Рішення

від 19.04.2024 по справі 348/359/24

НАДВІРНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(заочне)

Справа №348/359/24

Провадження № 2/348/404/24

19 квітня 2024 року м.Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

у складі головуючого судді Бурдун Т.А.,

за участю секретаря судового засідання Дмитрук С.І.,

позивача - ОСОБА_1 ,

представника позивача - адвоката Гураша М.В.,

представника третьої особи органу опіки та піклування Пасічнянської сільської ради - Ломпас М.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Надвірна в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та зміну розміру стягнення аліментів, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог- орган опіки та піклування Пасічнянська сільська рада,-

встановив:

Позивач ОСОБА_1 , інтереси якої представляє- адвокат Гураш М.В., звернулася до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області з позовом до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та зміну розміру стягнення аліментів.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначила, що з 12 лютого 2011 вона перебувала у зареєстрованому шлюбі з відповідачем ОСОБА_2 . Від шлюбу у них народився син: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . 20 червня 2017 року змінено ім`я неповнолітнього сина з ОСОБА_4 на ОСОБА_5 .

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03.07.2014 шлюб між сторонами розірвано. Неповнолітню дитину залишено проживати з матір`ю.

Рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2016 року з відповідача на користь позивача на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_6 стягнуто аліменти в твердій грошовій сумі по 650 гривень щомісячно на дитину, до досягнення нею повноліття. Вказане судове рішення в апеляційному порядку не оскаржувалося та 17 червня 2016 року набрало законної сили.

12 квітня 2017 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 , який в подальшому був розірваний. Після розірвання шлюбу позивачу було залишено шлюбне прізвище « ОСОБА_8 ».

17 листопада 2023 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та після укладення даного шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_10 ».

До реєстрації шлюбу з ОСОБА_9 позивач впродовж двох років проживала в фактичних шлюбних стосунках з ним і ІНФОРМАЦІЯ_2 в них народився син ОСОБА_11 , відносно якого ОСОБА_9 відповідно до ст.126 СК України визнав своє батьківство.

В теперішній час позивач зареєстрована і проживає разом з ОСОБА_9 та неповнолітніми дітьми, а саме: сином ОСОБА_2 та сином ОСОБА_11 в належному її матері ОСОБА_12 будинку по АДРЕСА_1 . На даний час ніде не працює, так як знаходиться у декретній відпустці і займається вихованням неповнолітніх дітей. При цьому доходів від підсобного господарства не має і підприємницькою діяльністю не займається. Сім`я позивача є малозабезпеченою, а тому вона сама не в змозі в повному обсязі забезпечувати всім необхідним неповнолітнього сина від шлюбу з відповідачем ОСОБА_13 , у зв`язку з цим зазнає значних матеріальних труднощів через відсутність належної матеріальної допомоги з боку відповідача. Догляд та утримання неповнолітнього сина ОСОБА_14 , який навчається в 7 класі Надвірнянського ліцею №3, потребує значних коштів, яких у позивача немає, а присуджений розмір аліментів згідно рішення Надвірнянського районного суду від 06 червня 2016 року в сумі 650 гривень на дитину щомісячно є недостатнім для забезпечення нормальних умов його розвитку, беручи до уваги вік та потреби дитини. Відповідач фізично здорова, працездатна особа, на утриманні інших неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб немає, вже тривалий час знаходиться на заробітках за кордоном, де отримує регулярний дохід, будь-якої додаткової матеріальної допомоги на утримання дитини не надає, має можливість сплачувати аліменти. Просить збільшити розмір аліментів та стягнути на її користь з ОСОБА_2 на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно в розмірі 2500 гривень на дитину до досягнення ним повноліття, що є менш-більш достатнім для нормального фізичного та духовного розвитку дитини на даний час.

Також відповідач зовсім не цікавиться станом здоров`я неповнолітнього сина і не проявляє увагу відносно нього. Одразу ж після народження дитини в 2011 році відповідач ОСОБА_2 залишив сім`ю і перейшов проживати до своїх батьків в м. Коломия Коломийського району Івано-Франківської області і з того часу жодного разу не передзвонив синові, не передавав, крім аліментів, іншої допомоги на утримання неповнолітнього сина. В 2016 році відповідач ОСОБА_2 звернувся з позовом до Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області про оспорювання батьківства щодо неповнолітнього сина ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , мотивуючи тим, що він не являється батьком останнього і не відчуває до нього будь-яких батьківських почуттів, що свідчить про його відношення до неповнолітнього сина. Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03 листопада 2016 року позов ОСОБА_2 залишено без розгляду в зв`язку з його повторною неявкою в судове засідання.

Відповідач ОСОБА_2 ухиляється від сплати аліментів на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Згідно довідки державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про розрахунок із сплати аліментів згідно виконавчого листа ОСОБА_2 не сплатив аліментів на користь позивача за період з квітня 2023 року по вересень 2023 року на утримання сина. З 2011 року, тобто з часу народження дитини, ОСОБА_2 злісно ухиляється від виконання свого батьківського обов`язку по вихованню неповнолітнього сина і робить це свідомо. Відповідач не спілкується з неповнолітнім сином, не проявляє про нього щонайменшої батьківської турботи, не надає належних коштів на його утримання, не дбає про його фізичний і духовний розвиток, його ніколи не цікавило належне харчування дитини та лікування.

Батько дитини ОСОБА_2 не цікавиться навчанням і вихованням сина, не відвідує батьківські збори, не має контакту з класним керівником та педагогами з питань навчання і виховання сина. Відповідач не цікавився сином і під час його перебування в Надвірнянському закладі дошкільної освіти яслах-садку «Берізка» з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2017 року , де жодного разу не відвідав дитину, на медичні огляди та щеплення неповнолітній ОСОБА_15 завжди приходив разом з матір`ю. Батько ОСОБА_2 ніколи здоров`ям дитини не цікавився.

Все вище вказане свідчить про те, що відповідач ОСОБА_2 самоусунувся від виконання батьківських обов`язків.

На підставі викладеного позивач просить суд позбавити відповідача ОСОБА_2 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини: сина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 20.02.2024 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, призначено справу до розгляду за правилами загального позовного провадження та призначено підготовче засідання.

25.03.2024 ухвалою Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області закрито підготовче провадження у справі та призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала позовні вимоги, просила їх задовольнити та пояснила, що перебувала у відносинах з відповідачем, а коли вона завагітніла, вони одружилася. Під час перебування у шлюбі відповідач почав приймати наркотики, просив перервати вагітність, бив її, щоб в неї стався викидень, тому вона поїхала жити до своїх батьків. Після народження дитини відповідач сина не визнав і на рік взагалі пропав. 03.07.2014 позивач розірвала шлюб з відповідачем, а в 2016 році звернулася з позовом про стягнення аліментів. Мати відповідача раз на рік передавала дитині якісь речі, та раз на рік сплачувала заборгованість по аліментах замість відповідача. Проведеною експертизою було встановлено, що біологічним батьком сина є відповідач. Останній раз дитина бачила батька в 2016 році, після цього відповідач з дитиною не бачився та не спілкувався, зараз відповідач знаходиться за кордоном, де працює. Дитина батька не пам`ятає, інколи цікавиться, чому батько за нього не згадує. Наразі позивач одружена, має дитину від іншого шлюбу та вагітна, в неї змінився матеріальний та сімейний стан, та аліментів в розмірі 650 грн. не вистачає для нормального розвитку та життя неповнолітнього ОСОБА_14 .

В судовому засіданні представник позивача- адвокат Гураш М.В. також підтримав позовні вимоги, з підстав, викладених у позові, просив їх задовольнити та пояснив, що відповідач не бажав народження дитини та не відчував до нього батьківської любові. Аліменти сплачувала мати відповідача. Відповідач повністю самоусунувся від виховання дитини та спілкування з сином, ніяких контактів з дитиною не підтримує, цурається сина. Збільшення розміру стягнення аліментів та позбавлення відповідача батьківських прав буде слугувати захисту інтересів дитини.

Відповідач ОСОБА_2 повторно не з`явився у судове засідання, про місце, день та час слухання справи був повідомлений належним чином шляхом направлення судових повісток за адресою місця реєстрації та шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України відповідно до вимог ч.11 ст.128 ЦПК України. Відповідач про причини неявки суд не повідомив, заяв про розгляд справи за його відсутності не надходило, відзив на позов не подав, а тому суд відповідно до ст. 280 ЦПК України за наявності згоди сторони позивача розглядає справу при заочному розгляді на підставі наявних у справі доказів.

19.04.2024 року судом постановлено ухвалу про заочний розгляд справи, яка занесена до протоколу судового засідання.

Представник третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору - органу опіки та піклування Пасічнянської сільської ради - Ломпас М.В. позовні вимоги просила задовільнити. Пояснила, що на засідання комісії відповідач не з`явився, при спілкуванні з дитиною неповнолітній ОСОБА_15 зазначив, що батька він не пам`ятає. Відповідач ОСОБА_2 взагалі дитиною не цікавиться, не відвідує ні школу, ні лікарню. За висновком комісії визнано за доцільне позбавити його батьківських прав, зазначила, що це буде в інтересах дитини.

Свідок ОСОБА_25 суду пояснила, що вона є кумою позивача та їх старші діти є однолітками. До того, як дитині виповнився рік, вона лише пару разів бачила відповідача, який жив в Коломиї , після того вона його взагалі не бачила. Відповідач ніде не працював, не переймався проблемами сім`ї, з дитиною не грався, навіть на руки його не брав. Позивач ОСОБА_1 жалілася, що відповідач не допомагає їй в вихованні дитини, він ніколи сину не присилав ніяких подарунків та не проявляв до сина батьківської уваги та любові. З 2014 року взагалі ніяк з дитиною не спілкується, не цікавиться його здоров`ям, навчанням, вихованням, дитину утримує позивач.

Свідок ОСОБА_20 суду пояснив, що він є батьком позивачки. Зазначив, що дочка навчалася в м. Коломия, де познайомилася з ОСОБА_2 в 2010 році та вони почали жити разом. Після народження дитини їх стосунки загострилися, були важкі, тому дочка переїхала з онуком жити до них у село. Відповідач ОСОБА_2 ніде не працював та нічим не займався, сина не визнавав, настояв на проведенні експертизи на батьківство. Навіть коли було встановлено, що він є батьком дитини, все одно не визнавав дитину та не цікавився нею. Ніякої допомоги відповідач на утримання дитини не надавав. Від нього не було ні телефонних дзвінків, ні листів. Мати відповідача інколи присилала якісь речі, останній раз прислала двоє штанів для дитини років п`ять тому. Однак, відповідач сином взагалі не цікавиться. Жодного разу за цей час до дитини він не приїздив.

Суд, вислухавши пояснення позивача, представника позивача, представника третьої особи, свідків, дослідивши в судовому засіданні надані докази, оцінивши їх у сукупності, повно і всебічно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вважає за необхідне задовольнити позовні вимоги у повному обсязі, виходячи з наступного.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України батьки можуть бути позбавлені батьківських прав, якщо вони ухиляються від виконання своїх батьківських обов`язків з виховання дитини.

Статті 150, 157 СК України закріплюють, що батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток, той із батьків, хто проживає окремо від дитини зобов`язаний брати участь у її вихованні.

У судовому засіданні встановлено, що сторони перебували у шлюбі та відповідач ОСОБА_2 є батьком неповнолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Згідно рішення Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 03.07.2014 року шлюб між сторонами було розірвано та неповнолітню дитину: ОСОБА_3 залишено проживати з матір`ю - позивачем по справі (а.с. 10). 20 червня 2017 року змінено ім`я неповнолітнього з « ОСОБА_4 » на « ОСОБА_5 » (а.с.13-15).

Також рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06 червня 2016 року з відповідача на користь позивача були стягнуті аліменти на утримання дитини у розмірі 650 грн. щомісячно (а.с.11).

12 квітня 2017 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_7 та після реєстрації даного шлюбу змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_21 » на прізвище « ОСОБА_8 » (а.с.16). Вказаний шлюб було розірвано 17.09.2022, що підтверджується свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 (а.с.17).

17 листопада 2023 року позивач зареєструвала шлюб з ОСОБА_9 та після укладення даного шлюбу позивач змінила своє дошлюбне прізвище « ОСОБА_8 » на прізвище чоловіка « ОСОБА_10 ». Вказаний факт стверджується свідоцтвом про шлюб серії НОМЕР_2 (а.с.18).

ІНФОРМАЦІЯ_2 позивач народила дитину - ОСОБА_11 , відносно якого ОСОБА_9 відповідно до ст.126 СК України визнав своє батьківство.

Позивач зареєстрована і проживає разом з ОСОБА_9 та неповнолітніми дітьми, а саме: сином ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та сином ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , в належному її матері ОСОБА_12 будинку по АДРЕСА_1 , що підтверджується довідкою №1831/02-64 від 27 грудня 2023 року, виданою Пасічнянською сільською радою Надвірнянського району Івано-Франківської області (а.с.8).

На даний час позивач ніде не працює, так як знаходиться у декретній відпустці і займається вихованням неповнолітніх дітей. При цьому доходів від підсобного господарства не має і підприємницькою діяльністю не займається. Сім`я є малозабезпеченою, а вона не в змозі в повному обсязі забезпечувати всім необхідним неповнолітнього сина від шлюбу з відповідачем, у зв`язку з цим зазнає значні матеріальні труднощі через відсутність належної матеріальної допомоги з боку відповідача. Вказані обставини підтверджені актом обстеження матеріально-побутових умов проживання сім`ї, складеного 12 лютого 2024 року депутатом Пасічнянської сільської рад (а.с.9).

Згідно довідки державного виконавця Коломийського відділу державної виконавчої служби у Коломийському районі Івано-Франківської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Мар`яни Кушицької за № 51544432/15/105523 від 25 грудня 2023 року про розрахунок із сплати аліментів згідно виконавчого листа №348/172/16 від 17 червня 2016 року, виданого Надвірнянським районним судом Івано-Франківської області відповідач ОСОБА_2 не сплатив присуджених аліментів на користь позивача за період з квітня 2023 року по вересень 2023 року на утримання сина ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.23); також згідно довідки № 19018 від 21.02.2024 року відповідач ОСОБА_2 не сплатив присуджених аліментів на користь позивача за період з вересня 2023 року по січень 2024 року на утримання сина ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с.41).

За місцем проживання позивач характеризуюся виключно з позитивної сторони, про що свідчить характеристика, видана сільським головою Пасічнянської сільської ради Надвірнянського району Івано-Франківської області за № 5/02-17 від 12 лютого 2024 року (а.с.19).

Неповнолітній ОСОБА_15 навчається в 7-В класі Надвірнянського ліцею №3 Надвірнянської міської ради Івано-Франківської області, що підтверджується довідкою №01-22/24 від 09 лютого 2024 року. З даної довідки вбачається, що батько дитини ОСОБА_2 не цікавиться навчанням і вихованням сина, не відвідує батьківські збори, не має контакту з класним керівником та педагогами з питань навчання і виховання сина (а.с.21). Аналогічно відповідач не цікавився сином і під час його перебування в Надвірнянському закладі дошкільної освіти яслах-садку «Берізка» з 01 вересня 2015 року по 30 червня 2017 року, де жодного разу не відвідав дитину, про що свідчить довідка даного закладу за №15/01-28/24 від 15 лютого 2024 року (а.с.24).

Про те, що відповідач не проявляв турботи щодо здоров`я неповнолітнього сина ОСОБА_2 також свідчать довідка від 12 лютого 2024 року, видана КП «Надвірнянський некомерційний центр первинної медичної допомоги» Надвірнянської міської ради, з якої вбачається, що на медичні огляди та щеплення дитини завжди приходила тільки мати. Батько ОСОБА_2 ніколи здоров`ям дитини не цікавився (а.с.22).

Згідно висновку про доцільність позбавлення батьківських прав №4 від 21.02.2024 року на засіданні Комісії з питань захисту прав дитини Пасічнянської сільської радирозглянуто звернення ОСОБА_1 про доцільність позбавлення батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо малолітнього сина - ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . Комісія з питань захисту прав дитини Пасічнянської сільської радидійшла висновку вважати за доцільне позбавити батьківських прав ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , щодо малолітнього сина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 52-54).

Декларацією прав дитини, проголошеною Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, дитина, якщо це можливо, повинна рости під опікою і відповідальністю своїх батьків і в атмосфері любові та матеріального забезпечення.

Відповідно до ч.2 ст.3 Конвенції про права дитини, яка діє на Україні з 27.07.1991 року та ратифікована Україною, держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист та опіку, які необхідні для її благополуччя, приймаючи до уваги права та обов`язки їх батьків, опікунів та інших осіб, які відповідають за них по закону і з цією метою приймати всі відповідні законодавчі та адміністративні заходи.

Право батьків і дітей бути поряд один з одним становить основоположну складову сімейного життя і що заходи національних органів, спрямовані перешкодити цьому, є втручанням у права, гарантовані статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі Конвенція) (пункт 47 рішення Європейського Суду з прав людини (далі Європейський Суд) у справі «Савіни проти України», пункт 49 рішення у справі «Хант проти України»).

Тобто, в даному випадку вирішення питання про позбавлення відповідача батьківських прав охоплюється статтею 8 Конвенції і є втручанням у його право на повагу до свого сімейного життя, яке в свою чергу не є абсолютним.

Відповідно до статті 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Європейського Суду як джерело права, а в силу статті 9 Конституції України Конвенція є частиною національного законодавства і закріплює мінімальні гарантії в галузі прав людини, які можуть бути розширені в національному законодавстві, яке в свою чергу в силу взятих на себе Україною зобов`язань не може суперечити положенням Конвенції (стаття 19 Закону України «Про міжнародні договори» від 29 червня 2004 року № 1906-ІV).

Відповідно до ст. 51 Конституції України обов`язок кожного громадянина України піклуватися про дітей.

Перелік обов`язків батьків по вихованню дитини викладений в ст.150, 151, 153-156 СК України.

За ч.2 ст. 150 Сімейного кодексу України батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток.

Відповідно до ст.155 Сімейного кодексу України здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та людської гідності. Відмова батьків від дитини є неправозгідною, суперечить моральним засадам суспільства. Ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 164 Сімейного кодексу України мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

Відповідно до роз`яснень, викладених у п.15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав», позбавлення батьківських прав (тобто прав на виховання дитини, захист її інтересів, на відібрання дитини в інших осіб, які незаконно її утримують, та ін.), що надані батькам до досягнення дитиною повноліття і ґрунтуються на факті спорідненості з нею, є крайнім заходом впливу на осіб, які не виконують батьківських обов`язків, а тому питання про його застосування слід вирішувати лише після повного, всебічного, об`єктивного з`ясування обставин справи, зокрема ставлення батьків до дітей.

Згідно п.16 вказаної постанови Пленуму, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти.

Позбавлення батьківських прав є виключною мірою, яка тягне за собою серйозні правові наслідки як для батька (матері), так і для дитини (ст. 166 СК України). Таким чином, позбавлення батьківських прав допускається лише тоді, коли змінити поведінку батьків у кращу сторону неможливо, і лише при наявності вини в діях батьків.

Позивач просить позбавити батьківських прав відповідача відносно неповнолітнього сина, так як останній ухиляється від виконання своїх батьківських обов`язків. Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не з`явився та не спростував доводів позивача.

Суд вважає, що наданими по справі доказами достовірно встановлено, що відповідач неналежно виконує батьківські обов`язки відносно неповнолітнього сина, не піклується про його фізичний і духовний розвиток, не забезпечує необхідного харчування, медичного догляду, лікування, що погано впливає на його фізичний розвиток як складову виховання; не спілкується з сином, з 2016 року жодного разу не бачився з сином.

При розгляді даної категорії справ держава має позитивний обов`язок вживати виважених і послідовних заходів зі сприяння возз`єднанню дітей зі своїми біологічними батьками, дбаючи при досягненні цієї мети про надання їм можливості підтримувати регулярні контакти між собою. (пункт 52 згаданого вище рішення Європейського Суду у справі «Савіни проти України»).

Однак реалізація таких обов`язків держави також вимагає від відповідачів активних дій, які б свідчили про їх бажання скористатись такою допомогою держави.

Відповідач ОСОБА_2 з 2011 року не займається вихованням сина, участі у його житті та вихованні не приймає, фінансово його не утримує, стягнуті з нього аліменти на утримання дитини не сплачує, має заборгованість зі сплати аліментів. Жодного разу сину не телефонував, не писав листів, взагалі ніяк не цікавиться про його життя, здоров`я, навчання. Суд розцінює такі дії відповідача, як ухилення від виховання сина, свідоме нехтування своїми батьківськими обов`язками і не бажанням виконувати їх, що є підставою для позбавлення ОСОБА_2 батьківських прав.

Таким чином, в даній конкретній ситуації існують виключні обставини, за яких відповідач може бути позбавлений батьківських прав, що не суперечить статті 9 Конвенції про права дитини, враховуючи інтереси дитини, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимог позивача про позбавлення відповідача батьківських прав.

Щодо позовної вимоги про зміну розміру стягнення аліментів, суд зазначає наступне.

За змістом статті 192 СК України розмір аліментів, визначений за рішенням суду або домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

У пункті 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006 року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» судам роз`яснено, що, відповідно до ст. 192 СК України, розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у зв`язку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоров`я когось із них. У новому розмірі аліменти сплачуються з дня набрання рішенням законної сили.

Отже, враховуючи зміст ст. 181, 183, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Тобто, у зв`язку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів один із батьків дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища платника аліментів може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

У спірних правовідносинах підлягає застосуванню не тільки стаття 192 СК України, але й низка інших норм, пов`язаних з обов`язком батьків утримувати своїх дітей (стаття 182 «Обставини, які враховуються судом при визначенні розміру аліментів», стаття 183 «Визначення розміру аліментів у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини», стаття 184 «Визначення розміру аліментів у твердій грошовій сумі»).

Наведений висновок підтверджено у постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 682/3112/18 від 04 березня 2020 року.

При вирішенні вимог щодо зміни розміру раніше стягнутих аліментів суд зобов`язаний з`ясувати матеріальний та сімейний стан, як платника аліментів, так і стягувача, погіршення чи поліпшення їх здоров`я.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням зміни матеріального становища платника аліментів є зміна доходів, витрат, активів тощо. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Прожиткові мінімуми для різних категорій населення на 2024 рік в Україні встановлено Законом «Про Державний бюджет на 2024 рік».

Так, статтею 7 вказаного Закону на 2024 рік встановлений прожитковий мінімум на дітей віком від 6 до 18 років: з 1 січня - 3196 гривень.

ОСОБА_2 виповнилося 12 років, а мінімальний розмір аліментів на дитину його віку згідно вимог СК України повинен бути не менше, ніж 1598 грн на місяць, тобто розмір аліментів у розмірі 650,00 грн. на місяць, які стягнуті за рішенням суду, є завідомо недостатнім.

Згідно з п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15 травня 2006 року «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» у новому розмірі аліменти, сплачуються з дня набрання рішенням законної сили, а не з моменту подання цивільного позову до суду.

Звертаючись з позовною вимогою про зміну (збільшення) розміру аліментів, стягнутих рішенням Надвірнянського районного суду від 06 червня 2016 року з відповідача на утримання сина ОСОБА_22 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 650 грн. щомісячно до досягнення дитиною повноліття, позивач зазначила, що з часу присудження аліментів на утримання сина ОСОБА_22 , її матеріальне становище значно погіршилось, оскільки народився син ОСОБА_23 , та вона на даний час перебуває в стані вагітності третьою дитиною, і їй необхідно утримувати та забезпечувати вже двох дітей, а матеріальний стан відповідача навпаки покращився, оскільки він тривалий час проживає та працює за межами України та має постійний дохід.

Судом встановлено, що відповідач є працездатною особою, доказів на предмет скрутного матеріального становища чи незадовільного стану здоров`я, які б унеможливлювали сплату аліментів на утримання неповнолітньої дитини, останній суду не подав.

Судом встановлено, що присуджений з відповідача розмір аліментів -650,00 грн. на дитину щомісячно, на даний час не надає можливості для рівної участі обох батьків у забезпеченні мінімально необхідних потреб дитини, виходячи з встановленого законом прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Необхідність нести зростаючі витрати на утримання дитини внаслідок зростання споживчих цін на товари та послуги, необхідні для утримання та розвитку дітей об`єктивно призводить до погіршення матеріального становища позивачки та покладає на неї надмірний майновий тягар.

Враховуючи викладене, суд доходить висновку, що позовні вимоги про зміну (збільшення) розміру аліментів підлягають до задоволення, оскільки позивачкою доведено підстави для зміни розміру аліментів у зв`язку зі зміною її майнового стану внаслідок збільшення прожиткового мінімуму та сімейного стану внаслідок народження ще однієї дитини, а відповідач, як батько повинен надати таку матеріальну допомогу у вигляді аліментів. Тому суд вважає за доцільне змінити (збільшити) розмір аліментів з 650,00 грн. до 2500,00 грн. та стягувати їх на утримання неповнолітнього ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , починаючи з дня набрання рішенням законної сили, до досягнення дитиною повноліття.

На переконання суду, саме такий розмір аліментів узгоджується з вимогами закону, відповідатиме інтересам дитини, покриватиме частину витрат на утримання хлопчика і не порушуватиме як законні інтереси платника аліментів, так і законні інтереси їх отримувача, а також забезпечить реальну, ефективну участь платника аліментів у забезпеченні потреб сина та не порушить правил щодо дотримання загалом паритету (рівності) батьків у виконанні обов`язку з матеріального утримання дитини, підстав для відступу від якого не встановлено і не доведено.

При цьому, суд вважає за необхідне роз`яснити сторонам ст. 192 СК України, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника аліментів або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось із них.

Суд звертає увагу сторін, що відповідно до ст. 179 СК України аліменти, одержані на дитину, є власністю дитини. Той із батьків або інших законних представників дитини, на ім`я якого виплачуються аліменти, розпоряджається аліментами виключно за цільовим призначенням в інтересах дитини. Неповнолітня дитина має право брати участь у розпорядженні аліментами, одержаними на її утримання.

Відповідно до ст.430 ЦПК України суд допускає негайне виконання рішення у межах сплати платежу за один місяць.

Крім того, відповідно до ст. 141 ЦПК України суд вважає на необхідне стягнути з відповідача на користь держави витрати на оплату судового збір у розмірі 1211 грн. 20 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 4, 10-13, 76-81, 89, 259, 263-265, 280-283, 430 ЦПК України, ст.ст. 164-166, 180-183, 191,192 СК України, суд, -

у х в а л и в:

Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про позбавлення батьківських прав та зміну розміру стягнення аліментів - задовольнити.

Позбавити ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП НОМЕР_3 , батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Збільшити розмір аліментів, визначений рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.06.2016 у справі № 348/172/16-ц, та стягувати аліменти із ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь ОСОБА_1 , на утримання неповнолітнього сина ОСОБА_16 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , щомісячно в твердій грошовій сумі в розмірі 2500 гривень щомісячно на дитину до досягнення дитиною повноліття, починаючи з часу набрання даним рішенням законної сили.

Стягнути з ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_7 , РНОКПП - НОМЕР_3 , на користь держави судовий збір у розмірі 1211 грн. 20 коп. (одна тисяча двісті одинадцять грн. 20 коп.).

З часу набрання рішенням законної сили припинити стягнення аліментів за рішенням Надвірнянського районного суду Івано-Франківської області від 06.06.2016 у справі № 348/172/16-ц.

Допустити негайне виконання судового рішення в межах суми платежу за один місяць.

Копію рішення направити учасникам справи.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку безпосередньо до Івано-Франківського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду першої інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом встановлених строків, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_8 , РНОКПП НОМЕР_4 , адреса місця реєстрації та проживання: АДРЕСА_2 .

Відповідач: ОСОБА_24 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_3 , адреса місця реєстрації: АДРЕСА_3 .

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору: Орган опіки та піклування Пасічнянська сільська рада, адреса місцезнаходження: 78432, Івано-Франківська область, Надвірнянський район, с. Пасічна, вул. С.Галечко, 127.

Представник позивача- адвокат Гураш Михайло Васильович, адреса місця знаходження: 78405, Івано-Франківська область, м. Надвірна, вул. Мазепи, 31А.

Повний текст рішення складено 23.04.2024.

Суддя Т.А.Бурдун