Рішення

від 11.04.2024 по справі 473/6511/23

ВОЗНЕСЕНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 473/6511/23

РІШЕННЯ

іменем України

"11" квітня 2024 р. Вознесенський міськрайонний суд Миколаївської області в складі: головуючої судді Лузан Л.В., за участю секретаря судового засідання Багрін І.А., позивача ОСОБА_1 , представниці позивача адвоката Кудіної Т.М., представниці третьої особи без самостійних вимог ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Вознесенську Миколаївської області цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, служба у справах дітей Дорошівської сільської ради, про позбавлення батьківських прав,

ВСТАНОВИВ

в листопаді 2023 року позивач ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відповідачки ОСОБА_3 про позбавлення батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що сторони є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Малолітня дитини тривалий час проживає разом з позивачем за адресою: АДРЕСА_1 (в будинку матері позивача). У будинку створені усі необхідні умови для проживання та розвитку дитини. ОСОБА_1 , як батько, сумлінно виконує свої батьківські обов`язки, проявляє батьківську турботу, піклується про фізичний розвиток дитини, самостійно займається вихованням та утриманням дитини. Відповідачка не має можливості забезпечити належний рівень життя дитини (забезпечувати його матеріально, створити необхідні житлово-побутові умови для проживання), в зв`язку з чим сторони дійшли згоди щодо визначення місця проживання дитини з позивачем. При цьому, відповідачка повністю усунулася від виконання батьківських обов`язків.

Враховуючи наведене, позивач ОСОБА_1 просив позбавити відповідачку ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітнього сина - ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Ухвалою Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 28 листопада 2023 року відкрито провадження у цій справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження.

Ухвалою цього ж суду від 24 січня 2024 року витребувано від органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області висновок про доцільність позбавлення батьківських прав відповідачки ОСОБА_3 .

Ухвалою суду від 11 березня 2024 року закрито підготовче провадження, призначено справу до судового розгляду по суті.

Позивач ОСОБА_1 , його представниця адвокат Кудіна Т.М. у судовому засіданні позовні вимоги підтримали, вказуючи при цьому на наявність у справі достатніх доказів, які свідчать про свідоме невиконання відповідачкою своїх батьківських обов`язків щодо дитини, а її визнання позову свідчить про небажання їх виконувати в майбутньому.

Відповідачка ОСОБА_3 у судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності, позовні вимоги ОСОБА_1 визнала.

Представник третьої особи без самостійних вимог - органу опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області Дробинська Н.В. у судовому засіданні вирішення вказаного спору залишила на розсуд суду.

Представник третьої особи без самостійних вимог - служби у справах дітей Дорошівської сільської ради Горбунова Л.І. в судове засідання не з`явилася, надала заяву про розгляд справи за її відсутності.

Заслухавши показання свідків ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , дослідивши матеріали справи в межах заявлених позовних вимог та на підставі наданих доказів, суд прийшов до наступного.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 150, 155, 180 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про здоров`я дитини, фізичний, духовний та моральний розвиток останньої, забезпечити здобуття нею освіти, що є найважливішими обов`язками матері і батька, а також повинні матеріально утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Зазначене узгоджується з положеннями Закону України «Про охорону дитинства», ст. 12 якого передбачено, що на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно ч. 4 ст. 155 СК України ухилення батьків від виконання батьківських обов`язків є підставою для покладення на них відповідальності, встановленої законом.

Зокрема, п.2 ч. 1 ст. 164 СК України передбачає, що мати, батько можуть бути позбавлені судом батьківських прав, якщо вона, він ухиляються від виконання своїх обов`язків по вихованню дитини.

При цьому, ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти (п.16 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення та поновлення батьківських прав» за № 3 від 30.03.2007 року).

Вказані фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Водночас, позбавлення батьківських прав є крайнім заходом, який необхідно розглядати як виключний і надзвичайний спосіб впливу на недобросовісних батьків.

Права батьків і дітей, які засновані на спорідненості, становлять основоположну складову сімейного життя, а заходи національних органів, спрямовані перешкодити реалізації цих прав, є втручанням у права, гарантовані ст. 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Згідно ч. 1 ст. 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини (ч. 1 ст. 9 Конвенції).

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року наголошував на тому, що питання сімейних відносин має ґрунтуватися на оцінці особистості заявника та його поведінці.

ЄСПЛ також зауважив, що оцінка загальної пропорційності будь-якого вжитого заходу, що може спричинити розрив сімейних зв`язків, вимагатиме від судів ретельної оцінки низки факторів та залежно від обставин відповідної справи вони можуть відрізнятися. Проте необхідно пам`ятати, що основні інтереси дитини є надзвичайно важливими. При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (рішення ЄСПЛ від 16 липня 2015 року у справі «Мамчур проти України»).

Розірвання сімейних зв`язків означає позбавлення дитини її коріння, позбавлення спорідненості з дитиною, а це буде вважатись виправданим лише за виняткових обставин (рішення ЄСПЛ від 18 грудня 2008 року у справі «Савіни проти України»).

Відповідно до ч.1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доведення обставин свідомого, умисного ухилення відповідачки від виконання батьківських обов`язків, які можуть бути підставою позбавлення останньої батьківських прав, покладено на позивача.

Зокрема суд встановив, що сторони з 18 червня 2022 року перебували в зареєстрованому шлюбі, який рішенням Вознесенського міськрайонного суду Миколаївської області від 18 вересня 2023 року було розірваною. Останні є батьками малолітнього ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач ОСОБА_1 є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації, на час розгляду справи в суді зі служби не звільнений.

З матеріалів справи та пояснень учасників також встановлено, що відповідачка ОСОБА_3 разом з дітьми: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , проживали за адресою: АДРЕСА_2 , позивач перебував за місцем проходження служби. В серпні 2023 року дитину забрала до себе мати позивача ( ОСОБА_6 ). Як пояснила остання в судовому засіданні (допитана як свідок) підставою для цього було те, що відповідачка зловживає спиртними напоями, що також підтвердила свідок ОСОБА_7 (сестра позивача).

Проте, до показань свідків у цій частині суд відноситься критично, оскільки матеріали справи не містять жодних доказів на підтвердження зазначеного. Зокрема, з пояснень свідка ОСОБА_8 (працівник служби у справах дітей виконавчого комітету Прибужанівської сільської ради) вбачається, що відповідачка жодного разу не була помічена в стані алкогольного сп`яніння, скарг на неї від мешканців села не надходило, в тому числі щодо неналежного виконання батьківських обов`язків відносно її малолітніх дітей, діти завжди були доглянуті. В січні 2023 року працівниками служби було здійснено обстеження умов проживання відповідачки за адресою: АДРЕСА_2 , в порядку опрацювання телефонного повідомлення щодо її неналежної поведінки. За наслідками обстеження відповідачці було рекомендовано усунути певні недоліки (навести порядок у будинку, зробити ремонт (був запах через пічне опалення) (акт обстеження умов проживання від 31 січня 2023 року)). Через деякий час було повторно перевірено місце проживання відповідачки, недоліки були повністю усунуті, зауважень у комісії щодо умов проживання відповідачки не було. На обліку неблагополучних сімей та дітей, що виховуються в них, відповідачка не перебувала.

Органом опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області наданий висновок за № 842/01/01-02/11 від 07 березня 2024 року про недоцільність позбавлення ОСОБА_3 батьківських прав відносно її малолітнього сина ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з огляду на відсутність для цього законних підстав.

При цьому представниками служби у справах Вознесенської міської ради були обстежені умови проживання відповідачки. Був складений акт обстеження від 07 лютого 2024 року, за змістом якого відповідачкою створені належні житлово-побутові умови для проживання дитини. Також була опитана відповідачка ОСОБА_3 , яка пояснила, що заперечує проти позбавлення її батьківських прав відносно малолітнього сина ОСОБА_4 . Питання щодо місця його проживання з позивачем було вирішено між ними в добровільному порядку, що також підтверджено позивачем у судовому засіданні (позивач на засідання комісії не з`явився, незважаючи на обізнаність щодо його проведення (як пояснила представник органу опіки та піклування ОСОБА_10 у судовому засіданні від 02 квітня 2024 року позивач був повідомлений про засідання комісії, що було визнано останнім)).

Згідно довідки-характеристики, виданої ПОГ СВГ ВП Вознесенського РУП ГУНП в Миколаївській області, відповідачка до адміністративної відповідальності не притягувалася, на обліках Вознесенського РУП не перебуває, в компаніях, які вживають алкогольні напої, помічена не була, скарг на неї з приводу неналежної поведінки не надходило.

Відповідно до повідомлення КП «КНП Вознесенська багатопрофільна лікарня» від 18 березня 2024 року за № 520/01-12 відповідачка ОСОБА_3 на обліку у лікаря нарколога не перебуває.

Крім того, з матеріалів справи вбачається та підтверджується поясненнями учасників справи, з жовтня 2023 року позивач проживає за адресою АДРЕСА_1 , разом з дитиною та своєю матір`ю, в будинку останньої. Спір щодо місця проживання дитини між позивачем та відповідачкою відсутній.

При цьому матеріали справи не містять жодних доказів щодо винної поведінки відповідачки, свідомого нехтування нею своїми обов`язками щодо малолітнього сина.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що підстави, передбачені ч.1 ст. 164 СК України для позбавлення відповідачки батьківських прав, відсутні, оскільки позбавлення батьківських прав необхідно розглядати як крайній захід, якій підлягає застосуванню лише у виняткових випадках та головне - за наявності достатніх та переконливих доказів, що характеризують особливості відповідачки як особи, що становить реальну загрозу для дитини, її здоров`я та психічного розвитку. Доказів, що відповідачка є особою, поведінка чи дії якої можуть свідчити про негативний вплив на дитину, не надано, а тому розрив з матір`ю сімейних відносин не відповідає інтересам дитини.

Отже, необхідність та пропорційність застосування такого заходу за обставин цієї справи не доведено.

Також суд не приймає до уваги посилання позивача в обґрунтування своїх вимог на те, що відповідачка погодилася з тим, що дитина проживає в його родині, оскільки зазначене не є тією обставинною, з якою закон пов`язує можливість позбавлення батьківських прав.

З огляду на викладене, суд не приймає визнання позову відповідачкою, оскільки таке визнання суперечить вимогам закону та порушує права та інтереси малолітньої дитини.

Керуючись ст. ст. 12, 13, 81, 141, 258, 259, 263-265, 268 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ

у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору: орган опіки та піклування виконавчого комітету Вознесенської міської ради Миколаївської області, служба у справах дітей Дорошівської сільської ради, про позбавлення батьківських прав, відмовити.

Рішення може бути оскаржене до Миколаївського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 22 квітня 2024 року.

Суддя Л.В.Лузан