Рішення

від 19.04.2024 по справі 380/1746/24

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19 квітня 2024 рокусправа № 380/1746/24Львівський окружний адміністративний суд в складі головуючого-судді Мартинюка В.Я., розглянувши у спрощеному позовному провадженні без виклику учасників справи у м.Львові справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 , третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача ІНФОРМАЦІЯ_2 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання до вчинення дій, -

В С Т А Н О В И В :

ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся в суд з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (далі - відповідач), в якому просить:

визнати протиправною бездіяльність щодо розгляду рапортів від 18.08.2023 року про направлення на ВЛК, рапорту від 23.08.2023 року про надання 10-денної відпустки, рапорту від 21.09.2023 року про звільнення за сімейними обставинами;

зобов`язати розглянути рапорти від 18.08.2023 року про направлення на ВЛК, від 23.08.2023 року про надання 10-денної відпустки, від 21.09.2023 року про звільнення за сімейними обставинами на підставі ст.20 ЗУ "Про звернення громадян" невідкладно, але не пізніше 15 днів з дня отримання рішення суду з врахуванням висновків суду.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що він є військовослужбовцем згідно Наказу від 18.04.2022 №76, прийняв військову присягу 27.10.2011 у військові частині НОМЕР_1 та зарахований на військову службу за контрактом. Зазначає, що 18.08.2023 року, 23.08.2023 року та 21.09.2023 року звернувся до відповідача з вищезазначеними рапортами, проте на його адресу надійшла відповідь на адвокатський запит від 08.11.2023 року в якій йдеться про те, що зазначені рапорти не розглядалися, оскільки не були належним чином оформлені, а саме адресовані не безпосередньому начальнику командиру роти охорони, а начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 . Вважає, що зазначене вказує прямо на бездіяльність відповідача, оскільки жодним чином позивач не був повідомлений про розгляд (із зазначенням причин), що суперечить чинному законодавству.

Через електронний суд, представник ІНФОРМАЦІЯ_2 (далі - третя особа) надав пояснення та просить в задоволенні позову відмовити з підстав, викладених у них та зазначає таке. Безпосереднім командиром ОСОБА_1 на час служби у ІНФОРМАЦІЯ_4 був командир роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_3 , при цьому всі рапорти сержанта ОСОБА_1 подані на пряму начальнику ІНФОРМАЦІЯ_1 , хоча сам позивач в позовній заяві зазначає про обізнаність вимог «військових Статутів». Разом з тим, в медичних документах наданих позивачем рекомендації лікаря про необхідність направлення для визначення придатності чи непридатності до військової служби не має, а бажання самого військовослужбовця не може бути такою підставою. Зазначає, що розгляд зазначених рапортів на сьогоднішній день є неможливим у зв`язку із звільненням сержанта ОСОБА_1 від займаної посади та призупинення військової служби у Збройних Силах України з 05 жовтня 2023 року, на підставі частини 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», витягу з Державного реєстру досудових розслідувань №62023140120000625 від 05.10.2023.

Ухвалою суду від 20.02.2024 року відкрито спрощене позовне провадження, поновлено пропущений строк звернення до суду та залучено до участі у справі ІНФОРМАЦІЯ_5 в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача.

Дослідивши наявні у справі докази та письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, суд встановив такі обставини.

Позивач, на підставі наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 №76 від 18.04.2022 року призваний у Збройні Сили України на військову службу під час загальної мобілізації, згідно Указу Президента України №69/2022 від 24.02.2022 року (військовий квиток Серії НОМЕР_2 від 21.12.2011).

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 (по строковій частині) від 21.08.2023 року №200 сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта командира І відділення охорони 3 взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 , призначеного наказом командувача військ оперативного командувача «Захід» (по особовому складу) від 23 червня 2023 року №333-РС на посаду сержанта резерву 63 запасної роти військової частини НОМЕР_3 , вважати таким, що 21 серпня 2023 року справи та посаду здав і вибув до нового місця служби, АДРЕСА_1 та 21 серпня 2023 виключено із списків особового складу ІНФОРМАЦІЯ_1 та усіх видів забезпечення.

Відповідно до витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 07.11.2023 року № 62-РС відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІ (зі змінами), сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 , звільнено від займаної посади та призупинено військову службу з 05 жовтня 2023 року та не враховувати в чисельності Збройних Сил України. Підстава: Витяг з єдиного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №62023140120000625 від 05.10.2023 року.

У позові позивач зазначає, що 21.04.2023 року різко погіршився стан його здоров`я, а тому звернувся у КНП «Мостиська міська лікарня». Діагноз: правобічна середньо часткова пневмонія і важкий беребіг (запалення) про що свідчить виписка №2203 від 21.04.2023.

Із матеріалів справи убачається, що позивач проходив лікування у КНП «Мостиська міська лікарня», що підтверджується медичними довідками, листками непрацездатності, виписками та обстеженнями із медичної карти амбулаторного (стаціонарного) хворого, які наявні в матеріалах справи.

18.08.2023 року позивач приступив до виконання службових обов`язків та подав рапорт від 18.08.2023 року про проходження повторного ВЛК.

В подальшому, позивач подав рапорт від 23.08.2023 року про надання 10-ти денної відпустки за сімейними обставинами для проходження медичних обстежень.

Також, позивачем подано рапорт від 21.09.2023 року про звільнення із лав ЗСУ за сімейними обставинами (абз.4, п.п «г», п.2, ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу»), оскільки батько є інвалід ІІ групи та потребує догляду.

Листом відповідача від 20.11.2023 №8454 на адвокатський запит від 08.11.2023 повідомлено адвоката, що стосовно громадянина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_7 Другим слідчим відділом (з дислокацією у місті Львові) Територіального управління ДБР розташованого у місті Львові розпочато досудове розслідування у кримінальному провадженні №62023140120000625 від 05.10.2023 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.407 КК України. Рапорти ОСОБА_1 від 18.08.2023 року, від 21.09.2023 року та від 23.08.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_4 не розглядалися, оскільки були не належним чином оформлені, а саме адресовані не безпосередньому начальнику командиру роти охорони, а начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Вважає протиправною бездіяльність відповідача щодо розгляду рапортів, позивач звернувся з адміністративним позовом до суду.

Змістом спірних правовідносин є протиправна бездіяльність відповідача, яка полягає у не розгляді рапорту про направлення на ВЛК, рапорту про надання 10-денної відпустки та рапорту про звільнення за сімейними обставинами.

Даючи правову оцінку спірним правовідносинам, судом враховано наступні обставини справи та норми чинного законодавства.

Частиною 2 статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.5 ст.17 Конституції України держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Відповідно до вимог пункту 3 частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України, визначаючи яку правову норму слід застосувати до спірних правовідносин суд, при вирішенні даної справи, керується нормами Законів та підзаконних нормативно-правових актів в тій редакції, яка чинна на момент виникнення чи дії конкретної події, обставини і врегулювання відповідних відносин.

Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-XII (далі - Закон № 2232-XII).

Згідно з частинами 1 та 2 статті 1 Закону №2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.

Відповідно до частини першої статті 2 Закону №2232-XII військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.

Згідно вимог статей 20, 22 Закону № 2232-XII на військову службу за призовом під час мобілізації приймаються громадяни віком від 18 років та громадяни, які не досягли граничного віку перебування на військовій службі, тобто до 60 років (для вищого офіцерського складу до 65 років).

Як вже вище зазначено, спірними правовідносинами є не розгляд відповідачем рапортів позивача про направлення його на ВЛК, надання йому 10-денної відпустки та звільнення його за сімейними обставинами.

Щодо про направлення позивача на ВЛК, то пунктом 6.1 Положення про військово-лікарську експертизу, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 14.08.2008 № 402 передбачено, що направлення на медичний огляд військовослужбовців проводиться: прямими начальниками від командира окремої частини, йому рівних та вище, штатних ВЛК, керівниками ІНФОРМАЦІЯ_8 , начальниками (керівниками) закладів охорони здоров`я за місцем лікування, органів військового управління та підрозділів Військової служби правопорядку Збройних Сил України, органами прокуратури, судом у порядку та з метою, визначеними цим Положенням.

Щодо надання позивачу 10-денної відпустки, то згідно з пунктом 18 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року №2011-ХІІ, під час дії воєнного стану військовослужбовцям надається частина щорічної основної відпустки загальною тривалістю не більше 30 календарних днів, а також відпустка за сімейними обставинами та з інших поважних причин із збереженням грошового забезпечення тривалістю не більше 10 календарних днів.

Щодо звільнення військовослужбовця з військової служби регламентовано статтею 26 Закону № 2232-XII.

Відповідно до абзацу 5 підпункту "г" пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби на підставах під час воєнного стану: через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) - у зв`язку з наявністю дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю та/або одного із своїх батьків чи батьків дружини (чоловіка) із числа осіб з інвалідністю І чи II групи.

Відповідно до пункту 2.1.6 Інструкції з діловодства у Збройних Силах України, затвердженої наказом Генерального штабу Збройних Сил України 07.04.2017 №124, (далі - Інструкція №124), рапорт (заява) - письмове звернення військовослужбовця (працівника) до вищої посадової особи з проханням (надання відпустки, матеріальної допомоги, поліпшення житлових умов, переведення,- звільнення тощо) чи пояснення особистого характеру.

Відповідно до пункту 3.11.6 Інструкції №124, документи, в яких не зазначено строк виконання, повинні бути виконані не пізніше ніж за 30 календарних днів із моменту реєстрації документа у військовій частині (установи), до якої надійшов документ.

Згідно з статтею 14 Закону України «Про Статут внутрішньої служби Збройних Сил України» від 24.03.1999 року № 548-XIV із службових та особистих питань військовослужбовець повинен звертатися до свого безпосереднього начальника, а якщо він не може їх вирішити - до наступного прямого начальника.

Суд зазначає, що згідно матеріалів справи позивач звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 із рапортом від 18.08.2023 року про проходження військово-лікарської комісії (додаток на 14 арк.), рапортом від 23.08.2023 року про надання 10-ти денної відпустки за сімейними обставинами (проходження консультацій та обстежень у вузьких спеціалістів з приводу захворювання) та рапортом від 21.09.2023 року про звільнення із лав ЗСУ на підставі абз. 4, п.п «г», п. 2, ч. 4 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».

В рапорті від 21.09.2023 року повідомив, що його батько є інвалідом 2-ої групи, встановленої безтерміново. Службу в лавах ЗСУ продовжувати не бажає, бажаю проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю. Зазначив додатки: завірені копії паспорта та ІПН ОСОБА_1 ; свідоцтва про народження ОСОБА_1 ; паспорта та ІПН ОСОБА_2 ; довідки МСЕК ОСОБА_2 ; акт обстеження матеріально-побутових умов проживання.

Разом з тим, представник позивача стверджує, що відповідач не прийняв жодного рішення за вказаними рапортами, лише 11.12.2023 року останнім надано відповідь на адвокатський запит від 08.11.2023 щодо зазначених рапортів позивача.

Зокрема, начальником ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено адвоката, в тому числі, що рапорти ОСОБА_1 від 18.08.2023 року, від 21.09.2023 року та від 23.08.2023 року ІНФОРМАЦІЯ_4 не розглядалися, оскільки були не належним чином оформлені, а саме адресовані не безпосередньому начальнику командиру роти охорони, а начальнику ІНФОРМАЦІЯ_3 (Лист від 20.11.2023 №8454).

Суд звертає увагу, що від часу подання позивачем рапортів від 18.08.2023 року, від 23.08.2023 року та від 21.09.2023 року та станом на час подання позову до суду доказів розгляду таких рапортів, ні позивачу, ні суду в строк, визначений Інструкцією №124 не було надано.

При цьому суд зазначає, що позивача було звільнено від займаної посади (головного сержанта командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 ) та призупинено військову службу з 05 жовтня 2023 року на підставі ч. 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та витягу з Державного реєстру досудових розслідувань у кримінальному провадженні №62023140120000625 від 05.10.2023 року (наказ від 07.11.2023 року № 62-РС).

Суд зазначає, що відповідно до ч.7 ст.26 Закону №2232-ХІІ звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.

Пунктом 233 розділу ХІІ Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженому Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008 (далі - Положення № 1153/2008) передбачено, що: військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. У рапортах зазначаються: підстави звільнення з військової служби; думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю; районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця. При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.

За змістом статей 1 Законів «України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», «Про оборону України» особливий період настає, зокрема, з дня введення в Державі воєнного стану.

Указом Президента України від 24.02.2022 року №64/2022 в Україні введено воєнний стан, який триває до сьогодні.

Системний аналіз вказаних норм, дає можливість суду дійти висновку про те, що під час особливого періоду воєнного стану, подання військовослужбовцем документів на направлення його на ВЛК, надання йому 10-денної відпустки та на звільнення його за сімейними обставинами разом з рапортом не безпосередньому начальнику, хоча і є недотриманням приписів статті 14 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, пункту 233 Положення № 1153/2008, однак не може бути підставою для не розгляду в розумний строк вищезазначених рапортів військовослужбовця.

Відтак, з урахуванням наведеного, суд вважає, що твердження відповідача про те, що рапорти позивача не належним чином оформлені, (адресовані не безпосередньому начальнику командиру роти охорони), є безпідставними.

Стосовно посилань представника третьої особи, що сержанта ОСОБА_1 , звільнено від займаної посади та призупинено військову службу у Збройних Силах України з 05 жовтня 2023 року, на підставі частини 2 ст. 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», витягу з Державного реєстру досудових розслідувань №62023140120000625 від 05.10.2023, в той же час ним скеровувалися рапорти, суд зазначає наступне.

Згідно з абз. 1 п. 1441 "Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України", затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року № 1153/2008 для військовослужбовця, який самовільно залишив військову частину або місце служби, дезертирував із Збройних Сил України або добровільно здався в полон, військова служба призупиняється відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу".

Відповідно до частини другої статті 24 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу" військова служба призупиняється для військовослужбовців, які самовільно залишили військові частини або місця служби, дезертирували із Збройних Сил України та інших військових формувань або добровільно здалися в полон, якщо інше не визначено законодавством.

Так, згідно витягу із наказу начальника ІНФОРМАЦІЯ_2 (по особовому складу) від 07.11.2023 року № 62-РС відповідно до частини другої статті 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25 березня 1992 року №2232-ХІ (зі змінами), сержанта ОСОБА_1 , головного сержанта командира відділення охорони взводу охорони роти охорони ІНФОРМАЦІЯ_6 , звільнено від займаної посади та призупинено військову службу з 05 жовтня 2023 року.

Проте, обставини, які визначені у зазначеному наказі, не спростовують правових підстав заявленого позову та не спростовують наявності факту бездіяльності відповідача щодо не розгляду вказаних рапортів, оскільки від часу подання таких рапортів до дати прийняття наказу від 07.11.2023 року № 62-РС позивачу не було надано відповіді в строк, визначений Інструкцією №124.

Відтак, вказаний наказ не міг бути підставою для не розгляду по суті рапортів військовослужбовця.

Згідно з вимогами статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до статті 90 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об`єктивному дослідженні.

Підсумовуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що відповідач допустив протиправну бездіяльність щодо не розгляду рапортів від 18.08.2023 року про направлення на ВЛК, від 23.08.2023 року про надання 10-денної відпустки та від 21.09.2023 року про звільнення за сімейними обставинами, оскільки будь-яких належних та допустимих доказів на підтвердження правомірності своїх дій щодо їх розгляду відповідач до суду не надав.

Відтак, суд приходить до висновку про обґрунтованість позовних вимог в цій частині та слід визнати таку бездіяльність відповідача протиправною.

Позовні вимоги в частині зобов`язання відповідача розглянути рапорти від 18.08.2023 року про направлення на ВЛК, від 23.08.2023 року про надання 10-денної відпустки, від 21.09.2023 року про звільнення за сімейними обставинами є похідними від першої позовної вимоги, тому також підлягають до задоволення в цій частині.

Щодо вимог про зобов`язання відповідача розглянути вказані рапорти на підставі ст.20 Закон України "Про звернення громадян" невідкладно, але не пізніше 15 днів з дня отримання рішення суду з врахуванням висновків суду, як просить позивач, то суд зазначає, що у задоволенні позову в цій частині належить відмовити, оскільки Закон України "Про звернення громадян" на спірні правовідносини не поширюється.

Судом не беруться до уваги інші посилання позивача та третьої особи, з огляду на встановлені обставини.

Відтак, адміністративний позов підлягає задоволенню частково.

Що стосується судових витрат, то, у відповідності до вимог ст.139 КАС України, такі підлягають стягненню на користь позивача пропорційно задоволених вимог.

Керуючись ст.ст.2, 6, 8-10, 13, 14, 72-77, 139, 241-246, 250, підп.15.5 п.15 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

в и р і ш и в :

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо розгляду рапортів ОСОБА_1 від 18.08.2023 року про направлення на ВЛК, від 23.08.2023 року про надання 10-денної відпустки та від 21.09.2023 року про звільнення за сімейними обставинами.

Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_9 (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) розглянути рапорти ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ) від 18.08.2023 року про направлення на ВЛК, від 23.08.2023 року про надання 10-денної відпустки, від 21.09.2023 року про звільнення за сімейними обставинами.

В іншій частині у задоволенні позову відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 (адреса: АДРЕСА_2 ; код ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_3 ; РНОКПП НОМЕР_5 ), 605 (шістсот п`ять) грн. 60 коп. сплаченого судового збору.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення через Львівський окружний адміністративний суд, а у разі реєстрації офіційної електронної адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду.

Суддя Мартинюк Віталій Ярославович