Постанова

від 22.04.2024 по справі 640/26112/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/26112/19

ДОДАТКОВА ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 квітня 2024 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі головуючого судді - Мєзєнцева Є.І., суддів Епель О. В., Файдюка В. В., розглянувши в порядку письмового провадження заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Оліус" про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу у справі за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "Оліус" до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Оліус" звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02.09.2019 №0062615572, №0072615572.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2021, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021, адміністративний позов задоволено частково, скасовано податкові повідомлення-рішення Головного управління Державної податкової служби у м. Києві від 02.09.2019р. № 0062615572 та № 0072615572 в частині, яка стосується контрагента ФОП ОСОБА_1 . У задоволенні іншої частини позову відмовлено.

Постановою Верховного суду від 06.06.2023 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 09.04.2021 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 27.10.2021 у справі №640/26112/19 скасовано. Справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.

Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року адміністративний позов задоволено повністю.

На вказане рішення суду відповідачем було подано апеляційну скаргу.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 08 квітня 2024 року апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення, а рішення Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року - без змін.

12 квітня 2024 року на адресу Шостого апеляційного адміністративного суду надійшла заява товариства з обмеженою відповідальністю "Оліус" про ухвалення додаткового судового рішення, в якій позивач просив постановити додаткову постанову у справі та стягнути з відповідача витрати по сплаті судового збору у розмірі 67 235 грн., витрати на професійну правничу (правову) допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн, витрати на професійну правничу (правову) допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн.

19 квітня 2024 року представником відповідача було надіслано заперечення, за змістом якого зазначено, що розмір судових витрат є необґрунтованим та не відповідає принципу співмірності, а тому відсутні підстави для задоволення клопотання позивача про ухвалення додаткового судового рішення.

У судове засідання призначене на 22 квітня 2024 року сторони не з`явились, про дату час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, а тому колегія суддів дійшла висновку про розгляд вищевказаної заяви в порядку письмового провадження.

Відповідно до частини 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов`язані із прибуттям до суду; 3) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов`язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до пункту 3 частини першої статті 252 КАС України однією з підстав для ухвалення додаткового рішення є не вирішення судом питання про судові витрати.

Частинами другою-п`ятою статті 252 КАС України встановлено, що заяву про ухвалення додаткового судового рішення може бути подано до закінчення строку на виконання судового рішення. Суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення. У разі необхідності суд може розглянути питання ухвалення додаткового судового рішення в судовому засіданні з повідомленням учасників справи. Неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви. Про відмову в ухваленні додаткового рішення суд постановляє ухвалу. Додаткове рішення або ухвала про відмову у прийнятті додаткового рішення можуть бути оскаржені.

Статтею 134 КАС України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.

Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини п`ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами.

Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Стаття 139 КАС України визначає правила розподілу судових витрат за результатами ухвалення судом рішення по суті позовних вимог (задоволення позову повністю або частково, відмова в задоволенні позову).

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Зазначені вимоги процесуального закону кореспондуються з положеннями частини третьої статті 143 КАС України, якими передбачено, що якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

Отже, подання доказів щодо понесених судових витрат на професійну правничу допомогу обмежено певним строком, закінчення якого визначено проведенням судових дебатів у справі. Водночас передбачено й альтернативу цьому присічному строку - подання доказів протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду. Проте подання доказів у такий альтернативний спосіб законодавцем пов`язано з умовою здійснення відповідної заяви про це до закінчення судових дебатів у справі.

Частиною восьмою статті 262 КАС України передбачено, що при розгляді справи за правилами спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їхні усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Таким чином при розгляді справ в порядку спрощеного провадження судові дебати як стадія судового розгляду не передбачені.

З огляду на приписи частини третьої статті 143 КАС України, докази на підтвердження судових витрат можуть бути подані після закінчення судових дебатів та ухвалення рішення лише за наявності поважних причин, які зумовили неможливість подачі таких доказів до закінчення судових дебатів. При цьому суд враховує, що у разі розгляду справи в порядку спрощеного (письмового) провадження, докази судових витрат за загальним правилом мають бути надані до вирішення справи по суті.

Аналогічна правова позиція міститься в постанові Верховного Суду від 12 серпня 2020 у справі №340/2449/19, та постанові Верховного Суду від 15 червня 2023 року у справі № 160/21030/21.

Водночас, судом встановлено, що заява представника позивача про розподіл судових витрат в суді першої інстанції, фактично зводиться до незгоди із рішенням Київського окружного адміністративного суду від 28 листопада 2023 року, яким було стягнуто на користь позивача судовий збір у розмірі 19 210 грн. замість 86 445 грн., а також у зв`язку із тим, що судом першої інстанції не було вирішення питання стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді першої інстанції в розмірі 10 000 грн.

Колегія суддів зазначає, що відповідно до ч. 6 ст. 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат.

Суд зазначає, розподіл судових витрат здійснюється тим судом, який ухвалює остаточне рішення за результатами розгляду справи, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат.

У цій справі суд апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду не змінював судове рішення першої інстанції та не ухвалював нового, у зв`язку з чим у суду апеляційної інстанції не виникало підстав для вирішення питань пов`язаних із зміною розподілу судових витрат в суді першої інстанції.

Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції в даному випадку не здійснює розподіл судових витрат, понесених позивачем під час розгляду справи в суді першої інстанції.

Що стосується стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу у зв`язку із розглядом справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 10 000 грн., колегія суддів зазначає таке.

Відповідно до частини сьомої статті 139 КАС України, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Судова колегія, з урахуванням правової позиції Верховного Суду, викладеної, зокрема, у постанові від 19.09.2019 року у справі № 810/2760/17, вважає за необхідне звернути увагу на те, що при визначенні суми відшкодування судових витрат суд повинен керуватися критерієм реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерієм розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та суті виконаних послуг. Витрати на правову допомогу мають бути документально підтверджені та доведені договором про надання правничої допомоги, актами приймання-передачі наданих послуг, платіжними документами про оплату таких послуг, розрахунками таких витрат тощо.

Водночас, при визначенні суми компенсації витрат, понесених на правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категорії складності справи, витраченого адвокатом часу, об`єму наданих послуг, ціни позову та (або) значенню справи.

У додатковій постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року по справі №926/1795/18 зазначено, що у застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на певних критеріях, які суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям.

У справі «East/West Alliance Limited» проти України» Європейський суд із прав людини, оцінюючи вимогу заявника щодо здійснення компенсації витрат у розмірі 10 % від суми справедливої сатисфакції, виходив з того, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див., наприклад, рішення у справі «Ботацці проти Італії» (Bottazzi v. Italy) [ВП], заява № 34884/97, п. 30, ECHR 1999-V).

У пункті 269 Рішення у цій справі Суд зазначив, що угода, за якою клієнт адвоката погоджується сплатити в якості гонорару певний відсоток від суми, яку присудить позивачу суд - у разі якщо така сума буде присуджена та внаслідок якої виникають зобов`язання виключно між адвокатом та його клієнтом, не може бути обов`язковою для Суду, який повинен оцінити рівень судових та інших витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою (див. вищезазначене рішення щодо справедливої сатисфакції у справі «Іатрідіс проти Греції» (Iatridis v. Greece), п. 55 з подальшими посиланнями).

Позивачем було подано заяву про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 10 000,00 грн.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та адвокатський об`єднанням «АННВАНТА» укладено договір № 06/24 від 18 березня 2024 року про надання правової допомоги.

В свою чергу, пунктом 4 вищевказаного договору встановлено тарифні ставки за послуги з правової допомоги.

Адвокатом також було надано акт приймання-передачі наданих послуг (виконаних робіт) та понесених витрат від 10 квітня 2024 року, згідно якого вартість послуг адвокатського об`єднання становить 10 000,00 грн.

Матеріали справи містять платіжну інструкцію від 10 квітня 2024 року, відповідно до якої позивачем було сплачено на користь адвокатського об`єднання 10 000,00 грн.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, повинен бути співрозмірним з ціною позову, тобто не має бути явно завищеним порівняно з ціною позову. Також судом мають бути враховані критерії об`єктивного визначення розміру суми послуг адвоката. У зв`язку з цим суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

У пункті 154 рішення Європейського суду з прав людини у справі Lavents v. Latvia (заява 58442/00) зазначено, що згідно зі статтею 41 Конвенції Суд відшкодовує лише ті витрати, які, як вважається, були фактично і обов`язково понесені та мають розумну суму.

При цьому, розподілу судових витрат підлягають лише ті витрати, що безпосередньо стосуються судової справи та її предмета.

Виділення окремо такої послуги як складання та подання до суду заяви про ухвалення додаткового судового рішення щодо розподілу судових витрат по справі на переконання суду, не є обґрунтованим, оскільки такі документи не містять жодної правової позиції та не спрямовані на безпосередній захист прав позивача, а є суто технічними процесуальними документами.

Крім того, судом встановлено, що доводи й позиція сторін протягом усього часу розгляду справи не змінювалась, а тому колегія суддів дійшла висновку, що розмір витрат на правову допомогу, які позивач просив компенсувати, не є обґрунтованим та пропорційним до предмету спору, у зв`язку з чим вважає, що присудженню на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оліус" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві підлягають витрати на професійну правничу допомогу лише у розмірі 5 000 грн.

З урахуванням наведеного судова колегія приходить до висновку про необхідність часткового задоволення заяви про ухвалення додаткового рішення та стягнення за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві судових витрат на професійну правничу допомогу понесених у зв`язку із розглядом справи в суду апеляційної інстанції у розмірі 5 000 грн.

Керуючись ст. ст. 132, 139, 241, 242, 252, 325, 329, 382 КАС України суд,

П О С Т А Н О В И В:

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Оліус" про ухвалення додаткового судового рішення щодо стягнення витрат на професійну правничу (правову) допомогу - задовольнити частково.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Державної податкової служби у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19; код ЄДРПОУ 44116011) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "Оліус" (код ЄДРПОУ 30573826) судові витрати на професійну правничу (правову) допомогу в розмірі 5 000,00 грн. (п`ять тисяч гривень 00 копійок).

Додаткова постанова набирає законної сили дати її прийняття та може бути оскаржена шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строки, визначені ст.ст. 328-331 КАС України.

Головуючий суддя Є.І.Мєзєнцев

cуддя О.В.Епель

суддя В.В.Файдюк