Постанова

від 22.04.2024 по справі 376/2359/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №376/2359/20

Апеляційне провадження

№ 22-ц/824/6029/2024

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Рейнарт І.М.

суддів Кирилюк Г.М., Ящук Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс» на ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 листопада 2023 року (суддя Орєхов О.І.) про зупинення провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності,

встановив:

у жовтні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у якому, з врахуванням заяви про збільшення позовних вимог, просила: визнати за нею право власності на комплекс нежитлових будівель: літ. «А» (зерносховище), площею 151,2 кв. м., літ «Б» (свинарник), площею 346,4 кв. м., літ. «В» (свинарник), площею 446,5 кв. м., літ. «Г» (свинарник), площею 440,6 кв. м., літ. «Д» (конюшня з майстернею), площею 81,1 кв. м., літ. «Е» (корівник), площею 521,7 кв. м., що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; припинити право іпотеки за іпотечним договором від 30 листопада 2007 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «ВТБ Банк», посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелуденко О.В., зареєстрований в реєстрі за № 5547, щодо комплексу нежитлових будівель, яке належало на праві власності ОСОБА_2 ; виключити з Державного реєстру іпотек запис про обтяження нерухомого майна, зареєстрований за № 4256, відповідно до повідомлення про реєстрацію обтяжень нерухомого майна іпотекою, серія та номер: 1598-ЮВ, виданий 3 грудня 2007 року, реєстраційний номер іпотеки: 6150192 від 3 грудня 2007 року, номер запису: 5105308; виключити з державного реєстру іпотеки запис про обтяження нерухомого майна від 25 березня 2014 року, індексний номер: 11905207; виключити запис з Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, запис обтяження реєстраційний номер: 6134907 від 30 листопада 2007 року, підставою якого є договір іпотеки від 30 листопада 2007 року, посвідчений приватним нотаріусом Білоцерківського міського нотаріального округу Київської області Шелуденко О.В., серія та номер: 5547, номер обтяження: 5548; виключити запис є Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, індексний номер: 11906126 від 25 березня 2014 року, вчиненого приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу, номер запису про

обтяження: 5105639.

Мотивуючи позовні вимоги, позивачка зазначала, що у 2011 році вона домовилась з відповідачем, що за власні кошти перебудує після пожежі вказані нежитлові будівлі, а відповідач, не буде заперечувати щоби вона зареєструвала на себе після реконструкції вказаний комплекс.

Позивачка стверджувала, що вона виконала зобов`язання та за власні кошти побудувала (перебудувала) вищезазначені приміщення, витративши на реконструкцію цих будівель приблизно 2 500 000грн і комплекс готовий до експлуатації, однак відповідач, відмовився у добровільному порядку переоформити на неї право власності, тому правильний спосіб захисту порушеного права є визнання права власності на комплекс нежитлових приміщень, що знаходиться у АДРЕСА_1 .

Також позивачка посилалася на те, що в ході судового розгляду було встановлено, що комплекс нежитлових приміщень перебуває у іпотеці ВАТ «ВТБ Банк» на підставі договору іпотеки від 30 листопада 2007 року, укладеного з метою забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором № 4.18-07-СК від 29 листопада 2007 року, укладеного між ВАТ «ВТБ Банк» та ОСОБА_2 , а рішенням Апеляційного суду Київської області від 28 вересня 2011 року з ОСОБА_2 стягнена заборгованість за кредитним договором в розмірі 226 021 доларів США, що становить 1 807 469грн, тому Білоцерківським міськрайонним судом був виданий виконавчий лист про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 , який у свою чергу був поданий до Білоцерківського районного відділу ДВС.

Позивачка вважала, що банк втратив право на стягнення заборгованості, так як 1 жовтня 2015 року Білоцерківським районним відділом ДВС виконавчий лист про стягнення заборгованості за кредитним договором із ОСОБА_2 на користь ВАТ «ВТБ Банк» був повернутий стягувачу на підставі п. 4 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження», після чого виконавчий лист до виконання більше не пред`являвся.

Рішенням Сквирського районного суду Київської області від 16 листопада 2020 року позовні вимоги були задоволені.

Постановою Київського апеляційного суду від 1 серпня 2023 року за апеляційною скаргою ТОВ «ФК «Фактор Плюс» рішення Сквирського районного суду Київської області від 16 листопада 2020 року було скасовано, направлено справу до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для розгляду за підсудністю.

Ухвалою судді Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 25 вересня 2023 року відкрито провадження по справі у порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання.

3 листопада 2023 року ОСОБА_2 направив до суду клопотання про зупинення провадження у справі на підставі п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України, посилаючись на те, що він з 24 лютого 2022 року згідно наказу Президента України № 69/2022 від 24 лютого 2022 року був мобілізований до Збройних Сил України та наказом командира військової частини НОМЕР_1 № 67 від 5 березня 2023 року зарахований до списку особового складу та перебуває на військовій службі в Збройних Силах України у зазначеній військовій частині, і на постійній основі приймає участь у здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії країни-агресора проти України.

Ухвалою Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 листопада 2023 року провадження у справі зупинено до припинення перебування відповідача ОСОБА_2 у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції. Зобов`язано відповідача ОСОБА_2 повідомити

Білоцерківський міськрайонний суд Київської області про припинення його перебування у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

У поданій апеляційній скарзі ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» просить ухвалу суду скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду, посилаючись на порушення судом норм процесуального права.

ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» зазначає, що постановою Київського апеляційного суду від 1 серпня 2023 року було встановлено, що товариство є кредитором відповідача та іпотекодержателем спірного комплексу нежитлових будівель, а відтак рішення у даній справі впливає на права та інтереси товариства.

Також товариство посилається на те, що суд не врахував встановлених апеляційним судом обставин, не вислухав думку товариства стосовно заявленого клопотання та не залучив товариство до розгляду даної справи і не врахував обставин даної справи, поведінки позивачки і відповідача, які не зацікавлені у вирішенні спору.

Крім того, ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» зазначає, що відповідачем не було надано належних документів, які підтверджують наявність обставин для зупинення провадження у справі.

Враховуючи викладене та посилаючись на правову позицію Верховного Суду, висловлену у постанові від 21 листопада 2022 року по справі № 757/52540/16-ц, товариство вважає, що клопотання про зупинення провадження по справі задоволенню не підлягає.

Через «Електронний суд» відповідач направив до апеляційного суду відзив на апеляційну скаргу, в якій просить залишити ухвалу суду без змін, посилаючись на її обґрунтованість та законність.

Відповідно до ч. 2 ст. 369 ЦПК України апеляційна скарга на ухвалу суду про зупинення провадження у справі розглядається судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 17 ЦПК України визначено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до ч. 2 ст. 352 ЦПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції окремо від рішення суду лише у випадках, передбачених статтею 353 цього Кодексу.

Як вбачається з матеріалів справи, 4 лютого 2014 року між ПАТ «ВТБ Банк», яке є правонаступником ВАТ «ВТБ Банк», та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» був укладений договір № 1 МБ про відступлення права вимоги грошових зобов`язань за кредитним договором № 4.18-07-СК від 29 листопада 2007 року, який був укладений між банком та ОСОБА_2 , а 25 березня 2014 року між ПАТ «ВТБ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» був укладений договір про відступлення права вимоги за іпотечним договором від 30 листопада 2007 року, який забезпечував виконання ОСОБА_2 зобов`язань за кредитним договором, за яким ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» отримав належні первісному кредитору права іпотекодержателя у вказаному зобов`язанні.

Іпотекодавцем за вказаним іпотечним договором був ОСОБА_2 (с.с.66-69 т.1).

На підставі вказаного договору 25 березня 2014 року були внесені зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, а саме вказано ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» в якості обтяжувача об`єктів нерухомого майна: комплекс нежитлових будівель літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 (с.с.61-62 т.1).

Отже, ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс» є іпотекодержателем комплексу нежитлових будівель літ. «А», «Б», «В», «Г», «Д», «Е», що розташовані за адресою: АДРЕСА_1 .

Враховуючи, що позивачкою заявлені вимоги, зокрема, про припинення права іпотеки за іпотечним договором від 30 листопада 2007 року, що був укладений між ОСОБА_2 та ВАТ «ВТБ Банк», даний спір зачіпає права та інтереси ТОВ «Фінансова компанія «Фактор Плюс», а відтак товариство має правові підстави для оскарження ухвали Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 листопада 2023 року у даній справі.

Зупиняючи провадження у справі, суд першої інстанції виходив з того, що відповідач надав суду копію військового квитка, копію довідки військової частини НОМЕР_1 від 17 жовтня 2023 року, в якій зазначено, що ОСОБА_2 зарахований до списків особового складу на підставі наказу командира військової частини НОМЕР_1 від 5 березня 2023 року та проходить військову службу у даній військовій частині, і залучається на постійній основі до бойових розпоряджень із здійснення заходів національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії країни-агресора проти України. Також у довідці зазначено, що ОСОБА_2 не може приймати участь у судових засіданнях суду.

Переглядаючи ухвалу суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів зазначає про наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у разі перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру (пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод).

Європейський суд з прав людини зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне відправлення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Європейський суд з прав людини зауважив, що розумність тривалості провадження повинна оцінюватись з урахуванням обставин справи та таких критеріїв як складність справи, поведінка заявника та відповідних органів влади, а також важливості спору для заявника (FRYDLENDER v. FRANCE, № 30979/96, § 43, ЄСПЛ, від 20 червня 2000 року).

Право на судовий захист передбачає і конкретні гарантії ефективного поновлення в правах шляхом здійснення правосуддя. Відсутність такої можливості обмежує це право. А за змістом частини другої статті 64 Конституції України право на судовий захист не може бути обмежене навіть в умовах воєнного або надзвичайного стану (рішення Конституційного Суду

України від 07 травня 2002 року №8-рп/2002).

Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Своєю чергою реалізація завдання цивільного судочинства, визначеного статтею 2 ЦПК України, та ефективне поновлення порушеного (невизнаного, оспорюваного) права неможливе без дотримання судом встановлених законом строків розгляду та вирішення справи.

Частиною третьою статті 2 ЦПК України однією із основних засад (принципів) цивільного судочинства визначено розумність строків розгляду справи судом.

Вимога щодо дотримання розумного строку розгляду справи спрямована на швидкий захист судом порушених прав особи, оскільки будь-яке зволікання може негативно відобразитися на правах, які підлягають захисту, а відсутність своєчасного судового захисту може призводити до ситуацій, коли наступні дії суду вже не матимуть значення для особи та її прав.

Зупинення провадження по справі - це врегульована законом й оформлена ухвалою суду тимчасова перерва в провадженні у справі, викликана наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, до моменту, коли ці обставини перестануть існувати або будуть вчинені необхідні дії. Тобто інститут зупинення судового провадження застосовується не просто у зв`язку із виникненням підстав, передбачених процесуальним законом, а обумовлюється наявністю обставин, які створюють об`єктивні перешкоди для здійснення судового розгляду.

Обов`язок суду зупинити провадження у справі зумовлений об`єктивною неможливістю її розгляду, викликаний наявністю однієї із передбачених у законі обставин, які перешкоджають розглядові справи, коли зібрані докази не дозволяють встановити та оцінити певні обставини (факти), які є предметом судового розгляду. Для вирішення питання про зупинення провадження у справі суд у кожному випадку повинен з`ясовувати, чим обумовлюється неможливість розгляду справи.

Необґрунтоване зупинення провадження у справі може призвести до затягування строків її розгляду й перебування учасників справи у стані невизначеності, що покладає на національні суди обов`язок здійснити швидкий та ефективний розгляд справи упродовж розумного строку.

Аналіз зазначених норм процесуального права свідчить, що провадження у справі зупиняється з метою надання особі, яка перебуває у складі Збройних Сил України, можливість прийняти участь у судовому засіданні при розгляді справи, де він є стороною, надати суду докази у підтвердження своїх посилань та скористатися іншими процесуальними правами.

При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).

Щодо наявності обґрунтованих підстав зупинення провадження, Касаційний цивільний суд Верховного Суду визначив, що належним письмовим доказом для зупинення провадження у зв`язку з перебуванням сторони у складі Збройних сил України є наказ по особовому складу, виданий у порядку п. 12 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних силах України, затвердженого Указом Президента України від 10 грудня 2008 року №1153/2008. Інші докази (довідки, листи з військової частини) суд визнав недостатніми для встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом (Постанова від 29 березня 2023 року у справі №756/3462/20).

Відповідно до пункту 12 Положення встановлення, зміна або припинення правових відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за контрактом та за призовом осіб офіцерського складу (зокрема, присвоєння та позбавлення військового звання, пониження та поновлення у військовому званні, призначення на посади та звільнення з посад, переміщення по службі, звільнення з військової служби, залишення на військовій службі понад граничний вік перебування на військовій службі, направлення за кордон, укладення та припинення (розірвання) контракту, продовження його строку, призупинення контракту та військової служби тощо) оформлюється письмовими наказами по особовому складу на підставі відповідних документів, перелік та форма яких встановлюються Міністерством оборони України.

Результат аналізу пункту 12 Положення дає підстави зробити висновок про те, що встановлення відносин військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом, оформлюється письмовими наказами по особовому складу.

Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою та другою статті 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Матеріали справи не містять достовірних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Відповідно до копії довідки, виданої начальником штабу - першим заступником командира військової частини НОМЕР_1 від 16 жовтня 2023 року, молодший сержант ОСОБА_3 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 (с.с.210 т.1).

Згідно витягу з наказу командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) № 67 від 5 березня 2023 року, молодший сержант ОСОБА_3 призначений стрільцем стрілецького відділення стрілецького взводу стрілецької роти ВОС - 100915А вказаної військової частини (с.с.211 т.1).

У листі командира військової частини НОМЕР_1 від 17 жовтня 2023 року на адвокатський запит зазначено, що молодший сержант ОСОБА_3 залучається на постійній основі до бойових розпоряджень із здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії країни-агресора проти України та не має можливості приймати участь у судовому процесі по справі №376/2359/20, яка розглядається у Білоцерківському міськрайонному суді міста Києва (с.с.209 т.1).

Разом з цим, вказані документи не підтверджують, що відповідач ОСОБА_2 перебуває на військовій службі у військовій частині НОМЕР_1 , яка переведена на воєнний стан та виконує бойові завдання у зоні бойових дій, а військовослужбовець ОСОБА_2 не перебуває у зоні постійної дислокації, а знаходиться у зоні бойових дій.

Суд першої інстанції не врахував, що на підставі пункту 2 частини першої статті 251 ЦПК України суд зобов`язаний зупинити провадження у справі, якщо сторона або третя особа, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, перебуває у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан, а надані суду документи не підтверджують наявності підстав для зупинення провадження у справі, які передбачені пунктом 2 частини першої статті 251 ЦПК України.

З наявних матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_2 має електронний кабінет, отримує поштову кореспонденцію та направляє документи на адресу суду, отже має можливість приймати участь у судовому розгляді даної справи.

Також суд першої інстанції не врахував, що провадження у даній справі було розпочато у жовтні 2020 року, а відтак не вирішення даного спору протягом тривалого часу порушує розумність строків судового провадження.

За таких обставин, суд першої інстанції зробив передчасний висновок про зупинення провадження у справі.

Згідно ст. 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.

Колегія суддів вважає, що ухвала про зупинення провадження у справі постановлена з порушенням норм процесуального права, тому підлягає скасуванню, а справа підлягає направленню до суду першої інстанції для продовження розгляду.

Керуючись статтями 367, 369, 374, 379, 381-383 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Фактор Плюс»задовольнити.

Ухвалу Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 7 листопада 2023 року скасувати, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про визнання права власності направити до Білоцерківського міськрайонного суду Київської області для продовження розгляду.

Постанова набирає законної сили з моменту прийняття, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач І.М. Рейнарт

Судді Г.М. Кирилюк

Т.І. Ящук