Ухвала

від 22.04.2024 по справі 520/25989/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

22 квітня 2024 року

м. Київ

справа №520/25989/21

адміністративне провадження №К/990/13889/24

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

судді-доповідача - Пасічник С.С.,

суддів: Олендера І.Я., Гончарової І.А.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №520/25989/21 за адміністративним позовом Фермерського господарства «НАЙКРАЩІ ВРОЖАЇ» до Головного управління ДПС у Харківській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

У С Т А Н О В И В:

11.04.2024 через підсистему «Електронний суд» до Касаційного адміністративного суду надійшла касаційна скарга Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023.

Перевіряючи касаційну скаргу на відповідність вимогам процесуального закону - Кодексу адміністративного судочинства України, Суд дійшов висновку про наявність підстав для залишення її без руху, з огляду на наступне.

Вимоги до змісту та форми касаційної скарги визначені у статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України.

Так, відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України в касаційній скарзі зазначається підстава (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 328 цього Кодексу підстави (підстав).

Згідно з частиною четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у частині першій цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами другою і третьою статті 353 цього Кодексу.

Так, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України скаржнику слід чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанції було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку. При цьому недостатньо самого лише зазначення у касаційній скарзі норми права, щодо правильного застосування якої є висновок Верховного Суду, безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга. Обов`язковою умовою є те, що ця норма матеріального права повинна врегульовувати спірні правовідносини, а питання щодо її застосування ставилося перед судами попередніх інстанцій в межах підстав позову, але суди таким підставам позову не надали оцінки у судових рішеннях, - що може бути визнано як допущення судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права, або надали, як на думку скаржника, неправильно.

При визначенні подібності правовідносин необхідно враховувати суб`єктний склад учасників відносин, зміст правовідносин (права та обов`язки сторін спору); об`єкт і предмет правового регулювання, однаковість матеріально-правового регулювання спірних правовідносин, умови застосування правових норм (зокрема, щодо часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин); предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог, установлені судом фактичні обставини.

Водночас обставини, які формують зміст правовідносин і впливають на застосування норм матеріального права, а так само оцінка судами їх сукупності, не можуть вважатися подібністю правовідносин.

Перевіркою ж поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що заявивши підставою касаційного оскарження рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 та постанови Другого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 пункт 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України, скаржник в той же час не обгрунтував, у чому саме полягало неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм права, процитував положення законодавства з наведенням окремих витягів із постанов Верховного Суду (без доведення при цьому як такої подібності правовідносин), що не є належним обґрунтуванням вказаної підстави касаційного оскарження судових рішень.

Крім того, у силу приписів статті 329 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на подання касаційної скарги також може бути поновлений у разі його пропуску з інших поважних причин, крім випадків, визначених частиною п`ятою статті 333 цього Кодексу.

У даному випадку повний текст постанови апеляційного суду, про касаційний перегляд якої порушується питання, складено 14.12.2023.

Таким чином, останнім днем на касаційне оскарження постанови апеляційного суду від 07.12.2023 є 15.01.2024, тоді як касаційна скарга подана до Верховного Суду 11.04.2024, тобто з пропуском строку, встановленого статтею 329 Кодексу адміністративного судочинства України.

Касаційна скарга містить заяву про поновлення строку на касаційне оскарження, в обґрунтування якої скаржник посилається на те, що первісна касаційна скарга на оскаржувані судові рішення була подана ним своєчасно, однак повернута з причини відсутності в ній обґрунтування підстав касаційного оскарження. Реалізуючи законодавчо визначене право на повторне касаційне оскарження, податковий орган звернувся із цією касаційною скаргою вдруге.

Разом з тим, скаржником не наведено жодної поважної підстави пропуску строку на касаційне оскарження.

Суд виходить з того, що причини пропуску особою встановленого законом процесуального строку, зокрема, строку на касаційне оскарження, можуть бути визнані судом поважними, а строк поновлено лише у разі, якщо ці причини пов`язані з дійсно непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежали від волі особи та унеможливили звернення з касаційною скаргою у встановлений законом строк.

Оскільки скаржник у заяві про поновлення строку на касаційне оскарження не наводить обставин, які перешкодили звернутись до касаційного суду у встановлений Кодексом адміністративного судочинства України строк, Суд не вбачає підстав для визнання причин пропуску строку касаційного оскарження поважними.

Згідно з частиною другою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України до касаційної скарги, яка не оформлена відповідно до вимог, встановлених статтею 330 цього Кодексу, застосовуються положення статті 169 цього Кодексу, частиною другою якої передбачено залишення позовної заяви без руху із зазначенням її недоліків, способу та строку для їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

Відповідно ж до частини третьої статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України касаційна скарга залишається також без руху у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 329 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали про залишення касаційної скарги без руху особа має право звернутися до суду касаційної інстанції із заявою про поновлення строків або вказати інші підстави для поновлення строку.

Керуючись частиною другою статті 169, частиною другою і третьою статті 332 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

У Х В А Л И В :

1. Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 26.01.2023 та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 07.12.2023 у справі №520/25989/21 залишити без руху.

2. Встановити скаржнику строк для усунення недоліків касаційної скарги у десять днів з дня вручення копії ухвали про залишення касаційної скарги без руху.

3. Направити скаржнику копію ухвали про залишення касаційної скарги без руху для виконання.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

...........................

...........................

...........................

С.С. Пасічник

І.Я.Олендер

І.А. Гончарова ,

Судді Верховного Суду