Постанова

від 01.08.2024 по справі 710/652/23

ЧЕРКАСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 серпня 2024 року

Справа № 710/652/23Провадження № 22-ц/821/1061/24Категорія: 302090000

Черкаський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого ВасиленкоЛ.І.,

суддів: Карпенко О. В., Новікова О. М.,

секретаря Мунтян К. С.,

учасники справи:

позивач ОСОБА_1 ,

відповідач ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси в порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Токар Ольги Михайлівни на рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 ,від іменіякої дієадвокат КвашаІгор Володимирович,до фізичноїособи-підприємця ОСОБА_3 провитребування майназ чужогонезаконного володіння, у складі судді Щербак О. В., повний текст рішення складений 19 квітня 2024 року,

в с т а н о в и в :

В травні2023року ОСОБА_1 звернулася до суду із вищевказаною позовною заявою.

Позовна заява мотивована тим, що позивач є власником земельної ділянки кадастровий номер 7125781200:02:001:0087, площею 1,7154 га, цільове призначення: для товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Черкаська область, Шполянський район, сільська рада Васильківська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 660179871257, що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯК 245278 від 31.10.2011.

Між позивачем та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_3 укладено Договір оренди землі № 18 від 15.11.2012 строком на 10 років. Таким чином, строк дії Договору закінчився 15.11.2022. Позивач 24.01.2022 повідомила ОСОБА_3 про небажання продовжувати дію Договору оренди та направила додаткову угоду про його розірвання. 21.10.2022 ФОП ОСОБА_3 було направлено вимогу про усунення порушених прав та повернення предмета оренди. 08.11.2022 ФОП ОСОБА_3 було направлено досудову вимогу про повернення майна із чужого незаконного володіння. ОСОБА_3 не повернув земельну ділянку, мотивуючи це тим, що перебіг строку оренди починається не з дати укладення договору, а з дати укладенням акту приймання-передачі земельної ділянки та державної реєстрації. На акті приймання-передачі земельної ділянки міститься допис «від руки» про ніби то дату складення акту від 17.06.2015, в той час як фактично земельна ділянка була передана в оренду одночасно з укладенням Договору 15.11.2012. Також позивач зазначає, що на Договорі оренди та акті приймання-передачі земельної ділянки вбачається невідповідність підпису зі сторони орендодавця з її оригінальним підписом. Тобто в даному випадку має місце підробка документів підписання договору оренди землі особою, яка не мала на те повноважень, що надає право орендарю користуватися земельною ділянкою поза волею її власника ОСОБА_1 понад домовлений між сторонами строк.

Оскільки за результатами проведеної судової почеркознавчої експертизи підпис на договорі оренди та акті приймання-передачі земельної ділянки 17.06.2015 виконані не нею, позивач вважала, що договір оренди землі від 15.11.2012 є неукладеним. Крім того, зазначила, що відповідач не сплачує орендну плату за 2022-2023.

Просила суд, з урахуванням заяви від 21.11.2023, витребувати з чужого незаконного користування у фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 7125781200:02:001:0087, площею 1,7154 га, цільове призначення: для товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Черкаська область, Шполянський район, с/рада Васильківська, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 660179871257; скасувати державну реєстрацію права оренди земельної ділянки вчиненої на підставі Договору оренди № 18 від 15.11.2012, яке зареєстроване Державним реєстратором Шполянського районного управління юстиції Чепур Т. О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис № 10069050 від 16.06.2015.

Короткий зміст рішення суду першої інстанції

РішеннямШполянського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2024 року заявлені вимоги задоволені частково.

Витребувано від фізичної особи-підприємця ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 земельну ділянку з кадастровим номером 7125781200:02:001:0087, площею 1,7154 га, цільове призначення: для товарного сільськогосподарського виробництва, адреса: Черкаська область, Звенигородський (колишній Шполянський) район, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 660179871257.

Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що враховуючи встановлені у справі обставини, зокрема той факт, що сторони дійшли згоди, що строк оренди землі складає 10 років та приступили до його виконання з 15.11.2012, а також принцип справедливості та добросовісності, суд дійшов висновку, що строк дії правовідносин з оренди земельної ділянки між сторонами закінчився 15.11.2022.

Оскільки відповідач надалі продовжує користуватися належною позивачу земельною ділянкою, та на її письмову вимогу не повернув земельну ділянку, чим порушує права позивача на користування та розпорядження належним їй майном, суд виснував, що існують підстави для усунення позивачу перешкод у користуванні майном шляхом витребування у відповідача належної їй на праві власності земельні ділянки.

Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права оренди земельної ділянки вчиненої на підставі Договору оренди № 18 від 15.11.2012, яке зареєстроване Державним реєстратором Шполянського районного управління юстиції Чепур Т. О. в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно про реєстрацію іншого речового права, запис №10069050 від 16.06.2015, суд дійшов висновку, що така вимога не підлягає задоволенню.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» відомості про речові права на земельну ділянку, похідні від права власності, що припиняються після завершення строку дії відповідного договору, містяться в Державному реєстрі прав з дня державної реєстрації набуття речового права до дня закінчення строку дії договору, що обраховується відповідно доЦивільного кодексу України. Після закінчення строку дії договору державна реєстрація речового права припиняється за допомогою програмних засобів ведення Державного реєстру прав.

Таким чином, оскільки судом встановлено, що договірні правовідносини між сторонами припинені у зв`язку із закінченням строку оренди земельної ділянки обумовленого сторонами, а саме 15.11.2022, та з урахуванням положень п. 27 розділу Х Земельного Кодексу України 15.11.2023, до Державного реєстру прав підлягає внесенню запис про припинення державної реєстрації речового права оренди ФОП ОСОБА_3 на земельну ділянку з кадастровим номером 7125781200:02:001:0087.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги

Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу

Не погоджуючисьз рішеннямсуду першоїінстанції,представник ОСОБА_3 адвокат Токар О. М. подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Шполянського районного суду Черкаської області від 10 квітня 2024 року та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скрага мотивована тим, що у скаржника з позивачем був укладений Договір оренди земельної ділянки у 2007 році, по закінченню його дії 15.11.2012 позивач підписала з відповідачем Договір оренди земельної ділянки.

Відповідно до п. 3.1 Договору оренди землі № 18 від 15.11.2012 сторонами узгоджено, що Договір укладено строком на 10 років з урахуванням періоду ротації основної сівозміни. Договір діє з моменту його державної реєстрації. Також розділом 15 п. 15.1 Договору передбачено, що договір набирає чинності після підписання сторонами та його державної реєстрації. Договір не містить обмежень щодо строків здійснення державної реєстрації речового права, а лише вказує на відтермінування початку дії угоди, яка пов`язана з державною реєстрацією права. Актом приймання-передачі земельної ділянки, підписаним між позивачем та відповідачем, підтверджується факт передання предмету оренди за договором №18 від 15.11.2012. Підписавши акт приймання-передачі земельної ділянки від 16.06.2015 позивач підтвердила свою згоду на початок дії раніше укладеного Договору. Таким чином позивач, укладаючи Договір оренди №18 від 15.11.2012, була обізнана з його умовами та початком дії, який безпосередньо був пов`язаний з часом державної реєстрації речового права, і після такої реєстрації здійснила передачу земельної ділянки за вищевказаним актом.

Вказує, що ФОП ОСОБА_3 з 2012 року земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 , обробляв та сплачував орендну плату, що не заперечувалось позивачем. Сплату орендної плати позивач отримувала до 2021 року, а в 2022-2023 роках позивач свідомо відмовлялась від отримання орендної плати, так як мала намір використовувати факт неотримання оренди як підставу для припинення договірних зобовязань з відповідачем в судовому порядку.

Відзив на апеляційну скаргу

Представник ОСОБА_1 адвокат Кваша І. В. надав відзив на апеляційну скаргу, в якому зазначив, що доводи апеляційної скарги є необґрунтованими та не спростовують правильності висновків суду першої інстанції, тому рішення суду є законним, обґрунтованим, у зв`язку із чим просить залишити рішення без змін, а подану апеляційну скаргу - залишити без задоволення.

Зазначив, що скаржник надав для реєстрації Договір оренди землі, який позивач не підписувала, що було встановлено в суді першої інстанції, шляхом проведення експертизи. Також в судовому засіданні було визнано відповідачем, за 2022-2023 роки орендна плата за користування земельною ділянкою позивачу сплачена не була.

Також зауважив, що відповідач не вчинив жодних дій спрямованих на мирне врегулювання спору чи реальне здійснення оплати.

Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанцій

ОСОБА_1 належить на праві власності земельна ділянка з кадастровим номером 7125781200:02:001:0087, площею 1,7154 га, що розташована на території Васильківської сільської ради Шполянського (нині Звенигородського) району Черкаської області, за межами населеного пункту, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку серія ЯК № 245278, виданого 31 жовтня 2011 року (Т. 1 а.с. 21-22).

Згідно з Договором оренди землі № 18 від 15.11.2012, укладеним між ФОП ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , остання передала в оренду земельну ділянку площею 1,7154 га, кадастровий номер 7125781200:02:001:0087 ФОП ОСОБА_3 строком на 10 років (Т. 1 а.с. 13-17).

Відповідно до п. 3.1 Договір діє з моменту його державної реєстрації.

Згідно акту приймання-передачі земельної ділянки від 17.06.2015, власник передав, а землекористувач прийняв в користування земельну ділянку № НОМЕР_1 загальною площею 1,7154 га у тому числі рілля 1,7154 га, на території Васильківської сільської ради, згідно Договору від 15.11.2012 (Т. 1 а.с. 18-20).

Відповідно до Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборони відчуження об`єктів нерухомого майна, номер інформаційної довідки 312017120 від 10.10.2022, щодо об`єкта нерухомого майна земельної ділянки з кадастровим номером 7125781200:02:001:0087 16.06.2015 була проведена державна реєстрація речового права, права оренди, на підставі Договору оренди землі №18 від 15.11.2012, укладеного між ОСОБА_1 та ФОП ОСОБА_3 , зі строком ді 10 років (Т. 1 а.с. 23-24).

Згідно Листа-повідомлення від 24.01.2022 ОСОБА_1 повідомила ФОП ОСОБА_3 про те, що бажає розірвати Договір оренди № 18 від 15.11.2012, оскільки хоче самостійно господарювати на своїй ділянці та отримувати з цього прибуток. Окрім того, вважала, що орендар не дотримується ротації сівозміни. Просила підписати додаткову угоду про розірвання Договору та її екземпляр направити їй поштою чи повідомити будь-яким іншим способом про її підписання. Направлення вказаного листа підтверджується описом вкладення до поштового відправлення та накладною № 4110801335718, фіскальним чеком Укрпошти від 24.01.2022 (Т. 1 а.с. 25-29).

19.10.2022 представником позивача, адвокатом Квашею І. В., на адресу ФОП ОСОБА_3 було направлено вимогу повернути 15.11.2022 згідно акту приймання-передачі ОСОБА_1 земельну ділянку кадастровий номер 7125781200:02:001:0087, площею 1,7154 га, що належить їй на підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія та номер ЯК 245278 від 31.10.2011 у зв`язку із закінченням строку дії Договору оренди землі №18 від 15.11.2012; здійснити розрахунки з ОСОБА_1 за Договором оренди землі №18 від 15.11.2012. Направлення вказаного листа підтверджується накладною № 1800108771712 та фіскальним чеком Укрпошти від 21.10.2022 (Т. 1 а.с. 30-31).

07.11.2022 представником позивача, адвокатом Квашею І. В., на адресу ФОП ОСОБА_3 було направлено досудову вимогу про повернення майна із чужого незаконного володіння. Направлення вимоги підтверджується накладною № 1800108834188 та фіскальним чеком Укрпошти від 08.11.2022 (Т. 1 а.с. 32-35).

Відповідно до висновку експерта №1046/23-23 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №710/652/23 від 10.10.2023, рукописний текст запису прізвища, імені, по батькові та особистий підпис від імені ОСОБА_1 під Договором оренди земельної ділянки від 15.11.2012 №18, укладеного від її імені з ФОП ОСОБА_3 в розділі «Підписи сторін» в графі «Орендодавець» виконані не ОСОБА_1 ; рукописний текст запису прізвища, імені, по батькові та особистий підпис від імені ОСОБА_1 під Актом приймання-передачі від 17.06.2015 до Договору оренди земельної ділянки від 15.11.2012 №18, укладеного від її імені з ФОП ОСОБА_3 в розділі в графі «Від власника» виконані не ОСОБА_1 (Т. 1 а. с. 138-145).

Мотивувальна частина

Позиція Черкаського апеляційного суду

Відповідно дост. 129 Конституції Україниоднією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно дост. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободтаке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.

Згідно ч. 1ст. 368 ЦПК Українисправа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою.

Учасники справи належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника ОСОБА_1 адвокатаЧучупаки Т. В., перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, колегія суддів приходить до наступного.

Мотиви, з яких виходить Черкаський апеляційний суд, та застосовані норми права

Частина 3 ст. 3 ЦПК України передбачає, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (ч. 4 ст. 263 ЦПК України).

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги (ч. 1 ст. 367 ЦПК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Згідно зі ст. 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

Статтею 10 ЦПК визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права.

Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Відповідно до ч. ч. 1, 2, 5ст. 263ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Рішення суду першої інстанції відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Згідно ч. 1 ст. 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до ч. 3 ст. 6 ЦК України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд.

Частина 1 ст. 627 ЦК України передбачає принцип свободи договору, зокрема, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Отже, сторони в договорі мають право зазначати про момент та умови припинення дії договору, відмінні від законодавчо встановлених, оскільки таке право прямо передбачено принципами свободи договору та закріплено загальними нормами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 2 ЗУ «Про оренду землі» передбачено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються ЗК України, ЦК України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

За договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов`язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння та користування за плату (ст. 792 ЦК України).

Відповідно до ст. 13 ЗУ «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Договір оренди землі припиняється серед іншого в разі закінчення строку, на який його було укладено. У разі припинення договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором (ст.ст. 31, 34 ЗУ «Про оренду землі»).

Згідно ст. 18 ЗУ «Про оренду землі» у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, договір оренди землі набирає чинності після його державної реєстрації.

Статтею 20 ЗУ «Про оренду землі» також передбачалось, що укладений договір оренди землі підлягає державній реєстрації.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (провадження № 14-144цс18) зроблено правовий висновок про те, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.

За змістом законодавчого регулювання, наведеного як у загальних положеннях про правочини, так і в спеціальних приписах глави58ЦКУкраїни, якщо договір оренди (найму) будівлі хоча й має ознаки неукладеного, але виконувався обома його сторонами, то така обставина захищає відповідний правочин від висновку про неукладеність, і в подальшому він розглядається як укладений та чинний, якщо тільки не є нікчемним чи оспорюваним з інших підстав.

Тобто суду потрібно встановити не просто факт використання спірного майна орендарем, а й те, чи сплачував орендар за таке використання орендодавцю та його правонаступникам і чи приймали вони таку оплату.

У разі якщо договір виконувався обома сторонами (зокрема, орендар користувався майном і сплачував за нього, а орендодавець приймав платежі), то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір оренди вважається укладеним та може бути оспорюваним (якщо немає законодавчих застережень про інше)».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 23 червня 2020 року у справі № 696/1693/15-ц зазначала, що суди мають керуватися вимогами пункту 6 частини першоїстатті 3 ЦК Українита враховувати загальні засади цивільного законодавства, зокрема справедливість, добросовісність та розумність.

Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду в постанові від 10 квітня 2019 року у справі № 390/34/17 надав таке тлумачення пункту 6статті 3 ЦК України: «Добросовісність - це певний стандарт поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Суд першої інстанції встановив, що позивач, як у позовній заяві, так і судовому засіданні не заперечувала, що уклала (підписала) 15 листопада 2012 року, договір оренди належної їй на праві власності земельної ділянки, хоча і екземпляр договору оренди землі від 15 листопада 2012, який повернув їй відповідач, підписаний не нею, що підтверджується висновком експерта №1046/23-23 за результатами проведення судової почеркознавчої експертизи у справі №710/652/23 від 10.10.2023. Зазначила, що отримувала орендну плату з 2012 року по 2021 рік включно, а відповідач користувався земельною ділянкою. Не посилалась на те, що спірна земельна ділянка вибула з її володіння без її волі.

Відповідач, у свою чергу, підтвердив у судовому засіданні, що між сторонами у 2007 році був укладений договір оренди земельної ділянки, строк якого скінчився у 2012 року, та вони уклали з позивачем у 2012 році новий договір оренди земельної ділянки та він подав його на реєстрацію і користувався земельною ділянкою та відповідно сплачував орендну плату з 2012 року.

Окремо момент укладення всіх видів договорів визначено у ст. ст. 638, 640 ЦК України (в редакції, що діяла станом на дату підписання договору). Зокрема, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір є укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції. Якщо відповідно до акта цивільного законодавства для укладення договору необхідні також передання майна або вчинення іншої дії, договір є укладеним з моменту передання відповідного майна або вчинення певної дії. Договір, що підлягає державній реєстрації, є укладеним з моменту його державної реєстрації.

З 01 січня 2013 року набрали чинності зміни, внесені ЗУ від 11 лютого 2010 року № 1878-VI «Про внесення змін до ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», якими з тексту статей 182, 640, 657, 732, 745 ЦК України виключено посилання щодо державної реєстрації правочинів, а із ЗУ «Про оренду землі» були виключені ст. ст. 18 та 20 про обов`язковість державної реєстрації договорів оренди землі.

Тобто, з 01 січня 2013 року право оренди землі стало виникати тільки з моменту державної реєстрації іншого речового права (оренди землі) в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, однак ні вказаний Закон, ні інші нормативно-правові акти у сфері земельних відносин не встановлювали вимогу щодо обов`язкової перереєстрації речових прав, що виникли до набрання ним чинності, в такому реєстрі, та зміну моменту набуття ними чинності.

Згідно з роз`ясненнями Державної реєстраційної служби України № 2951/05-15-13 від 06 серпня 2013 року «Щодо запобігання випадків подвійної реєстрації прав оренди на земельну ділянку за різними набувачами» з метою недопущення одночасного існування державної реєстрації декількох прав оренди на одну земельну ділянку, у випадку проведення державної реєстрації права оренди на земельну ділянку, сформовану у результаті виділення в натурі (на місцевості) земельних ділянок власникам земельних часток (паїв), державному реєстратору слід запитувати інформацію про наявність або відсутність зареєстрованих договорів у органів, що здійснювали таку реєстрацію.

Скаржник, пославшись на умови договору № 18 від 15.11.2012, зазначив, що сторонами у п. 3.1 та 15.1 визначено, що договір діє з моменту його державної реєстрації. Крім того, початок дії договору позивачем погоджено, оскільки вона підписала акт приймання-передачі земельної ділянки 16.06.2015.

Проте, судом першої інстанції встановлено, що позивач письмовий договір оренди землі від 15.11.2012 № 18 та акт приймання-передачі земельної ділянки від 16.06.2015, які мають реквізити відповідача, не підписувала; договір оренди від 15.11.2012 не був зареєстрований відповідно до положень Закону, який діяв на час виникнення договірних відносин між сторонами.

Також суд першої інстанції вірно встановив, що позивач отримувала орендну плату з 2012 та з цього ж часу відповідач користувався земельною ділянкою, що свідчить про передачу земельної ділянки саме у 2012 році, тобто сторони своїми діями підтвердили дію договору саме з 2012 року, і сторони не заперечують, що строк дії договірних відносин становив 10 років.

При цьому договір не містив окремих домовленостей про початок відліку нового строку його дії порівняно з тим, що встановлений п. п. п. 3.1 та 15.1.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що реєстрація договору від 18.06.2015 не може свідчити про те, що саме з цієї дати набули чинності права та обов`язки за договором, оскільки договір почав діяти з 2012 року з моменту виконання прав та обовязків сторін договору.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що договірні правовідносини між сторонами припинені у зв`язку із закінченням строку оренди земельної ділянки обумовленого сторонами, а саме 15.11.2022.

Доводи скаржника в апеляційній скарзі про те, що ФОП ОСОБА_3 з 2012 року земельну ділянку, яка належить ОСОБА_1 , обробляв та сплачував орендну плату, що не заперечувалось позивачем, що сплату орендної плати позивач отримувала до 2021 року, а в 2022-2023 роках позивач свідомо відмовлялась від отримання орендної плати, так як мала намір використовувати факт неотримання оренди як підставу для припинення договірних зобов`язань з відповідачем, колегія суддів вважає безпідставними, з огляду на те, що вони зводяться до незгоди з висновками суду стосовно встановлених обставин справи та спрямовані на переоцінку доказів у справі.

Більш того, суд першої інстанції на вказані доводи відповідача дав чіткі та обґрунтовані відповіді, які відповідають нормам чинного законодавства та з яким погоджується колегія суддів.

Інші твердження колегією суддів перевірені та визнані такими, що не впливають на законність оскаржуваного рішення.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE (Серявін та інші проти України), №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

При цьому апеляційний суд враховує, що як неодноразово вказував Європейський суд з прав людини, право на вмотивованість судового рішення сягає своїм корінням більш загального принципу, втіленого вКонвенції про захист прав людини і основоположних свобод, який захищає особу від сваволі; рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (пункти 29, 30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994 року у справі «РуїзТоріха проти Іспанії»). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (пункт 2 рішення ЄСПЛ від 27 вересня 2001 року у справі «Гірвісаарі проти Фінляндії»).

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що вирішуючи даний спір, суд першої інстанції повно, всебічно та об`єктивно з`ясувавши обставини справи, оцінивши надані сторонами докази, дійшов вірного висновку про задоволення позовних вимог.

Оскільки апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанції немає.

Керуючись ст.ст.374,375,381,382,383,384ЦПК України,апеляційний суд,-

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Токар Ольги Михайлівни залишити без задоволення.

Рішення Шполянського районногосуду Черкаськоїобласті від10квітня 2024 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення, в порядку та за умов визначених ЦПК України.

Повний текст постанови складено 01 серпня 2024 року.

Головуючий Л. І. Василенко

Судді: О. В. Карпенко

О. М. Новіков