачі земельної ділянки вбачається невідповідність підпису зі сторони орендодавця з її оригінальним підписом.

Оскільки за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи підпис на договорі оренди та акті приймання-передачі земельної ділянки 17.06.2015 виконані не нею, позивач вважала, що договір оренди землі від 15.11.2012 є неукладеним. Крім того, зазначила, що відповідач не сплачує орендну плату за 2022-2023.

29.05.2023 ухвалою Шполянського районного суду Черкаської області позовну заяву залишено без руху.

Заявою від 01.06.2023 позивачем усунені недоліки.

05.06.2023 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження.

Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому зазначив, що відповідно до п. 3.1 Договору оренди землі №18 від 15.11.2012 сторонами узгоджено, що договір укладено строком на 10 ( десять) років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Також розділом 15 п. 15.1 договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір не містить обмежень щодо строків здійснення державної реєстрації речового права, а лише вказує на відтермінування початку дії угоди, яка пов`язана з державною реєстрацією права. Актом приймання-передачі земельної ділянки, підписаним між позивачем та відповідачем, підтверджується факт передання предмету оренди за договором №18 від 15.11.2012. Підписавши акт приймання-передачі земельної ділянки від 16.06.2015 позивач підтвердила свою згоду на початок дії укладення раніше укладеного договору. Таким чином позивач, укладаючи договір оренди №18 від 15.11.2012, була обізнана з його умовами та початком дії, який безпосередньо був пов`язаний з часом державної реєстрації речового права, і після такої реєстрації здійснила передачу земельної ділянки за вищевказаним актом.

У відповіді на відзив, представник позивача зазначив, що дійсно 15.11.2012 позивач підписала з відповідачем договір оренди земельної ділянки строком на 10 років, проте в 2015 році жодних документів з відповідачем не підписувала. Відповідач повернув належний екземпляр договору позивачці після його реєстрації, тобто після 16.06.2015, достеменно коли це було в 2020-2021 позивачка не пам`ятає. Однак після укладення договору на правову допомогу, адвокатом були виявлені не відповідності підпису позивачки на акті приймання-передачі та самому договорі оренди. Оскільки відповідач не зареєстрував в передбаченому законом порядку договір оренди земельної ділянки та акт приймання-передачі до нього від 15.11.2012, що в дійсності підписувався позивачем та відповідачем, а подав на реєстрацію невідомо ким підписані документи, Договір оренди земельної ділянки №18 від 15.11.2012 є неукладеним. Також зазначила, що її волевиявлення щодо відносин оренди обмежувалось кінцевою датою терміну оренди до 15.11.2022, тобто датою в 10 років з дати укладення Договору.

20.07.2023 у справі призначено судово-почеркознавчу експертизу, провадження у цивільній справі зупинено на час проведення експертизи.

18.10.2023 до суду надійшов висновок експерта.

24.10.2023 провадження у справі поновлено.

29.11.2023 підготовче провадження закрито, справу призначено до розгляду.

10.04.2024 судом залишено без розгляду клопотання представника відповідача, адвоката Токар О.М., про визнання поважними причини неподання доказів та долучення доказів до матеріалів справи

Позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримала. Пояснила, що уклала в 2012 році із відповідачем договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Отримувала з того часу орендну плату до 2021 року.

Представник позивача, адвокат Кваша І.В., в судовому засіданні підтримав позовні вимоги.

Відповідач, представник відповідача, адвокат Токар О.М. в судовому засіданні заперечували проти задоволення позову. Відповідач пояснив, що у них із позивачкою був укладений договір оренди земельної ділянки у 2007 році, по закінченню його дії ними був підписаний у 2012 році інший договір оренди. Він подав його на реєстрацію, але оскільки був створений новий реєстраційний орган та була необхідність у виготовлені нових документів, зокрема і кадастрового номеру, реєстрацію договору провели у 2015 році. Він з 2012 року земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 , обробляв та сплачував орендну плату.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши учасників справи та проаналізувавши докази наявні у матеріалах справи у їх сукупності, суд встановив наступні обставини та правовідносини між сторонами.

ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 7125781200:02:001:0087, площею 1,7154 га, що розташована на території Васильківської сільської ради Шполянського ( нині Звенигородського) району Черкаської області, за межами населеного пункту, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 245278,виданого 31 жовтня 2011 року ( а.с. 21-22).

Згідно з Договором оренди землі № 18 від 15.11.2012, укладеним між ФОП ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , остання передала в оренду земельну ділянку площею 1,7154 га, кадастровий номер 7125781200:02:001:0087 ФОП ОСОБА_2 строком на 10 років ( а.с. 13-17).

Відповідно до п. 3.1 Договір діє з моменту його державної реєстрації.

Відповідно до акту приймання-передачі земельної ділянки від 17.06.2015, власник передав, а землекористувач прийняв в користування земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 1,7154 га у тому числі рілля 1,7154 га, на території Васильківської сільської ради, згідно Договору від 15.11.2012 ( а.с. 18-20).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки 312017120 від 10.10.2022, щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 7125781200:02:001:0087 16.06.2015 була проведена державна реєстрація речового права, права оренди, на підставі договору оренди землі №18 від 15.11.2012, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_2 , зі строком ді 10 років ( а.с. 23-24).

Відповідно до Листа-повідомлення від 24.01.2022 ОСОБА_1 повідомила ФОП ОСОБА_2 про те, що бажає розірвати договір оренди № 18 від 15.11.2012, оскільки хоче самостійно господарювати на своїй ділянці та отримувати з цього прибуток. Окрім того, вважала, що орендар не дотримується ротації сівозміни. Просила підписати додаткову угоду про розірвання договору та її екземпляр направити їй поштою чи повідомити будь-яким іншим способом про її підписання. Направлення вказаного листа підтверджується описом вкладення до поштового відправлення та накладною № 4110801335718, фіскальним чеком Укрпошти від 24.01.2022( а.с. 25-29).

19.10.2022 представником позивача , адвокатом Квашею І.В., на адресу ФОП ОСОБА_2 було направлено вимогу повернути 15.11.2022 згідно акту приймання-передачі ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 7125781200:02:001:0087, площею 1,7154 га, що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯК 245278 від 31.10.2011 у зв`язку із закінченням строку дії Договору оренди землі №18 від 15.11.2012; здійснити розрахунки з ОСОБА_1 за Договором оренди землі №18 від 15.11.2012. Направлення вказаного листа підтверджується накладною № 1800108771712 та фіскальним чеком Укрпошти від 21.10.2022 ( а.с. 30-31).

07.11.2022 представником позивача , адвокатом Квашею І.В., на адресу ФОП ОСОБА_2 було направлено досудову вимогу про повернення майна із чужого незаконного володіння. Направлення вимоги підтверджується накладною № 1800108834188 та фіскальним чеком Укрпошти від 08.11.2022 ( а.с. 32-35).

Відповідно до висновку експерта №1046/23-23 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №710/652/23 від 10.10.2023, рукописний текст запису прізвища, імені, по батькові та особистий підпис від імені ОСОБА_1 під Договором оренди земельної ділянки від 15.11.2012 №18, укладеного від її імені з ФОП ОСОБА_2 в розділі «Підписи сторін» в графі «Орендодавець» виконані не ОСОБА_1 ; рукописний текст запису прізвища, імені, по батькові та особистий підпис від імені ОСОБА_1 під Актом приймання-передачі від 17.06.2015 до Договору оренди земельної ділянки від 15.11.2012 №18, укладеного від її імені з ФОП ОСОБА_2 в розділі в графі «Від власника» виконані не ОСОБА_1 ( а. с. 138-145).

Згідно з положеннями ст.3 Земельного Кодексу України ( надалі ЗК України), земельні відносини регулюються Конституцією України, цим Кодексом, а такожприйнятими відповідно до них нормативно-правовими актами.

Земельні відносини - це суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження землею (ч.1 ст. 2 ЗК України).

У ч. 1 ст. 2 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі регулюються Земельним Кодексом України, Цивільним Кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативними актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Відповідно до положень ч.2 ст. 792 ЦК України відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом, зокрема ЗК України, Законом України «Про оренду землі».

Тобто до спірних правовідносин підлягають застосуванню саме спеціальні норми ЗК України та Закону України «Про оренду землі».

За змістом ч.1 ст. 93 ЗК України, статті 1 Закону України «Про оренду землі» , право оренди земельної ділянки - це строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для провадження підприємницької та іншої діяльності, засноване на договорі.

Статтею 13 Закону України «Про оренду землі» визначено, що договір оренди землі це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі укладається у письмовій формі і за бажанням однієї з сторін може бути посвідчений нотаріально (ч.1 ст. 14 Закону України «Про оренду землі», в редакції 05.09.2012).

Отже, зміст прав та обов`язків, що виникають в орендодавця та орендаря земельної ділянки, порядок їх реалізації та виконання опосередковуються договором оренди землі. Зокрема, на підставі договору в орендодавця виникає обов`язок передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а в орендаря обов`язок використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства та сплачувати орендну плату в порядку і розмірі, встановленому договором або законом.

Істотними умовами договору оренди землі є: об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки); строк дії договору оренди; орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату (частина перша статті 15 Закону України «Про оренду землі»).

За змістом статті11ЦКУкраїни цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини, інші юридичні факти.

Згідно із частиною першою статті202ЦКУкраїни правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Дво- чи багатостороннім правочином є погоджена дія двох або більше сторін (частина четверта цієї ж статті).

Згідно із ч.1 ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків. У частині першій ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Велика Палата Верховного Суду у пунктах 6.21-6.24, 6.35-6.38 постанови від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) зазначила про таке:

«У випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, то правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли.

Законодавець за загальним правилом, викладеним у статті218ЦКУкраїни, не передбачає наслідків у виді недійсності правочину у разі недотримання вимог щодо письмової форми правочину, встановлюючи водночас коло доказів, якими одна зі сторін може заперечувати факт вчинення правочину або окремих його частин (письмові докази, засоби аудіо-, відеозапису, інші докази, крім свідчень свідків).

За змістом статей76,102ЦПКУкраїни висновок експерта є доказом обставин, які входять до предмета доказування та встановлення яких потребує наявних у експерта спеціальних знань, тож на його підставі особа може заперечувати факт вчинення правочину.

Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави58ЦКУкраїни, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду потрібно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (якщо немає законодавчих застережень про інше)».

Тобто суду потрібно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (якщо немає законодавчих застережень про інше)».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц зазначала, що суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українита враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість,добросовісність та розумність.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 надав таке тлумачення пункту 6статті 3 ЦК України: «Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Позивач, як у позовній заяві, так і судовому засіданні не заперечувала, що уклала ( підписала) 15 листопада 2012 року, договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки, хоча і екземпляр договору оренди землі від 15 листопада 2012, який повернув їй відповідач, підписаний не нею, що підтверджується висновком експерта №1046/23-23 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №710/652/23 від 10.10.2023 . Зазначила, що отримувала орендну плату з 2012 року по 2021 рік включно, а відповідач користувався земельною ділянкою. Не посилалась на те, що спірна земельна ділянка вибула з її володіння без її волі.

Відповідач, у свою чергу, підтвердив у судовому засіданні, що між сторонами у 2007 році був укладений договір оренди земельної ділянки, строк якого скінчився у 2012 року, та вони уклали з позивачкою у 2012 році новий договір оренди земельної ділянки та він подав його на реєстрацію і користувався земельною ділянкою з 2012, сплачував орендну плату, відповідно з 2012 року.

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з положеннями ч.1 ст. 82 ЦПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, зазначаються в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їхніх представників.

Сторони не надали суду докази нарахування та виплати орендної плати і докази користування земельною ділянкою відповідачем за період з 2012 по 2021 рік включно, разом із тим, такі в силу ч.1 ст. 82 ЦПК України, не підлягають доказуванню, оскільки визнаються сторонами.

Таким чином, за встановлених фактичних обставин у справі, суд дійшов висновку, що між сторонами виникли та тривалий час існували правові відносини з договору оренди землі, про що свідчить користування орендарем земельною ділянкою та виплата орендодавцеві орендної плати, та чого не заперечували сторони.

Звертаючись до суду із вимогою про витребування земельної ділянки, позивач вважала, що строк договору оренди земельної ділянки між сторонами закінчився, оскільки такий був укладений на 10 років, а від так такий закінчився 15.11.2022.

Відповідач не заперечував, що між сторонами укладено договір оренди земельної ділянки строком на 10 років. Разом із тим, вважав, що строк дії договору починається з дня реєстрації речового права, яка відбулась 16.06.2015.

Отже, між сторонами виник спір щодо строку закінчення правовідносин з оренди земельної ділянки.

На час виникнення між сторонами правовідносин з оренди земельної ділянки частина четвертастатті 124 Земельного кодексу України(далі -ЗК України) передбачала, що передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, здійснюється за договором оренди між власником земельної ділянки і орендарем. При цьому, устатті 125 ЗК Українибуло визначено, що право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав. Крім того, частиною п`ятоюстатті 126 ЗК Українибуло передбачено, що право оренди земельної ділянки посвідчується договором оренди землі, зареєстрованим відповідно до закону.

Згідно зістаттею 18 Закону України « Про оренду землі»у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

У постанові від 15 січня 2020 року у справі №322/1178/17 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що обов`язок забезпечити державну реєстрацію договору оренди покладено на орендаря.

Із 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені Законом України від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із Закону України «Про оренду землі» - статті 18 та 20 щодо обов`язкової державної реєстрації договорів оренди землі.

Отже, з 01 січня 2013 року реєстрації підлягає лише право оренди земельної ділянки.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц зазначила «45. Разом з тим, проведення 04 грудня 2013 року державної реєстрації речового права оренди земельної ділянки на підставі вказаного договору оренди землі не може підмінити державну реєстрацію самого договору (державна реєстрація речового права не є державною реєстрацією договору оренди землі), а тому не може впливати на момент набрання чинності договором оренди землі, укладеним до 01 січня 2013 року.

46. Отже, оскільки ДСП "Агрокомплекс" не здійснило державну реєстрацію договору оренди землі, договір між позивачем та відповідачем чинності не набрав і, відповідно вказане сільськогосподарське підприємство не набуло прав орендаря за спірним договором оренди землі.»

Відповідач, посилаючись на умови договору № 18 від 15.11.2012, зазначив, що сторонами у п. 3.1 та 15.1 визначено, що договір діє з моменту його державної реєстрації. Крім того, початок дії договору позивачкою погоджено, оскільки така підписала акт приймання-передачі земельної ділянки16.06.2015.

Разом із тим, у цій справі встановлено, що позивач письмовий договір оренди землі від 15.11.2012 року № 18 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 16.06.2015 , які мають реквізити відповідача, не підписувала; договір оренди від 15.11.2012 не був зареєстрований відповідно до положень Закону, який діяв на час виникнення договірних відносин між сторонами.

Однак, у справі також установлено, що позивач отримувала орендну плату з 2012 та з цього ж часу відповідач користувався земельною ділянкою, що свідчить про передачу земельної ділянки саме у 2012 році, тобто сторони своїми діями підтвердили дію договору саме з 2012 року, і сторони не заперечують, що строк дії договірних відносин 10 років.

Доводи представника відповідача, що у відповідача є інший екземпляр договору від 15.11.2012 та акту приймання-передачі земельної ділянки датований іншою датою, які підписані позивачем, суд не приймає до уваги, оскільки такі докази не надані суду у строки та порядку, встановлені ст. 83 ЦПК України.

Суд також не приймає до уваги доводи відповідача про те, що ним вчасно подано договір оренди на реєстрацію, однак такий не був зареєстрований у зв`язку із зміною органу , уповноваженого на здійснення реєстрації договору та відсутності кадастрового номеру земельної ділянки, оскільки доказів наведеного не надано. Крім того, доводи щодо відсутності кадастрового номеру спростовується відомостями про такий у Державному акті на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 245278,виданого 31 жовтня 2011 року.

За змістом статей 15 і16ЦКУкраїни кожна особа має право на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Згідно із частиною другоюстатті 90 ЗК Українипорушені права власників земельних ділянок підлягають поновленню в порядку, встановленому законом.

Згідно із частиною другоюстатті 152 ЗК Українивласник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Нормами ч.1ст.31ЗУ «Про орендуземлі» договіроренди земліприпиняється вразі закінчення строку, на який його було укладено .

Відповідно до положень ч.1 ст. 34 ЗУ «Про оренду землі» у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором.

Ураховуючи встановлені у справі обставини, зокрема той факт, що сторони дійшли згоди , що строк оренди землі складає 10 років та приступили до його виконання з 15.11.2012 року, а також принцип справедливості та добросовісності, суд дійшов висновку, що строк дії правовідносин з оренди земельної ділянки між сторонами закінчився 15.11.2022.

Відповідно до положень пункту 27 розділу Х Земельного Кодексу України під час дії воєнного стану земельні відносини регулюються з урахуванням таких особливостей:1) вважаються поновленими на один рік без волевиявлення сторін відповідних договорів і без внесення відомостей про поновлення договору до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно договори оренди, суборенди, емфітевзису, суперфіцію, земельного сервітуту, строк користування земельними ділянками щодо яких закінчився після введення воєнного стану до набрання чинностіЗаконом України"Провнесення зміндо деякихзаконодавчих актівУкраїни щодовідновлення системиоформлення праворенди земельнихділянок сільськогосподарськогопризначення таудосконалення законодавстващодо охорониземель",щодо земельнихділянок сільськогосподарськогопризначення: б) приватної власності.

Із урахуванням наведеної норми матеріального права, станом на час розгляду справи, строк орендних правовідносин між сторонами закінчився.

Оскільки відповідач надалі продовжує користуватися належною позивачці земельною ділянкою, та на її письмову вимогу не повернув земельну ділянку, з урахуванням наведених норм матеріального права, чим порушує права позивачки на користування та розпорядження належним їй майном, суд виснував, що існують підстави для усунення позивачці перешкод у користуванні майном шляхом витребування у відповідача належної їй на праві власності земельні ділянки.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки вчиненої на підставі Договору оренди №18 від 15.11.2012, яке зареєстроване Державним реєстратором Шполянського районного управління юстиції Чепур Т.О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис №10069050 від 16.06.2015, суд вважає, що така не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 26 ЗУ « Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно доЦивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що договірні правовідносини між сторонами припинені у зв`язку із закінченням строку оренди земельної ділянки обумовленого сторонами, а саме 15.11.2022, та з урахуванням положень п.27 розділу Х Земельного Кодексу України 15.11.2023, до Державного реєстру прав підлягає внесенню запис про припинення державної реєстрації речового права оренди ФОП ОСОБА_2 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125781200:02:001:0087.

Оскільки позов підлягає частковому задоволенню, із відповідача підлягають стягненню у порядку ч.1 ст. 141 ЦПК України судові витрати позивача зі сплати судового збору пропорційно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2,12,13,76-82,263,264 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позов задовольнити частково.

Витребувати від фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7125781200:02:001:0087, площею 1,7154 га, цільове призначення: для товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Черкаська область, Звенигородський ( колишній Шполянський) район, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна:660179871257.

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути із фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1073 гривні 60 копійок.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги.

Рішення може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 .

Відповідач: фізична особа-підприємець ОСОБА_2 , місце знаходження: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Повний текст рішення складений 19.04.2024.

Суддя О.В.Щербак