Рішення

від 22.04.2024 по справі 825/1982/18

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 квітня 2024 року Чернігів Справа № 825/1982/18

Чернігівський окружний адміністративний суд під головуванням судді ЖитнякЛ.О., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Головного управління ДФС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідемстрой» про накладення арешту на кошти та інші цінності,

В С Т А Н О В И В:

Головне управління ДФС у Чернігівській області звернулось до суду з позовом про накладення арешту на кошти та інші цінності Товариства з обмеженою відповідальністю«Фідемстрой»(код ЄДРПОУ 40862088) на суму 65115,00 грн., що знаходяться на відкритих рахунках у банках.

В обґрунтування своїх вимог позивачем зазначено, що відповідачем несвоєчасно та не в повному обсязі сплачує податки до бюджету. Позивач стверджує, що у зв`язку з відсутності у відповідача майна для погашення податкового боргу наявні підстави для накладення арешту на кошти та інші цінності відповідача з метою погашення вказаного податкового боргу.

Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від19.06.2018 у задоволенні позову Головного управління ДФС у Чернігівській області - відмовлено. Постановою Київського апеляційного адміністративного суду від01.08.2018 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від19.06.2018 залишено без змін. В подальшому, постановою Верховного Суду від25.01.2024 рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від19.06.2018 та постанову Київського апеляційного адміністративного суду від01.08.2018скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції. Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями, справу передано на розгляд судді Житняк Л.О.

Суд ухвалою від20.02.2024 відкрив провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.

Від відповідача відзив на позов не надійшов. Про розгляд справи останній повідомлявся належним чином за адресою реєстрації. До суду повернуто конверт з відміткою поштового відділення «адресат відсутній за вказаною адресою».

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд зазначає про таке.

Загальна процедура і підстави застосування адміністративного арешту контролюючими органами визначені статтею 94 ПК України.

Визначення адміністративного арешту як виняткового способу забезпечення виконання обов`язків платника податків, наведене в пункті 94.1 статті 94 ПК України, за своїм змістом однаково охоплює як арешт коштів, так і арешт іншого майна.

Згідно з пунктом 94.4 статті 94 ПК України арешт може бути накладено контролюючим органом на будь-яке майно платника податків, крім майна, на яке не може бути звернено стягнення відповідно до закону, та коштів на рахунку платника податків.

Підстави для застосування як адміністративного арешту майна, так і арешту коштів на рахунках платника податків, є універсальними та визначені пунктом 94.2 статті 94 ПК України. Обидва види арешту, за загальним правилом, застосовуються з однакових підстав і розрізняються лише процедурою застосування - або за рішенням керівника податкового органу (щодо майна, відмінного від коштів), або за рішенням суду (арешт коштів).

Відтак, арешт на кошти платника податків накладається за наявності підстав, визначених пунктом 94.2 статті 94 ПК України.

Згідно із пунктом 94.2 статті 94 ПК України арешт майна може бути застосовано, якщо з`ясовується одна з таких обставин:

платник податків порушує правила відчуження майна, що перебуває у податковій заставі;

фізична особа, яка має податковий борг, виїжджає за кордон;

платник податків відмовляється від проведення документальної або фактичної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб контролюючого органу; відсутні дозволи (ліцензії) на здійснення господарської діяльності, а також у разі відсутності реєстраторів розрахункових операцій, зареєстрованих у встановленому законодавством порядку, крім випадків, визначених законодавством; відсутня реєстрація особи як платника податків у контролюючому органі, якщо така реєстрація є обов`язковою відповідно до цього Кодексу, або коли платник податків, що отримав податкове повідомлення або має податковий борг, вчиняє дії з переведення майна за межі України, його приховування або передачі іншим особам;

платник податків відмовляється від проведення перевірки стану збереження майна, яке перебуває у податковій заставі;

платник податків не допускає податкового керуючого до складення акта опису майна, яке передається в податкову заставу; платник податків (його посадові особи або особи, які здійснюють готівкові розрахунки та/або провадять діяльність, що підлягає ліцензуванню) відмовляється від проведення відповідно до вимог цього Кодексу інвентаризації основних засобів, товарно-матеріальних цінностей, коштів (зняття залишків товарно-матеріальних цінностей, готівки).

Відповідно до абзацу другого підпункту 94.6.2 пункту 94.6 статті 94 ПК України арешт коштів на рахунку платника податків здійснюється виключно на підставі рішення суду шляхом звернення контролюючого органу до суду.

Водночас ПК України передбачені також інші, додаткові випадки накладення арешту на кошти платника податків, крім тих, що визначені статтею 94 цього Кодексу.

Так, відповідно до підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

Наведена законодавча норма встановлює одночасно як право контролюючого органу на звернення до суду з вимогою про накладення арешту на кошти платника податків, так і підстави для реалізації цього повноваження. Такими підставами є: 1) відсутність майна, за рахунок якого може бути погашений податковий борг; 2) недостатність такого майна для погашення суми податкового боргу через те, що балансова вартість цього майна менша за відповідну суму податкового боргу; 3) майно не може бути джерелом погашення податкового боргу.

В свою чергу, відсутність умов для застосування арешту коштів платника податків, передбачених пунктом 94.2 статті 94 ПК України, за наявності умов, встановлених підпунктом 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України, не може бути підставою для відмови у застосуванні арешту коштів на рахунках платника податків, оскільки норма підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України є імперативною і обов`язковою до виконання.

Норми підпункту 20.1.33 пункту 20.1 статті 20 та пункту 94.2 статті 94 ПК України не заперечують за змістом одна одну, оскільки регулюють різні правовідносини. Положення пункту 94.2 ПК України визначають загальні підстави для застосування арешту як майна, так і коштів платника податків. Натомість підпункт20.1.33 пункту 20.1 статті 20 ПК України регулює інше коло суспільних відносин, а саме питання накладення арешту виключно на кошти платника податків та інші цінності, що знаходяться у банках, причому в специфічній ситуації - за відсутності достатнього для погашення податкового боргу майна.

Таким чином, законодавець передбачив два види арешту майна в залежності від підстав та порядку його застосування:

адміністративний арешт майна, в тому числі грошових коштів на банківському рахунку, як спосіб забезпечення виконання платником податків його обов`язків, визначених законом, який в залежності від виду майна застосовується за рішенням керівника (його заступника або уповноваженої особи) контролюючого органу або судовим рішенням;

арешт коштів та інших цінностей платника податків, що знаходяться у банку, який застосовується за рішенням суду як спосіб забезпечення погашення податкового боргу, підставою для застосування якого є відсутність або недостатність у платника податків майна для погашення податкового боргу.

Разом з тим, сума коштів, на яку накладається арешт, не повинна перевищувати суму податкового боргу, право на стягнення якої наявне в органу державної податкової служби на момент прийняття судом рішення про застосування адміністративного арешту. Тобто, арешт може стосуватися лише тих коштів, які є необхідними для виконання певних зобов`язань платника податків, зокрема, щодо погашення податкового боргу.

Наведена правова позиція узгоджується з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від06.02.2020 у справі №826/8691/16, від06.06.2023 у справі №360/4856/20, від18.10.2022 у справі №380/9147/21.

Предметом доказування у справі щодо накладення арешту на кошти і інші цінності, серед іншого, є наявність податкового боргу у платника податку, його розмір, структура, період, за який виникла заборгованість тощо.

Як свідчать матеріали справи, відповідач станом на 24.04.2018 має податковий борг в розмірі 65115,00 грн (по податку на прибуток в сумі 24311,00 грн, по податку на додану вартість в сумі 40804,00 грн), що підтверджується довідкою про заборгованість (а.с.8) та наданими позивачем до суду податковими деклараціями з податку на прибуток від26.02.2018 №9299213388 та податковими деклараціями з податку на додану вартість від19.11.2017, від 18.12.2017, від 11.02.2018.

Контролюючим органом, відповідно до порядку надіслання податкової вимоги, визначеного п.58.3 ст.58, п.59.1, 59.3, 59.4 ст.59 Податкового кодексу України, на адресу відповідача було направлено податкову вимогу від21.12.2017 №5015-17 форма «Ю» на суму 34411,00грн (а.с.14). Вказана вимога відповідачем не отримана, проте податкове зобов`язання є узгодженим, оскільки відповідно п.42.2 ст.42 Кодексу документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).

Відповідно до п.59.5 ст.59 Кодексу у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення. У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).

А отже податкове зобов`язання в силу п.42.2 ст.42 Податкового кодексу України (документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному п.42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику), визнається узгодженим та підлягає сплаті.

Також судом встановлено, що позивачем здійснено ряд заходів з метою встановлення наявності майна у відповідача, за результатами яких встановлено його відсутність, а саме:

- відповідно до інформації, наданої ТСЦ МВС №7441, за відповідачем не зареєстровано транспортних засобів (а.с.21);

- відповідно до Інформаційної довідки від03.01.2018 Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, реєстру прав власності на нерухоме майно, реєстру іпотек, реєстру заборони відчужень нерухомого майна у відповідача відсутні права власності на будь-яке нерухоме майно (а.с.22).

- відповідно до інформації, наданої листом ГУ Держпродспоживслужби в Чернігівській області від19.03.2018, за відповідачем сільськогосподарська техніка не зареєстрована.

Отже, із викладеного вбачається відсутність майна у відповідача, яке можливо було б реалізувати з метою погашення податкового боргу.

При цьому суд враховує, що відповідачем не спростовано докази, надані контролюючим органом щодо наявності/відсутності майна, яке можливо було б реалізувати з метою погашення податкового боргу.

За наведених обставин, суд вважає, що ГУ ДФС у Чернігівській області було підтверджено належними і допустимими доказами факт відсутності майна у Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідемстрой» за рахунок якого може бути погашений податковий борг. Таким чином, дані позовні вимоги слід задовольнити.

Відповідно до ч.2 ст.139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову суб`єкта владних повноважень з відповідача стягуються виключно судові витрати суб`єкта владних повноважень, пов`язані із залученням свідків та проведенням експертиз.

Керуючись статтями 227, 241-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Позов Головного управління ДФС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідемстрой» про накладення арешту на кошти та інші цінності задовольнити повністю.

Накласти арешт на кошти та інші цінності Головного управління ДФС у Чернігівській області до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фідемстрой» про накладення арешту на кошти та інші цінності, що відкриті в установах банків на суму податкового боргу в розмірі 65115,00грн (шістдесят п`ять тисяч сто п`ятнадцять гривень).

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції.

Позивач - Головне управління ДФС у Чернігівській області (вул.Реміснича, 11, м.Чернігів, 14000, код ЄДРПОУ 39392183);

Відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Фідемстрой" (просп. Миру, 49А, м. Чернігів, Чернігівська область, 14005, код ЄДРПОУ 40862088).

Повне рішення суду складено 22 квітня 2024 року.

Суддя Л.О. Житняк