Рішення

від 22.04.2024 по справі 200/1095/24

ДОНЕЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Україна

Донецький окружний адміністративний суд

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року Справа№200/1095/24

Донецький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Логойди Т.В.,

розглянувши в порядку письмового провадження (за правилами спрощеного позовного провадження) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, третя особа комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки», про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії,

в с т а н о в и в:

25 лютого 2024 року ОСОБА_1 через свого представника (адвоката) та підсистему «Електронний суд» Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи звернулася до суду з вказаним адміністративним позовом (позов зареєстрований в суді 26 лютого 2024 року), в якому просила:

- визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, що полягає у не утворенні комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 09 березня 2022 року у місті Маріуполі Донецької області з громадянкою України ОСОБА_1 , та не вчиненні дій, передбачених п. 141І№ Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337;

- зобов`язати Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці утворити комісію із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався 09 березня 2022 року у місті Маріуполі Донецької області з громадянкою України ОСОБА_1 , та вчинити дії, передбачені п. 141І№ Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року № 337.

Також просила стягнути з відповідача на її користь сплачені суми судового збору в розмірі 968,96 грн. та гонорару адвоката за надання правничої допомоги в розмірі 15 000 грн.

Позов обґрунтовувала тим, що 09 березня 2022 року близько 14 год. 40 хв. під час перебування на робочому місці у місті Маріуполі Донецької області в процесі виконання трудових обов`язків з нею як із завідувачем дитячим неврологічним відділенням, лікарем неврологом-дитячим комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» під час авіаційного удару стався нещасний випадок, внаслідок чого їй заподіяно шкоду здоров`ю, після чого вона тривалий час проходила лікування як в Україні, так і за кордоном.

Про нещасний випадок засобами мобільного зв`язку повідомила усно роботодавця за першої можливості, а 29 травня 2023 року письмово; крім того, звернулася до роботодавця з письмовою заявою про початок розслідування нещасного випадку. Від роботодавця їй стало відомо, що ним від свідків були отримані письмові пояснення, а також до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці направлено повідомлення про нещасний випадок.

Проте відповідачем спеціальна комісія з розслідування нещасного випадку, що стався з нею (тобто, комісія, яка має визначити чи не пов`язаний нещасний випадок з виробництвом, і, як наслідок, скласти акти за формою Н-1), утворена не була; розслідування нещасного випадку так і не відбувалося, чим допущена протиправна бездіяльність.

Крім того, на запит її адвоката відповідач повідомив про те, що на даний час немає можливості утворити спеціальну комісію для розслідування зазначеного нещасного випадку; факт настання нещасного випадку з позивачем зареєстровано, і подальше розслідування буде організовано і проведено після припинення воєнних (бойових) дій або заходів правового режиму надзвичайного стану.

Вважала, що відповідачем допущена протиправна бездіяльність, що унеможливлює проведення щодо неї спеціального розслідування нещасного випадку, унеможливлює подальше звернення позивача до територіального орану Пенсійного фонду України із заявою про отримання страхових виплат та соціальних послуг, передбачених законом. Відтак, вона не має можливості реалізувати конституційне право на соціальний захист у разі втрати працездатності, що передбачене ст. 46 Конституції України.

Ухвалою Донецького окружного адміністративного суду від 11 березня 2024 року поновлено пропущений строк звернення до суду з позовом.

Відповідач подав відзив на позовну заяву та доповнення до нього, в яких зазначав, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2022 року №679-р «Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області» наказано організувати та провести обов`язкову евакуацію населення Донецької області.

На виконання вказаного розпорядження представники Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці завдань продовжують вживати усіх можливих заходів щодо евакуації у безпечні райони та організації подальшої роботи у віддаленому доступі, що, в свою чергу, потребує значних витрат часу та зусиль.

Відповідно до п. 1 Положення про Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці, що затверджено наказом Державної служби України з питань праці від 03 серпня 2023 року № 169, повноваження Міжрегіонального управління поширюються на територію Донецької та Луганської областей.

Для забезпечення виконання покладених на Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці завдань та з метою збереження життя та здоров`я працівників в умовах воєнного стану, в управлінні запроваджено роботу у штатному режимі та поза межами адміністративних будівель (дистанційно) із застосуванням електронних комунікацій та технологій.

Так, відповідно до Переліку працівників Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, яким закріплюється робоче місце, що є додатком до наказу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 26 червня 2023 року№465/СХ «Про закріплення робочих місць працівників Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці», за працівниками відділу розслідування, аналізу, обліку виробничого травматизму та аварій (розд. VII Переліку) закріплено робоче місто за адресою: Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82.

Відповідно до Списку державних службовців та працівників Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, щодо яких запроваджується дистанційна робота на період дії правового режиму воєнного стану з 01 вересня 2023 року, що є додатком до наказу Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці від 31 серпня 2023 року №90/СХ-АГ «Про затвердження списку працівників Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці, щодо яких запроваджується дистанційна робота на період дії правового режиму воєнного стану», до працівників відділу розслідування, аналізу, обліку виробничого травматизму та аварій (розд. 7 Списку) запроваджується дистанційна робота на період дії правового режиму воєнного стану з 01 вересня 2023 року.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309 затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією (зі змінами).

Згідно з цим Наказом Маріупольський район, зокрема місто Маріуполь Донецької області, де зареєстровано комунальне некомерційне підприємство Маріупольської 3 міської ради «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» і де 09 березня 2022 року о 14 год. 40 хв., внаслідок воєнних (бойових) дій, стався нещасний випадок з позивачем, входить до зазначеного переліку територій, які тимчасово окуповані Російською Федерацією території України.

Покровська міська територіальна громада входить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії, території можливих бойових дій.

Крім того, зв`язок з комунальним некомерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» не є можливим, оскільки воно знаходиться на окупованій території.

Відповідач вважав неможливим утворити комісію та провести розслідування (спеціальне розслідування) через загрозу життю та здоров`ю членам комісії, пов`язану з веденням воєнних (бойових) дій.

Після припинення воєнних (бойових) дій або заходів правового режиму надзвичайного стану розслідування відповідно до вимог законодавства буде відновлено.

Вважав, що в спірних правовідносинах діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Просив в задоволенні позову відмовити.

Крім того, відповідач вважав, що виходячи з предмета та підстав позову, враховуючи наявність в матеріалах справи двох адвокатських запитів, розгляд справи у спрощеному провадженні, обґрунтування позову одним нормативним (проаналізованим) документом, а саме Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, сума гонорару адвокату в розмірі 15000 грн., що зазначена в позовній заяві, є не справедливою, не співмірною та такою, що не підлягає стягненню в повному обсязі.

Позивач через свого представника подав відповідь на відзив, якою підтримав доводи позовної заяви.

Також зазначав, зокрема, що п. 14121 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, передбачає можливість проведення засідання спеціальною комісією з розслідування нещасного випадку з використанням конференц-зв`язку (дистанційно). Крім того, у разі коли комісія із спеціального розслідування не має доступу на територію підприємства (установи, організації) у зв`язку з веденням бойових дій або його тимчасовою окупацією чи існує загроза техногенної, екологічної катастрофи, такий протокол складається на підставі акта, складеного роботодавцем у довільній формі, в якому він фіксує обстановку на робочому місці, стан машин, механізмів, обладнання, устатковання, у якому вони перебували на момент настання нещасного випадку, використовуючи для цього наявну технічну документацію, дані бухгалтерського обліку, копії документів, що підтверджують право власності на майно (у разі знищення їх оригіналів), фото- та/або відеоматеріали, які перебувають у його розпорядженні, пояснення свідків тощо (у такому випадку в протоколі огляду місця, в якому стався нещасний випадок, робиться відповідна відмітка із зазначенням документів, на підставі яких його було складено).

Відповідачем не надано жодного належного та допустимого доказу, яким би підтверджувались факти вжиття заходів, спрямованих на утворення комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, а також безпосереднє його проведення.

Просив задовольнити позов.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з 01 серпня 1990 року працює у комунальному некомерційному підприємстві Маріупольської міської ради «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» (далі - роботодавець позивача) на посаді завідувача дитячого неврологічного відділення, лікаря невролога-дитячого; з 01 жовтня 2023 року дію трудового договору призупинено, і з того часу вона заробітну плату не отримує.

Вказані обставини підтверджуються довідкою комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» від 08 січня 2024 року №4.

09 березня 2022 року приблизно о 14 год. 40 хв. під час перебування на робочому місці у місті Маріуполі Донецької області в процесі виконання трудових обов`язків під час авіаційного бомбардування лікарні з позивачем стався нещасний випадок - її придавило бетонною стіною, внаслідок чого їй заподіяно шкоду здоров`ю (компресійний перелом тілу хребця Тh 12 І ст., потреба у частковому сторонньому догляді, що підтверджується, зокрема, медичними довідками від 01 березня 2022 року №1629, від 28 березня 2022 року №209).

Після отриманих травм позивач тривалий час (протягом 2022 - 2024 років) проходила лікування як в Україні, так і за кордоном (вказані обставини підтверджуються, зокрема, завіреними копіями наступних документів: інформаційна карта лікарняного лікування від 22 квітня 2022 року № 65041816984, що складена Університетським клінічним центром Варшавського медичного університету (м. Варшава, Республіка Польща); виписка із медичної карти амбулаторного хворого КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» (м. Київ) від 25 травня 2023 року; консультативний висновок спеціаліста консультативного поліклінічного відділення державної установи «Інститут нейрохірургії ім. академіка А.П. Ромоданова НАМН України» від 25 травня 2023 року № 23-36119; консультативний висновок спеціаліста державної установи «Інститут травматології та ортопедії НАМН України» від 09 серпня 2023 року № 279574-486170; виписка з неврологічного відділення КНП «Обласна лікарня інтенсивного лікування м. Маріуполь» (м. Київ) від 31 серпня 2023 року № 589; довідка Центру Лікувальної Реабілітації (м. Варшава, Республіка Польща) від 24 листопада 2023 року; консультативний висновок КНП «Консультативний діагностичний центр Печерського району м. Києва» від 05 січня 2024 року).

Про нещасний випадок позивач повідомила свого роботодавця за першої можливості засобами мобільного зв`язку, а 29 травня 2023 року письмово.

Вказані обставини не є спірними.

09 червня 2023 року о 10 год. 00 хв. роботодавцем позивача до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці направлено повідомлення про нещасний випадок за формою згідно з додатком 2 до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337,

В повідомленні зазначені кандидатури представників установи для включення їх до складу спеціальної комісії (в п. 8 повідомлення); причина несвоєчасності передання повідомлення у зв`язку з бойовими діями і заявою потерпілої (п. 10 повідомлення).

Повідомлення зареєстровано відповідачем 12 червня 2023 року під вхідним № 3322/СХ/1-23.

Листом від 13 червня 2023 року № СХ/1/3421-23 Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (за результатом розгляду повідомлення) повідомило роботодавця позивача про те, що місто Маріуполь Донецької області, де зареєстровано комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» і де з позивачем стався нещасний випадок, входить до переліку територій, які тимчасово окуповані Російською Федерацією, тому немає можливості утворити спеціальну комісію для розслідування нещасного випадку; факт настання нещасного випадку з позивачем зареєстровано, і подальше розслідування буде організовано і проведено після припинення воєнних (бойових) дій або заходів правового режиму надзвичайного стану.

Про вказані обставини позивач дізналася з листа свого роботодавця від 05 лютого 2024 року № 13 (на запит свого адвоката від 29 січня 2024 року № 17 щодо призначення, проведення та результатів спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 09 березня 2022 року, з наданням копій його матеріалів), до якого були додані копії наведених документів.

Листом від 01 лютого 2024 року №СХ/1/987-24 Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці (на адвокатський запит від 30 січня 2024 року № 18 щодо призначення, проведення та результатів спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 09 березня 2022 року, з наданням копій його матеріалів) повідомило представника позивача про те, що місто Маріуполь Донецької області, де зареєстровано комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» і де з позивачем стався нещасний випадок, входить до переліку територій, які тимчасово окуповані Російською Федерацією. Тому Міжрегіональне управління, керуючись п. 141І? Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, на даний час не має можливості утворити спеціальну комісію для розслідування зазначеного нещасного випадку, про що листом від 13 червня 2023 року №СХ/1/3421-23 було повідомлено керівництво комунального некомерційного підприємства Маріупольської міської ради «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки». Разом з тим у відповідності до п. 141І? цього Порядку факт настання нещасного випадку із завідувачкою дитячим неврологічним відділенням, лікарем неврологом-дитячим ОСОБА_1 Міжрегіональним управлінням зареєстровано; подальше розслідування буде організовано і проведено після припинення воєнних (бойових) дій або заходів правового режиму надзвичайного стану.

Отже, відповідачем спеціальна комісія з розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем 09 березня 2022 року у місті Маріуполі Донецької області, утворена не була.

Судом також встановлено, що з 24 лютого 2022 року Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-ІХ, в Україні введено воєнний стан, який діє і натепер.

02 серпня 2022 року набрало чинності розпорядження Кабінету Міністрів України від 02 серпня 2022 року № 679-р «Про проведення обов`язкової евакуації населення Донецької області», яким вирішено провести обов`язкову евакуацію населення Донецької області у безпечні райони інших областей.

Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22 грудня 2022 року № 309, що зареєстрований в Міністерстві юстиції України 23.12.2022 року за № 1668/39004, затверджено Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. До розділу ІІ «Тимчасово окуповані Російською Федерацією території України» цього Переліку внесена вся територія Маріупольського району з датою початку тимчасової окупації 05 березня 2022 року, дата завершення відсутня.

Дослідивши матеріали справи, вирішивши питання чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються, чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження, які правові норми належить застосувати до цих правовідносин, суд дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає, зокрема, право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності.

Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними.

Статтею 29 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» визначено, що страхуванню від нещасного випадку підлягають:

1) особи, які працюють на умовах трудового договору (контракту), гіг-контракту, іншого цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, на підприємствах, в установах, організаціях незалежно від форми власності та господарювання, зокрема які є резидентами Дія Сіті, у тому числі в іноземних дипломатичних та консульських установах, інших представництвах нерезидентів або у фізичних осіб, а також обрані на виборні посади в органах державної влади, органах місцевого самоврядування та в інших органах, фізичні особи - підприємці, особи, які провадять незалежну професійну діяльність, члени фермерського господарства, якщо вони не належать до осіб, які підлягають страхуванню від нещасного випадку на інших підставах;

2) здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої, післядипломної освіти, залучені до будь-яких робіт під час, перед або після занять, під час занять, коли вони набувають професійних навичок, у період проходження виробничої практики (стажування), виконання робіт на підприємствах.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування» нещасний випадок - обмежена в часі подія або раптовий вплив на працівника небезпечного виробничого фактора чи середовища, що сталися у процесі виконання ним трудових обов`язків, внаслідок яких заподіяно шкоду здоров`ю або настала смерть.

Відповідно до ч. 2 та 3 ст. 30 вказаного Закону факт нещасного випадку на виробництві або професійного захворювання розслідується в порядку, затвердженому Кабінетом Міністрів України відповідно до Закону України "Про охорону праці".

Підставою для оплати потерпілому витрат на проведення професійної реабілітації, оплати соціальних послуг, а також для здійснення страхових виплат є акт розслідування нещасного випадку або акт розслідування професійного захворювання (отруєння) за встановленими формами.

Статтею 171 Кодексу законів про працю України визначено, що роботодавець повинен проводити розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві відповідно до порядку, встановленого Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ст. 22 Закону України «Про охорону праці» роботодавець повинен організовувати розслідування та вести облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій відповідно до положення, що затверджується Кабінетом Міністрів України за погодженням з всеукраїнськими об`єднаннями профспілок.

За підсумками розслідування нещасного випадку, професійного захворювання або аварії роботодавець складає акт за встановленою формою, один примірник якого він зобов`язаний видати потерпілому або іншій заінтересованій особі не пізніше трьох днів з моменту закінчення розслідування.

У разі відмови роботодавця скласти акт про нещасний випадок чи незгоди потерпілого з його змістом питання вирішуються посадовою особою органу державного нагляду за охороною праці, рішення якої є обов`язковим для роботодавця.

Рішення посадової особи органу державного нагляду за охороною праці може бути оскаржене у судовому порядку.

Отже, статтею 171 Кодексу законів про працю України та статтею 22 Закону України «Про охорону праці» організація та проведення розслідування нещасних випадків, професійних захворювань і аварій на виробництві, покладається на роботодавця, що відбувається в порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337 затверджений Порядок розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві.

Цей Порядок визначає процедуру проведення розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що сталися з особами, визначеними частиною першою статті 29 Закону України Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування (пункт 1 Порядку).

Згідно з п.п. 9 та 10 зазначеного Порядку розслідування (спеціальне розслідування) проводиться у разі настання нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння), у тому числі про які своєчасно не повідомлено роботодавцю чи внаслідок яких втрата працездатності потерпілого настала не одразу.

Строк давності для розслідування нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) на виробництві становить три роки з дня їх настання.

У разі встановлення факту нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) рішенням суду розслідування проводиться незалежно від дати їх настання.

Спеціальному розслідуванню підлягають: нещасні випадки із смертельними наслідками; групові нещасні випадки; випадки смерті працівників під час виконання ними трудових (посадових) обов`язків; гострі професійні захворювання (отруєння), що призвели до тяжких чи смертельних наслідків; нещасні випадки, факт настання яких встановлено у судовому порядку, а підприємство (установа, організація), на якому вони сталися, ліквідовано без правонаступника; нещасні випадки, що спричинили тяжкі наслідки, у тому числі з можливою інвалідністю потерпілого; випадки зникнення працівника під час виконання трудових (посадових) обов`язків; нещасні випадки з особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства; нещасні випадки, що сталися з особами, фактично допущеними до роботи без оформлення трудового договору (контракту).

Відповідно до п. 8 зазначеного Порядку у разі отримання інформації про нещасний випадок та/або гостре професійне захворювання (отруєння) від безпосереднього керівника робіт, повідомлення від закладу охорони здоров`я, заяви потерпілого, членів його сім`ї чи уповноваженої ним особи тощо роботодавець зобов`язаний протягом однієї доби повідомити підприємствам (установам, організаціям), зазначеним в абзацах четвертому - дев`ятому цього пункту, з використанням засобів зв`язку та не пізніше наступного робочого дня надати на паперовому носії повідомлення згідно з додатком 2.

Для випадків, що підлягають спеціальному розслідуванню, у повідомленні про нещасний випадок, що надається територіальному органові Держпраці, роботодавцем зазначаються кандидатури представників підприємства (установи, організації) та уповноваженого органу чи наглядової ради підприємства (у разі її утворення) (із зазначенням їх прізвища, імені, по батькові, посади, контактних телефонів) для включення їх до складу спеціальної комісії.

Пунктом 14 цього Порядку визначено, що Держпраці та/або її територіальним органом утворюється комісія із спеціального розслідування (далі - спеціальна комісія).

Процедура проведення розслідування (у тому числі спеціального) нещасних випадків та/або гострих професійних захворювань (отруєнь) передбачена пунктами 30 - 53 зазначеного Порядку.

Водночас процедура розслідування нещасних випадків у період дії правового режиму воєнного (надзвичайного) стану в Україні або окремих її місцевостях передбачена окремим розділом цього Порядку.

Так, 26 січня 2023 року набрала чинності постанова Кабінету Міністрів України від 20 січня 2023 року № 59 «Про внесення змін до Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві», якою до зазначеного Порядку внесено зміни, а саме доповнено розділом «Процедура розслідування нещасних випадків у період дії правового режиму воєнного (надзвичайного) стану в Україні або окремих її місцевостях» (розділ включає пункти 14115 14129).

Згідно з п. 14115 зазначеного Порядку нещасні випадки, що сталися з працівниками підприємств (установ, організацій), їх філій, представництв та інших відокремлених і структурних підрозділів, особами, які працюють на умовах цивільно-правового договору, на інших підставах, передбачених законом, фізичними особами - підприємцями, особами, які провадять незалежну професійну діяльність, членами фермерського господарства, особами, які фактично допущені до роботи без оформлення трудового договору, під час виконання трудових обов`язків внаслідок воєнних (бойових) дій (бомбардувань, ракетних та артилерійських обстрілів, мінувань територій та приміщень, захоплення в полон, інших протиправних дій, здійснення масових терористичних актів, що супроводжуються загибеллю людей чи руйнуванням особливо важливих об`єктів життєзабезпечення тощо), підлягають спеціальному розслідуванню незалежно від ступеня тяжкості травм (ушкодження здоров`я).

Розслідування таких нещасних випадків проводиться за місцем їх настання.

Відповідно до п. 14118 Порядку у разі настання нещасного випадку за обставин, визначених пунктом 14115 цього Порядку, заклад охорони здоров`я надає протягом однієї доби в паперовій та/або електронній формі територіальному органу Держпраці, територіальному органу Пенсійного фонду України за місцем настання нещасного випадку та суб`єкту господарювання, працівником якого є потерпілий, екстрене повідомлення про звернення потерпілого з посиланням на нещасний випадок на виробництві за формою згідно з додатком 1.

Роботодавець після отримання інформації про нещасний випадок подає письмово або електронною поштою у строк, визначений пунктом 8 цього Порядку, повідомлення про нещасний випадок за формою згідно з додатком 2 територіальному органу Держпраці, територіальному органу Пенсійного фонду України та військовій адміністрації (військово-цивільній адміністрації, місцевій держадміністрації чи органу місцевого самоврядування), первинній організації профспілки, а у разі відсутності профспілки - уповноваженій найманими працівниками особі з питань охорони праці, органові галузевої профспілки вищого рівня, а у разі його відсутності - територіальному профоб`єднанню за місцем настання нещасного випадку.

Згідно з п. 14119 вказаного Порядку територіальним органом Держпраці протягом одного робочого дня з дня отримання від роботодавця в письмовій або електронній формі повідомлення про нещасний випадок, зазначений у пункті 14115 цього Порядку, або інформації з інших джерел (заклад охорони здоров`я, орган досудового розслідування, звернення потерпілого або членів його сім`ї чи уповноваженої ними особи тощо) утворюється комісія із спеціального розслідування, до складу якої входять:

посадова особа територіального органу Держпраці (голова комісії);

представник територіального органу Пенсійного фонду України, представник військової адміністрації (військово-цивільної адміністрації, місцевої держадміністрації чи органу місцевого самоврядування).

За необхідності до участі в розслідуванні можуть бути залучені роботодавець або його представник, лікар з гігієни праці територіального органу Держпраці (у разі настання гострого професійного захворювання (отруєння), а також представник первинної організації профспілки (у разі його відсутності - уповноважена найманими працівниками особа з питань охорони праці чи представник галузевої профспілки вищого рівня або територіального профоб`єднання) з включенням їх до складу комісії.

Відповідно до п. 14120 Порядку на запит голови спеціальної комісії, оформлений згідно з додатком 29, органи державної влади, утворені відповідно до законів України військові формування, правоохоронні та розвідувальні органи, органи сил цивільного захисту та інші органи сектору безпеки і оборони протягом трьох робочих днів подають відомості про нещасний випадок за формою згідно з додатком 30.

Повноваження комісії із спеціального розслідування визначені п. 14121 цього Порядку.

Так, відповідно до п. 14121 цього Порядку спеціальна комісія з розслідування нещасного випадку, що стався за обставин, визначених пунктом 14115 цього Порядку, зобов`язана:

провести в будь-якому придатному приміщенні або з використанням конференц-зв`язку (дистанційно) засідання, на якому розглянути інформацію про нещасний випадок, розподілити функції між членами комісії та скласти протоколи засідання комісії згідно з додатком 4;

обстежити місце, в якому стався нещасний випадок (за можливості), та скласти відповідний протокол згідно з додатком 5.

У разі коли комісія із спеціального розслідування не має доступу на територію підприємства (установи, організації) у зв`язку з веденням бойових дій або його тимчасовою окупацією чи існує загроза техногенної, екологічної катастрофи, такий протокол складається на підставі акта, складеного роботодавцем у довільній формі, в якому він фіксує обстановку на робочому місці, стан машин, механізмів, обладнання, устатковання, у якому вони перебували на момент настання нещасного випадку, використовуючи для цього наявну технічну документацію, дані бухгалтерського обліку, копії документів, що підтверджують право власності на майно (у разі знищення їх оригіналів), фото- та/або відеоматеріали, які перебувають у його розпорядженні, пояснення свідків тощо (у такому випадку в протоколі огляду місця, в якому стався нещасний випадок, робиться відповідна відмітка із зазначенням документів, на підставі яких його було складено);

одержати за можливості, зокрема з використанням доступних засобів зв`язку, пояснення від роботодавця, його представників, посадових осіб, інших працівників підприємства (установи, організації), потерпілого та зафіксувати їх письмово згідно з додатком 7, опитати свідків нещасного випадку та осіб, причетних до нього, та зафіксувати письмово результати опитування згідно з додатком 8. Пояснення та результати опитування за формами згідно з додатками 7 і 8 обов`язково засвідчуються підписом члена спеціальної комісії, який їх проводив;

розглянути наявні документи та матеріали стосовно нещасного випадку та у разі потреби надіслати відповідні запити в письмовій або електронній формі роботодавцю, підприємствам, установам та організаціям щодо отримання необхідної інформації та документів, які стосуються потерпілого та обставин нещасного випадку;

залучити військових експертів або представників інших вузькопрофільних спеціалізованих організацій для підготовки висновків щодо причин та обставин настання нещасного випадку (за необхідності);

визначити вид події, що призвела до нещасного випадку, причини нещасного випадку відповідно до Класифікатора видів подій, причин, що призвели до настання нещасного випадку, гострого професійного захворювання (отруєння), аварії, згідно з додатком 9;

з`ясувати обставини настання нещасного випадку;

визначити, пов`язаний чи не пов`язаний нещасний випадок з виробництвом;

скласти акти за формою Н-1 згідно з додатком 111 у кількості, визначеній рішенням спеціальної комісії, а у разі настання групового нещасного випадку - акти за формою Н-1 щодо кожного потерпілого;

розглянути та підписати примірники актів за формою Н-1, а у разі незгоди члена спеціальної комісії із змістом розділів 4, 5 і 7 такого акта - обов`язково підписати такі акти з відміткою про наявність окремої думки, яка викладається членом комісії письмово і містить обґрунтовані пропозиції до змісту розділів 4, 5 і 7 акта (окрема думка додається до таких актів та є їх невід`ємною частиною);

надати протягом п`яти робочих днів після підписання актів за формою Н-1 матеріали розслідування та примірники таких актів керівнику Держпраці або її територіального органу, що утворив спеціальну комісію, для їх розгляду та затвердження. Зазначені акти та матеріали розслідування можуть бути надіслані з використанням усіх наявних засобів зв`язку, в тому числі електронною поштою.

Згідно з п. 14122 Порядку рішення спеціальної комісії щодо результатів розслідування може бути оскаржене до Держпраці або в судовому порядку роботодавцем, потерпілим (членами сім`ї потерпілого чи уповноваженою ними особою), установами та організаціями, представники яких входили до її складу.

Пунктами 14126 - 14128 Прядку визначено, що положення Порядку щодо утворення спеціальної комісії та процедури проведення розслідування нещасних випадків, що сталися з працівниками під час виконання трудових обов`язків за обставин, визначених пунктом 14115 цього Порядку, застосовуються в частині, що не суперечить цьому розділу.

У разі неможливості утворити комісію та провести розслідування (спеціальне розслідування) через загрозу життю та здоров`ю членам комісії, пов`язану з веденням воєнних (бойових) дій або виникненням надзвичайних ситуацій техногенного або природного характеру, роботодавець та відповідний територіальний орган Держпраці в максимально можливому обсязі збирають, фіксують та систематизують інформацію, про нещасний випадок на виробництві, що надходить або стає відомою, з метою його подальшого розслідування відповідно до вимог цього Порядку після припинення воєнних (бойових) дій або заходів правового режиму надзвичайного стану.

У разі виникнення загрози життю та здоров`ю членам комісії (спеціальної комісії) під час проведення розслідування нещасного випадку, що вже розпочалося, таке розслідування може бути зупинене наказом роботодавця, Держпраці або її територіального органу, який утворив комісію, з підстав ведення воєнних (бойових) дій або ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій та продовжене на період до припинення воєнних (бойових) дій або заходів правового режиму надзвичайного стану.

Отже, згідно з Порядком розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, роботодавець після отримання інформації про нещасний випадок протягом доби повинен направити відповідне повідомлення про нещасний випадок (за формою згідно з додатком 2 до Порядку) територіальному органу Держпраці, а територіальний орган Держпраці зобов`язаний протягом одного робочого дня з дня отримання від роботодавця такого повідомлення утворити комісію із спеціального розслідування. Повноваження такої комісії визначені п. 14121 цього Порядку.

З матеріалів справи вбачається, що повідомлення про нещасний випадок (за формою згідно з додатком 2 до Порядку), що складено роботодавцем позивача, до відповідача надійшло 12 червня 2023 року.

В порушення вимог законодавства протягом одного робочого дня з дня отримання такого повідомлення та на час розгляду справи відповідач комісію із спеціального розслідування не утворив.

Посилання відповідача на загрозу життю та здоров`ю в умовах воєнного стану та на неможливість утворення спеціальної комісії для розслідування нещасного випадку через те, що місто Маріуполь Донецької області, де зареєстрований роботодавець позивача та де з позивачем стався нещасний випадок, входить до переліку територій, які тимчасово окуповані Російською Федерацією, - є неприйнятними з огляду на наступне.

Здійснення органами державної влади та органами місцевого самоврядування повноважень в умовах воєнного стану врегульовано ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», частиною 2 якої визначено, що Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

З офіційного сайту відповідача Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці в мережі Інтернет (https://smu.dsp.gov.ua/category) вбачається, що зазначений суб`єкт владних повноважень у період дії воєнного стану продовжує виконувати свої повноваження, що відповідає ст. 9 зазначеного Закону.

Місто Маріуполь Донецької області, де зареєстрований роботодавець позивача та де з позивачем стався нещасний випадок, дійсно входить до переліку територій, які тимчасово окуповані Російською Федерацією.

Проте, для утворення комісії із спеціального розслідування нещасного випадку виїзд представників відповідача на тимчасово окуповану територію не потрібен.

Крім того, законодавством передбачено можливість спеціальної комісії працювати з використанням конференц-зв`язку (дистанційно), в тому числі з використанням електронної пошти, а у разі виникнення загрози життю та здоров`ю членам спеціальної комісії під час проведення розслідування нещасного випадку, що вже розпочалося, - передбачено можливість зупинення та продовження розслідування.

При цьому роботодавець позивача в надісланому до відповідача повідомленні про нещасний випадок, що стався з позивачем, зазначив кандидатури своїх представників для включення їх до складу спеціальної комісії, що свідчить про його сприяння в утворенні такої комісії відповідачем.

Отже, в даному випадку, введення на території України воєнного стану не є перешкодою для ухвалення відповідачем - суб`єктом владних повноважень рішення про утворення комісії із спеціального розслідування нещасного випадку.

Посилання відповідача у відзиві на те, що зв`язок з комунальним некомерційним підприємством Маріупольської міської ради «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» не є можливим, оскільки воно знаходиться на окупованій території, - є неприйнятними, оскільки спростовані наявними у справі доказами, з яких вбачається, що вказане підприємство і видає довідки своїм співробітникам, і здійснює листування (зокрема, довідка від 08 січня 2024 року №4, лист від 05 лютого 2024 року № 13, в яких зазначені засоби зв`язку з підприємством, в тому числі адресу електронної пошти на українському веб-порталі Ukr.net).

Не утворення комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з позивачем, порушує її право на проведення щодо неї розслідування нещасного випадку, складання відповідного акту та подальшу реалізацію її соціальних прав.

Крім того, неутворення відповідачем такої комісії може призвести до негативних наслідків для позивача спливу трьохрічного строку давності для розслідування нещасних випадків, що вимагатиме від позивача значних зусиль звернення до суду для встановлення факту нещасного випадку (п. 9 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, що затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337), на що буде витрачений додатковий час, що є недопустимим.

З огляду це зазначені оскаржені дії відповідача підлягають визнанню протиправною бездіяльністю із зобов`язанням його утворити комісію із спеціального розслідування такого нещасного випадку.

Щодо позовних вимог в частині не вчинення дій, що передбачені п. 141І№ Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 квітня 2019 року №337, то вказаний пункт Порядку визначає повноваження комісії із спеціального розслідування. Оскільки така комісія відповідачем не утворена, тому позовні вимоги в цій частині є передчасними, з огляду на що задоволенню не підлягають.

Отже, позов підлягає задоволенню частково.

Щодо розподілу судових витрат

Відповідно до ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України, яка регулює питання розподілу судових витрат, при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Згідно з ч. 1 ст. 132 цього Кодексу судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

Частиною 3 ст. 132 цього Кодексу визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до ч. 7 ст. 139 вказаного Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Позивач подала заяву, в якій просила стягнути з відповідача на її користь судовий збір в сумі 968,96 грн. та витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 15 000 грн.

Щодо витрат на професійну правничу допомогу

Пунктом 1 ч. 3 ст. 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Відповідно до ч.ч. 1 - 4 ст. 134 вказаного Кодексу витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що Кодекс адміністративного судочинства України у редакції, чинній з 15.12.2017 року, імплементував нову процедуру відшкодування витрат на професійну правову допомогу, однією з особливостей якої є те, що відшкодуванню підлягають витрати, незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною / третьою особою чи тільки має бути сплачено.

При цьому відповідно до ч. 5 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

Згідно з ч.ч. 6 та 7 ст. 134 Кодексу у разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Згідно з п. 3.2 рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року №23-рп/2009 у справі № 1-23/2009 правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз`яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб`єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб`єктами права.

Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Європейський суд з прав людини у справі «East/West Alliance Limited» проти України», оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим.

У п. 269 рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. зазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Верховний Суд в постанові від 21.01.2021 року в справі №280/2635/20 звернув увагу на те, що при визначенні суми відшкодування суд повинен виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.

Вказаний правовий висновок викладено також в постанові Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 року у справі №755/9215/15-ц.

Згідно з правилами оцінки доказів, що встановлені ст. 90 Кодексу адміністративного судочинства України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Жодні докази не мають для суду наперед встановленої сили.

Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), що міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Позивачем до суду подані: договір від 26 січня 2024 року про надання правничої допомоги; додатковий договір від 13 лютого 2024 року до вказаного договору, в якому гонорар адвоката визначений у вигляді фіксованої суми 15 000 грн. (згідно з п.п. 4 - 7 цього договору гонорар адвоката сплачується в безготівковій формі не пізніше двох днів з дня підписання цього договору і може бути сплачений частинами, при цьому 1/2 частина гонорару адвоката сплачується довірителем не пізніше двох календарних днів з дня підписання цього договору, інша частина - не пізніше 13 березня 2024 року; сплата гонорару адвокату довірителем є підтвердженням факту надання правничої допомоги адвокатом та прийняття її довірителем і не потребує додаткового укладання акту приймання-передачі та/або опису наданих послуг або іншого подібного документа); ордер та свідоцтво про право на зайняття адвокатською діяльністю.

Суд не вправі надавати оцінку умовам договору (зокрема вартості наданих адвокатом послуг), що погоджені сторонами договору в підписаних на виконання договору документах.

Разом з тим, враховуючи положення Кодексу адміністративного судочинства України, в тому числі процесуальні правила оцінки доказів, правову позицію Верховного Суду та Європейського суду з прав людини, а також принцип співмірності, критерій розумності заявленого розміру витрат на професійну правничу допомогу і фінансовий стан обох сторін, один з яких є суб`єктом владних повноважень, який фінансується з державного бюджету, суд вважає за необхідне зменшити заявлену позивачем суму витрат на професійну правничу допомогу.

Крім того, предмет спору у цій справі не є складним, не містить багато спірних правовідносин, не потребує складних правових досліджень, вивчення великого обсягу фактичних даних та аналізу великої кількості первинних документів, а обсяг і складність складених процесуальних документів не є значними.

Враховуючи зазначене, правило щодо розподілу судових витрат на професійну правничу допомогу поширюється на суму таких витрат, яка з урахуванням наведеної позиції суду загалом становить 4000 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з того, що частка задоволених позовних вимог в даній справі становить 50 відсотків, тому на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань відповідача - суб`єкта владних повноважень підлягають стягненню судові витрати в загальній сумі 2484,48 грн. (50 відсотків від суми сплаченого судового збору в розмірі 968,96 грн. та витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 4000 грн.)

Керуючись статтями 32, 139, 243 - 246 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

в и р і ш и в:

Позов ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса взяття на облік в якості внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) до Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82, код ЄДРПОУ 43866127), третя особа комунальне некомерційне підприємство Маріупольської міської ради «Маріупольське територіальне медичне об`єднання здоров`я дитини та жінки» (87555, Донецька обл., м. Маріуполь, пр. Миру, 80; код ЄДРПОУ 05492930), про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці щодо не утворення комісії із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 09 березня 2022 року у місті Маріуполі Донецької області.

Зобов`язати Східне міжрегіональне управління Державної служби України з питань праці утворити комісію із спеціального розслідування нещасного випадку, що стався з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_2 у місті Маріуполі Донецької області.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Східного міжрегіонального управління Державної служби України з питань праці (85302, Донецька обл., м. Покровськ, вул. Прокоф`єва, 82, код ЄДРПОУ 43866127) на користь ОСОБА_1 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 ; адреса взяття на облік в якості внутрішньо переміщеної особи: АДРЕСА_2 ; РНОКПП НОМЕР_1 ) здійснені нею документально підтверджені судові витрати в розмірі 2484,48 грн.

Рішення набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 255 КАС України, і може бути оскаржене до Першого апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення судом складено 22 квітня 2024 року.

Суддя Т.В. Логойда