Ухвала

від 17.04.2024 по справі 635/11250/23

ХАРКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 635/11250/23

Провадження №1-кп/635/372/2024

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2024 року селище Покотилівка

Харківський районний суд Харківської області в складі:

головуючий суддя ОСОБА_1

секретар судового засідання ОСОБА_2

сторона обвинувачення: прокурор ОСОБА_3

сторона захисту: обвинувачений ОСОБА_4 , захисник адвокат ОСОБА_5

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням

ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця міста Києва, громадянина України, військовослужбовця військової служби за призивом у період воєнного стану, який перебуває на посаді гранатометника 1 механізованого відділення 1 механізованого взводу механізованої роти військової частини НОМЕР_1 у військовому звані солдат, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , військова частина НОМЕР_2 , фактично проживає за адресою: АДРЕСА_2 ,

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України,

ВСТАНОВИВ:

в провадженні Харківського районного суду Харківської області перебуває кримінальне провадження за обвинуваченням ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України.

Прокурор у судовому засіданні заявив клопотання про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на строк 60 діб, оскільки продовжують існувати ризики передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, тому вбачається ризик того, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Обвинувачену відомі адреси місця проживання свідків, тому існує ризик незаконного впливу на них з метою зміни показань. Обвинувачення у вчинення злочину пов`язаного із залишенням місця служби в умовах воєнного стану, надає підстави допустити можливість повторного вчинення аналогічного кримінального правопорушення. Враховуючи обставини та характер правопорушення у вчиненні якого обвинувачується ОСОБА_4 , його негативну характеристику за місцем служби, є необхідним продовжити застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою.

Обвинувачений ОСОБА_4 у судовому засіданні на клопотання прокурора зазначив, що не заперечує проти продовження обраного до нього запобіжного заходу, але просив знизити розмір застави, яка є непомірною за його матеріального стану.

Захисник адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію свого підзахисного.

Відповідно до ч. 1 ст. 331 КПК України, під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого.

Відповідно до вимог ст.177 КПК України підставою для застосування запобіжного заходу є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті, тобто: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Крім того, при вирішенні питання про обрання, продовження запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою суд повинен врахувати обставини, передбачені ст.178 КПК України, в тому числі, тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого обвинувачується особа та дані, які її характеризують і можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки, при цьому ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створить загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Бекчиєв проти Молдови» §58). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

Поряд з цим, у розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».

Крім того, Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Згідно сформованої практики Європейського суду з прав людини, тримання особи під вартою може бути виправдане, якщо існують реальні ознаки наявності справжнього суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, переважає принцип поваги до особистої свободи. Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого. Визначення таких прав, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суспільства більшої суворості в оцінці цінностей суспільства («Летельє проти Франції»).

Крім того, відповідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, право людини на свободу є основоположним, але не абсолютним та може бути обмежено з огляду на суспільний інтерес.

Заслухавши прокурора, обвинуваченого, захисника суд, приходить до наступного.

Ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 02 листопада 2023 року стосовно ОСОБА_4 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, із визначенням застави розмірі п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що дорівнює 134 200 гривень, дія якого продовжувалась, останній раз на підставі ухвали Харківського районного суду Харківської області від 14 березня 2024 року на строк до 12 травня 2024 року (включно).

Аналізуючи доводи сторони обвинувачення, сторони захисту, суд вважає, що клопотання прокурора про продовження застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою підлягає задоволенню, оскільки продовжують існувати ризики передбачені п. 1, п. 3, п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України і інший більш м`який запобіжний захід не може запобігти вказаним ризикам. Так, ОСОБА_4 обвинувачується у вчиненні тяжкого злочину, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 3 до 10 років, при цьому призначення покарання менш суворого ніж передбачає санкція статті на підставі ст. 69 КК України та звільнення від відбування покарання із визначенням іспитового строку на підставі ч. 1 ст. 75 КК України застосуванню не підлягає, тому вбачається ризик, що обвинувачений може переховуватись від суду з метою уникнення відповідальності за вчинене кримінальне правопорушення. Обвинувачену відомі адреси місця проживання свідків, тому існує ризик незаконного впливу на них з метою зміни показань. Обвинувачення у вчиненні злочину пов`язаного із залишенням місця служби в умовах воєнного стану, надає підстави допустити можливість повторного вчинення аналогічного кримінального правопорушення.

При розгляді клопотання стороною захисту не було надано доказів, що матеріальний стан обвинуваченого погіршився з моменту обрання запобіжного заходу, тому суд залишає без мін суму застави яка була визначена ухвалою Ленінського районного суду міста Харкова від 02 листопада 2023 року при обранні запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою ОСОБА_4 .

За викладених обставин, суд, вважає про наявність достатніх підстав для продовження строку застосування до обвинуваченого запобіжного заходу у виді тримання під вартою, оскільки більш м`які запобіжні заходи не забезпечать запобіганню існуючим ризикам. Суму застави залишити в розмірі п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Керуючись ст. 331 КПК України, суд,

ПОСТАНОВИВ:

Строк тримання під вартою ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 , що обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 5 ст. 407 КК України продовжити до 15 червня 2024 року (включно).

Ухвала може бути оскаржена до Харківського апеляційного суду через Харківський районний суд Харківської області протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.

Суддя ОСОБА_1